Ухвала

від 22.07.2021 по справі 826/10616/17

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 У Х В А Л А

про залишення позову без розгляду

22 липня 2021 року м. Київ № 826/10616/17

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Чудак О.М., за участю секретаря судового засідання Лисун А.А., представника Головного управління Державної податкової служби у місті Києві Полякової С.Б., у відсутність представників позивача, розглянувши в підготовчому судовому засіданні клопотання представника відповідача про залишення позову без розгляду в адміністративній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Хеппілон Україна" до Головного управління Державної податкової служби у місті Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

установив:

У серпні 2017 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Хеппілон Україна" звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві, у якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 09.06.2017 №0429140101, №0427140101, №0428140101.

Мотивуючи позовні вимоги позивач зазначив про безпідставність прийняття спірних податкових повідомлень-рішень, з огляду на те, що господарські операції по придбанню у Товариства з обмеженою відповідальністю "Дервік Капітал", Товариства з обмеженою відповідальністю "Калабрія Плюс", Товариства з обмеженою відповідальністю "Курсверх", Товариства з обмеженою відповідальністю "Дакстер Трен", Товариства з обмеженою відповідальністю "Дронт", Товариства з обмеженою відповідальністю "Рідмар" (колишня назва "Ісіда груп") товарів, робіт та послуг здійснювались на підставі належним чином оформлених первинних документів, які дають можливість встановити реальність проведених операцій між сторонами. Також позивач стверджує про необґрунтованість висновків контролюючого органу, викладених в акті перевірки від 05.05.2017 щодо порушення позивачем положень податкового законодавства України та вважає посилання відповідача на фіктивність вказаних господарюючих суб`єктів безпідставними та не підтвердженими належними доказами.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 25.10.2018, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 05.03.2019, позовні вимоги задоволено. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві від 09.06.2017 №0429140101, №0427140101, №0428140101. Вирішено стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Хеппілон Україна" понесені ним судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 34161,59 грн за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві.

Постановою Верхового Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 23.10.2020 рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 25.10.2018 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 05.03.2019 у справі №826/10616/17 скасовано, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 21.12.2020 адміністративну справу прийнято та призначено до розгляду в порядку загального позовного провадження.

Однак, в судові засідання, призначені на 22.02.2021, 22.04.2021, 10.06.2021, 08.07.2021 та 22.07.2021 представники позивача не прибули, причини неявки не повідомили, жодних заяв, клопотань зі сторони позивача до суду не надходило.

Суд враховує, що за наявними у справі доказами щодо представництва, секретарем судових засідань виклик на перше судове засідання здійснено шляхом повідомлення ОСОБА_1 дату, час та місце його проведення, про що складено відповідну телефонограму.

На наступне судове засідання в телефонній розмові ОСОБА_1 повідомив, що наразі не уповноважений Товариством з обмеженою відповідальністю "Хеппілон Україна" на представництво, про місцезнаходження юридичної особи чи місце перебування уповноважених представників позивача інформацію повідомити не зміг.

За інформацією, внесеною до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань судом встановлено зміну місцезнаходження позивача на 91016, Луганська обл, м. Луганськ, вул. Совєтская, буд. 73, офіс 153.

Відповідно, секретарем судових засідань надіслано судові повістки за вказаною адресою. Однак, здійснити вказане поштове направлення виявилося неможливим через непідконтрольність Україні даної території, про що уповноваженою особою поштового відділення внесено відповідну помітку.

Відповідно до частини першої статті 131 Кодексу адміністративного судочинства України учасники судового процесу зобов`язані під час провадження у справі повідомляти суд про зміну місця проживання (перебування, знаходження), роботи, служби. У разі неповідомлення про зміну адреси повістка надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку в порядку, визначеному статтею 129 цього Кодексу, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Разом з тим, відповідно до пункту 20 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України особливості судових викликів та повідомлень, направлення копій судових рішень учасникам справи, у разі якщо адреса їх місця проживання (перебування) чи місцезнаходження знаходиться на тимчасово окупованій території України або в районі проведення антитерористичної операції, визначаються законами України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України" та "Про здійснення правосуддя та кримінального провадження у зв`язку з проведенням антитерористичної операції".

