Постанова

від 19.07.2021 по справі 922/4000/20

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

проспект Незалежності, 13, місто Харків, 61058

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"19" липня 2021 р. Справа № 922/4000/20

Cхідний апеляційний господарський суд у складі:

Головуючий (суддя-доповідач): Судді: при секретарі судового засідання: за участю представників сторін: від позивача: від відповідача: Стойка О.В. Попков Д.О., Істоміна О.А. Склярук С.І. Мовчан М.В.; Не з`явився; розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «БМ Ріелті» м.Харків на рішення господарського суду Харківської області від 06.04.2021 року у справі№922/4000/20 (суддя Жиляєв Є.М.) за позовом до відповідача: про Харківської міської ради м.Харків Товариства з обмеженою відповідальністю «БМ Ріелті» м.Харків стягнення коштів

ВСТАНОВИВ:

У грудні 2020 року Харківська міська рада м. Харків (далі-Позивач, Рада) звернулася до Господарського суду Харківської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "БМ Ріелті" м. Харків (далі-Відповідач) про стягнення Відповідача на користь Позивача безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати за використання земельної ділянки площею 0,3898 га по вул. Шевченка, 24 у м. Харкові (кадастровий номер 6310136600:03:012:0030) у період з 01.12.2019 по 31.10.2020 у розмірі 297 463,65 грн.

Рішенням Господарського суду Харківської області від 06.04.2021 року у справі №922/4000/20 позовні вимоги задоволено частково, стягнуто з Відповідача на користь Позивача безпідставно збережені кошти у розмірі орендної плати за використання вищезазначеної земельної ділянки у період з 01.12.2019 по 31.10.2020 у розмірі 115 077,05 грн., судовий збір у розмірі 1 726,16 грн віднесено на Відповідача.

Відповідач, не погодившись з вищезазначеним судовим рішенням, звернувся до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просив рішення господарського суду Харківської області від 06.04.2021 року у справі №922/4000/20 скасувати та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги Відповідач посилається на порушення господарським судом норм матеріального та процесуального права, неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи та недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими.

Зокрема, заявник апеляційної скарги зазначає наступне:

- позовну заяву підписано неуповноваженим представником Позивача, так як на момент її подання та відкриття провадження у справі в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, інформація про особу, що підписала позовну заяву - Мовчан М.В. була відсутня, а тому в силу приписів п. 1 ч. 5 ст. 174 ГПК України позовна заява підлягала поверненню Позивачу;

- документи, які були долучені до позовної заяви та направлені разом с нею на адресу Відповідача, не були належним чином засвідченні Позивач, що є порушенням приписів ст. 91 ГПК України щодо надання Відповідачу належних копій доказів та надання оригіналів доказів;

- Позивач не надав Відповідачу копію положення про Департамент територіального контролю Харківської міської ради, а наданий до суду першої інстанції акт обстеження земельної ділянки від 10.09.2020 року не відповідає вимогам чинного законодавства, так як даний акт не містить відповідного номеру та складений в довільній формі, яка суперечить додатку №3 до наказу директора Департаменту територіального контролю від 29.01.2019 року №2;

- надана Позивачем копія розрахунку орендної плати на 01.01.2018 року ним не завірена, окрім того, Позивач не має оригіналу даного документу, про що було зазначено самим же Позивачем у позовній заяві;

- суд першої інстанції безпідставно застосував у даній ситуації положення ст. 1212 ЦК України, так як Позивач не був позбавлений можливості отримати дохід від здачі спірної земельної ділянки в оренду, оскільки Відповідач сплачував земельний податок у 2020 році на суму 313 461,50 та здійснював усі необхідні заходи, що передбачені приписами чинного законодавства щодо оформлення договору оренди спірної земельної ділянки, який тривалий період не укладався саме з вини Позивача;

- Законом України від 02.04.2020 року № 540 «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби» було звільнено від внесення орендної плати за землі комунальної та приватної власності за період з 1 березня по 31 березня.

Інших доводів апеляційна скарга Відповідача не містить.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 11.05.2021 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Відповідача на рішення господарського суду Харківської області від 06.04.2021 року у справі №922/4000/20 та встановлено строк учасникам справи для надання заяв та клопотань, а також відзиву на апеляційну скаргу з доказами їх (доданих до них документів) надсилання іншим учасникам справи.

