Постанова

від 21.07.2021 по справі 380/4180/20

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 липня 2021 рокуЛьвівСправа № 380/4180/20 пров. № А/857/8154/21

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Онишкевича Т.В.,

суддів Іщук Л.С., Обрізка І.М.,

з участю секретаря судових засідань Кардаш В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Львові у режимі відеоконференції апеляційну скаргу Західного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 15 березня 2021 року у справі за позовом Державного підприємства Львівський державний авіаційно-ремонтний завод до Офісу великих платників податків Державної податкової служби, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні позивача Державний концерн Укроборонпром про скасування податкових повідомлень-рішень,

суддя у І інстанції Кузан Р.І.,

час ухвалення судового рішення 13 год 09 хв,

місце ухвалення судового рішення м. Львів,

дата складення повного тексту рішення 25 березня 2021 року,

ВСТАНОВИВ:

У травні 2020 року Державне підприємство Львівський державний авіаційно-ремонтний завод (далі - ДП ЛДАРЗ ) звернулося до суду із адміністративним позовом, у якому після уточнення своїх вимог просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення (далі - ППР) Офісу великих платників податків Державної податкової служби (далі - ОВПП):

від 14 січня 2020 року №0000215207, яким ДП ЛДАРЗ зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість (далі - ПДВ) на 346 784,00 грн та застосовано штрафну (фінансову) санкцію у розмірі 173 392,00 грн;

від 14 січня 2020 року №0000225207 про зменшення підприємству розмір від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду, у сумі 3 902 628,00 грн;

від 12 лютого 2020 року №0000905207, яким ДП ЛДАРЗ зменшено суму бюджетного відшкодування з ПДВ на 819 441,00 грн та застосовано штрафну (фінансову) санкцію у розмірі 409 720,00 грн;

від 12 лютого 2020 року №0000915207 про зменшення підприємству розміру від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду, у сумі 3 504 064,00 грн.

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 15 березня 2021 року у справі № 380/4180/20 позов було задоволено.

При цьому суд першої інстанції виходив із того, що для підтвердження реальності господарських операцій із контрагентами позивачем надано докази відображення придбаних товарно-матеріальних цінностей (далі - ТМЦ) у бухгалтерському обліку (картки рахунку 207, відомості про рух (списання) товару зі складу). Придбані ТМЦ були необхідні позивачу для проведення ремонту та доукомплектування літаків за державним замовленням. Якість та відповідність таких товарів технічним вимогам підтверджена сертифікатами. На підтвердження факту використання придбаних ТМЦ у господарській діяльності позивачем подано копії договорів на закупівлю послуг за державні кошти по ремонту та комплектації літаків, а також акти приймання таких послуг. Відповідачем у актах перевірок не надано належної оцінки вказаним обставинам та не встановлено факту отримання позивачем таких матеріалів, комплектуючих та запасних частин до літаків безоплатно чи придбання їх у інших підприємств, відтак висновок про безтоварність спірних господарських операцій позивача є необґрунтованим.

У апеляційній скарзі Західне міжрегіональне управління ДПС по роботі з великими платниками податків (далі - Західне МУ ДПС) - правонаступник ОВПП - просило скасувати рішення суду першої інстанції та відмовити ДП ЛДАРЗ у задоволенні позову.

Свої апеляційні вимоги обґрунтовує тим, що контролюючим органом не підтверджено здійснення господарських операцій позивача з його контрагентами з причин відсутності належним чином оформлених первинних документів, відсутності по вибраних операціях сертифікатів відповідності, сертифікатів якості на товари, документів на перевезення.

Відтак, ДП ЛДАРЗ занижено ПДВ по взаємовідносинах з ПП Науково-виробниче підприємство Спецтех Капітал , ТОВ Укравіапром , ТОВ Авіатехкомплект , ТОВ Компанія інженерної взаємодії в авіації , ТОВ Імпера Груп , ТОВ Укрпостач , ТОВ Промелектроніка , ТОВ Радіосфера , ТОВ Рейлсервіс , ТОВ Укрспецкомплект , ТОВ Лев на стрілі через непідтвердження постачання запасних частин до військових літаків.

