Постанова

від 23.07.2021 по справі 916/1468/21

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 липня 2021 року м. ОдесаСправа № 916/1468/21 Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Бєляновського В.В., суддів: Богатиря К.В., Мишкіної М.А.

(склад колегії суддів сформовано згідно з протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 22.07.2021)

розглянувши в порядку письмового провадження в м. Одесі

апеляційну скаргу Державного підприємства "Одеський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою"

на ухвалу господарського суду Одеської області від 01.06.2021, суддя в І інстанції Літвінов С.В., повний текст якої складено 01.06.2021 в м. Одесі (про повернення заяви) у справі № 916/1468/21

за позовом: Державного підприємства "Одеський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою"

до відповідача: Роздільнянська міська рада Одеської області

про стягнення 111 408,63 грн.

ВСТАНОВИВ:

У травні Державне підприємство "Одеський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою" (далі - Підприємство) звернулося до господарського суду Одеської області з позовом до Роздільнянської міської ради Одеської області про стягнення 111 408,63 грн.

Позовні вимоги обґрунтовувалися порушенням відповідачем договорів про надання послуг з розробки проекту землеустрою щодо встановлення (зміни) меж населених пунктів сіл Миколаївка, Новодмитрівка Друга, Перше Травня, Виноградар, Вакулівка на території Виноградарської сільської ради Роздільнянського району Одеської області № 323, № 324, № 325, № 326, № 327 від 26.03.2020, укладених між Підприємством та Виноградарською сільською радою, правонаступником якої є відповідач.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 01.06.2021 позовну заяву Державного підприємства "Одеський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою" до Роздільнянська міська рада Одеської області про стягнення 111408,63 грн. повернуто без розгляду на підставі п. 2 ч. 5 ст. 174 ГПК України.

Приймаючи таке рішення, господарський суд дійшов висновку, що позивачем усупереч ст. 173 Господарського процесуального кодексу України об`єднано в одній позовній заяві декілька позовних вимог (стягнення заборгованості, стягнення штрафних санкцій, 3% річних та індексу інфляції по чотирьох окремих договорах) не пов`язаних між собою підставою виникнення, так як мають різні предмети та різну ціну або поданими доказами, і вимоги не є основними та похідними позовними вимогами, тому підстав для їх об`єднання суд не вбачає.

Не погоджуючись з вказаною ухвалою, Підприємство звернулося до Південно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить її скасувати і направити справу до суду першої інстанції для розгляду.

Підставами для скасування оскаржуваної ухвали позивач зазначає порушення норм процесуального права судом першої інстанції. Стверджує, що судом попередньої інстанції порушено ст. 173, п. 2 ч. 5 ст. 174 ГПК України. Посилається на висновки Верховного Суду у постановах від 22.04.2019 у справі №914/2191/16, від 23.10.2019 у справі №902/434/19, від 30.10.2019 у справі №922/1359/19, від 10.05.2019 у справі №905/2043/18, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2019 у справі №911/414/18.

Відзив на апеляційну скаргу не надходив.

Частиною 13 статті 8 ГПК України визначено, що розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Статтею 271 ГПК України встановлено, що апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення суду першої інстанції з урахуванням особливостей, визначених цією статтею. Апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції, зазначені в пунктах 1, 5, 6, 8, 9, 12, 18, 31, 32, 33, 34 частини першої статті 255 цього Кодексу, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Враховуючи, що апеляційна скарга подана на ухвалу про повернення заяви позивачеві (заявникові), оскарження якої передбачено пунктом 6 частини першої статті 255 ГПК України, перегляд оскаржуваної ухвали суду першої інстанції підлягає здійсненню без повідомлення учасників справи в порядку письмового провадження.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши наведені в апеляційній скарзі доводи, перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Статтею 269 ГПК України унормовано, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Згідно з пунктом 2 частини 5 статті 174 ГПК України суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи у разі, якщо порушено правила об`єднання позовних вимог (крім випадків, в яких є підстави для застосування положень статті 173 цього Кодексу).

Частиною 1 статті 173 ГПК України визначено, що в одній позовній заяві може бути об`єднано декілька вимог, пов`язаних між собою підставою виникнення або поданими доказами, основні та похідні позовні вимоги.

Таким чином, нормою процесуального права закріплене право позивача об`єднати в одній позовній заяві кілька вимог, пов`язаних між собою підставою виникнення або поданими доказами.

