Ухвала

від 21.07.2021 по справі 917/1125/19

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

21 липня 2021 року

м. Київ

Справа № 917/1125/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Мачульського Г.М. - головуючого, Краснова Є.В., Уркевича В.Ю.,

секретар судового засідання Лихошерст І.Ю.,

розглядаючи у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу заступника керівника Полтавської обласної прокуратури

на постанову Східного апеляційного господарського суду від 24.05.2021 (колегія суддів: Попков Д.О. - головуючий, Пушай В.І., Стойка О.В.) та рішення Господарського суду Полтавської області від 23.02.2021 (суддя Погрібна С.В.)

за позовом першого заступника керівника Лубенської місцевої прокуратури Полтавської області в інтересах держави

до: 1) Гребінківської міської ради Полтавської області,

2) Селянського фермерського господарства "Україна"

про визнання незаконним та скасування рішень сесії, визнання незаконним та припинення договору, зобов`язання повернути земельну ділянку

за участю: прокурора: Костюк О.В. (посвідчення),

ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст і підстави позовних вимог

1.1. Перший заступник керівника Лубенської місцевої прокуратури Полтавської області в інтересах держави (далі - прокурор, позивач) звернувся до суду з позовом до Гребінківської міської ради Полтавської області (далі - відповідач-1) та Селянського фермерського господарства "Україна" (далі - відповідач-2) з вимогами про:

- визнання незаконним та скасування рішення 26 сесії 6 скликання Слободо-Петрівської сільської ради Гребінківського району Полтавської області "Про надання дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) в с. Оржиця" від 16.10.2014;

- визнання незаконним та скасування рішення 27 сесії 6 скликання Слободо-Петрівської сільської ради Гребінківського району Полтавської області Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) Селянському фермерському господарству "Україна"" від 12.02.2015;

- визнання недійсним та припинення на майбутнє договору оренди землі №1 від 12.02.2015, укладеного між Слободо-Петрівською сільською радою та відповідачем-2, яким передано у оренду земельну ділянку сільськогосподарського призначення, що знаходиться на території Слободо-Петрівської сільської ради Гребінківського району Полтавської області, кадастровий номер 5320884904:04:003:0004, загальною площею 83,2675га;

- зобов`язання відповідача-2 повернути територіальній громаді в особі відповідача-1 земельну ділянку, кадастровий номер 5320884904:04:003:0004, загальною площею 83,2675 га, яка знаходиться в с. Оржиця Гребінківського району Полтавської області, шляхом підписання акту приймання-передачі.

1.2. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що рішення відповідача-1 прийняті та договір оренди землі між відповідачами укладено з порушенням вимог статей 123, 124 Земельного кодексу України, а саме без проведення земельних торгів.

2. Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій

2.1. Рішенням Господарського суду Полтавської області від 23.02.2021 в позові відмовлено.

2.2. Рішення мотивоване тим, що відповідно до приписів статті 134 Земельного кодексу України не підлягають продажу на конкурентних засадах земельні ділянки комунальної власності або права на них у разі, зокрема, поновлення договорів оренди землі, укладення договорів оренди землі на новий строк з використанням переважного права орендаря, при цьому встановлено, що між відповідачами укладався договір оренди землі у 2006 році без розроблення проекту відведення, у 2011 році рішенням відповідача-1 продовжено термін дії договору, потім надано дозвіл на виготовлення технічної документації на право користування земельною ділянкою, дозвіл на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), затверджено вказану документацію та укладено договір оренди, тому судом порушення порядку надання земельної ділянки в оренду не було встановлено.

2.3. Оскарженою постановою Східного апеляційного господарського суду від 24.05.2021 рішення суду першої інстанції змінено, викладено мотивувальну частину рішення щодо підстав відмови у задоволені позовних вимог в редакції мотивувальної частини цієї постанови; резолютивну частину рішення суду першої інстанції залишено без змін.

