Рішення

від 26.07.2021 по справі 482/67/20

НОВООДЕСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

26.07.2021

Справа № 482/67/20

Номер провадження 2/482/161/2021

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 липня 2021 року м.Нова Одеса

Новоодеський районний суд Миколаївської області

в складі: головуючого - судді Баранкевич В.О.

секретаря судових засідань - Шведової Я.О.,

за участю представника позивача ОСОБА_1 ,

представника відповідача ТзДВ Сільгоспгосподарство Кандибинське - Семененка В.Б.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Нова Одеса цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Товариства з додатковою відповідальністю Сільгоспгосподарство Кандибинське та ОСОБА_3 , третя особа Кандибинська сільська рада, про визнання недійсним договору оренди землі та скасування його державної реєстрації,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_2 звернулася до Новоодеського районного суду Миколаївської області з позовом до Товариства з додатковою відповідальністю Сільгоспгосподарство Кандибинське та ОСОБА_3 про визнання недійсним договору оренди земельних ділянок б/н від 15.03.2016 року та скасувати його державну реєстрацію.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що 9 листопада 2011 року вона разом з матір`ю ОСОБА_3 , на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом, успадкували по Ѕ частки земельних ділянок загальною площею 11,598 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташованої в межах території Кандибинської сільської ради Новоодеського району Миколаївської області, яка належала її батькові ОСОБА_4 на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку серії МК №096168, виданого Новоодеською РДА 22.09.2004 року та зареєстрованого в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю за №010401900112. В березні 2016 року мати позивачки домовилась з ТЗДВ Сільгосподарство Кандибинське укласти договір оренди успадкованої земельної ділянки. Позивачем та її матір`ю було підписано договір оренди землі, після чого 16.03.2016 року за позивачем та її матір`ю в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно зареєстровано право спільної часткової власності, в розмірі Ѕ частки кожного, на успадковані земельні ділянки та інше речове право - право оренди земельної ділянки з ТЗДВ Сільгоспгосподарство Кандибинське на підставі договору оренди землі б/н від 15.03.2016 року, строком дії до 16.03.2026р., з правом пролонгації за №13757324 та №13757458.

Позивач зазначає, що вказаний договір оренди землі є недійсним, так як його укладено поза межами її цивільної дієздатності без письмової нотаріальної згоди матері і дозволу органу опіки та піклування, що призвело до порушення її прав, оскільки на час укладення договору їй було 16 років, всі умови договору були обговорені з її матір`ю, яка уклала договір на невигідних для неї умовах.

Позивач вказує, що з часу укладання договору оренди їй жодного разу не була виплачена орендна плата.

Ухвалою суду від 10 лютого 2020 року було відкрито провадження у справі.

Позивач та його представник у судове засідання не з`явилися, про дату, час та місце судового розгляду були повідомлені належним чином.

Представник відповідача ТЗДВ Сільгоспгосподарство Кандибинське у судове засідання не з`явився, про дату час та місце судового розгляду був повідомлений належним чином. Втретє подав клопотання про відкладення розгляду справи.

Відповідач ОСОБА_3 у судове засідання не з`явилася, надала на адресу суду заяву про визнання позовних вимог у повному обсязі, просила їх задовольнити, а розгляд справи проводити у її відсутність.

Представник третьої особи у судове засідання не з`явився, надав до суду заяву про розгляд справи за його відсутності.

Згідно ч.2 ст.247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

9 листопада 2011 року позивач ОСОБА_2 разом з і своєю матір`ю ОСОБА_3 , на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом, успадкували по Ѕ частки земельних ділянок загальною площею 11,598 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташованої в межах території Кандибинської сільської ради Новоодеського району Миколаївської області, яка належала її батькові ОСОБА_4 на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку серії МК №096168 виданого Новоодеською РДА 22.09.2004 року та зареєстрованого в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю за №010401900112, кадастрові номери земельних ділянок: ділянка № НОМЕР_1 площею 2,18 га - 4824883200:06:002:0145, ділянка № НОМЕР_2 площею 9,41 га - 4824883200:06:002:0009.

Позивачем ОСОБА_2 та відповідачем ОСОБА_3 з однієї сторони та ТЗДВ Сільгоспгосподарство Кандибинське в особі директора, ОСОБА_5 з іншої сторони було укладено договір оренди землі, після чого 16.03.2016 року за позивачем ОСОБА_2 та відповідачем ОСОБА_3 в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно зареєстровано право спільної часткової власності, в розмірі Ѕ частки кожного, на успадковані земельні ділянки та інше речове право - право оренди земельної ділянки з ТЗДВ Сільгоспгосподарство Кандибинське на підставі договору оренди землі б/н від 15.03.2016 року, строком дії до 16.03.2026р., з правом пролонгації за №13757324 та №13757458.

