Рішення

від 16.06.2021 по справі 911/719/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"16" червня 2021 р. м. Київ Справа № 911/719/21

Господарський суд Київської області у складі судді Колесника Р.М., за участю секретаря судового засідання Ступаченко С.О., розглянувши в порядку загального позовного провадження справу за позовом

ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1 )

до

товариства з обмеженою відповідальністю Київ Град (08351, Київська обл., Бориспільський район, с. Рогозів, вул. Леніна 97, код 31477814)

за участю третьої особи, що не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача:

ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 , код НОМЕР_2 )

про визнання трудових відносин припиненими

за участю представників учасників справи:

від позивача: не з`явився;

від відповідача: не з`явився;

11.03.2021 до Господарського суду Київської області надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі по тексту - ОСОБА_1 /позивач) до товариства з обмеженою відповідальністю Київ Град (далі по тексту - ТОВ Київ Град /Товариство/відповідач) про визнання трудових відносин між позивачем та відповідачем припиненими у зв`язку зі звільненням ОСОБА_1 за власним бажанням, із записом до трудової книжки про звільнення на підставі ч. 1 ст. 38 Кодексу законів про працю України.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач, користуючись своїм правом, у встановленому законом порядку попередив учасників про свій намір припинити трудові відносини та про проведення позачергових загальних зборів, натомість учасники Товариства на загальні збори не з`явились, що позбавило позивача можливості бути звільненим з посади директора. Позивач вважає, що втрата ним статусу директора товариства не може відбутися без прийняття його вищим органом рішення про припинення повноважень виконавчого органу.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 15.03.2021 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі № 911/719/21 та постановлено розгляд справи здійснювати за правилами загального позовного провадження; підготовче засідання призначено на 14.04.2021. Цією ж ухвалою до участі у справі залучено ОСОБА_2 в якості третьої особи.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 14.04.2021 у справі № 911/719/21 продовжено строк проведення підготовчого провадження та відкладено підготовче засідання на 12.05.2021.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 12.05.2021 підготовче провадження закрито та призначено розгляд справи по суті на 02.06.2021.

У зв`язку із перебуванням судді Колесника Р.М. 02.06.2021 у щорічній відпустці розгляд справи призначений на цю дату не відбувся, тому ухвалою суду від 03.06.2021 судове засідання призначено на 16.06.2020.

В судове засідання 16.06.2020 представники сторін та третя особа не з`явились.

Відповідач процесуальним правом на подання відзиву не скористався, щодо розгляду справи повідомлявся судом належним чином шляхом направлення ухвал за адресою, яка відповідає адресі місцезнаходження відповідача зазначеній у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Поштові відправлення, якими суд скеровував відповідачу копії відповідних судових рішень щодо дати та часу розгляду справи, повернуті підприємством поштового зв`язку на адресу суду з відміткою про їх невручення.

У відповідності до п. 5 ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Згідно з ч. 4 ст. 89 Цивільного кодексу України відомості про місцезнаходження юридичної особи вносяться до Єдиного державного реєстру.

Пунктом 10) частини 2 статті 9 Закону України Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань визначено, що в Єдиному державному реєстрі містяться відомості про юридичну особу, зокрема місцезнаходження юридичної особи.

За змістом правових висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 16.05.2018 у справі № 910/15442/17, від 10.09.2018 у справі № 910/23064/17, від 24.07.2018 у справі № 906/587/17 та підлягають застосуванню з огляду на ч. 4 ст. 236 Господарського процесуального кодексу України, сам лише факт неотримання кореспонденції, якою суд із додержанням вимог процесуального закону надсилав ухвалу для вчинення відповідних дій за належною адресою та яка повернулася до суду у зв`язку з її неотриманням адресатом, не може вважатися поважною причиною невиконання ухвали суду, оскільки наведене зумовлено не об`єктивними причинами, а суб`єктивною поведінкою сторони щодо отримання кореспонденції, яка надходила на її адресу.

Враховуючи викладені вище обставини, оскільки поштова кореспонденція направлялась відповідачу за належною юридичною адресою, суд вважає, що ним вжито всіх залежних від нього заходів задля належного повідомлення відповідача про час і місце розгляду справи та забезпечення явки останнього в судові засідання для реалізації ним права на судовий захист своїх прав та інтересів та забезпечення права на подання заяв по суті справи.

Приймаючи до уваги те, що відповідач не скористався наданими йому процесуальними правами, а наявних у матеріалах справи доказів достатньо для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у ній матеріалами відповідно до ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України.