Зокрема, згідно із даними Податкових розрахунків сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб, і сум утриманого з них податку (ф.І-ДФ) ПП НВП Спецтех Капітал у І кварталі 2019 року 9 осіб - перебувало у трудових відносинах, крім того здійснювалася виплата 9 ФОП; у II кварталі 2019 року 9 осіб - перебувало у трудових відносинах, крім того здійснювалася виплата 7 ФОП, у III кварталі 2019 року 7 осіб - перебувало у трудових відносинах, здійснювалася виплата 6 ФОП.

За даними копій експрес-накладної ТОВ Нова Пошта контактною особою відправника ПП НВП Спецтех Капітал на адресу одержувача ДП ЛДАРЗ зазначено особу ОСОБА_1 , що протягом І-III кварталів 2019 року не працювала за цивільно-правовими або трудовими договорами та їй не здійснювалися виплати як ФОП (ознака доходу 157) на ПП НВП Спецтех Капітал .

ДП ЛДАРЗ до перевірки не надано підтверджуючих документів щодо транспортування ТМЦ за видатковими накладними ПП НВП Спецтех Капітал .

За результатами дослідження ланцюга придбання ДП ЛДАРЗ таких ТМЦ встановлено, що ПП НВП Спецтех Капітал при проведенні фінансово-господарських операцій здійснює підміну позицій товарних груп та задіяне у схемах формування ризикового податкового кредиту з ПДВ для реального сектору економіки, в ланцюгу постачання якого відсутній виробник та/або імпортер.

За даними ITC Податковий блок ПП НВП Спецтех Капітал відображено у квітні 2018 року придбання у ТОВ Інтенд Лтд . Директор, головний бухгалтер одна особа - ОСОБА_2 , основний вид діяльності - неспеціалізована оптова торгівля, статутний фонд 10,0 тис. грн., зареєстровано платником ПДВ з 01.02.2018 року.

Проведеним аналізом ІР - адрес комп`ютерів, які є унікальним адресом комп`ютера в мережі, його ідентифікатор в мережі, з яких реєструвалися податкові накладні ТОВ Інтенд ЛТД та ПП НВП Спецтех Капітал користувались однією адресом (ІР - адреса - НОМЕР_1 ;), розташованим за адресою: Бельгія, м. Брюссель. Оскільки, відсутній сам факт придбання контрагентами ПП НВП Спецтех Капітал ТМЦ, які відображені у податкових накладних на реалізацію для ДП ЛДАРЗ у квітні 2018 року, то відсутній і факт продажу зазначених ТМЦ для ДП ЛДАРЗ .

На підставі аналізу інформаційних баз ДФС встановлено неможливість здійснення господарської операції із зазначеним товаром у зв`язку із відсутністю факту (джерела) його законного введення в обіг та/або реального задекларованого виробництва, жоден із зазначених контрагентів в ланцюгу постачання продукції не є виробником.

Згідно із Договором поставки № 14-19-151/117-ВМРК/229/УАП від 12 березня 2019 року (місце укладання - м. Львів), ДП ЛДАРЗ (Покупець) і ТОВ Укравіапром (Постачальник) уклали договір поставки.

Відповідно до даних Податкових розрахунків сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб, і сум утриманого з них податку (ф.І-ДФ) ТОВ Укравіапром (ЄДРПОУ 40248832), у III кварталі 2019 року 9 осіб - перебувало у трудових відносинах. За даними копій експрес-накладної ТОВ Нова Пошта контактною особою відправника ТОВ Укравіапром на адресу одержувача ДП ЛДАРЗ зазначено особу ОСОБА_3 , що протягом III кварталу 2019 року не працював за цивільно-правовими або трудовими договорами та їй не здійснювалися виплати як ФОП (ознака доходу 157).

ДП ЛДАРЗ надано копію ухвали Галицького районного суду м. Львова від 17 грудня 2018 року про надання дозволу на обшук у всіх приміщеннях ДП ЛДАРЗ у зв`язку з проведенням досудового розслідування у кримінальному провадженні №42018140400000010, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 22 січня 2018 року за фактом вчинення кримінальних правопорушень, передбаченого частиною 5 статті 191 та частиною 2 статті 366 Кримінального кодексу України, а також протокол обшуку у всіх приміщеннях ДП ЛДАРЗ від 22-26 грудня 2018 року та опис вилучених документів по контрагенту ТОВ Компанія інженерної взаємодії в авіації .

