Рішення від 12.07.2021 по справі 916/2706/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"12" липня 2021 р.м. Одеса Справа № 916/2706/20

Господарський суд Одеської області у складі:

судді С.В. Літвінова

при секретарі Т.О. Липі

розглянувши у підготовчому засіданні справу за позовом Фірма "ЕМЕРАЛД"- товариство з обмеженою відповідальністю; (просп. М.Жукова, буд.2, Одеса, Одеська область, 65101) до відповідачів: 1. Управління розвитку споживчого ринку та захисту прав споживачів Одеської міської ради (вул.Косовська,2-Д,Одеса,Одеська область,65074 ); 2. Департамент архітектури та містобудування Одеської міської ради (вул. Гоголя, 10, Одеса, 65082); 3. Товариство з обмеженою відповідальністю "МІЖГАЛУЗЕВИЙ ЦЕНТР ОХОРОНИ ПРАЦІ" (пр-т Шевченка, буд. 2, Одеса, 65044) про визнання недійсним та зобов`язання вчинити певні дії

за участю представників:

від позивача - Гранкіна К.Б., Крушенівський Р.О., довіреність

від відповідача 1 - не з`явився,

від відповідача 2 - не з`явився,

від відповідача 3 - Макаров І.М.,

від експертної установи - Ярован В.М, експерт

ВСТАНОВИВ:

Фірма Емералд - товариство з обмеженою відповідальністю (далі по тексту - ТОВ Емералд ) звернулась до господарського суду Одеської області з позовом до Управління розвитку споживчого ринку та захисту прав споживачів Одеської міської ради, Департаменту архітектури та містобудування Одеської міської ради, Товариства з обмеженою відповідальністю Міжгалузевий центр охорони праці , в якому просить господарський суд:

- Визнати недійсним оформлений Департаменту архітектури та містобудування Одеської міської ради паспорт прив`я зки групи стаціонарних ТC від 14.03.2018 року за №01-08/251 за адресою:. М. Одеса, пр-т. Академіка Глушко. 16;

- Визнати недійсним договір на право користування місцями для розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності від 14.01.2018 року №ТС-2І8/18. площею 59.80 кв.м укладений між Управлінням розвитку споживчого ринку та захисту прав споживачів Одеської міської ради та Товариством з обмеженою відповідальністю Міжгалузевий центр охорони праці ;

- Зобов`язати Товариство з обмеженою відповідальністю Міжгалузевий центр охорони праці знести групу стаціонарних тимчасових споруд - два зблокованих павільйони (загальною площею твердого покриття 59.89м. розташованих за адресою пирив`язки: м. Одеса, пр-т Ак. Глушка. 16 розміщених згідно паспорту прив`язки групи стаціонарних ТС від 14.03.2018 рокл за №01-08/251. та договору від 14.03.2018 рокл №ТС-218/18. площею 59.89 кв.м. на право користування місцями для розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності;

- Зобов`язати товариство з обмеженою відповідальністю Міжгалузевий центр охорони праці привести самовільно зайняту земельну ділянку належну ТОВ Емералд на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку Серія ОД №044292 від 01 вересня 2003 року кадастровий номер: 5123755800:00:001:0012. у придатний для використання стан.

В обгрунтування заявлених вимог позивач посилається на порушення права володіння та користування земельною ділянкою із кадастровим номером 5123755800:00:001:0012, яка належить йому на праві власності, шляхом встановлення спірної тимчасової споруди за відсутності будь-яких правовстановлюючих документів на земельну ділянку.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 22.09.2020 відкрито провадження у справі № 916/2706/20, справу прийнято до розгляду за правилами загального позовного провадження із призначенням підготовчого засідання.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 21.12.2020 було призначено по даній справі судову земельно-технічну експертизу, на вирішення якої були поставлені наступні питання:

- чи знаходиться в межах земельної ділянки за адресою: м. Одеса, вул. Академіка Глушка, 16, кадастровий номер 5123755800:00:001:0012, будівлі або споруди? Якщо так, яка площа забудови?

- чи відповідають характеристики (площа забудови, висота) об`єкту розташованого в межах земельної ділянки за адресою: м. Одеса, вул. Академіка Глушка, 16, кадастровий номер 5123755800:00:001:0012, характеристикам об`єкта у відповідності до паспорту прив`язки групи стаціонарних ТС від 14.03.2018 № 01-08/251, виданого Департаментом архітектури та містобудування Одеської міської ради?

Проведення судової експертизи було доручено Одеському науково-дослідному інституту судових експертиз.