У відповідності до ч. 1 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

Рішенням загальних зборів Товариства, оформленим протоколом від 15.03.2011, серед іншого, прийнято рішення про:

- прийняття до складу учасників Товариства ОСОБА_2 , який отримав частки статутного капіталу Товариства;

- збільшення статутного капіталу Товариства на 1988200 гривень за рахунок додаткових пропорційних грошових вкладів учасників. Враховуючи збільшення, статутний капітал Товариства становить 2000000 гривень та розподіляється на частки серед учасників наступним чином: ОСОБА_1 - 800000 гривень, що становить 40% Статутного капіталу; ОСОБА_2 - 1200000 гривень, що становить 60% Статутного капіталу;

- у зв`язку із зміною складу учасників та збільшенням статутного капіталу Товариства затвердити статут Товариства у новій редакції;

- обрання на посаду директора Товариства ОСОБА_1 з 16.03.2011.

Наказом ТОВ Київ Град від 16.03.2011 № 9-вк, на підставі протоколу від 15.03.2011 № 3-11 загальних зборів учасників ТОВ Київ град позивач з 16.03.2011 приступив до виконання свої службових обов`язків.

У матеріалах справи наявна заява ОСОБА_1 від 16.10.2019 про звільнення його з посади директора з 29.11.2019 за власним бажанням, на підставі ст. 38 КЗпП України.

Вказана заява адресована загальним зборам учасників ТОВ Київ Град , учасникам Товариства ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , на цій заяві наявна відмітка про її отримання 16.10.2019 ОСОБА_1 .

Згідно наявного у матеріалах справи повідомлення від 16.10.2019 № 1 директор Товариства ОСОБА_1 повідомив про проведення 29.11.2019 о 10:00 годині позачергових загальних зборів учасників Товариства із зазначенням порядку денного, на вирішення яких винесено питання, зокрема, про звільнення позивача з посади директора Товариства.

Відповідно до опису вкладення у лист від 16.10.2019 зазначене повідомлення надіслано лише на адресу ОСОБА_1 .

Відповідно до протоколу від 29.11.2019 на участь у загальних зборах прибув ОСОБА_1 , який володіє часткою статутного капіталу у розмірі 40%, учасник Товариства - ОСОБА_2 , який володіє часткою статутного капіталу у розмірі 60%, на загальні збори не з`явився, а тому загальні збори є неправомочними та є такими, що не відбулися.

Позивач у позовній заяві вказував, що з метою встановлення місцезнаходження ОСОБА_2 , ним подано відповідну заяву до Бориспільського ВП ГУ НП у Київській області.

За результатами розгляду заяви позивача Бориспільським ВП ГУ НП у Київській області надано відповідь від 27.01.2020 № 1259 щодо фактичного місця проживання ОСОБА_2 , в якій повідомлено, що останній дійсно проживає за зареєстрованою адресою та протягом тривалого періоду часу місця проживання не змінював.

Матеріалами справи, зокрема витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, підтверджується, що позивач станом на 31.05.2021 рахується керівником Товариства.

Враховуючи те, що загальні збори учасників Товариства не відбулися, то як вказує позивач, можливість вирішити питання щодо припинення трудових правовідносин між ТОВ Київ Град та ОСОБА_1 відсутня, тому позивач звернувся до суду із розглядуваним позовом про визнання трудових відносин припиненими на підставі ч. 1 ст. 38 КЗпП України.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до ч. ч. 2, 3 ст. 4 Господарського процесуального кодексу України юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням. До господарського суду у справах, віднесених законом до його юрисдикції, мають право звертатися також особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.

Як встановлено у ст. 5 Господарського процесуального кодексу України, здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного права чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Статтею 16 Цивільного кодексу України, положення якої кореспондуються з положеннями ст. 20 Господарського кодексу України, встановлено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Названими нормами матеріального права визначено способи захисту прав та інтересів, і цей перелік не є вичерпним.

Так, для того, щоб право на доступ до суду було ефективним, особа повинна мати чітко визначену та дієву можливість оскаржити подію, яка, на її думку, порушує її права й охоронювані законом інтереси (аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 28.05.2020 у справі № 910/7164/19).

Згідно зі ст. 38 Кодексу законів про працю України працівник має право розірвати трудовий договір, укладений на невизначений строк, попередивши про це власника або уповноважений ним орган письмово за два тижні.

У разі, коли заява працівника про звільнення з роботи за власним бажанням зумовлена неможливістю продовжувати роботу (переїзд на нове місце проживання; переведення чоловіка або дружини на роботу в іншу місцевість; вступ до навчального закладу; неможливість проживання у даній місцевості, підтверджена медичним висновком; вагітність; догляд за дитиною до досягнення нею чотирнадцятирічного віку або дитиною з інвалідністю; догляд за хворим членом сім`ї відповідно до медичного висновку або особою з інвалідністю I групи; вихід на пенсію; прийняття на роботу за конкурсом, а також з інших поважних причин), власник або уповноважений ним орган повинен розірвати трудовий договір у строк, про який просить працівник.

