Рішення

від 13.07.2021 по справі 922/980/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"13" липня 2021 р.м. ХарківСправа № 922/980/21

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Шатернікова М.І.

при секретарі судового засідання Цірук О.М.

розглянувши в порядку загального позовного провадження справу

за позовом Керівника Шевченківської окружної прокуратури м. Харкова Харківської області (61072, м. Харків, вул. Тобольська, 55-а)

до 1. Харківської міської ради (61003, м. Харків, м-н. Конституції, 7; код 04059243);

2. Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки і комунального майна Харківської міської ради, (61003, м. Харків, м-н. Конституції, 16; код 14095412)

3. Приватного підприємства "Кант" (61002, м. Харків, вул. Пушкінська, 53; ідент. номер 22621180)

про скасування рішення в частині, визнання договору купівлі-продажу недійсним та повернення майна

за участю представників:

прокурора - Мельничук О.А.

першого відповідача - Романенко Т.М.,

другого відповідача - Романенко Т.М.,

третього відповідача - не з`явився

ВСТАНОВИВ:

Керівник Шевченківської окружної прокуратури м. Харкова Харківської області 25.03.2021 р. звернувся до господарського суду Харківської області з позовом до Харківська міська рада, Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки і комунального майна Харківської міської ради та до ПП "Кант", згідно якого просить суд визнати незаконним та скасувати п. 31 додатку до рішення 7 сесії Харківської міської ради 7 скликання "Про відчуження об`єктів комунальної власності територіальної громади м. Харкова" від 06.07.2016 № 283/16; визнати недійсним договір купівлі-продажу нежитлових приміщень від 21.12.2016 № 5425-В-С, укладений між Управлінням комунального майна та приватизації Департаменту економіки і комунального майна Харківської міської ради та приватним підприємством "КАНТ" (код ЄДРПОУ 22621180), посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Саутенко Н.В. і зареєстрований в реєстрі за №2984, скасувавши запис про його державну реєстрацію; витребувати у приватного підприємства "КАНТ", на користь територіальної громади міста Харкова нежитлові приміщення 1-го поверху № VIIIа, загальною площею 12,4 кв.м., розташовані в житловому будинку за адресою: м. Харків, вул. Благовіщенська, 2/15, літ. А-3 . Також, прокурор просить суд покласти на відповідачів судові витрати.

В обґрунтування позову прокурор зазначає, що Харківська міська рада незаконно, в порушення приписів Закону України Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію) , Порядку продажу об`єктів малої приватизації шляхом викупу, на аукціоні (в тому числі за методом зниження ціни, без оголошення ціни), за конкурсом з відкритістю пропонування ціни за принципом аукціону, затвердженим ФДМУ від 02.04.2012 №439, обрала спосіб приватизації оспорюваного майна шляхом викупу орендарем, оскільки у даному випадку ПП "КАНТ" жодних поліпшень орендованого майна за період перебування об`єкту нерухомого майна в оренді не здійснено.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 30 березня 2021 року прийнято позов прокурора до розгляду, відкрито провадження у справі № 922/980/21, розгляд якої вирішено здійснювати в порядку загального позовного провадження, у справі розпочате підготовче провадження та призначено підготовче засідання на 10:30 20.04.2021.

19.04.2021 р. перший відповідач надав суду відзив на позовну заяву (вх. № 8898) в якому просить суд відмовити прокурору в задоволенні заявленого позову, наголошуючи, що при прийнятті рішення 7 сесії Харківської міської ради "Про відчуження об`єктів комунальної власності територіальної громади м. Харкова" від 06.07.2016 № 283/16 Харківська міська рада діяла в межах своїх повноважень, відповідно до приписів ч. ст. 777 ЦК України, ч. 4 ст. 3, ч. 4 ст. 15 Закону України "Про приватизацію державного майна", ст. ст. 4-5, 7, 11 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)", ст. 289 ГК України, Програми приватизації та відчуження об`єктів комунальної власності територіальної громади м. Харкова на 2012-2016 роки, тощо. одночасно перший відповідач наполягає, що будь-яке втручання у власність має відповідати вимозі про наявність законної мети - інтересів суспільства та відповідно до прецендентної практики ЄСПЛ майнове право особи може бути припинено в разі, якщо цього потребують загальні інтереси суспільства, проте прокурором в позовній заяві взагалі не зазначено наявності такого суспільного інтересу у потребі держави у спірному майні, які б дозволили дійти висновку про наявність підстав у втручанні у майнові права відповідачів, зокрема третього відповідача як добросовісного набувача спірного нерухомого майна. Одночасно перший відповідач наголошує наявності підстав для застосування до спірних правовідносин строків позовної давності, посилаючись на те, що представники органів прокуратури могли бути присутніми на засіданні Харківської міської ради , на якому приймалось оскаржуване рішення Харківської міської ради від 06.07.2016 № 283/16, тобто прокурор міг дізнатись про відповідні порушення - 06.07.2016 року, натомість звернувся до суду з відповідним позовом лише 25.03.2021 р., тобто з пропуском строку позовної давності. Одночасно перший відповідач зауважує, що відповідно до правової позиції, що висловлена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 листопада 2019 року у справі № 914/3224/18 (провадження № 12-128гс19), за результатами розгляду якої Велика Палата дійшла висновку, що з огляду на принцип непорушності права володіння майном початок перебігу позовної давності обчислюється з моменту, коли майно вибуло з власності власника. При цьому Суд зауважив, що строк позовної давності не підлягає поновленню у разі укладання надалі договору купівлі-продажу відповідного майна.

У підготовчому засіданні 20.04.2021 у справі задоволено усне клопотання прокурора про відкладення підготовчого засідання та постановлено ухвалу, яку занесено до протоколу підготовчого засідання, про відкладення підготовчого засідання в порядку п. 3 ч. 2 ст. 183 ГПК України на 12.05.2021 р. о 12:00.

Другий відповідач звернувся до господарського суду із заявою про залишення позову без розгляду (вх. 9387 від 26.04.2021 р.) з посиланням на ту обставину, що прокурором не доведено існування обставин порушення або загрози порушення інтересів держави, що виключає можливість здійснення прокурором представництва інтересів держави. При цьому, заявник наголошує, що матеріали справи не містять доказів того, що компетентні органи не можуть чи не бажають здійснювати захист інтересів держави та звертатись до суду з відповідним позовом, зокрема у позовній заяві відсутня інформація, що прокурор, до подання цього позову, звертався до уповноважених органів, а таким уповноваженим органом була надана відповідь, що цей орган не в змозі самостійно здійснювати захист інтересів держави.

