Ухвала

від 19.07.2021 по справі 903/417/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

пр. Волі, 54а, м. Луцьк, 43010, тел./факс 72-41-10

E-mail: inbox@vl.arbitr.gov.ua Код ЄДРПОУ 03499885

УХВАЛА

19 липня 2021 року Справа № 903/417/19 Господарський суд Волинської області у складі судді Дем`як В. М., за участю секретаря судового засідання Русинчук М.М., розглянувши матеріали скарги ОСОБА_1

на бездіяльність державного виконавця Першого відділу державної виконавчої служби у м. Луцьк Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів)

по справі № 903/417/19

за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк»

до відповідача-1: Приватного підприємства «Лімекс Інвест»

відповідача-2: ОСОБА_1

про стягнення 124999 грн. 97коп.

представники сторін в судове засідання не прибули.

Встановив: 09.07.2021 ОСОБА_1 звернувся до господарського суду зі скаргою за вх. №01-52/27/21, в якій просить :

- витребувати в Першого відділу державної виконавчої служби у м. Луцьк Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) матеріали виконавчого провадження №60142747;

- визнати протиправними дії державного виконавця Першого відділу державної виконавчої служби у м. Луцьк Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) щодо відмови у знятті арешту з майна і грошових коштів фізичної особи ОСОБА_1 ;

- зобов`язати Перший відділ державної виконавчої служби у м. Луцьк Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) зняти арешти, накладений постановою про арешт майна боржника ОСОБА_1 (в т.ч. із відкритих банківських рахунків).

Ухвалою суду від 13.07.2021 призначено розгляд скарги на 19.07.2021.

Представники сторін в судове засідання не прибули, хоча належним чином були повідомленні про час та дату судового засідання.

Головний державний виконавець через відділ діловодства суду подав клопотання за вх.№01-57/4088/21 від 19.07.2021 про відкладення розгляду скарги, у зв`язку із відпусткою державного виконавця Старенько В.А.

Розглянувши клопотання державного виконавця про відкладення розгляду скарги, суд зазначає, що останнім не наведено тих обставин, наявність яких в силу ст.ст. 202, 342 Господарського процесуального кодексу України є підставою для відкладення розгляду скарги. З огляду на наведене, у задоволенні клопотання про відкладення розгляду скарги судом відмовлено.

Всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються скарга, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для її розгляду, суд приходить до висновку про задоволення скарги частково, з огляду на наступне.

Рішенням господарського суду Волинської області від 23.07.2019 по справі №903/417/19 постановлено стягнути солідарно із Приватного підприємства Лімекс Інвест , як основного боржника та фізичної особи ОСОБА_1 , як поручителя на користь Акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк - 124 999, 97 гривень заборгованості за кредитом.

27.08.2019 на примусове виконання рішення господарського суду Волинської області було видано наказ 903/417/19-2.

Стягувачем наказ 903/417/19-2 було пред`явлено до примусового виконання до Першого відділу державної виконавчої служби у м. Луцьк Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів).

25 вересня 2019 головним державним Старенько В.А. було відкрито виконавче провадження №60142747 та накладено арешти на все майно боржника.

Як слідує із матеріалів скарги боржник - фізична особа ОСОБА_1 звернувся до господарського суду Волинської області із заявою про визнання його неплатоспроможним.

21 січня 2021 року Ухвалою господарського суду Волинської області провадження у справі №903/845/20 про неплатоспроможність фізичної особи ОСОБА_1 , закрито та встановлено , що вимоги конкурсних кредиторів, які не були заявлені в установлений Кодексом України з процедур банкрутства строк вважаються погашеними, а виконавчі документи за цими вимогами визнати такими, що не підлягають виконанню.

Разом з тим, 18.03.2021 скаржник звернувся до господарського суду Волинської області щодо роз`яснення ухвали суду від 21.01.2021, оскільки державному виконавцю не зрозуміло про наявність підстав для закінчення виконавчого провадження та відповідно настання наслідків щодо зняття всіх арештів та обтяжень.

Ухвалою Господарського суду Волинської області від 19.03.2021 на підставі статті 245 Господарського процесуального кодексу України роз`яснено сторонам та учасникам судового процесу у справі №903/845/20, а також іншим особам, що на підставі ухвали Господарського суду Волинської області від 21.01.2021р., якою провадження у справі про неплатоспроможність фізичної особи ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 , серія та номер паспорта: НОМЕР_2 , виданий Луцьким МВ УМВС України у Волинській області, 26.02.2005р., дата народження ІНФОРМАЦІЯ_1 ) було закрито, відповідно до ч. 4 ст. 90 Кодексу України з процедур банкрутства, вважаються погашеними ті вимоги конкурсних кредиторів, які не були заявлені в установлений Кодексом України з процедур банкрутства строк, та, відповідно, є такими, що не підлягають виконанню всі виконавчі документи за такими вимогами.

13.04.2021 державним виконавцем Старенько В. А. було винесено постанову про закінчення виконавчого провадження №60142747 з примусового виконання наказу Господарського суду Волинської області №903/417/19-2, та припинено чинність арешту майна боржника та скасовано інші заходи примусового виконання рішення.

Однак, відповідно до відомостей з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно №259269892 від 01.06.2021р. слідує наявність арешту майна боржника - ОСОБА_1 .