На час проведення судової експертизи провадження у справі № 916/2706/20 було зупинене.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 08.02.2021 було призначене судове засідання із розгляду клопотання судового експерта про надання додаткових матеріалів, необхідних для проведення судової експертизи.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 15.02.2021 клопотання судового експерта Одеського науково-дослідного інституту судових експертиз про надання додаткових матеріалів, необхідних для виконання судової експертизи було задоволено, направлено матеріали справи № 916/2706/20 із залученими документами, наданими на виконання клопотання судового експерта, до експертної установи - Одеського науково-дослідного інституту судових експертиз, провадження у справі № 916/2706/20 було зупинене.

28.05.2021 до суду надійшов висновок експерта №21-188 від 26.04.2021, виконаний Одеським науково-дослідним інститутом судових експертиз, у зв`язку з чим, ухвалою господарського суду Одеської області від 01.06.2021 провадження у справі № 916/2706/20 було поновлене.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 16.06.2021 було закрите підготовче засідання по справі № 916/2706/20 та призначено справу до судового розгляду по суті.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 05.07.2021 було викликано в судове засідання для надання пояснень щодо складеного висновку судового експерта Одеського науково-дослідного інституту судових експертиз Ярован В.М.

В судовому засіданні, яке відбулось 12.07.2021, судовий експерт Ярован В.М. надав суду пояснення щодо складеного ним висновку судової експертизи.

Відповідачем Управлінням розвитку споживчого ринку та захисту прав споживачів Одеської міської ради було подане клопотання про закриття провадження у даній справі в частині позовних вимог про визнання недійсним паспорту прив`язки групи стаціонарних тимчасових споруд від 14.03.2018 № 01-08/251 та визнання недійсним договору на право тимчасового користування місцями для розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності від 14.03.2018 № ТС-218/18 площею 59,89 кв.м., що укладений між Управлінням розвитку споживчого ринку та захисту прав споживачів Одеської міської ради та ТОВ Міжгалузевий центр охорони праці .

На переконання Управління розвитку споживчого ринку та захисту прав споживачів Одеської міської ради, спір у вказаній частині позовних вимог ТОВ Емералд підлягає вирішенню в порядку адміністративного судочинства із посиланням на правову позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 26.04.2021 по справі № 640/14645/19.

Судом було відмолено у задоволенні вказаного клопотання з огляду на наступне.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 231 ГПК України господарський суд закриває провадження у справі, якщо спір не підлягає вирішенню в порядку господарського судочинства.

Згідно зі ст. 19 ГПК України господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема: справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, а також у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання зобов`язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці; справи у спорах щодо права власності чи іншого речового права на майно (рухоме та нерухоме, в тому числі землю), реєстрації або обліку прав на майно, яке (права на яке) є предметом спору, визнання недійсними актів, що порушують такі права, крім спорів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, та спорів щодо вилучення майна для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності, а також справи у спорах щодо майна, що є предметом забезпечення виконання зобов`язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці; інші справи у спорах між суб`єктами господарювання.

Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад спірних правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.

Згідно із частиною першою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

На підставі пункту 7 частини першої статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України суб`єктом владних повноважень є орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.

Статтею 19 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом установлено інший порядок судового провадження; спори між суб`єктами владних повноважень з приводу реалізації їхньої компетенції у сфері управління, у тому числі делегованих повноважень.

Як зазначено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.02.2020 по справі № 910/7781/19, публічно-правовим вважається, зокрема, спір, у якому сторони правовідносин виступають одна щодо іншої не як рівноправні і в якому одна зі сторін виконує публічно-владні управлінські функції та може вказувати або забороняти іншому учаснику правовідносин певну поведінку, давати дозвіл на передбачену законом діяльність тощо.

Необхідною ознакою суб`єкта владних повноважень є здійснення ним публічно-владних управлінських функцій. Ці функції суб`єкт повинен виконувати саме в тих правовідносинах, у яких виник спір.

Приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового особистого інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення, як правило майнового, приватного права чи інтересу, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин. Щодо приватноправового характеру спору навіть і в тому випадку, якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб`єктів владних повноважень, зауважує Велика Палата Верховного Суду у постанові від 13.10.2020 по справі № 640/22013/18.

Для розмежування компетенції судів щодо розгляду адміністративних і цивільних справ у кожній конкретній справі слід визначити характер правовідносин, з яких виник спір (це підтверджують висновки Великої Палати Верховного Суду, сформульовані у постановах від 4 квітня 2018 року у справі № 826/9928/15, від 14 березня 2018 року у справі № 619/2019/17, від 16 травня 2018 року у справі № 826/4460/17, а також висновок Верховного Суду України, викладений у постанові від 25 квітня 2017 року у справі № 21-3197а16).

