Постанова

від 21.07.2021 по справі 640/2883/20

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 640/2883/20 Головуючий у 1 інстанції - Балась Т.П.

Суддя-доповідач - Василенко Я.М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 липня 2021 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого Василенка Я.М.,

суддів Ганечко О.М., Кузьменка В.В.,

за участю секретаря Шляги А.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу політичної партії Третя Українська Республіка на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 07.05.2020 у справі за адміністративним позовом Міністерства юстиції України до політичної партії Третя Українська Республіка про анулювання реєстраційного свідоцтва, -

В С Т А Н О В И В:

Міністерство юстиції України звернулось до суду першої інстанції з позовом, в якому просило:

- анулювати реєстраційне свідоцтво політичної партії Третя Українська Республіка від 13.05.1999 № 1174.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 07.05.2020 позов задоволено.

Не погоджуючись з вказаним рішенням політична партія Третя Українська Республіка звернулась із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржуване рішення, як таке, що прийняте із порушенням норм матеріального і процесуального права, та прийняти нове рішення, яким у задоволені позову відмовити.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, що політична партія Третя Українська Республіка зареєстрована Міністерством юстиції України 13.05.1999 (свідоцтво №1174 від 13.05.1999) з первісною назвою політичної партії Вперед, Україно! . (т. 1 а.с.120).

Назву партії Вперед, Україно! було змінено на політичну партію Народна Самооборона на підставі рішення про затвердження змін до статуту прийнятим третім етапом дев`ятого з`їзду партії від 26.02.2010 відповідно до вимог пунктів 4.4.3 та 10.1 Статуту Партії.

13.04.2010 Міністерством юстиції України проведені реєстраційні дії та видано реєстраційне свідоцтво, що підтверджує перейменування партії Вперед, Україно! в політичну партію Народна Самооборона (т. 1 а.с. 177)

Протоколом десятого з`їзду політичної партії Народна Самооборона від 15.04.2014 були прийняті рішення про зміни назви, до статуту та у складі керівних органів, обрання голови партії, відповідно до підпункту 4.4.3 пункту 4.4 статуту партії. Назва політичної партії була змінена з Народна Самооборона на політична партія Третя Українська Республіка (т .2 а.с.11-16)

24.06.2014 Міністерством юстиції України в особі Державної реєстраційної служби видане свідоцтво про реєстрацію політичної партії Третя Українська Республіка № 1174 від 13.05.1999 ( т. 2 а.с.17-20)

Діяльність відповідача здійснюється на підставі статуту політичної партії Третя Українська Республіка (т.2 а.с. 21-36)

Статут партії затверджено рішенням установчої конференції політичної партії Вперед, Україно! , протокол № 1 від 06.02.1999 (т.1 а.с. 71-84), внесено зміни та доповнення згідно з рішенням другого з`їзду політичної партії Вперед, Україно! , протокол № 2 від 20.10.2001, внесено зміни та доповнення четвертим з`їздом політичної партії Вперед, Україно! , протокол № 4 від 13.12.2003, внесено зміни дев`ятим з`їздом політичної партії Вперед, Україно! , протокол від 04.04.2009, внесено зміни третім етапом дев`ятого з`їзду політичної партії Народна Самооборона , протокол №03/04-009/3 від 26.02.2010 (том 1, а.с.143-147) та внесено зміни десятим з`їздом політичної партії Народна Самооборона , протокол від 15.04.2014 (далі - Статут). (т. 2 а.с.11-16)

Пунктом 1.5 Статуту передбачено, що партія здійснює свою діяльність відповідно до Конституції України, чинного законодавства, програмних документів партії та вказаного Статуту.

Згідно з пунктом 2.2 Статуту головними завданнями партії є: забезпечення високих суспільних, соціальних та економічних стандартів життя громадян України; формування та реалізація політичної волі членів партії; забезпечення соціальної справедливості, сприйняття людської особистості, як вищої соціальної цінності: участь партії у формуванні органів державної влади, місцевого самоврядування та представництво у їх складі для втілення програми партії.

