Справа № 583/1515/21
2/583/498/21
ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
19 липня 2021 року м. Охтирка
Охтирський міськрайонний суд Сумської області в складі:
головуючого судді Ільченко В.М.
за участю секретаря Верби Н.О.
представника позивача ОСОБА_1 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду № 1 в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Фермерського господарства Сугак В.В. , Охтирської районної державної адміністрації Сумської області про визнання договору емфітевзісу недійсним, скасування державної реєстрації іншого речового права,
УСТАНОВИВ:
19.04.2021 представник позивача ОСОБА_2 - адвокат Бестік О.В. звернувся до суду із вказаним позовом. Свої вимоги, в наступному уточнені, мотивує тим, що заочним рішенням Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 29.12.2018 у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про скасування свідоцтва про право на спадщину, скасування права власності, скасовані свідоцтво про право на спадщину номер в реєстрі нотаріальних дій: 923, номер у спадковому реєстрі: 62276461 та свідоцтво про право на спадщину номер в реєстрі нотаріальних дій: 927, номер у спадковому реєстрі: 62276479, видані 12.04.2018 Охтирською міською державною нотаріальною конторою; скасовано державну реєстрацію № 40607905 від 12.04.2018 права власності на земельну ділянку, площею 0,2961 га, кадастровий номер: 5920381600:01:001:3563, реєстраційний номер: 1529745459203, номер запису про право власності 25697808 та державну реєстрацію № 40607821 від 12.04.2018 права власності на земельну ділянку, площею 2,4035 га, кадастровий номер: 5920381600:01:001:3316, реєстраційний номер: 1529742959203, номер запису про право власності 25697757, здійснену Охтирською міською державною нотаріальною конторою про державну реєстрацію прав та їх обтяжень за ОСОБА_3 . Крім того, 25.08.2020 рішенням Охтирського міськрайонного суду Сумської області скасовано та вилучено із спадкового реєстру запис, внесений 11.04.2018 нотаріусом Охтирської міської державної нотаріальної контори Сумської області про спадкодавця ОСОБА_4 , дату її смерті та заведення спадкової справи, номер у спадковому реєстрі 62267224, номер у нотаріуса 47; видані свідоцтва про право на спадщину номер у Спадковому реєстрі 62276461, номер у реєстрі нотаріальних дій 923, номер у Спадковому реєстрі 62276479, номер у реєстрі нотаріальних дій 927. В подальшому на підставі вказаних рішень суду за заявою ОСОБА_2 приватним нотаріусом Охтирського районного нотаріального округу Зіньковським І.М. була заведена спадкова справа № 93/2020 після смерті ОСОБА_4 , та видані позивачу свідоцтва про право на спадщину за законом від 15.12.2020 на земельні ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, площею 0,2961 га, кадастровий номер: 5920381600:01:001:3563 та площею 2,4035 га, кадастровий номер: 5920381600:01:001:3316, зареєстровано право власності в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. При отриманні вказаних свідоцтв про право на спадщину приватний нотаріус повідомив, що згідно відомостей з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно на успадковані ОСОБА_2 земельні ділянки зареєстрований договір про право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзису) від 14.04.2018, укладені між ОСОБА_3 , якому 12.04.2018 Охтирською міською державною нотаріальною конторою незаконно були видані свідоцтва про право спадщину на зазначені земельні ділянки, та Фермерським господарством Сугак В.В. , строком на 75 років.
Посилаючись на те, що договір емфітевзису та вчинені на підставі нього записи про державну реєстрацію іншого речового права перешкоджають власнику земельних ділянок реалізувати свої право на володіння, користування та розпорядження належним йому майном, представник позивача порушував питання про:
визнання недійсним договору про право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзису), укладеного 14 квітня 2018 року між ОСОБА_3 та Фермерським господарством Сугак В.В. на земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 2,4035 га, кадастровим номером: 5920381600:01:001:3316, що розташована на території В`язівської сільської ради Охтирської району Сумської області та скасування державної реєстрації іншого речового права у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно - права користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис) за фермерським господарством Сугак В.В. земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташована на території В`язівської сільської ради Охтирської району Сумської області площею 2,4035 га, кадастровим номером: 5920381600:01:001:3316, номер запису про інше речове право:25811103.