Позов ТОВ Емералд подано із метою захисту права власності на земельну ділянку за адресою: м. Одеса, вул. Академіка Глушка, 16, кадастровий номер 5123755800:00:001:0012, від протиправного розміщення на ній тимчасової споруди. Вказаний спір носить приватноправовий характер, оскільки обумовлений необхідністю захисту приватного права позивача у правовідносинах, в яких позивач та відповідачі не перебувають між собою у владно-управлінських функціях.

Посилання на правові висновки, викладені у постанові Верховного Суду від 26.04.2021 по справі № 640/14645/19, не є релевантними для даної справи, оскільки у цій справі вирішувалось питання юрисдикції спорів між суб`єктами господарювання та АМК України як суб`єктом владних повноважень, які виникають внаслідок винесення останнім владного управлінського рішення за наслідком розгляду скарг про порушення законодавства у сфері публічних закупівель.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що заявлені позовні вимоги ТОВ Емералд підлягають вирішенню саме в порядку господарського судочинства з огляду на суб`єктний склад сторін по справі, предмет та підстави позову, а також зміст права, із метою захисту якого позивач звернувся до суду.

Відповідач ТОВ Міжгалузевий центр охорони праці повністю заперечує проти позову, наголошуючи на його безпідставності та необгрунтованості.

В судовому засіданні 12.07.2021 судом оголошена вступна та резолютивна частини рішення.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив наступне.

Відповідно до державного акту на право власності на земельну ділянку серії ОД № 044292 від 01.09.2003, ТОВ Емералд є власником земельної ділянки загальною площею 0,0685 га, яка складається із п`яти земельних ділянок із кадастровими номерами 5123755800:00:001:0008, 5123755800:00:001:0009, 5123755800:00:001:0010, 5123755800:00:001:0011, 5123755800:00:001:0012.

Згідно з листом Відділу Держгеокадастру в Овідіопольському районі Одеської області від 31.01.2017 № 105/86-17 та листом Відділу у місті Одесі Головного управління Держгеокадастру в Одеській області від 05.02.2018 № 99/142-18 земельна ділянка, власником якої є ТОВ Емералд відповідно до державного акту на право власності на земельну ділянку серії ОД № 044292 від 01.09.2003, на момент набуття позивачем права власності на неї, перебувала у складі Таїровської селищної ради Овідіопольського району Одеської області. З 01.01.2016 вказана земельна ділянка увійшла до меж міста Одеси відповідно до постанови Верховної Ради України № 3064-111 від 04.02.2002 Про зміну меж м. Одеси Одеської області .

Відповідно до паспорту прив`язки від 14.03.2018 за № 01-08/251, який видано Департаментом архітектури та містобудування Одеської міської ради, замовнику ТОВ Міжгалузевий центр охорони праці погоджено встановлення групи стаціонарних тимчасових споруд - двох зблокованих павільйонів загальною площею 59,89 кв.м. за адресою: м. Одеса, просп. Академіка Глушка, 16.

Згідно з висновком, складеним Управлінням розвитку споживчого ринку та захисту прав споживачів Одеської міської ради від 07.03.20218р., підтверджено можливість установки з боку ТОВ Міжгалузевий центр охорони праці тимчасової споруди та укладення із останнім договору на право тимчасового користування місцем для розміщення тимчасової споруди за адресою: м. Одеса, просп. Академіка Глушка, 16, площа забудови 59,89 кв.м.

На виконання виданого паспорту прив`язки та висновку, між Управлінням споживчого ринку та захистом прав споживачів Одеської міської ради та ТОВ Міжгалузевий центр охорони праці був укладений договір на право користування місцями для розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності від 14.03.20218 № ТС-218/18.

На підставі договору від 14.03.20218 № ТС-218/18 та паспорту прив`язки від 14.03.2018 за № 01-08/251 відповідачем було встановлено за адресою: м. Одеса, просп. Академіка Глушка, 16, тимчасові споруди для провадження підприємницької діяльності.

Відповідно до висновку судової земельної технічної експертизи від 26.04.2021 № 21-188, складеної Одеським науково-дослідним інститутом судових експертиз, в результаті проведених досліджень експертом встановлено:

- тимчасові споруди (торговий павільйон), що розташовані по пр. Академіка Глушка, 16, в м. Одеса, частково розташовані на земельній ділянці кадастровий номер 5123755800:00:001:0012;

- накладення меж земельної ділянки під тимчасовими спорудами на межі земельної ділянки кадастровий номер 5123755800:00:001:0012 складає 30 кв.м.;

В результаті проведених досліджень об`єкту - тимчасової споруди (торгового павільйону), розташованого в межах земельної ділянки за адресою: м. Одеса, вул. Академіка Глушка, 16, кадастровий номер 5123755800:00:001:0012, експертом встановлено:

- фактична площа забудови, яку займає будівля ТС, складає 63,21 кв.м., що не відповідає площі, вказаній у паспорті прив`язки групи стаціонарних ТС від 14.03.2018 № 01-08/251 та має складати 59,89 кв.м. Отже, перевищення за площею плями забудови складає 3,32 кв.м.;

- фактична висота ТС складає 4,14 м, що не відповідає висоті тимчасової споруди вказаній у паспорті прив`язки групи стаціонарних ТС від 14.03.2018 № 01-08/251 та має складати 3,50 кв.м. Отже, перевищення за висотою складає 0,65 кв.м.

