Постанова від 22.07.2021 по справі 240/8984/21

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 240/8984/21

Головуючий суддя 1-ої інстанції - Панкеєва В.А.

Суддя-доповідач - Франовська К.С.

22 липня 2021 року

м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Франовської К.С.

суддів: Боровицького О. А. Матохнюка Д.Б. ,

за участю:

секретаря судового засідання: Москалюк Ю.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області на ухвалу Житомирського окружного адміністративного суду від 17 травня 2021 року за заявою колективного сільськогосподарського підприємства "Україна-Черняхів-1" про забезпечення позову до пред`явлення позову,

В С Т А Н О В И В :

17.05.2021 до Житомирського окружного адміністративного суду звернулось колективне сільськогосподарське підприємство "Україна -Черняхів-1" із заявою про забезпечення позову до пред`явлення позовної заяви, в якій просить забезпечити адміністративний позов шляхом заборони Головному управлінню Держгеокадастру у Житомирській області у будь-який спосіб розпоряджатися земельними ділянками сільськогосподарського призначення із кадастровими номерами: 1825655100:02:000:0043, 1825655100:07:000:0060, 1825655100:09:000:0035, 1825655100:06:000:0044, 1825681000:01:000:0087, 1825681000:02:000:0007, 1825681000:03:000:0012, 1825681000:06:000:0014, 1825681000:07:000:0016, 1825681000:09:000:0008, 1825681000:09:000:0011, 1825655100:07:000:0061 1825655100:07:000:0061, 1825655100:02:000:0030, 1825655100:02:000:0048, 1825655100:09:000:0024, 1825655100:09:000:0038, 1825655100:06:000:0045, 1825681000:01:000:0090, 1825681000:02:000:0010, 1825681000:04:000:0017, 1825681000:06:000:0016, 1825681000:07:000:0023, 1825681000:09:000:0009, 1825681000:11:000:0006, 1825655100:02:000:0038, 1825655100:07:000:0059, 1825655100:09:000:0031, 1825655100:06:000:0041, 1825655100:06:000:0046, 1825681000:02:000:0005, 1825681000:03:000:0006, 1825681000:05:000:0017, 1825681000:07:000:0015, 1825681000:07:000:0024, 1825681000:09:000:0010, 1825681000:11:000:0010.

Заява мотивована тим, що КСП "Україна-Черняхів-І" як правонаступник ДП "Україна", має право постійного користування землями сільськогосподарського призначення, що знаходяться на території Черняхівської селищної ради Черняхівського району Житомирської області та здійснює обробіток вказаних земельних ділянок за цільовим призначенням "для ведення товарного сільськогосподарського виробництва" загальною площею 4274.2029. Однак, Головне управління Держгеокадастру у Житомирській області шляхом видання протиправних наказів про припинення права постійного користування, позбавляє КСП "Україна- Черняхів-1" права користування сільськогосподарськими землями для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, та цілком ймовірно оперативно передасть вказані земельні ділянки у власність чи користування третім особам, оскільки наразі має право розпоряджатися земельними ділянками сільськогосподарського призначення державної власності до моменту підписання Президетом України прийнятого 28.04.2021 Верховною Радою України у другому читанні законопроекту за реєстраційним №2194 "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення системи управління та дерегуляції у сфері земельних відносин" та опублікування відповідного Закону, згідно якого землями комунальної власності територіальних громад вважаються всі землі державної власності, розташовані за межами населених пунктів у межах таких територіальних громад.

Ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду від 17 травня 2021 року заяву колективного сільськогосподарського підприємства "Україна-Черняхів-1" задоволено. Вжито заходи забезпечення позову шляхом заборони Головному управлінню Держгеокадастру у Житомирській області у будь-який спосіб розпоряджатися земельними ділянками сільськогосподарського призначення із кадастровими номерами: 1825655100:02:000:0043, 1825655100:07:000:0060, 1825655100:09:000:0035, 1825655100:06:000:0044, 1825681000:01:000:0087, 1825681000:02:000:0007, 1825681000:03:000:0012, 1825681000:06:000:0014, 1825681000:07:000:0016, 1825681000:09:000:0008, 1825681000:09:000:0011, 1825655100:07:000:0061 1825655100:07:000:0061, 1825655100:02:000:0030, 1825655100:02:000:0048, 1825655100:09:000:0024, 1825655100:09:000:0038, 1825655100:06:000:0045, 1825681000:01:000:0090, 1825681000:02:000:0010, 1825681000:04:000:0017, 1825681000:06:000:0016, 1825681000:07:000:0023, 1825681000:09:000:0009, 1825681000:11:000:0006, 1825655100:02:000:0038, 1825655100:07:000:0059, 1825655100:09:000:0031, 1825655100:06:000:0041, 1825655100:06:000:0046, 1825681000:02:000:0005, 1825681000:03:000:0006, 1825681000:05:000:0017, 1825681000:07:000:0015, 1825681000:07:000:0024, 1825681000:09:000:0010, 1825681000:11:000:0010.

