Ухвала від 22.07.2021 по справі 904/6092/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

УХВАЛА

про зупинення провадження у справі

22.07.2021м. ДніпроСправа № 904/6092/20

за позовом Синельниківської міської Ради, м.Синельникове, Дніпропетровська область

до ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1

про стягнення 1 447 504,00 грн. безпідставно збережених коштів орендної плати

Суддя Панна С.П.

Представники:

від позивача: Ковтун А.О.

від відповідача: Кургузова О.Ю.

СУТЬ СПОРУ:

Синельниківська міська Рада звернулась до господарського суду Дніпропетровської області із позовом до ОСОБА_1 про стягнення 1 447 504,00 грн. безпідставно збережених коштів орендної плати.

Ухвалою суду від 15.02.2021р. прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання на 17.03.2021р.

Позовні вимоги позивача обґрунтовані фактичним користуванням відповідачем без належних на то правових підстав земельною ділянкою.

17.03.2021р. до суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому просить суд закрити провадження у справі за відсутністю предмета спору, обґрунтовуючи наступним. У 2001р. на Придніпровській товарній біржі було придбано об`єкт нерухомості у вигляді нежитлової будівлі (станції технічного обслуговування) без нотаріального посвідчення договору купівлі-продажу. Відповідач звернувся до Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області з позовною заявою про визнання договору купівлі-продажу дійсним, про встановлення факту місцезнаходження нежитлових будівель. За результатом розгляду позовної заяви 25.03.2013р. Синельниківський міськрайонний суд Дніпропетровської області виніс рішення про задоволення позову у повному обсязі, яке набрало законної сили. Правовстановлюючі документи на земельну ділянку не переоформлювались, оскільки коли був придбаний об`єкт нерухомості, земельна ділянка під будівлями була надана колишньому власникові в постійне користування. Позивачем не було надано доказів про намагання припинити право користування спірною земельною ділянкою (звернення до суду з заявою про вилучення самовільно зайнятої земельної ділянки) або спонукати мене укласти договір оренди спірної земельної ділянки. Оскільки право власності земельної ділянки на підставі Договору купівлі-продажу № 8-НД/8-Н від 26.02.2001р. в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень не зареєстровано, Договір оренди земельної ділянки відповідачем не укладений.

Ухвалою суду від 17.03.2021р. відкладено підготовче засідання по справі на 08.04.2021р.

31.03.2021р. до суду від позивача надійшла відповідь на відзив в якій не погоджується з доводами відповідача, обґрунтовуючи наступним. Відповідач є власником нерухомого майна, розміщеного на відповідній земельній ділянці на підставі Договору купівлі-продажу № 8-НД/8-Н від 26.02.01р. Доказів належного оформлення права користування земельною ділянкою не надано. Платник єдиного податку, який орендує (повинен використовувати земельну ділянку на праві оренди) у органів державної влади чи місцевого самоврядування, виступає платником плати за землю в частині орендної плати. Відповідно до п.297.1. ст.297 Податкового кодексу України від сплати орендної плати за землю платники єдиного податку не звільнені. Відповідач стверджує, що земельна ділянка під будівлями була надана колишньому власникові в постійне користування, але належних, достовірних та достатніх доказів, які б свідчили про наявність такої обставин відповідачем не надано. Якщо нерухоме майно (будинок, будівля, споруда) належить особі на належній правовій підставі (що підтверджується відповідними правовстановлюючими документами), то фактичне користування власником нерухомості такою земельною ділянкою вважається правомірним. Згідно висновку Верховного Суду України викладеній в постанові від 19.06.2019р. у справі № 910/4055/18 "Відсутність у особи правовстановлюючих документів на земельну ділянку не може кваліфікуватися як самовільне її зайняття, у разі правомірності набуття та оформлення у встановленому законом порядку розташованого на ній майна. У таких випадках положення ст.212 Земельного кодексу України застосуванню не підлягають." А тому позивач вважає, що відповідач правомірно зайняв земельну ділянку, оскільки набув право власності на нерухоме майно, що на ній розташоване, земельна ділянка не є такою, що самовільна зайнята.

