Постанова

від 22.07.2021 по справі 826/7051/15

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 липня 2021 року

м. Київ

справа №826/7051/15

адміністративне провадження №К/9901/2363/21

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду (далі - Суд):

судді-доповідача - Радишевської О.Р.,

суддів - Кашпур О.В., Уханенка С.А.,

розглянувши в судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами адміністративну справу №826/7051/15

за позовом ОСОБА_1 до Державної фіскальної служби України, Міністерства доходів і зборів України, Державної митної служби України, Чернігівської митниці ДФС, Північної митниці Держмитслужби України, за участю третьої особи - Міністерства юстиції України - про визнання протиправним і скасування наказу, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, зобов`язання вчинити дії, провадження в якій відкрито

за касаційною скаргою Державної митної служби України на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 15 вересня 2020 року, постановлене в складі: головуючого судді Іщука І.О., та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 17 грудня 2020 року, ухвалену в складі колегії суддів: головуючого судді Бужак Н. П., суддів Костюк Л.О., Кобаля М.І.,

УСТАНОВИВ:

І. Обставини справи

1. ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до суду з позовом до Державної фіскальної служби України (далі - відповідач-1, ДФС України), Міністерства доходів і зборів України (далі - відповідач-2, Міндоходів України), Державної митної служби України (далі - відповідач-3, ДМС України), Чернігівської митниці ДФС (далі - відповідач-4), Північної митниці Держмитслужби України (далі - відповідач-5), за участю третьої особи - Міністерства юстиції України (далі - третя особа, МЮ України) з вимогами: визнати протиправним і скасувати наказ Міндоходів України від 12 березня 2015 року №165-о про звільнення з посади заступника начальника Чернігівської митниці Міндоходів; поновити на роботі в Північній митниці Держмитслужби на посаді, рівнозначній посаді заступника начальника Чернігівської митниці Міндоходів; стягнути з Північної митниці Держмитслужби середній заробіток за час вимушеного прогулу; зобов`язати ДМС України проінформувати МЮ України про відкликання та вилучення відомостей про застосування заборони, передбаченої частиною третьою статті 1 Закону України Про очищення влади .

2. Ухвалою Окружного адміністративного суду від 23 квітня 2015 року відкрито провадження в справі №826/7051/15 та призначено попереднє судове засідання.

3. Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 08 липня 2015 року зупинено провадження в адміністративній справі №826/7051/15 до розгляду Конституційним Судом України об`єднаного конституційного провадження за двома конституційними поданнями Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) пункту 6 частини першої, пунктів 2, 13 частини другої, частини третьої статті 3 Закону України Про очищення влади та частини третьої статті 1 пунктів 7, 8, 9 частини першої, пункту 4 частини другої статті 3, пункту 2 розділу Прикінцеві та перехідні положення Закону України Про очищення влади , а також за конституційним поданням 47 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) частин третьої, шостої статті 1, частин першої, другої, третьої, четвертої, восьмої статті 3, пункту 2 частини п`ятої статті 5, пункту 2 Прикінцеві та перехідні положення Закону України Про очищення влади .

4. Ухвалою Окружного адміністративного суду міста від 17 квітня 2020 року поновлено провадження та призначено справу №826/7051/15 до розгляду в судовому засіданні з викликом сторін.

5. На обґрунтування позовних вимог позивач указує, що він не може нести відповідальності у вигляді заборони, установленої статтею 1 Закону України Про очищення влади , лише на підставі того, що з 21.11.2013 по 22.02.2014 працював на посаді, яка міститься в переліку, зазначеному в пункті 4 частини другої статті 3 цього Закону. Позивач стверджує, що відповідач-2, звільняючи його із займаної посади, усупереч Конституції України, застосував міру колективної відповідальності, автоматично визначивши його винуватим в узурпації влади Президентом України ОСОБА_2 , при цьому цієї винуватості жодним чином не довівши.

ІІ. Установлені судами фактичні обставини справи

6. ОСОБА_1 у період з червня 2013 року обіймав посаду заступника начальника Чернігівської митниці Міндоходів відповідно до наказу Міндоходів України від 04 червня 2013 року №1214-о.

7. 16 жовтня 2014 року набув чинності Закон України Про очищення влади .

