Рішення

від 23.07.2021 по справі 580/2473/21

ЧЕРКАСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 липня 2021 року справа № 580/2473/21

м. Черкаси

Черкаський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Білоноженко М.А., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Золотоніської міської ради про визнання протиправним, скасування рішення та зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

23.04.2021р. до Черкаського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 (далі - позивач) з позовною заявою до Золотоніської міської ради (далі - відповідач), в якій, в якій з урахуванням позовної заяви у редакції від 14.05.2021р. просив:

- визнати противоправним та скасувати рішення Золотоніської міської ради №5-91/VIII від 23 березня 2021 року про відмову у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства ОСОБА_1 ;

- зобов`язати Золотоніську міську раду прийняти рішення про затвердження погодженого проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 2,0000 га з кадастровим номером 7121583100:29:001:0536 у власність ОСОБА_1 для ведення особистого селянського господарства за рахунок земельної ділянки державної власності площею 2, 5626 га з кадастровим номером 7121583100:29:001:0534, розташованої в адміністративних межах Деньгівської сільської ради Золотоніського району Черкаської області за межами населеного пункту та передачу земельної ділянки у власність ОСОБА_1 .

В обґрунтування позовних вимог, позивачем зазначено, що згідно норм Земельного кодексу України, єдиною підставою для відмови у затвердженні проекту землеустрою може бути лише те, що проект землеустрою не погоджено в порядку, встановленому статтею 186-1 Земельного кодексу України, а також не проведено обов`язкову державну експертизу у визначених законом випадках та відсутні відомості щодо державної реєстрації сформованої земельної ділянки у Державному земельному кадастрі. Жодних інших правових підстав для відмови у затвердженні проекту землеустрою після його погодження в порядку статті 186-1 Земельного кодексу України, норми статті 118 Земельного кодексу України не містять.

При цьому перевірка на відповідність проекту землеустрою вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів має здійснюватись саме на етапі погодження такого проекту. Позивачем вказано, що проект землеустрою було перевірено на відповідність вимогам земельного законодавства на стадії погодження та надано висновки про відсутність будь-яких зауважень чи недоліків, у зв`язку із чим у відповідача були відсутні підстави для відмови у затвердженні проекту землеустрою, визначеними в ЗК України, у зв`язку із чим спірне рішення є протиправним та підлягає скасуванню. Крім того вказано, що відсутність дискреційності повноважень відповідача у даному випадку, оскільки у нього є лише один варіант правомірної поведінки з огляду на подання позивачем повного пакету документів - затвердити проект землеустрою щодо відведення позивачу земельної ділянки.

Ухвалою Черкаського окружного адміністративного суду від 24.05.2021р. прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, справу вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

29.06.2021р. до суду від відповідача надійшли письмові пояснення, в яких відповідач просив у задоволенні позову відмовити повністю, зазначивши при цьому, що за своєю суттю рішення від 23.03.2021 №5-91/VІІІ є ненормативним актом, який передбачає конкретні приписи (відмову у затвердженні проекту землеустрою), що застосовуються до окремого суб`єкта ( ОСОБА_1 ), у зв`язку із чим спірне рішення фактично вичерпало своє юридичне значення, як ненормативний акт одноразової дії і як наслідок не може бути скасоване. Крім того, вказано, що такий спосіб захисту, як зобов`язання прийняти конкретне рішення, як і будь-які інші способи захисту застосовується лише за наявності необхідних підстав, з урахуванням фактичних обставин справи, у зв`язку із чим враховуючи фактичні обставини справи, відповідач вважає, що позивачем не було обґрунтовано та не доведено належними доказами свої позовні вимоги, відтак поданий позов не підлягає задоволенню.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

На підставі наказу Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області від 16.03.2020р. №23-2629/14-19-СГ «Про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою» , відповідно до замовлення позивача сертифікованим інженером-землевпорядником розроблено Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 2,0000 га у власність ОСОБА_1 для ведення особистого селянського господарства за рахунок земельної ділянки державної власності площею 2, 5626 га з кадастровим номером 7121583100:29:001:0534, розташованої в адміністративних межах Деньгівської сільської ради Золотоніського району Черкаської області за межами населеного пункту.