Відповідно до ст. 24 ЦК України, людина як учасник цивільних відносин вважається фізичною особою.

У відповідності до ст.30 ЦК України, цивільну дієздатність має фізична особа, яка усвідомлює значення своїх дій та може керувати ними. Цивільною дієздатністю фізичної особи є її здатність своїми діями набувати для себе цивільних прав і самостійно їх здійснювати, а також здатність своїми діями створювати для себе цивільні обов`язки, самостійно їх виконувати та нести відповідальність у разі їх невиконання. Обсяг цивільної дієздатності фізичної особи встановлюється цим Кодексом і може бути обмежений виключно у випадках і в порядку, встановлених законом.

Згідно ч.1-4 ст.32 ЦК України, крім правочинів, передбачених статтею 31 цього Кодексу, фізична особа у віці від чотирнадцяти до вісімнадцяти років (неповнолітня особа) має право:

1) самостійно розпоряджатися своїм заробітком, стипендією або іншими доходами;

2) самостійно здійснювати права на результати інтелектуальної, творчої діяльності, що охороняються законом;

3) бути учасником (засновником) юридичних осіб, якщо це не заборонено законом або установчими документами юридичної особи;

4) самостійно укладати договір банківського вкладу (рахунку) та розпоряджатися вкладом, внесеним нею на своє ім`я (грошовими коштами на рахунку).

Неповнолітня особа вчиняє інші правочини за згодою батьків (усиновлювачів) або піклувальників. На вчинення неповнолітньою особою правочину щодо транспортних засобів або нерухомого майна повинна бути письмова нотаріально посвідчена згода батьків (усиновлювачів) або піклувальника і дозвіл органу опіки та піклування. Неповнолітня особа може розпоряджатися грошовими коштами, що внесені повністю або частково іншими особами у фінансову установу на її ім`я, за згодою органу опіки та піклування та батьків (усиновлювачів) або піклувальника. Згода на вчинення неповнолітньою особою правочину має бути одержана від батьків (усиновлювачів) або піклувальника та органу опіки та піклування відповідно до закону.

У відповідності до ст.215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Згідно ч.1-3 ст.216 ЦК України, недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування. Якщо у зв`язку із вчиненням недійсного правочину другій стороні або третій особі завдано збитків та моральної шкоди, вони підлягають відшкодуванню винною стороною. Правові наслідки, передбачені частинами першою та другою цієї статті, застосовуються, якщо законом не встановлені особливі умови їх застосування або особливі правові наслідки окремих видів недійсних правочинів.

У відповідності до ч.1, 2 ст. 222 ЦК України, правочин, який неповнолітня особа вчинила за межами її цивільної дієздатності без згоди батьків (усиновлювачів), піклувальника, може бути згодом схвалений ними у порядку, встановленому статтею 221 цього Кодексу. Правочин, вчинений неповнолітньою особою за межами її цивільної дієздатності без згоди батьків (усиновлювачів), піклувальників, може бути визнаний судом недійсним за позовом заінтересованої особи.

Статтею 202 ЦК України визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори). Одностороннім правочином є дія однієї сторони, яка може бути представлена однією або кількома особами. Односторонній правочин може створювати обов`язки лише для особи, яка його вчинила. Односторонній правочин може створювати обов`язки для інших осіб лише у випадках, встановлених законом, або за домовленістю з цими особами. Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін. До правовідносин, які виникли з односторонніх правочинів, застосовуються загальні положення про зобов`язання та про договори, якщо це не суперечить актам цивільного законодавства або суті одностороннього правочину.

Відповідно до ст. 203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до ст. 7 ЗУ Про охорону дитинства , для здійснення будь-яких правочинів стосовно нерухомого майна, право власності на яке або право користування яким мають діти, потрібна попередня згода органів опіки та піклування.

Відповідно до ч.1 ст.224 ЦК України правочин, вчинений без дозволу органу опіки та піклування є нікчемним.

Під час укладення договору оренди землі б/н від 15.03.2016 року позивачу ОСОБА_2 було 16 років, письмова нотаріальна згода на укладення договору оренди б/н від 15.03.2016 року позивачу не надавалася.

Також згідно листа Кандибинської сільської ради за №342 від 10.09.2020 року та згідно повідомлення Миколаївської РДА № 273 від 06.05.2021 орган опіки та піклування не надавав згоду на укладення від імені неповнолітньої ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 , договору оренди землі від 15.03.2016 року.

Зазначене є підставою для визнання правочину недійсним через недотримання в момент його укладання вимог, встановлених ч.1 ст.203 ЦК України.

