Постанова

від 21.07.2021 по справі 160/6825/19

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 липня 2021 року

м. Київ

справа № 160/6825/19

адміністративне провадження № К/9901/18342/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду :

Головуючої судді: Желтобрюх І.Л.,

суддів: Білоуса О.В., Блажівської Н.Є.,

розглянувши у письмовому провадженні касаційну скаргу Дніпровської міської ради на ухвалу Третього апеляційного адміністративного суду від 9 червня 2020 року (колегія суддів у складі: головуюча суддя - Олефіренко Н.А., судді - Білак С.В., Шальєва В.А.) у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю ФЕНІКС до Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області, третя особа: Головне управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

установив:

У липні 2019 року Товариство з обмеженою відповідальністю ФЕНІКС (далі - ТОВ Фенікс ) звернулось до суду з позовною заявою до Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області, в якій просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення форми Р від 6 травня 2019 року №0013351404, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання за платежем "орендна плата з юридичних осіб", на загальну суму 227341,35 грн, в тому числі за податковими зобов`язаннями у розмірі 181873,08 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) у розмірі 45468,27 грн.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10 грудня 2019 року позов ТОВ ФЕНІКС задоволено частково: визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення форми Р від 6 травня 2019 року №0013351404 в частині нарахування штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) у розмірі 45468,27 грн; в задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись із рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10 грудня 2019 року особа, яка не брала участі у справі, - Дніпровська міська рада, 21 травня 2020 року звернулася до суду апеляційної інстанції із апеляційною скаргою, посилаючись при цьому на те, що означеним рішенням порушено права та обов`язки Ради.

Ухвалою Третього апеляційного адміністративного суду від 9 червня 2020 року апеляційну скаргу Дніпровської міської ради на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10 грудня 2019 року повернуто особі, яка її подала, на підставі пункту 1 частини четвертої статті 298 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), оскільки, за висновком суду, ухвалене за результатами розгляду справи рішення не порушує права, свободи, інтереси та (або) обов`язки міської ради.

Не погоджуючись із ухвалою апеляційного суду щодо повернення апеляційної скарги Дніпровська міська рада оскаржила її в касаційному порядку.

У касаційній скарзі Дніпровська міська рада посилається на порушення апеляційним судом норм процесуального права та просить скасувати ухвалу апеляційного суду й направити справу до цього ж суду для продовження розгляду. Зазначає, що рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10 грудня 2019 року порушено права як Дніпровської міської ради, так і охоронювані законом інтереси територіальної громади м. Дніпро. Стверджує, що, повертаючи апеляційну скаргу на підставі пункту 1 частини четвертої статті 298 КАС України, суд апеляційної інстанції не з`ясовував, чи оскаржуване рішення порушує права та обов`язки Дніпровської міської ради. Зокрема, судом не враховано, що на підставі рішення Дніпропетровської міської ради від 21 травня 2008 року №246/32 між нею та ТОВ Фенікс укладено договір оренди земельної ділянки, й встановлення розміру плати за землю та пільг відповідно до вимог ПК України належить до повноважень органів місцевого самоврядування, в даному випадку - Дніпровської міської ради.

Від позивача, ТОВ ФЕНІКС , надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому він просить залишити оскаржуване рішення суду апеляційної інстанції без змін як законне й обґрунтоване, а скаргу Дніпровської міської ради - без задоволення.

Касаційний перегляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами з огляду на приписи пункту 3 частини першої статті 345 КАС України.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги, матеріали справи, судові рішення, колегія суддів Верховного Суду дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню, з огляду на таке.

Відповідно до частини другої статті 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Право на звернення до суду (в контексті права на судовий захист) охоплює широкий обсяг різноманітних категорій осіб, стосується як інституційних та організаційних аспектів, так і особливостей здійснення окремих судових процедур.

Реалізацію права особи на судовий захист може бути здійснено також шляхом апеляційного оскарження актів судів першої інстанції, оскільки їх перегляд у такому порядку гарантує відновлення порушених прав людини і громадянина. Право на апеляційне оскарження судових рішень у контексті частин першої, другої статті 55, пункту 8 частини третьої статті 129 Конституції України є складовою права кожного на звернення до суду будь-якої інстанції відповідно до закону (рішення Конституційного Суду України від 8 липня 2010 року №18-рп/2010).

Відповідно до частини першої статті 293 КАС України учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції.

Водночас норма частини першої статті 293 КАС України розширює коло осіб, які мають право оскаржити судове рішення в апеляційному порядку, порівняно з учасниками справи, лише на перший погляд, оскільки особи, про які йдеться в цій нормі, є суб`єктами матеріально-правових відносин, яких стосується спір, що отримав вирішення в судовому рішенні. Та обставина, що вони не приймали участі у справі, була обумовлена застосуванням щодо них незаконних процесуальних обмежень.