8. На підставі довідки про результати перевірки відомостей, зазначених в особовій справі та/або трудовій книжці ОСОБА_1 від 12 березня 2015 року, доповідної записки директора Департаменту персоналу ДФС України Пригаровського В.М. від 12 березня 2015 року №586/99-99-04-03-01-18, наказом Голови комісії з реорганізації Міндоходів України Білоуса І.О. від 12 березня 2015 року №165-о позивача звільнено з посади заступника начальника Чернігівської митниці Міндоходів з підстав, передбачених Законом України Про очищення влади , пунктом 7-2 частини першої статті 36 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України).

9. Наказом від 16 березня 2015 року №141-о Чернігівської митниці ДФС наказано вважати ОСОБА_1 таким, що звільнений з посади заступника начальника Чернігівської митниці Міндоходів 13 березня 2015 року. Підставою визначено наказ Міндоходів України від 12 березня 2015 року №165-о.

10. Не погоджуючись з наказом Міндоходів України від 12 березня 2015 року №165-о про звільнення ОСОБА_1 з посади заступника начальника Чернігівської митниці Міндоходів, позивач звернувся до суду з цим позовом.

ІІІ. Рішення судів першої та апеляційної інстанцій і мотиви їхнього ухвалення

11. Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 15 вересня 2020 року адміністративний позов задоволено частково. Визнано протиправним і скасовано наказ Міндоходів України від 12 березня 2015 року №165-о про звільнення ОСОБА_1 з посади заступника начальника Чернігівської митниці Міндоходів. Поновлено ОСОБА_1 на роботі в Чернігівській митниці ДФС на посаді, рівнозначній посаді начальника Чернігівської митниці Міндоходів України. Стягнуто з Північної митниці Держмитслужби на користь ОСОБА_1 середньомісячний заробіток за час вимушеного прогулу в розмірі 1 201 463,01 грн (один мільйон двісті одна тисяча чотириста шістдесят три гривні одна копійка). Допущено до негайного виконання рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді в Чернігівській митниці ДФС та стягнуто з Північної митниці Держмитслужби на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час вимушеного прогулу, у межах суми стягнення за один місяць. В іншій частині позовних вимог відмовлено.

12. Суд першої інстанції, задовольняючи частково позовні вимоги, виходив з того, що, приймаючи оскаржуваний наказ про звільнення, відповідач-2 не урахував основоположних принципів очищення влади, які розроблено міжнародними організаціями, а тому застосування до позивача положень Закону України Про очищення влади є передчасним і не відповідає викладеним стандартам забезпечення прав людини при здійсненні люстраційних процесів.

13. За таких обставин суд першої інстанції дійшов висновку щодо протиправності наказу про звільнення позивача, наявності правових підстав для поновлення його на посаді та стягнення на його користь середнього заробітку за час вимушеного прогулу. Водночас оскільки Чернігівська митниця Міндоходів реорганізована шляхом її приєднання до відповідних територіальних органів ДФС, у цьому випадку, на думку суду першої інстанції, ефективним засобом відновлення порушеного права позивача є саме поновлення останнього на роботі в Чернігівській митниці ДФС на посаді, рівнозначній посаді заступника начальника Чернігівської митниці Міндоходів.

14. Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 23 вересня 2020 року виправлено описку в рішенні Окружного адміністративного суду міста Києва від 15 вересня 2020 року в адміністративній справі №826/7051/15 та викладено абзац 1 аркуша 1 описової частини та пункт 3 резолютивної частини рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 15 вересня 2020 року в адміністративній справі №826/7051/15 в такій редакції поновити ОСОБА_1 на роботі в Чернігівській митниці ДФС на посаді, рівнозначній посаді заступника начальника Чернігівської митниці Міндоходів .

15. Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 17 грудня 2020 року рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 15 вересня 2020 року змінено, викладено абзаци другий і третій резолютивної частини такого змісту: поновити ОСОБА_1 на роботі в Чернігівській митниці ДФС на посаді, рівнозначній посаді начальника Чернігівської митниці Міндоходів України з 13 березня 2015 року; стягнути з Північної митниці Держмитслужби на користь ОСОБА_1 середньомісячний заробіток за час вимушеного прогулу в розмірі 837 711,98 грн . У решті рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 15 вересня 2020 року залишено без змін.

16. Змінюючи рішення суду першої інстанції у вказаній частині, суд апеляційної інстанції керувався тим, що суд першої інстанції в оскаржуваному рішенні не зазначив дату, з якої позивач підлягає поновленню на роботі.