визнання недійсним договору про право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзису), укладеного 14 квітня 2018 року між ОСОБА_3 та Фермерським господарством Сугак В.В. на земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 0,2961 га, кадастровим номером: 5920381600:01:001:3563, що розташована на території В`язівської сільської ради Охтирської району Сумської області та скасування державної реєстрації іншого речового права у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно - права користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис) за фермерським господарством Сугак В.В. земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташована на території В`язівської сільської ради Охтирської району Сумської області площею 0,2961 га, кадастровим номером: 5920381600:01:001:3563, номер запису про інше речове право:25809893.
23.04.2021 ухвалою Охтирського міськрайонного суду Сумської області відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження, призначено судове засідання з повідомленням учасників справи. Відповідачам встановлено строк протягом 15 днів з дня отримання копії ухвали суду для подання відзиву на позовну заяву чи зустрічного позову.
Ухвалою Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 24.06.2021, зафіксованою в протоколі судового засідання, задоволене клопотання представника позивача та замінено відповідача Великописарівську районну державну адміністрацію Сумської області на правонаступника Охтирську районну державну адміністрацію Сумської області.
Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі з наведених в позовній заяві підстав, наполягав на їх задоволенні.
Представник відповідача Фермерського господарства Сугак В.В. в судове засідання не з`явилася, надала заяву про розгляд справи у її відсутність, правом подати відзив на позовну заяву не скористалася.
Педставник відповідача Охтирської районної державної адміністрації Сумської області в судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, про причини неявки не повідомив, правом подати відзив на позовну заяву не скористалися.
Враховуючи неявку відповідачів в судове засідання, а також неподання ними відзиву на позовну заяву, приймаючи до уваги згоду позивача, судом ухвалено здійснювати заочний розгляд справи на підставі наявних доказів.
Суд, проаналізував матеріали справи, дослідив письмові докази, врахував пояснення представника позивача, дійшов такого висновку.
Судом встановлено, що заочним рішенням Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 29.12.2018 по справі № 583/3387/18, провадження № 2/583/1004/18, яке набрало законної сили 04.02.2019, задоволено позовні вимоги ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про скасування свідоцтва про право на спадщину, скасування права власності. Скасовано свідоцтво про право на спадщину, видане 12.04.2018 Охтирською міською державною нотаріальною конторою, номер в реєстрі нотаріальних дій: 923, номер у спадковому реєстрі: 62276461 та свідоцтво про право на спадщину, видане 12.04.2018 Охтирською міською державною нотаріальною конторою, номер в реєстрі нотаріальних дій: 927, номер у спадковому реєстрі: 62276479. Скасовано державну реєстрацію, здійснену Охтирською міською державною нотаріальною конторою, про державну реєстрацію прав та їх обтяжень № 40607905 від 12.04.2018 права власності на земельну ділянку, площею 0,2961 га, кадастровий номер: 5920381600:01:001:3563, реєстраційний номер: 1529745459203, номер запису про право власності: 25697808, за ОСОБА_3 . Скасовано державну реєстрацію, здійснену Охтирською міською державною нотаріальною конторою, про державну реєстрацію прав та їх обтяжень № 40607821 від 12.04.2018 права власності на земельну ділянку, площею 2,4035 га, кадастровий номер: 5920381600:01:001:3316, реєстраційний номер: 1529742959203, номер запису про право власності: 25697757, за ОСОБА_3 (а.с. 6-7)
За приписами ч. 4 ст. 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Так, в описовій частині заочного рішення Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 29.12.2018 зазначено, що ОСОБА_2 народився ІНФОРМАЦІЯ_1 , його батьками в свідоцтві про народження зазначені ОСОБА_5 та ОСОБА_4 .
