Постанова

від 08.07.2021 по справі 357/14242/19

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙАПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Головуючий у суді першої інстанції Цукуров В.П.

Єдиний унікальний номер справи № 357/14242/2019

Апеляційне провадження № 22-ц/824/ 8197 /2021

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 липня 2021року м. Київ

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді - Мережко М.В.,

суддів - Верланова С.М., Савченка С.І.,

секретар - Тютюнник О.І.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою Державного реєстратора Комунального підприємства Агенція адміністративних послуг Євко Володимира Володимировича на рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 20 січня 2021 року у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма Матюші до ОСОБА_1 , правонаступником якого є ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , Товариства з додатковою відповідальністю "Шамраївський цукровий завод", державного реєстратора Комунального підприємства "Агенція адміністративних послуг" Євка Володимира Володимировича про визнання недійсними договорів про надання права користування земельними ділянками для сільськогосподарських потреб (емфітевзис) та скасування державної реєстрації права користування земельними ділянками для сільськогосподарських потреб (емфітевзису), -

Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, -

В с т а н о в и в :

У грудні 2019 року Товариство з обмеженою відповідальністю Агрофірма "Матюші" звернулося до суду із позовними заявами до ОСОБА_1 , правонаступником якого є ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , Товариства з додатковою відповідальністю "Шамраївський цукровий завод", державного реєстратора Комунального підприємства "Агенція адміністративних послуг" Євка Володимира Володимировича про визнання недійсними договорів про надання права користування земельними ділянками для сільськогосподарських потреб (емфітевзис) та скасування державної реєстрації права користування земельними ділянками для сільськогосподарських потреб (емфітевзису).

В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на наступні обставини.

1 ) ОСОБА_1 ч є власником земельної ділянки площею 2,15 га з кадастровим номером 3220483500:01:010:0023, що розташована у межах Матюшівської сільської ради Білоцерківського району Київської області .

ОСОБА_1 25 червня 2014 року уклав з ТОВ Агрофірма "Матюші" договір оренди землі № б/н, за яким передав в оренду Позивачу Земельну ділянку-1 строком на 10 років (далі також - Договір оренди-1).

Державний реєстратор Реєстраційної служби Білоцерківського міськрайонного управління юстиції Київської області Журов О.В. 28 січня 2015 рку прийняв рішення про державну реєстрацію прав за індексним номером 18897149, яким зареєстрував право оренди на земельну ділянку за Товариством.

2) ОСОБА_3 є власником земельної ділянки площею 2,1151 га з кадастровим номером 3220483500:03:003:0030, що розташована у межах Матюшівської сільської ради Білоцерківського району Київської області

Артеменко К.С. 05 липня 2014 року уклала з Товариством договір оренди землі № б/н, за яким передала в оренду позивачу земельну ділянку.

Державний реєстратор Реєстраційної служби Білоцерківського міськрайонного управління юстиції Київської області Матушевич О.В. 03 вересня 2014 року прийняла рішення про державну реєстрацію прав за індексним номером 15537392, яким зареєструвала право оренди на земельну ділянку за Товариством.

3) ОСОБА_4 є власником земельної ділянки площею 2,1401 га з кадастровим номером 3220483500:01:008:0017, що розташована у межах Матюшівської сільської ради Білоцерківського району Київської області .

ОСОБА_4 05 червня 2014 року уклав з Товариством договір оренди землі № б/н, за яким передав в оренду Позивачу Земельну ділянку строком на 10 років.

Державний реєстратор Реєстраційної служби Білоцерківського міськрайонного управління юстиції Київської області Журов О.В. 28 січня 2015 року прийняв рішення про державну реєстрацію прав за індексним номером 18927004, яким зареєстрував право оренди на земельну ділянку за Товариством.

4) ОСОБА_5 є власником земельної ділянки площею 6,3308 га з кадастровим номером 3220483500:01:001:0009, що розташована у межах Матюшівської сільської ради Білоцерківського району Київської області

Возна К.С. 10 липня 2014 року уклала з Товариством договір оренди землі № б/н, за яким передала в оренду Позивачу земельну ділянку строком на 10 років

Державний реєстратор Реєстраційної служби Білоцерківського міськрайонного управління юстиції Київської області Матушевич О.В. 24 березня 2015 року прийняла рішення про державну реєстрацію прав за індексним номером 20233157, яким зареєструвала право оренди на земельну ділянку за Товариством.

5) ОСОБА_6 є власником земельної ділянки площею 1,0286 га з кадастровим номером 3220483500:03:006:0021, що розташована у межах Матюшівської сільської ради Білоцерківського району Київської області

Темнікова Н.С. 14 травня 2014 року уклала з Товариством Договір оренди землі № б/н, за яким передала в оренду Позивачу Земельну ділянку-5 строком на 10 років

Державний реєстратор Реєстраційної служби Білоцерківського міськрайонного управління юстиції Київської області Матушевич О.В. 20 березня 2015 року прийняла рішення про державну реєстрацію прав за індексним номером 20152282, яким зареєструвала право оренди на земельну ділянку за Товариством.

Позивач стверджує, що протягом усього часу дії договорів оренди землі він належним чином виконував свої зобов`язання, в тому числі щодо повної та своєчасної сплати орендної плати за користування орендованими земельними ділянками.

Однак, впродовж грудня 2017 року - лютого 2018 року Товариство отримало від ОСОБА_3 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 повідомлення про розірвання договорів оренди в односторонньому порядку у зв`язку з начебто невиконанням ТОВ Агрофірма "Матюші" взятих на себе договірних зобов`язань належним чином. На підставі цих повідомлень, 28 грудня 2017 року державний реєстратор Комунального підприємства "Реєстрація нерухомості та бізнесу" Янчук С.В. провела державну реєстрацію припинення права оренди Товариства на земельні ділянки , які належать ОСОБА_3 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 ..