05.04.2021р. до суду від позивача надійшло заперечення на відповідь на відзив в яких відповідач зазначив, що відповідно до п.4 ч.1 ст.297 Податкового кодексу України платники єдиного податку звільняються від обов`язку нарахування, сплати та подання податкової звітності у випадку податку на майно (в частині земельного податку), крім земельного податку за земельні ділянки, що не використовуються платниками єдиного податку першої третьої груп для провадження господарської діяльності та платниками єдиного податку четвертої групи для ведення сільськогосподарського товаровиробництва. В п.п.3.4. Пленуму Вищого господарського суду України від 17.05.2011р. № 6 "Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин" зазначено, що "з огляду на приписи ст.182, ч.2 ст.331, ст.657 ЦК України покупець нерухомого майна вправі вимагати оформлення відповідних прав на земельну ділянку, зайняту нерухомістю, з моменту державної реєстрації переходу права власності на нерухоме майно...".

Ухвалою суду від 08.04.2021р. продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів. Відкладено підготовче засідання по справі на 27.04.2021р.

Ухвалою суду від 27.04.2021р. відкладено підготовче засідання по справі на 18.05.2021р.

Ухвалою суду від 10.06.2021р. відкладено підготовче засідання по справі на 29.06.2021р.

Ухвалою суду від 10.06.2021р.здійснено запит до Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області про витребування інформації.

Ухвалою суду від 29.06.2021р. закрито підготовче провадження та призначено розгляд по суті на 22.07.2021р. о 14:30 год.

Дослідивши матеріали справи суд прийшов до висновку про необхідність зупинення провадження у справі, з огляду на наступне.

Так, предметом розгляду даної справи є, зокрема, стягнення з відповідача на користь позивача безпідставно збережених коштів у зв`язку із відсутністю належним чином оформлених правовідносин щодо оренди земельної ділянки.

Як вбачається з Єдиного державного реєстру судових рішень Колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду ухвалою від 27 травня 2021 року на підставі частини 3 статті 302 Господарського процесуального кодексу України передала справу № 922/423/19 разом з касаційною скаргою на розгляд Великої Палати Верховного Суду.

Передаючи справу №922/423/19 на розгляд Великої Палати Верховного Суду, колегія суддів Касаційного господарського суду зазначила, що існує різний підхід до розуміння та тлумачення положень статті 79-1 ЗК України під час розгляду аналогічних справ щодо стягнення на підставі статей 1212- 1214 ЦК України безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати за використання без достатніх правових підстав (без укладення договору оренди) земельної ділянки.

Так, у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 14.04.2021 у справі № 645/1040/19 (провадження № 61- 1944св20) зазначено про те, що згідно з частинами 1- 4, 9 статті 79-1 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру. Формування земельних ділянок здійснюється: у порядку відведення земельних ділянок із земель державної та комунальної власності; шляхом поділу чи об`єднання раніше сформованих земельних ділянок; шляхом визначення меж земельних ділянок державної чи комунальної власності за проектами землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, проектами землеустрою щодо впорядкування території для містобудівних потреб, проектами землеустрою щодо приватизації земель державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; за проектами землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв). Сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі. Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера. Формування земельних ділянок (крім випадків, визначених у частинах 6-7 цієї статті) здійснюється за проектами землеустрою щодо відведення земельних ділянок. Земельна ділянка може бути об`єктом цивільних прав виключно з моменту її формування (крім випадків суборенди, сервітуту щодо частин земельних ділянок) та державної реєстрації права власності на неї.

Отже, земельна ділянка є сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера та реєстрації її у Державному земельному кадастрі.

Про необхідність застосування статті 79-1 ЗК України та Закону України "Про Державний Земельний кадастр" при розгляді позову про стягнення безпідставно збережених коштів у вигляді недоотриманої орендної плати неодноразово зазначалося Верховним Судом, зокрема у постановах від 29.01.2019 у справі № 922/536/18, від 11.09.2019 у справі № 922/393/18, у яких наведено правовий висновок про те, що для вирішення спору щодо фактичного користування земельною ділянкою без укладення правовстановлюючих документів та без державної реєстрації прав на неї встановленню підлягають обставини, зокрема, чи є земельна ділянка, за фактичне користування якою позивач просить стягнути безпідставно збережені кошти, сформованим об`єктом цивільних прав протягом усього періоду, зазначеного у позові.