Враховуючи вище викладене, скаржник доводить, що державним виконавцем було порушено приписи п.5 ч.1 ст. 39, ст. 40 Закону України Про виконавче провадження , а тому просить суд задоволити скаргу.

Статтею 124 Конституції України встановлено, що судові рішення є обов`язковими до виконання на усій території України.

При цьому держава Україна на своїй території повинна забезпечити реалізацію всіх прав, що випливають з Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, у тому числі й права на справедливий суд.

Європейський суд з прав людини неодноразово зазначав, що стадія виконання судового рішення є частиною правосуддя (рішення у справах "Півень проти України" від 29.06.2004 заява № 56849/00, "Горнсбі проти Греції" від 19.03.1997).

Існування заборгованості, яка підтверджена остаточним і обов`язковим для виконання судовим рішенням, дає особі, на користь якої таке рішення винесено, підґрунтя для "законного сподівання" на виплату такої заборгованості і становить "майно" цієї особи у значенні ст. 1 Першого протоколу (рішення Європейського суду з прав людини від 06.10.2011 у справі "Агрокомплекс проти України").

Європейський суд з прав людини також наголошував, що виконанню судового рішення не можна перешкоджати, відмовляти у виконанні або надмірно його затримувати.

Конституційний Суд України неодноразово зазначав, що виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (п. 2 мотивувальної частини рішення від 13.12.2012 № 18-рп/2012); невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (п. 3 мотивувальної частини рішення від 25.04.2012 № 11-рп/2012).

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про виконавче провадження" виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Із моменту звернення у належний спосіб до органів виконавчої служби із заявою про відкриття виконавчого провадження, стягувач має право розраховувати, що компетентний орган здійснить всі можливі заходи для виконання постановленого судового рішення, що набрало законної сили.

Виходячи зі змісту ст. 26 Закону України Про виконавче провадження за заявою стягувача державний виконавець одночасно з винесенням постанови про відкриття виконавчого провадження може накласти арешт на майно та кошти боржника, про що виноситься відповідна постанова.

Згідно до положень п.5 ч.1. ст. 39 Закону України Про виконавче провадження виконавче провадження підлягає закінченню у разі: скасування або визнання нечинним рішення, на підставі якого виданий виконавчий документ, або визнання судом виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню.

Відповідно до вимог ч.1, 2 ст. 40 Закону України Про виконавче провадження передбачено, що у разі закінчення виконавчого провадження (крім закінчення виконавчого провадження за судовим рішенням, винесеним у порядку забезпечення позову чи вжиття запобіжних заходів, а також, крім випадків нестягнення виконавчого збору або витрат виконавчого провадження, нестягнення основної винагороди приватним виконавцем), повернення виконавчого документа до суду, який його видав, арешт, накладений на майно (кошти) боржника, знімається, відомості про боржника виключаються з Єдиного реєстру боржників, скасовуються інші вжиті виконавцем заходи щодо виконання рішення, а також проводяться інші необхідні дії у зв`язку із закінченням виконавчого провадження .

Про зняття арешту з майна (коштів) виконавець зазначає у постанові про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа, яка в день її винесення надсилається органу, установі, посадовій особі, яким була надіслана для виконання постанова про накладення арешту на майно (кошти) боржника, а у випадках, передбачених законом, вчиняє дії щодо реєстрації припинення обтяження такого майна.

Отже, судом встановлено, що 13.04.2021 державним виконавцем Старенько В. А. було винесено постанову про закінчення виконавчого провадження №60142747 з примусового виконання наказу Господарського суду Волинської області №903/417/19-2, та припинено чинність арешту майна боржника та скасовано інші заходи примусового виконання рішення.

Відповідно до відомостей з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно №259269892 від 01.06.2021р. існує наявність арешту на майно боржника - ОСОБА_1 .

Отже, державний виконавець в порушення вимог Закону України Про виконавче провадження не зняв арешт з майна боржника, а відтак дії державного виконавця Старенько В.А. є неправомірними.

За таких обставин, скарга ОСОБА_1 є підставною та підлягає до задоволення в повному обсязі.

Згідно ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Відповідно до ст. 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно ст. 77 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 343 Господарського процесуального кодексу України за результатами розгляду скарги суд постановляє ухвалу. У разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника). Якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.

Оцінюючи подані сторонами докази, що ґрунтуються на повному, всебічному й об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин скарги їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку, що скаргу слід задоволити.

Керуючись Законом України «Про виконавче провадження, ст.ст. 234, 341, 342 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд ,-

ухвалив:

1.Скаргу задоволити.

2. Визнати протиправними дії державного виконавця Першого відділу державної виконавчої служби у м. Луцьк Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) щодо відмови у знятті арешту з майна і грошових коштів фізичної особи ОСОБА_1 ;

3. Зобов`язати Перший відділ державної виконавчої служби у м. Луцьк Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) зняти арешт, накладений постановою про арешт майна боржника №60142747 від 25.09.2019 на все майно ОСОБА_1 (в т.ч. відкритих банківських рахунків).

Відповідно до статті 235 Господарського процесуального кодексу України ухвала набирає законної сили негайно після її оголошення, якщо інше не передбачено цим Кодексом чи Законом України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» .

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом десяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (частина 1 статті 256 Господарського процесуального кодексу України).

Ухвалу складено та підписано 23.07.2021

Суддя В. М. Дем`як