Згідно державного акту на право власності на земельну ділянку серії СМ №120386 від 05.10.2004, ОСОБА_4 належала земельна ділянка площею 2,70 га на території В`язівської сільської ради Охтирського району для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка складається із двох ділянок, кадастрові номери: 5920381600:01:001:3316, 5920381600:01:001:3563.
ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_4 померла, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 .
Відповідно до довідки, виданої 12.07.2018 виконкомом Грунської сільської ради Охтирського району, ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 , проживала та була зареєстрована по АДРЕСА_1 . Разом з нею проживав та був зареєстрований син ОСОБА_2 . Заповіт від імені ОСОБА_4 , сільською радою не посвідчувався.
Згідно витягу зі Спадкового реєстру (спадкові справи та видані на їх підставі свідоцтва про право на спадщину) від 25.07.2018, після смерті ОСОБА_4 11.04.2018 заведено спадкову справу за номером у спадковому реєстрі: 62267224, та 12.04.2018 Охтирською міською державною нотаріальною конторою видані свідоцтва про право на спадщину за № 923, 927.
За відомостями з державного реєстру речових прав на нерухоме майно, 12.04.2018 державним нотаріусом Охтирської міської державної нотаріальної контори Збаражською Н.П. зареєстровано право власності на земельні ділянки площею 0,2961 га та 2,4035 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташовані на території В`язівської сільської ради Охтирського району Сумської області за ОСОБА_3 .
В мотивувальній частині вказаного рішення суду від 29.12.2018 вказано, що відповідач ОСОБА_3 не є спадкоємцем будь-якої черги після смерті матері позивача. Крім того, заповіт остання за життя не посвідчувала. Будь-яких інших доказів законності реєстрації за собою права власності на зазначене нерухоме майно відповідач суду не надав. Зазначене свідчить про незаконність виданих 12.04.2018 Охтирською міською державною нотаріальною конторою на ім`я відповідача ОСОБА_3 свідоцтва про право на спадщину, номер в реєстрі нотаріальних дій: 923, номер у спадковому реєстрі: 62276461 та свідоцтва про право на спадщину номер в реєстрі нотаріальних дій: 927, номер у спадковому реєстрі: 62276479.
25.08.2020 рішенням Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 29.12.2018 у справі № 583/2785/20, провадження № 2/583/637/20 задоволено позовні вимоги ОСОБА_2 . Скасовано та вилучено зі спадкового реєстру запис внесений 11.04.2018 нотаріусом Охтирської міської державної нотаріальної контори Сумської області про спадкодавця ОСОБА_4 , дату її смерті та заведення спадкової справи, номер у спадковому реєстрі № 62267224, номер у нотаріуса № 47; видані свідоцтва про право на спадщину: номер у Спадковому реєстрі: 62276461, номер у реєстрі нотаріальних дій: 923; номер у Спадковому реєстрі: 62276479, номер у реєстрі нотаріальних дій: 927. (а.с. 8-10)
Згідно свідоцтв про право на спадщину за законом від 15.12.2020, посвідчених приватним натаріусом Охтирського районного нотаріального округу, зареєстрованих в реєстрі за № 1510 та № 1511, ОСОБА_2 після смерті своєї матері ОСОБА_4 отримав спадщину, що складається із земельної ділянки площею 0,2961 га, кадастровий номер 5920381600:01:001:3563, та земельної ділянки площею 2,4035 га, кадастровий номер 5920381600:01:001:3316, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що знаходяться на території В`язівської сільської ради Охтирського району Сумської області. (а.с. 11, 13)
Згідно вимог ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право у порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до ч. 1 ст. 15 , ч. 1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
В ст. 13 ЦПК України зазначено, що суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до ЦПК України в межах заявлених вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
Для застосування того чи іншого способу захисту необхідно встановити, які ж права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких прав (інтересів) позивач звернувся до суду. Під способами захисту суб`єктивних цивільних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав та вплив на правопорушника.