2.4. Апеляційний суд виходив з того, що редакція статті 134 Земельного кодексу України, що була чинна на момент прийняття оскаржуваних рішень, містила таке виключення з правила конкурентного надання земельних ділянок в оренду як поновлення договору оренди землі, що у спірних відносинах не відбулось, оскільки відповідач-2 звернувся до відповідача-1 після спливу строку встановленого договором для продовження договору, без додаткової угоди, крім того новий договір оренди був укладений щодо іншого розміру земельної ділянки та з іншими відмінностями, що не дозволяє зробити висновок, що договір від 2006 року був продовжений чи поновлений. Разом з тим, апеляційний суд не погодився з обґрунтуванням прокурора початку відліку позовної давності, про застосування наслідків спливу якого заявлялось відповідачами, а саме - з отримання ним архівних витягів із протоколів сесії ради у листопаді 2018 року, і відмовив у позові з підстав пропуску прокурором позовної давності.

3. Короткий зміст касаційної скарги

3.1. У касаційній скарзі заступник керівника Полтавської обласної прокуратури просить скасувати прийняті у справі рішення та ухвалити нове про задоволення позову.

3.2. На обґрунтування своїх вимог скаржник посилається на порушення судами норм процесуального та неправильне застосуванням норм матеріального права, а саме статей 14, 73, 74, 76-79, 236-238 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), статей 256, 257, 261 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) без врахування правових висновків Верховного Суду щодо застосування таких норм у подібних правовідносинах, викладених в постановах Великої Палати Верховного Суду від 22.05.2018 у справі № 469/1203/15-ц, від 20.11.2018 у справі № 907/50/16, від 30.05.2018 у справі № 359/2012/15-ц, від 17.10.2018 у справі № 362/44/17, від 17.10.2018 у справі №362/44/17 (п.1 ч.2 ст. 287 ГПК України).

4. Мотивувальна частина

4.1. Відповідно до пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у випадку, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.

4.2. Апеляційний суд, переглядаючи рішення суду першої інстанції, виходив з обґрунтованості позиції прокурора відносно наявності порушення земельного законодавства при прийнятті оскаржуваних рішень та укладені спірного договору, проте застосувавши наслідки пропуску прокурором позовної давності, про що просили відповідачі, відмовив у позові відповідно до частини 4 статті 267 ЦК України.

Апеляційний суд, врахувавши правову позицію Великої Палати Верховного Суду, викладену в постанові від 17.10.2018 у справі №362/44/17 про те, що позовна давність починає обчислюватися з дня, коли про порушення права або про особу, яка його порушила, довідався або міг довідатися прокурор, у випадку, зокрема, коли прокурор звертається до суду у разі порушення або загрози порушення інтересів держави за відсутності відповідного органу державної влади, органу місцевого самоврядування чи іншого суб`єкта владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження щодо захисту таких інтересів, дослідив питання відліку позовної давності з моменту, коли міг чи повинен був дізнатись про правопорушення відповідачів прокурор.

Апеляційний суд відхилив доводи прокурора відносно початку обчислення позовної давності у відповідності до ч.1 ст.261 ЦК України з 20.11.2018 - моменту отримання архівних витягів з протоколів рішення 26 сесії та 27 сесії 6 скликання Слободо-Петрівської сільської ради Гребінківського району Полтавської області, оскільки висновок про відсутність підстав для позаконкурентної передачі в оренду спірної земельної ділянки міг бути зроблений прокурором й на підставі аналізу та співставлення договорів оренди землі від 10.11.2006 та 12.02.2015, кожен з яких був зареєстрований в установленому законом порядку. Апеляційний суд зауважив про відсутність в матеріалах справи жодних доказів, які б свідчили про наявність об`єктивних перешкод для прокуратури здійснити перевірку та аналіз як вказаних договорів оренди, так і відповідних їх відомостей з державного реєстру нерухомості та кадастрових планів, і навіть отримавши архівні витяги із протоколів 26 і 27 сесій 6 скликання Слободо-Петрівської сільської ради 20.11.2018, прокурор звернувся із відповідним позовом лише 02.07.2019.

4.3. Прокурор в касаційній скарзі зазначає, що фактично він дізнався про правопорушення, що стало підставою позову, 20.11.2018 при отриманні архівних витягів із протоколів сесії сільської ради, а жодний нормативний акт не зобов`язує прокурора робити аналіз та співставлення договорів оренди землі та відомостей з державного реєстру нерухомості.