Одночасно другим відповідачем подано заяву (вх. № 9389 від 26.04.2021) про застосування строку позовної давності у справі № 922/980/21. В даній заяві 2-й відповідач також вказує, що прокурор при зверненні до суду з позовом у даній справі пропустив встановлений законом строк позовної давності, який обчислюється 06.07.2016 - дати пленарного засідання сесії Харківської міської ради та 11.07.2016 - дати оприлюднення на офіційному сайті Харківської міської ради оскаржуваного рішення, що на думку заявника, є підставою для відмови в задоволенні його позову.

Крім того, другий відповідач надав суду відзив на позовну заяву (вх. № 9390 від 26.04.2021) в якому просить суд відмовити прокурору в задоволенні заявленого позову.

Прокурор надав суду відповідь на відзиви 1-го та 2-го відповідачів (вх. № 10292 від 06.05.2021) в якому спростовує доводи останнього, викладені у відзиві, та наполягає на задоволенні позову в повному обсязі.

Зокрема прокурор зазначає, що відповідно до системного аналізу ст. 345 ЦК України, ч. 4 ст. 3, ч. 4 ст. 15 Закону України "Про приватизацію державного майна", ст. ст. 4-5, 7, 11 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)", ст. 289 ГК України, Програми приватизації та відчуження об`єктів комунальної власності територіальної громади м. Харкова на 2012-2016 роки Харківська міська рада дійсно має право прийняти рішення про продаж об`єктів нерухомого майна, що перебуває у власності територіальної громади, а уповноважений нею орган приватизації, а саме правління комунального майна, має право укласти відповідний договір купівлі-продажу. При цьому такий продаж має бути проведений шляхом аукціону конкурсу (конкурсний продаж). У виключних випадках таких продаж же бути проведений шляхом викупу, а саме в даному випадку продаж шляхом викупу орендарем об`єкту, який вже перебуває у нього в оренді, що орендарем за згодою орендодавця за рахунок власних коштів здійснено поліпшення орендованого майна, яке неможливо відокремити від відповідного об`єкта без завдання йому шкоди, в розмірі не менш як 25 відсотків ринкової вартості майна, за яким воно було передано в оренду, зазначеної суб`єктом оціночної діяльності - суб`єктом господарювання для цілей оренди майна. Однак, як зазначає прокурор, 3-м відповідачем поліпшень орендованого майна не здійснено, в зв`язку з чим, 1-й відповідачем було невірно обрано спосіб приватизації майна шляхом його викупу 3-м відповідачем. При цьому прокурор наголошує, що у даній справі позбавлення набувача його майна, шляхом часткового скасування рішення органу місцевого самоврядування, визнання спірного договору купівлі-продажу недійсним та повернення майна у комунальну власність є пропорційним втручанням з боку держави, а отже є законним в розумінні статті 1 Першого протоколу до Конвенції.

У підготовчому засіданні 12.05.2021 у справі задоволено усне клопотання прокурора про відкладення підготовчого засідання та постановлено ухвалу, яку занесено до протоколу підготовчого засідання, про відкладення підготовчого засідання в порядку п. 3 ч. 2 ст. 183 ГПК України на 26.05.2021 р. об 11:30 год.

26.05.2021 прокурором до матеріалів справи надано заперечення на заяву другого відповідача про залишення позову без розгляду та застосування строку позовної давності (вх. № 12196, 12198), в яких прокурор вважає заяву про залишення позову без розгляду безпідставною та такою, що не підлягає задоволенню, оскільки ця справа становить значний суспільний інтерес та наголошує, що прокурором самостійно подано цей позов, оскільки Харківська міська рада, яка повинна представляти інтереси громади міста Харкова, у даному випадку є відповідачем у справі, як і Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки і комунального майна Харківської міської ради. При цьому, в позовній заяві зазначено, що звернення до суду спрямоване на дотримання встановленого Конституцією України принципу верховенства права, задоволення суспільних потреб у відновленні законності при вирішенні питання про передачу комунального майна у власність. Одночасно прокурор наголошує на помилковості доводів 2-го відповідача про пропуск ним при зверненні до суду встановленого законом строку позовної давності, оскільки прокурор дізнався про встановлені порушення в ході досудового розслідування після проведення вилучення ряду приватизаційних справ, в т.ч. щодо приватизації спірних приміщень ПП "КАНТ", здійсненого на підставі ухвали слідчого судді Жовтневого районного суду м. Харкова від 06.02.2019 у справі № 639/687/19.

У підготовчому засіданні 26.05.2021 р. постановлено: протокольну ухвалу про відмову у задоволенні заяви другого відповідача про залишення позову без розгляду; протокольну ухвалу про продовження строку проведення підготовчого провадження на 30 днів до 28.06.2021 р. в порядку ч. 3 ст. 177 ГПК України і протокольну ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті в порядку передбаченому п. 3 ч. 2 ст. 185 ГПК України 15.06.2021 р. о 12:00.

У судовому засіданні 15.06.2021 р. було постановлено протокольну ухвалу про оголошення перерви у судовому засіданні до 06.07.2021 р. о 12:00, в порядку ч. 2 ст. 216 ГПК України.

У судовому засіданні 06.07.2021 р. було постановлено протокольну ухвалу про залишення без розгляду заяви прокурора про зміну предмету позову на підставі ч. 2 ст. 207 ГПУК України та постановлено протокольну ухвалу про оголошення перерви у судовому засіданні до 13.07.2021 р. о 12:30, в порядку ч. 2 ст. 216 ГПК України.

Присутній в судовому засіданні 13.07.2021 р. прокурор повністю підтримав позовні вимоги, просив суд їх задовольнити з підстав, викладених у заявах по суті справи та заперечував проти заяв першого та другого відповідачів про застосування строку позовної давності у справі № 922/980/21

Представник першого та другого відповідачів у судовому засіданні та у наданих заявах по суті спору заперечує проти заявленого позову, просить відмовити у задоволенні позовних вимог прокурора, посилаючись на те, що Харківською міською радою було дотримано спосіб прийняття оскаржуваного рішення, оскільки рішення прийнято на черговій сесії ради, дана сесія є правомочною, вказане питання було включено в порядок денний сесії, проводилась доповідь і обговорення проекту рішення, голосування, і за його результатами більшістю голосів присутніх депутатів, рішення було прийнято. Крім того, на думку першого та другого відповідачів в позовній заяві не зазначено чим саме та чиї права порушені при укладені спірного договору купівлі-продажу, як і не доведено належними та допустимими доказами порушення спірним правочином інтересів держави і суспільства, його моральних засад, які були б співрозмірні із наслідком таких порушень, який прокурор просить застосувати. Одночасно представник першого та другого відповідачів наголошує, що прокурором пропущено строк позовної давності, що є самостійною підставою для відмови у задоволенні позову.