Отже, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду розглядаючи справу № 645/1040/19 (провадження № 61-1944св20) про стягнення безпідставно збережених коштів у вигляді недоотриманої орендної плати, аналізуючи положення статті 79-1 ЗК України зробив висновок, що для вирішення спорів щодо фактичного користування земельною ділянкою без укладення правовстановлюючих документів та без державної реєстрації прав на неї встановленню підлягають обставини, зокрема, чи є земельна ділянка, за фактичне користування якою позивач просить стягнути безпідставно збережені кошти, сформованим об`єктом цивільних прав протягом усього періоду, зазначеного у позові. При цьому, підтвердженням формування земельної ділянки як об`єкта цивільних прав, на думку Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду, є наявність двох складових, а саме: кадастровий номер земельної ділянки та реєстрація її у Державному земельному кадастрі.

Аналогічні правові висновки викладено Верховним Судом у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 20.01.2021 у справі № 646/4546/19.

Застосовуючи положення статті 79- 1 ЗК України до правовідносин, що виникають у зв`язку з безпідставним отриманням чи збереженням земельної ділянки, помилковим буде врахування лише положень щодо сформованості земельної ділянки після реєстрації її у Державному земельному кадастрі. Так, частина 1 цієї статті чітко зауважує, що формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав. Згідно з частиною 9 статті 79- 1 ЗК України земельна ділянка може бути об`єктом цивільних прав виключно з моменту її формування (крім випадків суборенди, сервітуту щодо частин земельних ділянок) та державної реєстрації права власності на неї. Тобто під час розгляду спору про стягнення безпідставно збережених коштів у вигляді орендної плати зазначені положення статті 79- 1 ЗК України не можуть застосовуватися окремо, тільки в частині її формування із присвоєнням кадастрового номеру, оскільки лише після державної реєстрації права власності, така земельна ділянка набуває статусу об`єкта, щодо якого можуть виникнути будь-які цивільні права.

Аналогічну правову позицію викладено Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у справах № 922/926/19 (постанова від 05.03.2020) та № 922/1453/20 (постанова від 09.03.2021).

Верховний Судом у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у постанові від 25.03.2021 у справі № 367/2979/16-а, аналізуючи положення частин 1, 9, 10 статті 79-1 ЗК України зауважив, що земельна ділянка може бути об`єктом цивільних прав виключно з моменту її формування та державної реєстрації права власності на неї. Державна реєстрація речових прав на земельні ділянки здійснюється після державної реєстрації земельних ділянок у Державному земельному кадастрі.

Отже, існує різний підхід до розуміння та тлумачення положень статті 79- 1 ЗК України під час розгляду аналогічних справ щодо стягнення на підставі статей 1212- 1214 ЦК України безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати за використання без достатніх правових підстав (без укладення договору оренди) земельної ділянки.

Відповідно до п.7 ч. 1 ст. 228 Господарського процесуального кодексу України суд може за заявою учасника справи, а також з власної ініціативи зупинити провадження у справі у випадках перегляду судового рішення у подібних правовідносинах (в іншій справі) у касаційному порядку палатою, об`єднаною палатою, Великою Палатою Верховного Суду.

У такому випадку згідно з приписами пункту 11 частини першої статті 229 Господарського процесуального кодексу України провадження у справі зупиняється до закінчення перегляду в касаційному порядку.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про наявність підстав для зупинення провадження у справі № 904/6092/20 до вирішення Великою Палатою Верховного Суду питання про усунення неоднозначного застосування норм права у подібних правовідносинах у іншій справі № 922/423/19.

Додатково суд роз`яснює сторонам, що згідно статті 230 Господарського процесуального кодексу України провадження у справі поновлюється за клопотанням учасників справи або за ініціативою суду не пізніше десяти днів з дня отримання судом повідомлення про усунення обставин, що викликали його зупинення.

Керуючись пунктом 7 частини 1 статті 228, статтями 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

У Х В А Л И В :

Зупинити провадження у справі №904/6092/20 до вирішення Великою Палатою Верховного Суду питання про усунення неоднозначного застосування норм права у подібних правовідносинах у іншій справі № 922/423/19.

Ухвала набирає законної сили - 22.07.2021 та може бути оскаржена до Центрального апеляційного господарського суду в порядку, передбаченому Господарським процесуальним кодексом України.

Суддя С.П. Панна