Згідно з пунктом 2.3 Статуту з метою виконання статутних завдань та програмних цілей, партія: бере участь у громадсько-політичній діяльності, організовує та проводить збори, мітинги, демонстрації та інші масові заходи, спрямовані на інформування та реалізацію програми партії; бере участь в обговоренні рішень та дій органів державної влади і місцевого самоврядування, дає їм оцінку; вносить пропозиції та проекти актів до органів державної влади та місцевого самоврядування з метою вирішення важливих суспільних проблем; одержує від органів державної влади та місцевого самоврядування інформацію, необхідну для реалізації своїх цілей та завдань; бере участь у виборах Президента України, народних депутатів України, депутатів Верховної Ради Автономної Республіки Крим, депутатів місцевих рад. сільських, селищних, міських голів, а також у формуванні органів виконавчої влади; бере участь у формуванні інших органів та посадових осіб згідно з чинним законодавством України; бере участь в референдумах; вивчає громадську думку, здійснює опитування громадян, бере участь у проведенні інших громадсько-політичних заходів; засновує засоби масової інформації відповідно до законодавства України; розповсюджує інформацію про власну діяльність у засобах масової інформації та в інший спосіб, який не суперечить законодавству України; співпрацює з політичними партіями, громадськими організаціями та іншими об`єднаннями громадян: надає допомогу у створенні та підтримує ідейно, організаційно і матеріально молодіжні, жіночі та інші об`єднання громадян; набуває майнових і немайнових прав, вчиняє правочини прямо не заборонені чинним законодавством України, виступає учасником цивільно-правових відносин; підтримує міжнародні зв`язки у всіх формах, які не заборонені чинним законодавством України.

Пунктом 17.1. Статуту зазначено, що партія може припинити свою діяльність шляхом реорганізації чи ліквідації (саморозпуску) за рішенням з`їзду партії у порядку, визначеному цим статутом, або за рішенням суду у випадках та у порядку, визначених законом.

Міністерство юстиції України зазначало, відповідачем порушено вимоги частини першої статті 24 Закону України Про політичні партії в Україні , що і зумовило позивача на звернення до суду з даним адміністративним позовом.

Суд першої інстанції мотивував своє рішення тим, що оскільки інформація щодо висування кандидатів на виборах за останні 10 років від політичної партії Третя Українська Республіка відсутня, що є порушення вказаною партію вимог статті 24 Закону України Про політичні партії в Україні , то позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Апелянт у своїй скарзі зазначає, що оскаржуване рішення прийнято судом першої інстанції з ненаданням належної оцінки нормам чинного законодавства, що призвело до прийняття невірного рішення, судом порушено правильність застосування норм матеріального та процесуального права та правової оцінки обставин у справі.

Колегія суддів погоджується з рішенням суду першої інстанції та вважає доводи апелянта безпідставними, враховуючи наступне.

Відповідно до частини другої статті 36 Конституції України політичні партії в Україні сприяють формуванню і вираженню політичної волі громадян, беруть участь у виборах.

Згідно зі статтею 69 Основного Закону України народне волевиявлення здійснюється через вибори, референдум та інші форми безпосередньої демократії.

Конституційні положення, зокрема, щодо участі партій у виборах, а не формального висунення кандидатів, є основою діяльності політичних партій, що деталізовано на законодавчому рівні.

Так, вказані положення Конституції Україні реалізовані у Законі України Про політичні партії в Україні .

Серед іншого, політичні партії мають право брати участь у виборах Президента України, до Верховної Ради України, до інших органів державної влади, органів місцевого самоврядування та їх посадових осіб у порядку, встановленому відповідними законами України (пункт 3 частина перша статті 12 Закону України Про політичні партії в Україні ).

Політичні партії забезпечують участь громадян України в політичному житті суспільства, впливають на державну владу, беруть участь у формуванні органів влади і контролі за їх діяльністю (абзац третій підпункту 3.1 пункту 3 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 12 червня 2007 року № 2-рп/2007).

Право громадян, встановлене статтею 38 Конституції України, на участь в управлінні державними справами реалізується, зокрема, через політичні партії, які є суб`єктами виборчого процесу та беруть участь у виборах.

Політичні партії провадять свою діяльність відповідно до Конституції України, цього Закону, а також інших законів України та згідно із партійним статутом, прийнятим у визначеному цим Законом порядку (частина перша статті 3 Закону).