Представник третього відповідача у судове засідання не з`явився, хоча останній належним чином з дотриманням приписів ГПК України був повідомлені про час та місце проведення судового засідання та про факт розгляду даної справи, про причини неприбуття суд не повідомив.

Оскільки неявка на судове засідання представника 3-го відповідача не перешкоджає розгляду справи по суті, суд вважає за необхідне розглядати справу за відсутності останнього, за наявними в матеріалах справи документами, як це передбачено ст. 202 ГПК України.

13 липня 2021 року у судовому засіданні, відповідно до статті 240 ГПК України, судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши прокурора та відповідачів, з`ясувавши обставини справи та дослідивши подані суду докази, перевіривши відповідність доводів сторін фактичним обставинам справи, судом встановлено такі обставини.

Як зазначає прокурор, під час здійснення Київською окружною прокуратурою процесуального керівництва по кримінальному провадженню, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42017221080000002 від 04.01.2017 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. З ст. 365-2 КК України, а саме в ході досудового розслідування на підставі ухвали слідчого судді Жовтневого районного суду м. Харкова від 06.02.2019 (справа №639/687/19) в Управлінні комунального майна та приватизації Департаменту економіки і комунального майна Харківської міської ради (другий відповідач) було вилучено ряд приватизаційних справ, в тому числі щодо приватизації нежитлових приміщень, розташованих за адресою: м. Харків, вул. Карла Маркса (на даний час - вул. Благовіщенська).

Вивченням зазначеної приватизаційної справи було встановлено, що 13.09.2011 між Управлінням комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради (орендодавець, другий відповідач по справі) та приватним підприємством "КАНТ" (орендар, третій відповідач по справі) укладено договір оренди нежитлових приміщень №3031, за умовами якого орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування нежитлові приміщення 1-го поверху № VІІІа, загальною площею 12,4 кв.м. (технічний паспорт КП Харківське міське бюро технічної інвентаризації інвентарна справа № 31792 від 02.06.1998), розташовані в житловому триповерховому будинку за адресою: м. Харків вул. Карла Маркса (на даний час - вул. Благовіщенська), 2/15, літ. A-З , що належать до комунальної власності територіальної громади м. Харкова та які відображаються на балансі "Жилкомсервіс". Майно передається в оренду з метою розміщення обміну валют (пункт 1.2. договору).

За умовою пункту 3.1 договору оренди № 3013 від 13.09.2011 р. вартість об`єкту визначається на підставі висновку про вартість майна і складає 56290,00 грн. без ПДВ

Розділ 5 договору визначає перелік прав орендаря, за якими останній має право, в тому числі здійснювати капітальний ремонт, при наявності письмової згоди орендодавця (пункт 5.2), за письмовою згодою орендодавця вносити зміни до складу орендованого майна, провадити невід`ємні поліпшення, які необхідні для здійснення господарської діяльності, що зумовлює підвищення його вартості (пункт 5.3), у разі належного виконання умов договору оренди та у разі продажу орендованих нежитлових приміщень має переважне право перед іншими особами на його викуп (пункт 5.6).

За умовою пункту 3.1 договору, в редакції додаткової угоди № 4 від 12.09.2014 р. вартість об`єкту визначається на підставі висновку про вартість майна і складає 75672,00 грн. без ПДВ.

Поряд з цим, судом встановлено, що 02 липня 2015 року Приватне підприємство "КАНТ" звернулось до Управлінням комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради з листом (вх. № 9999), у якому просила розглянути можливість приватизацію орендованих приміщень.

При цьому, як наголошує прокурор, до вказаного листа не було долучено жодних документів, які б надавали право на таку приватизацію.

Рішенням 7 сесії Харківської міської ради 7 скликання "Про відчуження об`єктів комунальної власності територіальної громади м. Харкова" від 06.07.2016 № 283/16, вирішено провести відчуження об`єктів комунальної власності територіальної громади міста Харкова шляхом викупу, зокрема п. 31 вирішено провести відчуження на користь Приватного підприємства "КАНТ" об`єкта комунальної власності територіальної громади м. Харкова - нежитлові приміщення 1-го поверху в житловому будинку за адресою: м. Харків, вул. Благовіщенська, 2/15, літ. А-3 площею 12,4 кв.м., шляхом викупу.

21 липня 2016 Приватне підприємство "КАНТ" за вх. № 3358 звернулось до Управління комунального майна та приватизації Харківської міської ради із заявою про приватизацію із визначенням способу приватизації об`єкта шляхом викупу.

З метою здійснення заходів щодо приватизації об`єкта нерухомого майна ПП "КАНТ" звернулось до Управління комунального майна із заявою про приватизацію з листом (вх. №16899 від 27.09.2016), щодо здійснення експертної оцінки приміщень для приватизації шляхом викупу суб`єктом оціночної діяльності ФОП Бєлих Б.М. для приватизації вказаного майна.

Управлінням комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради здійснено запит до суб`єктом оціночної діяльності ФОП Бєлих Б.М. (лист від 28.09.2016 № 15845) з пропозицією провести оцінку вказаних нежитлових приміщень, на підставі договору з ПП "КАНТ".

У відповідності до висновку ФОП Бєлих Б.М. про вартість об`єкта оцінки нерухомого майна: нежитлових приміщень 1-го поверху в літ. "А-3" загальною площею 12,4 кв.м., розташованих за адресою: м. Харків, вул. Благовіщенська, 2/15, вартість нежитлових приміщень на момент оцінки, тобто станом на 30.09.2016 без ПДВ складає 42590,00 грн.

21 грудня 2016 року, на підставі рішення 12 сесії Харківської міської ради 6 скликання від 23.12.2011 № 565/11 "Про Програму приватизації та відчуження об`єктів комунальної власності територіальної громади м. Харкова на 2012-2016 рр." та рішення 7 сесії Харківської міської ради 7 скликання від 06.07.2016 № 283/16 "Про відчуження об`єктів комунальної власності територіальної громади м. Харкова", між територіальною громадою м. Харкова в особі Харківської міської ради в особі Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради та Приватним підприємством "КАНТ" (покупець) укладено договір № 5425-В-С купівлі-продажу нежитлового приміщення, орендованого Приватним підприємством "КАНТ", за умовами якого продавець зобов`язався передати у власність, а покупець зобов`язується прийняти нежитлове приміщення 1-го поверху № VІІІа в житловому будинку літ. А-3 загальною площею 12,4 кв.м., розташоване за адресою: місто Харків, вул. Благовіщенська, 2/15, орендоване Приватним підприємством "КАНТ", згідно з договором оренди № 3013 від 13.09.2011. Договір посвідчений нотаріально та зареєстрований у реєстрі під номером 2984.