17. Також, на думку суду апеляційної інстанції, розрахунок середнього заробітку за час вимушеного прогулу, зроблений судом першої інстанції, є помилковим.

ІV. Провадження в суді касаційної інстанції

18. 19 січня 2021 року до Верховного Суду надіслано касаційну скаргу ДМС України на рішення Окружного адміністративного суду від 15 вересня 2020 року і постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 17 грудня 2020 року в справі №826/7051/15.

19. Скаржник, не погоджуючись із рішеннями судів попередніх інстанцій, просить їх скасувати з підстав неправильного застосування норм матеріального права і порушення норм процесуального права та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

20. На обґрунтування поданої касаційної скарги скаржник указує, що Закон України Про очищення влади не наділяє державний орган обов`язком здійснювати дії з аналізу діяльності осіб (які підлягають звільненню) щодо: причетності їх до антидемократичних процесів з використанням свого службового становища за посадою в державних органах; наявності відомостей про те, що особи своїми діями, рішеннями чи бездіяльністю здійснювали заходи, спрямовані на узурпацію влади ОСОБА_5 ; наявності відомостей про те, що особи підривали основи національної безпеки і оборони України; наявності відомостей про те, що особи порушавали права і свободи демократичного суспільства.

21. Скаржник стверджує, що позивача було звільнено із займаної посади відповідно до вимог чинного законодавства, а саме: з тих підстав, що на останнього поширюються визначені Законом України Про очищення влади критерії.

22. Також скаржник зазначає про необхідність обмеження розміру стягнутого на користь позивача середнього заробітку за час вимушеного прогулу розрахунком за один рік, оскільки уважає, що заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року саме з вини працівника.

23. За наслідками автоматизованого розподілу судової справи між суддями касаційну скаргу передано на розгляд колегії суддів: судді-доповідачу Радишевській О.Р., суддям Кашпур О.В., Уханенку С.А.

24. Проаналізувавши доводи касаційної скарги, Суд дійшов висновку, що аргументи скаржника є достатньо мотивованими та потребують перевірки у межах правильності застосування судами вимог статті 235 КЗпП України (у частині необхідності обмеження періоду виплати середнього заробітку за час вимушеного прогулу), статей 1, 3, 4, 5 Закону України Про очищення влади .

25. Ухвалою Верховного Суду від 11 березня 2021 року відкрито касаційне провадження за вказаною скаргою.

26. Від позивача надійшов відзив на касаційну скаргу відповідача-3, в якому він наполягає на безпідставності останньої, просить у її задоволенні відмовити і залишити оскаржувані судові рішення без змін.

27. Від третьої особи надійшли пояснення на касаційну скаргу відповідача-3, в яких вона також просила скасувати рішення Окружного адміністративного суду від 15 вересня 2020 року і постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 17 грудня 2020 року в справі №826/7051/15 та ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

V. Джерела права та акти їхнього застосування

28. Частиною другою статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їхні посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

29. Відповідно до статті 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю, гарантує рівні можливості у виборі професії та роду трудової діяльності, реалізовує програми професійно-технічного навчання, підготовки і перепідготовки кадрів відповідно до суспільних потреб. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

30. Закон України Про очищення влади від 16 вересня 2014 року №1682-VII (далі - Закон №1682-VII; у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин), який набрав чинності з 16 жовтня 2014 року, визначає правові та організаційні засади проведення очищення влади (люстрації) для захисту та утвердження демократичних цінностей, верховенства права та прав людини в Україні.

31. Відповідно до частини першої статті 1 Закону №1682-VII очищення влади (люстрація) - це встановлена цим Законом або рішенням суду заборона окремим фізичним особам обіймати певні посади (перебувати на службі) (далі - посади) (крім виборних посад) в органах державної влади та органах місцевого самоврядування.

32. Очищення влади (люстрація) здійснюється з метою недопущення до участі в управлінні державними справами осіб, які своїми рішеннями, діями чи бездіяльністю здійснювали заходи (та/або сприяли їх здійсненню), спрямовані на узурпацію влади Президентом України ОСОБА_2 , підрив основ національної безпеки і оборони України або протиправне порушення прав і свобод людини, і ґрунтується на принципах: верховенства права та законності; відкритості, прозорості та публічності; презумпції невинуватості; індивідуальної відповідальності; гарантування права на захист (частина друга статті 1 Закону №1682-VII).

