Постанова

від 20.07.2021 по справі 21/303-08

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

проспект Незалежності, 13, місто Харків, 61058

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" липня 2021 р. Справа № 21/303-08

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Слободін М.М., суддя Дучал Н.М. , суддя Россолов В.В.

за участі секретаря судового засідання Мальченко О.О.

за участю представників сторін:

позивача - Грищенко О.М.

відповідача - не з`явився

ВДВС - не з`явився

розглянувши апеляційну скаргу ТОВ "Компанія "Ніко-Тайс" (вх.№ 1832Х/1) на додаткову ухвалу господарського суду Харківської області від 07.06.2021 у справі № 21/303-08, повний текст якої складено та підписано 07.06.2021 суддею Н.В. Калініченко у приміщенні господарського суду Харківської області

за позовом ТОВ "Компанія "Ніко-Тайс", місто Київ

до ТОВ "Балаклія-Агроінвест", смт. Савинці

про стягнення коштів

ВСТАНОВИЛА:

22 травня 2021 року стягувач скерував до суду заяву (вх. № 12137), в якій просить покласти на Балаклійський РВДВС Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) судові витрати на правничу допомогу у розмірі 8 270,00 грн. При цьому, у самій скарзі стягувачем було зазначено щодо понесення ним судових витрат на професійну (правничу) допомогу із зазначенням їх орієнтовного розмірі від 600,00 грн. до 800,00 грн. за годину.

Додатковою ухвалою господарського суду Харківської області від 07.06.2021 у справі № 21/303-08 задоволено частково заяву ТОВ "Компанія "Ніко-Тайс" (вх. № 12137 від 25 травня 2021 року) про розподіл судових витрат на надання правової (правничої) допомоги.

Стягнуто з Балаклійського районного відділу державної виконавчої служби Східного Межрегіонального Управління Міністерства юстиції (місто Харків) (64200, Харківська область, місто Балаклія, площа Ростовцева, будинок 1, ідентифікаційний код юридичної особи 35039424) на користь ТОВ "Компанія "Ніко-Тайс" (03187, місто Київ, проспект Академіка Глушкова, будинок 40, офіс 315, ідентифікаційний код юридичної особи 38039872) витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 4 070,00 грн.

ТОВ "Компанія "Ніко-Тайс" із вказаною ухвалою суду першої інстанції не погодилось та звернулось до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржувану ухвалу в частині відмови в задоволенні заяви ТОВ "Компанія "Ніко-Тайс" про розподіл судових витрат на надання правової (правничої) допомоги в розмірі 4200, 00 грн. та прийняти нове рішення, яким заяву ТОВ "Компанія "Ніко-Тайс" про розподіл судових витрат на надання правової (правничої) допомоги задовольнити повністю.

В обґрунтування апеляційної скарги посилається на те, що судом першої інстанції не враховано позицію, викладену в постановах Верховного Суду, щодо можливості зменшення судом заявлених до відшкодування витрат за відсутності заяви про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу адвоката.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 22.06.2021, зокрема, відкрито апеляційне провадження за даною апеляційною скаргою у справі № 21/303-08, учасникам справи встановлено строк, протягом якого вони мають право подати відзиви на апеляційну скаргу та призначено справу до розгляду на 20.07.2021.

Представники відповідача та ВДВС в судове засідання не з`явились, хоча були належним чином були повідомлені про час та місце судового засідання.

Щодо повідомлення третьої особи колегія суддів зазначає, що в якості доказу належного повідомлення третьої особи в матеріалах справи міститься повідомлення про вручення поштового відправлення.

Щодо повідомлення відповідача колегія суддів зазначає, що з матеріалів справи вбачається, що ухвала Східного апеляційного господарського суду від 22.06.2021, яка була направлена на адресу відповідача: Україна, 64270, Харківська обл., Балаклійський р-н, селище міського типу Савинці, ВУЛИЦЯ ПІВНІЧНА, будинок 2 А, квартира 2, що вказана у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань як місцезнаходження юридичної особи, була повернута до суду органами зв`язку з позначкою адресат відсутній за вказаною адресою .