Не погодившись із вказаною ухвалою суду, її оскаржило Головне управління Держгеокадастру у Житомирській області, яке покликаючись на неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення питання про вжиття заходів забезпечення адміністративного позову, просить оскаржувану ухвалу суду першої інстанції скасувати та прийняти нову постанову, якою у задоволенні заяви колективного сільськогосподарського підприємства "Україна -Черняхів-1" про забезпечення позову відмовити.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги вказано, що судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваного рішення не враховано, що за заявником не зареєстровано у встановленому порядку ні право користування, ні право оренди на вказані земельні ділянки.

Відповідно до договору безоплатної передачі державної частки єдиного майнового комплексу державного підприємства "Україна" орган приватизації будь-які права щодо користування землями, які перебували в постійному користуванні Учбово-дослідного господарства "Україна" на підставі державних актів на право постійного користування землею серії ЖТ-1106-2 № 000002 та 1-ЖТ №001150 не передавав.

Земельні ділянки, які є предметом забезпечення позову у даній справі перебувають у власності держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області. В рамках проведення Державної програми інвентаризації земель України ГУ Держгеокадастру у Житомирській області на підставі Положення про Головне управління, зареєструвало право Держави Україна в особі Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області на земельні ділянки, які сформовані в результаті інвентаризації, з кадастровими номерами:

1825655100:02:000:0043, 1825655100:07:000:0060, 1825655100:09:000:0035, 1825655100:06:000:0044, 1825681000:01:000:0087, 1825681000:02:000:0007, 1825681000:03:000:0012, 1825681000:06:000:0014, 1825681000:07:000:0016, 1825681000:09:000:0008, 1825681000:09:000:0011, 1825655100:07:000:0061 1825655100:07:000:0061, 1825655100:02:000:0030, 1825655100:02:000:0048, 1825655100:09:000:0024, 1825655100:09:000:0038, 1825655100:06:000:0045, 1825681000:01:000:0090, 1825681000:02:000:0010, 1825681000:04:000:0017, 1825681000:06:000:0016, 1825681000:07:000:0023, 1825681000:09:000:0009, 1825681000:11:000:0006, 1825655100:02:000:0038, 1825655100:07:000:0059, 1825655100:09:000:0031, 1825655100:06:000:0041, 1825655100:06:000:0046, 1825681000:02:000:0005, 1825681000:03:000:0006, 1825681000:05:000:0017, 1825681000:07:000:0015, 1825681000:07:000:0024, 1825681000:09:000:0010, 1825681000:11:000:0010.

Також в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень на спірні земельні ділянки зареєстровано право власності Держави Україна в особі Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області.

Крім того, скаржник звертає увагу на те, що оскільки між сторонами виник спір про право, вирішення питання не відноситься до юрисдикції адміністративних судів, а підлягає розгляду господарським судом.

У відзиві на апеляційну скаргу колективне сільськогосподарське підприємство "Україна-Черняхів-1" вказує на безпідставність доводів апеляційної скарги, просить її відхилити, а ухвалу суду про забезпечення позову залишити без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги у їх сукупності, колегія суддів дійшла переконання, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступних підстав.

Відповідно до ч.2 ст.150 КАС України, суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:

1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або

2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

З наведеного слідує, що п.1 ч. 2 ст.150 КАС України фактично передбачено дві окремі правові підстави для забезпечення позову розділені сполучником або , а зокрема:

1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду; або

2) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Підстави забезпечення позову, передбачені ч. 2 ст. 150 КАС України, є оціночними, а тому суд повинен у кожному випадку, виходячи з конкретних доказів, встановити, чи є хоча б одна з названих обставин, і оцінити, чи не може застосуванням заходів забезпечення позову бути завдано ще більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти.

Рішенням Конституційного Суду України у справі №3-рп/2003р від 30.01.2003 року визначено, що правосуддя за своєю суттю визнається таким за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах.

Відповідно до ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Одним з механізмів забезпечення ефективного юридичного захисту є передбачений національним законодавством України інститут вжиття заходів до забезпечення позову.