При оцінці обраного позивачем способу захисту потрібно враховувати його ефективність, тобто спосіб захисту має відповідати змісту порушеного права, характеру правопорушення, та забезпечити поновлення порушеного права.
В рішенні Конституційного Суду України від 01.12.2004 року № 18-рп/2004 поняття порушене право , за захистом якого особа може звертатися до суду і яке вживається в низці законів України, має той самий зміст, що й поняття охоронюваний законом інтерес . Щодо останнього, то в цьому ж рішенні Конституційний Суд України зазначив, що поняття охоронюваний законом інтерес означає правовий феномен, який: а) виходить за межі змісту суб`єктивного права; б) є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони; в) має на меті задоволення усвідомлених індивідуальних і колективних потреб; г) не може суперечити Конституції і законам України, суспільним інтересам, загальновизнаним принципам права; д) означає прагнення (не юридичну можливість) до користування у межах правового регулювання конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом; є) розглядається як простий легітимний дозвіл, тобто такий, що не заборонений законом. Охоронюваний законом інтерес регулює ту сферу відносин, заглиблення в яку для суб`єктивного права законодавець вважає неможливим або недоцільним.
Отже, гарантоване ст. 55 Конституції України і конкретизоване в законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб порушення, про яке стверджує позивач, було обґрунтованим. Таке порушення прав має бути реальним, стосуватися індивідуально виражених прав або інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.
За приписами п. 3 ч. 1 ст. 395 ЦК України речовим правом на чуже майно є право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис).
Згідно вимог ст. 102-1 ЗК України право користування чужою земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис) і право користування чужою земельною ділянкою для забудови (суперфіцій) виникають на підставі договору між власником земельної ділянки та особою, яка виявила бажання користуватися цією земельною ділянкою для таких потреб, відповідно до Цивільного кодексу України . Право користування чужою земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис) та право користування чужою земельною ділянкою для забудови (суперфіцій) можуть відчужуватися або передаватися в порядку спадкування, крім випадків, передбачених частиною третьою цієї статті. Строк користування земельною ділянкою державної, комунальної та приватної власності для сільськогосподарських потреб (емфітевзис), а також строк користування земельною ділянкою державної чи комунальної власності для забудови (суперфіцій) не може перевищувати 50 років. Укладення договорів про надання права користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб або для забудови здійснюється відповідно до Цивільного кодексу України з урахуванням вимог цього Кодексу .
Відповідно до ч. 1 ст. 407 ЦК України право користування чужою земельною ділянкою встановлюється договором між власником земельної ділянки і особою, яка виявила бажання користуватися цією земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб.
Положеннями ст. 626 ЦК України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.
В ст. 627 ЦК України визначено свободу договору, а саме сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу , інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, розумності та справедливості.
Згідно вимог ч. 1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до ч. 1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
За приписами ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Згідно вимог ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу . Зокрема, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна зі сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
Таким чином, порушення, невизнання або оспорювання суб`єктивного права є підставою для звернення особи до суду за захистом цього права із застосуванням відповідного способу захисту.
Вирішуючи спори про визнання правочинів недійсними, суди повинні встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов`язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин.
Обгрунтовуючи позовні вимоги представник позивача посилається на те, що оспорюваний договір емфітевзису, про існування якого ОСОБА_2 стало відомо при отриманні свідоцтв про право на спадщину за законом від 15.12.2020, порушує право позивача на використання належних йому на праві власності земельних ділянок.