Звертаючись до господарського суду з позовом, прокурор вказав на порушення Харківською міською радою вимог законодавства у сфері приватизації при прийнятті рішення Харківської міської ради Про відчуження об`єктів комунальної власності територіальної громади м. Харкова та незаконне обрання способу приватизації (відчуження) спірних нежитлових приміщень шляхом викупу Приватним підприємством "КАНТ", як їх орендарем, оскільки останнім не було здійснено жодних поліпшень спірного нежитлового приміщення за період перебування об`єкту нерухомого майна у нього в оренди, а саме з 13.09.2011 р по 21.07.2016, тобто по день подачі заяви орендаря до міської ради для викупу, зокрема невід`ємних поліпшень в розмірі не менш як 25 % ринкової вартості майна. При цьому прокурор наголошує, що орендарем не було здійснено жодних поліпшень орендованого майна за період перебування об`єкту нерухомого майна в оренді, оскільки у звіті про оцінку майна, договорі оренди, договорі купівлі-продажу, заяві орендаря з проханням надати дозвіл на приватизацію, а також в усій приватизаційній справі, будь-які відомості про такі поліпшення відсутні, а також при оцінці майна не було застосовано Порядок оцінки орендованого нерухомого майна, що містить невід`ємні поліпшення, здійснені за час його оренди, під час приватизації, затверджений наказом ФДМУ від 27.02.2004 № 377. Враховуючи викладені обставини прокурор вважає, що нежитлове приміщення за адресою: вул. Благовіщенська, 2/15, орендоване Приватним підприємством "КАНТ", згідно з договором оренди № 3013 від 13.09.2011, могло бути відчужене Харківською міською радою лише шляхом продажу його на аукціоні або за конкурсом, а не шляхом викупу, що є підставою для визнання незаконним та скасування оспорюваного рішення Харківської міської ради в частині пункту 31, оскільки Харківська міська рада незаконно обрала спосіб приватизації оспорюваного майна шляхом викупу орендарем.

Крім того, прокурор вважає, що укладений на підставі оспорюваного рішення Харківської міської ради договір купівлі-продажу від 21 грудня 2016 року № 5425-В-С не є таким, що відповідає вимогам законодавства та інтересам держави і суспільства, що є підставою для визнання цього договору недійсним

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд зазначає наступне.

Щодо підставності (процесуальної дієздатності) прокурора на звернення до суду з даним позовом до суду.

Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу (абзаци перший - третій частини четвертої статті 23 Закону України "Про прокуратуру").

Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що якщо підставою для представництва інтересів держави прокурор зазначив відсутність органу, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах, цей довід прокурора суд повинен перевірити незалежно від того, чи надав прокурор докази вчинення ним дій, спрямованих на встановлення відповідного органу.

Відповідна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 26.06.2019р. у справі № 587/430/16-ц, від 15.01.2020р. у справі №698/119/18.

Тобто, суд самостійно перевіряє, чи справді відсутній орган, що мав би для захисту інтересів держави звернутися до суду з таким позовом як заявив прокурор. Процедура, передбачена абзацами третім і четвертим частини четвертої статті 23 Закону України "Про прокуратуру" застосовується тільки до встановлення наявності підстав для представництва інтересів держави в суді у випадку, якщо захист законних інтересів держави не здійснює або неналежним чином здійснює суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження з такого захисту. Іншими словами, прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це відповідного суб`єкта лише тоді, коли той має повноваження здійснювати захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах, але не здійснює чи неналежно їх здійснює.

Предметом позову у даній справі є вимога про незаконність та скасування пункту 16 додатку до рішення 7 сесії Харківської міської ради 7 скликання "Про відчуження об`єктів комунальної власності територіальної громади м. Харкова" від 06.07.2016 № 283/16, визнання недійсним договору купівлі-продажу спірних нежитлових приміщень.

При цьому, з вказаних позовних вимог вбачається, що в даному випадку спір виник щодо нежитлових приміщень, які є комунальною власністю та належали територіальній громаді м. Харкова.

Особою, що здійснює правомочності власника майна, належного територіальній громаді міста Харкова, є Харківська міська рада.

З огляду на що, у випадку здійснення захисту інтересів держави (місцевої громади), які пов`язані із захистом права власності територіальних громад, в суді прокурором, саме міська рада має виступати органом, в інтересах, якого має бути здійснено представництво прокурором інтересів держави.

Так, звертаючись до суду з відповідним позовом, прокурор одним із співвідповідачів вказав Харківську міську раду, оскільки рішення саме цього органу оспорюється прокурором, із зазначенням того, що вказане рішення прийнято із порушенням чинного законодавства. Цим прокурор обґрунтовував відсутність органу, уповноваженого державою здійснювати функції захисту її інтересів саме у спірних правовідносинах, тобто, навів підставу для представництва інтересів держави.

Таким чином, суд погоджується з позицією прокурора щодо того, що захист інтересів держави в особі територіальної громади м. Харкова має здійснювати Харківська міська рада, проте, саме цей орган місцевого самоврядування вчинив дії у вигляді прийняття рішення та підписання договору, які прокурор вважає незаконними та такими, що порушують інтереси держави в особі територіальної громади м. Харкова, з огляду на що, прокурором цілком правомірно заявлено відповідний позов, а Харківську міську раду визначено одним із відповідачів у цій справі, тому іншого органу місцевого самоврядування, який би міг здійснити захист інтересів держави в особі територіальної громади м. Харкова, виходячи із спірних правовідносин, не існує.

З огляду на що, безпосередність звернення прокуратури без зазначення компетентного органу, який здійснює функції держави в спірних відносинах, цілком правомірно обґрунтовується перевищенням Харківською міською радою, як органом місцевого самоврядування, що здійснює правомочності власника майна, належного територіальній громаді міста, встановлених законом меж її владних повноважень, а також необхідністю захисту інтересів держави в частині забезпечення права місцевої громади розпоряджатися землею, яка їй належить, що власне і стало підставою для звернення прокурора з цим позовом.

З урахуванням викладеного, суд вважає, що в даному випадку прокурор належним чином підтвердив підстави для представництва інтересів держави у цій справі та звернувся до суду як самостійний позивач.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 26.08.2020р. у справі №908/684/19, від 17.06.2020р. у справі №545/275/19, від 25.08.2020р. у справі №707/2825/18.

Відповідно до статті 7 Конституції України в Україні визнається і гарантується місцеве самоврядування.

Правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (ст. 19 Конституції України).