Тобто, відповідно до вимог статті 12-1 Закону України Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України учасник справи повідомляється про дату, час і місце судового засідання шляхом виклику в судове засідання через оголошення на офіційному веб-порталі судової влади України.

Таким чином, на наступні всі судові засідання, секретарем судових засідань відповідна інформація розміщувалася веб-порталі судової влади України, про що до матеріалів справи долучено відповідні докази.

Судові засідання у зв`язку із вказаними обставинами неодноразово переносилися.

При цьому, суд зазначає, що відповідно до частини другої статті 44 Кодексу адміністративного судочинства України не лише суд, а і учасники справи зобов`язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

Зокрема, за приписами статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" від 23 лютого 2006 року №3477-IV, суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Обґрунтовуючи висновки про обов`язок сторони належним чином використовувати процесуальні права, Європейський Суд з прав людини у рішення від 07 липня 1989 року у справі "Union Alimentaria Sanders S.A. v. Spain" зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, пов`язаних зі зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Водночас неявка уповноважених представників позивача у п`ять засідання поспіль, неповідомлення про причини неявки та не подання жодних заяв чи клопотань не свідчить про готовність брати участь у судових засідання та взагалі зацікавленість вирішенням заявлених позовних вимог.

Більше того, суд враховує, що скасовуючи рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 25.10.2018 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 05.03.2019 у справі №826/10616/17 Верховний Суд зазначив, що не може визнати законними і обґрунтованими судові рішення попередніх інстанцій, оскільки останні ухвалено без повного та всебічного з`ясування обставин, якими сторони обґрунтовують свої вимоги і заперечення, та інших обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

Зокрема, визначальним для вирішення справи є дослідження та встановлення фактичного руху активів в процесі виконання укладених договорів, і таке дослідження має бути здійснено на підставі первинних документів, складення яких передбачено умовами договорів та які мають бути належним чином оформлені, стосуватись саме господарських операцій за якими було сформовано дані податкового обліку, та які в сукупності мають свідчити про беззаперечний факт реального вчинення таких операцій.

Суд касаційної інстанції вважає, що оскільки висновок контролюючого органу про порушення позивачем податкового законодавства базується на доводі про відсутність реального здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентами, встановлення обставин щодо фактичного здійснення цих операцій є предметом доказування у цій справі. Також, визначальним для вирішення даної справи, є дослідження та встановлення фактичного руху активів в процесі виконання укладених договорів, натомість судами попередніх інстанцій не досліджено належним чином дані обставини, що свідчить про передчасність висновку про наявність підстав для задоволення позову.

При оцінці податкових наслідків господарських операцій з реалізації позивачу вищевказаними контрагентами товарі, робіт та послуг, суди послалися на подані підприємством первинні документи, які складено за наслідками розглядуваних договірних відносин.

При цьому, Верховний Суд зазначає, що податковим законодавством не встановлено конкретного переліку первинних документів, складенням яких мають опосередковуватись ті чи інші господарські операцій. В той же час, критерієм зменшення бази оподаткування податку на прибуток та формування податкового кредиту є можливість на підставі наявних документів зробити беззаперечний висновок про те, що витрати фактично понесені та спрямовані на отримання доходу. Тому, на підтвердження витрат понесених у зв`язку з оплатою спірних послуг, позивач повинен надати, зокрема документи, що свідчать про фактичне виконання постачальниками конкретних видів послуг та про результат виконання кожної послуги окремо у вигляді звіту, висновку тощо.