За переконанням ТОВ Емералд , спірна тимчасова споруда, яка розміщена на підставі від 14.03.20218 № ТС-218/18 та паспорту прив`язки від 14.03.2018 за № 01-08/251, встановлена в межах земельної ділянки за адресою: м. Одеса, вул. Академіка Глушка, 16, кадастровий номер 5123755800:00:001:0012, без будь-якого погодження із позивачем як власником цієї земельної ділянки та за відсутності будь-яких правовстановлюючих документів на землю, чим порушуються права позивача як власника цієї ділянки на вільне володіння та користування своїм майном. Приймаючи до уваги відмову ТОВ Міжгалузевий центр охорони праці у добровільному звільненні належної позивачу земельної ділянки та протиправну видачу виконавчими органами Одеської міської ради дозвільних документів на зайняття спірної земельної ділянки тимчасовими спорудами, позивач звернувся до суду із даним позовом.

Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши та дослідивши всі письмові докази, які містяться в матеріалах справи, проаналізувавши норми чинного законодавства, господарський суд дійшов наступних висновків.

Згідно зі ст. 41 Конституції України ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Положеннями ст.ст. 316, 317, 319, 321 ЦК України визначено, що правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. На зміст права власності не впливають місце проживання власника та місцезнаходження майна. Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Положеннями ст. 78 Земельного кодексу України визначено, що право власності на землю - це право володіти, користуватися і розпоряджатися земельними ділянками. Право власності на землю набувається та реалізується на підставі Конституції України , цього Кодексу, а також інших законів, що видаються відповідно до них. Земля в Україні може перебувати у приватній, комунальній та державній власності.

Суб`єктами права власності на землю є зокрема громадяни та юридичні особи - на землі приватної власності (ст. 80 Земельного кодексу України).

За правилами ч. 1 ст. 82 Земельного кодексу України юридичні особи (засновані громадянами України або юридичними особами України) можуть набувати у власність земельні ділянки для здійснення підприємницької діяльності у разі: а) придбання за договором купівлі-продажу, ренти, дарування, міни, іншими цивільно-правовими угодами; б) внесення земельних ділянок її засновниками до статутного капіталу; в) прийняття спадщини; г) виникнення інших підстав, передбачених законом.

А тому, враховуючи набуття позивачем права власності на спірну земельну ділянку, саме ТОВ Емералд належать право володіння та користування цією ділянкою і таке право є непорушним.

Відповідно до висновку судової земельної технічної експертизи від 26.04.2021 № 21-188, складеної Одеським науково-дослідним інститутом судових експертиз, в результаті проведених досліджень експертом встановлено:

- тимчасові споруди (торговий павільйон), що розташовані по пр. Академіка Глушка, 16, в м. Одеса, частково розташовані на земельній ділянці кадастровий номер 5123755800:00:001:0012;

- накладення меж земельної ділянки під тимчасовими спорудами на межі земельної ділянки кадастровий номер 5123755800:00:001:0012 складає 30 кв.м.;

В результаті проведених досліджень об`єкту - тимчасової споруди (торгового павільйону), розташованого в межах земельної ділянки за адресою: м. Одеса, вул. Академіка Глушка, 16, кадастровий номер 5123755800:00:001:0012, експертом встановлено:

- фактична площа забудови, яку займає будівля ТС, складає 63,21 кв.м., що не відповідає площі, вказаній у паспорті прив`язки групи стаціонарних ТС від 14.03.2018 № 01-08/251 та має складати 59,89 кв.м. Отже, перевищення за площею плями забудови складає 3,32 кв.м.;

- фактична висота ТС складає 4,14 м, що не відповідає висоті тимчасової споруди вказаній у паспорті прив`язки групи стаціонарних ТС від 14.03.2018 № 01-08/251 та має складати 3,50 кв.м. Отже, перевищення за висотою складає 0,65 кв.м.