ОСОБА_3 29 грудня 2017 року уклала з ТДВ "Шамраївський цукровий завод" Договір оренди землі № б/н, за яким передала останньому в оренду Земельну ділянку-2, а державний реєстратор Комунального підприємства Великодимерської селищної ради "Комунальна служба реєстрації речових прав" Желтоухова Ж.С. здійснила державну реєстрацію права оренди на Земельну ділянку за ТДВ`Шамраївський цукровий завод" . Окрім цього,

ОСОБА_5 29 грудня 2017 рку уклала з ТДВ "Шамраївський цукровий завод" Договір оренди землі № б/н, за яким передала останньому в оренду свою Земельну ділянку, а державний реєстратор Комунального підприємства Великодимерської селищної ради "Комунальна служба реєстрації речових прав" Мироненко Ю.Ю. здійснила державну реєстрацію права оренди на Земельну ділянку за ТДВ`Шамраївський цукровий завод" .

ОСОБА_6 29 грудня 2017 рку також уклала з відповідачем ТДВ "Шамраївський цукровий завод" Договір оренди землі № б/н, за яким передала останньому в оренду належну їй земельну ділянку, а державний реєстратор Комунального підприємства Великодимерської селищної ради "Комунальна служба реєстрації речових прав" Мироненко Ю.Ю. здійснила державну реєстрацію права оренди на земельну ділянку за відповідачем ТДВ "Шамраївський цукровий завод".

Зважаючи на те, що підстав для розірвання договорів оренди в односторонньому порядку і передачі Земельних ділянок в оренду іншому орендарю - ТДВ "Шамраївський цукровий завод" у ОСОБА_3 , ОСОБА_5 . ОСОБА_6 не було, ТОВ Агрофірма "Матюші" звернулося до Білоцерківського міськрайонного суду Київської області з позовами про визнання недійсними правочинів щодо розірвання відповідачами Договорів оренди в односторонньому порядку, Договорів оренди землі № б/н від 29 груждня 2017 року, укладеними між ТДВ "Шамраївський цукровий завод" та ОСОБА_3 , ОСОБА_5 ОСОБА_6 , і скасування рішень про державну реєстрацію припинення права оренди ТОВ Агрофірма "Матюші" на земельні ділянки , про державну реєстрацію права оренди на земельні ділянки за ТДВ ТДВ "Шамраївський цукровий завод"

Рішенням Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 25 лтого 2019 року у справі №357/10868/18, що набрало законної сили 28 березня 2019 року, позов ТОВ Агрофірма "Матюші" був задоволений повністю. Судом встановлено , що Товариство належним чином виконувало свої зобов`язання за Договором оренди з виплати орендної плати ОСОБА_3 , у зв`язку з чим остання не мала правових підстав для розірвання Договору оренди в односторонньому порядку. Зважаючи на це, суд дійшов до висновку, що Договір оренди є дійсним, з огляду на що ОСОБА_3 не мала правових підстав і для передачі Земельної ділянки в оренду ТДВ "Шамраївський цукровий завод" за Договором оренди землі № б/н від 29 грудня 2017 року.

На підставі вказаного судового рішення 24 січня 2020 року у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно було скасовано державну реєстрацію права оренди ТДВ "Шамраївський цукровий завод" на Земельну ділянку і відновлено запис про державну реєстрацію права оренди ТОВ Агрофірма "Матюші" на неї, яке було зареєстроване ще 01 вересня 2014 року на підставі Договору оренди, на підтвердження чого Товариство надало суду інформаційну довідку з реєстру.

Рішенням Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 26 лжтого 2019 року у справі № 357/10991/18, що набрало законної сили 29 березня 2019 року, позов ТОВ Агрофірма "Матюші" був задоволений у повному обсязі.. Суд встановив, що Товариство належним чином виконувало свої зобов`язання за Договором оренди з виплати орендної плати ОСОБА_5 у зв`язку з чим остання не мала правових підстав для розірвання Договору оренди в односторонньому порядку. Зважаючи на це, суд дійшов до висновку, що Договір оренди є дійсним, з огляду на що ОСОБА_5 не мала правових підстав і для передачі Земельної ділянки-4 в оренду ТДВ "Шамраївський цукровий завод" за Договором оренди землі № б/н від 29 грудня 2017 року.

На підставі вказаного судового рішення 17 травня 2019 року у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно було скасовано державну реєстрацію права оренди ТДВ "Шамраївський цукровий завод" на Земельну ділянку і відновлено запис про державну реєстрацію права оренди ТОВ Агрофірма "Матюші" на неї, внесений до державного реєстру ще 19 березня 2015 року, на підтвердження чого ТОВ Агрофірма "Матюші" надало суду інформаційну довідку з реєстру .

Рішенням Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 25 лютого 2019 року у справі № 357/10985/18, що набрало законної сили 28 березня 2019 року, позов ТОВ Агрофірма "Матюші" був задоволений у повному обсязі. Суд встановив, що Товариство належним чином виконувало свої зобов`язання за Договором оренди з виплати орендної плати ОСОБА_7 у зв`язку з чим остання не мала правових підстав для розірвання Договору оренди в односторонньому порядку. Зважаючи на це, суд дійшов до висновку, що Договір оренди є дійсним, з огляду на що ОСОБА_6 не мала правових підстав і для передачі Земельної ділянки в оренду ТДВ "Шамраївський цукровий завод" за Договором оренди землі № б/н від 29 грудня 2017 року.

На підставі вказаного судового рішення 24 січня 2020 року у державному реєстраі було скасовано державну реєстрацію права оренди ТДВ "Шамраївський цукровий завод" на Земельну ділянку і відновлено запис про державну реєстрацію права оренди ТОВ Агрофірма "Матюші" на неї, внесений до рестру ще 16березня 2015 року, на підтвердження чого ТОВ Агрофірма "Матюші" надало суду інформаційну довідку з рестру .

Водночас, позивач не може користуватися земельними ділянками відповідачів ОСОБА_3 , ОСОБА_5 ОСОБА_6 у своїй господарській діяльності з огляду на те, що до прийняття судових рішень у справах № 357/10868/18, № 357/10991/18, № 357/10985/18 , 05 січня 2019 року між відповідачами ОСОБА_3 , ОСОБА_5 ОСОБА_6 та ТДВ "Шамраївський цукровий завод" було укладено Договори про надання права користування земельних ділянок для сільськогосподарських потреб (емфітевзис) , на підставі яких 06 березня 2019 року , 07 березня 2019 року державний реєстратор Комунального підприємства "Агенція адміністративних послуг" Євко В.В. прийняв щодо земельних ділянок рішення про державну реєстрацію права користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис) за ТДВ "Шамраївський цукровий завод", у зв`язку з чим до ДРРПНМ було внесено записи про інше речове право.