Під час проведення обшуку у приміщеннях ДП ЛДАРЗ було вилучено оригінали первинних бухгалтерських документів, а саме :

договори із ТОВ Компанія інженерної взаємодії в авіації на поставку продукції за 2016-2018 роки;

видаткові та товарно-транспортні накладні за 2018-2019 роки,

платіжні доручення та рахунки на оплату щодо ТОВ КІВА .

Львівське управління Офісу ВПП ДФС на підставі пункту 85.9 статті 85 ПК звернулось до Військової прокуратури Західного регіону про надання доступу до вилучених документів, яка надала доступ для їх опрацювання в приміщенні Військової прокуратури Західного регіону, м. Львів, вул. Клепарівська,20. Під час опрацювання вилучених документів ТОВ Компанія інженерної взаємодії в авіації не встановлено придбання цим товариством ТМЦ, які у подальшому постачалися позивачу.

При цьому апелянт звертає увагу апеляційного суду на те, що сам факт наявності у позивача первинних документів з посиланням на поставку товарів (послуг) не є безумовним доказом реальності господарських операцій з ним, якщо інші обставини свідчать про недостовірність інформації в цих документах. На думку контролюючого органу, у цьому випадку має місце недоведеність фактичного здійснення господарської операції (нездійснення операції), що позбавляє первинні документи юридичної значимості для цілей формування податкової вигоди навіть за наявності правильно оформлених за зовнішніми ознаками та формою, але недостовірних та у зв`язку з цим юридично дефектних первинних документів, якщо рух коштів не забезпечений зв`язком з господарською діяльністю учасників цих операцій.

У відзиві на апеляційну скаргу ДП ЛДАРЗ підтримало доводи, викладені у оскаржуваному судовому рішенні, заперечило обґрунтованість апеляційних вимог та просило залишити рішення суду першої інстанції без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Третя особа Державний концерн Укроборонпром (далі - ДК Укроборонпром ) у поданих апеляційному суду письмових поясненнях також заперечила доводи апелянта, вважаючи їх такими, що суперечать фактичним обставинам справи та усталеній судовій практиці Верховного Суду. Вважає оскаржуване судове рішення законним та обґрунтованим.

Представник Західне МУ ДПС у судовому засіданні апеляційного суду підтримала подану апеляційну скаргу доводами, аналогічними до тих, що зазначені у її тексті. Просила скасувати рішення суду першої інстанції та у задоволенні позову ДП ЛДАРЗ відмовити.

Представники ДП ЛДАРЗ та ДК Укроборонпром у ході апеляційного розгляду заперечили обґрунтованість вимог апелянта доводами, викладеними у відзиві на апеляційну скаргу та письмових поясненнях. Просили залишити рішення суду першої інстанції без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Переглянувши судове рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального та процесуального права, апеляційний суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги, виходячи із такого.

Як безспірно встановлено судом першої інстанції, ОВПП БУЛО проведено документальну позапланову виїзну перевірку ДП ЛДАРЗ з питання достовірності декларування від`ємного значення з ПДВ за вересень 2019 року, результати якої оформлено актом від 20 грудня 2019 року №43/28-10-52-07/07684556.

У ході перевірки контролюючий орган дійшов висновку про виявлення зі сторони ДП ЛДАРЗ таких порушень:

- завищення суми податкового кредиту на 4 249 412,00 грн за рахунок відображення операцій по контрагентах-постачальниках ПП НВП Спецтех Капітал , ТОВ Укравіапром , ТОВ Авіатехкомплект , ТОВ Компанія інженерної взаємодії в авіації , ТОВ Імпера Груп , ТОВ Укрпостач , ТОВ Промелектроніка , ТОВ Радіосфера , ТОВ Рейлсервіс , ТОВ Укрспецкомплект , ТОВ Лев на стрілі у порушення вимоги пунктів 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 статті 198, пунктів 200.1, 200.4, 200.14 статті 200 ПК;

- завищено суму бюджетного відшкодування на 346 784,00 грн у порушення пунктів 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 статті 198, пунктів 200.1, 200.4, 200.14 статті 200 ПК;

- завищення суми від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду, за вересень 2019 року у сумі 3902628,00 грн у порушення пунктів 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 статті 198, абзацу в пункту 200.4 статті 200 ПК.

