Рішення

від 22.07.2021 по справі 495/7596/17

БІЛГОРОД-ДНІСТРОВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 495/7596/17

№ провадження 2/495/244/2021

р і ш е н н я

ІМЕНЕМ УКрАЇНи

22 липня 2021 рокум. Білгород-Дністровський

Білгород-Дністровський міськрайонний суд Одеської області в складі:

головуючого одноособово - судді Прийомової О.Ю.,

за участю секретаря - Іванченко А.С.,

Справа № 495/7596/17,

Позивача особисто - ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження в м. Білгород - Дністровському цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа -Монашівська сільська рада про визнання заповіту недійсним,

представника позивача - адвоката Шабанова В.М.,

ВСТАНОВИВ:

Стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідача.

Позивач ОСОБА_1 28.09.2017 року звернувся до Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області із позовом до ОСОБА_2 , третя особа Монашівська сільська рада про визнання заповіту недійсним, просить суд: визнати заповіт від 27.212.2016 року, посвідчений секретарем Монашівської сільської ради від імені Антропової М.Я., згідно якого заповідано на користь відповідача земельну ділянку та житловий будинок - недійсним.

Так, свої вимоги обґрунтовує тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла його мати ОСОБА_3 .

Зазначає, що після звернення 14.09.2017 року до Білгород-Дністровської районної державної нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини після смерті матері йому стало відомо, що ОСОБА_3 було складено заповіт від 27.12.2016 року, згідно якого вона заповідала ОСОБА_2 належну їй земельну ділянку площею 6,223 га, що знаходиться на території Монашівської сільської ради, масив № 4 , ділянка НОМЕР_7 , масив № 3 , ділянка НОМЕР_8 , для ведення товарного сільськогосподарського виробництва та житловий будинок АДРЕСА_1 .

Також нотаріус повідомила, що ОСОБА_2 звернулась до нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини після смерті матері згідно заповіту /спадкова справа № с/с 400/2017/.

Вказує, що такий заповіт порушує його права як спадкоємця І черги на усе майно, так як він є сином спадкодавці.

Вважає, що його мати не могла скласти заповіт тільки на користь сестри.

Зазначає, що раніше його мати складала заповіт на користь онуків, в той час за його переконанням його скасувала.

У нього з матір`ю були відмінні взаємовідносини.

Вона надала йому на зберігання усі свої документи на земельну ділянку та будинок.

На час складання заповіту мати проживала з його сестрою.

ОСОБА_2 сама відвозила мати до сільської ради для складання заповіту. Натомість, посилаючись на нестабільному стані здоров`я матері, ставив під сумнів особисте підписання даного правочину матір`ю.

Окремо вказав, що в заповіті відсутнє місце його складання.

Наполягає, що складання заповіту не відповідало дійсній волі спадкодавці, адже рукописний текст у ньому виконаний під впливом штучних збиваючих факторів - намагання виконавця викривити свій почерк шляхом імітації почерку особи похилого віку.

Почерк та підпис схожий, але розписувалась його мати по іншому.

Враховуючи наведені вище обставини, він і звернувся до суду з відповідним позовом.

07 листопада 2017 року відповідач надала письмове заперечення проти позову ОСОБА_1 , згідно якого ОСОБА_2 вказує, що повністю не погоджується з позовом, вважає його необґрунтованим та надуманим.

Так, стверджує, що позивач не міг знати про існування заповіту, зокрема у зв`язку з тим, що ще при житті він повністю відмовився від матері та не надавав їй ніякої допомоги, навіть не цікавився її здоров`ям, в той час як відповідач, як рідна донька забрала мати проживати до себе, займалась доглядом матері, надавала їй всіляку допомогу та лікувала.

Саме з цих підстав ОСОБА_3 ще при житті склала заповіт на відповідача.