Вважаючи, що оспорювані договори були укладені з порушенням норм законодавства та умов Договорів оренди, укладених між ОСОБА_3 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 та ТОВ Агрофірма "Матюші", а державну реєстрацію права користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзису) щодо земельних ділянок за ТДВ "Шамраївський цукровий завод", було проведено з порушенням норм законодавства у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, поз-ивач Агрофірма Матюші звернулося до суду.

Звернення Агрофірма Матюші до суду із позовом до ОСОБА_1 та ОСОБА_4 зумовлено такими обставинами.

За скаргою, поданою ОСОБА_1 , ОСОБА_4 та іншими особами до Міністерства юстиції України 28 лютого 2018 року, наказом № 729/5 від 15березня 2018 року Міністерство скасувало рішення державних реєстраторів про державну реєстрацію права оренди Товариства на земельні ділянки ОСОБА_1 та ОСОБА_4 , на підтвердження чого Товариство надало копії скарги та наказу Міністерства. Звертаючись з зазначеною скаргою, орендодавці Позивача стверджували, що вони нібито не підписували договори оренди землі з ним.

Незважаючи на те, що Договори оренди, укладені ТОВ Агрофірма "Матюші" з ОСОБА_1 та ОСОБА_4 , відповідно, є дійсними і ніким не були оспорені у судовому порядку, 02 березня 2018 року ще до розгляду скарги Міністерством юстиції України ОСОБА_1 та ОСОБА_4 уклали з ТДВ "Шамраївський цукровий завод" договори оренди землі, за яким передали останньому в оренду свої земельні ділянки, після чого державні реєстратори Комунального підприємства Великодимерської селищної ради "Комунальна служба реєстрації речових прав" Олійник О.П. та ОСОБА_8 15 березня 2018 року, у день скасування Міністерством юстиції України державної реєстрації права оренди Позивача на ці земельні ділянки, прийняли рішення про державну реєстрацію цього права на них за ТДВ "Шамраївський цукровий завод" .

Вважаючи укладення вказаних договорів незаконним та таким, що порушує права позивача і перешкоджає відновленню у ДРРРПНМ його державної реєстрації права оренди на земельні ділянки зазначених вище осіб, останнє у липні 2018 року звернулося до Білоцерківського міськрайонного суду Київської області з позовами про визнання недійсними договорів оренди землі, укладених 02 березня 2018 року між ТДВ "Шамраївський цукровий завод" та ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , і скасування рішень про державну реєстрацію права оренди на земельні ділянки останніх за ТДВ "Шамраївський цукровий завод" (справи № 357/7834/18, № 357/7997/18).

Ще до ухвалення рішення суду у вказаних справах, 05 січня 2019 року ТДВ "Шамраївський цукровий завод" та ОСОБА_1 і ОСОБА_4 уклали договори про надання права користування земельними ділянками для сільськогосподарських потреб (емфітевзис), за якими останні передали свої земельні ділянки знову в користування відповідачу, але на праві емфітевзису, що вчергове створює Позивачу перешкоди у відновленні у Державному реєстрі записів про своє право оренди на ці земельні ділянки.

На підставі вказаних договорів ( емфіиевзіс) 06 березня 2019 року державний реєстратор Комунального підприємства "Агенція адміністративних послуг" Євко В.В. прийняв щодо земельної ділянки , належної ОСОБА_1 рішення про державну реєстрацію права користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис) за ТДВ "Шамраївський цукровий завод", індексний номер: 45840358, у зв`язку з чим до ДРРПНМ було внесено запис про інше речове право за № 30585978, а 07 березня 2019 року державний реєстратор Євко В.В. прийняв щодо земельної ділянки, належної ОСОБА_4 рішення про державну реєстрацію права користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис) за ТДВ "Шамраївський цукровий завод", індексний номер: 45861622, у зв`язку з чим до ДРРПНМ було внесено запис про інше речове право за № 30584020.

Вважаючи, що Оспорювані договори були укладені з порушенням норм законодавства та умов Договорів оренди , а державну реєстрацію права користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзису) щодо Земельних ділянок за "Шамраївський цукровий завод", було проведено з порушенням норм законодавства у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, позивач звернувся до суду.

Позивач просив:

(1) визнати недійсним Договір про надання права користування земельною ділянками для сільськогосподарських потреб (емфітевзис) ( ОСОБА_9 ВЛ) , та скасувати у ДРРПНМ запис про інше речове право - право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис) за № 30585978, внесений щодо земельної ділянки (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1502352632204), дата, час державної реєстрації: 04.03.2019 15:30:11;

(2) визнати недійсним Договір про надання права користування земельною ділянками для сільськогосподарських потреб (емфітевзис)( ОСОБА_3 )) та скасувати у ДРРПНМ запис про інше речове право - право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис) за № 30588347, внесений щодо земельної ділянки (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1457388532204), дата, час державної реєстрації: 04.03.2019 16:55:35;

(3) визнати недійсним Договір про надання права користування земельною ділянками для сільськогосподарських потреб (емфітевзис)( ОСОБА_4 ) та скасувати у ДРРПНМ запис про інше речове право - право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис) за № 30605720, внесений щодо Земельної ділянки-3 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1500354532204), дата, час державної реєстрації: 05.03.2019 12:02:53;

(4) визнати недійсним Договір про надання права користування земельною ділянками для сільськогосподарських потреб(емфітевзис)( ОСОБА_5 ) та скасувати у ДРРПНМ запис про інше речове право - право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис) за № 30586375, внесений щодо Земельної ділянки (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1493784532204), дата, час державної реєстрації: 04.03.2019 15:37:52;

(5) визнати недійсним Договір про надання права користування земельною ділянками для сільськогосподарських потреб(емфітевзис) ( ОСОБА_7 ) та скасувати у ДРРПНМ запис про інше речове право - право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис) за № 30600079, внесений щодо Земельної ділянки-5 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 531395532204), дата, час державної реєстрації: 05.03.2019 12:47:02;

Ухвалою Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 05.02.2020 року відкрито провадження у справі № 357/14242/19 за позовом Товариства до ОСОБА_1 , ТДВ "Шамраївський цукровий завод", державного реєстратора Євка В.В. про визнання недійсним договору про надання права користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис) та скасування запису про державну реєстрацію права користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзису).