У справі, що розглядається, на підтвердження факту надання позивачу його контрагентами, а саме Товариством з обмеженою відповідальністю Калабрія Плюс , Товариством з обмеженою відповідальністю Курсверх , Товариством з обмеженою відповідальністю Дакстер Трен , Товариством з обмеженою відповідальністю Дронт комплексних маркетингових та консалтингових послуг, послуг по розміщенню рекламно-інформаційних матеріалів на сторінках веб-ресурсів, робіт з технічного обслуговування та діагностики обладнання (розважальних апаратів, атракціонів), суду, серед іншого, було надано копії договорів, актів прийняття-передачі робіт, актів надання послуг, звітів. При цьому у наданих документах не розкрито зміст наданих послуг, позаяк такі не містять деталізованої інформації про фактично надані роботи та послуги, їх обсяг та результати здійснених заходів, що, у свою чергу, ставить під сумнів їх подальше використання у діяльності позивача. Судами першої та апеляційної інстанції не надано жодної правої оцінки таким документам, а лише констатовано їх наявність.

Також, Верховний Суд звертає увагу, що факт відсутності здійснення господарської операції може підтверджуватись неможливістю реального здійснення платником податків зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу недостатності фізичних, технічних та технологічних можливостей певної особи до вчинення тих чи інших дій, що становлять зміст господарської операції, відсутність управлінського або технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів; облік для цілей оподаткування тільки тих господарських операцій, які безпосередньо пов`язані з виникненням податкової вигоди, якщо для даного виду діяльності також потрібне здійснення й облік інших господарських операцій.

В свою чергу, судами попередніх інстанцій не надано належної оцінки обставинам справи щодо реальності вчинення спірних господарських операцій з реалізації позивачу його контрагентами-постачальниками - Товариством з обмеженою відповідальністю Калабрія Плюс , Товариством з обмеженою відповідальністю Курсверх , Товариством з обмеженою відповідальністю Дакстер Трен , Товариством з обмеженою відповідальністю Дронт , Товариством з обмеженою відповідальністю Рідмар (колишня назва Ісіда груп ) робіт та послуг, не досліджено доказів, а саме: не досліджено відповідність первинних документів вимогам податкового законодавства; не з`ясовано всі умови договорів та специфіки кожної господарської операції позивача з контрагентами окремо; не перевірено фактичне виконання договірних зобов`язань, їх зміст та порядок виконання; не з`ясовано обсягів виконаних робіт та наданих послуг, їх види, зміст, місце та час виконання; не з`ясовано підстав визначення вартості реалізованих позивачу робіт та послуг; не досліджено питання відповідності видів економічної діяльності вказаних суб`єктів господарювання характеру проведених взаємовідносин з позивачем; не досліджено питання цільового використання придбаних робіт та послуг в межах господарської діяльності позивача та не перевірено їх зв`язок з такою господарською діяльністю; не досліджено трудові ресурси, технічні та технологічні можливості контрагентів; не з`ясовано питання щодо обґрунтованості господарської мети та економічної доцільності при укладанні спірних договорів.

З наведеного вбачається, що у справі також залишилися недослідженими докази та невстановленими обставини про те, чи вказані контрагенти позивача були спроможними виконати умови договірних зобов`язань; чи могли реалізувати обсяг спірних робіт та послуг в обумовлені сторонами строки; як мало оформлятися виконання договорів; чи мали контрагенти позивача виробничий, технологічний й кадровий потенціал для досягнення результатів відповідної підприємницької діяльності; чи була у позивача необхідність замовляти роботи та послуги у третіх осіб.

Також Верховний Суд звертає окрему увагу, що як встановлено судами, фактичною підставою для прийняття спірних податкових повідомлень-рішень, став висновок контролюючого орану щодо неправомірності формування позивачем даних податкового обліку за результатом господарських операцій по придбанню у Товариства з обмеженою відповідальністю Дервік Капітал , Товариства з обмеженою відповідальністю Калабрія Плюс , Товариства з обмеженою відповідальністю Курсверх , Товариства з обмеженою відповідальністю Дакстер Трен , Товариства з обмеженою відповідальністю Дронт , Товариства з обмеженою відповідальністю Рідмар (колишня назва Ісіда груп ), Приватного підприємства Діксан Плюс товарів, робіт та послуг, втім під час розгляду ані судом першої інстанції, ані апеляційним адміністративним судом не було досліджено докази та не надано жодної оцінки обставинам щодо реальності вчинення спірних господарських операцій позивача з Товариством з обмеженою відповідальністю Дервік Капітал та Приватним підприємством Діксан Плюс та всій первинній документації, зокрема договорам, актам, звітам, податковим накладним, видатковим накладним, платіжним дорученням тощо.

З огляду на обставини, якими відповідач обґрунтовує позицію щодо відсутності реальності господарських операцій та направленість взаємовідносин між позивачем та контрагентами на безпідставне формування даних податкового обліку з метою заниження податкових зобов`язань, суди повинні були з`ясувати наявність чи відсутність у позивача необхідності придбавати спірні товари, роботи та послуги саме у Товариства з обмеженою відповідальністю Дервік Капітал , Товариства з обмеженою відповідальністю Калабрія Плюс , Товариства з обмеженою відповідальністю Курсверх , Товариства з обмеженою відповідальністю Дакстер Трен , Товариства з обмеженою відповідальністю Дронт , Товариства з обмеженою відповідальністю Рідмар (колишня назва Ісіда груп ), Приватного підприємства Діксан Плюс з урахуванням того, що вказані обставини входять до предмета доказування в даній справі та мають істотне значення для вирішення питання щодо права позивача на формування даних податкового обліку за розглядуваними правочинами.

Також, з метою дослідження фактичного виконання договірних відносин позивача з контрагентами, судам необхідно дослідити первинні бухгалтерські документи, складені під час здійснення господарських операцій, їх відповідність вимогам статті 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , з`ясовувати порядок укладання договорів, вартість придбаних товарів, робіт та послуг, мету їх придбання, а також надати належну оцінку всій первинній документації, зокрема договорам, актам, звітам, податковим накладним, видатковим накладним тощо.

Судами попередніх інстанцій також не досліджено доказів та не надано належної оцінки обставинам справи щодо реальності вчинення спірних господарських операцій Товариства з обмеженою відповідальністю Хеппілон Україна з контрагентами з огляду на доводи контролюючого органу, що зазначені підприємства створені без наміру здійснювати легальну господарську діяльність, а видані позивачу первинні документи, які стали підставою для формування даних податкового обліку, виписані від імені осіб, які приймали участь у створенні вищевказаних суб`єктів господарювання (контрагентів позивача) за грошову винагороду, а тому не можуть вважатись належно оформленими та підписаними повноважними особами звітними документами, які посвідчують факт придбання товарів, робіт та послуг.

На обґрунтування того, що документи, надані позивачем на підтвердження правомірності формування ним даних податкового обліку за оспорюваними операціями, не є достатніми та достовірними, відповідач посилався, зокрема на матеріали кримінальних проваджень відкритих за факом фіктивного підприємництва ряду суб`єктів господарювання, серед яких і контрагенти позивача.

Втім, у порушення принципу офіційного з`ясування всіх обставин справи, судами не перевірено належним чином доводи відповідача щодо наявності протоколів допиту свідків, як осіб, що заперечують свою участь у створенні суб`єктів господарювання з якими позивач мав господарські взаємовідносини, в рамках яких кримінальних справ та за чиєю вказівкою були відібрані вказані письмові пояснення; дані щодо наявності відритих кримінальних проваджень порушених відносно контрагентів позивача за фактом фіктивного підприємництва та ухилення від сплати податків службовими особами господарюючих суб`єктів; не з`ясовано, за яких обставин і в який спосіб налагоджено господарські зв`язки між позивачем та його задекларованим постачальниками, хто персонально брав у цьому участь, не допитано посадових осіб контрагентів позивача, як свідків, з метою з`ясування достовірності пояснень, наданих у рамках досудових розслідувань, що має істотне значення для правильного вирішення спору.

Також судами не з`ясовано стан відповідних кримінальних справ, на які в акті перевірки посилався контролюючий орган, не перевірено наявність/відсутність вироків відносно господарюючих суб`єктів, з якими позивач, у періоді в якому проводилася перевірка мав господарські взаємовідносини, зокрема заключав договори, підписував первинну документацію, проводив оплату за поставлені товари, роботи та послуги, адже наявність судового рішення, прийнятого за результатами розгляду кримінальної справи про злочин, предметом якої є податки, збори, зокрема вироку, ставить під сумнів реальність господарських операцій між позивачем і його контрагентами, та, як наслідок, потребує ретельного та всебічного дослідження обставин, які підтверджують або спростовують факт самого здійснення спірних операцій між сторонами.

