Постанова

від 26.07.2021 по справі 540/2083/20

П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Д О Д А Т К О В А П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 липня 2021 р. м.ОдесаСправа № 540/2083/20

П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

судді-доповідача - Федусика А.Г.,

суддів: Бойка А.В. та Єщенка О.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження в м.Одесі питання щодо винесення додаткового судового рішення по справі за апеляційною скаргою Головного управління Державної податкової служби в Херсонській області, АР Крим та місті Севастополі на рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 04 грудня 2020 року по справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю ХЛЗ до Державної податкової служби України, Головного управління Державної податкової служби в Херсонській області, АР Крим та місті Севастополі, про визнання протиправними та скасування рішень, зобов`язання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И В:

У серпні 2020 року Товариство з обмеженою відповідальністю ХЛЗ (далі ТОВ) звернулось до суду з адміністративним позовом до Державної податкової служби України (далі ДПС), Головного управління Державної податкової служби в Херсонській області, Автономній Республіці Крим та місті Севастополі (далі ГУДПС), в якому, з урахуванням заяви про часткову зміну позовних вимог, просило:

- визнати протиправними та скасувати рішення комісії ГУДПС: від 02 червня 2020 №1601206/38697982, від 02 червня 2020 №1601207/38697982, від 02 червня 2020 №1601208/38697982, від 24 червня 2020 №1665605/38697982, від 02 червня 2020 №1601205/38697982, від 02 червня 2020 №1601204/38697982, від 26 червня 2020 №1674968/38697982, від 08 липня 2020 №1711221/38697982, від 01 липня 2020 №1684111/38697982, від 01 липня 2020 №1684121/38697982, від 03 липня 2020 №1693995/38697982, від 03 липня 2020 №1693994/38697982 від 03 липня 2020 №1693993/38697982, від 03 липня 2020 №1693991/38697982, від 03 липня 2020 №1693986/38697982, від 03 липня 2020 №1693989/38697982, від 03 липня 2020 №1693992/38697982, від 03 липня 2020 №1693990/38697982, від 03 липня 2020 №1693988/38697982, від 03 липня 2020 №1693987/38697982 про відмову у реєстрації податкових накладних;

- визнати протиправним та скасувати рішення комісії ГУДПС від 12 червня 2020 №68615 про відповідність платника податку на додану вартість критеріям ризиковості платника податку;

- зобов`язати ДПС зареєструвати податкові накладні №1 від 04 травня 2020, №12 від 13 травня 2020, №6 від 14 травня 2020, №18 від 15 травня 2020, №16 від 18 травня 2020, №20 від 18 травня 2020, №17 від 20 травня 2020, №31 від 22 травня 2020, №32 від 22 травня 2020, №33 від 25 травня 2020, №34 від 26 травня 2020, №35 від 26 травня 2020, №36 від 26 травня 2020, №37 від 26 травня 2020, №38 від 26 травня 2020, №39 від 26 травня 2020, №40 від 26 травня 2020, №41 від 26 травня 2020, №42 від 26 травня 2020, №43 від 26 травня 2020.

Рішенням Херсонського окружного адміністративного суду від 04 грудня 2020 року позов задоволено.

Не погоджуючись з даним рішенням суду, ГУДПС подало апеляційну скаргу, в якій зазначено, що рішення судом першої інстанції ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права, у зв`язку з чим апелянт просив його скасувати та ухвалити нове про відмову у задоволенні позову повністю.

Постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 14 липня 2021 року апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби в Херсонській області, АР Крим та місті Севастополі було залишено без задоволення, а рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 04 грудня 2020 року - без змін.

Представником позивача до апеляційного суду подана заява про ухвалення додаткового рішення до постанови П`ятого апеляційного адміністративного суду від 14 липня 2021 року, відповідно до якої останній просив ухвалити додаткове рішення, яким вирішити питання щодо розподілу судових витрат в частині витрат на професійну правничу допомогу по даній справі, які були понесені в суді апеляційної інстанції у розмірі 11000,00 грн..

Розглянувши вказане клопотання, матеріали справи, заслухавши суддю-доповідача, колегія суддів приходить до висновку про наявність підстав для його задоволення в частині з огляду на таке.