Зазначений Проект складається з завдання на виконання робіт, пояснювальної записки,додатків до пояснювальної записки, заяви про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, наказу відповідача «Про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою» , інформаційної довідки, матеріали поділу земельної ділянки, матеріали перенесення меж земельних ділянок в натуру (на місцевість), перелік обмежень у використанні земельних ділянок, матеріалів погодження проекту землеустрою (висновок експерта державної експертизи про розгляд проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки сільськогосподарського призначення площею 2,0000 га у власність ОСОБА_1 для ведення особистого селянського господарства від 02.10.2020р. №20380/82-20.

Згідно з висновком від 02.10.2020р. №20380/82-20 про розгляд проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, складеного експертом державної експертизи ОСОБА_2 , проект землеустрою погоджений.

Відповідно до п. 9 висновку зауваження та пропозиції до документації - відсутні. Пункт 8 - проект відповідає земельному законодавству та прийнятим відповідно до нього нормативно-правовим актам.

Рішенням Золотоніської міської ради від 23.03.2021р. №5-91/VIII, розглянувши заяву ОСОБА_1 (24.02.2021 №122) про затвердження проекту землеустрою та передачі земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства за рахунок земель сільськогосподарського призначення, беручи до уваги документацію із землеустрою, відповідно до статей 12, 19, 40, 80, 81, 87, 91, 118, 120, 121, 122, 125, 126, 186 Земельного кодексу України, згідно пунктів 3, 7 Розділу ІІ «Прикінцевих та перехідних положень «Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності» від 06.09.2012 № 5245-VI, статті 16 Закону України «державний земельний кадастр» , статтями 4, 16 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» , статті 179, частини 2 статті 183, статті 187 Цивільного кодексу України, керуючись пунктом 34 частини 1 статті 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» міська рада відмовила ОСОБА_1 у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства (код КВЦПЗ - 01.03).

Позивач, вважаючи зазначене рішення протиправним, звернувся з даним позовом до суду, за захистом порушених прав та інтересів зі сторони суб`єкта владних повноважень.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає, що ст. 14 Конституції України гарантує право власності на землю. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Законом, який регулює земельні правовідносини, є Земельний кодекс України від 25.10.2001 №2768-III (далі - ЗК України), а також прийняті відповідно до Конституції України та цього Кодексу нормативно-правові акти.

Відповідно до п. б ч. 1 ст. 81 ЗК України громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі, зокрема, безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності.

Частинами 1-3 ст. 116 ЗК України встановлено, що громадяни набувають права власності земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону. Набуття права на землю громадянами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування. Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться, зокрема, у разі одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом (п. «в» ч. 3 ст. 116 ЗК України).

У статті 121 ЗК України передбачено норми безоплатної передачі земельних ділянок громадянам. Зокрема, для ведення особистого селянського господарства - не більше 2,0 гектара.

Абзацом 2 ч. 1 ст. 123 ЗК України передбачено, що рішення про надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування приймається на підставі проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок.

Згідно ч. 6 ст. 118 ЗК України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу.

Отже, рішенню про надання або відмову у наданні земельної ділянки у власність або користування передує отримання дозволу на розробку технічної документації із землеустрою щодо земельної ділянки та їх надання відповідному органу.

