Ухвала

від 21.07.2021 по справі 520/7749/19

КИЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. ОДЕСИ

Справа № 520/7749/19

Провадження № 1-кс/947/9875/21

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21.07.2021 року слідчий суддя Київського районного суду м. Одеси ОСОБА_1 , при секретарі судового засідання ОСОБА_2 , розглянувши у судовому засіданні в місті Одесі клопотання прокурора Київської окружної прокуратури міста Одеси ОСОБА_3 , про арешт майна у кримінальному провадженні № 12018160480002256 від 20.06.2018 року, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 366, ч. 5 ст. 191 КК України, -

ВСТАНОВИВ:

До Київського районного суду м. Одеси надійшло клопотання про арешт майна ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 - транспортний засіб марки ГАЗ модель 21Л, сірого кольору, 1963 року виробництва, номер кузова НОМЕР_1 , VIN НОМЕР_2 , номерний знак НОМЕР_3 .

У кримінальному провадженні розслідуються кримінальні правопорушення, зокрема, складання, видача службовою особою завідомо неправдивих офіційних документів, внесення до офіційних документів завідомо неправдивих відомостей, та заволодіння чужим майном, шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем, вчиненому у особливо великих розмірах, у вчиненні яких підозрюється ОСОБА_4 .

Виклад обставин, зазначених у клопотанні

Слідчим відділом Одеського районного управління поліції № 1 ГУ НП в Одеській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12018160480002256 від 20.06.2018 за підозрою ОСОБА_4 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 366, ч. 5 ст. 191 КК України.

З клопотання вбачається, що складені офіційні документи - акти приймання виконаних будівельних робіт, а саме Акт б/н за грудень 2017року, Акт №2 за травень 2018 року, зміст яких частково не відповідав дійсності, з метою подальшого використання у протиправній діяльності, ОСОБА_4 власноручно підписав у графі: « ОСОБА_5 ОСОБА_4 », а також завірив їх відтиском печатки ТОВ «Укрпромстрой».

Продовжуючи реалізацію злочинного умислу, з метою заволодіння бюджетними грошовими коштами в особливо великих розмірах, у невстановлений в ході досудового розслідування час ОСОБА_4 надав документи з завідомо недостовірними відомостями щодо обсягів фактично виконаних робіт та вартості матеріалів співробітнику управління капітального будівництва ОМР ОСОБА_6 , яка будучи необізнаною про злочинний намір ОСОБА_4 виконала у графі «Замовник» свій підпис та проставила відтиск печатки ввіреного їй управління.

Дії ОСОБА_4 кваліфіковано за ч. 1 ст. 366 КК України складання, видача службовою особою завідомо неправдивих офіційних документів, внесення до офіційних документів завідомо неправдивих відомостей.

Відповідно до обставин викладених у клопотанні, директор ТОВ «Укрпромстрой» - ОСОБА_4 , в період часу з 07.12.2017 по 18.05.2018, шляхом зловживання своїм службовим становищем та шляхом внесення до офіційних документів завідомо неправдивих відомостей заволодів грошовими коштами у сумі 125 568 гривень.

Отже в результаті дій директора ТОВ «Укрпромстрой» ОСОБА_4 територіальній громаді міста Одеси завдана майнова шкода в сумі 909 189,6 грн. (дев`ятсот девять тисяч сто вісімдесят девять гривень 60 копійок), яка в 600 і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян на момент вчинення злочину та відповідно до примітки ст. 185 КК України становить шкоду у особливо великих розмірах.

Дії ОСОБА_4 кваліфіковано за ч. 5 ст. 191 КК України заволодіння чужим майном, шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем, вчиненому у особливо великих розмірах.

Обґрунтування клопотання

Як вбачається з клопотання, ОСОБА_4 обґрунтовано підозрюються у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 366, ч. 5 ст. 191 КК України, максимальне покарання за які передбачені у вигляді позбавленням волі до дванадцяти років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років та з конфіскацією майна.

Сторона обвинувачення зазначає, що діями ОСОБА_4 територіальній громаді міста Одеси завдана майнова шкода в сумі 909 189,6 грн. (дев`ятсот дев`ять тисяч сто вісімдесят дев`ять гривень 60 копійок), яка в 600 і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян на момент вчинення злочину та відповідно до примітки ст. 185 КК України становить шкоду у особливо великих розмірах. Зважаючи на розмір завданої шкоди, вбачається необхідність забезпечення можливості відшкодування заподіяних збитків, а також запобігання спробам підозрюваного вчинити дії щодо майна, спрямованих на його продаж.

Сторона обвинувачення просить про накладення арешту на нерухоме майно підозрюваного ОСОБА_4 , оскільки це необхідно з метою відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення.