При складанні заповіту було дотримано вимог чинного законодавства та роз`яснено зміст ст. ст. 1233, 1234, 1235, 1241, 1254, 1307 ЦК України, на якому особисто заповідач поставила свій підпис.

Вважає, що позивач дійсно не міг знати як розписується матір, так як тривалий час з нею не підтримував жодних зв`язків.

Відповідач вказує, що після смерті матері вона проводила поховання матері, несла усі витрати, пов`язані з процедурою захоронення, позивач участі у цьому не приймав.

Таким чином, вважає, що її брат наразі позбавлений права одержати спадщину, а тому з надуманих підстав звернувся до суду з відповідним позовом.

Не погоджуючись з запереченнями відповідача, позивач надав до суду свою відповідь на них від 12.09.2018 року, де вказав, що ствердження відповідача неправдиві, не відповідають дійсності.

Так, запевняє, що їх мати ОСОБА_3 проживала у доньки лише в зимовий період, з листопада 2015 року по травень 2016 року та з листопада 2016 року до середини березня 2017 року, що підтверджує показами свідків.

В цей період він тісно спілкувався з мамою та усіляко допомагав сестрі по догляду за нею.

Відповідач 4 дні на тиждень знаходилась у своєї доньки ОСОБА_4 у м. Одесі, доглядала свого онука ОСОБА_5 , 2014 року народження.

Сестра дала ключі позивачу, аби він міг доглядати матір.

Декілька разів взимку 2016-2017 рр, сестра їздила на екскурсію до Болгарії і залишала маму одну без продуктів харчування, не сповістивши брата про свій від`їзд.

Крім того, вважає, що саме після так званого лікування сестри її матері, з призначенням крапельниць, від яких його матері ставало гірше, та декількох відвезень до лікарні, що було безрезультатним, мати ІНФОРМАЦІЯ_1 померла.

В момент смерті він був біля ліжка мами.

Вважає, що оскільки у нього з матір`ю були довірливі стосунки, факт складання нового заповіту, мама не могла приховати від нього.

Також додав, що приймав безпосередню участь у похованні матері, а лікування та поховання останньої проводились за гроші, які матері належали від продажу зерна, допомоги пенсійного фонду та фермерської допомоги згідно договору оренди земельної ділянки.

Отже, вважає, що його сестра ОСОБА_2 зробила підробку заповіту за допомогою секретаря Монашівської сільської ради ОСОБА_15

Рух справи, заяви, клопотання, інші процесуальні дії по справі.

29 вересня 2017 року Ухвалою Білгород - Дністровського міськрайонного суду, суддя Гайа-Герасименко О.А. провадження по вказаній справі було відкрито та призначений її судовий розгляд по сутті. /т.1 а.с. 20/

12 березня 2018 року Ухвалою Білгород - Дністровського міськрайонного суду, суддя Гайда - Герасименко О.Д., продовжений розгляд вказаної справи за правилами загального позовного провадження з призначенням її підготовчого розгляду. /т.1 а.с. 79/

Відповідно до розпорядження № 414 від 11 червня 2018 року був призначений повторний автоматичний розподіл судової справи. /т.1 а.с. 90/

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи вказана справа 11 червня 2018 року надійшла до провадження судді Прийомової О.Ю. /т.1 а.с. 91/

14 червня 2018 року Ухвалою Білгород - Дністровського міськрайонного суду вказана справа прийнята до провадження судді з призначенням справи до її підготовчого розгляду. /т. 1 а.с. 92/

25 лютого 2019 року Ухвалою суду задоволено заяву позивача про виклик та допит свідків. /т.1 а.с. 144-146/

25 лютого 2019 року Ухвалою суду задоволено заяву позивача про витребування доказів по справі. /т.1 а.с. 147-148/

25 лютого 2019 року Ухвалою суду по справі призначена судово - почеркознавча експертиза, провадження по справі було зупинено.

11 березня 2020 року Ухвалою суду провадження по справі було поновлено.

