Постанова

від 21.07.2021 по справі 923/121/20

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 липня 2021 року м. ОдесаСправа № 923/121/20 м. Одеса, проспект Шевченка, 29, зал судових засідань Південно-західного апеляційного господарського суду №6

Південно-західний апеляційний господарський суд у складі:

головуючого судді Савицького Я.Ф.,

суддів Діброви Г.І.,

Принцевської Н.М.,

секретар судового засідання - Бебик А.М.,

за участю представників учасників судового процесу:

від позивача: не з`явився;

від відповідача: Долженко В.Б., директор;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Виробничого кооперативу "Таврія"

на додаткове рішення Господарського суду Херсонської області

від 25.06.2020 року (повний текст складено 06.07.2020 року)

у справі № 923/121/20

за позовом: Щасливцевської сільської ради Генічеського району Херсонської області

до відповідача: Виробничого кооперативу "Таврія"

про визнання додаткової угоди укладеною, -

суддя суду першої інстанції: Сулімовська М.Б.

час та місце винесення рішення: 25.06.2020р., м. Херсон, вул. Театральна, 18, Господарський суд Херсонської області

Сторони належним чином повідомлені про час і місце засідання суду.

В судовому засіданні 21.07.2021р. відповідно до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

В С Т А Н О В И В:

У лютому 2020 року Щасливцевська сільська рада Генічеського району Херсонської області звернулась до Господарського суду Херсонської області із позовною заявою до Виробничого кооперативу "Таврія" про визнання укладеною додаткову угоду до договору оренди землі №4АА002202-040972000004 від 06.02.2009р. (дата підписання 11.08.2008р.) з протоколом розбіжностей від 16.01.2009р. та Додатковою угодою №1 від 02.02.2009р., в редакції запропонованій позивачем і наведеній ним у позовній заяві.

Рішенням Господарського суду Херсонської області від 10.06.2020р. у справі №923/121/20 в задоволені позову Щасливцевської сільської ради Генічеського району Херсонської області до Виробничого кооперативу "Таврія" про визнання додаткової угоди укладеною відмовлено.

При цьому, у відзиві на позовну заяву Виробничий кооператив "Таврія" (далі також - відповідач, ВК Таврія ) заявив клопотання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу, яким навів попередній розрахунок відповідних судових витрат у розмірі 7 000,00 грн.

У судовому засіданні 10.06.2020р. в якості доказів понесення витрат на оплату послуг на правничу допомогу представником відповідача подано до суду:

- копію Договору про надання правничої допомоги №б/н від 12.03.2020р.;

- копію Додаткової угоди №1 від 12.03.2020р. до Договору №б/н від 12.03.2020р. про надання правничої допомоги;

- копію платіжного доручення №12 від 09.06.2020р. про сплату 7000,00 грн. за надання правничих послуг.

Крім того, у цьому судовому засіданні представник відповідача звернувся до суду з клопотанням про відкладення вирішення питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу для надання можливості подати до суду додаткові докази у встановлений Господарським процесуальним кодексом строк.

Ухвалою суду від 16.06.2020р. для розгляду клопотання відповідача про стягнення витрат на професійну правничу допомогу призначено судове засідання на 25.06.2020р.

17.06.2020р. від відповідача до суду першої інстанції надійшли додаткові докази щодо понесених судових витрат, а саме:

- копія Додаткової угоди №2 від 11.06.2020р. до Договору №б/н від 12.03.2020р. про надання правничої допомоги;

- копія Акту №1 від 12.06.2020р. до Договору про надання правничої допомоги від 12.03.2020р.;

- дублікат квитанції від 12.06.2020р. №0.0.1733416590.1 про сплату 4000,00 грн. за надання правничої допомоги.

Судова колегія звертає увагу, що Щасливцевська сільська рада наданим їй процесуальним правом щодо зменшення суми судових витрат не скористалась, відповідної заяви або заперечення стосовно заявленого клопотання відповідача не надала.