Пунктом 2 ч.1 ст.4 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" державній реєстрації прав підлягають речові права на нерухоме майно похідні від права власності, в тому числі право постійного користування та право оренди (суборенди) земельної ділянки.

Статтею 22 вищезазначеного Закону передбачено, документи, що подаються для державної реєстрації прав, повинні відповідати вимогам, встановленим законом та іншими нормативно-правовими актами. Відповідальність за достовірність даних, що містяться в документах, поданих для державної реєстрації прав несе заявник, якщо інше не встановлено законом.

Пунктом 1 ч.1 ст.27 цього ж Закону встановлено, що підставою для реєстрації права власності та інших речових прав проводиться на підставі укладеного в установленому законом порядку договору, предметом якого є нерухоме майно, речові права на яке підлягають державній реєстрації.

Як вбачається з інформаційних довідок №255447498 та №55445046 від 18.03.2016 року з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, державним реєстратором, 16.03.2016 року за №13757458 та №13757969 зареєстровано договір оренди землі б/н, від 15.03.2016 року між орендодавцями: ОСОБА_2 та ОСОБА_3 та орендарем: ТЗДВ Сільгоспгосподарство Кандибинське зі строком дії 16.03.2026 року з правом пролонгації.

Враховуючи вищезазначене, договір оренди землі б/н від 15.03.2016 року між орендодавцями: ОСОБА_2 та ОСОБА_3 та орендарем: ТЗДВ Сільгоспгосподарство Кандибинське , який зареєстрований державним реєстратором Новоодеського районного управління юстиції Миколаївської області, 16.03.2016 року за №13757458 та №13757969, є не укладений, у зв`язку з чим він не підлягав державній реєстрації, а реєстрація цього договору порушує право позивача на вільне використання земельної ділянки власником якої він є, тому державна реєстрація цього договору підлягає скасуванню.

Згідно з ч.1 ст.142 ЦПК України, у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 25 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.

З огляду на викладене та враховуючи те, що відповідачем ОСОБА_3 до початку розгляду справи по суті подано заяву про визнання позову, суд вважає за можливе повернути позивачу з державного бюджету 25 відсотків судового збору, сплаченого нею при поданні позову, тобто у розмірі 210 грн. 20 коп.

З урахуванням повернення позивачу з державного бюджету 25 відсотків судового збору, сплаченого нею при поданні позову, у відповідності до ч.1 ст.141 ЦПК України, з відповідача на користь позивача підлягає до стягнення 25 відсотків від сплаченого позивачем судового збору в сумі 210 грн. 20 коп.

Відповідно до ч.1 ст.141 ЦПК України на користь позивача стягненню з відповідача ТЗДВ Сільгоспгосподарство Кандибинське підлягає стягненню судовий збір у розмірі 420,40 грн.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 4, 12, 13, 76, 78, 81, 89, 141, 247, 259, 263-265, 352, 354 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов задовольнити повністю.

Визнати недійсним договір оренди землі б/н від 15.03.2016 року, укладеного між орендодавцями - ОСОБА_2 та ОСОБА_3 та орендарем - ТЗДВ Сільгоспгосподарство Кандибинське , який зареєстрований державним реєстратором Новоодеського районного управління юстиції Миколаївської області, 16.03.2016 року за №13757458 та №13757969.

Скасувати державну реєстрацію договору оренди землі б/н від 15.03.2016 року, укладеного між орендодавцями - ОСОБА_2 та ОСОБА_3 та орендарем - ТЗДВ Сільгоспгосподарство Кандибинське , кадастровий номер земельної ділянки №1: 4824883200:06:002:0145 площею 2,181га, та кадастровий номер земельної ділянки № НОМЕР_2 : 4824883200:06:004:0009 площею 9,4015га, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, який зареєстрований державним реєстратором Новоодеського районного управління юстиції Миколаївської області, 16.03.2016 року за №13757458 та №13757969.

Стягнути з Товариства з додатковою відповідальністю Сільгоспгосподарство Кандибинське (56654, с. Кандибинське, вул. Горького, 30А, ЄДРПОУ - 00855173) на користь ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП - НОМЕР_3 , судовий збір у розмірі 420 грн. 40 коп.

Стягнути з ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП - НОМЕР_4 на користь ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП - НОМЕР_3 , судовий збір у розмірі 210грн. 20 коп.

Повернути ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП - НОМЕР_3 , з державного бюджету 25 відсотків судового збору, сплаченого нею при поданні позову відповідно до квитанції №0.0.1557750701 від 18.12.2019 року - 210 грн. 20 коп. судового збору.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, апеляційна скарга подається до Миколаївського апеляційного суду через Новоодеський районний суд Миколаївської області.

Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або в разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження, або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Головуючий суддя: В.О. Баранкевич