До канцелярії Східного апеляційного господарського суду 21.05.2021 року від Позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу Відповідача, за змістом якого Позивач заперечував проти задоволення апеляційної скарги, просив спірне рішення господарського суду від 06.04.2021 року у справі №922/4000/20 залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

До канцелярії Східного апеляційного господарського суду 16.07.2021 року від Відповідача надійшло клопотання про зупинення провадження у справі №922/4000/20, яке обґрунтована тим, що на розгляді ОП Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду перебувають справи №922/751/20 та №303/4297/20, правовідносини в яких за характером спору та сферою правового регулювання є подібними до справи №922/4000/20. Відповідач також зазначає, що за результати розгляду вищезазначених справ можуть бути надані правові висновки, які мають суттєве значення для правильного вирішення спору у даній справі.

Будь-яких інших заяв чи клопотань до канцелярії Східного апеляційного господарського суду в межах розгляду даної апеляційної скарги не надходило.

Ухвалою судової колегії від 19.07.2021 року, занесеної до протоколу судового засідання, в задоволенні вищезазначеного клопотання Відповідача про зупинення апеляційного провадження у справі №922/4000/20 відмовлено через безпідставність твердження Відповідача щодо подібності правовідносин у вищенаведених справах з правовідносинами у справі №922/4000/20.

Представник Позивача в судовому засіданні підтримав доводи, що наведені ним у відзиві, просив спірне рішення від 06.04.2021 року залишити без змін, а апеляційну скаргу Відповідача - без задоволення.

Представник Відповідача в судове засідання не з`явився, будучи повідомленим належним чином про час та місце розгляду справи, у зв`язку з чим колегія суддів приходить до висновку про можливість розгляду справи за його відсутності, оскільки він не скористався своїми правами, передбаченими статтею 42 ГПК України.

Відповідно до ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи із наступного.

Рішенням суду в межах даної справи встановлені та сторонами не оспорюються наступні обставини.

Відповідно до витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 17.07.2020 № НВ-0005248272020 земельна ділянка площею 0,3898 га по вул. Шевченка, 24 у м. Харкові (кадастровий №6310136600:03:012:0030) (далі-земельна ділянка, спірна земельна ділянка) сформована як об`єкт цивільних прав 27.11.2019. Категорія земель - землі промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення. Цільове призначення - для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості (код ЦВПЗ 11.02).

Вказана земельна ділянка використовується Відповідачем для експлуатації та обслуговування нежитлових будівель літ. «Ш-1» , літ. «Е-1» та літ. «Е/2-1» , що належать йому на праві власності згідно з інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно від 10.09.2020 року №223480623.

Департаментом територіального контролю Позивача здійснено обстеження спірної земельної ділянки, за результатами якого 10.09.2020 року головним спеціалістом сектору інспекційної роботи Інспекції з контролю за використанням та охороною земель комунальної власності Департаменту територіального контролю Харківської міської ради - Соколовим С.С. було складено акт обстеження спірної земельної ділянки, відповідно до якого на відповідній земельній ділянці розташовані належні Відповідачу на праві власності нежитлові будівлі «Ш-1» , літ. «Е-1» та літ. «Е/2-1.

У період з 01.12.2019 року по 31.10.2020 рік земельна ділянка використовувалась Відповідачем без відповідних документів, що посвідчують право власності або право користування.

В обґрунтування позовних вимог Позивач зазначав, що Відповідач, набувши право власності на об`єкти нерухомого майна - нежитлові будівлі «Ш-1» , літ. «Е-1» та літ. «Е/2-1, що розташовані на спірній земельній ділянці комунальної форми власності, належним чином та у встановленому законодавством порядку не оформив речового права на вказану земельну ділянку, та у період з 01.12.2019 по 31.10.2020 не сплачував за користування земельною ділянкою плату за землю в повному обсязі, внаслідок чого Відповідач зберіг за рахунок Позивача як власника земельної ділянки грошові кошти у розмірі 297 463,65 грн.

