Рішення

від 12.07.2021 по справі 640/11236/20

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

місто Київ

12 липня 2021 року справа №640/11236/20

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Кузьменка В.А., за участю секретаря Проценко Р.А. та представників:

позивача: Биструшкіна В.Ю.;

відповідача: Кириченко О.В.

розглянувши у судовому засіданні адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю НАФТА ФОРС (далі по тексту - позивач, ТОВ НАФТА ФОРС ) доГоловного управління ДПС у Київській області (далі по тексту - відповідач, ГУ ДПС) провизнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 26 лютого 2020 року №0025975104

На підставі частини третьої статті 243 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 12 липня 2021 року проголошено вступну та резолютивну частини рішення (скорочене рішення).

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва, зазначаючи про протиправнысть збільшення суми грошового зобов`язання з податку на додану вартість, у зв`язку із тим, що ТОВ НАФТА ФОРС мало право на віднесення до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість, сплачених за тимчасовими митними деклараціями при ввезенні товарів на митну територію України.

На думку позивача, норми податкового законодавства не ставлять у залежність право платника податків на податковий кредит від типу митної декларації (тимчасова митна декларація) як підставу виникнення такого права. Надані ТОВ НАФТА ФОРС тимчасові митні декларації підтверджують факт сплати (нарахування) податку на додану вартість та у розумінні закону є митними деклараціями, що підтверджують право на податковий кредит.

Крім того позивач звертає увагу, що під час перевірки не встановлено обставин несплати позивачем податку на додану вартість при поданні відповідних податкових декларацій.

Ухвалою від 27 травня 2020 року Окружний адміністративний суд міста Києва відкрив провадження в адміністративній справі №640/11236/20 за правилами загального позовного провадження та призначив підготовче засідання.

Ухвалою від 22 лютого 2021 року Окружний адміністративний суд міста Києва закрив підготовче провадження та призначив справу до судового розгляду по суті.

Ухвалою від 17 травня 2021 року Окружний адміністративний суд міста Києва замінив первинного відповідача його правонаступником - ГУ ДПС у Київській області.

Відповідач у письмовому відзиві на позов вказав про відповідність оскаржуваного податкового повідомлення-рішення вимогам законодавства, підтримавши висновки акта перевірки.

Позивач подав відповідь на відзив, в якому зазначив, що тимчасова митна декларація це повноцінна митна декларація, а сплата податку на додану вартість за тимчасовою декларацією надає право імпортеру право на отримання податкового кредиту.

Дослідивши наявні у справі докази, Окружний адміністративний суд міста Києва встановив такі фактичні обставини, що мають значення для вирішення справи.

Право платника податків оскаржити рішення контролюючого органу передбачено пунктом 56.1 статті 56 Податкового кодексу України.

Відповідно до податкового повідомлення-рішення ГУ ДПС від 26 лютого 2020 року №0025975104 за порушення пункту 198.6 статті 198, пункту 200.1 статті 200 Податкового кодексу України ТОВ НАФТА ФОРС збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість за штрафними санкціями на 5 304 113,50 грн.

Зазначене податкове повідомлення-рішення прийняте на підставі акта від 20 грудня 2019 року №2043/10-36-51/42375702 камеральної перевірки даних, задекларованих у податковій звітності з податку на додану вартість ТОВ НАФТА ФОРС за жовтень 2019 року (далі по тексту - акт перевірки).

У висновку акта перевірки встановлено, що ТОВ НАФТА ФОРС в порушення пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України задекларувало суму податкового кредиту в декларації з податку на додану вартість за жовтень 2019 року за рахунок тимчасових митних декларацій на суму податку на додану вартість у розмірі 21 254 998,73 грн., в результаті чого занижене позитивне значення податку, яке сплачується до державного бюджету на суму податку 21 216 454,00 грн.

Такі висновки акта перевірки мотивовані тим, що при здійсненні операцій із ввезення товарів на митну територію України формування податкового кредиту з податку на додану вартість здійснюється лише за умови наявності належним чином оформленої митної декларації. На думку відповідача, за нормами Митного кодексу України тимчасова митна декларація не визнається як документ, подання якого завершує митне оформлення випуску товарів для вільного обігу на митній території України. Після подання тимчасової митної декларації можливі зміни щодо інформації про ввезені товари, а остаточні відомості про такі товари будуть міститись у додатковій митній декларації. Тому, при здійсненні операцій із ввезення товарів на митну територію України формування податкового кредиту на підставі тимчасових митних декларацій не відбувається, а здійснюється за умови належним чином оформленої митної декларації.

Вирішуючи спір по суті позовних вимог, Окружний адміністративний суд міста Києва звертає увагу на таке.

Сторонами визнається, що за перевірений період ТОВ НАФТА ФОРС задекларувало в декларації з податку на додану вартість за жовтень 2019 року суму податкового кредиту з податку на додану вартість у розмірі 21 254 998,73 грн. на підставі тимчасових митних декларацій.