Пунктом 1.5 Статуту передбачено, що партія здійснює свою діяльність відповідно до Конституції України, чинного законодавства, програмних документів партії та вказаного Статуту.

Згідно з пунктом 2.2 Статуту головними завданнями партії є: забезпечення високих суспільних, соціальних та економічних стандартів життя громадян України; формування та реалізація політичної волі членів партії; забезпечення соціальної справедливості, сприйняття людської особистості, як вищої соціальної цінності: участь партії у формуванні органів державної влади, місцевого самоврядування та представництво у їх складі для втілення програми партії.

Згідно з пунктом 2.3 Статуту з метою виконання статутних завдань та програмних цілей, Партія: бере участь у громадсько-політичній діяльності, організовує та проводить збори, мітинги, демонстрації та інші масові заходи, спрямовані на інформування та реалізацію програми партії; бере участь в обговоренні рішень та дій органів державної влади і місцевого самоврядування, дає їм оцінку; вносить пропозиції та проекти актів до органів державної влади та місцевого самоврядування з метою вирішення важливих суспільних проблем; одержує від органів державної влади та місцевого самоврядування інформацію, необхідну для реалізації своїх цілей та завдань; бере участь у виборах Президента України, народних депутатів України, депутатів Верховної Ради Автономної Республіки Крим, депутатів місцевих раді;, сільських, селищних, міських голів, а також у формуванні органів виконавчої влади; бере участь у формуванні інших органів та посадових осіб згідно з чинним законодавством України; бере участь в референдумах; вивчає громадську думку, здійснює опитування громадян, бере участь у проведенні інших громадсько-політичних заходів; засновує засоби масової інформації відповідно до законодавства України; розповсюджує інформацію про власну діяльність у засобах масової інформації та в інший спосіб, який не суперечить законодавству України; співпрацює з політичними партіями, громадськими організаціями та іншими об`єднаннями громадян: надає допомогу у створенні та підтримує ідейно, організаційно і матеріально молодіжні, жіночі та інші об`єднання громадян; набуває майнових і немайнових прав, вчиняє правочини прямо не заборонені чинним законодавством України, виступає учасником цивільно-правових відносин; підтримує міжнародні зв`язки у всіх формах, які не заборонені чинним законодавством України.

Відповідно до вимог статті 4 Закону України Про політичні партії в Україні втручання з боку органів державної влади та органів місцевого самоврядування або їх посадових осіб у створення і внутрішню діяльність політичних партій та їх структурних утворень забороняється, за винятком випадків, передбачених цим Законом.

Згідно зі статтею 18 Закону України Про політичні партії в Україні контроль за діяльністю політичних партій здійснюють, зокрема: Міністерство юстиції України як центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державної реєстрації (легалізації) об`єднань громадян, інших громадських формувань, - за додержанням політичною партією вимог Конституції та законів України, а також статуту політичної партії, крім випадків, коли здійснення такого контролю законом віднесено до повноважень інших органів державної влади; Центральна виборча комісія, окружні виборчі комісії, територіальні виборчі комісії на відповідних місцевих виборах - за додержанням політичними партіями встановленого порядку участі у виборчому процесі.

Пунктом 17.1. Статуту зазначено, що партія може припинити свою діяльність шляхом реорганізації чи ліквідації (саморозпуску) за рішенням З`їзду Партії у порядку, визначеному цим Статутом, або за рішенням суду у випадках та у порядку, визначених законом.

Відповідно до статті 2 та частини дев`ятої статті 17 Закону України Про Центральну виборчу комісію Центральна виборча комісія (далі - Комісія) відповідно до своїх повноважень забезпечує дотримання передбачених Конституцією України та законами України принципів і засад, зокрема, виборчого процесу, однакове застосування законодавства України про вибори на всій території України. Комісія здійснює контроль за дотриманням політичними партіями, іншими суб`єктами виборчого процесу, зокрема, вимог законодавства про вибори.