На підтвердження права власності на майно, сторона обвинувачення, надає довідку армор АМТ (МВС),відновідно до якої, транспортний засіб марки ГАЗ модель 21Л, сірого кольору, 1963 року виробництва, номер кузова НОМЕР_1 , VIN НОМЕР_2 , номерний знак НОМЕР_3 , належить ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Доводи сторін

Прокурор у судове засіданні не з`явилася, пазом з тим, від останньої надійшла заява про розгляд вказаного клопотання за її відсутності.

У своєму клопотанні сторона обвинувачення, просить розгляд справи провести за відсутності підозрюваного, зважаючи на можливість вжиття неправомірних дій щодо майна до прийняття рішення судом.

Мотивація суду

Слідчий суддя, розглянувши матеріали клопотання з долученими в його обґрунтування додатками, приходить до наступного переконання.

Відповідно до ч. 2 ст. 172 КПК України клопотання слідчого, прокурора, цивільного позивача про арешт майна, яке не було тимчасово вилучене, може розглядатися без повідомлення підозрюваного, обвинуваченого, іншого власника майна, їх захисника, представника чи законного представника, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо це є необхідним з метою забезпечення арешту майна.

З урахуванням клопотання сторони обвинувачення, а також положень ст. 172 КПК України, слідчий суддя приходить до переконання про можливість розгляду справи за відсутності власника майна.

19.07.2021 року ОСОБА_4 повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 366, ч. 5 ст. 191 КК України, за ознаками: складання, видача службовою особою завідомо неправдивих офіційних документів, внесення до офіційних документів завідомо неправдивих відомостей, та заволодіння чужим майном, шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем, вчиненому у особливо великих розмірах.

Арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку (ч. 1ст. 170 КПК України).

При розгляді клопотання про арешт майна встановлюються такі обставини:

1) Правову підставу для арешту майна.

2) Достатність доказів, що вказують на вчинення особою кримінального правопорушення.

3) Розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження.

4 ) Наслідки арешту майна для підозрюваного та інших осіб.

Правова підстава для арешту майна

Арештом майнає тимчасове,до скасуванняу встановленомуцим Кодексомпорядку,позбавлення заухвалою слідчогосудді абосуду правана відчуження,розпорядження та/абокористування майном,щодо якогоіснує сукупністьпідстав чирозумних підозрвважати,що воноє доказомкримінального правопорушення,підлягає спеціальнійконфіскації упідозрюваного,обвинуваченого,засудженого,третіх осіб,конфіскації уюридичної особи,для забезпеченняцивільного позову,стягнення зюридичної особиотриманої неправомірноївигоди,можливої конфіскаціїмайна.Арешт майнаскасовується увстановленому цимКодексом порядку. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органівта органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб (ч.1 ст. 170 КПК України).

Відповідно доч.2ст.170КПК Україниарешт майнадопускається зметою забезпечення: збереженняречових доказів; спеціальноїконфіскації; конфіскаціїмайна яквиду покаранняабо заходукримінально-правовогохарактеру щодоюридичної особи; відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Відповідно до ч. 6 ст. 170 КПК України у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, фізичної чи юридичної особи, яка в силу закону несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діями (бездіяльністю) підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння, а також юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, за наявності обґрунтованого розміру цивільного позову у кримінальному провадженні, а так само обґрунтованого розміру неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, щодо якої здійснюється провадження.

Слідчий суддя зазначає, що санкцією ч. 5ст. 191 КК Українипередбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від семи до дванадцяти років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років та з конфіскацією майна.

Так, відповідно до ч. 5 ст. 170 КПК України у випадку, передбаченому пунктом 3 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, за наявності достатніх підстав вважати, що суд у випадках, передбаченихКримінальним кодексом України, може призначити покарання у виді конфіскації майна або застосувати до ОСОБА_4 , який підозрюється у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 366, ч. 5 ст. 191 КК України, із завданням шкоди в особливо великих розмірах та вчинене повторно. Слідчий суддя оцінює ці обставини лише для встановлення достатності підстав вважати, що суд може призначити покарання у виді конфіскації майна. Також, ризиком, для запобігання якого необхідне накладення арешту, є можливість відчуження цього майна власником (підозрюваним). З накладенням арешту втрачається можливість особи відчужити цей актив на користь третіх осіб. Отже, може бути виконане завдання арешту майна, а саме запобігання можливості його відчуження.

Відповідно до ч. 11 ст. 170 КПК України заборона або обмеження користування, розпорядження майном можуть бути застосовані лише у разі, коли існують обставини, які підтверджують, що їх незастосування призведе до приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі майна.

Оскільки санкцією передбачена конфіскація майна, та достатніми є підстави вважати, що суд може призначити таке покарання, а також запобігання спробам підозрюваного вчинити дії щодо майна, спрямованих на його продаж, слідчий суддя приходить до висновку, що є правові підстави для арешту майна, з забороною відчуження та вчинення будь-яких реєстраційних дій.