Ухвалою Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 05.02.2020 року відкрито провадження у справі № 357/14248/19 за позовом Товариства до ОСОБА_3 , ТДВ "Шамраївський цукровий завод", державного реєстратора Євка В.В. про визнання недійсним договору про надання права користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис) та скасування запису про державну реєстрацію права користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзису), справу № 357/14248/19 об`єднано зі справою №357/14242/19.

Ухвалою Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 05.02.2020 року відкрито провадження у справі № 357/14268/19 за позовом Товариства до ОСОБА_5 , ТДВ "Шамраївський цукровий завод", державного реєстратора Євка В.В. про визнання недійсним договору про надання права користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис) та скасування запису про державну реєстрацію права користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзису), справу № 357/14268/19 об`єднано зі справою №357/14242/19.

Ухвалою Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 05.02.2020 року відкрито провадження у справі № 357/14275/19 за позовом Товариства до ОСОБА_6 , ТДВ "Шамраївський цукровий завод", державного реєстратора Євка В.В. про визнання недійсним договору про надання права користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис) та скасування запису про державну реєстрацію права користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзису), справу № 357/14275/19 об`єднано зі справою №357/14242/19.

Ухвалою Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 05.02.2020 року відкрито провадження у справі № 357/14276/19 за позовом Товариства до ОСОБА_4 , ТДВ "Шамраївський цукровий завод", державного реєстратора Євка В.В. про визнання недійсним договору про надання права користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис) та скасування запису про державну реєстрацію права користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзису), справу № 357/14276/19 об`єднано зі справою №357/14242/19.

Представник Позивача, адвокат Тетеря С.І. 04 березня 2020 рку звернулася до суду із заявою про зміну предмета позову , мотивуючи тим, що 16січня 2020 року, тобто після подання Товариством позовних заяв у справі № 357/14242/19, набрав чинності Закон України № 340-ІХ від 05 грудня 2019 року "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії рейдерству", яким було внесено зміни, зокрема, до ст. 26 Закону України від 01 липня 2004 року № 1952-IV "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" (далі - Закон № 1952-IV). Згідно з ч. 3 ст. 26 Закону № 1952-IV в редакції від 16 січня 2020 року відомості про права, обтяження речових прав, внесені до ДРРПНМ, не підлягають скасуванню та/або вилученню. У разі скасування рішення державного реєстратора державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи у випадку передбаченому підпунктом "а" п. 2 ч. 6 ст. 37 цього Закону, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, державний реєстратор чи посадова особа Міністерства юстиції України (у випадку, передбаченому підп. "а" п. 2 ч. 6 ст. 37 цього Закону) проводить державну реєстрацію набуття, зміни чи припинення речових прав відповідно до цього Закону. Ухвалення судом рішення про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав, визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, а також скасування державної реєстрації прав допускається виключно з одночасним визнанням, зміною чи припиненням цим рішенням речових прав, обтяжень речових прав, зареєстрованих відповідно до законодавства (за наявності таких прав). Відтак, у зв`язку з внесенням до Закону № 1952-IV змін, якими було виключено можливість скасування записів ДРРПНМ про державну реєстрацію речових прав нерухоме майно, ТОВ Агрофірма "Матюші" вважало за необхідне змінити предмет позову у цій справі, а саме змінити свої позовні вимоги у частині вимог про скасування записів про інше речове право - право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис) на інші вимоги про скасування державної реєстрації права користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзису) з одночасним припиненням такого права, що згідно з чинною редакцією ст. 26 Закону № 1952-IV буде належним способом захисту порушених прав Позивача. Вказана заява була прийнята судом до розгляду.

Під час розгляду справи відповідач ОСОБА_1 помер, тому ухвалою суду від 06 жовтня 2020 року залучено до участі у справі у якості відповідача його спадкоємця - ОСОБА_2 .

Рішенням Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 20 січня 2021 року позов задоволено.

Не погоджуючись з рішенням суду, апеляційну скаргу подав відповідач та Державний реєстратор Комунального підприємства Агенція адміністративних послуг Євко В.В.

В апеляційній скарзі відповідач Державний реєстратор Комунального підприємства Агенція адміністративних послуг Євко В.В..зазначав, що судом порушені норми матеріального та процесуального права, висновки суду не відповідають обставинам справи. В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначав, що судом не прийнято до уваги що його дії під час проведення державної реєстрації права користування спірною земельною ділянкою відповідали вимогам закону і є правомірними.

У відзиві на апеляційну скаргу зазначено, що скарга є безпідставною, не містить жодного доказу на спростування висновків суду, позивач просив залишити скаргу без задоволення. зазначено, що скарга не містить доводів на спростування рішення.

Відповідно до ст. 44 ЦПК України, особи , які беруть участь у справі зобов`язані добросовісно здійснювати свої процесуальні права і виконувати процесуальні обов`язки.

Відповідно до ст.ст 128-131 ЦПК України сторони були своєчасно повідомлені про день та час розгляду справи на 08 липня 2021 року за адресами , які були зазначені в матеріалах справи, Заяв щодо зміни місця проживання або місцезнаходження , про відкладення розгляду справи від сторін не надходило . Представник позивача приймав участь у розгляді справи в суді апеляційної інстанції . Представник апелянта Державного реєстратора Комунального підприємства Агенція адміністративних послуг Євко В.В. подав заяву про розгляд справи за вісудності апелянта . Інші особи ,які примйають участь у справі до суду апеляційної інстанції не з`явились.

Відповідно до ст. 372 ЦПК України суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано судом поважними.

Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Враховуючи , що сторони , які приймають участь у справі, належним чином повідомлені про день та час розгляду справи , доказів поважності своєї неявки суду не надали , тому колегія суддів вважає , що їх неявка не може бути визнана судом поважною.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності

Відповідно до ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість:

1) керує ходом судового процесу;

2) сприяє врегулюванню спору шляхом досягнення угоди між сторонами;

3) роз`яснює у випадку необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов`язки, наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій;

4) сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом;

5) запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов`язків.

Апеляційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.

Згідно із ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизначених або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до ч. 1 ст. 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Згідно ч. 1 ст. 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин,крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Положення ч. 2 ст. 152 Земельного Кодексу України гарантують, що власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Норми ч. 2 ст. 16 ЦК України та ч. 3 ст. 152 Земельного Кодексу України визначають такий спосіб захисту порушеного права як визнання недійсним правочину (угоди).

У ч. 3 ст. 215 ЦК України передбачено, що у разі, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

З цієї норми слідує, що правом звернення до суду з вимогами про недійсність правочину має одна із сторін правочину або інша заінтересована особа. Згідно з п. 5 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 2009 року № 9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" заінтересованою є особа, права та законні інтереси якої порушено вчиненням правочину.

Верховний Суд України у постанові від 25 травня 2016 року у справі № 6-605цс16 роз`яснив, що власний інтерес заінтересованої особи у такому випадку полягає в тому, щоб предмет правочину перебував у власності конкретної особи чи щоб сторона (сторони) правочину перебувала у певному правовому становищі, оскільки від цього залежить подальша можливість законної реалізації заінтересованою особою її прав.

Суд першої інстанції дійшов правильного висновку , що оспорювані договори підлягають визнанню недійсними з огляду на наступне. Суд апеляційно інстанції погоджується з такими висновками .

Відповідно до ч. 1 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

У ст. 1 Закону України Про оренду землі визначено, що оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Відповідно до ч. ч. 1, 5 ст. 6 Закону України Про оренду землі орендарі набувають права оренди земельної ділянки на підставах і в порядку, передбачених Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим та іншими законами України і договором оренди землі.

Згідно зі ст. 93 Земельного Кодексу України право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.

З норм ч. 4 ст. 124 Земеьного Кодексу України вбачається, що передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у власності громадян і юридичних осіб, здійснюється за договором оренди між власником земельної ділянки і орендарем.

Отже, підставою набуття права оренди земельної ділянки є укладений між власником земельної ділянки (орендодавцем) і орендарем договір оренди землі.

Товариство, звертаючись до суду із позовною заявою, в обґрунтування своїх вимог надало копії договорів оренди землі, укладених між ОСОБА_1 , правонаступником якого є ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_5 , ОСОБА_4 , ОСОБА_6 та ТОВ Агрофірма "Матюші" щодо спірних земельних ділянок. Жоден з відповідачів не надав докази того, що упродовж дії цих договорів вони оспорювалися, були визнані недійсними чи були розірвані, строк оренди за ними не закінчився, а тому відповідно до положень ст.629 ЦК України вони підлягають обов`язковому виконанню сторонами.

Дійсність договорів оренди землі, укладених між ТОВ Агрофірма "Матюші" і власниками спірних земельних ділянок, було підтверджено судами при розгляді судових справ № 357/7834/18, № 357/10868/18, № 357/7897/18, № 357/10991/18, № 357/10985/18, копії судових рішень у яких містяться в матеріалах справи, а, відтак, ці обставини не підлягають доказуванню у межах цієї справи з огляду на положення ч. 4 ст. 82 ЦПК України.

Окрім цього, як зазначено вище та встановлено судом, у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно нині відновлено записи про державну реєстрацію права оренди ТОВ Агрофірма "Матюші" на земельні ділянки відповідачів ОСОБА_3 , ОСОБА_5 , ОСОБА_7 , які відповідно до абзацу другого п. 51 Порядку ведення Державного реєстру речових прав на нерухоме майно , затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26 жовтня 2011 року № 1141, діють з моменту їх первинного внесення до реєстру .

Виходячи з наведеного, суд правильно зазначив , що позивач належними та допустимими доказами довів факт наявності у нього права оренди на спірні земельні ділянки на момент укладення оспорюваних договорів та проведення на їх підставі оскаржуваної державної реєстрації прав користування земельними ділянками для сільськогосподарських потреб (емфітевзису).

При цьому, суд правильно визначився ,що є безпідставними аргументи відповідачів про те, що із скасуванням Міністерством юстиції України рішень державних реєстраторів про реєстрацію права оренди позивача на земельні ділянки ОСОБА_1 , правонаступником якого є ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , ТОВ Агрофірма "Матюші" не має жодних прав щодо цих земельних ділянок, а тому правильно не взяв їх до уваги з урахуванням наступних положень закондавства .

У статті 13 Закону України Про оренду землі у редакції, що діє з 01 січня 2013 року, визначено, що договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Згідно змісту статті , договір оренди землі належить до консенсуальних договорів, які вважаються укладеними з моменту досягнення сторонами згоди щодо усіх істотних умов договору, адже за цим договором орендодавець зобов`язаний передати, а не передає земельну ділянку у володіння і користування. Вказане узгоджується із висновками Верховного Суду, викладених у постановах від 03 квітня 2020 року у справі № 912/3294/18, від 02 жовтня 2020 року у справі № 912/3295/18.

Згідно з вимогами ст. 14 Закону України Про оренду землі договір оренди землі укладається у письмовій формі і за бажанням однієї із сторін може бути посвідчений нотаріально.

Відповідно до положень ст. ст. 18, 20 Закону України в редакції, що діяла до 01 січня 2013 року, укладений договір оренди землі підлягав обов`язковій державній реєстрації, з моменту якої він набував чинності згідно з приписами ч. 3 ст. 640 ЦК України у редакції, що діяла до 01 січня 2013 року.