4.4. Порівняльний аналіз термінів "довідався" та "міг довідатися", що містяться в статті 261 ЦК України, дає підстави для висновку про презумпцію можливості та обов`язку особи знати про стан своїх майнових прав. Таким чином, доведення факту, через який позивач не знав про порушення свого цивільного права і саме з цієї причини не звернувся за його захистом до суду, недостатньо, оскільки позивач повинен також довести той факт, що він не міг довідатися про порушення свого цивільного права, що також випливає із загального правила, встановленого статтею 74 ГПК України про обов`язковість доведення стороною спору тих обставин, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. В свою чергу, відповідач повинен довести, що інформацію про порушення можна було отримати раніше (постанови Великої Палати Верховного Суду від 26.11.2019 у справі № 914/3224/16, Верховного Суду від 03.04.2018 у справі № 910/31767/15).

Тобто для визначення початку перебігу позовної давності має значення не лише обізнаність особи про порушення її прав, а й об`єктивна можливість довідатися про таке порушення.

Апеляційний суд дійшов висновку, що прокурор міг довідатись про порушення інтересів держави раніше, ніж з листопада 2018 року, і позовну давність пропустив.

4.5. В касаційній скарзі прокурор посилається на те, що апеляційним судом при прийнятті оскарженого рішення не було враховано висновки Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, що викладені в постановах Великої Палати Верховного Суду від 22.05.2018 у справі № 469/1203/15-ц, від 20.11.2018 у справі № 907/50/16, від 30.05.2018 у справі № 359/2012/15-ц, від 17.10.2018 у справі № 362/44/17, Касаційного адміністративного суду від 20.05.2019 у справі № 826/11885/16.

Разом з тим, у більшості із вказаних справ позов подався прокурором в інтересах держави в особі уповноваженого органу на здійснення відповідних повноважень.

Так у справі № 469/1203/15-ц позов поданий заступником прокурора Березанського району Миколаївської області в інтересах держави в особі Коблівської сільської ради Березанського району Миколаївської області до Березанської районної державної адміністрації Миколаївської області, фізичної особи про визнання розпорядження та державних актів на право приватної власності на земельні ділянки недійсними та їх скасування з тих підстав, що продаж спірних земельних ділянок відбувся з грубим порушенням водного та земельного законодавства, оскільки спірні земельні ділянки знаходяться в межах нормативно визначеної зони прибережної захисної смуги Чорного моря, тому належать до земель водного фонду загальнодержавного значення і передавати їх у приватну власність законодавчо заборонено.

У справі № 907/50/16 позов поданий заступником прокурора Закарпатської області в інтересах держави в особі Міністерства аграрної політики та продовольства України до ТОВ "Карпатські Зорі" про витребування майна з незаконного володіння, оскільки цілісний майновий комплекс ДП "Свалявський завод продтоварів" безоплатно та у протиправний спосіб вибув із власності держави, без згоди Міністерства аграрної політики та продовольства України, поза процедурою, визначеною Законом України "Про приватизацію державного майна".

У справі № 362/44/17 позов поданий першим заступником прокурора Київської області в інтересах держави в особі Іванковичівської сільської ради про витребування на користь територіальної громади в особі Іванковичівської сільської ради земельних ділянок у селі Іванковичі Васильківського району Київської, оскільки питання про передання у приватну власність відповідачам спірних земельних ділянок Іванковичівська сільська рада 30.09.2004 на сесії не розглядала, і рішення з цього приводу не приймала.

У справі № 359/2012/15-ц позов поданий першим заступником прокурора Київської області в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України, ДП "Бориспільське лісове господарство" до Київської обласної державної адміністрації, фізичних осіб про визнання розпоряджень, державних актів на право власності на земельні ділянки недійсними, витребування у власність та постійне користування держави земельних ділянок, оскільки Київська ОДА перевищила надані їй законом повноваження, розпорядившись земельними ділянками лісогосподарського призначення.

У справі № 826/11885/16 питання пропуску позовної давності судом касаційної інстанції не розглядалося.