Отже, на відміну від оскарження судового рішення учасником справи, не залучена до участі у справі особа повинна довести свій правовий зв`язок зі сторонами спору або безпосередньо із судовим рішенням через обґрунтування такого критерію, як вирішення судом питання про її право, інтерес та/або обов`язок як елементів змісту матеріально-правових відносин, в площині яких виник спір. Такий зв`язок повинен бути безпосереднім, а не ймовірним чи опосередкованим іншими правовідносинами.

Мотивуючи своє рішення про наявність правових підстав до повернення апеляційної скарги Дніпровської міської ради суд апеляційної інстанції зазначив, що означений орган місцевого самоврядування не брав участі під час розгляду справи в суді першої інстанції як учасник справи, позовних вимог до Ради позивач не заявляв, й ухвалене за результатами розгляду справи рішення не порушує права, свободи, інтереси та (або) обов`язки міської ради.

Втім, повертаючи апеляційну скаргу, суд застосував положення пункту 1 частини четвертої статті 298 КАС України, відповідно до якої апеляційна скарга не приймається до розгляду і повертається судом апеляційної інстанції якщо подана особою, яка не має адміністративної процесуальної дієздатності, не підписана або підписана особою, яка не має права її підписувати, або особою, посадове становище якої не зазначено.

Колегія суддів не може погодитися із обраним судом апеляційної інстанції процесуальним наслідком вирішення цього питання, з наступних мотивів.

Так, з аналізу положень КАС України передбачено право особи, яка не брала участі у справі, подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки. Втім, у який саме процесуальний спосіб та на якій стадії суд апеляційної інстанції має перевірити факт впливу на права незалученої до участі у справі особи, КАС України не роз`яснює.

Поряд із тим, у пункті 3 частини першої статті 305 КАС України міститься положення про те, що суд апеляційної інстанції може закрити апеляційне провадження у разі, коли після відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою, поданою особою з підстав вирішення судом питання про її права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, встановлено, що судовим рішенням питання про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки такої особи не вирішувалося. Зрозуміло, що закрити можна лише раніше відкрите провадження.

Окрім того, варто додати, що суд апеляційної інстанції наділений правом залишити без руху апеляційну скаргу, яка оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 296 КАС України, з урахуванням положень статті 169 цього Кодексу.

Зокрема, за приписами частин першої та другої статті 169 КАС України, до якої відсилає стаття 296 цього Кодексу, суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, (…) постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху. В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення (…).

Аналіз судової практики КАС ВС та судів апеляційних інстанцій щодо способів реагування останніми на апеляційну скаргу у ситуаціях за подібних обставин свідчить про наявність варіативності підходів судів до обрання етапу вирішення відповідними судами питання про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки такої особи, а саме:

1) шляхом залишення без руху апеляційної скарги на стадії перевірки її прийнятності та надання особі можливості подати пояснення щодо порушення її прав, свобод, інтересів та (або) обов`язків оскаржуваним рішенням із обранням в подальшому двох варіантів - повернення скарги або відкриття апеляційного провадження;

2) відкриття апеляційного провадження за такою скаргою із подальшим закриттям апеляційного провадження на етапі апеляційного перегляду справи, якщо виявиться, що судовим рішенням питання про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки такої особи не вирішувалося.

Визначальною підставою до обрання того чи іншого процесуального наслідку виступає обґрунтованість, якість та повнота наведених в апеляційній скарзі аргументів заявника щодо наявності правових підстав до звернення з апеляційною скаргою. Саме критерій якості та аргументованості наведених заявником підстав, з урахуванням наданих на їх підтвердження доказів, прямо впливає на очевидність і достатність встановлених обставин для прийняття того чи іншого варіанту вирішення процесуального питання.

При цьому в будь-якому із описаних вище варіантів процесуальної поведінки суд надає особі, що подала апеляційну скаргу, можливість навести достатні аргументи й мотиви на обґрунтування того, що рішенням суду першої інстанції вирішено питання про її права, свободи, інтереси та (або) обов`язки.

Не вирішуючи наперед питання щодо дійсного порушення судовим рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду прав, інтересів Дніпровської міської ради, колегія суддів констатує, що в даному випадку суд апеляційної інстанції такої можливості Дніпровській міській раді не надав, більш того, повертаючи апеляційну скаргу означеного органу місцевого самоврядування одразу після її подання, застосував норму КАС України (пункт 1 частини четвертої статті 298 КАС України), яка застосуванню не підлягала.

Згідно з частиною першою статті 353 КАС України підставою для скасування ухвали судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі.

Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що касаційну скаргу слід задовольнити, скасувати ухвалу суду апеляційної інстанції про повернення апеляційної скарги з направленням справи до Третього апеляційного адміністративного суду для продовження розгляду, в ході якого має бути вирішено питання про можливість відкриття провадження у справі.

Керуючись статтями 345, 349, 353, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду

п о с т а н о в и в :

Касаційну скаргу Дніпровської міської ради задовольнити.

Ухвалу Третього апеляційного адміністративного суду від 9 червня 2020 року скасувати, справу направити до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Головуюча суддя І.Л. Желтобрюх

Судді О.В. Білоус

Н.Є. Блажівська