Відповідно до п.3 ч.1 ст.252 КАС України суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

Частиною 1 статті 139 КАС України встановлено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відповідно до ч.1, 3 ст.131 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати:

1) на професійну правничу допомогу;

2) сторін та їхніх представників, що пов`язані із прибуттям до суду;

3) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз;

4) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів;

5) пов`язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.

Відповідно до ч.7 ст.139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Відповідно до п.1 ч.3 ст.134 КАС України розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

Так, на підтвердження витрат на правову допомогу адвоката при розгляді справи в суді апеляційної інстанцій, представником позивача надано копію платіжного доручення про сплату вартості правової допомоги №232 від 16 липня 2021 року, акт надання юридичної допомоги від 16.07.2021 року та опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатами, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Крім того, справа містить копію договору №2 про надання правової допомоги від 24 лютого 2021 року, за яким Адвокатське об`єднання Андрєєв та Загорулько на підставі звернення ТОВ прийняли на себе зобов`язання представляти у встановленому порядку інтереси ТОВ в П`ятому апеляційному адміністративному суді із розгляду даної справи щодо визнання протиправними та скасування рішень комісії ГУ ДПС та зобов`язання Державної податкової служби України зареєструвати податкові накладні.

Положеннями пункту 4 статті 1, частин третьої та п`ятої статті 27 Закону України від 5 липня 2012 року №5076-VI Про адвокатуру та адвокатську діяльність (далі Закон №5076-VI) договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору. До договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права. Зміст договору про надання правової допомоги не може суперечити Конституції України та законам України, інтересам держави і суспільства, його моральним засадам, присязі адвоката України та правилам адвокатської етики.

Пунктом 9 частини першої статті 1 Закону №5076-VI встановлено, що представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.

Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 частини першої статті 1 Закону №5076-VI).

Відповідно до статті 19 Закону №5076-VI видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону №5076-VI).

При встановленні розміру гонорару відповідно до частини третьої статті 30 Закону №5076-VI врахуванню підлягають складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, витрачений ним час, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини.

Також, за статтею 28 Правил адвокатської етики, затверджених Звітно-виборним з`їздом адвокатів України від 9 червня 2017 року, гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів професійної правничої (правової) допомоги клієнту.

Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата тощо), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

Розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом. Адвокат має право у розумних межах визначати розмір гонорару, виходячи із власних міркувань. При встановленні розміру гонорару можуть враховуватися складність справи, кваліфікація, досвід і завантаженість адвоката та інші обставини. Погоджений адвокатом з клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, розмір гонорару може бути змінений лише за взаємною домовленістю. В разі виникнення особливих по складності доручень клієнта або у випадку збільшення затрат часу і обсягу роботи адвоката на фактичне виконання доручення (підготовку до виконання) розмір гонорару може бути збільшено за взаємною домовленістю.

Велика Палата Верховного Суду вказувала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі №755/9215/15-ц).

Європейський суд з прав людини (далі ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, застосовує аналогічний підхід та вказує, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, якщо вони були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (див. рішення ЄСПЛ у справі East/West проти України від 23 січня 2014 року (East/West., заява № 19336/04, § 268)).

У рішенні (щодо справедливої сатисфакції) від 19 жовтня 2000 року у справі Іатрідіс проти Греції (Iatridis v. Greece, заява № 31107/96) ЄСПЛ вирішував питання обов`язковості для цього суду угоди, укладеної заявником зі своїм адвокатом стосовно плати за надані послуги, що співставна з гонораром успіху . ЄСПЛ указав, що йдеться про договір, відповідно до якого клієнт погоджується сплатити адвокату як гонорар відповідний відсоток суми, якщо така буде присуджена клієнту судом. Такі угоди, якщо вони є юридично дійсними, можуть підтверджувати, що у заявника дійсно виник обов`язок заплатити відповідну суму гонорару своєму адвокатові. Однак, угоди такого роду, зважаючи на зобов`язання, що виникли лише між адвокатом і клієнтом, не можуть зобов`язувати суд, який має оцінювати судові та інші витрати не лише через те, що вони дійсно понесені, але й ураховуючи також те, чи були вони розумними (§ 55).