33. Протягом десяти років із дня набрання чинності цим Законом посади, щодо яких здійснюється очищення влади (люстрація), не можуть обіймати особи, зазначені у частинах першій, другій, четвертій та восьмій статті 3 цього Закону, а також особи, які не подали у строк, визначений цим Законом, заяви, передбачені частиною першою статті 4 цього Закону (частина третя статті 1 Закону №1682-VII).

34. Перелік посад, щодо яких здійснюються заходи з очищення влади (люстрації), наведено у статті 2 Закону №1682-VII.

35. Так, частиною першою цієї статті визначено, що заходи з очищення влади (люстрації) здійснюються щодо: 1) Прем`єр-міністра України, Першого віце-прем`єр-міністра України, віце-прем`єр-міністра України, а також міністра, керівників центральних органів виконавчої влади, які не входять до складу Кабінету Міністрів України, Голови Національного банку України, Голови Антимонопольного комітету України, Голови Фонду державного майна України, Голови Державного комітету телебачення і радіомовлення України, їх перших заступників, заступників; 2) Генерального прокурора, Голови Служби безпеки України, Голови Служби зовнішньої розвідки України, начальника Управління державної охорони України, керівника центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову та/або митну політику, керівника податкової міліції, керівника центрального органу виконавчої влади, який забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері цивільного захисту, їх перших заступників, заступників; 3) військових посадових осіб Збройних Сил України та інших утворених відповідно до законів військових формувань, крім військовослужбовців строкової військової служби та військовослужбовців служби за призовом під час мобілізації; 4) членів Вищої ради правосуддя, членів Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, суддів, Голови Державної судової адміністрації України, його першого заступника, заступника; 5) Глави Адміністрації Президента України, Керівника Державного управління справами, Керівника Секретаріату Кабінету Міністрів України, Урядового уповноваженого з питань антикорупційної політики, їх перших заступників, заступників; 6) начальницького складу органів внутрішніх справ, центрального органу виконавчої влади, який реалізує державну політику у сфері виконання кримінальних покарань, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову та/або митну політику, податкової міліції, центрального органу виконавчої влади, який забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері цивільного захисту; 7) посадових та службових осіб органів прокуратури України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, Управління державної охорони України, Національного банку України; 8) членів Центральної виборчої комісії, Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення, голів та членів національних комісій, що здійснюють державне регулювання природних монополій, державне регулювання у сферах зв`язку та інформатизації, ринків цінних паперів і фінансових послуг; 9) керівників державних, у тому числі казенних, підприємств оборонно-промислового комплексу, а також державних підприємств, що належать до сфери управління суб`єкта надання адміністративних послуг; 10) інших посадових та службових осіб (крім виборних посад) органів державної влади, органів місцевого самоврядування; 11) осіб, які претендують на зайняття посад, зазначених у пунктах 1-10 цієї частини.

36. Критерії здійснення очищення влади (люстрації) установлено статтею 3 Закону №1682-VII.

37. Так, заборона, передбачена частиною третьою статті 1 цього Закону, застосовується до осіб, які обіймали посаду (посади) у період з 21 листопада 2013 року по 22 лютого 2014 року та не були звільнені в цей період з відповідної посади (посад) за власним бажанням керівника, заступника керівника територіального (регіонального) органу прокуратури України, Служби безпеки України, Міністерства внутрішніх справ України, центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову та/або митну політику, податкової міліції в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, районах у місті Києві (пункт 4 частини другої статті 3 Закону №1682-VII).

38. Відповідно до частин першої, другої та третьої статті 4 Закону №1682-VII особи, які перебувають на посадах, визначених у пунктах 1-10 частини першої статті 2 цього Закону, подають керівнику або органу, зазначеному у частині четвертій статті 5 цього Закону, власноручно написану заяву, у якій повідомляють про те, що до них застосовуються заборони, визначені частиною третьою або четвертою статті 1 цього Закону, або повідомляють про те, що до них не застосовуються відповідні заборони, та про згоду на проходження перевірки, згоду на оприлюднення відомостей щодо них відповідно до цього Закону. Заява подається не пізніше ніж на десятий день з дня початку проведення перевірки у відповідному органі, на підприємстві згідно з планом проведення перевірок, затвердження якого передбачено пунктом 3 частини другої статті 5 цього Закону.