Додатковим рішенням Господарського суду Херсонської області від 25.06.2020р. заяву ВК "Таврія" про стягнення витрат на правничу допомогу задоволено частково. Покладено судові витрати ВК "Таврія" на професійну правничу допомогу в розмірі 2000,00 грн. на Щасливцевську сільську раду та стягнуто з останньої вказані кошти на користь відповідача. В решті заяви відмовлено.

Частково задовольняючи клопотання ВК "Таврія" про стягнення витрат на правничу допомогу, місцевий господарський суд дійшов висновку, що вказаний Адвокатським об`єднанням затрачений час був невиправдано завищеним, а тому, розмір вказаних витрат є частково співмірним з наданими послугами адвоката, пов`язаними із розглядом даної справи.

При цьому, визначаючи суму відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, суд першої інстанції послався на правові позиції, викладені у постанові Об`єднаної палати Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019р. у справі № 922/445/19 та у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 07.11.2019р. у справі №905/1795/18 та виходив, зокрема, з того, що:

- надання правничої допомоги відповідачу при підготовці цієї справи до розгляду не вимагала значного обсягу юридичної і технічної роботи, нормативно-правове регулювання спірних правовідносин не змінювалося, а судова практика щодо вирішення спірних правовідносин є сталою та передбачуваною;

- з матеріалів справи не вбачається, що поданий до суду відзив на позовну заяву та додані до нього документи дійсно були підготовлені адвокатом;

- викладені у відзиві обставини не стосуються безпосередньо предмету спору, містять лише посилання на правовідносини сторін, що мали місце впродовж тривалого часу;

- відзив не містить посилань на судову практику з аналогічних спорів та приписів законодавства, що безпосередньо стосуються предмету спору, та не містить посилань на обставини, що стали підставою для відмови у задоволенні позову;

- решта послуг адвокатського об`єднання, відповідно до акта № 1, полягає у аналізі позовної заяви, судової практики та законодавства, надання консультацій,

- в акті виконаних робіт є дублюючі положення щодо надання консультацій, не наведено, в чому саме полягає послуга адвоката при наданні усних консультацій, консультуванні перед судовими засіданнями та підготовкою виступу у судових дебатах;

- представництво інтересів відповідача безпосередньо в суді адвокатом не здійснювалось;

- аналіз визначених сторонами в акті виконаних робіт, з врахуванням поданих відповідачем до матеріалів справи заяв по суті справи (відзиву та доданих до нього документів), свідчить про штучне завищення обсягу виконаних адвокатським об`єднанням послуг та витраченого на їх надання часу;

- даний спір для кваліфікованого юриста є незначної складності, позовна заява та додані до неї документи мають невеликий обсяг. При цьому, відзив відповідача, фактично, містить аналіз інших обставин, аніж тих, на які посилається позивач у позові.

Не погоджуючись з додатковим рішенням суду першої інстанції, ВК «Таврія» звернувся до Південно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просив додаткове рішення скасувати, прийняти нове, яким задовольнити заяву та стягнути з позивача судові витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 11 000,00 грн.

Обґрунтовуючи апеляційну скаргу, ВК «Таврія» вказав, що висновок суду першої інстанції про те, що відповідачем не було подано до суду клопотання про збільшення витрат на професійну правничу допомогу з попередньо заявлених у відзиві 7 000,00 грн. до 11 000,00 грн. є неправомірним, оскільки наявність такого клопотання є необов`язковою, враховуючи подання відповідачем доказів додатково понесених ним витрат на правову допомогу у сумі 4 000,00 грн.

Апелянт наполягає на тому, що місцевий господарський суд безпідставно зменшив розмір витрат на оплату правничої допомоги адвоката, заявлених відповідачем до стягнення, тоді як норми чинного законодавства та правова позиція передбачають можливість такого зменшення лише за наявності відповідного клопотання, яке від позивача не надходило.

Крім того, позивач зауважує, що висновок місцевого господарського суду про те, що з наданого відповідачем відзиву на позовну заяву не вбачається, що він був підготовленій адвокатом, є безпідставним з огляду на те, що нормами чинного законодавства не передбачено обов`язку сторони у справі доводити участь адвокатського об`єднання при написанні відзиву.