Окрім того, відповідачем було проведено документальну позапланову виїзну перевірку ДП ЛДАРЗ з питання достовірності декларування від`ємного значення з ПДВ за жовтень 2019 року, за результатами якої складено акт від 17 січня 2020 року №3/28-10-52-07/07684556.

Під час проведеної перевірки контролюючим органом зроблено висновок про встановлення таких порушень ДП ЛДАРЗ :

- завищення суми податкового кредиту на 4 323 342,00 грн за рахунок відображення операцій по контрагентах-постачальниках ПП НВП Спецтех Капітал , ТОВ Укравіапром , ТОВ Авіатехкомплект , ТОВ Компанія інженерної взаємодії в авіації , ТОВ Імпера Груп , ТОВ СЕ-ЕН , ТОВ Промелектроніка , ТОВ Радіосфера , ТОВ Рейлсервіс , ТОВ Укрспецкомплект , ТОВ Лев на стрілі у порушення вимог пунктів 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 статті 198, пунктів 200.1, 200.4, 200.14 статті 200 ПК;

- завищення суми бюджетного відшкодування на 819 441,00 грн у порушення пунктів 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 статті 198, пунктів 200.1, 200.4, 200.14 статті 200 ПК;

- завищення суми від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду, за жовтень 2019 року у сумі 3 504 064,00 грн у порушення пунктів 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 статті 198, пунктів 200.1, 200.4, 200.14 статті 200 ПК.

За наслідками вказаних перевірок ОВПП було прийнято 14 січня 2020 року ППР №0000215207 та №0000225207, а також 12 лютого 2020 року ППР №0000905207 та №0000915207, з якими ДП ЛДАРЗ не погодилося, вважало їх протиправними та звернулося до адміністративного суду із позовом, що розглядається.

При наданні правової оцінки правильності вирішення судом першої інстанції цього публічно-правового спору оскаржуваним рішенням та доводам апелянта, що викладені у апеляційній скарзі, суд апеляційної інстанції виходить із такого.

Частиною 1 статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Згідно з приписами частини 3 статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Відповідно до приписів частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Положеннями статті 67 Конституції України передбачено, що кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

При цьому відповідно до приписів частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

На підставі аналізу матеріалів справи та правових позицій сторін, що викладені у заявах по суті, апеляційний суд дійшов переконання, що суть цього публічно-правового спору на стадії апеляційного перегляду зводиться до перевірки висновків податкового органу про непідтвердження ДП ЛДАРЗ під час проведених відповідачем перевірок реальності господарських операцій із своїми контрагентами ПП НВП Спецтех Капітал , ТОВ Укравіапром , ТОВ Авіатехкомплект , ТОВ Компанія інженерної взаємодії в авіації , ТОВ Імпера Груп , ТОВ Укрпостач , ТОВ СЕ-ЕН , ТОВ Промелектроніка , ТОВ Радіосфера , ТОВ Рейлсервіс , ТОВ Укрспецкомплект , ТОВ Лев на стрілі у періоди, що підлягали перевірці, які контролюючий орган вважає безтоварними.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків та зборів, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регламентовано приписами ПК.

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами та вимоги до таких документів передбачено приписами пункту 1.2 статті 1, пунктами 2.1, 2.4, 2.15, 2.16 статті 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88, який зареєстровано в Міністерстві юстиції України 5 червня 1995 року за № 168/704, статтями 2, 3, 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні .

Згідно з підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 ПК податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до пункту 44.1 статті 44 ПК для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

За правилами підпункту а пункту 185.1. статті 185 ПК об`єктом оподаткування є операції платників податку з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з безоплатної передачі та з передачі права власності на об`єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об`єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю.