39. Неподання заяви у строк, передбачений частиною другою цієї статті, є підставою для звільнення особи із займаної посади не пізніш як на третій день після спливу строку на подання заяви та застосування до неї заборони, передбаченої частиною третьою статті 1 Закону №1682-VII.

40. Частина перша статті 5 Закону №1682-VII передбачає, що органом, уповноваженим на забезпечення проведення перевірки, передбаченої цим Законом, є Міністерство юстиції України.

41. Згідно з частиною четвертою статті 5 Закону №1682-VII організація проведення перевірки осіб (крім професійних суддів та осіб, зазначених в абзаці третьому цієї частини) покладається на керівника відповідного органу, до повноважень якого належить звільнення з посади особи, стосовно якої здійснюється перевірка.

42. Відповідно до частини п`ятої статті 5 Закону №1682-VII перевірці підлягають: достовірність вказаних у заяві відомостей щодо незастосування заборон, передбачених частинами третьою та четвертою статті 1 цього Закону; достовірність відомостей щодо наявності майна (майнових прав) та відповідність вартості майна (майнових прав), вказаного (вказаних) у декларації про майно, доходи, витрати і зобов`язання фінансового характеру, поданій особою за минулий рік за формою, що встановлена Законом України Про засади запобігання і протидії корупції (далі - декларація), набутого (набутих) за час перебування на посадах, визначених у пунктах 1-10 частини першої статті 2 цього Закону, доходам, отриманим із законних джерел.

43. Керівник органу, передбачений частиною четвертою цієї статті, не пізніше ніж на третій день після отримання заяви надсилає до відповідних районних, міських (міст обласного значення), районних у містах територіальних органів державної влади за місцем проживання особи, до компетенції яких належить проведення перевірки відповідних відомостей, визначених у пункті 1 частини п`ятої цієї статті, запити про перевірку відомостей щодо особи, стосовно якої проводиться перевірка, до яких додаються копії заяви (частина сьома статті 5 Закону №1682-VII).

44. Згідно з частиною дванадцятою статті 5 Закону №1682-VII у разі встановлення за результатами перевірки особи недостовірності відомостей, визначених пунктами 1 та/або 2 частини п`ятої цієї статті, орган, який проводив перевірку, надсилає копію висновку про результати перевірки до Міністерства юстиції України для офіційного оприлюднення на офіційному веб-сайті Міністерства юстиції України інформації про надходження такого висновку та внесення до Єдиного державного реєстру осіб, щодо яких застосовано положення Закону України Про очищення влади , не пізніш як у триденний строк з дня одержання такого висновку.

45. Відповідно до частини чотирнадцятої статті 5 Закону №1682-VII керівник органу, передбачений частиною четвертою цієї статті, на підставі висновку про результати перевірки, яким встановлено недостовірність відомостей, визначених пунктами 1 та/або 2 частини п`ятої цієї статті, не пізніше ніж на третій день з дня отримання такого висновку, керуючись положеннями частини третьої або четвертої статті 1 цього Закону, звільняє таку особу із займаної посади або не пізніше ніж на третій день з дня його отримання надсилає такий висновок керівнику органу (органу), до повноважень якого належить звільнення та ініціювання звільнення з посади особи, стосовно якої було здійснено перевірку, для її звільнення з посади у встановленому законом порядку не пізніше ніж на десятий день з дня отримання висновку.

46. Підпунктом 1 пункту 2 Прикінцеві та перехідні положення Закону №1682-VII визначено, що впродовж 10-ти днів з дня набрання чинності цим Законом керівник органу (орган), до повноважень якого належить звільнення та/або ініціювання звільнення з посади осіб, до яких застосовується заборона, зазначена в частині третьої статті 1 цього Закону, на основі критеріїв, визначених частиною першою статті 3 цього Закону, на підставі відомостей, наявних в особових справах цих осіб: звільняє цих осіб з посад або надсилає керівнику органу (органу), до повноважень якого належить звільнення з посади таких осіб, відповідні документи для їх звільнення не пізніше ніж на 10 робочий день з дня отримання таких документів.