У відзиві на апеляційну скаргу Щасливцевська сільська рада не погодилась з доводами останньої та просила судову колегію залишити апеляційну скаргу без задоволення.

Постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 22.10.2020р. у справі №923/121/20 (головуючий суддя Разюк Г.П., судді: Колоколов С.І., Головей В.М.) додаткове рішення Господарського суду Херсонської області від 25.06.2020р. у справі №923/121/120 залишено без змін, апеляційну скаргу Виробничого кооперативу "Таврія" - без задоволення.

Суд апеляційної інстанції, залишаючи без змін рішення місцевого суду, зазначив, зокрема, про те, що господарський суд з власної ініціативи може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу, що в свою чергу узгоджується із приписами ч.ч. 5, 7, 9 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України; згідно із постановами Верховного Суду від 07.11.2019р. у справі №905/1795/18 та від 08.04.2020р. у справі №922/2685/19, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг; при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також, критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи; наявні в матеріалах справи докази не є безумовною підставою для відшкодування судом відповідачу витрат на професійну правничу допомогу в зазначеному ним розмірі, адже цей розмір має бути не лише доведений, а і документально обґрунтований та відповідати критерію розумної необхідності таких витрат; з наданих відповідачем доказів щодо понесення судових витрат вбачається дублювання робіт адвоката; дана справа є нескладною і обсяг доданих до позовної заяви документів є незначним; безпосередньо в суді представництво інтересів відповідача адвокатом не здійснювалось.

Постановою Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду від 18.05.2021р. у справі №923/121/20 постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 22.10.2020р. у справі №923/121/20 скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції

При цьому, у своєї постанові Верховним Судом зазначено, що із встановлених судом у даній справі обставин вбачається, що витрати на професійну правничу допомогу, заявлені до стягнення відповідачем, пов`язані з розглядом справи в суді першої інстанції, є, за певним виключенням обґрунтованими, тобто підтвердженими належними доказами.

Разом з тим, більша частина оскаржуваного додаткового рішення складається з оцінки співмірності розміру витрат на оплату послуг адвоката із складністю справи, обсягом та змістом наданих адвокатом послуг у даній справі; часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг) без викладення судом мотивів, згідно з якими, з урахуванням встановлених обставин та досліджених доказів, суд дійшов висновків про співмірність понесених витрат на правничу допомогу саме у розмірі 2 000, 00 грн.

Крім того, Верховний суд вказав, що місцевий господарський суд виходив з того, що відповідач не заявляв клопотання про збільшення витрат на правову допомогу з попередньо заявлених у відзиві 7 000,00 грн. до 11 000,00 грн., з чим не погодився ВК «Таврія» , оскільки наявність такого клопотання є необов`язковою враховуючи подання відповідачем доказів додатково понесених ним витрат на правову допомогу у сумі 4 000,00 грн.

Проте, суд апеляційної інстанції ці доводи не спростував.

Також, суд касаційної інстанції зауважив, що апеляційний суд, зазначаючи про не співмірність заявлених судових витрат на оплату правничої допомоги в заявленої відповідачем сумі, не навів у своїй постанові чітких та конкретних мотивів стосовно наявності підстав для часткового задоволення заяви і стягнення з позивача на користь відповідача витрат на професійну правничу допомогу саме в розмірі 2 000,00 грн. та не зазначив, які саме витрати не підлягають відшкодуванню повністю або частково.

18.06.2021р. матеріали справи №923/121/20 надійшли до Південно-західного апеляційного господарського суду.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 23.06.2021р. відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Виробничого кооперативу "Таврія" на додаткове рішення Господарського суду Херсонської області від 25.06.2020р. у справі №923/121/20, розгляд справи призначено на 21.07.2021р.