Як встановлено судовими рішеннями у справі №240/5092/18 державним актом на право постійного користування землею І-ЖТ №001150 учбово-дослідному господарству "Україна" надано 3294,0 га землі за рішенням виконкому Черняхівської селищної ради народних депутатів від 25.05.1994 № 5 (а.с.20-23).

Державним актом на право постійного користування землею ЖТ-11-6-2 №00002 учбово-дослідному господарству "Україна" надано 1619,6 га землі відповідно до рішення виконкому Великогорбашівської сільської ради народних депутатів від 22.07.1994 № 1 (а.с.24-27).

Наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України від 12.11.2014 №449 Державне підприємство "Навчально-дослідне господарство "Україна" Державного агроекологічного університету перейменовано у державне підприємство "Дослідне господарство "Україна". Водночас зазначено, що державне підприємство "Дослідне господарство "Україна" є правонаступником майнових прав та обов`язків державного підприємства "Навчально-дослідне господарство "Україна" (а.с.28-29).

Наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України від 25.03.2015 Державне підприємство "Навчально-дослідне господарство "Україна" перейменовано у державне підприємство "Україна", що також є правонаступником всіх прав і обов`язків попередника (а.с.30-31).

20.02.2018 відбулось припинення юридичної особи державного підприємства "Україна" та реєстрація правонаступника колективного сільськогосподарського підприємства "Україна- Черняхів-1", яке є правонаступником ДП "Україна".

На підтвердження вказаних обставин позивачем до матеріалів справи надано витяги з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (а.с.16-19).

Право постійного користування земельними ділянками для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на території Черняхівської селищної та Великогорбашівської сільської ради Черняхівського району підтверджується наявними в матеріалах справи копіями державних актів про право постійного користування землею серія ЖТ-11-6-2 №00002 та І-ЖТ №001150.

Таким чином, колективне сільськогосподарське підприємство "Україна-Черняхів-1" є правонаступником учбово-дослідного господарства "Україна", і має право на постійне користування земельними ділянками згідно актів на землю серія ЖТ-11-6-2 №00002 та І-ЖТ №001150.

Судом встановлено, що Головним управлінням Держгеокадастру у Житомирській області 17.05.2021 видано накази № 6-2707/14-21-СГ та №6-2709/14-21-СГ про припинення права користування та про скасування державних актів на право постійного користування землями ДП "Україна", що знаходяться на території Черняхівської селищної ради та Великогорбашівської сільської ради Черняхівського району Житомирської області та перебувають у користуванні КСП "Україна-Черняхів-1".

Із заяви про забезпечення позову та приєднаних документів видно, що КСП "Україна-Черняхів-1" здійснює обробіток земельних ділянок загальною площею 4274,2029 га за цільовим призначенням - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що знаходяться на території Черняхівської селищної ради та Великогорбашівської сільської ради Черняхівського району Житомирської області.

У заяві про забезпечення позову також зазначається, що виданням наказу від 07.05.2021 №6-2651/14-21-сг "Про втрату чинності наказу Головного управління від 24.02.2020 №6-1866/14-20-сг" відповідач чинить перешкоди у реалізації права на приватизацію земель ДП "Україна".

Тож, задовольняючи заяву про забезпечення позову, суд першої інстанції дійшов висновку, що невжиття заявленого заходу забезпечення позову як зупинення дії оспорюваних наказів може істотно ускладнити ефективний захист та поновлення порушених права та інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду, з нанесенням йому збитків та вказує, що вжиття такого заходу забезпечення позову сприятиме запобіганню порушення прав та інтересів КСП на час вирішення у судовому порядку спору з Головним управлінням Держгеокадастру у Житомирській області щодо правомірності прийнятих наказів та в разі задоволення позову - забезпечить можливість відновлення порушеного права.

Колегія суддів Сьомого апеляційного адміністративного суду, за результатом апеляційного розгляду справи, погоджується з висновками суду першої інстанції з наступних підстав.

Згідно з частиною другою статті 150 КАС України забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:

1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або

2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

Відповідно до частини першої статті 151 КАС України позов може бути забезпечено:

1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта;

2) забороною відповідачу вчиняти певні дії;

3) встановленням обов`язку відповідача вчинити певні дії;

4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору;

5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.

Відповідно до ч. 2 ст. 151 КАС України суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.