08 жовтня 2020 року Ухвалою суду по справі призначена судово почеркознавча експертиза, провадження по справі було зупинено.

30 квітня 2021 року у зв`язку з находженням висновку експерта провадження по справі було поновлено та продовжений її підготовчий розгляд.

01 червня 2021 року Ухвалою суду підготовче провадження по справі було закрито та вона призначена до судового розгляду по сутті.

Позивач та його представник в судовому засіданні залишили вирішення питання на розсуд суду, вказавши, що експертиза не на їх користь, однак по справі є нюансі.

Відповідач чи її представник у судове засідання не з`явились, в матеріалах справи наявне заперечення на позовні вимоги.

Третя особа в судове засідання не з`явилась, від представника Монашівської сільської ради надійшла заява про розгляд справи у відсутність, з рішенням суду будуть згодні.

Зі згоди позивача та його представника, суд розглядає справу за відсутність відповідача та третьої особи належним чином повідомлених про день та час судового розгляду справи.

Фактичні обставини справи встановлені судом.

Вислухавши позивача та його представника, вивчивши матеріали справи, ретельно дослідивши докази, суд приходить до наступного.

Матеріалами справи встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_2 померла спадкодавець ОСОБА_3 , що підтверджується відповідною копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_5 . /т.1 а.с.8/.

За життя ОСОБА_3 склала заповіт від 27.12.2016 року, відповідно до якого із належного їй майна: земельну ділянку, площею 6,223 га, що знаходиться на території Монашівської сільської ради масив № 4 діл НОМЕР_7 , масив № 3 діл НОМЕР_8 , для ведення товарного сільськогосподарського виробництва згідно з державним актом серії ІІ-ОД № 021213 на право приватної власності на землю та житловий будинок під АДРЕСА_2 заповідала ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_2 - відповідач по справі та ОСОБА_1 - позивач, є рідними дітьми померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 , що підтверджується відповідними копіями їх свідоцтв про народження.

Згідно витребуваної судом копії спадкової справи № 400/2017 до майна померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 вбачається, що вона відкрита за заявою ОСОБА_2 про прийняття спадщини після смерті матері ОСОБА_3 за заповітом. /т. 1 а.с.30/.

За даними Інформаційної довідки зі Спадкового реєстру № 49014132, заповіт ОСОБА_3 , посвідчений секретарем Монашівської сільської ради 27.12.2016 року за № 47 є чинним. /т. 1 а.с. 35/.

Оцінка аргументів сторін.

Позивач вказував, що мати не могла усе майно заповідати сестрі, адже не лише вона приймала участь в утриманні матері.

В якості обґрунтування наведених стверджень, приєднав до матеріалів справи письмові пояснення свідків.

Так, свідок ОСОБА_6 вказував,що він часто приїжджає до рідної бабусі в с. Монаші, яка мешкала по сусідству з ОСОБА_3 .

Майже кожні вихідні вони бачили там ОСОБА_7 , який приїздив до своєї матері.

Вказує, що ОСОБА_1 завжди допомагав своєї матері, інколи просив по допомогу і ОСОБА_6 / з орати город та попиляти дрова/. У зв`язку з частим знаходженням у с. Монаші, свідок вказує, що рідко бачив там ОСОБА_2 .

В зимові періоди 2015-2016 роки, а саме 11.2015 року по 05.2016 рік та з 11.2016 рік по день смерті ОСОБА_8 вдома не бачив. /т.1 а.с.102/.

Свідок ОСОБА_9 у своїх поясненнях стверджував, що знає ОСОБА_1 з 2007 року, вони колеги по роботі.

Тож, кожного дня зранку понеділка та у п`ятницю ввечері заїжджали в с. Монаші провідати ОСОБА_10 .

Щовечора ОСОБА_1 дзвонив матері та спілкувався з нею по телефону.

У вихідні дні він приїжджав до матері та помагав їй по господарству Відносини з матір`ю у ОСОБА_7 були дуже теплими. /т.1 а.с.105/.