Крім того, Комісія згідно із Законом України Про вибори Президента України та Про вибори народних депутатів України реєструє кандидатів на пост Президента України, кандидатів у депутати, включених до виборчого списку політичної партії у загальнодержавному багатомандатному виборчому окрузі, та кандидата в депутати, висунутого партією, у відповідному одномандатному виборчому окрузі за умови отримання нею відповідних документів.

Частиною першою статті 2 Закону України Про політичні партії в Україні визначено, що політична партія - це зареєстроване згідно з законом добровільне об`єднання громадян - прихильників певної загальнонаціональної програми суспільного розвитку, що має своєю метою сприяння формуванню і вираженню політичної волі громадян, бере участь у виборах та інших політичних заходах.

Як встановлено судом першої інстанції, з метою перевірки дотримання вимог Міністерством юстиції України 15.01.2020 направлено лист № 391/00019.4.1/6-20 до Центральної виборчої комісії для отримання інформації щодо висування партією кандидатів на участь у виборах народних депутатів України та на виборах Президента України протягом останніх 10 років.

У відповідь Комісія листом від 31.01.2020 № 21-41-211 надала інформацію стосовно партій, які висували та подавали до Комісії документи щодо реєстрації кандидатів на пост Президента України на виборах Президента України (чергових, позачергових) протягом 2010-2019 років та кандидатів у народні депутати України в загальнодержавному багатомандатному та одномандатних виборчих округах на виборах народних депутатів України (чергових, позачергових, повторних, проміжних) протягом 2005-2019 років.

Водночас, інформація щодо висування кандидатів на вищевказаних виборах за останні 10 років від політичної партії Третя Українська Республіка відсутня, що підтверджує порушення вказаною Партію вимог статті 24 Закону.

Відповідно до приписів статті 23 Закону політичні партії припиняють свою діяльність шляхом реорганізації чи ліквідації (саморозпуску) або в разі заборони її діяльності чи анулювання реєстрації в порядку, встановленому цим та іншими законами України.

Статтею 24 Закону України Про політичні партії в Україні передбачено, що у разі не висування політичною партією своїх кандидатів по виборах Президента України та виборах народних депутатів України протягом десяти років орган, який зареєстрував політичну партію, має звернутися до суду з поданням про анулювання реєстраційного свідоцтва. Інші підстави для анулювання реєстраційного свідоцтва не допускаються.

Рішення суду про анулювання реєстрації політичної партії тягне за собою припинення діяльності політичної партії, розпуск її керівних органів, обласних, міських, районних організацій і первинних осередків та інших статутних утворень, передбачених статутом партії, припинення членства в політичній партії, а також прийняття центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державної реєстрації (легалізації) об`єднань громадян, інших громадських формувань, та його територіальними органами рішень про припинення політичної партії та її структурних утворень відповідно (частина друга статті 24 Закону України Про політичні партії в Україні ).

Відповідно до статті 36 Конституції України громадяни України мають право на свободу об`єднання у політичні партії та громадські організації для здійснення і захисту своїх прав і свобод та задоволення політичних, економічних, соціальних, культурних та інших інтересів, за винятком обмежень, встановлених законом в інтересах національної безпеки та громадського порядку, охорони здоров`я населення або захисту прав і свобод інших людей.

Політичні партії в Україні сприяють формуванню і вираженню політичної волі громадян, беруть участь у виборах. Членами політичних партій можуть бути лише громадяни України. Обмеження щодо членства у політичних партіях встановлюються виключно цією Конституцією і законами України.

Приписи статті 2 Закону України Про політичні партії в Україні визначають політичну партію як зареєстроване згідно з законом добровільне об`єднання громадян - прихильників певної загальнонаціональної програми суспільного розвитку, що має своєю метою сприяння формуванню і вираженню політичної волі громадян, бере участь у виборах та інших політичних заходах.

Частиною першою статті 3 Закону України Про політичні партії в Україні встановлено, що політичні партії провадять свою діяльність відповідно до Конституції України, цього Закону, а також інших законів України та згідно із партійним статутом, прийнятим у визначеному цим Законом порядку.

При цьому, як зазначалось вище, частиною першою статті 24 Закону України Про політичні партії в Україні передбачено, що у разі невисування політичною партією своїх кандидатів по виборах Президента України та виборах народних депутатів України протягом десяти років орган, який зареєстрував політичну партію, має звернутися до суду з поданням про анулювання реєстраційного свідоцтва.