Підпунктом а пункту 187.1 статті 187 ПК передбачено, що датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше, зокрема, дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку.

Відповідно до приписів підпункту а п. 198.1 ст. 198 ПК право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (п. 198.2 ст. 198 ПК).

Згідно із пунктом 198.3 статті 198 ПК податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку, зокрема, з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Приписами пункту 198.6 статті 198 ПК встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 201.10 статті 201 ПК при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Судом першої інстанції встановлено, що на підтвердження взаємовідносин з ПП НВП Спецтех Капітал , ТОВ Укравіапром , ТОВ Авіатехкомплект , ТОВ Компанія інженерної взаємодії в авіації , ТОВ Імпера груп , ТОВ СЕ-ЕН , ТОВ Укрпостач , ТОВ Промелектроніка , ТОВ Радіосфера , ТОВ Рейлсервіс , ТОВ Укрспецкомплект , ТОВ Лев на стрілі позивачем було надано первинні документи, копії яких знаходяться у матеріалах справи, що були підставами для відображення відповідних господарських операцій у бухгалтерському та податковому обліках ДП ЛДАРЗ .

При цьому судом першої інстанції було досліджено договори на поставку товарно-матеріальних цінностей зі вказаними контрагентами, які містять аналогічні умови погодження кількості та якості продукції, порядку та строків поставки, а також проведення платежів та приймання-передачі продукції. За умовами таких договорів ДП ЛДАРЗ придбавались необхідні для проведення ремонтних робіт та технічного обслуговування військової повітряної техніки матеріали, комплектуючі та запасні частини. Такі ТМЦ позивачем отримано згідно з видатковими накладними та актами приймання-передачі. Оплату за поставлений товар здійснено в безготівковій формі на підставі рахунків-фактур, що підтверджується відповідними платіжними дорученнями. Якість придбаних товарів підтверджується відповідними сертифікатами якості. Перевезення придбаних товарно-матеріальних цінностей здійснювалося згідно з товарно-транспортними накладними, а також експрес-накладними ТОВ Нова пошта .

Вказані обставини сторонами не заперечуються, а отже доведенню не підлягають.

При цьому відповідачем визнається також те, що надані первинні документи за формальними ознаками відповідають встановленим законодавством вимогам, оскільки відображають зміст господарських операцій та містять необхідні реквізити.

Окрім того, суд першої інстанції слушно зверну увагу на те, що за результатами виконання умов договорів поставок ТМЦ контрагентами ДП ЛДАРЗ було складено податкові накладні, які зареєстровані у ЄРПН без зауважень зі сторони контролюючого органу у контексті відповідності господарських операцій та постачальників позивача критеріям ризиковості.

При цьому апеляційний суд звертає увагу на те, що відповідно до підпунктів 36.1, 36.5 статті 36, пункту 38.1 статті 38, пункту 44.1 статті 44, пункту 47.1 статті 47, пункту 49.2 статті 49 ПК обчислення, декларування та/або сплата суми податку та збору є персональним податковим обов`язком кожного окремого платника податків, який і несе відповідальність за невиконання або неналежне виконання податкового обов`язку. Тобто, платник податку несе самостійну відповідальність за порушення ним правил ведення податкового обліку. Зазначена відповідальність стосується кожного окремого платника податку і не може автоматично поширюватись на третіх осіб, в тому числі і на його контрагентів. Таким чином, формування суб`єктом господарювання податкового кредиту не може ставитись у пряму залежність від додержання податкової дисципліни третіми особами, а пов`язане з призначенням придбаних товарів (послуг) для використання у господарській діяльності та наявності податкової накладної (накладних).

Законодавство України, не ставить в залежність виникнення у платника ПДВ права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб`єктом господарювання. Якщо контрагент не виконав свого зобов`язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальності та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування ПДВ, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Окрім того, поняття добросовісний платник , що вживається у сфері податкових правовідносин, не передбачає виникнення у платника додаткового обов`язку з контролю за дотриманням його постачальниками правил оподаткування та податкового законодавства, а тому можливі порушення податкового законодавства з боку контрагента-постачальника, за відсутності доказів протиправної змови учасників операцій з метою отримання позивачем (покупцем) необґрунтованої податкової вигоди, не є безумовною підставою для висновку про порушення саме покупцем вимог податкового законодавства та позбавлення його права сформованих податкових вигод за фактично вчиненою операцією.