Відповідач проти задоволення позовних вимог заперечував, зазначаючи, що ним вживалися всі можливі заходи, щодо належного оформлення права оренди спірної земельної ділянки, але лише 11.01.2021 року ним було отримано від Позивача проект договору оренди земельної ділянки, який Відповідач зі свого боку підписав та передав Позивачу для подальшого оформлення. Вищезазначене, на думку Відповідача, спростовує факт безпідставності збереження коштів у розмірі орендної плати, яка була зазначена Позивачем у наданій до суду першої інстанції позовній заяві. Відповідачем також зазначено, що він весь час сплачував земельний податок, а станом на 14.01.2021 року ним сплачено суму в розмірі 313 461,50 грн. З поміж іншого Відповідачем також зазначено, що на підставі Закону України від 02.04.2020 року № 540 «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби» плата за землю в період з 1 березня по 31 березня 2020 року не нараховується та не сплачується.

Задовольняючи позовні вимоги частково, суд першої інстанції виходив із доведеності Позивачем належними доказами факту безпідставного збереження Відповідачем коштів за використання спірної земельної ділянки у період з 01.12.2019 по 31.10.2020 за розрахунком Позивача, однак, враховуючи надані Відповідачем докази сплати земельного податку у період з 01.01.2020 по 31.12.2020 у розмірі 282 115,35 грн, суд дійшов висновку, що з урахуванням вищезазначеної суми вартість майна безпідставно збереженого Відповідачем за спірний період становить 115 077,05 грн.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Колегія суддів вважає доводи апеляційної скарги не обґрунтованими з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 14 Конституції України, земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Приписами ст. 206 Земельного кодексу України (далі-Кодекс) передбачено, що використання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про оренду землі» (далі-Закон), оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності - обов`язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою (п.п.14.1.136 п. 14.1. ст. 14 Податкового кодексу України).

Відповідно до витягу з Державного земельного кадастру спірна земельна ділянка сформована як об`єкт цивільних прав 27.11.2019 року.

За змістом ч. ч. 1-2 ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Відповідно до положень ст. 1213 ЦК України, набувач зобов`язаний повернути потерпілому безпідставно набуте майно в натурі. У разі неможливості повернути в натурі потерпілому безпідставно набуте майно відшкодовується його вартість, яка визначається на момент розгляду судом справи про повернення майна.

Відповідно до змісту норм ст. ст. 1212-1214 ЦК України, абз. 4 ч. 1 ст. 144, абз. 5 ч. 1 ст.174 ГК України випливає, що зобов`язання з набуття, збереження майна без достатньої правової підстави (кондикційне зобов`язання) виникає за одночасної наявності трьох умов: 1) відбувається набуття чи збереження майна; 2) правові підстави для набуття чи збереження майна відсутні; 3) набуття чи збереження здійснюється за рахунок іншої особи.

Судом першої інстанції встановлено, що Відповідач дійсно зберіг (заощадив) у себе майно - кошти у вигляді орендної плати, що нараховується за володіння і користування спірною земельною ділянкою, так як на спірній земельній ділянці розташовані об`єкти нерухомого майна - нежитлові будівлі літ. «Н-1» «Ш-1» , «Е/2-1» , які належать Відповідачу на праві власності. Факт належності вищезазначених будівель Відповідачу на праві власності сторонами не заперечується.

Нормами ст. 120 ЗК України та ст. 377 ЦК України встановлено, що до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача). Розмір та кадастровий номер земельної ділянки, право на яку переходить у зв`язку з переходом права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, є істотними умовами договору, який передбачає набуття права власності на ці об`єкти (крім багатоквартирних будинків).

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що факт набуття Відповідачем права власності на нерухоме майно, автоматично призвів до фактичного набуття останнім і майнових прав володіння і користування спірною земельною ділянкою, на якій розташовані об`єкти нерухомості. Відсутність в період з 01.12.2019 по 31.10.2020 укладеного між сторонами договору оренди стало наслідком несплати Відповідачем Позивачу відповідних грошових компенсацій, в результаті чого відбулося збереження (заощадження) Відповідачем належних до сплати за таке володіння і користування коштів у вигляді орендної плати, сума якої відповідно до наданого Позивачем розрахунку становить 322 983,16 грн .

Щодо відсутності правових підстави для набуття чи збереження майна, судом першої інстанції обґрунтовано зазначено, що передача прав володіння і користування земельною ділянкою згідно ст. 206 ЗК України, п.п.14.1.136 п.14.1 ст.14 ПК України здійснюється за плату, що має вноситися на користь Позивача на підставі договору оренди земельної ділянки. Правові підстави для одержання Відповідачем прав володіння і користування земельною ділянкою безоплатно відсутні, так само відсутні правові підстави для не нарахування, несплати орендної плати за землю тощо.