Статтею 10 Закону України "Про місцеве самоврядування України" передбачено, що сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про місцеве самоврядування України", право комунальної власності - право територіальної громади володіти, доцільно, економно, ефективно користуватися і розпоряджатися на свій розсуд і в своїх інтересах майном, що належить їй, як безпосередньо, так і через органи місцевого самоврядування

Статтею 25 Закону України "Про місцеве самоврядування України" визначено, що сільські, селищні, міські ради правомочні розглядати і вирішувати питання, віднесені Конституцією України, цим та іншими законами до їх відання.

Відповідно до пункту 30 частини 1 статті 26 Закону України "Про місцеве самоврядування України", виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються такі питання, зокрема, прийняття рішень щодо відчуження відповідно до закону комунального майна; затвердження місцевих програм приватизації, а також переліку об`єктів комунальної власності, які не підлягають приватизації; визначення доцільності, порядку та умов приватизації об`єктів права комунальної власності; вирішення питань про придбання в установленому законом порядку приватизованого майна, про включення до об`єктів комунальної власності майна, відчуженого у процесі приватизації, договір купівлі-продажу якого в установленому порядку розірвано або визнано недійсним, прийняття рішення про здійснення державно-приватного партнерства щодо об`єктів комунальної власності, у тому числі на умовах концесії, про створення, ліквідацію, реорганізацію та перепрофілювання підприємств, установ та організацій комунальної власності відповідної територіальної громади.

Статтею 29 Закону України "Про місцеве самоврядування України" передбачено, що до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать:

1) управління в межах, визначених радою, майном, що належить до комунальної власності відповідних територіальних громад;

2) встановлення порядку та здійснення контролю за використанням прибутків підприємств, установ та організацій комунальної власності відповідних територіальних громад;

3) заслуховування звітів про роботу керівників підприємств, установ та організацій комунальної власності відповідних територіальних громад;

4) підготовка і внесення на розгляд ради пропозицій щодо порядку та умов відчуження комунального майна, проектів місцевих програм приватизації та переліку об`єктів комунальної власності, які не підлягають приватизації; організація виконання цих програм; подання раді письмових звітів про хід та результати відчуження комунального майна.

Згідно з частиною 1 статті 60 Закону України "Про місцеве самоврядування України", територіальним громадам сіл, селищ, міст, районів у містах належить право комунальної власності на рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, землю, природні ресурси, підприємства, установи та організації, в тому числі банки, страхові товариства, а також пенсійні фонди, частку в майні підприємств, житловий фонд, нежитлові приміщення, заклади культури, освіти, спорту, охорони здоров`я, науки, соціального обслуговування та інше майно і майнові права, рухомі та нерухомі об`єкти, визначені відповідно до закону як об`єкти права комунальної власності, а також кошти, отримані від їх відчуження. Спадщина, визнана судом відумерлою, переходить у власність територіальної громади за місцем відкриття спадщини.

Прокурор стверджував, що рішення Харківської міської ради щодо надання дозволу на проведення вищевказаної приватизації шляхом викупу є незаконним та підлягає скасуванню, оскільки було прийняте не у спосіб та поза межами повноважень, передбачених законом.

Так, статтею 21 Цивільного кодексу України передбачено, що суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Статтями 387, 388 ЦК України визначено, що власник має право витребувати своє майно в усіх випадках від особи, яка заволоділа ним незаконно, без відповідної правової підстави, та від особи, яка набула його безвідплатно в особи, яка не мала право його відчужувати.

Правочин може бути визнаний недійсним лише з підстав, визначених законом, та із застосуванням наслідків недійсності, передбачених законом.

Відповідно до ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Відповідно до ст. 327 Цивільного кодексу України у комунальній власності є майно, у тому числі грошові кошти, яке належить територіальній громаді. Управління майном, що є у комунальній власності, здійснюють безпосередньо територіальна громада та утворені нею органи місцевого самоврядування.

Майнові операції, які здійснюються органами місцевого самоврядування з об`єктами права комунальної власності, не повинні ослаблювати економічних основ місцевого самоврядування, зменшувати обсяг та погіршувати умови надання послуг населенню. Право комунальної власності територіальної громади захищається законом на рівних умовах з правами власності інших суб`єктів. Об`єкти права комунальної власності не можуть бути вилучені у територіальних громад і передані іншим суб`єктам права власності без згоди безпосередньо територіальної громади або відповідного рішення ради чи уповноваженого нею органу, за винятком випадків, передбачених законом.

Судом встановлено, що нежитлові приміщення, площею 12,4 кв.м., розташовані у нежитловій будівлі 1-го поверху за адресою: м. Харків, вул. Благовіщенська, 2/15, які Рада рішенням від 06.07.2016 № 283/16 вирішила відчужити шляхом викупу ПП "КАНТ", про що зазначено у п. 31 додатку до цього рішення, відноситься до групи А об`єктів приватизації, та перебували у комунальній власності міста Харкова та одночасно знаходились у орендному користуванні ПП "КАНТ" з 13.09.2011 року

Відповідно до ч.4 ст. 3 Закону України "Про приватизацію державного майна" (в редакції чинній на момент виникнення правовідносин) відчуження майна, що є у комунальній власності, регулюється положеннями цього Закону, інших законів з питань приватизації і здійснюється органами місцевого самоврядування. Згідно з ч. 4 ст.15 Закону України "Про приватизацію державного майна" приватизація об`єктів малої приватизації здійснюється відповідно до Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)".

Статтею 3 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)" встановлено, що приватизація об`єктів малої приватизації здійснюється в тому числі шляхом викупу.

Згідно з ст. ст. 4, 5 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)" продавцями об`єктів малої приватизації, що перебувають у державній та комунальній власності, є відповідно Фонд державного майна України та органи приватизації, створені місцевими Радами.

Покупцями об`єктів малої приватизації можуть бути фізичні та юридичні особи, які визнаються покупцями відповідно до Закону України "Про приватизацію державного майна".

Відповідно до статті 7 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)" включення об`єктів малої приватизації до переліків, зазначених у частині першій цієї статті, здійснюється відповідно до Державної та місцевих програм приватизації або з ініціативи відповідних органів приватизації чи покупців.

На час, прийняття оскаржуваного рішення, діяла Програма приватизації та відчуження об`єктів комунальної власності територіальної громади м. Харкова на 2012-2016 роки, затверджена рішенням 12 сесії Харківської міської ради 6 скликання від 23.12.2011 № 565/11, яка визначає мету, пріоритети та умови приватизації комунального майна територіальної громади міста на 2012-2016.

Статтею 345 ЦК України визначено, що фізична або юридична особа може набути право власності у разі приватизації державного майна та майна, що є в комунальній власності.