Таким чином, тимчасові споруди, що встановлені на підставі від 14.03.20218 № ТС-218/18 та паспорту прив`язки від 14.03.2018 за № 01-08/251, розміщені в межах належної позивачу земельної ділянки за адресою: м. Одеса, вул. Академіка Глушка, 16, кадастровий номер 5123755800:00:001:0012. Доказів, спростовуючиючи викладене або доказів встановлення на вказаній земельній ділянці тимчасових споруд на підставі інших документів відповідачами суду не надано.

Відповідно до частини 4 статті 28 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності здійснюється в порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері містобудування.

На виконання частини 4 статті 28 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 21.10.2011 № 244 затверджено Порядок розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності (далі - Порядок), який визначає механізм розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності.

За змістом цього порядку замовник, який має намір встановити ТС, звертається до відповідного виконавчого органу сільської, селищної, міської ради, районної державної адміністрації із відповідною заявою у довільній формі про можливість розміщення ТС (пункт 2.2.); підставою для розміщення ТС є паспорт прив`язки ТС, який оформлюється органом з питань містобудування та архітектури протягом десяти робочих днів з дня подання зазначеної заяви (пункти 2.1., 2.7); паспорт прив`язки ТС це комплект документів, у яких визначено місце встановлення ТП на топографо-геодезичній основі М 1:500, схему благоустрою території (пункт 1.4), типова форма якого поряд з іншими документами затверджено додатком 1 до Порядку, який містить, зокрема, форму схеми розміщення ТС із вказівкою площі земельної ділянки згідно з документами на землекористування.

Отже, цей Порядок визначає механізм розміщення ТС для провадження підприємницької діяльності, реалізація якого передбачає наявність документів на землекористування, та не містить жодних положень щодо правових підстав набуття суб`єктами господарювання прав на земельні ділянки у зв`язку з розміщенням ТC (постанови Верховного Суду від 11.04.2019 по справі № 914/386/18 та від 16.05.2018 по справі № 918/633/16).

Відповідно до правового висновку Верховного Суду, викладеного у постанові від 16.05.2018 по справі № 918/633/18, розміщення тимчасової споруди за відсутності документів, які підтверджують право користування земельною, не можна визнати законним.

Паспорт прив`язки ТС, відповідно до Порядку розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності, є комплектом документів із визначенням певних даних та не встановлює набуття суб`єктами господарювання будь-яких прав на земельну ділянку (постанова Верховного Суду від 14.08.2019 по справі № 921/152/17-г/4).

З огляду на викладене, видача спірного паспорту прив`язки, оформлення спірного договору на право користування місцями для розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності від 14.03.2018 № ТС-218/18 та встановлення ТОВ Міжгалузевий центр охорони праці на підставі цих документів тимчасової споруди на належній ТОВ фірма Емералд земельній ділянці за відсутності будь-яких документів, що підтверджують право користування цією ділянкою, є протиправним та свідчить про порушення права позивача на володіння та користування належною йому на праві власності земельною ділянкою із кадастровим номером 5123755800:00:001:0012, розташовану за адресою: м. Одеса, просп. Академіка Глушка, 16.

Відповідно до частини 1 статті 15 та частини 1 статті 16 ЦК кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно з положеннями статті 20 ГК держава забезпечує захист прав і законних інтересів суб`єктів господарювання та споживачів. Кожний суб`єкт господарювання та споживач має право на захист прав і законних інтересів.

Отже, наведені норми визначають об`єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов`язано із позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, спричинена поведінкою іншої особи.

Таким чином, порушення, невизнання або оспорювання суб`єктивного права є підставою для звернення особи за захистом цього права із застосуванням відповідного способу захисту.

Вирішуючи спір, суд повинен надати об`єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до господарського суду, а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права способам, що встановлено чинним законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права.

Велика Палата Верховного Суду звертала увагу на те, що право чи інтерес мають бути захищені судом у належний спосіб, який є ефективним (пункт 57 постанови від 05.06.2018 у справі № 338/180/17), тому суд повинен відмовляти у задоволенні позовної вимоги, яка не відповідає ефективному способу захисту права чи інтересу (пункти 72-76 постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.11.2018 у справі № 488/5027/14-ц).

Крім того, вирішуючи спір, суди мають виходити із того, що обраний позивачем спосіб захист цивільних прав має бути не тільки ефективним, а й відповідати правовій природі тих правовідносин, що виникли між сторонами, та має бути спрямований на захист порушеного права.

Згідно зі статтею 95 ЗК землекористувачі, якщо інше не передбачено законом або договором, мають право самостійно господарювати на землі. Порушені права землекористувачів підлягають відновленню в порядку, встановленому законом. За змістом статті 152 ЗК власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Землекористувачеві забезпечується захист його права на користування земельною ділянкою нарівні із захистом права власності на земельну ділянку відповідно до закону.