Водночас, стаття 24 Закону України Про політичні партії в Україні не є каральною нормою, а є нормою імперативною, яка встановлює обов`язок політичним партіям протягом 10 років прийняти участь по виборах Президента України та виборах народних депутатів України, забезпечує належне дотримання ними законодавства та виконання своїх програмних цілей. Недотримання цієї вимоги, як наслідок, є припинення діяльності політичної партії шляхом анулювання реєстраційного свідоцтва.

Відповідно до частини першої статті 147 Конституції України Конституційний Суд України вирішує питання про відповідність Конституції України законів України та у передбачених цією Конституцією випадках інших актів, здійснює офіційне тлумачення Конституції України, а також інші повноваження відповідно до Конституції.

Частиною 2 цієї статті встановлено, що діяльність Конституційного Суду України ґрунтується на принципах верховенства права, незалежності, колегіальності, гласності, обґрунтованості та обов`язковості ухвалених ним рішень і висновків.

Конституційний суд України у своєму рішенні від 12.06.2007 № 1-2/2007 у справі за конституційним поданням 70 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень частини першої статті 10, пункту 3 частини другої, частин п`ятої, шостої статті 11, статті 15, частини першої статті 17, статті 24, пункту З розділу VI Заключні положення Закону визнав, зокрема, статтю 24 вказаного закону конституційною.

Так, на думку Конституційного суду України, реалізацію конституційних приписів забезпечує положення статті 24 Закону щодо обов`язкової участі політичної партії у виборчому процесі.

Слід зазначити, що відповідно до частини другої статті 36 Конституції України політичні партії в Україні сприяють формуванню і вираженню політичної волі громадян, беруть участь у виборах. Згідно зі статтею 69 Основного Закону народне волевиявлення здійснюється через вибори, референдум та інші форми безпосередньої демократії.

Конституційні положення, зокрема, щодо участі партій у виборах є основою діяльності політичних партій, що деталізовано на законодавчому рівні.

Серед іншого, відповідно до статті 12 Закону України Про політичні партії в Україні , політичні партії мають право брати участь у виборах Президента України, до Верховної Ради України, до інших органів державної влади, органів місцевого самоврядування та їх посадових осіб у порядку, встановленому відповідними законами України.

Політичні партії забезпечують участь громадян України в політичному житті суспільства, впливають на державну владу, беруть участь у формуванні органів влади і контролі за їх діяльністю (абзац третій підпункту 3.1 пункту 3 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 12 червня 2007 року № 2-рп/2007).

Право громадян на участь в управлінні державними справами (стаття 38 Конституції України) реалізується, зокрема, через політичні партії, які є суб`єктами виборчого процесу та беруть участь у виборах.

Наведені конституційні положення дають підстави для висновку, що участь у виборах на загальнодержавному рівні є правом політичної партії, яке кореспондується з обов`язком протягом встановленого законом десятирічного терміну хоча б один раз взяти участь по виборах Президента України та народних депутатів України .

Отже, враховуючи норми Конституції України, положення спеціального законодавства, яке регулює діяльність політичних партій, зокрема і обов`язок участі партій у виборчому процесі, що чітко встановлений термін - 10 років, протягом якого політичній партії потрібно взяти участь у виборах, є значним та дозволяє виділити партії, які сумлінно здійснюють свою діяльність, поміж тих, що існують лише на папері .

Протягом 2009-2019 років відбулись 3 рази вибори Президента України та 11 (враховуючи позачергові та проміжні) виборів до Верховної Ради України. Законом встановлено чіткий термін - 10 років, протягом якого політичній партії потрібно взяти учать у виборах. Вказаний термін є значним та дозволяє виділити політичні партії, що виконали вимоги Закону.

Доводи апелянта про те, що оскільки партія виконує інші статутні завдання та цілі, то відсутні підстави для задоволення позову, є помилковими та колегія суддів не бере до уваги, оскільки згідно з положеннями статті 24 Закону України Про політичні партії в Україні встановлено обов`язок політичній партії хоча б один раз протягом десяти років прийняти участь у виборах.