У результаті придбання єдиного майнового комплексу державного (комунального) підприємства у процесі приватизації до покупця переходять всі його права та обов`язки.

Положеннями статті 11 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)" встановлено, що викуп застосовується щодо об`єктів малої приватизації, які не продано на аукціоні, за конкурсом, а також у разі, якщо право покупця на викуп об`єкта передбачено законодавчими актами.

Тобто, законодавець виділив два випадки коли органом приватизації може бути застосована така форма приватизації як викуп: щодо об`єктів приватизації, непроданих на аукціоні або за конкурсом; щодо об`єктів приватизації, якщо право покупця передбачено законодавчими актами. Законодавчими актами або законодавством є закони України, чинні міжнародні договори України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, а також постанови Верховної Ради України, укази Президента України, декрети і постанови Кабінету Міністрів України, прийняті в межах їх повноважень та відповідно до Конституції України і законів України.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 18-2 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)" приватизація об`єктів групи А здійснюється з урахуванням таких особливостей: у разі прийняття рішення про приватизацію орендованого державного майна (будівлі, споруди, нежитлового приміщення) орендар одержує право на викуп такого майна, якщо орендарем за згодою орендодавця за рахунок власних коштів здійснено поліпшення орендованого майна, яке неможливо відокремити від відповідного об`єкта без завдання йому шкоди, в розмірі не менш як 25 відсотків ринкової вартості майна, за яким воно було передано в оренду, визначеної суб`єктом оціночної діяльності - суб`єктом господарювання для цілей оренди майна.

Порядок викупу встановлений Фондом державного майна України. На час виникнення спірних правовідносин діяв Порядок продажу об`єктів малої приватизації шляхом викупу, на аукціоні (в тому числі за методом зниження ціни, без оголошення ціни), за конкурсом з відкритістю пропонування ціни за принципом аукціону, затверджений Фондом державного майна України від 02.04.2012 №439 (далі - Порядок №439).

Згідно з п.8.1 Порядку №439 викуп об`єктів малої приватизації застосовується відповідно до пункту 3.3 розділу III та пункту 7.15 розділу VII цього Порядку щодо об`єктів малої приватизації, які не продані на аукціоні, за конкурсом, а також якщо право покупця на викуп об`єкта передбачено чинним законодавством України.

Відповідно до п.8.2 Порядку №439 ціна продажу об`єкта, що підлягає приватизації шляхом викупу, установлюється на підставі результатів його оцінки.

Оцінка майна, яке підлягає приватизації, провадиться відповідно до Методики оцінки майна, затвердженою постановою Кабінету Міністрів України від 10.12.2003 №1891 (далі - Методика №1891).

Згідно з абз.6 п.73 Методики №1891 (у редакції, чинній на час прийняття Радою оспорюваного рішення) порядок оцінки орендованого нерухомого майна (майна, що надавалося у концесію), що містить невід`ємні поліпшення, здійснені за час його оренди (концесії), під час приватизації, встановлюється Фондом державного майна. Порядком також визначається процедура ідентифікації невід`ємних поліпшень, здійснених за рахунок коштів орендаря (концесіонера).

Наказом Фонду державного майна України від 27.02.2004 № 377 затверджено Порядок оцінки орендованого нерухомого майна, що містить невід`ємні поліпшення, здійснені за час його оренди, під час приватизації (далі - Порядок № 377).

Пункт 2.2 Порядку №377 визначає перелік підтверджувальних документів про здійснення орендарем поліпшень, що подаються ним до органу приватизації.

З наведеного слідує, що Харківська міська рада має право прийняти рішення про продаж об`єктів нерухомого майна, що перебувають у власності територіальної громади, а уповноважений нею орган приватизації, а саме Управління, має право укласти відповідний договір купівлі-продажу. При цьому такий продаж має бути проведений шляхом аукціону або за конкурсом. У виключних випадках такий продаж може бути проведений шляхом викупу, а саме в даному випадку продаж шляхом викупу орендарем об`єкта, який перебуває у нього в оренді, якщо орендарем за згодою орендодавця за рахунок власних коштів здійснено поліпшення орендованого майна, яке неможливо відокремити від відповідного об`єкта без завдання йому шкоди, в розмірі не менш як 25% ринкової вартості майна, за яким воно було передано в оренду, визначеної суб`єктом оціночної діяльності - суб`єктом господарювання для цілей оренди майна.

Матеріали справи не містять, та відповідачами не надано будь-яких доказів стосовно того, що Приватне підприємство "КАНТ", отримавши в оренду приміщення за договором оренди № 3013 від 13.09.2011 до моменту винесення Харківською міською радою спірного рішення від 06.07.2016 № 283/16 за рахунок власних коштів здійснила поліпшення орендованого майна в розмірі не менш як 25 % ринкової вартості майна, і таке поліпшення неможливо відокремити від відповідного об`єкта без завдання йому шкоди. Більше того, згідно з умовами вказаного договору оренди вартість орендованого майна станом на 28.10.2014 складала 75672 грн без врахування ПДВ, тоді як станом на момент приватизації згідно з висновком про вартість майна його вартість становила 42590 грн. без ПДВ. Вказане свідчить про те, що жодних поліпшень орендованого майна, а тим більше на 25 відсотків, орендарем не проводилось.

Зазначені обставини та вимоги чинного законодавства України безпідставно не були враховані при прийнятті Харківською міською радою спірного рішення від 06.07.2016 № 283/16 в частині п. 31 додатку до нього.

Частиною 1 ст. 21 ЦК України передбачено, що суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Згідно зі ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Частиною першою статті 215 Цивільного кодексу України передбачено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку про доведеність прокурором фактів порушень вимог чинного законодавства при прийнятті Харківською міською радою спірного рішення від 06.07.2016 № 283/16 в частині п. 31, та як наслідок, і при укладанні договору купівлі-продажу нежитлових приміщень від 21.12.2016 № 5425-В-С, що за певних обставин, могло б бути підставою для задоволення заявленого позову.

Однак, як свідчать матеріали справи, прокурор при зверненні до суду з позовом у даній справі пропустив встановлений законом строк позовної давності.

Відповідно до ст. 256 ЦК України, позовна давність це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Термін позовної давності, що є звичайним явищем у національних законодавствах держав - учасниць Конвенції, виконує кілька завдань, в тому числі забезпечує юридичну визначеність та остаточність, запобігаючи порушенню прав відповідачів, які можуть трапитись у разі прийняття судом рішення на підставі доказів, що стали неповними через сплив часу (пункт 570 рішення від 20.09.2011 за заявою №14902/04 у справі відкрите акціонерне товариство "Нафтова компанія "Юкос" проти Росії"; пункт 51 рішення від 22.10.1996 за заявами №№ 22083/93, 22095/93 у справі "Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства").