Підпункт в пункту 185.1 статті 185 Податкового кодексу України (тут і далі - нормативні акти у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) визначає, що об`єктом оподаткування податком на додану вартість є операції платників податку з ввезення товарів на митну територію України.

Відповідно до частини першої статті 260 Митного кодексу України якщо декларант або уповноважена ним особа не володіє точними відомостями про характеристики товарів, необхідні для заповнення митної декларації у звичайному порядку, вона може подати митному органу тимчасову митну декларацію на такі товари за умови, що вона містить дані, достатні для поміщення їх у заявлений митний режим, та під зобов`язання про подання додаткової декларації у строк не більше 45 днів з дати оформлення тимчасової митної декларації.

Частина десята статті 260 Митного кодексу України встановлює, що оформлення митним органом тимчасової або періодичної митної декларації передбачає необхідність виконання вимог цього Кодексу, передбачених для поміщення товарів в обраний митний режим та сплати митних платежів або забезпечення їх сплати відповідно до розділу X цього Кодексу.

Згідно з частиною першою статті 261 Митного кодексу України у разі подання відповідно до статей 259 і 260 цього Кодексу попередньої, тимчасової або періодичної митної декларації декларант або уповноважена ним особа повинні протягом строків, визначених відповідно до цього Кодексу, подати органу доходів і зборів додаткову декларацію, яка містить точні відомості про товари, задекларовані за попередньою, тимчасовою або періодичною митною декларацією, що подавалися б у разі декларування цих товарів за митною декларацією, заповненою у звичайному порядку.

Відповідно до пункту 20 частини першої статті 4 Митного кодексу України митна декларація - заява встановленої форми, в якій особою зазначено митну процедуру, що підлягає застосуванню до товарів, та передбачені законодавством відомості про товари, умови і способи їх переміщення через митний кордон України та щодо нарахування митних платежів, необхідних для застосування цієї процедури.

Системний аналіз положень Митного кодексу України вказує, що митне законодавство України під терміном митна декларація передбачає декілька її видів, а саме митна декларація, заповнена у звичайному порядку, попередня митна декларація, тимчасова митна декларація, періодична митна декларація, додаткова декларація.

Незважаючи на те, що стаття 4 Митного кодексу України окремо не містить визначення поняття тимчасова митна декларація , аналіз норм цього Кодексу, а також Положення про митні декларації та Порядку виконання митних формальностей при здійсненні митного оформлення товарів із застосуванням митної декларації на бланку єдиного адміністративного документа, дає підстави для висновку про те, що тимчасова митна декларація є заявою, в якій зазначено митну процедуру, що підлягає застосуванню до товарів і в якій містяться відомості про товари, що переміщуються через митний кордон, тобто є митною декларацією. Для оформлення всіх видів митних декларацій (митної декларації, заповненої у звичайному порядку, попередньої, тимчасової митної декларації періодичної та додаткової митних декларацій) використовуються бланки єдиного адміністративного документа.

Таким чином, суд вважає, що декларування і сплата митних платежів при ввезенні товарів на митну територію України, у тому числі імпортний податок на додану вартість, здійснюється декларантом на підставі тимчасової ситної декларації й уточняється, у разі потреби, на підставі додаткової декларації.

За визначенням підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно розділу V цього Кодексу.

Право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Для операцій із ввезення на митну територію України товарів датою віднесення сум податку до податкового кредиту є дата сплати податку за податковими зобов`язаннями згідно з пунктом 187.8 статті 187 цього Кодексу, а для операцій з постачання послуг нерезидентом на митній території України - дата складення платником податкової накладної за такими операціями, за умови реєстрації такої податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних. (підпункт а пункту 198.1, пункт 198.2 статті 198 Податкового кодексу України).

Відповідно по пункту 187.8 статті 187 Податкового кодексу України датою виникнення податкових зобов`язань у разі ввезення товарів на митну територію України є дата подання митної декларації для митного оформлення.

Згідно з пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв`язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пункт 198.6 статті 198 Податкового кодексу України визначає, що не відносяться до податкового кредиту суми податку сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними / розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 Податкового кодексу України.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до Податкового кодексу України.

Згідно з пунктом 201.12 статті 201 Податкового кодексу України у разі ввезення товарів на митну територію України документом, що посвідчує право на віднесення сум податку до податкового кредиту, вважається митна декларація, оформлена відповідно до вимог законодавства, яка підтверджує сплату податку.

Отже, у контексті спірних правовідносин, з моменту подання платником податків тимчасової митної декларації для митного оформлення ввезених на митну територію України товарів у нього виникають відповідні податкові зобов`язання зі сплати податку на додану вартість, але після сплати цього податку до бюджету платник податків набуває право на віднесення таких сум до податкового кредиту відповідного періоду.

Суд звертає увагу, що таке розуміння норм Податкового кодексу України відповідає характеру і змісту правового регулювання податку на додану вартість та суті його адміністрування, оскільки право на податковий кредит перебуває у прямій залежності саме від факту сплати відповідної суми податку на додану вартість до бюджету, а не від стадії або завершення митних процедур, як помилково вважає контролюючий орган.