Згідно з вимогами ст. 50 Закону України Про землеустрій проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки розробляється у разі формування нової земельної ділянки (крім поділу та об`єднання) або зміни цільового призначення земельної ділянки. Проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок погоджуються та затверджуються в порядку, встановленому Земельним кодексом України. Проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок включають: - завдання на розроблення проекту землеустрою; - пояснювальну записку; - копію клопотання (заяви) про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (у разі формування та/або зміни цільового призначення земельної ділянки за рахунок земель державної чи комунальної власності); - рішення Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (у випадках, передбачених законом); - письмову згоду землевласника (землекористувача), засвідчену нотаріально (у разі викупу (вилучення) земельної ділянки в порядку, встановленому законодавством), або рішення суду; - матеріали геодезичних вишукувань та землевпорядного проектування (у разі формування земельної ділянки); - відомості про обчислення площі земельної ділянки (у разі формування земельної ділянки); - копії правовстановлюючих документів на об`єкти нерухомого майна для об`єктів будівництва, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об`єктів з середніми та значними наслідками, які розташовані на земельній ділянці; - розрахунок розміру втрат сільськогосподарського та лісогосподарського виробництва (у випадках, передбачених законом); - розрахунок розміру збитків власників землі та землекористувачів (у випадках, передбачених законом); - акт приймання-передачі межових знаків на зберігання (у разі формування земельної ділянки); - акт перенесення в натуру (на місцевість) меж охоронних зон, зон саніта

Із наявних у матеріалах справи доказів судом встановлено, що Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 2,0000 га у власність ОСОБА_1 для ведення особистого селянського господарства за рахунок земельної ділянки державної власності площею 2, 5626 га з кадастровим номером 7121583100:29:001:0534, розташованої в адміністративних межах Деньгівської сільської ради Золотоніського району Черкаської області за межами населеного пункту, включає в себе всі складові щодо найменувань, які зазначені у ст. 50 Закону України Про землеустрій .

Відповідно до ст. 34 Закону України Про Державний земельний кадастр на кадастровому плані земельної ділянки відображаються: - площа земельної ділянки; - зовнішні межі земельної ділянки (із зазначенням суміжних земельних ділянок, їх власників, користувачів суміжних земельних ділянок державної чи комунальної власності); - координати поворотних точок земельної ділянки; - лінійні проміри між поворотними точками меж земельної ділянки; - кадастровий номер земельної ділянки; - кадастрові номери суміжних земельних ділянок (за наявності); - межі земельних угідь; - межі частин земельних ділянок, на які поширюється дія обмежень у використанні земельних ділянок, права суборенди, сервітуту; - контури об`єктів нерухомого майна, розташованих на земельній ділянці.

Таблиці із зазначенням координат усіх поворотних точок меж земельної ділянки, переліку земельних угідь, їх площ, відомостей про цільове призначення земельної ділянки та розробника документації із землеустрою на земельну ділянку є невід`ємною частиною кадастрового плану земельної ділянки. Кадастровий план земельної ділянки складається при формуванні земельної ділянки у паперовій та електронній (цифровій) формі. Порядок складання та затвердження вимог до оформлення кадастрових планів земельних ділянок встановлюється Кабінетом Міністрів України. У разі зміни відомостей, передбачених частиною першою цієї статті, власнику (користувачу) земельної ділянки за його заявою Державний кадастровий реєстратор видає Витяг з Державного земельного кадастру про земельну ділянку, складовою частиною якого є кадастровий план, що містить внесені відомості.

Відповідно до ч. 8 ст. 118 ЗК України проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки погоджується в порядку, встановленому статтею 186-1 цього Кодексу.

Згідно з ч.ч.1,4-6 ст.186-1 ЗК України проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок усіх категорій та форм власності (крім земельних ділянок зони відчуження та зони безумовного (обов`язкового) відселення території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи) підлягає обов`язковому погодженню з територіальним органом центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.

Розробник подає на погодження до органу, визначеного в частині першій цієї статті, за місцем розташування земельної ділянки оригінал проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, а до органів, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, - завірені ним копії проекту, а щодо земельної ділянки зони відчуження або зони безумовного (обов`язкового) відселення території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи, розробник подає оригінал проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки на погодження до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, а до органів, зазначених у частині третій цієї статті, - завірені ним копії проекту.