Суд першої інстанції вірно звернув увагу на те, що припускаючи, що певні матеріали могли бути передані, а роботи виконані іншими контрагентами позивача за спірний період, придбані в необлікованому порядку чи здійснені власними силами за рахунок робочої сили власних працівників, відповідач не вказав якими саме суб`єктами господарювання здійснено таке постачання товарів і виконання робіт, якими ідентичними по кількості, сумі і характеристиці бухгалтерськими документами із іншими постачальниками і контрагентами сформовано податковий облік позивача на спірну суму податкового кредиту з ПДВ і обліковано валові витрати.

Одночасно слід погодитися із судом першої інстанції у тому, що відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарських операцій, вчинених між останнім у ланцюгу постачань платником податків, і за умови невстановлення податковим органом наявності замкнутої схеми руху грошових коштів, яка б могла свідчити про узгодженість дій позивача та його контрагента, для одержання незаконної податкової вигоди, він не може зазнавати негативних наслідків внаслідок діянь інших осіб, що перебувають поза межами його впливу, з огляду на принцип індивідуальної відповідальності платника у сфері податкових правовідносин.

Як вірно зазначив суд першої інстанції, за наявності належних та допустимих доказів фактичного придбання позивачем ТМЦ з метою використання у господарській діяльності окремі недоліки в оформленні первинних документів, зокрема відсутність актів приймання-передачі ТМЦ по окремих господарських операціях, при наявності належним чином оформлених видаткових накладних, не може свідчити про штучне формування даних податкового обліку.

Попри те, на переконання апеляційного суду, наявні у матеріалах справи податкові накладні, видаткові накладні, акти приймання-передачі, сертифікати, експрес-накладні підтверджується фактичне отримання позивачем ТМЦ у контрагентів з метою використання у власній господарській діяльності. Додатково про реальність спірних господарських операцій свідчать надані позивачем докази відображення придбаних ТМЦ у бухгалтерському обліку (картки рахунку 207, відомості про рух (списання) товару зі складу).

Водночас контролюючим органом фактично не заперечується проведення позивачем ремонту та доукомплектування літаків за державним замовленням, що підтверджені актами приймання таких послуг.

Щодо доводів апелянта про наявність недоліків у оформлених експрес-накладних на відправлення ТМЦ засобами поштового зв`язку через відсутність з уповноваженими особами контрагентів позивача укладених трудових чи цивільно-правових договорів, апеляційний суд погоджується із висновками суду першої інстанції про те, що сама лише відсутність даних про оформлення трудових відносин між контрагентами позивача та фізичними особами, уповноваженими на відправку ТМЦ на адресу ДП ЛДАРЗ , не може однозначно свідчити про відсутність факту поставки таких товарів.

Наявність інформації про відсутність у спірних контрагентів матеріальних та трудових ресурсів не виключає можливості реального виконання ними господарської операції та не свідчить про одержання необґрунтованої податкової вигоди покупцем, оскільки залучення працівників є можливим за договорами цивільно-правового характеру, аутсорсингу та аутстафінгу (оренда персоналу). Основні та транспортні засоби можуть перебувати в постачальника на праві оренди або лізингу.

При цьому суд апеляційної інстанції відхиляє такі доводи контролюючого органу зважаючи на те, що вони ґрунтуються виключно на припущеннях, які у свою чергу базуються на узагальненій податковій інформації без дослідження первинних документів позивача.

Посилання контролюючого органу на дані кримінальних проваджень не можуть бути взяті до уваги, оскільки не містять у собі встановлених обставин, які б свідчили про невиконання контрагентом своїх договірних зобов`язань саме по господарських відносинах з позивачем або встановлення обставин, які б свідчили про фіктивність (нереальність) господарських операцій між вказаними суб`єктами господарської діяльності з огляду на таке.