Якщо працівник після закінчення строку попередження про звільнення не залишив роботи і не вимагає розірвання трудового договору, власник або уповноважений ним орган не вправі звільнити його за поданою раніше заявою, крім випадків, коли на його місце запрошено іншого працівника, якому відповідно до законодавства не може бути відмовлено в укладенні трудового договору.

Працівник має право у визначений ним строк розірвати трудовий договір за власним бажанням, якщо власник або уповноважений ним орган не виконує законодавство про працю, умови колективного чи трудового договору.

Частиною 1 статті 29 Закону України Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю загальні збори учасників є вищим органом товариства.

Відповідно до ч. ч. 1, 2, 4 ст. 98 Цивільного кодексу України, загальні збори учасників товариства мають право приймати рішення з усіх питань діяльності товариства, у тому числі і з тих, що належать до компетенції інших органів товариства. Рішення загальних зборів приймаються простою більшістю від числа присутніх учасників, якщо інше не встановлено установчими документами або законом. Порядок скликання загальних зборів визначається в установчих документах товариства.

Відповідно до ч. ч. 1-3 ст. 99 Цивільного кодексу України, загальні збори товариства своїм рішенням створюють виконавчий орган та встановлюють його компетенцію і склад. Виконавчий орган товариства може складатися з однієї або кількох осіб. Виконавчий орган, що складається з кількох осіб, приймає рішення у порядку, встановленому абзацом першим частини другої статті 98 цього Кодексу. Повноваження члена виконавчого органу можуть бути в будь-який час припинені або він може бути тимчасово відсторонений від виконання своїх повноважень.

Так, згідно п. 14.2. Статуту Товариства розмір статутного капіталу становить 2000000 гривень, який формується та розподіляється на частки серед учасників таким чином: ОСОБА_1 - 800000 гривень у вигляді грошового вкладу, що становить 40% статутного капіталу (пп. 14.2.1.); ОСОБА_2 - 1200000 гривень у вигляді грошового вкладу, що становить 60% статутного капіталу.

Відповідно до п. 17.1. Статуту вищим органом товариства є загальні збори учасників, а згідно пункту 17.2. Статуту виконавчим органом Товариства є директор.

Пунктом 18.7. Статуту передбачено, що про проведення зборів Товариства учасники повідомляються рекомендованими листами із зазначенням часу та місця проведення зборів та проекту порядку денного. Вказані листи, зміст яких узгоджується головою та його заступником, підписуються першим і надсилаються за офіційною адресою кожного учасника не пізніш як за 30 календарних днів до дати зборів.

До виключної компетенції загальних зборів учасників, зокрема належать питання щодо обрання та звільнення з посади директора (пп. 18.9.10 Статуту).

Згідно п. 18.11. Статуту загальні збори учасників вважаються повноважними, якщо на них присутні учасники (представники учасників), що володіють у сукупності більш як 60 відсотками голосів.

Відповідно до ч. 2, 3 ст. 32 Закону України Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю виконавчий орган товариства скликає загальні збори учасників шляхом надсилання повідомлення про це кожному учаснику товариства. Виконавчий орган товариства зобов`язаний повідомити учасників товариства не менше ніж за 30 днів до запланованої дати проведення загальних зборів учасників, якщо інший строк не встановлений статутом товариства.

До компетенції загальних зборів учасників належать, зокрема обрання одноосібного виконавчого органу товариства або членів колегіального виконавчого органу (всіх чи окремо одного або декількох з них), встановлення розміру винагороди членам виконавчого органу товариства (ч. 2 ст. 30 Закону).

Зі Статуту відповідача вбачається, що питання щодо звільнення директора вирішується тільки за рішенням Загальних зборів, тому позивач як директор Товариства не має самостійних повноважень щодо вирішення питань про своє звільнення з посади директора.

Відповідно до ст. 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Використання примусової праці забороняється.

Конституційний Суд України у Рішеннях від 07.07.2004 № 14-рп/2004, від 16.10.2007 № 8-рп/2007 та від 29.01.2008 № 2-рп/2008 зазначав, що визначене ст. 43 Конституції України право на працю розглядає як природну потребу людини своїми фізичними і розумовими здібностями забезпечувати своє життя. Це право передбачає як можливість самостійно займатися трудовою діяльністю, так і можливість працювати за трудовим договором чи контрактом.