До повноважень господарських судів не віднесено з`ясування фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій, тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв`язку з позначками "адресат вибув", "адресат відсутній", за закінченням встановленого строку зберігання , відсутність адресата , інші причини, що не дали змоги виконати обов`язки щодо пересилання поштового відправлення і т. п., з урахуванням конкретних обставин справи вважаються належними доказами виконання господарським судом обов`язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій.

З урахуванням викладеного та як вбачається з матеріалів справи, судом апеляційної інстанції було вжито необхідних заходів щодо належного повідомлення відповідача про судове засідання.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного суду від 07.06.2018 у справі № 910/17797/17.

Крім того, сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження; в силу чого процесуальна бездіяльність відповідача не повинна ставити під сумнів здійснення судочинства судом апеляційної інстанції відповідно до вимог процесуального закону.

Частиною 1 статті 9 Конституції України встановлено, що чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.

Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) ратифікована Верховною Радою України 17 липня 1997 p. і набула чинності в Україні 11 вересня 1997 p.

З прийняттям у 2006 році Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" , Конвенція та практика Суду застосовується судами України як джерело права.

Частиною 4 статті 11 Господарського процесуального кодексу України передбачено застосування судом Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Відповідно до частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

У рішеннях Європейського суду з прав людини у справах "Ryabykh v.Russia" від 24.07.2003 року, "Svitlana Naumenko v. Ukraine" від 09.11.2014 року зазначено, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване частиною 1 статті 6 Конвенції, повинно тлумачитись у світлі Преамбули Конвенції, яка проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін.

Розумність строку визначається окремо для кожної справи. Для цього враховують її складність та обсяг, поведінку учасників судового процесу, час, необхідний для проведення відповідної експертизи (наприклад, рішення Суду у справі G. B. проти Франції ), тощо. Отже, поняття розумний строк є оціночним, суб`єктивним фактором, що унеможливлює визначення конкретних строків судового розгляду справи, тому потребує нормативного встановлення.

Точкою відліку часу розгляду цивільної справи протягом розумного строку умовно можна вважати момент подання позовної заяви до суду.

Роль національних суддів полягає у швидкому та ефективному розгляді справ (&51 рішення Європейського суду з прав людини від 30.11.2006 у справі "Красношапка проти України").

Відповідно до ч.ч. 12, 13 ст. 270 ГПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розглядові справи.

Враховуючи строк розгляду апеляційної скарги на ухвалу суду першої інстанції, встановлений ст. 273 ГПК України, а саме, 30 днів з дня відкриття апеляційного провадження, а також те, що учасники справи були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, колегія суддів дійшла висновку про розгляд справи за відсутності зазначених представників.

Дослідивши матеріали справи, а також викладені у апеляційній скарзі доводи сторони, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, стягувач звернувся з заявою, в якій просив покласти на Балаклійський РВДВС Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) судові витрати на правничу допомогу у розмірі 8 270,00 грн. При цьому, у самій скарзі стягувачем було зазначено щодо понесення ним судових витрат на професійну (правничу) допомогу із зазначенням їх орієнтовного розмірі від 600,00 грн. до 800,00 грн. за годину.

Додатковою ухвалою господарського суду Харківської області від 07.06.2021 у справі № 21/303-08 задоволено частково заяву ТОВ "Компанія "Ніко-Тайс" (вх. № 12137 від 25 травня 2021 року) про розподіл судових витрат на надання правової (правничої) допомоги.

Частково відмовляючи у задоволенні зазначеної заяви суд першої інстанції зазначив, що з огляду на складність справи (скарги на бездіяльність ДВС), наданий адвокатом обсяг послуг та затрачений ним час на надання таких послуг, на думку суду першої інстанції у даному випадку розмір витрат на професійну правничу допомогу у сумі 8 270,00 грн., стосовно якої подано заяву про розподіл, не відповідає критеріям реальності таких витрат, обґрунтованості та пропорційності до предмета спору (скарги) у розумінні приписів частини 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, а їх стягнення з органу ДВС становитиме надмірний тягар для останнього, що не узгоджується із принципом розподілу таких витрат.