4.6. Під судовими рішеннями в подібних правовідносинах необхідно розуміти такі рішення, де подібними (тотожними, аналогічними) є предмети спору, підстави позову, зміст позовних вимог і встановлені судом фактичні обставини, а також наявне однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин (п. 6.30 постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.05.2020 у справі № 910/719/19, п. 5.5 постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2018 у справі № 922/2383/16; п. 8.2 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16.05.2018 у справі № 910/5394/15-г; постанова Великої Палати Верховного Суду від 12.12.2018 у справі № 2-3007/11; постанова Великої Палати Верховного Суду від 16.01.2019 у справі № 757/31606/15-ц).

Отже, правовідносини у наведених в касаційній скарзі справах та у справі, в якій подано касаційну скаргу, що розглядається, не є подібними.

4.7. Відповідно до пункту 5 частини 1 статті 296 ГПК України суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження, якщо після відкриття касаційного провадження на підставі пункту 1 частини другої статті 287 цього Кодексу судом встановлено, що висновок щодо застосування норми права, який викладений у постанові Верховного Суду та на який посилався скаржник у касаційній скарзі, стосується правовідносин, які не є подібними.

З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів вважає, що касаційне провадження за касаційною скаргою прокурора підлягає закриттю на підставі вищенаведеної норми процесуального закону.

4.8. Касаційний господарський суд зазначає, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права, одним з елементів якого є принцип правової визначеності.

Ключовим елементом принципу правової визначеності є однозначність та передбачуваність правозастосування, а, отже, системність і послідовність у діяльності відповідних органів, насамперед судів. Суб`єкти (учасники спору) завжди повинні мати можливість орієнтувати свою поведінку таким чином, щоб вона відповідала вимогам норми на момент вчинення дії.

У справі Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) "Sunday Times v. United Kingdom" Європейський суд вказав, що прописаний у Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) термін "передбачено законом" передбачає дотримання такого принципу права як принцип визначеності. ЄСПЛ стверджує, що термін "передбачено законом" передбачає не лише писане право, як-то норми писаних законів, а й неписане, тобто усталені у суспільстві правила та моральні засади суспільства.

До цих правил, які визначають сталість правозастосування, належить і судова практика.

Конвенція вимагає, щоб усе право, чи то писане, чи неписане, було достатньо чітким, щоб дозволити громадянинові, якщо виникне потреба, з належною повнотою передбачати певною мірою за певних обставин наслідки, що може спричинити певна дія.

Вислови "законний" та "згідно з процедурою, встановленою законом" зумовлюють не лише повне дотримання основних процесуальних норм внутрішньодержавного права, але й те, що будь-яке рішення суду відповідає меті і не є свавільним (рішення ЄСПЛ у справі "Steel and others v. The United Kingdom").

Отже, правові норми та судова практика підлягають застосуванню таким чином, яким вони є найбільш очевидними та передбачуваними для учасників судового процесу.

У рішенні ЄСПЛ у справі "Гарсія Манібардо проти Іспанії" від 15.02.2000 зазначалося, що спосіб, у який стаття 6 Конвенції застосовується до апеляційних та касаційних судів, має залежати від особливостей процесуального характеру, а також до уваги мають бути взяті норми внутрішнього законодавства та роль касаційних судів у них (рішення від 02.03.1987 у справі "Monnel and Morris v. the United Kingdom", серія A, № 115, с. 22, п.56, а також рішення від 29.10.1996 у справі "Helmers v. Sweden", серія A, № 212-A, с.15, п.31).

Отже, із встановленням законодавцем процесуальних фільтрів доступу до касаційного суду право на касаційне оскарження в Україні не є безумовним, що є передбачуваними для учасників судового процесу виходячи із наведених вище конкретних норм ГПК України.

4.9. У зв`язку з тим, що Верховний Суд дійшов висновку про закриття касаційного провадження відповідно до приписів статті 296 ГПК України, судові витрати за розгляд касаційної скарги покладаються на скаржника та поверненню відповідно до пункту 5 частини першої статті 7 Закону України "Про судовий збір" не підлягають.

Керуючись статтями 234, 235, 296 ГПК України,

УХВАЛИВ:

Касаційне провадження за касаційною скаргою заступника керівника Полтавської обласної прокуратури на постанову Східного апеляційного господарського суду від 24.05.2021 та рішення Господарського суду Полтавської області від 23.02.2021 закрити.

Ухвала є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Г.М. Мачульський

Судді Є.В. Краснов

В.Ю. Уркевич