Щодо факту збереження Відповідачем майна саме за рахунок Позивача, то відповідно до наявних в матеріалах справи доказів, власником відповідної земельної ділянки в спірний період була територіальна громада м. Харкова в особі Позивача. Таким чином, збереження (заощадження) Відповідачем коштів у вигляді орендної плати за користування земельною ділянкою здійснювалося саме за рахунок їх неодержання Позивачем.

Незалежно від наявності вини в поведінці Відповідача сам факт несплати ним за користування земельною ділянкою, свідчить про втрату Позивачем майна, яке у спірних правовідносинах підпадає під категорію «виправдане очікування» , що є загальновизнаною в т.ч. в практиці Європейського суду з прав людини.

Відсутність в період з 01.12.2019 по 31.10.2020 укладеного між Позивачем та Відповідачем договору оренди земельної ділянки та/або іншого договору виключає договірні зобов`язання, а відсутність неправомірних дій Відповідача або інших осіб, в свою чергу, означає відсутність господарського правопорушення (протиправних дій), і як наслідок, виключає деліктні зобов`язання, а тому у даній ситуації є підстави до застосування приписів статей 1212-1214 ЦК України.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів зазначає, що суд першої інстанції дійшов правомірного та обґрунтованого висновку про наявність в даній ситуації підстав до стягнення з Відповідача на користь Позивача безпідставно збережених коштів в порядку ст.ст. 1212-1214 ЦК України у розмірі орендної плати за використання земельної ділянки.

Відповідно до матеріалів справи, розмір спірної суми в 297 463,65 грн розрахований Позивачем як різниця між розміром плати за користування безпідставно набутим майном (земельною ділянкою комунальної форми власності без оформлення правовстановлюючих документів) в період з 01.12.2019 по 31.10.2020 та сплаченою Відповідачем сумою земельного податку (по 14 248,25 грн щомісячно, починаючи з 01.01.2020 року).

При здійсненні розрахунку Позивач керувався Порядком нормативно грошової оцінки земель населених пунктів, затвердженого Наказом Мінагрополітики від 25.11.2016 №489 (зі змінами), Положенням про порядок визначення розміру орендної плати, плати за суперфіцій, земельний сервітут при наданні земельних ділянок у платне користування в місті Харкові, затвердженого рішенням Харківської міської ради від 27.02.2008 №41/08 (зі змінами та доповненнями, надалі - Положення), а також рішенням Харківської міської ради 03.07.2013 №1209/13 "Про затвердження технічної документації з нормативної грошової оцінки земель міста Харкова станом на 01.01.2013".

Розмір поточної базової ставки орендної плати, визначений відповідно до наведених вихідних даних, становить 8% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки (2.5 вищезазначеного Положення).

Таким чином, суд першої інстанції зазначив, що Позивач правомірно застосував базовий коефіцієнт розміру ставки орендної плати в розмірі 4% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки, що також відповідає встановленому сторонами в договорі оренди землі коефіцієнту.

Відповідно до наданого Позивачем розрахунку, Відповідач зберіг кошти за використання земельної ділянки у розмірі орендної плати: за період з 01.12.2019 по 31.12.2019 у сумі 18 765,62 грн; за період з 01.01.2020 по 31.10.2020 у сумі 378 435,78 грн.

Позивач врахував інформацію ГУ ДПС у Харківській області від 18.08.2020 № 16866/9/20-40-04-03-17 при визначенні розміру безпідставно збережених Відповідачем коштів за використання земельної ділянки у період з 01.12.2019 по 31.10.2020, розрахувавши спірну суму в розмірі 297 463,65 грн.

Відповідач в суді першої інстанції зазначав, що загальна сума надходжень земельного податку у період з 01.01.2020 по 31.12.2020 становила 282 115,35 грн.

В матеріалах справи дійсно містяться належним чином засвідчені копії платіжних доручень, які підтверджують сплату Відповідачем в вищезазначений період податку на землю у розмірі 282 115,35 грн. (а.с.81-89).