За загальним правилом норми про позовну давність поширюються на всі правовідносини, у тому числі й на ті, що виникли з участю держави та її адміністративно територіальних утворень як суб`єктів цивільних прав.

Якщо відновлення порушеного суб`єктивного права не досягнуто в оперативно претензійному порядку, управомочена особа може звернутися за захистом своїх прав та законних інтересів до юрисдикційного органу. Можливість захисту права у примусовому порядку обмежена встановленими законом строками позовної давності. Призначення останніх полягає не лише у тому, щоб визнати існуючим, відновити суб`єктивне право або юридичний обов`язок або іншим способом захистити їх, а й забезпечити здійснення, реалізацію закладених у суб`єктивному праві можливостей і задовольнити інтереси управомоченого.

Відповідно до ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Згідно з ч. 1 ст. 261 ЦК Кодексу перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

При цьому встановлення початкового моменту перебігу позовної давності має важливе значення, оскільки від нього залежить і застосування норм матеріального права, і правила обчислення позовної давності, і захист порушеного права.

Порівняльний аналіз термінів "довідався" та "міг довідатися", що містяться в ст. 261 ЦК України, дає підстави для висновку про презумпцію можливості та обов`язку особи знати про стан своїх майнових прав, а тому доведення факту, через який позивач не знав про порушення свого цивільного права і саме з цієї причини не звернувся за його захистом до суду, недостатньо.

Позивач повинен довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого цивільного права, що також випливає із загального правила, встановленого ст. 74 ГПК України, про обов`язковість доведення стороною спору тих обставин, на котрі вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Відповідач, навпаки, мусить довести, що інформацію про порушення можна було отримати раніше.

Позовна давність починає обчислюватися з дня, коли про порушення права або про особу, яка його порушила, довідався або міг довідатися прокурор, у таких випадках: 1) прокурор, який звертається до суду у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, довідався чи мав об`єктивну можливість довідатися (під час кримінального провадження, прокурорської перевірки тощо) про порушення або загрозу порушення таких інтересів чи про особу, яка їх порушила або може порушити, раніше, ніж орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах; 2) прокурор звертається до суду у разі порушення або загрози порушення інтересів держави за відсутності відповідного органу державної влади, органу місцевого самоврядування чи іншого суб`єкта владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження щодо захисту таких інтересів.

Оскільки держава зобов`язана забезпечити належне правове регулювання відносин і відповідальна за прийняті її органами незаконних правових актів, їх скасування не повинне ставити під сумнів стабільність цивільного обороту, яку покликані підтримувати норми про позовну давність, тому, на відміну від інших учасників цивільних правовідносин, держава несе ризик спливу строку позовної давності на оскарження незаконних правових актів державних органів, якими порушено право власності чи інше речове право. При цьому, держава в такому випадку може нести ризик спливу строку позовної давності на оскарження нею незаконних дій державних органів, зокрема шляхом укладання правочинів з порушенням вимог законодавства (аналогічна правова позиція викладена в Постановах Верховного Суду від 06.06.2018 по справі № 348/1237/15-ц, від 10.05.2018 по справі № 914/1708/17).

Аналіз наведених правових норм дає підстави для висновку, що положення закону про початок перебігу позовної давності поширюється і на звернення прокурора до суду із заявою про захист державних інтересів.

Європейський суд з прав людини у справі Dacia S.R.L. проти Молдови від 18 березня 2008 року (Dacia S.R.L. v. Moldova, заява № 3052/04) встановив, що припис Цивільного кодексу Молдови, згідно з яким позовна давність не поширювалася на позови державних організацій про повернення державного майна з незаконного володіння інших організацій чи громадян сам по собі суперечить статті 6 Конвенції про захист прав лини і основоположних свобод, оскільки у справі не було надано жодних аргументів на обґрунтування чому державні організації у цих випадках мають бути звільнені від обов`язку додержуватися установлених строків давності, котрі б в аналогічних ситуаціях перешкодили розгляду позовів, поданих приватними особами чи компаніями. Це, на думку Європейського суду з прав людини, потенційно може призводити до руйнування багатьох усталених правовідносин і надає дискримінаційну перевагу державі без будь-якої переконливої підстави (§ 76). Європейський суд з прав людини констатував, що зміна правовідносин, які стали остаточними внаслідок спливу позовної давності або повинні були б стати остаточними, якби строк позовної давності було застосовано без дискримінації на користь держави, є несумісним із принципом правової визначеності (§ 77).

У постанові від 20.06.2018 у справі № 697/2751/14-ц Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про те, що для вирішення питання про дотримання строку звернення до суду за захистом прав, суду слід встановити, коли прокурор дізнався чи міг дізнатися про порушення інтересів держави.

В цій постанові суд також дійшов висновку що позовна давність є строком пред`явлення безпосередньо особою, право якої порушене, так і тими суб`єктами, які уповноважені законом звертатися до суду з позовом в інтересах іншої особи - носія порушеного права (інтересу). При цьому як у випадку пред`явлення позову самою особою, право якої порушено, так і в разі пред`явлення позову в інтересах цієї особи іншою уповноваженою на це особою, відлік позовної давності обчислюється з одного й того самого моменту: коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Як вбачається з матеріалів справи, позов про визнання незаконним та скасування рішення 7 сесії Харківської міської ради 7 скликання від 06.07.2016 № 283/16 Про відчуження об`єктів комунальної власності територіальної громади м. Харкова в частині, а саме, п. 31 додатку до рішення, визнання недійсним договору №5425-В-С від 21.12.2016 купівлі-продажу подано прокурором у 25 березня 2021 року - тобто більше ніж через чотири роки з моменту прийняття спірного рішення та укладення на його підставі відповідного договору.

В позовній заяві прокурор стверджував про те, що про незаконне відчуження комунального майна органи прокуратури дізнались в рамках досудового розслідування у кримінальному провадженні за №42017221080000002 від 20.11.2017, внесеного до Єдиного державного реєстру досудових розслідувань Харківською місцевою прокуратурою №2 за ознаками складу кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.365-2 КК України. Коли в ході досудового розслідування на підставі ухвали слідчого судді Жовтневого районного суду м. Харкова від 06.02.2019 у справі № 639/687/19 в управлінні ХМР проведено вилучення ряду приватизаційних справ, в т.ч. щодо приватизації спірних приміщень ПП "КАНТ"

Таким чином позивач стверджує, що місцевою прокуратурою не пропущено строки позовної давності, оскільки про вказані у позовній заяві порушення стало відомо лише з часу дослідження вказаних приватизаційних документів, отриманих в рамках кримінального провадження №42017221080000002.