Згідно зі статтею 391 ЦК власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Наведеною нормою передбачено, що власник майна має право шляхом подання негаторного позову вимагати захисту свого права від особи, яка перешкоджає його користуванню та розпорядженню своїм майном. Позивачем негаторного позову може бути власник або титульний володілець, у якого знаходиться річ і щодо якої відповідач ускладнює здійснення повноважень користування або розпорядження, а відповідачем - особа, яка перешкоджає позивачеві у здійсненні його законного права користування чи розпорядження річчю. Підставою для подання негаторного позову є вчинення третьою особою перешкод власнику в реалізації ним повноважень розпорядження або (та) користування належним йому майном. Ця норма регулює захист права власності не в будь-якому випадку, а в разі його порушення шляхом вчинення перешкод у здійсненні власником його правомочностей з користування та/або розпорядження майном. Цей спосіб захисту спрямований на усунення порушення прав власника, які не пов`язані з позбавленням володіння майном.

Усунення перешкод власнику у користуванні своїм майном, як спосіб захисту цивільного права чи інтересу, фактично передбачає покладення на відповідача обов`язку припинити дію, яка порушує право, та можливе лише щодо триваючого правопорушення (постанова Верховного Суду від 14.08.2019 по справі № 921/152/17-г/4).

Згідно з положеннями статті 212 ЗК самовільно зайняті земельні ділянки підлягають поверненню власникам землі або землекористувачам без відшкодування затрат, понесених за час незаконного користування ними. Приведення земельних ділянок у придатний для використання стан, включаючи знесення будинків, будівель і споруд, здійснюється за рахунок громадян або юридичних осіб, які самовільно зайняли земельні ділянки. Повернення самовільно зайнятих земельних ділянок провадиться за рішенням суду.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.06.2018 у справі № 905/1552/16 також наведено правовий висновок про те, що у разі закінчення строку дії, анулювання паспорта прив`язки, самовільного встановлення ТС така ТС підлягає демонтажу, оскільки розміщення ТС самовільно забороняється.

Приймаючи до уваги викладене, суд доходить висновку, що розміщення тимчасових споруд на земельній ділянці за адресою: м. Одеса, вул. Академіка Глушка, 16, кадастровий номер 5123755800:00:001:0012, на підставі від 14.03.20218 № ТС-218/18 та паспорту прив`язки від 14.03.2018 за № 01-08/251, є самовільним зайняттям належної позивачу земельної ділянки та порушенням права власності позивача.

А тому, із метою ефективного та належного захисту права власності позивача на спірну земельну ділянку, яке є порушеним з огляду на встановлення з боку ТОВ Міжгалузевий центр охорони праці групи стаціонарних тимчасових споруд - двох зблокованих павільйонів (загальною площею твердого покриття - 59,89м, розташованих за адресою прив`язки: м. Одеса, пр-т Ак. Глушка, 16 розміщених згідно паспорту прив`язки групи стаціонарних ТС від 14.03.2018 року за №01-08/251, та договору від 14.03.2018 року №ТС-218/18, площею 59,89 кв.м. на право користування місцями для розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності, суд доходить висновку про наявність правових підстав для зобов`язання ТОВ Міжгалузевий центр охорони праці знести групу стаціонарних тимчасових споруд - два зблокованих павільйони (загальною площею твердого покриття - 59,89м, розташованих за адресою прив`язки: м. Одеса, пр-т Ак. Глушка, 16 розміщених згідно паспорту прив`язки групи стаціонарних ТС від 14.03.2018 року за №01-08/251, та договору від 14.03.2018 року №ТС-218/18, площею 59,89 кв.м. на право користування місцями для розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності, а також зобов`язання ТОВ Міжгалузевий центр охорони праці привести самовільно зайняту земельну ділянку належну ТОВ Емералд на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку Серія ОД №044292 від 01 вересня 2003 року кадастровий номери: 5123755800:00:001:0012. у придатний для використання стан.

Що стосується решти заявлених ТОВ Емералд по даній справі позовних вимог, суд зазначає наступне.

Так, суд зауважує, що паспорт прив`язки ТС, відповідно до Порядку розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності, є комплектом документів із визначенням певних даних та не встановлює набуття суб`єктами господарювання будь-яких прав на земельну ділянку. Отже, такий документ не є ані актом органу місцевого самоврядування, який може бути визнано незаконним відповідно до статей 16, 21, 393 ЦК, ані правочином в розумінні положень статей 202, 203 ЦК, який може бути визнано недійсним у порядку, передбаченому статтею 215 ЦК. Саме такий правовий висновок міститься у постанові Верховного Суду від 14.08.2019 по справі № 921/152/17-г/4.