Згідно з наданою у листі Комісії інформацією щодо висування відповідачем кандидатів від партії на виборах Президента України та у народні депутати України такі дані відсутні.

Відповідно до законодавства України, чинного як до 01.01.2020, так і після (пункт перший частини п`ятої статті 11 Закону України Про вибори народних депутатів України , пункт перший частини четвертої статті 11 Закону України Про вибори Президента України , пункт 1 частини першої статті 79 Виборчого кодексу України), виборчий процес включає такий етап: висування та реєстрація кандидатів.

За змістом положень законодавства України, чинного у період з 2009 по 2019, висування кандидатів від партії здійснюється партією на з`їзді (зборах, конференції) у порядку, встановленому статутом партії (частина перша статті 53 Закону України Про вибори народних депутатів України , частина четверта статті 47 Закону України Про вибори Президента України ),

Натомість, реєстрація кандидата має місце виключно після його висування та за умови подання відповідного переліку документів до Центральної виборчої комісії (статті 54, 55 Закону України Про вибори народних депутатів України , стаття 51 Закону України Про вибори Президента України ).

Так, висування кандидата здійснюється на з`їзді партії, а реєстрація є наслідком такого висування, тобто офіційним підтвердження статусу відповідної особи, як кандидата на виборах.

Обрання кандидата на з`їзді партії є лише підготовчою стадією та свідчить про внутрішні організаційні процеси політичної партії щодо узгодженої позиції членів партії у виборі кандидата, однак не може розглядатись як завершений процес участі у виборах.

Отже, судом першої інстанцій правильно встановлено, що рішення, прийняті на з`їзді партії, мають встановлений порядок оформлення та передбачають наслідком реєстрацію Комісією відповідного кандидата або відмову у реєстрації.

Політичною партією Третя Українська Республіка не надано належних доказів щодо реєстрації Комісією кандидатів на пост Президента України на виборах Президента України (чергових, позачергових) протягом 2010-2019 років та кандидатів у народні депутати України в загальнодержавному багатомандатному та одномандатних виборчих округах на виборах народних депутатів України (чергових, позачергових, повторних, проміжних) протягом 2005-2019 років, тобто протягом десяти років.

Щодо доводів апелянта про порушення позивачем строків звернення до суду з даним позовом, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно з частиною третьою статті 122 КАС України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Положення статті 24 Закону України Про політичні партії в Україні за своїм змістом містять вимогу щодо участі партії у виборах протягом 10 років, але не обмежуються цим періодом.

Отже, невиконання партією встановленого законом обов`язку є триваючим порушенням.

Так, триваючим порушенням є порушення, пов`язані з довготривалим, безперервним невиконанням обов`язків, передбачених правовою нормою. Тобто триваючі порушення характеризуються тим, що особа, яка вчинила які-небудь встановлені дії або бездіяльність, і далі перебуває в стані безперервного продовження цих дій (бездіяльності). Ці дії безперервно порушують закон протягом якогось часу. Іноді такий стан триває протягом значного часу, і весь час винний безперервно скоює правопорушення у вигляді невиконання покладених на нього обов`язків.

Таким чином, при триваючому порушенні закону строк звернення до адміністративного суду не застосовується.

Триваючі порушення припиняються, якщо факт цих порушень виявлено компетентним органом і саме з цього часу для Мін`юсту починається перебіг строку звернення до суду з позовною заявою.

З огляду на те, що триваюче порушення виявлено Міністерством юстиції лише після отримання листа Центральної виборчої комісії від 31.01.2020 № 21-41-211, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 31.01.2020 за № 2390-26-20, в якому надано інформацію щодо партій, які висували та подавали до Комісії документи щодо реєстрації кандидатів на пост Президента України на виборах Президента України (чергових, позачергових) протягом 2010-2019 років та кандидатів у народні депутати України в загальнодержавному багатомандатному та одномандатних виборчих округах на виборах народних депутатів України (чергових, позачергових, повторних, проміжних) протягом 2015-2019 років.

Відповідно до вимог статті 4 Закону України Про політичні партії в Україні втручання з боку органів державної влади та органів місцевого самоврядування або їх посадових осіб у створення і внутрішню діяльність політичних партій та їх структурних утворень забороняється, за винятком випадків, передбачених цим Законом.