Положеннями ч.5 - 7 статті 134 КАС України передбачено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Колегія суддів, приймаючи до уваги вказаний принцип співмірності витрат на оплату послуг адвоката, з урахуванням ступеню складності даної справи, яка, на думку суду, не передбачає витрачання значних часових та трудових ресурсів, приходить до висновку про належність до стягнення з відповідачів витрат на правову допомогу в суді апеляційної інстанцій у розмірі - по 2000, 00 грн. з кожного відповідача, з огляду на таке.

Як було зазначено, представником позивача було надано акт надання юридичної допомоги від 16.07.2021 року, з якого вбачається, що з метою надання послуг позивачу його представником було проведено консультацію із клієнтом (вартість 2000,00 грн.), пошук та підбір судової практики (вартість 2000,00 грн.), підготовку та подання відзиву на апеляційну скаргу (4000,00 грн.), підготовку та подання процесуальних, документів (клопотань) (вартість 1000,00 грн.) та взято участь в судовому засіданні (2000,00 грн.).

Колегія суддів вважає неспівмірною вказану вартість за проведення консультації із клієнтом, пошук та підбір судової практики, підготовку та подання відзиву на апеляційну скаргу, підготовку та подання процесуальних, документів (клопотань), оскільки на стадії апеляційного оскарження проведення консультації з клієнтом не має ключового та визначального значення, з матеріалів справи вбачається, що ТОВ та його представник фундаментально не змінювали правову позицію під час апеляційного провадження в порівнянні з провадженням в суді першої інстанції. З цих же підстав, колегія суддів вважає неспівмірною вартість підготовки та подання відзиву на апеляційну скаргу у розмірі 4000,00 грн. (об`ємом 2 аркуші).

Також, слід зазначити, що зі справи не вбачається здійснення пошуку та підбору судової практики під час апеляційного провадження, представником ТОВ було лише прокоментовано посилання відповідача на практику касаційного суду (а.с.93 зворотній бік) та не зазначено нової судової практики (крім тої, що була вказана при поданні позову).

Крім того, слід зазначити, що підготовка та подання процесуальних, документів (клопотань) під час апеляційного провадження складалась лише з подання двох заяв технічного характеру.

Враховуючи все вищезазначене у сукупності, колегія суддів приходить до висновку про доведеність фактичного отримання позивачем правничої допомоги, її необхідності та обґрунтованості, витрати на оплату якої з урахуванням принципу співмірності підлягають відшкодуванню у вказаному розмірі, що свідчить про наявність підстав для винесення додаткового рішення по даній справі.

Керуючись ст.ст.131, 134, 252, 311, 321, 325, 328 КАС України, суд апеляційної інстанції -

П О С Т А Н О В И В :

Заяву представника Товариства з обмеженою відповідальністю ХЛЗ про ухвалення додаткового судового рішення до постанови П`ятого апеляційного адміністративного суду від 14 липня 2021 року - задовольнити частково.

Прийняти додаткове судове рішення до постанови П`ятого апеляційного адміністративного суду від 14 липня 2021 року.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної податкової служби в Херсонській області, АР Крим та місті Севастополі (код ЄДРПОУ ВП:43995495, місцезнаходження: Україна, 73022, Херсонська обл., місто Херсон, пр.Ушакова, будинок 75) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ХЛЗ" (код ЄДРПОУ 38697982; 73000, м.Херсон, вул.Некрасова, 45) витрати на правову допомогу в сумі 2000,00 грн..

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Державної податкової служби України (код ЄДРПОУ 43005393, місцезнаходження: Україна, 04053, місто Київ, ЛЬВІВСЬКА ПЛОЩА, будинок 8) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ХЛЗ" (код ЄДРПОУ 38697982; 73000, м. Херсон, вул. Некрасова, 45) витрати на правову допомогу в сумі 2000,00 грн..

В решті заяви про стягнення судових витрат - відмовити.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів.

Головуючий суддя Федусик А.Г. Судді Бойко А.В. Єщенко О.В.