А тому, суд відмовляє ТОВ Емералд у задоволенні позовної вимоги про визнання недійсним оформленого Департаментом архітектури та містобудування Одеської міської ради паспорту прив`язки групи стаціонарних ТС від 14.03.2018 за № 01-08/251 за адресою: м. Одеса, просп. Академіка Глушка, 16.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою , п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Так, відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори).

У відповідності до ч.1 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Відповідно до п.п. 6.1, 7.1, 7.2 Правил розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності у м. Одесі, що затверджені рішенням Одеської міської ради № 3961-VJ від 09.10.2013, підставою для розміщення ТС в межах м. Одеси є паспорт, який надається Управлінням та договір з Уповноваженим органом. Самовільне розміщення ТС та розміщення ТС на зеленій зоні - забороняється.

Підставою для встановлення ТС є паспорт (додаток 1) та відповідний договір на право тимчасового користування місцем під розміщення ТС, укладений з Уповноваженим органом.

Для укладення (продовження) договорів на право тимчасового користування місцем під розміщення ТС Заявник звертається до Уповноваженого органу із заявою, до якої додаються: документ в якому зазначається товарна спеціалізація ТС в довільній формі, витяг про державну реєстрацію суб`єкта господарювання, графічні матеріали із зазначенням бажаного місця розташування ТС, виконані суб`єктом господарювання у довільній формі на топографо-геодезичній основі (М 1:500); реквізити суб`єкта господарювання (найменування, ПІБ керівника юридичної особи, або ПІБ фізичної особи - підприємця, місцезнаходження юридичної особи або адреса місця проживання фізичної особи - підприємця, контактна інформація).

При цьому, п. 1.4 Правил розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності у м. Одесі, що затверджені рішенням Одеської міської ради № 3961-VJ від 09.10.2013, визначено, що протиправно розміщений елемент вуличної торгівлі - елемент торгівлі, який характеризується хоча б однією з наступних ознак:

- відсутня позитивна відповідь у вигляді листа-рішення, про можливість розміщення елементу торгівлі;

- розміщується без укладеного з Уповноваженим органом договору на право тимчасового користування місцями для розташування елементів торгівлі, або термін дії якого закінчився;

- розміщується з недотриманням визначених у договорі параметрів щодо типу, розміру способу розміщення та опису елемента торгівлі або місце розташування якого не відповідає місцю, визначеному у договорі;

- експлуатується з порушенням вимог чинного законодавства України та цих Правил, що встановлено Уповноваженим органом.

Таким чином, саме договір на право тимчасового користування місцем під розміщення ТС створює правову підставу для порушення права власності позивача шляхом розміщення тимчасових споруд. На відміну від паспорту прив`язки, який не підлягає оскарженню в судовому порядку, договір тимчасового користування місцем під розміщення ТС може бути визнаний недійсним як правочин, що порушує право власності на землю, на якій встановлюється відповідна тимчасова споруда згідно з таким договором.

А тому, приймаючи до уваги, що спірний договір є правочином, на підставі якого здійснюється порушення прав позивача на належну йому земельну ділянку, а також враховуючи, що у випадку невизнання такого правочину недійсним ТОВ Міжгалузевий центр охорони праці отримує можливість повторного встановлення тимчасових споруд на належній позивачу земельній ділянці, суд доходить висновку про наявність правових підстав для визнання недійсним договору на право користування місцями для розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності від 14.03.2018 № ТС-218/18 площею 59,89 кв.м., що укладений між Управлінням розвитку споживчого ринку та захисту прав споживачів Одеської міської ради та ТОВ Міжгалузевий центр охорони праці , у зв`язку з чим, позовні вимоги ТОВ Емералд у названій частині підлягають задоволенню.

За змістом ч.1 ст.14 ГПК України суд розглядає справу не інакше як, зокрема, на підставі доказів поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

У відповідності до частини першої статті 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно вимог ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.

Згідно зі ст.76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ст.77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Згідно зі ст.78 ГПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Відповідно до ст.79 ГПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Інші посилання сторін не спростовують висновків, до яких дійшов суд.

При цьому, суд звертає увагу сторін на те, що згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини (ЄСПЧ), яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів… мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. І хоча п.1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суду обґрунтувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. Саме такі висновки викладені у рішенні ЕСПЧ від 10.02.2010р.у справі "Серявін та інші проти України"

Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Частинами ч.ч.1, 2, 3 ст.13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005р.).

У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008р. зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.

Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.

Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об`єктивного з`ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.