Органи, зазначені в частинах першій - третій цієї статті, зобов`язані протягом десяти робочих днів з дня одержання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або копії такого проекту безоплатно надати або надіслати рекомендованим листом з повідомленням розробнику свої висновки про його погодження або про відмову в такому погодженні з обов`язковим посиланням на закони та прийняті відповідно до них нормативно-правові акти, що регулюють відносини у відповідній сфері.

Підставою для відмови у погодженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки може бути лише невідповідність його положень вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, документації із землеустрою або містобудівній документації.

Частина 9 ст. 118 ЗК України встановлює, що відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, у двотижневий строк з дня отримання погодженого проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (а в разі необхідності здійснення обов`язкової державної експертизи землевпорядної документації згідно із законом - після отримання позитивного висновку такої експертизи) приймає рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність.

Системний аналіз положень дає змогу дійти висновку, що єдиною підставою для відмови у затвердженні проекту землеустрою може бути те, що проект землеустрою не погоджено в порядку, встановленому статтею 186-1 ЗК України, а також відсутність обов`язкової державної експертизи у визначених законом випадках та відомостей щодо державної реєстрації сформованої земельної ділянки у Державному земельному кадастрі.

Аналогічний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 24.01.2020р. у справі №316/979/18, від 27.01.2021р. у справі №560/1334/19 та від 01.02.2021р. у справі №560/1282/19.

Жодних інших правових підстав для відмови у затвердженні проекту землеустрою після його погодження в порядку статті 186-1 ЗК України норми статті 118 ЗК України не містять. При цьому, перевірка на відповідність проекту землеустрою вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів має здійснюватись саме на етапі погодження такого проекту.

Як встановлено судом, згідно з висновком від 02.10.2020р. №20380/82-20 про розгляд проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, складеного експертом державної експертизи ОСОБА_2 , проект землеустрою погоджений.

Відповідно до п. 9 висновку зауваження та пропозиції до документації - відсутні. Пункт 8 - проект відповідає земельному законодавству та прийнятим відповідно до нього нормативно-правовим актам.

Судом враховано, що на затвердження до Золотоніської міської ради позивачем поданий проект землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки погоджений висновком №02.10.2020р. №20380/82-20, у відповідності до вимог статті 186-1 ЗК України, відтак підстав для відмови у затвердженні проекту землеустрою поданого позивачем, передбачених ст. 118 ЗК України, у відповідача не було.

Крім того, судом при розгляді даної справи враховано правові висновки Верховного Суду, що висловлені у постанові від 18.03.2021р. (справа №280/4057/19), згідно яких, загальними вимогами, які висуваються до актів індивідуальної дії, як актів правозастосування, є їх обґрунтованість та вмотивованість, тобто наведення суб`єктом владних повноважень конкретних підстав його прийняття (фактичних і юридичних), а також переконливих і зрозумілих мотивів його прийняття.

Рішення суб`єкта владних повноважень повинно ґрунтуватися на оцінці усіх фактів та обставин, що мають значення. Принцип обґрунтованості рішення вимагає від суб`єкта владних повноважень враховувати як обставини, на обов`язковість урахування яких прямо вказує закон, так і інші обставини, що мають значення у конкретній ситуації. Відповідач, як суб`єкт владних повноважень, повинен уникати прийняття невмотивованих висновків, обґрунтованих припущеннями та неперевіреними фактами, а не конкретними обставинами. Несприятливе для особи рішення повинно бути вмотивованим.

Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість мотивів, покладених суб`єктом владних повноважень в основу оскаржуваного рішення на відповідність вимогам частини 2 статті 2 КАС України, судом встановлено, що спірне рішення є необґрунтованим, оскільки відповідачем не визначено конкретних підстав прийнятого рішення (у спірному рішенні не визначено, які саме порушення вимог Закону були порушені при поданні документів).

З урахуванням зазначеного, суд доходить висновку, про протиправність рішення Золотоніської міської ради від 23.03.2021р. №5-91/VIII та як наслідок про необхідність його скасування, у зв`язку із чим позов у цій частині позовних вимог слід задовольнити.