Свобода праці передбачає можливість особи займатися чи не займатися працею, а якщо займатися, то вільно її обирати, забезпечення кожному без дискримінації вступати у трудові відносини для реалізації своїх здібностей. За своєю природою право на працю є невідчужуваним і по суті означає забезпечення саме рівних можливостей для його реалізації.

Для належної реалізації свого права на звільнення за власним бажанням керівник (директор) товариства має не тільки написати заяву про звільнення за власним бажанням на підставі ст. 38 Кодексу законів про працю України та подати/надіслати її всім учасникам товариства, а й за власною ініціативою, як виконавчий орган товариства, скликати загальні збори учасників товариства, на вирішення яких і поставити питання щодо свого звільнення.

У випадку відсутності рішення загальних зборів учасників товариства про звільнення керівника, керівнику із метою захисту своїх прав надано можливість звернутися до суду із вимогою про визнання трудових відносин припиненими (правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 24.12.2019 у справі № 758/1861/18).

Позивач у позовній заяві стверджує, що звертався до вищого органу товариства із заявою про своє звільнення та, відповідно ініціював проведення загальних зборів для розгляду цього питання, про що було скеровано відповідне повідомлення, однак уповноважений на звільнення директора орган Товариства проігнорував повідомлення позивача про його звільнення та не розглянув по суті заяву позивача про звільнення. Такі дії, на думку позивача, свідчать про порушення трудових прав позивача, зокрема, його право бути звільненим із займаної посади за власним бажанням.

Дослідивши обставини справи та проаналізувавши докази надані позивачем, на які останній посилається як на підставу своїх вимог, судом встановлено, що позивачем не було доведено належними та допустимими доказами, що останній дотримався порядку встановленого ст. 38 Кодексу законів про працю України щодо повідомлення учасників Товариства про свій намір бути звільненим та про дотримання порядку скликання загальних зборів для вирішення питання про його звільнення.

Суд зазначає, що передбачений частиною 1 статті 38 Кодексу законів про працю України порядок розірвання трудового договору з ініціативи директора передбачає попередження ним про це власника або уповноважений орган письмово за два тижні та ініціювати скликання загальних зборів учасників. У випадку вчинення директором відповідних дій, на учасників товариства покладено обов`язок розглянути заяву директора про звільнення та прийняти відповідне рішення про таке звільнення.

При цьому на особу, яка ініціює питання проведення загальних зборів покладено обов`язок належного повідомлення інших учасників Товариства про скликання зборів, у порядку встановленому чинним законодавством та статутом підприємства.

Так, у матеріалах справи наявна заява позивача про звільнення його з займаної посади директора, яка отримана ним самим та повідомлення про скликання загальних зборів, яке згідно опису вкладення від 16.10.2019 надіслано безпосередньо на адресу позивача.

Будь-яких інших доказів, які б підтверджували факт отримання або вручення іншим учасниками Товариства заяви про намір звільнитися та повідомлення про скликання загальних зборів у матеріалах справи відсутні.

Відсутність у матеріалах справи відповідних доказів зумовлює висновки суду про те, що інші учасники товариства не були обізнані про намір позивача бути звільненим з посади директора, а також про проведення 29.11.2019 позачергових загальних зборів для вирішення цього питання, що свідчить, зокрема про відсутність порушених трудових прав позивача.

Відповідно до ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. (ст.ст. 73, 77 Господарського процесуального кодексу України).

За приписами ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

З урахуванням встановлених судом обставин, та оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи у їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про необґрунтованість та недоведеність позовних вимог, що зумовлює висновки про відмову у задоволенні позову.

До того ж, звертає на себе увагу та обставина, що після 29.11.2019 позивач не вживав додаткових заходів з метою організації проведення нових зборів, не повідомляв іншого учасника про своє бажання звільнитися, а тому в аспекті викладених обставин, задоволення позову свідчило б про невиправдане передчасне втручання суду у внутрішню діяльність товариства, адже позивачем не доведено, що зазначене питання не може бути вирішене у звичайному режимі, що така можливість невідворотно втрачена, оскільки саме за наявності таких обставин питання про припинення трудових відносин могло бути позитивно вирішено судом.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати, суд відносить на позивача.

Керуючись ст. ст. 4, 12, 13, 73-80, 86, 129, 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовити повністю.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга може бути подана до Північного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного тексту рішення у відповідності до ст.ст. 256, 257 Господарського процесуального кодексу України та з урахуванням підпункту 17.5 пункту 17 частини 1 Розділу XI Перехідні положення цього Кодексу.

Повний текст рішення складено та підписано 22.07.2021.

Суддя Р.М. Колесник