Враховуючи викладене, а також вимоги ст. 74 ГПК України , згідно якої кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для часткового задоволення позову ТОВ Емералд шляхом:

- визнання недійсним договору на право користування місцями для розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності від 14.03.2018 № ТС-218/18 площею 59,89 кв.м., що укладений між Управлінням розвитку споживчого ринку та захисту прав споживачів Одеської міської ради та ТОВ Міжгалузевий центр охорони праці ;

- зобов`язання ТОВ Міжгалузевий центр охорони праці знести групу стаціонарних тимчасових споруд - два зблокованих павільйони (загальною площею твердого покриття - 59,89м, розташованих за адресою прив`язки: м. Одеса, пр-т Ак. Глушка, 16 розміщених згідно паспорту прив`язки групи стаціонарних ТС від 14.03.2018 року за №01-08/251, та договору від 14.03.2018 року №ТС-218/18, площею 59,89 кв.м. на право користування місцями для розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності;

- зобов`язання ТОВ Міжгалузевий центр охорони праці привести самовільно зайняту земельну ділянку належну ТОВ фірмі ЕМЕРАЛД на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку Серія ОД №044292 від 01 вересня 2003 року кадастровий номери: 5123755800:00:001:0012. у придатний для використання стан.

У задоволенні позовної вимоги ТОВ Емералд про визнання недійсним оформленого Департаментом архітектури та містобудування Одеської міської ради паспорту прив`язки групи стаціонарних ТС від 14.03.2018 за № 01-08/251 за адресою: м. Одеса, просп. Академіка Глушка, 16, слід відмовити.

Відповідно до ст. 129 ГПК України судові витрати зі сплати судового збору за пред`явлення даного позову покладаються на відповідачів пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 73, 74, 79, 86, 129, 130 ст. ст. 232-241 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов Фірми "ЕМЕРАЛД"- товариство з обмеженою відповідальністю задовольнити частково.

2. Визнати недійсним договір на право користування місцями для розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності від 14.03.2018 № ТС-218/18 площею 59,89 кв.м., що укладений між Управлінням розвитку споживчого ринку та захисту прав споживачів Одеської міської ради (вул.Косовська,2-Д,Одеса,Одеська область,65074, код 25830731 )та Товариством з обмеженою відповідальністю "МІЖГАЛУЗЕВИЙ ЦЕНТР ОХОРОНИ ПРАЦІ" (пр-т Шевченка, буд. 2, Одеса, 65044, код 41247379).

3. Зобов`язати Товариство з обмеженою відповідальністю "МІЖГАЛУЗЕВИЙ ЦЕНТР ОХОРОНИ ПРАЦІ" (пр-т Шевченка, буд. 2, Одеса, 65044, код 41247379) знести групу стаціонарних тимчасових споруд - два зблокованих павільйони (загальною площею твердого покриття - 59,89м, розташованих за адресою прив`язки: м. Одеса, пр-т Ак. Глушка, 16 розміщених згідно паспорту прив`язки групи стаціонарних ТС від 14.03.2018 року за №01-08/251, та договору від 14.03.2018 року №ТС-218/18, площею 59,89 кв.м. на право користування місцями для розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності;

4. Зобов`язати Товариство з обмеженою відповідальністю "МІЖГАЛУЗЕВИЙ ЦЕНТР ОХОРОНИ ПРАЦІ" (пр-т Шевченка, буд. 2, Одеса, 65044, код 41247379 ) привести самовільно зайняту земельну ділянку належну Фірма "ЕМЕРАЛД"- товариство з обмеженою відповідальністю (просп. М. Жукова, буд.2, Одеса, Одеська область, 65101, код 23870264) на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку Серія ОД №044292 від 01 вересня 2003 року кадастровий номери: 5123755800:00:001:0012. у придатний для використання стан.

5. Стягнути з Управління розвитку споживчого ринку та захисту прав споживачів Одеської міської ради (вул.Косовська,2-Д,Одеса,Одеська область,65074, код 25830731 ) на користь Фірма "ЕМЕРАЛД"- товариство з обмеженою відповідальністю (просп. М.Жукова, буд.2, Одеса, Одеська область, 65101, код 23870264) 1051 грн. судового збору.

6. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "МІЖГАЛУЗЕВИЙ ЦЕНТР ОХОРОНИ ПРАЦІ" (пр-т Шевченка, буд. 2, Одеса, 65044, код 41247379 ) на користь Фірма "ЕМЕРАЛД"- товариство з обмеженою відповідальністю (просп. М.Жукова, буд.2, Одеса, Одеська область, 65101, код 23870264) 5255 грн. судового збору.

7. В іншій частині позову відмовити.

Накази видати згідно зі ст. 327 ГПК України.

Повний текст складено 22 липня 2021 р.

Відповідно до ст. 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя С.В. Літвінов