Під вимогою розуміється матеріально-правова вимога, тобто предмет позову, який являє собою одночасно спосіб захисту порушеного права. При цьому об`єднанню підлягають вимоги, які пов`язані між собою підставами виникнення або доказами, що підтверджують ці вимоги.

Підстава позову - це фактичні обставини, на яких ґрунтуються вимоги позивача. Отже, вимоги повинні випливати з тих самих фактичних обставин, на яких вони ґрунтуються.

Доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Об`єднані можуть бути позовні заяви, які пов`язані з однорідними позовними вимогами і водночас подані одним і тим же позивачем до одного й того самого відповідача (чи відповідачів) або хоча й різними позивачами, але до одного й того ж відповідача. Однорідними ж позовними вимогами є такі, що виникають з одних і тих самих або з аналогічних підстав і водночас пов`язані між собою одним і тим самим способом захисту прав і законних інтересів. Наведений правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2019 у справі № 911/414/18, постанові Верховного Суду від 22.04.2019 у справі № 914/2191/18.

Об`єднання позовних вимог дає можливість досягти процесуальної економії, ефективніше використати процесуальні засоби для відновлення порушеного права, а також запобігти можливості ухвалення різних рішень за однакових обставин, як зазначив Верховний Суд у постанові від 31.10.2020 у справі № 922/1359/19.

За замістом частини першої статті 173 ГПК України порушення правил об`єднання позовних вимог має місце у випадках, якщо заявлені в одній позовній заяві вимоги (1) не пов`язані підставою виникнення або поданими доказами (не є однорідними); (2) не співвідносяться між собою як основна та похідна.

Крім того, не допускається об`єднання в одне провадження кількох вимог, які можуть і відповідати критеріям, наведеним у частині першій статті 173 ГПК України, проте підпадають під заборони, прямо визначені в частинах четвертій, п`ятій вказаної статті.

Саме встановлення господарським судом наведених обставин, які свідчать про порушення позивачем правил об`єднання позовних вимог, є підставою для повернення позовної заяви з посиланням на пункт 2 частини п`ятої статті 174 ГПК України.

У той же час аналіз пункту 2 частини п`ятої статті 174 ГПК України у системному співвідношенні з приписами статті 173 цього Кодексу свідчить про те, що у разі порушення правил об`єднання позовних вимог суд з метою виконання завдання господарського судочинства може не повертати позовну заяву, а за клопотанням учасника справи або за власною ініціативою самостійно роз`єднати позовні вимоги за правилами частини шостої статті 173 ГПК України та розглянути кожну з заявлених вимог окремо.

Отже, приписи частини шостої статті 173 ГПК України суд, з урахуванням конкретних обставин, має право застосувати як у разі дотримання правил об`єднання позовних вимог, так і у випадку їх порушення. Проте, у будь-якому випадку коли заявлені в одному позові вимоги є однорідними або співвідносяться як основна та похідна та не підпадають під заборони, визначені у частинах четвертій, п`ятій статті 173 ГПК України, у суду відсутні підстави для повернення позовної заяви, незалежно від того, чи заявлено позивачем клопотання про об`єднання позовних вимог. У цьому разі суд має керуватися змістом самої позовної заяви, обставинами та доказами, якими обґрунтовано позов. Подібні висновки містить постанови Верховного Суду від 23.10.2019 у справі № 902/434/19 та від 02 грудня 2020 року у справі № 908/420/20.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що предметом позову є вимоги про стягнення основного боргу, пені, втрат від інфляції та 3% річних загальною сумою 111 408,63 грн., які виникли внаслідок неналежного виконання відповідачем договорів про надання послуг з розробки проекту землеустрою щодо встановлення (зміни) меж населених пунктів сіл Миколаївка, Новодмитрівка Друга, Перше Травня, Виноградар, Вакулівка на території Виноградарської сільської ради Роздільнянського району Одеської області № 323, № 324, № 325, № 326, № 327 від 26.03.2020, укладених між Підприємством та Виноградарською сільською радою, правонаступником якої є відповідач.

На підтвердження позовних вимог позивачем до позовної заяви, окрім договорів та додаткових угод до них, додано копії витягів з рішень Виноградарської сільської ради та розпоряджень Роздільнянської районної державної адміністрації, актів наданих послуг, висновків державної експертизи землевпорядної документації та обґрунтовані розрахунки заявлених до стягнення сум по кожному договору.

Із встановлених судом апеляційної інстанції обставин справи вбачається, що спірні правовідносини виникли на підставі договорів про надання послуг, які за своєю правовою природою є однотипними та містять ідентичний предмет регулювання, неналежне виконання відповідачем обов`язків за цими договорами є спільною підставою для звернення з позовом у цій справі. Заявлені позивачем вимоги пов`язані між собою поданими доказами в частині необхідності встановлення обставин надання послуг та їх оплати.