Згідно з вимогами статті 17 Закону України Про Центральну виборчу комісію комісія здійснює контроль за дотриманням політичними партіями, іншими суб`єктами виборчого процесу та процесу референдуму вимог законодавства про вибори і референдуми.

Таким чином, саме Комісія володіє інформацією щодо висування партіями своїх кандидатів для участі у виборах народних депутатів України та по виборах Президента України протягом останніх 10 років, оскільки не зареєстровані Комісією кандидати від партії не допускаються до участі у виборчому процесі.

Звернення з відповідним запитом до політичної партії законодавством не передбачено.

Згідно з абзацом 2 частини другої статті 122 КАС України для звернення до адміністративного суду суб`єкта владних повноважень встановлюється тримісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня виникнення підстав, що дають суб`єкту владних повноважень право на пред`явлення визначених законом вимог. Цим Кодексом та іншими законами можуть також встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду суб`єкта владних повноважень.

Листом Комісії № 21-41-211 від 31.01.2020 Міністерству юстиції України надано інформацію стосовно партій, які висували та подавали до комісії документи щодо реєстрації кандидатів на пост Президента України на виборах Президента України (чергових, позачергових) протягом 2010-2019 років та кандидатів у народні депутати України в загальнодержавному багатомандатному та одномандатних виборчих округах на виборах народних депутатів України (чергових, позачергових, повторних, проміжних) протягом 2005-2019 років.

З огляду на те, що Міністерством юстиції України встановлено відсутність відповідача в переліку партій саме 31.01.2020, а звернувся позивач до суду із даним позовом 07.02.2020, колегія суддів приходить до висновку, що Міністерством юстиції України не пропущено тримісячний строк на звернення до адміністративного суду суб`єкта владних повноважень.

В той же час, колегія суддів зауважує, що лист Комісії від 31.01.2020 № 21-41-211 є підставою як для подання цього позову, так і основним доказом, який містить відомості недотримання відповідачем вимог Закону України Про політичні партії в Україні .

Зазначеному також відповідають висновки щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладені в постановах Верховного Суду.

Так, у постанові Верховного Суду від 20.04.2021 у справі № 640/2968/20 за позовом Міністерства юстиції України до політичної партії Справа касаційну скаргу Міністерства юстиції України задоволено частково; рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 28.05.2020 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 30.09.2020 у справі № 640/2968/20 скасовано; адміністративну справу № 640/2968/20 за позовом Міністерства юстиції України до політичної партії Справа про анулювання реєстраційного свідоцтва направлено на новий розгляд до Окружного адміністративного суду міста Києва.

Направляючи справу з аналогічних спірних правовідносин справі № 640/2890/20 на новий розгляд до суду першої інстанції, судом касаційної інстанції зазначено наступне:

64. ... ураховуючи конструкцію статті 24 Закону №2365-111, а також Рішення Конституційного Суду України від 12 червня 2007 року № 2-рп/2007, факт не висування політичною партією своїх кандидатів по виборах Президента України та виборах народних депутатів України протягом десяти років є обов`язковою підставою для звернення органу, який зареєстрував політичну партію, до суду з поданням про анулювання реєстраційного свідоцтва.

69. У цій справі судами першої та апеляційної інстанцій установлено, що позивач звернувся до ЦВК з листом, у якому просив надати інформацію щодо висування кандидатів на участь у виборах народних депутатів України та на виборах Президента України протягом останніх 10 років .

70. Листом від 31.01.2020 № 21-41-211 Центральна виборча комісія надала інформацію стосовно партій, які висували та подавали до Комісії документи щодо реєстрації кандидатів на пост Президента України на виборах Президента України (чергових, позачергових) протягом 2010-2019 років та кандидатів у народні депутати України в загальнодержавному багатомандатному та одномандатних виборчих округах на виборах народних депутатів України (чергових, позачергових, повторних, проміжних) протягом 2005-2019 років.

71. Отже, позивач на момент звернення до суду володів інформацією стосовно партій, які висували своїх кандидатів на виборах Президента України та народних депутатів України у період з 2010 року по 2019 року та подавали до Комісії документи щодо реєстрації кандидатів, за переліком, наданим ЦВК. .