20.07.2021р. до суду апеляційної інстанції від Генічеської міської ради надійшло клопотання про заміну позивача у даній справі №923/121/20 - Щасливцевської сільської ради Генічеського району Херсонської області на її правонаступника - Генічеську міську раду. Крім того, Генічеська міська рада також заявила клопотання про перенесення розгляду справи на іншу дату, ознайомлення з матеріалами справи, поновлення строку на надання відзиву (заперечень) на позовну заяву у справі №923/121/20 та призначення проведення наступних судових засідань у режимі відеоконференції.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 21.07.2021р. у задоволенні клопотання Генічеської міської ради про заміну позивача у справі №923/121/21 його правонаступником відмовлено.

У зв`язку з цим, оскільки інші клопотання, наведені вище, були похідними від клопотання щодо процесуального правонаступництва, колегія суддів дійшла висновку про відмову в їх задоволенні тощо.

У судовому засіданні 21.07.2021р. оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Згідно зі ст. 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши викладені в апеляційній скарзі доводи апелянта, перевіривши правильність юридичної оцінки встановлених фактичних обставин справи, застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при винесені додаткового рішення, колегія суддів Південно-західного апеляційного господарського суду дійшла наступних висновків.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами, між Виробничим кооперативом "Таврія" (Клієнт) та Адвокатським об`єднанням "Єрмолаєв, Крижановський та партнери" (Адвокатське об`єднання) 12.03.2020р. було укладено договір №б/н про надання правничої допомоги (Договір).

За умовами вказаного Договору Адвокатське об`єднання бере на себе зобов`язання представляти інтереси Клієнта в усіх установах, підприємствах, організаціях, державних органах, з правом подання та одержання від імені Клієнта заяв, скарг, довідок та інших документів, а також надавати необхідну правову допомогу у кримінальному, цивільному, адміністративному судочинстві, виконувати доручення Клієнта, що не суперечать діючому законодавству, використовувати передбачені законодавчими актами засоби і методи представництва інтересів Клієнта.

За приписами п. 2.1. Договору, Адвокатське об`єднання надає Клієнту необхідну юридичну допомогу, у т.ч. письмові або усні консультації за будь-якими правовими питаннями.

Пунктом 5.1. Договору встановлено, що ціни за надані послуги за цим Договором визначаються окремою додатковою угодою.

12.03.2020р. між ВК "Таврія" та Адвокатським об`єднанням "Єрмолаєв, Крижановський та партнери" укладено Додаткову угоду №1 до Договору про надання правничої допомоги від 12.03.2020р., відповідно до якої вартість правової допомоги, що надається Адвокатським об`єднанням Клієнту в межах Договору про надання правничої допомоги №б/н від 12.03.2020р. становить 7000,00 грн., сума вартості правової допомоги може бути збільшена чи зменшена за домовленістю сторін з урахуванням обсягу надання правової допомоги Клієнту.

Вказана сума перерахована Клієнтом Адвокатському об`єднанню, про що свідчить платіжне доручення від 09.06.2020р. №12 на суму 7000,00 грн., що міститься у матеріалах справи.

В подальшому, 11.06.2020р. між ВК "Таврія" та Адвокатським об`єднанням "Єрмолаєв, Крижановський та партнери" укладено Додаткову угоду №2 до Договору про надання правничої допомоги від 12.03.2020р., згідно з якою сторони збільшили вартість правової допомоги, що надається Адвокатським об`єднанням Клієнту в межах Договору до загальної суми 11 000,00 грн.

При цьому, сторони передбачили, що сума вартості правової допомоги може бути збільшена чи зменшена за домовленістю сторін з урахуванням обсягу надання правової допомоги Клієнту. Враховуючи те, що Клієнтом вже було сплачено 7000,00 грн., Клієнт сплачує 4000,00 грн. протягом 5 банківських днів.

Відповідно до квитанції від 12.06.2020р. №0.0.1733416590.1 відповідачем було перераховано Адвокатському об`єднанню 4000,00 грн. за надання правничих послуг.