Враховуючи вищенаведені фактичні обстави справи, приписи чинного законодавства, колегія суддів зазначає, що суд першої інстанції вірно та обґрунтовано дійшов висновку, що в даній спірній ситуації вартість майна безпідставно збереженого Відповідачем за рахунок Позивача в період з 01.12.2019 по 31.10.2020, з урахуванням сплаченого Відповідачем податку на землю, становить 115 077,05 грн, що має наслідком часткове задоволення позовних вимог.

Щодо доводів апеляційної скарги про підписання позовної заяви неуповноваженим представником Позивача через відсутність на момент її подання та відкриття провадження у справі в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, інформації про підписанта - Мовчан М.В., колегія суддів зазначає наступне.

На підтвердження повноважень підписанта позовної заяви, до неї було долучено положення про Департамент територіального контролю Харківської міської ради (нова редакція), відповідно до підпункту 3.1.38 пункту 3.1 якого, Департамент відповідно до покладених на нього завдань забезпечує здійснення працівниками Департаменту самопредставництва Харківської міської ради або представництва Харківської міської ради на підставі наданих довіреностей у місцевих, апеляційних судах та у Верховному Суді у цивільних, кримінальних, господарських, адміністративних судах. В матеріалах справи наявна належним чином завірена копія довіреності від 27.12.2918 року за №08-21/4479/2-19 на підтвердження повноважень Мовчан М.В. діяти від імені Позивача на умовах самопредставництва (а.с.52). Факт відсутності на момент відкриття та призначення справи до розгляду в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, інформації про підписанта не є підставою вважати підписанта неуповноваженою особою на вчинення відповідних процесуальних дій від імені Позивача, а саме - підписання позовної заяви. Також, колегія суддів зазначає, що в судовому засіданні апеляційної інстанції представником Позивача - Мовчан М.В. в якості підтвердження наявності права представляти інтереси Позивача в порядку самопредставництва було надано копію витягу з Єдиного державному реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, в якому зазначено відомості про осіб які мають право вчиняти від імені Позивача відповідні процесуальні дії, з поміж яких, зокрема зазначено - Мовчан М.В.

Вищенаведене спростовує доводи апеляційної скарги в цій частині.

Щодо доводів Відповідача про відсутність його вини в неукладенні договору оренди землі у спірний період, то дослідження цієї обставини виходить за межі предмету спору, оскільки заявлена Позивачем до стягнення сума не є мірою відповідальності в розумінні приписів чинного цивільного законодавства, а отже і обов`язок її сплачувати не залежить від наявності вини сторін з цього приводу.

Твердження заявника апеляційної скарги, що акт обстеження земельної ділянки від 10.09.2020 року не відповідає вимогам чинного законодавства, виходить за межі апеляційного оскарження, так як предметом розгляду є стягнення з Відповідача на користь Позивача безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати за використання земельної ділянки, а не законність відповідного акту обстеження.

Доводи Відповідача щодо неврахування судом положень Закону України від 02.04.2020 року №540, відповідно до якого плата за землю за період з 1 березня по 31 березня не нараховується та не сплачується, є безпідставними, так як наданий Позивачем до суду першої інстанції розрахунок (а.с.35) виключає зазначений період.

Інші доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції у даній справі.

Будь-яких порушень норм матеріального або процесуального права в діях суду першої інстанції при розгляді ним зазначеної справи судова колегія не вбачає.

Враховуючи наведене, судова колегія дійшла висновку, що рішення господарського суду Харківської області від 06.04.2021 року у справі №922/4000/20 ґрунтується на всебічному, повному та об`єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають суттєве значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновку суду першої інстанції.

Відповідно до вимог ст. 129 ГПК України судові витрати, понесені у зв`язку з переглядом справи в суді апеляційної інстанції, покладаються на заявника апеляційної скарги.

Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 129, 269, 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Східний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «БМ Ріелті» м.Харків - залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Харківської області від 06.04.2021 року у справі №922/4000/20 - залишити без змін.

Судові витрати, понесені у зв`язку з переглядом справи в суді апеляційної інстанції покласти на Товариство з обмеженою відповідальністю «БМ Ріелті» м.Харків.

Постанову може бути оскаржено до Верховного Суду у касаційному порядку через Східний апеляційний господарський суд протягом двадцяти днів з дня проголошення судового рішення або складання повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 23.07.2021

Головуючий суддя О.В. Стойка

Суддя Д.О. Попков

Суддя О.А. Істоміна