Обираючи належний та ефективний спосіб захисту порушеного права позивача, суд врахував, що підстав для відмови у затвердженні проекту землеустрою позивача, передбачених ст. 118 ЗК України, у відповідача не було, натомість відповідач протиправно відмовив у затвердженні проекту, при цьому не зазначивши причин такої відмови.

Суд зазначає, що зобов`язання відповідача прийняти рішення про затвердження погодженого проекту землеустрою в даному випадку не буде втручанням суду в дискреційні повноваження відповідача, а буде обґрунтованим способом захисту порушеного права позивача, оскільки відповідач протиправно надав йому формальну відмову з підстав, не передбачених діючим законодавством.

Втручанням у дискреційні повноваження суб`єкта владних повноважень може бути прийняття судом рішень не про зобов`язання вчинити дії, а саме прийняття судом рішень за заявами заявників замість суб`єкта владних повноважень.

Також, поняття дискреційних повноважень наведене у Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи № R (80)2, яка прийнята Комітетом Міністрів 11.03.1980 на 316-й нараді, відповідно до якої під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Тобто, дискреційними є повноваження суб`єкта владних повноважень обирати у конкретній ситуації між альтернативами, кожна з яких є правомірною. Прикладом таких повноважень є повноваження, які закріплені у законодавстві із застосуванням слова "може".

Натомість, у даній справі, відповідач помилково вважає свої повноваження дискреційними. Відповідач не наділений повноваженнями за конкретних фактичних обставин діяти не за законом, а на власний розсуд, зокрема, затвердити проект землеустрою, або ні. Безперечно, правомірним у даному випадку є лише один варіант поведінки, залежно від фактичних обставин.

Отже, повноваження відповідача у спірних правовідносинах не є дискреційними.

Вказана правова позиція узгоджується з позицією, висловленою Верховним Судом у постанові від 15.06.2021р. у справі №818/1905/17, від 05.03.2019 у справі №818/1817/17, правовідносини у яких є тотожними.

З урахуванням зазначеного, беручи до уваги, що позивачем подано на затвердження погоджений у порядку, встановленому статтею 186-1 ЗК України проект землеустрою, що є підставою для його затвердження, відповідач у даному випадку не наділений повноваженнями діяти не за законом, а на власний розсуд, у зв`язку із чим позовні вимоги щодо зобов`язання відповідача прийняти рішення про затвердження погодженого проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, суд вважає обгрунтованими та такими, що належить задовольнити.

Згідно з ч.ч. 1,2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З урахуванням зазначеного, суд, на підставі наданих доказів в їх сукупності, системного аналізу положень законодавства України, доходить висновку про обгрунтованість позовних вимог, у зв`язку із чим адміністративний позов належить задовольнити.

Згідно положень статті 139 КАС України, підстави для розподілу судових витрат відсутні, оскільки позивач звільнений від сплати судового збору у відповідності до положень ст. 5 Закону України «Про судовий збір» .

Керуючись статтями 6, 14, 139, 242-245, 255, 295, 370 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати рішення Золотоніської міської ради №5-91/VIII від 23 березня 2021 року про відмову у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства ОСОБА_1 .

Зобов`язати Золотоніську міську раду (19700, Черкаська область, м. Золотоноша, вул. Садовий Проїзд, буд. 8, код ЄДРПОУ - 26536152) прийняти рішення про затвердження ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП - НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ) погодженого проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 2,0000 га з кадастровим номером 7121583100:29:001:0536 у власність ОСОБА_1 , із цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства за рахунок земельної ділянки державної власності площею 2, 5626 га з кадастровим номером 7121583100:29:001:0534, розташованої в адміністративних межах Деньгівської сільської ради Золотоніського району Черкаської області за межами населеного пункту та надання її у власність.

Копію рішення направити учасникам справи.

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України через суд першої інстанції до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи з урахуванням підпункту 15.5 пункту 15 частини 1 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя М.А. Білоноженко