Згідно Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 22.12.2020 № 238194216, на земельні ділянки площею 2,4035 га, кадастровий номер 5920381600:01:001:3316, та площею 0,2961 га, кадастровий номер 5920381600:01:001:3563, що на праві приватної власності належать ОСОБА_2 , 18.04.2018 державним реєстратором Великописарівської районної державної адміністрації Сумської області Гавриленком М.В. внесено відомості про інше речове право на підставі договорів про право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзису) від 14.04.2018, укладених між ОСОБА_3 та Фермерським господарством Сугак В.В. строком на 75 років, за умовами якого за користування земельною ділянкою площею 2,4035 га землекористувач сплатив власнику наперед за весь час користування 63000 грн, а за земельну ділянку площею 0,2961 га - 7800 грн. (а.с. 15-16)
Відповідно до ст. 14 Конституції України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.
За приписами ч. 1 ст. 78 ЗК України право власності на землю - це право володіти, користуватися і розпоряджатися земельними ділянками
Згідно положень ст.ст. 177 , 181 ЦК України , ст. 79 ЗК України земельна ділянка є об`єктом цивільних прав.
В ч. 2 ст. 78 ЗК України зазначено, що право власності на землю набувається та реалізується на підставі Конституції України , цього Кодексу, а також інших законів, що видаються відповідно до них.
Відповідно до п. в ч. 1 ст. 5 ЗК України земельне законодавство базується на принципі невтручання держави у здійснення громадянами, юридичними особами та територіальними громадами своїх прав щодо володіння, користування і розпорядження землею, крім випадків, передбачених законом.
Отже, власник земельної ділянки має повноваження щодо володіння, користування та розпорядження нею, а держава не повинна втручатися у здійснення громадянами свого права розпорядження землею, крім випадків, передбачених законом.
Положеннями с. 41 Конституції України передбачено непорушність права приватної власності.
Відповідно до частин 1, 3, 7 ст. 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Усім власникам забезпечуються рівні умови захисту і здійснення своїх прав володіння, користування і розпорядження своїм майном. Діяльність власника може бути обмежена чи припинена або власника може бути зобов`язано допустити до користування його майном інших осіб лише у випадках і в порядку, встановлених законом.
Згідно вимог ч.ч. 1, 2 ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.
З матеріалів справи вбачається, що право власності ОСОБА_2 на спірні земельні ділянки виникло на підставі свідоцтв про право на спадщину за законом і внаслідок укладення ОСОБА_3 договору емфітевзису він права власності не втратив, а Фермерське господарство Сугак В.В. його не набуло, вказані земельні ділянки перебувають в користуванні.
За приписами ст.ст. 215, 216 ЦК вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним та про застосування наслідків його недійсності, а також вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути заявлена як однією зі сторін правочину, так і іншою заінтересованою особою, права та законні інтереси якої порушено вчиненням правочину.
Враховуючи викладене, суд погоджується з доводами преставника позивача про визнання недійсним договору емфітевзису, оскільки право користування чужою земельною ділянкою встановлюється договором між власником земельної ділянки і особою, яка виявила бажання користуватися цією земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб, а тому основною підставою укладення договору, є волевиявлення саме власника земельної ділянки.
Таким чином, укладаючи 14.04.2018 договір про надання права користування чужою земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис), ОСОБА_3 неправомірно передав відповідачу Фермерському господарству Сугак В.В. право цільового використання (емфітевтичне право) вказаних земельних ділянок сільськогосподарського призначення, розташованих на території В`язівської сільської ради Охтирського району Сумської області.
Отже, на переконання суду, позовні вимоги щодо визнання недійсним договору про право користування земельною ділянкою для сільскогосподарських потреб (емфітевзису) підлягають задоволенню, оскільки укладення договору користування належними позивачу земельними ділянками без його згоди строком на 75 років з отриманням ОСОБА_3 за цей період коштів є безумовним порушенням права власності ОСОБА_2 .
Щодо вимог про скасування державної реєстрації іншого речового права, суд зазначає наступне.
Згідно вимог ч. 1 ст. 182 ЦК України право власності та інші речові права на нерухомі речі, обтяження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації.
Відповідно до ст. 126 ЗК України право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень .
В ст. 2 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень визначено, що державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обмежень - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
За приписами ч. 2 ст. 3 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону , виникають з моменту такої реєстрації.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 4 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (в редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин) державній реєстрації підлягають речові права, похідні від права власності, а саме право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис).