Починаючи з 01 січня 2013 року набрав чинності Закон України "Про Державний земельний кадастр", згідно з підп. "е" підп. 2 п. 5 розділу VІІ "Прикінцеві та перехідні положення" якого ст. 126 Земельного Кодексу України викладено у новій редакції та передбачено, що право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України "Про Державний земельний кадастр". Цей Закон передбачає, зокрема, державну реєстрацію права оренди на земельні ділянки, а не державну реєстрацію договору оренди землі.

Відповідно до ст. 2 Закону України "Про Державний земельний кадастр", державна реєстрація речових прав на нерухоме майно є офіційним визнанням і підтвердженням державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до реєстру ..

Велика Палата Верховного Суду постанові від 23 червня 2020 року у справі № 696/1693/15-ц зазначила , що з 01 січня 2013 року набрали чинності зміни, внесені Законом України від 11 лютого 2010 року № 1878-VI"Про внесення змін до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", якими з тексту ст. 182, 640, 657, 732, 745 ЦК України виключено посилання щодо державної реєстрації правочинів, а із Закону України Про оренду землі були виключені ст. ст. 18, 20 про обов`язковість державної реєстрації договорів оренди землі.

Таким чином, з урахуванням викладених норм поняття "державна реєстрація договору оренди землі" та "державна реєстрація права оренди на земельну ділянку" не слід ототожнювати, оскільки це різні правові інститути, які діяли у різні часові проміжки та мають різні правові наслідки, про що також наголосила Велика Палата Верховного Суду у вказаній постанові. Поняття "державна реєстрація договору оренди землі" застосовується до правовідносин щодо оренди землі, які виникли до 01 січня 2013 року, а поняття "державна реєстрація права оренди на земельну ділянку" застосовується до правовідносин щодо оренди землі, які виникли після 01 січня 2013 року.

Чинна редакція Закону Українир Про оренду землі , яка діяла на момент укладення позивачем з відповідачами ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 договорів оренди землі, не передбачала державної реєстрації договору оренди землі. При цьому, Закон України у редакції, що діє з 01 січня 2013 року не передбачає, що договір оренди землі набирає чинності після державної реєстрації права оренди за цим договором у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

Висновогк суду першої інстанції, що для визначення початку перебігу та закінчення строку дії договору оренди землі, укладеного після 01 січня 2013 року, мають застосовуватися загальні норми ЦК України, які стосуються договорів, для яких законом встановлена письмова форма, є цілком обгрунтованим.

Момент укладення договору визначено у ст. ст. 638, 640 ЦК України, згідно з якими договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Частиною 2 ст. 207 ЦК України передбачено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Відповідно, договір, для якого законом встановлена письмова форма, є укладеним з моменту його підписання сторонами.

З огляду на вищенаведені норми ЦК України та Закону України Про оренду землі , договори оренди землі, укладені після 01 січня 2013 року, починають свою дію з моменту їх укладення, тобто підписання сторонами, а не державної реєстрації права оренди, якщо тільки сторони у самому договорі не домовились про інше.

Отже, для визначення початку перебігу та закінчення строку дії договору оренди землі, укладеного після 01 січня 2013 року, має значення момент його підписання, а не момент державної реєстрації права оренди, як стверджують відповідачі.

Вказане узгоджується з правовими висновками Верховного Суду щодо застосування норм ст. ст. 638, 640 ЦК України, ст. 125 Земельного Кодексу України, ст. ст. 14, 17 Закону України Про оренду землі , ст. ст. 2, 3 Закону України "Про Державний земельний кадастр", у правовідносинах щодо оренди землі, які виникли після 01 січня 2013 року, висловленими під час розгляду справ № 912/3294/18, № 912/3295/18, № 291/421/17, № 291/422/17, № 291/426/17, № 704/1551/16-ц, у межах яких, зокрема, досліджувався момент укладення та набрання чинності договорів оренди землі, укладених після 01 січня 2013 року. Ці висновки суд першої інстанції врахував під час розгляду цієї справи відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України.

Більше того, для уникнення суперечностей щодо визначення моменту набрання чинності договорами оренди землі, укладеними після 01 січня 2013 року, тобто після впровадження інституту державної реєстрації права оренди земельної ділянки, законодавець вніс зміни до ч. 1 ст. 19 Закону України Про оренду землі , згідно з якими дата закінчення дії договору оренди обчислюється від дати його укладення, а, отже, договір оренди землі вважається таким, що набрав чинності з моменту його укладення, тобто підписання сторонами.

Таким чином, враховуючи норми ст. ст. 207, 638, 640 ЦК України та ст. 14 Закону України Про оренду землі , договори оренди землі між ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 та ТОВ Агрофірма "Матюші" є укладеними з моменту їх підписання сторонами, а, відтак, діяли на момент укладення оспорюваних договорів і проведення державної реєстрації права емфітевзису на спірні земельні ділянки за ТДВ "Шамраївський цукровий завод".

У своїх постановах ( від 19 грудня 2018 року справа № 291/422/17, від 02 жовтня 2019 року справа № 291/426/17, від 11 грудня 2019 року справа № 291/421/17) Верховний Суд наголосив, що відсутність державної реєстрації права оренди на земельну ділянку сама по собі не свідчить про те, що договір оренди землі не укладено, як і про те, що орендар за таким договором не має права оспорити договір, укладений орендодавцем з іншим орендарем, а, навпаки, орендар має таке право з огляду на дійсність договору оренди землі, укладеного ним раніше з власником земельної ділянки.

Враховуючи те, що, договір оренди землі, укладений після 01 січня 2013 року, набирає чинності з моменту його підписання сторонами, з цього моменту у сторін договору виникають відповідні права та обов`язки за цим договором. Зокрема, як слідує з норм ст. ст. 1, 24 Закону України Про оренду землі , в орендаря виникає право отримати від орендодавця в користування земельну ділянку, якому, відповідно, кореспондує обов`язок орендодавця передати орендарю в користування земельну ділянку у стані, що відповідає умовам договору оренди, а також не вчиняти дій, які б перешкоджали орендареві користуватися орендованою земельною ділянкою.

Таким чином, у проміжку між укладенням договору оренди землі і державною реєстрацією права оренди договір оренди землі діє для його сторін, і до державної реєстрації права оренди в орендаря є право захищати своє право на отримання земельної ділянки у користування, що виникло у нього в силу дії договору, у разі порушення орендодавцем своїх договірних зобов`язань щодо передачі земельної ділянки у користування орендарю.