При цьому, співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Оцінка такої відповідності та співмірності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з майновими наслідками заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з майновими наслідками заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

Системний аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що заходи забезпечення позову можуть вживатися виключно у випадках, коли невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

Отже, процесуальний закон наділяє суд повноваженнями на вжиття заходів забезпечення позову шляхом, зокрема, зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта, забороною відповідачу вчиняти певні дії. Однак, передумовою для вжиття таких заходів з урахуванням положень ч. 2 ст. 151 КАС України є існування та встановлення судом обставин, визначених ч. 2 ст. 150 КАС України.

При вирішенні питання про вжиття заходів забезпечення позову суд повинен здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності їх вжиття з урахуванням: розумності, обґрунтованості та адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову та його предметом; ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду у разі невжиття заходів забезпечення позову; запобігання порушенню охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками судового процесу, у разі вжиття заходів забезпечення позову.

Аналогічна правова позиція міститься у постанові Верховного Суду від 21 листопада 2018 року у справі № 826/8556/17.

Колегія суддів зазначає, що повноваження відповідних органів виконавчої влади щодо передачі земельних ділянок у власність або користування та порядок надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування встановлені статтями 118, 122, 123 Земельного кодексу України.

При розгляді заяв про забезпечення позову суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитись, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулась з такою заявою, позовним вимогам.

У абзаці другому пункту 17 постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України № 2 від 06 березня 2008 року Про практику застосування адміністративними судами окремих положень Кодексу адміністративного судочинства України під час розгляду адміністративних справ вказано, що в ухвалі про забезпечення позову суд повинен навести мотиви, з яких він дійшов висновку про існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі, або захист цих прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, а також вказати ознаки, які свідчать про очевидність протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень.

Будь-яке забезпечення позову в адміністративній справі є наданням тимчасового захисту до вирішення справи по суті, який застосовується у виключних випадках за наявністю об`єктивних обставин, які дозволяють зробити обґрунтоване припущення, що невжиття відповідних заходів потягне за собою більшу шкоду, ніж їх застосування.

Також колегія суддів апеляційного суду вважає за необхідне покликатись на ст.13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо необхідності вжиття ефективного та своєчасного судового захисту порушеного права заявника, за захистом яких він звернувся.

Невжиття заходів забезпечення позову ускладнить та унеможливить ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, адже основна діяльність заявника є фактично припиненою і наслідком припинення такої основної діяльності є завдання позивачу збитків та призводить до наявності правових підстав для застосування до заявника контролюючими органами відповідних негативних наслідків.

Аналогічна правова позиція міститься, зокрема, у постановах Верховного Суду від 21.11.2018 у справі №826/8556/17, від 26.04.2019 у справі №826/16334/18.

Колегією суддів встановлено, що в даній справі заява мотивована тим, що КСП "Україна-Черняхів-І" як правонаступник ДП "Україна", має право постійного користування землями сільськогосподарського призначення, що знаходяться на території Черняхівської селищної ради Черняхівського району Житомирської області та здійснює обробіток вказаних земельних ділянок за цільовим призначенням "для ведення товарного сільськогосподарського виробництва" загальною площею 4274.2029. Однак, Головне управління Держгеокадастру у Житомирській області шляхом видання наказів про припинення права постійного користування, позбавляє КСП "Україна- Черняхів-1" права користування сільськогосподарськими землями для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, та цілком ймовірно має право розпорядження цими земельними ділянками.

Оцінка правомірності прийняття оскаржуваних рішень Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області може бути надано виключно під час розгляду позовної заяви по суті.

Даючи оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів забезпечення адміністративного позову суд апеляційної інстанції також враховує: - розумність, обґрунтованість й адекватність вимог заявника щодо забезпечення позову; - забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників процесу; - наявність зв`язку між конкретним видом, що застосовується для забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий вид забезпечення забезпечити фактичне виконання рішення суду у разі його задоволення; - імовірності виникнення утруднень для виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; - необхідність у зв`язку із вжиттям заходів запобігти порушенню прав та інтересів інших осіб, в тому числі, й осіб, які не приймають участь у розгляді справи.

Прийняття рішення про забезпечення позову доцільне та можливе лише в разі наявності достатньо обґрунтованого припущення, що невжиття таких заходів може в майбутньому ускладнити виконання судового рішення чи призвести до потреби докласти значні зусилля для відновлення прав позивача у разі задоволення позову.

Разом з тим, колегія суддів звертає увагу на ту обставину, що вжиття заходів забезпечення позову не зумовлює фактичного вирішення спору по суті, а спрямоване лише на захист прав, свобод та інтересів позивача та інших осіб до ухвалення рішення в адміністративній справі.