Положеннями ч. 1 ст. 395 ЦК України право емфітевзису віднесено до речового права на чуже майно. Отже, для його виникнення потрібно не лише укласти відповідний договір, а й зареєструвати це право в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. Саме з моменту такої реєстрації власник земельної ділянки вважатиметься таким, що передав право емфітевзису емфітевтові, а емфітевт - його набув.
Згідно приписів ч. 3 ст. 26 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень відомості про речові права, обтяження речових прав, внесені до Державного реєстру прав, не підлягають скасуванню та/або вилученню.
У разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи у випадку, передбаченому підпунктом а пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, державний реєстратор чи посадова особа Міністерства юстиції України (у випадку, передбаченому підпунктом а пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону) проводить державну реєстрацію набуття, зміни чи припинення речових прав відповідно до цього Закону.
Ухвалення судом рішення про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав, визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, а також скасування державної реєстрації прав допускається виключно з одночасним визнанням, зміною чи припиненням цим рішенням речових прав, обтяжень речових прав, зареєстрованих відповідно до законодавства (за наявності таких прав).
Відповідно до ст. 12 ЦК України особа здійснює свої цивільні права вільно, на власний розсуд. Нездійснення особою своїх цивільних прав не є підставою для їх припинення, крім випадків, встановлених законом. Особа може відмовитися від свого майнового права.
За приписами ст. ст. 76, 77 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.
Згідно вимог ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.
Таким чином, вирішуючи позов у межах заявлених вимог, з урахуванням принципів розумності, справедливості та виваженості, на підставі належним чином оцінених доказів, поданих сторонами, суд прийшов до висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 10, 12, 13, 76-89, 264, 265, 268, 280-282 ЦПК України, суд -
ВИРІШИВ:
Позовні вимоги ОСОБА_2 до Фермерського господарства Сугак В.В. , Охтирської районної державної адміністрації Сумської області про визнання договору емфітевзісу недійсним, скасування державної реєстрації іншого речового прав - задовольнити.
Визнати недійсним договір про право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзису), укладений 14 квітня 2018 року між ОСОБА_3 та Фермерським господарством Сугак В.В. на земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 2,4035 га, кадастровим номером: 5920381600:01:001:3316, що розташована на території В`язівської сільської ради Охтирської району Сумської області та скасувати державну реєстрацію іншого речового права у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно - права користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис) за фермерським господарством Сугак В.В. земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташована на території В`язівської сільської ради Охтирської району Сумської області площею 2,4035 га, кадастровим номером: 5920381600:01:001:3316, номер запису про інше речове право:25811103.
Визнати недійсним договір про право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзису), укладений 14 квітня 2018 року між ОСОБА_3 та Фермерським господарством Сугак В.В. на земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 0,2961 га, кадастровим номером: 5920381600:01:001:3563, що розташована на території В`язівської сільської ради Охтирської району Сумської області та скасувати державну реєстрацію іншого речового права у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно - права користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис) за фермерським господарством Сугак В.В. земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташована на території В`язівської сільської ради Охтирської району Сумської області площею 0,2961 га, кадастровим номером: 5920381600:01:001:3563, номер запису про інше речове право:25809893.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, який його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення, заочне рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку.
Рішення може бути оскаржене до Сумського апеляційного суду через Охтирський міськрайонний суд Сумської області протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення.
Повне судове рішення складене 22 липня 2021 року.
Суддя Охтирського міськрайонного суду
Сумської області В.М. Ільченко
Суд | Охтирський міськрайонний суд Сумської області |
Дата ухвалення рішення | 19.07.2021 |
Оприлюднено | 23.07.2021 |
Номер документу | 98493934 |
Судочинство | Цивільне |
Цивільне
Охтирський міськрайонний суд Сумської області
Ільченко В. М.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2025Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні