Постанова

від 16.06.2021 по справі 757/53784/20-ц

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 757/53784/20 Головуючий 1 інстанція - Бусик О.Л

Провадження № 22-ц/824/5529/2021 Доповідач 2 інстанція - Суханова Є.М.

П О С Т А Н О В А

іменем України

16 червня 2021 року м.Київ

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати в цивільних справах:

головуючого судді: Суханової Є.М.,

суддів: Сержанюка А.С., Мостової Г.І.,

за участю секретаря: Карпенка В.Р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Київського апеляційного суду цивільну справу за апеляційною скаргою, особи, яка не брала участі у справі, ОСОБА_1 на ухвалу Печерського районного суду м. Києва від 08 грудня 2020 року про забезпечення позову в справі за позовом ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю МГВ , третя особа: ОСОБА_3 про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на посаді, скасування реєстраційної дії, скасування запису в трудовій книжці,-

ВСТАНОВИЛА:

У грудні 2020 року ОСОБА_2 звернувся до Печерського районного суду м. Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю МГВ , третя особа: ОСОБА_3 про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на посаді, скасування реєстраційної дії, скасування запису в трудовій книжці.

Разом з позовом звернувся із заявою про забезпечення позову, в якій просив заборонити суб`єктам державної реєстрації юридичних осіб, фізичних осіб- підприємців та громадських формувань, в тому числі Міністерству юстиції України, його структурним підрозділам та територіальним органам, виконавчим органам сільських, селищних та міських рад, обласним, Київській, Севастопольській міським, районним, районним/містах Києві та Севастополі державним адміністраціям, акредитованим суб`єктам державної реєстрації, державним реєстраторам юридичних осіб, громадських формувань, приватним та державним нотаріусам, а також іншим особам та органам у разі виконання ними повноважень державного реєстратора, іншим уповноваженим суб`єктам державної реєстрації юридичних осіб, громадських формувань) проводити реєстраційні дії щодо відомостей, що містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, щодо скасування, зміни реєстраційних дій та записів стосовно керівника, підписанта ТОВ МГВ ОСОБА_3 ; заборонити Товариству з обмеженою відповідальністю "МГВ" вчиняти дії спрямовані на звільнення, відсторонення, припинення повноважень директора (керівника, члена Дирекції) ТОВ МГВ ОСОБА_3 .

Ухвалою Печерського районного суду міста Києва від 08 грудня 2020 року року заяву ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю МГВ , третя особа: ОСОБА_3 про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на посаді, скасування реєстраційної дії, скасування запису в трудовій книжці - задоволено.

Заборонено суб`єктам державної реєстрації юридичних осіб, фізичних осіб- підприємців та громадських формувань, в тому числі Міністерству юстиції України, його структурним підрозділам та територіальним органам, виконавчим органам сільських, селищних та міських рад, обласним, Київській, Севастопольській міським, районним, районним/містах Києві та Севастополі державним адміністраціям, акредитованим суб`єктам державної реєстрації, державним реєстраторам юридичних осіб, громадських формувань, приватним та державним нотаріусам, а також іншим особам та органам у разі виконання ними повноважень державного реєстратора, іншим уповноваженим суб`єктам державної реєстрації юридичних осіб, громадських формувань) проводити реєстраційні дії щодо відомостей, що містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, щодо скасування, зміни реєстраційних дій та записів стосовно керівника, підписанта ТОВ МГВ ОСОБА_3 .

Заборонено Товариству з обмеженою відповідальністю МГВ вчиняти дії спрямовані на звільнення, відсторонення, припинення повноважень директора (керівника, члена Дирекції) ТОВ МГВ ОСОБА_3 .

Не погоджуючись з ухвалою суду першої інстанції, апелянт особа , яка не брала участі у справі, ОСОБА_1 , подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на її незаконність та необґрунтованість, постановлену з порушенням норм процесуального права, просить змінити ухвалу суду першої інстанції та викласти другий абзац резолютивної частини у наступній редакції заборонити суб`єктам державної реєстрації юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, виконавчим органам сільських, селищних та міських рад обласним, Київській, Севастопольській міським, районним, районним/містах Києві та Севастополі державним адміністраціям, акредитованим суб`єктам державної реєстрації, державним реєстраторам юридичних осіб, громадських формувань, приватним та державним нотаріусам, а також іншим особам та органам у разі виконання ними повноважень державного реєстратора, іншим уповноваженим суб`єктам державної реєстрації юридичних осіб, громадських формувань проводити реєстраційні дії щодо відомостей, що містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, щодо скасування, зміни реєстраційних дій та записів стосовно керівника, підписанта ТОВ МГВ (код ЄДРГІОУ І.Е320191) ОСОБА_3 , за виключенням проведення Міністерством юстиції України скасування реєстраційних дій стосовно реєстрації відомостей щодо ТОВ МГВ (код ЄДРПОУ 41320191) у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, що здійснюються у порядку виконання рішень Міністерства юстиції України про скасування реєстраційної дії у порядку, передбаченому частини 7 статті 34 Закону України про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначає, що є учасником ТОВ МГВ з часткою 5% статутного капіталу, та одночасно є його директором, якому рейдери , зокрема ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , приватний нотаріус Сальваровська Н.І., регулярно перешкоджають відновити у ЄДР юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань відомості про себе, як про керівника Товариства.

Окрім того, зазначив, що суд першої інстанції, забезпечуючи позов позивача, постановив заборонити уповноваженому органу виконавчої влади у сфері розгляду скарг на дії державних реєстраторів юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме Міністерству юстиції України виконання своїх наказів про скасування реєстраційний дій (записів) щодо незаконної реєстрації змін в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань стосовно керівника, підписанта ТОВ МГВ Лук`янчука Валентина Олександровича.

Заслухавши доповідь судді-доповідача , перевіривши матеріали справи, в порядку, передбаченому статтею 367 ЦПК України, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

У відповідності до ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до статті 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Відповідно до вимог статті 150 ЦПК України позов забезпечується: накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; 1-1) накладенням арешту на активи, які є предметом спору, чи інші активи відповідача, які відповідають їх вартості, у справах про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави; 2) забороною вчиняти певні дії; 3) встановленням обов`язку вчинити певні дії, у разі якщо спір виник із сімейних правовідносин; 4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов`язання; 5) зупиненням продажу арештованого майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту; 6) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржується боржником у судовому порядку; 8) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів; 9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; 10) іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Суд може застосувати кілька видів забезпечення позову.

Заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Згідно з частиною першою статті 151 ЦПК України у заяві про забезпечення позову повинно бути зазначено предмет позову та обґрунтування необхідності забезпечення позову; захід забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності.

При розгляді заяви про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконанню чи утрудненню виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулась з такою заявою, позовним вимогам.

У пункті 4 постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 22 грудня 2006 року Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді справ про забезпечення позову роз`яснено судам, що при розгляді заяви про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконанню чи утрудненню виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулась з такою заявою, позовним вимогам. З аналізу статей 150-153 ЦПК України можна дійти висновку, що забезпечення позову - це сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання рішення суду у разі задоволення позовних вимог.

З наведених вищевказаних положень закону вбачається, що застосування у справі заходів забезпечення позову є виправданим, якщо з обставин справи встановлено об`єктивну можливість вчинення відповідачем дій, які можуть утруднити чи унеможливити виконання рішення суду в разі задоволенні позову.

При цьому варто враховувати, що підтвердити за допомогою реально існуючих доказів подію, яка ймовірно настане або може настати в майбутньому, фактично неможливо, а тому наявність чи відсутність підстав для забезпечення позову оцінюються судом в залежності від кожного конкретного випадку, з урахуванням фактичних обставин справи і змісту позовних вимог.

Задовольняючи заяву позивача про забезпечення позову по справі за позовом ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю МГВ , третя особа: ОСОБА_3 про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на посаді, скасування реєстраційної дії, скасування запису в трудовій книжці, суд першої інстанції, виходив з того, що предметом позову, є вимога про поновлення на роботі та скасування наказу, який на думку позивача порушує його права, що може цілком реально призвести до неможливості або ж до утруднення виконання рішення суду у випадку задоволення позовних вимог у даній справі,

Натомість, з такою процесуальною позицією суду першої інстанції не може в повній мірі погодитись колегія суддів, бо вона зроблена без урахування дійсних обставин справи.

Так, із наданих заявником доказів вбачається, що апелянт - ОСОБА_1 , є учасником ТОВ МГВ з часткою 5% статутного капіталу, та одночасно є його директором.

З матеріалів справи вбачається, що ТОВ МГВ (ідентифікаційний код ящичної особи 41320191) було засноване у 2017 році, фізичними особами, які зокрема, вклали у нього власне майно. У процесі діяльності частки у Товариство були продані ОСОБА_4 , яка є бізнес-партнером ОСОБА_1 , які разом вклали свої власні кошти та заснували проект щодо побудови сонячної електростанції.

У липні 2019 року Товариство мало власну земельну ділянку, площею 14 га, з відповідним цільовим призначенням для енергогенеруючих підприємств та оформлювало дозволи і погодження для спорудження сонячної електростанції, у зв`язку із не стачею обігових коштів учасники вирішили залучити інвестиції.

Так, було прийнято пропозицію АТ Фінанс Реал , яка позиціонувала себе, як європейський інвестор у сфері сонячної енергії.

Однією із умов фінансування був продаж на користь AT ФІНАНС РЕАЛ частки у статутному капіталі у розмірі 90 %. Вказану умову було прийнято та відчужено учасниками свої частки, таким чином, що AT ФІНАНС РЕАЛ отримав 90 %, апелянт та інший учасник - по 5 % відповідно.

Окремо слід сказати, що частки були реалізовані по номінальній вартості, яка, враховуючи кількість майна, не відповідала ринковій та була нижчою, оскільки очікувались багатомільйонні інвестиції.

Після отримання 90 % статутного капіталу AT ФІНАНС РЕАЛ , виставив іншу умову - надання інвестицій у вигляді процентної позики.

Також, із наданих апелянтом доказів, вбачається, що 22.06.2020 року було виявлено, що згідно ЄДР юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань змінено виконавчий орган управління Товариства на Дирекцію та змінено осіб, які обираються до органу управління Товариства, уповноважених представляти Товариства, у правовідносинах з третіми особами та осіб, які мають право вчиняти дії від імені Товариства без довіреності, у тому числі підписувати договори та дані про наявність обмежень щодо представництва від імені Товариства.

Також було призначено на посаду Диретора з правових питань та комплаєнсу ОСОБА_5 , затверджено нову редакцію статуту Товариства.

Таким чином, представника АТ Фінанс реал було змінено органи управління, осіб, які їх очолюють Товариство з метою повного контролю над Товариством, який у свою чергу необхідний для виведення активів (рухомого та нерухомого майна, земельні ділянки, будівлі) з Товариства шляхом укладення договорі іпотеки та застави.

Відповідно до ч . 1 ст. 34 Закону України Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань , рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єкта державної реєстрації можуть бути оскаржені до Міністерства юстиції України та його територіальних органів або до суду.

Відповідно до норм вказаного вище Закону, Міністерство юстиції України та йото підрозділи не здійснюють реєстраційних дій, а лише скасовують реєстраційні дії за результатами розгляду скарг на такі реєстраційні дії.

Таким чином позов забезпечено так, щоб унеможливити виконання Міністерством юстиції України своїх функцій, передбачених частини 7 статті 34 Закону України Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань .

Колегія суддів, вважає, що при розгляді вказаної заяви, судом першої інстанції не було досліджено обставин, які повинні бути враховані на етапі дослідження заяви про скасування заходів забезпечення позову, а саме: було заборонено уповноваженому органу виконавчої влади у сфері розгляду скарг на дії державних реєстраторів юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань Міністерству юстиції України виконання своїх наказів про скасування реєстраційних дій( записів) щодо незаконної реєстрації змін в Єдиному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань стосовно керівника.

За таких обставин не можна вважати, що судом першої інстанції в повному обсязі з`ясовано обставини, що мають значення для справи, а висновки суду про відсутність належних та допустимих доказів на підтвердження наявності фактичних обставин, з якими пов`язується необхідність застосування забезпечення позову, не ґрунтуються на оцінці доказів, наявних в матеріалах справи.

Одночасно із зазначеним колегія суддів звертає увагу на наступне.

Відповідно до статті 1 Протоколу № 1 до Європейської Конвенції з прав людини кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

При здійсненні судочинства суди застосовують Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року № ETS № 005 та практику Європейського суду з прав людини як джерело права (стаття 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини ).

Відповідно до статті 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Відповідно до статті 13 Конвенції кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

При цьому ЄСПЛ у рішенні від 29 червня 2006 року у справі Пантелеєнко проти України зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.

У рішенні від 31 липня 2003 року у справі Дорани проти Ірландії ЄСПЛ зазначив, що поняття ефективний засіб передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. При цьому, як наголошується у рішенні ЄСПЛ, ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними.

При вирішенні справи Каіч та інші проти Хорватії (рішення від 17 липня 2008 року) ЄСПЛ вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту, але без його практичного застосування. Таким чином, обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.

Таким чином, держава Україна несе обов`язок перед заінтересованими особами забезпечити ефективний засіб захисту порушених прав, зокрема - через належний спосіб захисту та відновлення порушеного права. Причому обраний судом спосіб захисту порушеного права має бути ефективним та забезпечити реальне відновлення порушеного права.

ЄСПЛ у рішенні від 20 липня 2004 року у справі Шмалько проти України вказав, що право на виконання судового рішення є складовою права на судовий захист, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду (пункт 43).

З огляду на вищенаведене колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для забезпечення позову, оскільки відсутні належні та допустимі докази того, що саме стало підставою для заборони Міністерству юстиції України здійснення повноважень, щодо скасування протиправних реєстраційних дій передбачених ч.7 ст. 34 Закону України Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань .

Колегія суддів вважає, що оскаржувана ухвала містить лише посилання на поданий позов , заяву про забезпечення позову, та норми ЦПК України, які встановлюють порядок забезпечення позову. Однак, при цьому вона не містить обґрунтування потреби у забезпеченні позову, яким чином забезпечення позову чи його не забезпечення може вплинути на виконання можливого рішення суд у майбутньому. Натоміть відсутні висновки суду першої інстанції щодо співмірності заходів забезпечення заявленого позову.

Відповідно до п.2 ч.1 ст.374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Згідно ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю та ухвалення нового рішення є: 1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Виходячи з вищенаведеного, ухвала суду першої інстанції не може вважатись такою, що ухвалена з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, у зв`язку з чим наявні підстави для її скасування з ухваленням нового судового рішення про відмову у задоволенні ОСОБА_2 про забезпечення позову з наведених вище підстав.

Керуючись ст.ст. 367, 368, п. 2 ч. 1 ст. 374, ст.ст. 376, 381-384, 386, 389 ЦПК України , суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу особи, яка не брала участі у справі, ОСОБА_1 - задовольнити частково.

У задоволені заяви про забезпечення позову ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю МГВ , третя особа: ОСОБА_3 про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на посаді, скасування реєстраційної дії, скасування запису в трудовій книжці відмовити.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню не підлягає.

Головуючий: Є.М. Суханова

Судді: А.С. Сержанюк

Г.І. Мостова