У справі, що переглядається, встановлено, що до розгляду спору по суті та набрання судовим рішенням законної сили розпорядження спірними земельними ділянками становить небезпеку для подальшого захисту прав та інтересів учасників справи. Відтак, невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити ефективний захист інтересів позивача, за захистом яких він звернувся з позовом. Також невжиття заходів забезпечення позову може спричинити негативні наслідки для позивача у вигляді додаткових фінансових витрат у справі.

Колегія суддів суду апеляційної інстанції переконана, що існує очевидна небезпека заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення судового рішення у справі, а для відновлення таких прав необхідно буде докласти значних зусиль та витрат.

Також суд зазначає, що обраний позивачем спосіб забезпечення адміністративного позову відповідає його предмету та, водночас, вжиття таких заходів не зумовлює фактичного вирішення спору по суті, а спрямоване лише на збереження існуючого становища до розгляду справи по суті заявлених вимог.

Згідно Рекомендації № R (89) 8 про тимчасовий судовий захист в адміністративних справах, прийнятій Комітетом Ради Європи 13 вересня 1989 року, рішення про вжиття заходів тимчасового захисту може, зокрема, прийматися у разі, якщо виконання адміністративного акта може спричинити значну шкоду, відшкодування якої неминуче пов`язано з труднощами, і якщо на перший погляд наявні достатньо вагомі підстави для сумнівів у правомірності такого акта. Суд, який постановляє вжити такий захід, не зобов`язаний одночасно висловлювати думку щодо законності чи правомірності відповідного адміністративного акта; його рішення стосовно вжиття таких заходів жодним чином не повинно мати визначального впливу на рішення, яке згодом має бути ухвалено у зв`язку з оскарженням адміністративного акта.

Тобто, інститут забезпечення позову є однією з гарантій захисту прав, свобод та законних інтересів юридичних та фізичних осіб - позивачів в адміністративному процесі, механізмом, який покликаний забезпечити реальне та неухильне виконання судового рішення прийнятого в адміністративній справі.

При цьому Європейський суд з прав людини у рішенні від 29 червня 2006 року у справі "Пантелеєнко проти України" зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.

У рішенні від 31 липня 2003 року у справі "Дорани проти Ірландії" Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття "ефективний засіб" передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. При чому, як наголошується у рішенні Європейського суду з прав людини у справі ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними.

При вирішенні справи "Каіч та інші проти Хорватії" (рішення від 17 липня 2008 року), "Салах Шейх проти Нідерландів" ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настане подія, наслідки якої будуть незворотними. При вирішенні справи "Каіч та інші проти Хорватії" (рішення від 17 липня 2008 року) Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту, але без його практичного застосування. Таким чином, обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.

Таким чином, Держава Україна несе обов`язок перед зацікавленими особами забезпечити ефективний засіб захисту порушених прав, зокрема - через належний спосіб захисту та відновлення порушеного права. Причому обраний судом спосіб захисту порушеного права має бути ефективним та забезпечити реальне відновлення порушеного права.

На це вказується, зокрема, і у пункті 4 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 2 листопада 2004 року №15-рп/2004 у справі №1-33/2004, де зазначено, що верховенство права вимагає від держави його втілення у правотворчу та правозастосовну діяльність, яка здійснюється, зокрема і судом як основним засобом захисту прав, свобод та інтересів у державі.

Крім того, Конституційний Суд України у п. 9 мотивувальної частини рішення від 30 січня 2003 року №3-рп/2003 у справі № 1-12/2003 наголошує на тому, що правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах.

З урахуванням наведеного, колегія суддів прийшла до висновку, що прийняте судом першої інстанції рішення щодо забезпечення позову є співмірним та відповідає критеріям розумності, обґрунтованості і адекватності, забезпечення збалансованості інтересів учасників спірних правовідносин, запобігання порушенню у зв`язку з вжиттям таких заходів прав та охоронюваних інтересів учасників процесу та відповідатиме інституту забезпечення позову в адміністративному судочинстві.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

З огляду на викладене, суд першої інстанції правильно і повно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків судового рішення, а тому підстав для скасування ухвали колегія суддів не знаходить і вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області залишити без задоволення, а ухвалу Житомирського окружного адміністративного суду від 17 травня 2021 року - без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст.328, 329 КАС України.

Постанова суду складена в повному обсязі 22 липня 2021 року.

Головуючий Франовська К.С. Судді Боровицький О. А. Матохнюк Д.Б.