Згідно Акту №1 виконаних робіт до Договору від 12.03.2020р. роботи виконані у наступному обсязі:

- надання усної консультації (витрачений час - 1 год., вартість - 1 000,00 грн.);

- аналіз позовної заяви з додатками (витрачений час - 1:30 год., вартість - 1 500,00 грн.);

- аналіз судової практики (витрачений час 1:30 год., вартість -1 500,00 грн.);

- аналіз законодавства (витрачений час - 1 год., вартість - 1 000,00 грн.);

- написання відзиву на позовну заяву та формування копій (витрачений час - 3 год., вартість 3 000,00 грн.);

- консультування перед судовими засіданнями (витрачений час - 2 години, вартість - 2 000,00 грн.);

- підготовка виступу у судових дебатах (витрачений час - 1 год., вартість - 1 000,00 грн.).

Загальна вартість робіт склала 11 000,00 грн., яку позивач і просив стягнути з відповідача в якості витрат на професійну правничу допомогу.

Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (п.12 ч.3 ст.2 Господарського процесуального кодексу України).

Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості; ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору

У відповідності до статті 131-2 Конституції України для надання професійної правничої допомоги в Україні діє адвокатура.

Право учасників справи користуватися правничою допомогою передбачено ст. 16 Господарського процесуального кодексу України.

Статтею 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" передбачено, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Відповідно до ст. 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

За положеннями ч.ч. 1, 2 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. 3 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України).

Пунктом 2 ч. 2 ст.126 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що розмір суми, яка підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат (додаткова постанова Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020р. у справі №755/9215/15ц).

Крім того, відповідно до п. 1 ч.2 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України, розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

Порядок розподілу судових витрат визначено статтею 129 Господарського процесуального кодексу України.

Частина 8 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України встановлює, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Виходячи із вищенаведених приписів чинного законодавства, необхідною умовою для вирішення питання про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу є наявність доказів, які підтверджують фактичне здійснення таких витрат учасником справи. (аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 14.11.2018р. у справі №910/8682/18).

На підтвердження надання правової допомоги суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 24.09.2020р. у справі №520/9408/18.

Відповідно до ч.1 ст. 901 та ч.1 ст. 903 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Цивільний кодекс України, а саме глава 63, яка присвячена договору про надання послуг, не вимагає обов`язкового оформлення акта на підтвердження надання послуг. Даний документ складається у тих випадках, коли потрібно в документальній формі зробити підтвердження факту виконаних робіт тією стороною, яка є виконавцем за договором.

За змістом статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Таким чином, якщо стороною буде документально доведено, що нею понесено витрати на правову допомогу, а саме: надано договір на правову допомогу, акт приймання-передачі наданих послуг, платіжні документи про оплату таких послуг, розрахунок таких витрат, то у суду відсутні підстави для відмови у стягненні таких витрат стороні, на користь якої ухвалено судове рішення.

Отже, необхідною умовою для вирішення питання про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу є наявність доказів, які підтверджують фактичне здійснення таких витрат учасником справи.

Судова колегія зазначає, що надані ВК Таврія Договір про надання правничої допомоги від 12.03.2020р., Додаткові угоди від 12.03.2020р. та 11.06.2020р. до Договору, платіжне доручення від 09.06.2020р. №12 на суму 7000,00 грн. та квитанція від 12.06.2020р. №0.0.1733416590.1 на суму 4 000,00 грн., Акт №1 виконаних робіт до Договору, у їх сукупності є належними та достатніми доказами на підтвердження наявності підстав для відшкодування судом витрат на професійну правничу допомогу у зазначеному розмірі, оскільки цей розмір судових витрат доведений, документально обґрунтований та відповідає критерію розумної необхідності таких витрат.

Водночас, судова колегія вказує, що приписами ч.ч. 4 - 5 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Тобто, положеннями статті 126, 128 Господарського процесуального кодексу України іншій стороні надано право заперечувати проти заявленого розміру витрат на професійну правничу допомогу. На сторону, яка заявляє про неспівмірність вказаних витрат, покладається обов`язок доведення неспівмірності витрат на оплату послуг адвоката.