Враховуючи , що договори оренди землі, укладені ТОВ Агрофірма "Матюші" та орендодавцями - відповідачами ( фізичними особами) , діяли на момент передачі спірних земельних ділянок у користування ТДВ "Шамраївський цукровий завод" на підставі оспорюваних договорів, то відповідно до приписів ч. 2 ст. 24 Закону України Про оренду землі та положень самих договорів відповідачі ОСОБА_1 , правонаступникома якого є ОСОБА_2 , ОСОБА_10 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_7 були зобов`язані передати належні їм земельні ділянки в користування позивачу і не вчиняти дій, які б перешкоджали йому користуватися ними. З огляду на це, подальша передача ними спірних земельних ділянок в користування відповідачу ТДВ "Шамраївський цукровий завод" за оспорюваними договорами, укладеними пізніше, ніж договори оренди землі з позивачем, є порушенням з боку цих відповідачів норм ч. 2 ст. 24 Закону України Про оренду землі , укладених ними договорів оренди землі з ТОВ Агрофірма "Матюші" і, відповідно, порушення його( позивача) прав та законного інтересу на отримання спірних земельних ділянок в користування.

Враховуючи дійсність договорів оренди землі, укладених ТОВ Агрофірма "Матюші" з ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , суд дійшов правильного висновку, що оспорювані договори підлягають визнанню недійсними відповідно до норм ч. 1 ст. 203, ч. ч. 1, 3 ст. 215 ЦК України як такі, що укладені з порушенням норм ЦК України, Закону Про оренду землі , Зем6ельного Кодексу України.

Згідно з приписами п. "б" ч. 1 ст. 95 ЗК України, ч. 2 ст. 25 Закону України Про оренду землі орендар земельної ділянки має право самостійно господарювати на землі з дотриманням умов договору оренди землі. Цьому праву кореспондує обов`язок орендодавця не вчиняти дій, які б перешкоджали орендареві користуватися орендованою земельною ділянкою, встановлений у ч. 2 ст. 24 Закону

З системного аналізу цих норм, а також норм абзацу першого ч. 1 ст. 792 ЦК України, ст. ст. 1, 13 Закону України Про оренду землі слідує, що за своєю правовою природою оренда землі передбачає передачу земельної ділянки у строкове платне володіння і користування одній особі - орендарю.

Відповідно до приписів п. 3 ч. 1 ст. 395, ст. 407 ЦК України, ст. 102-1 ЗК України право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис) є речовим правом на чуже майно, яке надає землекористувачу право користуватися чужою земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб.

Таким чином, і право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис), і право оренди землі є речовими правами, які за своєю правовою природою не можуть одночасно встановлюватись щодо однієї земельної ділянки.

Відповідно до ч. 6 ст. 93 ЗК України орендована земельна ділянка або її частина може передаватися у володіння та користування іншій особі лише орендарем, лише за згодою орендодавця і лише на праві суборенди (крім випадків, визначених законом).

Відтак, чинне законодавство України не передбачає право власника земельної ділянки, яка вже передана в оренду, передавати її у користування іншій особі, ніж орендар, у тому числі на праві емфітевзису.Аналогічни висновки Верховного Судувикладені у постановах від 23 травня 2018 року у справі № 379/672/16-ц, від 23 липня 2018 року у справі № 390/1736/16-ц, від 22 липня 2020 року у справі № 693/699/18.

Позивач просить суд скасувати державну реєстрацію права користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзису) щодо спірних земельних ділянок за ТДВ "Шамраївський цукровий завод", з підстав недійсності вказаних договорів .

Відповідно до ч. 1 ст. 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю.

З норм ст. 26 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень вбачається, що скасування на підставі рішення суду документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, є підставою для скасування відповідної державної реєстрації прав.

Отже, у разі визнання недійсним договору про надання права користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзису) за рішенням суду в правокористувача за таким договором не виникає таке право, а державна реєстрація цього права, здійснена в реєстрі на підставі такого договору, підлягає скасуванню.

Зважаючи навстановлені обставини , суд дійшов правильного висновку про недійсність оспорюваних договорів, а тому, з огляду на приписи ч. 1 ст. 216 ЦК України у ТДВ "Шамраївський цукровий завод" не виникло право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзису) щодо спірних земельних ділянок за цими договорами, а, отже, одночасно з визнанням цих договорів недійсними підлягає скасуванню й державна реєстрація права користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзису) щодо спірних земельних ділянок за відповідачем ТДВ "Шамраївський цукровий завод.

Крім того, державна реєстрація права користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзису) щодо спірних земельних ділянок за ТДВ "Шамраївський цукровий завод" підлягає скасуванню також з підстав порушення державним реєстратором Євком В.В. норм законодавства у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно під час проведення державної реєстрації.

Відповідно до вимог абзацу першого п. 1 та п. 2 ч. 3 ст. 10, п. 4 ч. 1 ст. Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень під час державної реєстрації прав державний реєстратор встановлює відповідність заявлених прав і поданих/отриманих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями, перевіряє документи на наявність підстав для проведення реєстраційних дій, зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, зупинення державної реєстрації прав, відмови в державній реєстрації прав та приймає відповідні рішення.

Згідно з абзацом першим ч. 1 ст. 22 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень документи, що подаються для державної реєстрації прав, повинні відповідати вимогам, встановленим цим Законом та іншими нормативно-правовими актами, а в абзаці третьому цієї ж норми визначено, що не розглядаються документи, оформлені з порушенням вимог законодавства.

У ч. 4 ст. 18 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень передбачено, що державній реєстрації підлягають виключно заявлені речові права на нерухоме майно та їх обтяження, за умови їх відповідності законодавству і поданим/отриманим документам.

Відповідно до п. п. 3 та 5 ч. 1 ст. 24 Закону Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень у державній реєстрації прав та їх обтяжень може бути відмовлено, якщо подані документи не відповідають вимогам, встановленим цим Законом, наявні суперечності між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями.