Намагаючись спростувати такі пояснення, відповідач також приєднала письмові пояснення інших свідків, зокрема ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , які пояснювали, що ОСОБА_2 дійсно піклувалась про матір належним чином, доглядала її та турбувалась про її здоров`я. В разі потреби викликала лікарів. ОСОБА_13 пересувалась по будинку сама, серйозної сторонньої допомоги не потребувала, була при повному розумі та пам`яті. Брата ОСОБА_14 не бачили, ніякої фінансової та моральної підтримки не виявляв. /т.1 а.с.59-62/.

У відповідності до довідок, виданих Монашівською сільською радою № 465, 466 від 02.11.2017 року, ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 а/з № 445 від 04.04.2017 року, з 2013 року та до моменту смерті знаходилась біля доньки ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . ОСОБА_2 проводила поховання своєї матері. /т.1 а.с.57/.

Поміж з цим, маючи сумніви у особистому підписанні оскаржуваного заповіту, позивач заявив клопотання про призначення почеркознавчої експертизи. /т.1 а.с.108-109/

Тож, для всебічного та об`єктивного розгляду справи, 25.02.2019 року судом було постановлено ухвалу про призначення судової почеркознавчої експертизи, згідно якої клопотання позивача ОСОБА_1 про призначення почеркознавчої експертизи по цивільній справі за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа Монашівська сільська рада Білгород - Дністровського району Одеської області, про визнання заповіту недійним - задоволено. Призначено по цивільній справі судову почеркознавчу експертизу, на вирішення якої поставлені наступні питання:

Чи виконаний рукописний текст оригінала заповіту від 27 грудня 2016 року, згідно якого ОСОБА_3 заповідала ОСОБА_2 усе своє майно, а саме: " текст заповіту у голос прочитано та особисто підписано мною, ОСОБА_3 . Його зміст та умови відповідають дійсним моїм намірам" ?

Чи виконаний підпис в оригіналі заповіту від 27 грудня 2016 року власноруч ОСОБА_3 ?;

Чи виконано рукопис в оригіналі Заповіту навмисно зміненим почерком /незвичною рукою/?

Так, згідно Висновку експерта № 20-6678 судово-почеркознавчої експертизи, складеного 10.03.2021 року експертом Одеського науково-дослідного інституту судових експертиз Римаревським І.Г. вбачається, що рукописні записи у оригіналі заповіту від 27.12.2016 року, згідно якого ОСОБА_3 заповідала ОСОБА_2 усе своє майно, а саме: текст заповіту у голос прочитано та особисто підписано мною, ОСОБА_3 . Його зміст та умови відповідають дійсним намірам, а також рукописний запис у рядку підпис ОСОБА_3 , виконані ОСОБА_3 . Підпис від імені ОСОБА_3 , розміщений у рядку підпис в оригіналі заповіту від 27.12.2016 згідно якого ОСОБА_3 заповідала ОСОБА_2 усе своє майно, виконаний саме ОСОБА_3 .

Між тим, вказано, що на ОСОБА_3 при виконанні рукописних записів та підпису в оригіналі заповіту від 27.12.2016 року, згідно якого ОСОБА_3 заповідала ОСОБА_2 усе своє майно, впливали збиваючи фактори природного характеру, до яких відносяться хворобливий стан, незручна поза при письмі, втомленість, що підтверджується медичним документами, які наявні в матеріалах справи.

Дослідження відносно виконання досліджуваних рукописних записів та підпису від імені ОСОБА_3 з наслідуванням почерку /підписам/ ОСОБА_3 або навмисно зміненим почерком /незвичною ручкою/ іншою особою не вирішувалось, у зв`язку з тим, що проведеним дослідженням встановлено особу виконавця досліджуваних рукописних записів.

Нормативне обґрунтування. Висновки суду.

Згідно ст. 1233 ЦК України, заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті.