При цьому тимчасова митна декларація (як один із видів митних декларацій), оформлена відповідно до вимог законодавства, є належним документом, що посвідчує право на віднесення сплачених сум податку на додану вартість до податкового кредиту на відповідний період, оскільки вона підтверджує фактичну сплату суми податку до відповідного бюджету.

Слід зазначити, що виключно Податковим кодексом України визначаються правила оподаткування податком на додану вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України.

За положеннями Податкового кодексу України у разі ввезення товарів на митну територію України право платника податку на віднесення фактично сплачених сум податку на додану вартість на погашення податкових зобов`язань до складу податкового кредиту виникає на підставі митних декларацій та не поставлено у залежність від процедури завершення митного оформлення.

Платник податку відображає податковий кредит в декларації з податку на додану вартість на підставі належно оформлених тимчасових митних декларацій, які містять електронний підпис і штамп митного органу, який здійснив випуск ввезених товарів у вільний обіг.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 01 червня 2021 року у справі №640/9167/20 при вирішенні ідентичних правовідносин.

Крім того, такий правовий висновок щодо застосування норм права у подібних правовідносинах зробив Верховний Суд у постановах від 19 лютого 2020 року у справі № 480/660/19, від 22 квітня 2021 року у справі 640/19498/19, зазначивши, що контролюючий орган безпідставно пов`язував право на податковий кредит із моментом завершення митних формальностей, адже положення статті 198 Податкового кодексу України чітко вказують на момент, з якого у платника податку виникає право на формування податкового кредиту - дата сплати податку за податковими зобов`язаннями. Верховний Суд зазначив, що документи повинні розглядатися виходячи з їх змісту, а не особливостей їх оформлення. Подання декларації до митних органів є юридично значимим фактом, який тягне за собою виникнення обов`язків зі сплати податків, а тому, відповідно, датою виникнення податкових зобов`язань є дата подання митної декларації для митного оформлення.

Суд зазначає, що в акті перевірки не встановлено, а під час судового розгляду відповідач не довів, що ТОВ НАФТА ФОРС не сплатило усі суми податку на додану вартість за 2019 рік за тимчасовими митними деклараціями до декларування відповідного податкового кредиту. Також суд наголошує, що відповідачем не ставить під сумнів факт сплати позивачем податку на додану вартість до або під час подання тимчасових митних декларацій.

Крім того, відповідач не спростовує, що за перевірений період митні декларації позивача оформлені у відповідності до вимог чинного митного законодавства України.

Враховуючи викладене та установлені обставини справи у їх сукупності, суд приходить до висновку, що позивач правомірно формував податковий кредит з податку на додану вартість на підставі тимчасових митних декларацій.

Суд відхиляє посилання відповідача на правові висновки Верховного Суду, викладені у справі №826/5939/16 та Верховного Суду України у справі №2а-18022/12/2670, оскільки предметом судового розгляду у справі №826/5939/16 були інші правовідносини (бездіяльність податкового органу щодо незабезпечення автоматичного збільшення значення суми податку), ніж, ті, що є спірними у цій справі, та інші обставини справи, а судове рішення у справі №2а-18022/12/2670 ухвалено на підставі правових норм, які на час виникнення спірних правовідносин втратили чинність.

Таким чином, висновки акта перевірки про заниження позитивного значення податку на додану вартість, яке сплачується до державного бюджету, на суму податку 21 216 454,00 грн. є помилковими, а збільшення суми грошового зобов`язання з податку на додану вартість - протиправним, що є підставою для скасування податкового повідомлення-рішення від 26 лютого 2020 року №0025975104.

На думку Окружного адміністративного суду міста Києва, відповідач не довів правомірність та обґрунтованість оскаржуваного податкового повідомлення-рішення з урахуванням вимог встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, адміністративний позов ТОВ НАФТА ФОРС підлягає задоволенню.

Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Таким чином, на користь позивача належить стягнути судовий збір за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ДПС.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 72-77, 241-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю НАФТА ФОРС задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Київській області від 26 лютого 2020 року №0025975104.

3. Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю НАФТА ФОРС понесені ним витрати по сплаті судового збору у розмірі 8 434,20 грн. (вісім тисяч чотириста тридцять чотири гривні двадцять копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Київській області.

Згідно з частиною першою статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Відповідно до частини другої статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України у разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Частина перша статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України встановлює, що апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п`ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 розділу VII Перехідні положення Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Товариство з обмеженою відповідальністю НАФТА ФОРС (08300, Київська обл., м. Бориспіль, вул. Київський Шлях, буд. 84; ідентифікаційний код 42375702);

Головне управління ДПС у Київській області (03151, м. Київ, вул. Народного Ополчення, 5А; ідентифікаційний код 44096797).

Дата складення повного рішення суду - 23 липня 2021 року.

Суддя В.А. Кузьменко