Як вбачається з матеріалів справи, Щасливцевська сільська рада Генічеського району Херсонської області не надала до суду клопотання щодо зменшення заявленої представником відповідача суми на оплату правничої допомоги адвоката, а відсутність клопотання сторони про зменшення витрат на професійну правову допомогу виключає можливість суду самостійно зменшувати розмір витрат на професійну правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Така правова позиція викладена у постановах Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 22.11.2019р. у справі № 902/347/18 та від 03.10.2019р у справі №922/445/19, а також, в Постанові Верховного Суду від 14.05.2019р. у справі №904/65/18.

У наведених правових актах Верховний Суд зазначив, що при вирішенні усіх наступних спорів у подібних правовідносинах слід врахувати, що за відсутності клопотання іншої сторони про зменшення витрат на професійну правову допомогу у суду відсутні правові підстави для зменшення заявлених позивачем до відшкодування витрат на правову допомогу, які належно підтверджені.

В наступному ці висновки послідовно було підтверджено і в постановах Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 22.11.2019р. у справі №910/906/18 та від 06.12.2019р. у справі №910/353/19.

З огляду на встановлені апеляційним судом обставини, колегія суддів вважає, що заява відповідача про стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу підлягає задоволенню в повному обсязі.

Проте, як зазначалось вище, місцевим господарським судом при винесенні додаткового рішення у даній справі №923/121/20 було лише частково задоволено відповідну заяву ВК Таврія та стягнуто на користь останнього з позивача 2 000,00 грн. витрат на професійну правову допомогу замість заявлених 11 000,00 грн.

При цьому, суд першої інстанції зменшив суму заявлених відповідачем витрат за власною ініціативою, зокрема, з підстав завищення Адвокатським об`єднанням затраченого часу на надання відповідних послуг, у зв`язку з чим розмір вказаних витрат суд визнав лише частково співмірним з наданими послугами адвоката. Крім того, суд врахував відсутність клопотання з боку відповідача щодо збільшення розміру витрат на адвоката.

У зв`язку з цим, колегія судів зазначає, що загальне правило розподілу судових витрат визначене в ч. 4 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України. Разом із тим, у частині 5 наведеної норми цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.

Так, за змістом ч. 5 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Отже, аналізуючи приписи ч.5 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, слід дійти висновку, що суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, установить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.

Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого ч. 4 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, визначені також положеннями частин 6, 7, 9 ст. 129 цього Кодексу.

Під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

У такому випадку суд, керуючись частинами 5-7, 9 статті 129 зазначеного Кодексу, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правову допомогу повністю або частково, та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому, в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Вирішуючи питання про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, Верховний Суд неодноразово вказував на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020р. у справі № 755/9215/15-ц).

Такі критерії оцінки поданих заявником доказів суд застосовує з урахуванням особливостей кожної справи та виходячи з принципів верховенства права та пропорційності, приписів статей 123 - 130 Господарського процесуального кодексу України та з урахуванням практики Європейського суду з прав людини, що суди застосовують як джерело права згідно зі статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини".

Отже, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності) та критерію розумності їхнього розміру, з урахуванням конкретних обставин справи та доводів сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, у рішеннях від 12.10.2006 у справі "Двойних проти України" (пункт 80), від 10.12.2009 у справі "Гімайдуліна і інших проти України" (пункти 34-36), від 23.01.2014 у справі "East/West Alliance Limited" проти України", від 26.02.2015 у справі "Баришевський проти України" (пункт 95) зазначається, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими (необхідними), а їхній розмір - обґрунтованим.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" від 28.11.2002 зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір (аналогічна правова позиція викладена Касаційним господарським судом у складі Верховного Суду у додаткових постановах від 20.05.2019р. у справі №916/2102/17, від 25.06.2019р. у справі №909/371/18, у постановах від 05.06.2019р. у справі №922/928/18, від 30.07.2019р. у справі № 911/739/15 та від 01.08.2019р. у справі №915/237/18).