Однак, суд зазначає, що відповідні посилання прокурора не підтверджуються жодними матеріалами, що містяться у справі.

Суд зауважує, що оскільки право власності територіальної громади м. Харкова на спірні нежитлові приміщення було порушено у момент їх вибуття з комунальної власності у володіння іншої особи, то початок перебігу позовної давності для позову, поданого Прокурором самостійно на захист цього порушеного права, пов`язується з моментом, коли Прокурор довідався або міг довідатися про порушення прав територіальної громади м. Харкова або про особу, яка його порушила, а саме про факт вибуття майна з комунальної власності у володіння іншої особи. Адже закон не пов`язує перебіг позовної давності за віндикаційним позовом ані з укладенням певних правочинів щодо майна позивача, ані з фактичним переданням майна порушником, який незаконно заволодів майном позивача, у володіння інших осіб (схожий за змістом висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.11.2019 у справі № 914/3224/16).

Ураховуючи зазначену правову позицію Великої Палати Верховного Суду, суд вважає, що судами попередніх інстанцій достеменно встановлено і скаржником не спростовано тих обставин, що з огляду на можливість присутності представників органів прокуратури на засіданні Харківської міськради 7 скликання, під час якого приймалося оспорюване рішення та оприлюднення вказаного рішення на офіційному сайті Харківської міської ради - 06.07.2016 року, то прокурор міг довідатися про порушення права комунальної власності територіальної громади м. Харкова безпосередньо у день прийняття цього рішення - 06.07.2016.

При цьому, матеріали справи не містять витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань щодо кримінального провадження № 42017221080000002 від 20.11.2017, на яке (кримінальне провадження) посилається прокурор у позовній заяві, тобто відсутні докази існування та реєстрації відповідного кримінального провадження, а зважаючи на неможливість господарського суду отримати зазначений витяг самостійно і перевірити відповідні відомості, у судів немає підстав для врахування посилання Прокурора на те, що органи прокуратури дізналися про незаконне відчуження комунального майна саме під час досудового розслідування у кримінальному провадженні № 420172221080000002 від 20.11.2017 та лише після проведення на підставі ухвали слідчого судді Жовтневого районного суду м. Харкова від 06.02.2019 у справі № 639/687/19 в управлінні ХМР вилучення ряду приватизаційних справ, в т.ч. щодо приватизації спірних приміщень ПП "КАНТ".

Таким чином, усупереч положень статей 73, 74, 86 ГПК України позивач не надав жодних належних і допустимих доказів на підтвердження своєї обізнаності з порушенням прав територіальної громади м. Харкова лише після 06.02.2019, тобто з часу отримання та вивчення матеріалів приватизаційної справи щодо приватизації спірних приміщень ПП "КАНТ".

При цьому судом враховано, що відповідно до ч. 17 ст. 46 Закону України Про місцеве самоврядування України сесії зади проводяться гласно із забезпеченням права кожного бути присутнім на них, крім випадків, передбачених законодавством. Порядок доступу до засідань визначається радою відповідно до закону. Протоколи сесії ради є відкритими та оприлюднюються і надаються на запит відповідно до Закону України "Про доступ до публічної інформації".

Відповідно до ст. 22 Закону України Про порядок висвітлення діяльності органів державної влади та органів місцевого самоврядування в Україні засобами масової інформації рішення органів місцевого самоврядування, інші нормативно-правові акти публікуються в офіційних друкованих виданнях. У друкованих засобах масової інформації можуть публікуватися офіційні документи органів державної влади та органів місцевого самоврядування, інша публічна інформація відповідно до законодавства і на засадах, передбачених укладеним між такими органами та редакціями друкованих засобів масової інформації договором.

Оскаржуване рішення Харківської міської ради було оприлюднено на офіційному сайті Харківської міської ради 06.07.2016.

Так чином, прокурор міг довідатись про порушення прав та прийняття оскаржуваного рішення безпосередньо в день пленарного засіданні сесії Харківської міської ради - 06.07.2016, або в день його публікації.

Одночасно суд враховує, що зі змістом оскаржуваного договору купівлі-продажу від 21.12.2016 № 5425-В-С прокурор міг довідатися лише з моменту ознайомлення з матеріалами кримінального провадження, оскільки цей договір в вільному доступі відсутній.

Однак, враховуючи, що в силу положень ст. 6 Закону України Про прокуратуру органи прокуратури України, становлять єдину централізовану систему, вищевказане підтверджує про факт обізнаності прокурора знати про наявність можливого порушення прав при укладанні вказаного договору купівлі-продажу також, починаючи з 04.01.2017.

Зокрема, прокурор в ході досудового розслідування за № 42017221080000002 від 04.01.2017, ще з моменту відкриття зазначеного кримінального провадження 04.01.2017 мав можливість звернутися до суду з клопотанням про надання тимчасового доступу до речей і документів по кримінальному провадженню, проте таке клопотання подав лише через 2 роки - в лютому 2019 року, а з позовом в межах даної справи звернувся зі сплином більше ніж 2 років з моменту винесення ухвали від 06.02.2019 по справі № 639/687/19 (а саме, 25.03.2021), та зі сплином більше ніж через 4 років з моменту відкриття кримінального провадження.

Зазначене свідчить про пропуск прокурором при зверненні до суду встановленого законом строку позовної давності. При цьому, з матеріалів справи також не вбачається наявність обґрунтованих підстав, які б заважали прокурору подати позов в межах встановленого законом строку позовної давності.

Харківська міська рада та Управління комунального майна та приватизації департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради, як сторона оскаржуваного договору, подали до суду заяви про застосування до спірних правовідносин наслідків спливу позовної давності.

Згідно з ч. ч. 3-4 ст. 267 ЦК України, позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Зазначені обставини, з урахуванням вимог вказаних положень Закону, є підставами для прийняття судом рішення про відмови в задоволенні позову.

З урахуванням вимог ст. 129 ГПК України, судові витрати у справі підлягають покладенню на прокурора.

Керуючись ст. ст. 73-74, 76-80, 123, 126, 129, 232-233, 237-238, 240-241 ГПК України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. У позові відмовити повністю

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до ст.ст. 256, 257 Господарського процесуального кодексу України, рішення може бути оскаржене безпосередньо до Східного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складання повного рішення та з урахуванням п.17.5 розділу ХІ "Перехідних положень" ГПК України та п. 4 розділ Х "Прикінцеві положення" ГПК України.

Повне рішення складено "22" липня 2021 р.

Суддя М.І. Шатерніков