Відповідно до частини п`ятої статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки, викладені в постановах Верховного Суду.

Щодо посилань апелянта на практику Європейського суду з прав людини, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до статті 11 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на свободу мирних зібрань і свободу об`єднання з іншими особами, включаючи право створювати профспілки та вступати до них для захисту своїх інтересів.

Здійснення цих прав не підлягає жодним обмеженням, за винятком тих, що встановлені законом і є необхідними в демократичному суспільстві в інтересах національної або громадської безпеки, для запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров`я чи моралі або для захисту прав і свобод інших осіб. Ця стаття не перешкоджає запровадженню законних обмежень на здійснення цих прав особами, що входять до складу збройних сил, поліції чи адміністративних органів держави.

Вважаємо за необхідне акцентувати увагу Суду, що спірні правовідносини виникли з приводу реалізації уповноваженим національним суб`єктом владних повноважень своїх владно-управлінських функцій з приводу контролю за додержанням політичною партією вимог Конституції та законів України, зокрема, щодо закріплених у національному законодавстві умов чинності реєстрації політичної партії.

Відповідно до статті 8 Конституції України в Україні визначається і діє принцип верховенства права.

Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно- правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Норми Конституції України є нормами прямої дії.

За змістом частини першої, другої статті 6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права та застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Водночас, посилання апелянта на практику Європейського суду з прав людини у справі є безпідставним, оскільки в цитованих рішеннях Європейського суду з прав людини мова іде про обмеження і заборони політичних партій, які реально існували та здійснювали свою діяльність.

Практика Європейського суду з прав людини не є тотожною з правовідносинами, що виникли між сторонами, оскільки заяви заявників розглядались в аспекті порушень статті 10, 11, 13 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод щодо обмеження права та втручання у право заявників на свободу вираження поглядів та заборону їх діяльності.

Під поняттями обмеження та втручання слід розуміти звуження існуючих прав та свобод.

Натомість норма статті 24 Закону спрямована на врегулювання питання щодо припинення діяльності політичних партій, які існують лише на папері , не виконують основну мету своєї діяльності, а саме не беруть участь у політичному житті держави шляхом участі у виборах.

Ця норма права лише унормовує закріплену частиною другою статті 36 Конституцією України основну мету діяльності політичних партій, а не звужує чи припиняє їх політичні права, та встановлює певні обставини з настанням яких передбачено відповідальність за її порушення та, як наслідок, пов`язує звернення Міністерства юстиції України до суду з позовом.

Таким чином, норми міжнародного права, які за своїм змістом охоплюються поняттям звуження прав та застосовані у рішеннях щодо обмеження і заборони , є абсолютно протилежними до обставин справи та до правовідносин, що виникли між сторонами.

Отже, враховуючи вищевикладене та те, що політична партія Третя Українська Республіка не брала участі у виборах народних депутатів України та на виборах Президента України протягом 10 років (в тому числі і за останні 10 років), що є порушенням статті 24 Закону, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність правових підстав для задоволення позову.

При цьому, проаналізувавши інші доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що вони не спростовують правильності висновків суду першої інстанції щодо наявності правових підстав для задоволення позову та вважає, що судом першої інстанції повно встановлено фактичні обставини справи, правильно визначено норми матеріального і процесуального права, які підлягають застосуванню, з дотриманням вимог ст. 159 КАС України.

Також, судом апеляційної інстанції враховується, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд

За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про обґрунтованість позовних вимог та наявність підстав для їх задоволення.

Таким чином, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції ухвалив законне та обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Апелянт не надав до суду належних доказів, що б підтверджували факт протиправності рішення суду першої інстанції.

Таким чином, колегія суддів вирішила згідно ст. 316 КАС України залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін, з урахуванням того, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ст.ст. 243, 244, 250, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу політичної партія Третя Українська Республіка залишити без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 07.05.2020 - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку та строки, встановлені ст.ст. 328-331 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий: Василенко Я.М.

Судді: Ганечко О.М.

Кузьменко В.В.

Повний текст постанови виготовлений 22.07.2021.