Також, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у постанові від 08.04.2021р. справі №922/2321/20 акцентував увагу на тому, що розглядаючи заяву сторони судового процесу про компенсацію понесених нею витрат на професійну правничу допомогу, суду належить дослідити та оцінити додані заявником до заяви документи на предмет належності, допустимості та достовірності відображеної у них інформації. Зокрема, чи відповідають зазначені у документах дані щодо характеру та обсягу правничої допомоги, наданої адвокатом, документам, наявним у судовій справі, чи не вчиняв адвокат під час розгляду справи дій, які призвели до затягування розгляду справи, зокрема, але не виключно, чи не подавав явно необґрунтованих заяв і клопотань, чи не включено у документи інформацію щодо витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, які не підтверджені належними доказами та навпаки, якими доказами підтверджується заявлена до відшкодування сума, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги.

Таким чином, для включення всієї суми гонорару у відшкодування за рахунок позивача відповідно до положень статті 126 Господарського процесуального кодексу України, має бути установлено, що за цих обставин справи такі витрати відповідача були необхідними, а розмір цих витрат є розумним та виправданим. Отже, суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.

З врахуванням викладеного, у застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який, тим не менш, повинен ґрунтуватися на критеріях, визначених у ч. 4 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України. Ці критерії суд застосовує за наявності наданих стороною, - яка вказує на неспівмірність витрат, - доказів та обґрунтування невідповідності заявлених витрат цим критеріям (аналогічна правова позиція викладена в додатковій постанові Верховного Суду від 05.03.2020р. у справі № 911/471/19).

Разом з тим, таких доказів або обґрунтувань, у тому числі розрахунків, які свідчили б про неправильність розрахунку витрат або про неналежність послуг адвоката до справи, позивач не надав.

Враховуючи наведене, колегія суддів зазначає, що зменшення судом першої інстанції суми заявлених відповідачем витрат, без відповідного клопотання позивача з власної ініціативи, на підставі завищення Адвокатським об`єднанням затраченого часу на надання відповідних послуг, є помилковим та передчасним.

Стосовно ненадання клопотання про збільшення розміру адвокатських витрат, судова колегія зазначає наступне.

Як свідчать матеріали справи, за умовами укладеного 12.03.2020р. між ВК Таврія та Адвокатським об`єднанням Договору про надання правової допомоги № б/н, розмір гонорару Адвокатського об`єднання погоджується окремою додатковою угодою до зазначеного Договору.

У матеріалах справи містяться відповідні додаткові угоди, згідно із якими загальна вартість правової допомоги Адвокатського об`єднання, що надається Клієнтові дорівнює 11 00,00 грн.

12.03.2020р. між Клієнтом та Адвокатським об`єднанням підписано Акт виконаних робіт на суму 11 00,00 грн.

Судова колегія зазначає, що кінцевий розрахунок судових витрат, понесених при розгляді справи, не повинен бути аналогічним попередньому, оскільки сторона заздалегідь не може передбачити, які процесуальні дії їй необхідно буде вчиняти у процесі судового розгляду.

Вказане узгоджується із приписами ч.6 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якої передбачається можливість перевищення суми, заявленої в попередньому (орієнтовному) розрахунку, остаточною сумою для відшкодування.

Оскільки сума надання адвокатських послуг передбачалась умовами Договору про надання правової допомоги та Додатковими угодами, а попередній розрахунок суми судових витрат відповідачем було подано разом із відзивом на позовну заяву (тобто до початку розгляду справи), в якому сума витрат на правничу допомогу була вказана в розмірі 7 000,00 грн. без урахування додаткової суми, яка в подальшому виникла, у зв`язку із розглядом справи, колегія суддів вважає, що відповідач не міг зазначити остаточної суми та передбачити збільшення витрат на час подання попереднього (орієнтовного) розрахунку, а тому, надав відповідні документи щодо збільшення витрат на професійну правову допомогу у судовому засіданні 10.06.2020р., як того вимагає чинне законодавство, до закінчення судових дебатів та усно заявив (під звукозапис у судовому засіданні 10.06.2020р., що додатково підтверджується протоколом судового засідання) клопотання про стягнення остаточної суми судових витрат.

При цьому, колегія суддів звертає увагу на те що чинним процесуальним кодексом не визначено обов`язкову письмову форму заяви про подання доказів на підтвердження понесення витрат на правову допомогу, а лише наголошено, що така заява має бути зроблена до закінчення судових дебатів.