Частиною 1 статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Принагідно суд апеляційної інстанції зазначає, що згідно із приписами ст. 9 Конституції України та статей 17, 19 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини суди та органи державної влади повинні дотримуватись положень Європейської конвенції з прав людини та її основоположних свобод 1950 року, застосовувати в своїй діяльності рішення Європейського суду з прав людини з питань застосування окремих положень цієї Конвенції.

Положеннями частини 2 статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Неприпустимість притягнення до відповідальності однієї компанії за неправомірні дії іншої компанії підтверджується усталеною практикою Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ).

Так, ЄСПЛ у п. 110 рішення від 23 липня 2002 року у справі Компанія Вестберґа таксі Актіеболаґ та Вуліч проти Швеції зазначив, що …адміністративні суди, які розглядають скарги заявників стосовно рішень податкового управління, мають повну юрисдикцію у цих справах та повноваження скасувати оскаржені рішення. Справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення податкових штрафів має саме податкове управління .

Згідно із правовою позицією ЄСПЛ, викладеною у рішенні від 22 січня 209 року у справі БУЛВЕС АД проти Болгарії (заява № 3991/03), платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов`язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ вдруге, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

У пункті 38 рішення ЄСПЛ у справі Інтерсплав проти України від 9 січня 2007 року Суд вказав на те, що якщо державні органи мають інформацію про зловживання в системі оподаткування конкретною компанією, вони повинні застосовувати відповідні заходи саме до цього суб`єкта, а не розповсюджувати негативні наслідки на інших осіб при відсутності зловживання з їх боку.

Отже, платника податку не може бути позбавлено відшкодування ПДВ за відсутності доказів того, що його було залучено до протиправної діяльності, пов`язаної з незаконним отриманням бюджетного відшкодування.

Одночасно апеляційний суд вважає за можливе врахувати позицію ЄСПЛ, яку він висловив у справі Федорченко та Лозенко проти України (заява № 387/03, 20 вересня 2012 року, п.53), відповідно до якої суд при оцінці доказів керується критерієм доведення поза розумними сумнівом , тобто, аргументи сторони мають бути достатньо вагомими, чіткими та узгодженими.

На підставі наведеного суд апеляційної інстанції вважає, що висновки контролюючого органу про те, що господарські операції між ДП ЛДАРЗ та його контрагентами ПП НВП Спецтех Капітал , ТОВ Укравіапром , ТОВ Авіатехкомплект , ТОВ Компанія інженерної взаємодії в авіації , ТОВ Імпера груп , ТОВ СЕ-ЕН , ТОВ Укрпостач , ТОВ Промелектроніка , ТОВ Радіосфера , ТОВ Рейлсервіс , ТОВ Укрспецкомплект , ТОВ Лев на стрілі не мали реального характеру є необґрунтованими, а отже відповідачем не доведено правомірності прийняття оспорюваних ППР від 14 січня 2020 року №0000215207, №0000225207 та від 12 лютого 2020 року №0000905207, №0000915207.

Підсумовуючи наведене, на переконання апеляційного суду, доводи апеляційної скарги, наведені на спростування висновків суду першої інстанції, не містять належного обґрунтування чи фактичних обставин, які б були безпідставно залишені без розгляду судом першої інстанції.

Порушень норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильного застосування норм матеріального права поза межами вимог апелянта та доводів, викладених у апеляційній скарзі, у ході апеляційного розгляду справи встановлено не було.

З огляду на викладене суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що суд першої інстанції, вирішуючи цей публічно-правовий спір, правильно встановив фактичні обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а відтак апеляційну скаргу слід залишити без задоволення.

Підстав для зміни розподілу судових витрат за наслідками апеляційного перегляду справи у відповідності до вимог частини 6 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України немає.

Керуючись статтями 241, 243, 308, 310, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний суд,

ПОСТАНОВИВ :

апеляційну скаргу Західного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків залишити без задоволення, а рішення Львівського окружного адміністративного суду від 15 березня 2021 року у справі № 380/4180/20 - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя Т. В. Онишкевич судді Л. П. Іщук І. М. Обрізко Постанова у повному обсязі складена 22 липня 2021 року.