Наявність законодавчо визначених обставин для формування витрат та податкового кредиту є обов`язковою, але не є безумовною підставою для визнання правомірності такого формування за умови, якщо податковий орган доведе, що відомості в первинних документах не відповідають дійсності, в тому числі, коли господарські операції не мали реального характеру, були спрямовані на протиправне отримання податкових вигод з метою ухилення від оподаткування.

З урахуванням наведеного, для встановлення правильності відображення у податковому обліку господарських операцій позивача з вищезазначеними контрагентами, судам необхідно не лише констатувати наявність первинних документів, копії яких долучено до матеріалів справи, а дослідити письмові докази з наданням їм обґрунтованої оцінки; допитати свідків; перевірити дані щодо наявності відритих кримінальних проваджень порушених відносно контрагентів позивача за фактом фіктивного підприємництва та ухилення від сплати податків службовими особами господарюючих суб`єктів; з`ясувати реальність задекларованих господарських операцій; перевірити факт реального руху активу; встановити наявність ділової мети у розглядуваних операціях; підтвердити або спростувати добросовісність позивача; оцінити дотримання учасниками господарської операції норм податкового законодавства щодо змісту та наслідків для податкового обліку відповідної операції.

Таким чином, прийнявши справу до провадження та здійснюючи новий розгляд заявлених вимог й заперечень відповідача, судом встановлено необхідність з`ясування поставлених судом касаційної інстанції на розгляд питань.

Зокрема, ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 08.07.2021 витребувано у позивача письмові пояснення з відповідно підтверджуючими їх належним чином завіреними доказами.

Повний текст ухвали також розміщено на веб-порталі судової влади України та направлено до Єдиного реєстру судових рішень. Однак, вимоги ухвали позивачем не виконані, причини невиконання не повідомлені.

Відповідно, пунктом 4 частини першої статті 240 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду, якщо позивач не прибув (повторно не прибув, якщо він не є суб`єктом владних повноважень) у підготовче засідання чи у судове засідання без поважних причин або не повідомив про причини неявки, якщо від нього не надійшло заяви про розгляд справи за його відсутності.

Граматичне тлумачення наведених норм процесуального права дозволяє виокремити чотири умови, за яких суд залишає позовну заяву без розгляду:

(а) неявка позивача в судове засідання;

(б) причини неявки позивача є неповажними або позивач не повідомив про причини неявки;

(в) від позивача не надійшло заяви про розгляд справи за його відсутності;

(г) неявка позивача перешкоджає розгляду справи.

Ще одна умова випливає з системного тлумачення - (д) належне повідомлення позивача про час та місце розгляду справи.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 11.09.2018 у справі №805/3837/17-а.

Пункт 9 частини першої статті 240 Кодексу адміністративного судочинства України також передбачає й таку підставу для залишення позову без розгляду, як не надання у визначений судом строк без поважних причин витребуваних судом доказів, необхідних для вирішення спору.

Враховуючи, що позивач, повідомлений належним чином про дату, час та місце розгляду справи, повторно не прибув у засідання, не повідомив про причини неявки, заяви про розгляд справи за відсутності його представника не подавав, витребувані ухвалою суду докази не надав, а сторона відповідача за не наполягає на розгляді справи по суті, більше того, подала відзив на позовну заяву та наголошувала на необхідності з`ясування ряду питань за участю уповноважених представників товариства, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення клопотання представника відповідача.

На підставі викладеного, керуючись статтями 240, 248, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ухвалив:

Клопотання представника відповідача задовольнити.

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Хеппілон Україна" до Головного управління Державної податкової служби у місті Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, - залишити без розгляду.

Ухвала набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 256 Кодексу адміністративного судочинства України і може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 292-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 розділу VІІ "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Повний текст ухвали складено 23.07.2021.

Суддя О.М. Чудак