З вказаного слідує, що така заява може бути зроблена у будь-якій процесуально допустимій формі, в тому числі заявлена усно під звукозапис, з огляду на що висновок суду першої інстанції про обов`язковість подання такої заяви до суду в письмовій формі відхиляється судовою колегією як безпідставний.

Також, судова колегія не погоджується з місцевим господарським судом, що такі види діяльності, як аналіз позовної заяви, аналіз судової практики, аналіз законодавства є дублюючими діями, оскільки вони направлені на отримання різної інформації.

Не зазначення відповідачем яке саме законодавство та практику адвокат аналізував під час підготовки сторони до судового розгляду, не є порушенням або недодержанням будь-якої процесуальної вимоги, оскільки зворотне не передбачено жодною нормою чинного законодавства.

Зауваження місцевого господарського суду щодо нескладності справи є суто оціночним поняттям, а тому не враховується судом апеляційної інстанції.

Щодо підготовки виступу у судових дебатах, але відсутності у судовому засіданні саме адвоката, судова колегія вважає, що адвокат самостійно визначається зі стратегією захисту інтересів свого клієнта, алгоритмом дій задля задоволення вимог останнього та найкращого його захисту, тому підготовка промови у судових дебетах, яка була озвучена самим Клієнтом та оплачена останнім, приймається апеляційним судом як послуга, яка була надана ВК Таврія Адвокатським об`єднанням.

Підсумовуючи викладене, враховуючи норми статті 126, статті 129 Господарського процесуального кодексу України, оцінивши докази, що підтверджують факт надання професійної правничої допомоги, розмір понесених відповідачем витрат на правову допомогу у Господарському суді Херсонської області, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги ВК Таврія спростовують висновки суду першої інстанції щодо часткового задоволення заяви відповідача про стягнення витрат на правничу допомогу та зменшення відповідних судових витрат до 2 000,00 грн. з власної ініціативи.

Відповідно до ч. 1 ст. 277 Господарського процесуального кодексу України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

За таких обставин, Південно-західний апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга Виробничого кооперативу "Таврія" на додаткове рішення Господарського суду Херсонської області від 25.06.2020 року у справі №923/121/20 підлягає задоволенню, а додаткове рішення суду першої інстанції у даній справі - частковому скасуванню, з прийняттям нового рішення про задоволення у повному обсязі заяви Виробничого кооперативу "Таврія" про стягнення з позивача витрат на правничу допомогу.

Керуючись ст.ст. 269, 275, 277, 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, Південно-західний апеляційний господарський суд,

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Виробничого кооперативу "Таврія" на додаткове рішення Господарського суду Херсонської області від 25.06.2020 року у справі №923/121/20 задовольнити.

Додаткове рішення Господарського суду Херсонської області від 25.06.2020р. у справі №923/121/20 скасувати частково.

Резолютивну частину додаткового рішення Господарського суду Херсонської області від 25.06.2020р. у справі №923/121/20 викласти наступним чином:

Заяву Виробничого кооперативу "Таврія" про стягнення витрат на професійну правничу допомогу задовольнити.

Стягнути з Щасливцевської сільської ради (код ЄДРПОУ 26186462, 75580, Херсонська область Генічеський район, с. Щасливцеве, вул.Миру, 26) на користь Виробничого кооперативу "Таврія" (код ЄДРПОУ 24954595, 75581, Херсонська область Генічеський район, с. Генічеська Гірка, вул. Набережна, 27-Г) - 11 000 (одинадцять тисяч) грн. 00 коп. судових витрат на професійну правничу допомогу.

На виконання даної постанови доручити Господарському суду Херсонської області видати відповідний наказ.

Постанова відповідно до вимог ст. 284 Господарського процесуального кодексу України набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у 20-денний строк.

Повний текст постанови складений 23.07.2021р.

Головуючий суддя Савицький Я.Ф.

Суддя Діброва Г.І.

Суддя Принцевська Н.М.