47. Постановою Кабінету Міністрів України від 16 жовтня 2014 року №563 затверджено Порядок проведення перевірки достовірності відомостей щодо застосування заборон, передбачених частинами третьою і четвертою статті 1 Закону України Про очищення влади (далі - Порядок №563; у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин).

48. За приписами пункту 8 Порядку №563 особа, яка підлягає перевірці, зобов`язана у десятиденний строк з дня початку проведення перевірки в органі подати до відповідального структурного підрозділу власноручно написану заяву (далі - заява) про те, що до неї не застосовуються заборони, визначені частиною третьою або четвертою статті 1 Закону, про згоду на проходження перевірки та оприлюднення відомостей щодо неї за формою згідно з додатком 1 або про те, що до неї застосовуються заборони, визначені частиною третьою або четвертою статті 1 Закону, про згоду на проходження перевірки та оприлюднення відомостей щодо неї за формою згідно з додатком 2.

49. Положеннями пункту 10 Порядку №563 передбачено, що повідомлення особою, яка підлягає перевірці, в заяві про те, що до неї застосовуються заборони, визначені частиною третьою або четвертою статті 1 Закону, або неподання нею заяви у строк, зазначений у пункті 8 цього Порядку, є підставою для звільнення особи з посади, що вона обіймає, не пізніш як на третій день після подання такої заяви або закінчення строку подання заяви та застосування до неї заборони, передбаченої відповідно частиною третьою або четвертою статті 1 Закону.

50. Відповідно до пункту 7-2 статті 36 КЗпП України трудовий договір припиняється з підстав, передбачених Законом України Про очищення влади .

51. Згідно з частиною другою статті 235 КЗпП України при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

VI. Позиція Верховного Суду

52. Приписами частини першої статті 341 Кодексом адміністративного судочинства України (далі - КАС України) визначено, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

53. Згідно з частиною другою статті 341 КАС України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

54. Вирішуючи питання про обґрунтованість поданої касаційної скарги, Суд виходить з такого.

55. У цій справі встановлено, що спірний наказ від 12 березня 2015 року №165-о прийнято на підставі пункту 7-2 частини першої статті 36 КЗпП України, Закону №1682-VII відповідно до довідки про результати перевірки відомостей, зазначених в особовій справі та/або трудовій книжці ОСОБА_1 від 12 березня 2015 року, доповідної записки директора Департаменту персоналу ДФС України Пригаровського В.М. від 12 березня 2015 року №586/99-99-04-03-01-18.

56. Так, згідно з довідкою про результати перевірки відомостей, зазначених в особовій справі та/або трудовій книжці позивача від 12 березня 2015 року за результатами перевірки відомостей, зазначених в особовій справі та/або трудовій книжці ОСОБА_1 , який працює на посаді заступника начальника Чернігівської митниці Міндоходів, установлено, що відповідно до критеріїв здійснення очищення влади, визначених у частині другій статті 3 Закону України Про очищення влади , ОСОБА_1 за період з 21.11.2013 по 22.04.2014 обіймав посаду(и), щодо яких встановлена заборона: з 04.06.2013 (наказ Міндоходів від 04.06.2013 №1214-о) по теперішній час, посада - заступник начальника Чернігівської митниці Міндоходів.

57. Відповідно до доповідної записки директора Департаменту персоналу ДФС України Пригаровського В.М. до ОСОБА_1 застосовується заборона, передбачена частиною третьою статті 1 Закону України Про очищення влади , як до особи, яка не подала у строк, визначений Законом, заяви, передбаченої частиною першою статті 4 цього Закону. Також встановлено факт належності ОСОБА_1 до переліку осіб, щодо яких застосовуються заборони, передбачені частиною третьою статті 1 Законом України Про очищення влади , на основі критеріїв, визначених пунктом 4 частини другої статті 3 цього Закону, а саме: у період з 04.06.2013 по теперішній час він обіймає посаду заступника начальника Чернігівської митниці Міндоходів.

58. Суд зазначає, що наведені правові норми вказують на те, що особи, які перебувають на посадах, визначених у пунктах 1-10 частини першої статті 2 Закону №1682-VII, подають власноручно написану заяву щодо наявності/відсутності застосування заборон, передбачених частинами третьою або четвертою статті 1 цього Закону, та про надання згоди про проходження перевірки відповідно до статті 5 вказаного Закону.