Достатність доказів, що вказують на вчинення особою кримінального правопорушення

Слідчий суддя оцінює докази, що можуть вказувати на вчинення особою кримінального правопорушення, що, фактично, є оцінкою наявності обґрунтованої підозри.

При вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя повинен враховувати наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадку забезпечення конфіскації як виду покарання).

Оскільки в процесуальному законодавстві нема чіткого визначення обґрунтованої підозри, слідчий суддя звертається до практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права в Україні (стаття 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», ч. 2ст. 8 КПК України). Обґрунтована підозра - це стандарт доказування, який передбачає існування фактів чи інформації, які б переконали об`єктивного спостерігача, що відповідна особа могла вчинити кримінальне правопорушення (стандарт, визначений у Рішенні у справі Fox, Campbell and Hartley проти Сполученого Королівства від 30 серпня 1990 року, заяви № 12244/86, 12245/86, 12383/86, параграф 32). Обґрунтованість залежить від усіх обставин, проте факти, що в сукупності дають підстави для підозри не мають бути такого ж рівня як ті, що необхідні для обвинувачення, або навіть винесення вироку (Рішення Великої Палати у справі Merabishvili проти Грузії від 28 листопада 2017 року, заява № 72508/13, параграф 184). Тому, цей стандарт доказування є досить низьким - необхідно встановити чи наявні (або відсутні) факти чи інформація, що в сукупності може переконати слідчу суддю в тому, що особа могла вчинити кримінальне правопорушення. Іншими словами, на початковій стадії розслідування слідча суддя, оцінюючи обґрунтованість підозри, не повинна пред`являти до наданих доказів таких же високих вимог, як при формулюванні остаточного обвинувачення при направлені справи до суду.

Слідчий суддя зазначає, що ОСОБА_4 повідомлений про підозру. Матеріали клопотання, вказують на можливу причетність ОСОБА_4 до кримінальних правопорушень, що розслідуються в кримінальному провадженні. Таким чином, слідчий суддя переконаний в наявності фактів та інформації, які вказують на те, ОСОБА_4 міг вчинити кримінальні правопорушення, передбачені ч. 1 ст. 366, ч. 5 ст.191 КК України.

Розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження

Критерії розумності та співрозмірності є оціночними поняттями та визначаються на розсуд слідчого судді. Відповідно до статті 1 Протоколу 1Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, будь-яке обмеження права власності повинно здійснюватися, зокрема, на умовах, передбачених законом. При цьому, обмеження права власності має переслідувати законну мету за допомогою засобів, які є пропорційними меті (Beyeler проти Італії (Рішення Великої Палати від 5 січня 2000 року, заява № 33202/96, параграф 107). При цьому, будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечувати «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи (серед інших, James та інші проти Сполученого Королівства (Рішення від 21 лютого 1986 року, заява № 8793/79, параграф 50).

Слідчий суддя приходить до висновку, що арешт майна у цьому випадку необхідний для забезпечення ефективності кримінального провадження, а таке втручання у право на власність є пропорційним, оскільки встановлює лише заборону відчуження та вчинення будь-яких реєстраційних дій (тобто, не забороняє користування), а також підлягає оскарженню, відповідно до норм процесуального законодавства щодо оскарження рішень слідчого судді, та скасуванню у порядку, передбаченому ч. 1ст. 174 КПК України.

Наслідки арешту майна для підозрюваного та інших осіб

Арешт майна, про який просить сторона обвинувачення, не обмежує права підозрюваного та інших осіб користуватися майном. З урахуванням цих обставин, а також аргументів, зазначених у попередньому розділі, слідчий суддя приходить до висновку, що арешт майна у цьому випадку є достатнім для забезпечення конфіскації як виду покарання, забезпечення можливості відшкодування заподіяних збитків, є пропорційним втручанням у права підозрюваного та інших осіб, та не матиме надмірних наслідків для таких осіб.

Таким чином, слідчий суддя приходить до висновку, що клопотання підлягає задоволенню.

З урахуванням викладеного, керуючись ст.131,170-173 КПК України, слідчий суддя

УХВАЛИВ:

Клопотання прокурора Київської окружної прокуратури міста Одеси ОСОБА_3 , про арешт майна у кримінальному провадженні № 12018160480002256 від 20.06.2018 року, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 366, ч. 5 ст. 191 КК України - задовольнити.

Накласти арештна транспортнийзасіб маркиГАЗ модель21Л,сірого кольору,1963року виробництва,номер кузова НОМЕР_1 ,VIN НОМЕР_2 ,номерний знак НОМЕР_3 ,який належить ОСОБА_4 , з забороною відчуження майна та вчинення будь-яких реєстраційних дій з майном.

Виконання ухвалипро арештмайна покластина прокурора Київської окружної прокуратури міста Одеси ОСОБА_3 .

Ухвала може бути оскаржена протягом п`яти діб з дня її проголошення до Одеського апеляційного суду.

Слідчий суддя ОСОБА_1