Главою 85 ЦК України визначено правила, які встановлюють, хто може складати заповіт, ким він має бути посвідчений, яким чином оголошений та виконаний. Тільки при дотриманні всіх положень Закону можливе спадкування за заповітом.

Вимоги, які ставляться законом до складання заповітів (станом на час складання спірного заповіту) вказані в ст.1247Цивільного кодексу України.

З оскаржуваного заповіту від 27.12.2016 року вбачається, що він посвідчений посадовою особою сільської ради, а саме секретарем Монашівської сільської ради ОСОБА_15

Для вчинення нотаріальних дій такими особами була розроблена і діяла Інструкція Про затвердження Порядку вчинення нотаріальних дій посадовими особами органів місцевого самоврядування, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 14 листопада 2011 р. за № 1298/20036. (далі інструкція № 1298/20036).

Так, згідно п.2.1 Інструкції, нотаріальні дії вчиняються в приміщенні органу місцевого самоврядування.

В окремих випадках, коли фізична особа не може з`явитися в зазначене приміщення, а також коли того вимагають особливості вчинюваної нотаріальної дії, нотаріальні дії можуть бути вчинені поза вказаним приміщенням. (Абзац перший пункту 2.1 розділу II із змінами, внесеними згідно з Наказом Міністерства юстиції № 3860/5 від 05.11.2020)

Якщо нотаріальна дія вчиняється поза приміщенням органу місцевого самоврядування, то в посвідчувальному написі на документі і в реєстрі для реєстрації нотаріальних дій записується місце вчинення нотаріальної дії із зазначенням адреси, а також причини, з якої нотаріальна дія вчиняється поза приміщенням органу місцевого самоврядування.

Як вказується у самому заповіту місце посвідчення спірного заповіту є с. Монаші, Білгород-Дністровського району Одеської області, Україна.

Суд враховує, що на зворотній стороні заповіту є печатка органу місцевого самоврядування, а також в заповіті зазначено, що особа, яка склала заповіт проживає в АДРЕСА_1 .

Позивачем не доведено, що ОСОБА_15 не являється уповноваженим працівником органу, печаткою якого завірено його підпис, сама печатка органу місцевого самоврядування - Монашівської сільської ради, розташована на місці для печатки органу, який завіряє заповіт, та несе інформацію, яким органом (його посадовою особою) завірений заповіт.

Тобто, територіально обраний округ органу місцевого самоврядування є вірним.

Не зазначення в тексті заповіту, що саме в приміщенні сільської ради складається заповіт, не є правовою підставою для його скасування.

Якщо у населеному пункті немає нотаріуса, заповіт, крім секретного, може бути посвідчений уповноваженою на це посадовою особою відповідного органу місцевого самоврядування(частина перша статті 1251 ЦК України).

Вказане також закріплено положеннями статті 37 Закону України Про нотаріат , підпунктом 5 пункту б частини першої статті 38 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні .

Порядком вчинення нотаріальних дій посадовими особами органів місцевого самоврядування, що затверджений наказом Міністерства юстиції України від 11 листопада 2011 року № 3306/5 (далі - Порядок), визначено порядок посвідчення заповіту посадовими особами органів місцевого самоврядування.

Верховний Суд у своїй постанові від 12.01.2021 у справі № № 397/1396/19 звертає увагу, що технічні помилки (описки)у заповіті не впливають на його дійсність, не свідчать про порушення його форми та порядку посвідчення, крім того, такі доводи касаційної скарги були предметом дослідження у судах попередніх інстанцій із наданням відповідної правової оцінки всім фактичним обставинам справи, яка ґрунтується на вимогах законодавства, і з якою погоджується суд касаційної інстанції.

Зазначене не є тими порушеннями, які впливають на форму та посвідчення заповіту, що було б підставою для визнання заповіту недійсним .

Згідно зі статтею 1247 ЦК України, заповіт складається у письмовій формі із зазначенням місця та часу його складення.

