Ухвала

від 19.07.2021 по справі 296/4305/18

КОРОЛЬОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. ЖИТОМИРА

Справа № 296/4305/18

6/296/256/21

УХВАЛА

"19" липня 2021 р. м.Житомир

Суддя Корольовського районного суду м. Житомира Маслак В.П., розглянувши заяву ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства Національна суспільна телерадіокомпанія України (правонаступник Акціонерне товариство Національна суспільна телерадіокомпанія України ) про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою, в якій просить:

- стягнути з Акціонерного товариства Національна суспільна телерадіокомпанія України в особі філії акціонерного товариства Національна суспільна телерадіокомпанія України Житомирська регіональна дирекція на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу при затримці виконання рішення Корольовського районного суду м. Житомира від 11.12.2021р. у справі №296/4305/18 про поновлення ОСОБА_1 на роботі у розмірі 14412,42 грн. з утриманням з цієї суми передбачених законом податків та обов`язкових платежів при її виплаті;

- стягнути з Акціонерного товариства Національна суспільна телерадіокомпанія України в особі філії акціонерного товариства Національна суспільна телерадіокомпанія України Житомирська регіональна дирекція на користь ОСОБА_1 судові витрати на професійну правничу допомогу, розмір якої складає 5000 грн.

У поданій заяві ОСОБА_1 посилається на те, що рішення Корольовського районного суду м.Житомира від 11.12.2020р. у справі №296/4305/18 в частині стягнення середнього заробітку за один місяць та поновлення на роботі було допущено до негайного виконання, однак в порушення вимог ч.7 ст.235 КЗпП України та принципу обов`язковості судового рішення, відповідач видав наказ про поновлення на роботі ОСОБА_1 лише 09.03.2021р. із зазначенням у ньому про те, що фактично він приступив до роботи 10.03.2021р. Тобто, лише на 88 календарний день після ухвалення судового рішення. Після поновлення ОСОБА_1 на роботі відповідач виплатив лише ту суму заробітку за час прогулу, що була розрахована судом по дату ухвалення судового рішення в сумі 164997,36 грн. На думку позивача, невиконання відповідачем протягом тривалого часу рішення суду має наслідком застосування приписів ст.236 КЗпП України про стягнення з відповідача на користь позивача середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду про поновлення на роботі, що становить 14412,42 грн. (58 роб. днів х 248,49 грн.). Посилаючись на те, що строк пред`явлення до суду позовних вимог про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку обмежується трьома місяцями з дня, коли працівник дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, та на те, що позивача з наказом про поновлення на роботі було ознайомлено 10.03.2021р., а в період з 15.03.2021р. по 06.05.2021р. останній перебував на лікарняному, ОСОБА_1 вважає, що заява подана в межах строку, визначеного законодавством.

Вирішуючи питання на предмет відкриття провадження за заявою ОСОБА_1 , суд враховує наступне.

У поданій заяві ОСОБА_1 ставиться питання щодо стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

З цього приводу слід вказати наступне.

До моменту фактичного виконання роботодавцем рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого працівника трудові правовідносини, які існували до порушення з боку роботодавця, не виникають. У звязку з цим, виплати, які мають бути здійснені роботодавцем на користь незаконно звільненого працівника, у тому числі середній заробіток за час вимушеного прогулу або різниця у заробітку за час виконання нежчеоплачуваної роботи, не можуть вважатись заробітною платою та не витікають із трудового договору як підстави для виплат. Ці виплати не можуть кваліфікуватись як плата за виконану роботу.

Отже, за змістом норм чинного законодавства середній заробіток за час затримки власником або уповноваженим ним органом виконання судового рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого працівника за своєю правовою природою не є основною чи додатковою заробітною платою (винагородою, яку роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу), а також не є заохочувальною чи компенсаційною виплатою у розумінні статті 2 Закону України Про оплату праці , тобто середній заробіток за час затримки виконання рішення про поновлення на роботі працівника не входить до структури заробітної плати, а є спеціальним видом відповідальності роботодавця за порушення трудових прав працівника, отже строк пред`явлення до суду позовних вимог про стягнення середнього заробітку за час затримки виконання рішення про поновлення на роботі обмежуються трьома місяцями з дня, коли працівник дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права.

Вказаний правовий висновок узгоджується із правовим висновком, викладеним у постанові Великої Палати Верховного Суду від 30 січня 2019 року у справі №910/4518/16 (провадження № 12-301гс18) та у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 10 жовтня 2019 року у справі № 522/13736/15 (провадження № 61-25545сво18).

Приписами ч.2 ст.19 ЦПК України визначено, що цивільне судочинство здійснюється за правилами, передбаченими цим Кодексом, у порядку: 1) наказного провадження; 2) позовного провадження (загального або спрощеного); 3) окремого провадження.

Розділ ІІІ ЦПК України стосується позовного провадження.

При розгляді справи судом у порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом (ч.1 ст.174 ЦПК України).

Приписами ч.2 ст.174 ЦПК України визначено, що заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву.

Вимоги до форми та змісту позовної заяви визначені приписами ст.175 ЦПК України.

Розділом VI ЦПК України передбачено вирішення процесуальних питань, пов`язаних з виконання судових органів у цивільних справах та рішень інших органів (посадових) осіб.

Слід вказати, що статтями 430-446 ЦПК України не передбачено право позивача (стягувача) на звернення до суду із заявою в порядку виконання рішення суду по трудових спорах на предмет стягнення середнього заробітку або різниці в заробітку за час затримки виконання судового рішення.

Стаття 236 КЗпП України передбачає, що у разі затримки власником або уповноваженим ним органом виконання рішення органу, який розглядав трудовий спір про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, цей орган виносить ухвалу про виплату йому середнього заробітку або різниці в заробітку за час затримки.

Отже, для захисту своїх прав щодо отримання середнього заробітку за час вимушеного прогулу при затримці виконання рішення ОСОБА_1 має звертатись до районного суду за правилами, передбаченими ЦПК України, у порядку позовного провадження.

Зважаючи на те, що чинним законодавством не передбачено право особи на звернення до суду із заявою в порядку виконання рішення суду по трудових спорах щодо стягнення середнього заробітку за час затримки у відкритті провадження за заявою ОСОБА_1 слід відмовити.

Керуючись ст. ст. 258, 260 ЦПК України,

ПОСТАНОВИВ:

Відмовити у відкритті провадження за заявою ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства Національна суспільна телерадіокомпанія України (правонаступник Акціонерне товариство Національна суспільна телерадіокомпанія України ) про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Роз`яснити заявнику, що з питань порушених у заяві необхідно звертатись за правилами, передбаченими ЦПК України, у порядку позовного провадження.

Ухвалу з доданими до неї матеріалами надіслати заявникові.

Копія заяви залишити в суді.

Апеляційна скарга на ухвалу подається протягом п`ятнадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя В. П. Маслак