Однак, колегія суддів не погоджується з відповідною позицією суду першої інстанції з огляду на таке.

Згідно з ч. 1, ч. 3 ст. 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Позивач просив покласти на Балаклійський РВДВС Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 8270,00 грн.

Статтею 126 Господарського процесуального кодексу України визначено, що втрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат па професійну правничу допомогу з метою розподілу судових втрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Як встановлено колегією суддів, у скарзі (вх. № 10572 від 11 травня 2021 року) представник стягувача вказав, що попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які стягувач поніс і які очікує понести у виконавчому провадженні № 47472178 щодо примусового виконання наказу у даній справі не перевищуватиме розумного середнього ринкового розміру вартості правових послуг, вартість однієї години роботи від 600 до 800 грн. за годину роботи.

Аналіз матеріалів справи приводить колегію суддів до висновку про те, що зазначений розмір в остаточному (кінцевому) розрахунку не перевищений.

Згідно з ч. 1 ст. 169 ГПК України при розгляді справи судом учасники справи викладають свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення, міркування щодо процесуальних питань у заявах та клопотаннях, а також запереченнях проти заяв і клопотань.

Тобто зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони.

Аналогічна позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 року у справі № 755/9215/15-ц.

Принцип змагальності знайшов свої втілення, зокрема, у положеннях ч. 5 та 6 ст. 126 ГПК України, відповідно до яких саме на іншу сторону покладено обов`язок обґрунтування наявності підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, а також обов`язок доведення їх неспівмірності.

У розумінні положень ч. 5 ст. 126 ГПК України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи. Клопотання про зменшення розміру судових витрат відповідач не надав.

Як вбачається з матеріалів справи, між ТОВ "Компанія "Ніко-Тайс" (замовник, стягувач у справі) та адвокатом Грищенко О.М. (виконавець, адвокат) укладено договір про надання адвокатських послуг (правової допомоги) № 09-12-2020/9, за умовами якого виконавець зобов`язується надати замовнику правову допомогу, яка вважається наданою та виконаною з моменту підписання уповноваженими представниками сторін акту здачі-приймання виконаних робіт, а замовник зобов`язаний прийняти надані послуги та оплатити їх вартість. Сторонами договору у пункті 3.1 договору узгоджено, що вартість виконання комплексу правових послуг та робіт визначається в акті здачі-приймання виконаних робіт (наданих послуг) щодо надання адвокатських послуг, виходячи із того, що вартість однієї години роботи виконавця складає 600,00 грн. Крім того у даному пункті договору сторонами передбачено перелік робіт, які виконавець надає по фіксованій ставці.

При цьому, колегія суддів зазначає, що дата укладення договору є 09 грудня 2020 року (даний висновок обумовлений датою складання акту прийому передачі документів від 09 грудня 2020 року), втім адвокатом, під час складання тексту договору допущено технічну помилку, вказавши дату "09 грудня 2021 року", яка на даний час ще не настала.

В підтвердження обсягу наданих адвокатом Грищенко О.М. професійної правничої допомоги було надано суду акт здачі-приймання виконаних робіт щодо надання адвокатських послуг (правової допомоги) від 21 травня 2021 року із зазначенням переліку роботи, що була проведена адвокатом. При цьому, в матеріалах справи відсутні докази проведення стягувачем оплати за надані адвокатом Грищенко О.М. послуги з професійної правничої допомоги, втім, чинне господарське процесуальне законодавство не ставить у залежність розподіл витрат особи на професійну правничу допомогу, на користь якої ухвалено рішення, від факту оплати нею цих послуг на рахунок адвоката. Враховуючи зазначене, суд вважає, що витрати стягувача на професійну правничу допомогу підлягають розподілу.

Із акту здачі-приймання виконаних робіт щодо надання адвокатських послуг (правової допомоги) від 21 травня 2021 року слідує, що для представництва інтересів клієнта адвокатом надано наступний перелік послуг: - зустріч із замовником (1 год.), - надання консультації (1 год.), - здійснення пошуку, ознайомлення, аналізу та дослідження майнового стану боржника (1 год.), - здійснення аналізу та дослідження переданих матеріалів (документів) (1 год.), - здійснення пошуку, ознайомлення, аналізу та дослідження судової практики (2 год.), - процесуально - правовий супровід по скарзі (3 год.), - так званий "гонорар успіху" у сумі 2 270,00 грн.

Як вже було зазначено вище, між стягувачем та адвокатом досягнута домовленість щодо фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару в сумі 600,00 грн. за годину

Так, оскільки від органом ДВС, як особи на яку стягувач просив покласти судові витрати, не заявлено письмового клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги, а зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт, а суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи (постанова ОП КГС від 03.10.2019 у справі №922/445/19), колегія суду не вбачає підстав перегляду зазначеної скаожником суми витрат на правову допомогу.

Частиною 8 ст. 129 ГПК України передбачено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Тому, враховуючи все вище зазначене, колегія суддів з урахуванням вимог п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України, до стягнення з відповідача підлягає 6000,00 грн. витрат за надання професійної правничої допомоги.

Крім того, колегія суддів вважає за необхідне висловитися щодо існуючої на даний час практики судів здійснювати відмову у стягненні витрат на правничу допомогу.

В силу приписів ч.2 ст. 6, ч.2 ст. 19 Конституції України така відмова не може здійснюватися на розсуд суду, а повинна мати підставу, передбачену процесуальним законодавством.

В той же час положення ст. 129 ГПК України передбачають тільки одну підставу відмови судом у стягненні витрат на правничу допомогу - в разі істотного перевищення розміру витрат суми попереднього розрахунку.

Колегія суддів зазначає, що тлумачення правових норм повинно ґрунтуватись на прямому чесному читанні та критерії Толстого-Милославського.

Так, змістовне тлумачення правових норм прийнято здійснювати методом прямого і чесного читання. Наприклад, Брайан Гарнер зазначав, що: Усталений погляд завжди був такий, що інтерпретувати - це зробити кінцеву кількість речей для розуміння значень слів у їх контексті. Деякі дії виходять за межі такого підходу: розширити, перекрутити, викривити, розтягнути, вигадати, обмежити, зігнути, зробити виключення, проігнорувати, уникнути, зневажити, скасувати, анулювати, визнати недійсним. Суддів часто закликають вдаватися до цих дій, однак, це вже не інтерпретація .

Східний підхід застосовує ЄСПЧ - критерій Толстого-Милославського. Так, встановлюючи підхід до тлумачення правових норм, ЄСПЧ у постанові від 13.07.1995 року у справі Толстой-Милославський (Tolstoy Miloslavsky) проти Об`єднаного Королівства (скарга №18139/91), визначаючи зміст терміну передбачений законом сформулював наступну умову: положення національного законодавства повинні бути настільки ясними, зрозумілими і визначеними, щоб будь-яка людина, за необхідності скориставшись порадою юриста, могла б повністю зрозуміти зміст закону.

Опираючись на ці критерії, колегія суддів зазначає, що судове тлумачення не повинно створювати нових норм права та вбачати у нормах законів того, чого там немає.

Враховуючи, що законодавець не наділив суд правом відмовляти у стягненні витрат на правову допомогу на власний розсуд, колегія суддів вважає, що така дія суду першої інстанції є помилковою.

Розглядаючи питання покладення судових витрат в частині "гонорару успіху" в розмір 2 270,00 грн., колегія суддів зазначає наступне.

У договорі про надання адвокатських послуг (правової допомоги) № 09-12-2020/9 від 09 грудня 2020 року визначено, що винагорода адвоката у разі прийняття рішення на користь клієнта складає один прожитковий мінімум для працездатних осіб, що в 2020 року складає 2 270,00 грн.

Тобто, так званий "гонорар успіху", встановлений сторонами договору про надання правової допомоги у твердому розмірі під відкладальною умовою (прийняття рішення на користь клієнта) є складовою частиною гонорару адвоката, тож належить до судових витрат. Отже, гонорар успіху може включатись до витрат на правничу допомогу, що підлягає розподілу. Аналогічна позиція викладена в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 13 жовтня 2020 року у справі № 922/3706/19.

Відповідно до висновків Великої Палати Верховного суду від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18 не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом, зокрема у випадку укладення ними договору, що передбачає сплату адвокату "гонорару успіху", у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність.

Велика Палата Верховного суду також зазначила, що відповідна сума (гонорар успіху), обумовлена сторонами до сплати у твердому розмірі під відкладальною умовою, є складовою частиною гонорару адвоката, тож належить до судових витрат.

Велика Палата Верховного Суду також вже вказувала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункту 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц).

Зазначений висновок відповідає позиції Європейського суду з прав людини, який у рішенні від 19 жовтня 2000 року у справі "Іатрідіс проти Греції" тлумачить "гонорар успіху" як домовленість, згідно з якою клієнт зобов`язується виплатити адвокату як винагороду певний відсоток від присудженої йому судом грошової суми, якщо рішення буде на користь клієнта. Якщо такі угоди є юридично дійсними, то визначені суми підлягають сплаті клієнтом (§ 55). Водночас відшкодування судових витрат передбачає, що встановлена їх реальність, необхідність і, крім того, умова розумності їх розміру.

З урахуванням наведеного вище, враховуючи те, що стягувач відповідно до умов договору про правову допомогу у випадку задоволення скарги має сплатити адвокату премію (гонорар успіху) на суму 2 270,00 грн., розмір якої колегія суддів вважає таким, що не суперечить критерію співмірності, визначеному статтею 126 ГПК України, покладає на орган ДВС судові витрати у сумі 2 270,00 грн., що складають "гонорар успіху" адвоката позивача.

З урахуванням наведеного, враховуючи системний аналіз пункту 1 частини 2 статті 126, колегія суддів, керуючись частиною 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, покладає на орган ДВС витрати стягувача, пов`язані із наданням правової допомоги в повному обсязі.

Керуючись статтями 129, 269, п.2, ч.1 ст.275, 277, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду, -

ПОСТАНОВИЛА :

Апеляційну скаргу ТОВ "Компанія "Ніко-Тайс" на додаткову ухвалу господарського суду Харківської області від 07.06.2021 у справі № 21/303-08 задовольнити.

Додаткову ухвалу господарського суду Харківської області від 07.06.2021 у справі № 21/303-08 скасувати в частині відмови в задоволенні заяви ТОВ "Компанія "Ніко-Тайс" про розподіл судових витрат на надання правової (правничої) допомоги в розмірі 4200, 00 грн. та прийняти нове рішення, яким в цій частині заяву ТОВ "Компанія "Ніко-Тайс" про розподіл судових витрат на надання правової (правничої) допомоги задовольнити.

Стягнути з Балаклійського районного відділу державної виконавчої служби Східного Межрегіонального Управління Міністерства юстиції (місто Харків) (64200, Харківська область, місто Балаклія, площа Ростовцева, будинок 1, ідентифікаційний код юридичної особи 35039424) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Ніко-Тайс" (03187, місто Київ, проспект Академіка Глушкова, будинок 40, офіс 315, ідентифікаційний код юридичної особи 38039872) витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 4200,00 грн.

В іншій частині додаткову ухвалу господарського суду Харківської області від 07.06.2021 у справі № 21/303-08 залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанова суду може бути оскаржена до Верховного Суду протягом 20 днів з дня її проголошення.

Повний текст постанови складено 26.07.2021 .

Головуючий суддя М.М. Слободін

Суддя Н.М. Дучал

Суддя В.В. Россолов