Заповіт має бути особисто підписаний заповідачем.

Якщо особа не може особисто підписати заповіт, він підписується відповідно до частини четвертої статті 207 цього Кодексу.

Заповіт має бути посвідчений нотаріусом або іншими посадовими, службовими особами, визначеними у статтях 1251, 1252 цього Кодексу.

Так, судом встановлено, що Заповіт містить дату складання 27.12.2016 року.

Заповіт відповідно до вимог чинного законодавства складений в письмовій формі та посвідчений ОСОБА_15, секретарем Монашівської сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області . Сумнівів з приводу цього не виникало.

Між тим, затвердження підписом такого заповіту та рукописний текст складений від імені самого заповідача ОСОБА_3 був предметом сумнівів позивача, проте експертним Висновком № 20-6678 судово-почеркознавчої експертизи, спростовані доводи ОСОБА_1 з цього питання.

Особистий підпис заповідача у заповіті свідчить про вільне волевиявлення заповідача.

Вказане узгоджується з позицією ВС, викладеною у постанові № № 397/1396/19 від 12.01.2021 року.

Відповідно до ст. 202 ЦК України, заповіт можна віднести до односторонніх правочинів, тобто дій особи, спрямованих на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Одностороннім правочином є дія однієї сторони, яка може бути представлена однією або кількома особами (якщо це заповіт подружжя).

Глава 16 ЦК України встановлює поняття правочинів, підстави визнання їх недійсними та правові наслідки їх вчинення - і це загальні норми права.

Проте, ст. 1257 ЦК України містить норми щодо недійсності заповіту, які є спеціальними нормами і унеможливлюють застосування загальних норм для визнання недійсності правочинів (ст. 215 ЦК України).

За позовом заінтересованої особи суд може визнати заповіт недійсним, якщо буде встановлено, що волевиявлення заповідача не було вільним і не відповідало його волі (ч.2 ст.1257 ЦК України), тобто якщо документ складено людиною, не здатною усвідомлювати значення своїх дій або керувати ними або заповідач перебував під чиїмось тиском, впливом обману, погроз насильства, якщо оформлення його було вимушеним, написаним під час небезпечної для життя хвороби або внаслідок важких обставин, тоді цей заповіт буде визнано недійсним.

У постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 22 січня 2020 року в справі № 674/461/16-ц (провадження № 61-34764св18) зроблено висновок, що "підпис є обов`язковим реквізитом правочину, вчиненого в письмовій формі. Наявність підпису підтверджує наміри та волю й фіксує волевиявлення учасника (-ів) правочину, забезпечує їх ідентифікацію та цілісність документу, в якому втілюється правочин. Внаслідок цього підписання правочину здійснюється стороною (сторонами) або ж уповноваженими особами".

Отже, виходячи з того, що дієздатність заповідача під час складення заповіту перевірено уповноваженою на те особою - секретарем сільської ради, вона власноручно підписала заповіт і ця обставина підтверджена експертним висновком № 20-6678 від 10.03.2021 року, суд приходить до висновку, що волевиявлення сторони спадкодавця було встановлено під час складання відповідного заповіту.

Непогодження позивача з тим, що мати могла розпорядитись спадковим майно таким чином, тобто саме лише на користь сестри, адже попереднім заповітом від 16.05.2011 року вона заповідала усе своє майно на них обох в рівних частках, що підтверджується витребуваною копією такого, не підтверджує його доводів, адже це процесуальне право, визначено нормами законодавства, зокрема воля заповідача на протязі її життя могла певним чином змінюватись, що і зумовила написання нового заповіту, що скасовує попередні.

Частинами другою, третьою та четвертою статті 1254 ЦК України закріплено, що заповідач має право у будь-який час скласти новий заповіт.

Заповіт, який було складено пізніше, скасовує попередній заповіт повністю або у тій частині, в якій він йому суперечить.