Як вбачається з відомостей ДРРПНМ, записи про державну реєстрацію права користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзису) щодо спірних земельних ділянок за ТДВ "Шамраївський цукровий завод" було внесено державним реєстратором Євком В.В. на підставі оспорюваних договорів.

Разом з тим , як встановлено судом і вбачається з інформаційних довідок з ДРРПНМ щодо спірних земельних ділянок, на дату укладення оспорюваних договорів та на дату державної реєстрації права користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзису) щодо спірних земельних ділянок було зареєстровано право оренди за тим же ТДВ "Шамраївський цукровий завод" на підставі договорів оренди землі, укладених між ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 і ТДВ "Шамраївський цукровий завод"

Крім того, як встановлено судом, у ДРРПНМ було відновлено запис про право оренди ТОВ Агрофірма "Матюші" на земельні ділянки відвідачів ОСОБА_3 , ОСОБА_5 , ОСОБА_7 , внесені до ДРРПНМ ще 01 вересня 2014 року , 19 березня 2015 року та 16 березня 2015 року, та запис про право оренди Товариства на земельні ділянки відповідачів ОСОБА_3 , ОСОБА_5 , ОСОБА_7 , у зв`язку з чим наявність у реєстрі записів про право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис) щодо вказаних земельних ділянок у ТДВ "Шамраївський цукровий завод" створює суперечність також із цим записами.

Оскільки право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис), і право оренди землі є речовими правами, які за своєю правовою природою не можуть одночасно встановлюватись щодо однієї земельної ділянки, у випадку проведення державної реєстрації права користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзису) за наявності вже зареєстрованого права оренди на цю ж земельну ділянку між цими правами виникає суперечність, а сам договір про надання права користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис) у такому випадку суперечить законодавству, що відповідно до п. п. 3, 5 ч. 1 ст. 24 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень є підставою для відмови у проведенні державної реєстрації.

Таким чином, під час проведення державної реєстрації права користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзису) щодо спірних земельних ділянок за ТДВ "Шамраївський цукровий завод" державний реєстратор Євко В.В. у порушення норм абзацу першого п. 1 та п. 2 ч. 3 ст. 10, ч. 4 ст. 18 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень залишив поза увагою той факт, що заявлене Відповідачем ТДВ "Шамраївський цукровий завод" для державної реєстрації право користування спірними земельними ділянками для сільськогосподарських потреб (емфітевзис) суперечить вже зареєстрованому речовому праву щодо цих же земельних ділянок, а саме праву оренди, та, відповідно, не встановив, що подані для державної реєстрації оспорювані договори укладені з порушенням норм земельного законодавства України, тобто не відповідають вимогам, встановленим в абзаці першому ч. 1 ст. 22 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень , що згідно з п. п. 3, 5 ч. 1 ст. 24 цього закну є підставою для відмови у державній реєстрації прав, і тим самим допустив порушення норм абзацу першого п. 1 та п. 2 ч. 3 ст. 10, ч. 4 ст. 18, п. п. 3, 5 ч. 1 ст. 24 Закону Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень , у зв`язку з чим проведена державним реєстратором Євко В.В. державна реєстрація права користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзису) щодо спірних земельних ділянок за ТДВ "Шамраївський цукровий завод" підлягає скасуванню.

Доводи державного реєстратора Євка В.В. про те, що останній є неналежним відповідачем у цій справі , про що він зазначав під час розгляду справи в суді першої інрсанції , та в апеляційній скарзі , є безпідставними .

Відповідно до ч. 1 ст. 37 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень , рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єкта державної реєстрації прав можуть бути оскаржені до Міністерства юстиції України, його територіальних органів або до суду.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 червня 2018 року у справі № 361/4307/16-ц зазначено, що державний реєстратор не може вважатися таким, що порушує права третіх осіб, якщо правомірно приймає рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень і вносить запис про таку реєстрацію на підставі чинного та не скасованого рішення відповідного суб`єкта, який здійснює публічно-владні управлінські функції.

Тобто, у випадку, якщо державний реєстратор не дотримується імперативних приписів Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень , та/або Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1127 від 25 грудня 2015 року, особа, права якої порушено внаслідок таких неправомірних дій державного реєстратора, має право на їх оскарження шляхом звернення до суду із позовними вимогами, в тому числі, до державного реєстратора.

Відтак, з огляду на те, що ТОВ Агрофірма "Матюші" заявляє вимогу не лише про визнання недійсними оспорюваних договорів, а й оскаржує проведення державним реєстратором Євком В.В. державної реєстрації права користування земельними ділянками для сільськогосподарських потреб (емфітевзису) за ТДВ "Шамраївський цукровий завод" як таку, що була проведена ним з порушенням норм законодавства у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно,висновок суду ,що державний реєстратор Євко В.В. є належним відповідачем у цій справі відповідає вимога закону .

Доводи апеляційної скарги, які співвпадають з доводами про заперечення позовних вимог , висловленими під час розгляду справи , і які судом першої інстанції були досліджені , налана належна оцінка , не спростовують висновків суду першої інстанції , а відтак не можуть бути підставою для скасування рішення .

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (п. 58 рішення ЄСПЛ у справі "Серявін та інші проти України" від 10.02.2010 року).

З огляду на це, даючи оцінку зібраним доказам у справі, оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок в їх сукупності за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженню наявних у справі доказів, суд прийшов до обгрунтованого висновку про задоволення позову.

Постановляючи рішення, суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дав належну оцінку зібраним доказам, дійшов вірного висновку про задоволення позову, тому колегія суддів, відповідно до ст. 367 ЦПК України, перевіряючи законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої не вбачає підстав для його скасування.

Керуючись ст.ст. 365, 367,369,374, 375 ,381 - 384 ЦПК України, суд, -

П о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу Державного реєстратора Комунального підприємства Агенція адміністративних послуг Євко Володимира Володимировича залишити без задоволення.

Рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 20 січня 2021 року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.

Касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а в разі проголошення вступної та резолютивної частини судового рішення з дня складення повного судового рішення безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Повний текст судового рішення виготовлено 20 липня 2021 року.

Головуючий

Судді