Позовні вимоги Підприємства виникли з аналогічних підстав і водночас пов`язані між собою одним і тим самим способом захисту прав і законних інтересів.

Як вбачається з матеріалів справи та змісту оскаржуваної ухвали, суд попередньої інстанції дійшов висновку, що позивачем усупереч ст. 173 Господарського процесуального кодексу України об`єднано в одній позовній заяві декілька позовних вимог (стягнення заборгованості, стягнення штрафних санкцій, 3% річних та індексу інфляції по чотирьох окремих договорах) не пов`язаних між собою підставою виникнення, так як мають різні предмети та різну ціну або поданими доказами, і вимоги не є основними та похідними позовними вимогами, тому підстав для їх об`єднання суд не вбачав.

Однак, наведені висновки суду попередньої інстанції колегія суддів вважає передчасними, оскільки необхідність об`єднання в позовній заяві декількох позовних вимог, що мають різні підстави виникнення, обґрунтовано позивачем пов`язаністю поданих до позовної заяви доказів, на яких ґрунтуються позовні вимоги і, на стадії відкриття провадження у справі суд позбавлений процесуального права надавати оцінку доказам поданим позивачем в обґрунтування позовних вимог. При цьому, на стадії відкриття провадження у справі, суд має надавати оцінку доказам, які додані позивачем до матеріалів позовної заяви виключно з мотивів наявності/відсутності підстав для відкриття провадження у справі, тобто належності оформлення позовної заяви відповідно до вимог Господарського процесуального кодексу України, а не перевіряти докази, надані позивачем в обґрунтування позовних вимог по суті спору (такі висновки викладені в постановах Верховного Суду від 10.05.2018 у справі № 918/1/18, від 10.05.2019 у справі № 905/2043/18, від 13.09.2019 у справі № 905/909/19).

Узагальнюючи вищезазначене, апеляційний господарський суд приходить до висновку, що суд першої інстанції, повертаючи позовну заяву Підприємства, не врахував правил об`єднання/роз`єднання позовних вимог, передбачених частинами першою, шостою статті 173 ГПК України, а тому дійшов помилкового висновку й щодо наслідків, передбачених приписами пункту 2 частини п`ятої статті 174 ГПК України.

Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 271 ГПК України апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення суду першої інстанції з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.

У випадках скасування судом апеляційної інстанції ухвал про відмову у відкритті провадження у справі або заяви про відкриття справи про банкрутство, про повернення позовної заяви або заяви про відкриття справи про банкрутство, зупинення провадження у справі, закриття провадження у справі, про залишення позову без розгляду або залишення заяви у провадженні справи про банкрутство без розгляду справа (заява) передається на розгляд суду першої інстанції.

За змістом п. 6 ч. 1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право, зокрема, скасувати ухвалу, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Згідно з ст. 280 ГПК України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є:

1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи;

2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими;

3) невідповідність висновків суду обставинам справи;

4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.

Враховуючи межі перегляду справи в апеляційній інстанції, колегія суддів вважає, що доводи, наведені скаржником в апеляційній скарзі, отримали підтвердження під час апеляційного провадження, спростовують висновки суду попередньої інстанції про наявність правових підстав для повернення позовної заяви.

З урахуванням викладеного оскаржувана ухвала підлягає скасуванню, а справа - направленню до суду першої інстанції для вирішення питання про відкриття провадження у справі.

Оскільки у цьому випадку суд апеляційної інстанції не змінює та не ухвалює нового рішення, розподіл судових витрат судом апелційної інстанції не здійснюється (частина 14 статті 129 ГПК України).

Керуючись статтями 253, 269, 270, 271, 275, 280-284 ГПК України, Південно-західний апеляційний господарський суд

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Державного підприємства "Одеський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою" задовольнити.

Ухвалу господарського суду Одеської області від 01 червня 2021 року у справі № 916/1468/21 скасувати.

Справу № 916/1468/21 передати до господарського суду Одеської області для вирішення питання щодо відкриття провадження за позовом Державного підприємства "Одеський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою" до Роздільнянської міської ради Одеської області про стягнення 111 408,63 грн.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених у підпунктах а-г п. 2 ч. 3 ст. 287 ГПК України.

Головуючий суддя: Бєляновський В.В.

Судді: Богатир К.В.

Мишкіна М.А.