59. Неподання цієї заяви є окремою підставою для звільнення особи із займаної посади відповідно до Закону №1682-VII.

60. Водночас Закон №1682-VII також передбачає можливість звільнення осіб, до яких застосовується заборона передбачена частиною третьою статті 1 Закону №1682-VII, за критеріями, визначеними частиною другою статті 3 цього Закону, за наслідками проведення перевірки на підставі відповідного висновку у зв`язку із виявленням відповідних відомостей про особу.

61. Указані дві підстави для звільнення не можуть застосовуватися одночасно, оскільки одна передбачає звільнення особи за фактом неподання заяви про проведення перевірки, а інша - за результатом здійснення перевірки, проведеною за цією заявою.

62. З огляду на те, що довідна записка Департаменту персоналу ДФС України Пригаровського В.М. містить дві окремі підстави для звільнення позивача, вказівка Міндоходів України в оскаржуваному наказі від 12 березня 2015 року №165-о на Закон №1682-VII без посилання на конкретну статтю ставить позивача у стан правової невизначеності, оскільки його зміст не дозволяє останньому встановити дійсні підстави цього звільнення та спрогнозувати подальші свої дії, зокрема щодо оскарження такого наказу. Такі вади наказу дозволяють дійти висновку про його необґрунтованість, що є підставою для його скасування.

63. За таких обставин суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку про наявність підстав для скасування оскаржуваного наказу із поновленням позивача на роботі та виплатою середнього заробітку за час вимушеного прогулу, проте мотиви часткового задоволення позову підлягають зміні з урахуванням висновків, наведених Судом у цій постанові.

64. Суд наголошує, що касаційна скарга не містить посилань на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права в частині поновлення позивача на роботі в Чернігівській митниці ДФС на посаді, рівнозначній посаді заступника начальника Чернігівської митниці Міндоходів з 13 березня 2015 року, та розрахунку суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу, що стягнута на користь позивача, у зв`язку з чим судове рішення в цих частинах не переглядається.

65. Надаючи оцінку доводам скаржника щодо необхідності обмеження розміру стягнутого на користь позивача середнього заробітку за час вимушеного прогулу розрахунком за один рік у зв`язку з його виною у розгляді справи понад один рік, Суд указує таке.

66. Добросовісна реалізація позивачем його процесуальних прав на подання клопотань про зупинення та поновлення провадження в справі, не покладає на нього тягар вини за розгляд справи більше одного року у розумінні частини другої статті 235 КЗпП України.

67. Норми чинного законодавства не виключають період зупинення провадження в справі з періоду, за який має бути сплачений середній заробіток час вимушеного прогулу.

68. Отже, доводи касаційної скарги ДМС України у частині необхідності обмеження періоду виплати середнього заробітку за час вимушеного прогулу є необґрунтованими.

69. Згідно з частинами першою, третьою, четвертою статті 351 КАС України суд скасовує судове рішення повністю або частково і ухвалює нове рішення у відповідній частині або змінює його, якщо таке судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права або порушенням норм процесуального права.

70. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.

71. Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частин.

72. Ураховуючи викладене Суд дійшов висновку, що рішення суду першої інстанції (у нескасованій та незміненій частині) та постанова суду апеляційної інстанції в цій справі підлягає зміні щодо мотивів часткового задоволення позову у справі.

VII. Судові витрати

73. З огляду на результат касаційного розгляду та відсутність документально підтверджених судових витрат, понесених учасниками справи у зв`язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції, судові витрати розподілу не підлягають.

74. Керуючись статтями 3, 139, 341, 344, 349, 351, 355, 356, 359 КАС України, Суд

ПОСТАНОВИВ:

75. Касаційну скаргу Державної митної служби України задовольнити частково.

76. Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 15 вересня 2020 року (у нескасованій та незміненій частині) і постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 17 грудня 2020 року у справі №826/7051/15 змінити у мотивувальній частині щодо мотивів часткового задоволення позовних вимог, виклавши мотивувальну частину в редакції цієї постанови.

77. У решті рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 15 вересня 2020 року (у нескасованій та незміненій частині) і постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 17 грудня 2020 року у справі №826/7051/15 залишити без змін.

78. Судові витрати не розподіляються.

79. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та не може бути оскаржена.

Суддя-доповідач: О.Р. Радишевська

Судді: О.В. Кашпур

С.А. Уханенко