Кожний новий заповіт скасовує попередній і не відновлює заповіту, який заповідач склав перед ним.

Якщо новий заповіт, складений заповідачем, був визнаний недійсним, чинність попереднього заповіту не відновлюється, крім випадків, встановлених статтями 225і 231 цього Кодексу.

Щодо доводів позивача, та підтвердження проведеною експертизою того факту, що на ОСОБА_3 при виконанні рукописних записів та підпису впливали збиваючи фактори, то виходячи з того, що вони були природного характеру, зокрема незручна поза, втомлюваність та хворобливий стан не виключають підстав для встановлення законної волі при написанні такого та не тягнуть за собою недійсності правочину, адже позивачем не доведено, що його матір не могла на момент підписання оспорюваного заповіту усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними, або що на неї чинився тиск з боку відповідача.

Дієздатність його матері під час складання заповіту перевірено уповноваженою на те особою - секретарем сільської ради, вона власноручно підписала заповіт і ця обставина достовірно встановлена судом, що підтверджує волевиявлення особи заповідача при складанні заповіту від 27.12.2016 року.

Більш того, матеріалами справи не підтверджено наявність на час складання заповіту тяжкої форми хвороби, що б не дозволяла заповідачу при здоровому розумі та ясній пам`яті усвідомлювати значення своїх дій чи або керувати ними.

Щодо вказаних обставин жодною із сторін не повідомлялось, матеріали медичної документації не вказували про таке і під час експертного дослідження.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (частина перша статті 12 ЦПК України).

Відповідно до положень частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно із частиною шостою статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно із частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України).

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 79 ЦПК України).

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України).

У частині першій статті 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

З урахуванням усього вищевикладеного, на основі повно та всебічно досліджених доказів, надавши оцінку доводам позивача та запереченням відповідача, виходячи із підтвердженого факту, що у заповіті міститься власноручно вчинений підпис ОСОБА_3 та рукописний текст проведений особою заповідача, її дієздатність було перевірено уповноваженою особою органу місцевого самоврядування, форма та зміст заповіту вчинені у відповідності до норм діючого законодавства, а технічні помилки (описки)у заповіті не впливають на його дійсність, виходячи із того факту, що при виконанні рукописних записів та підпису в оригіналі заповіту на ОСОБА_3 впливали збиваючи фактори саме природного характеру, жодного тиску з боку відповідача, чи певних обставин, що погрожували життю чи здоров`ю заповідача, наражали її на якусь небезпеку, примушували до написання такого судом не встановлено, виходячи з вичерпності підстав спеціального закону щодо недійсності заповіту, обставин якого в ході розгляду справи не встановлено, не вдаючись до суперечливості даних перебування у взаємовідносинах сторін із спадкодавцем, надаючи оцінку лише вагомим фактам, що спростовують усі доводи позивача, суд приходить до висновку, що позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа Монашівська сільська рада про визнання заповіту недійсним є необґрунтованим, недоведеним та таким, що задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 1233, 1247, 1251, 1254, 1257 ЦК України, ст. ст. 12, 13, 83, 263, 264, 265, 354 Цивільного процесуального кодексу України, суд,-

УХВАЛИВ:

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа - Монашівська сільська рада про визнання заповіту недійсним - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частину судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення, (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного тексту рішення.

У відповідності до п.п. 15.5 п.1 Розділу ХШ Перехідних Положень ЦПК України, апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди.

Рішення може бути оскаржено до Одеського апеляційного суду через Білгород-Дністровський міськрайонний суд шляхом подачі апеляційної скарги.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , ІПН НОМЕР_6 , адреса проживання: АДРЕСА_3 ,

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстрована за адресою АДРЕСА_4 .

Третя особа - Монашівська сільська рада, адреса: вул. Калініна, 93, с. Монаші, Білгород-Дністровського району Одеської області.

Повний текст рішення складений 26 липня 2021 року.

Суддя: