Рішення
від 26.07.2021 по справі 925/425/21
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

26.07.2021Справа № 925/425/21

Господарський суд міста Києва у складі судді Пукшин Л.Г., за участі секретаря судового засідання Зайченко О.Г., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали господарської справи

за позовом Фермерського господарства "НАДІЯ" (20432, Черкаська обл., Тальнівський р-н., с. Мошурів, вул. Пирогова, 10)

до Міністерства юстиції України (01001, м. Київ, вул. Архітектора Городецького, 13),

Тальнівської міської територіальної громади (20401, Черкаська обл, м. Тальне, вул. Соборна, 30б)

про визнання права постійного користування земельною ділянкою та визнання недійсним наказу про скасування рішення

За участю представників сторін:

від позивача: Гуравська В.Ю.

від відповідача-1: Ямборко В.В.

від відповідача-2: не з`явились

У судовому засіданні 21.07.2021, в порядку ст. 240 ГПК України, було проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Господарського суду Черкаської області надійшла позовна заява Фермерського господарства "НАДІЯ" з вимогами до Міністерства Юстиції України, Тальнівської міської територіальної громади про визнання права постійного користування земельною ділянкою та визнання недійсним наказу про скасування рішення.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що Міністерство юстиції України, видаючи наказ №4288/5 від 11.12.2020 "Про скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обмежень від 27.11.2019 №49875731", діяло всупереч вимогам закону, а саме ст. 141 Земельного кодексу України, так як були відсутні законодавчо визначені підстави для позбавлення Фермерського господарства "НАДІЯ" права користування земельною ділянкою його засновника. Відтак, позивач просить суд визнати недійсним вищевказаний наказ Міністерства юстиції України та визнати за Фермерським господарством "НАДІЯ" право постійного користування земельною ділянкою площею 52,8978 га в межах згідно з планом, розташованою на території Мошурівської сільської ради, призначеною для ведення селянського (фермерського) господарства, яка була надана на ім`я ОСОБА_1 відповідно до Державного акту на право постійного користування землею серія ЧР №14-54.

Ухвалою Господарського суду Черкаської області №925/425/21 від 01.04.2021 вищевказану позовну заяву разом з доданими до неї матеріалами передано за територіальною підсудністю до Господарського суду міста Києва.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 23.04.2021 позовні матеріали справи №925/425/21 було передано для розгляду судді Пукшин Л.Г.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.04.2021 на підставі ст. 174 Господарського процесуального кодексу України позовну заяву Фермерського господарства "НАДІЯ" було залишено без руху.

06.05.2021 до загального відділу діловодства господарського суду надійшла заява позивача про усунення недоліків позовної заяви, відповідно до якої позивачем усунуто недоліки, зазначені в ухвалі Господарського суду міста Києва від 26.04.2021.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.05.2021 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі №925/425/21 та вирішено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження у підготовчому засіданні 09.06.2021.

26.05.2021 на електронну адресу суду надійшло клопотання Фермерського господарства "НАДІЯ" про проведення судового засідання у режимі відеоконференції з визначенням суду, який буде відповідальний за проведення відеоконференції під час підготовчого засідання, яке призначене на 09.06.2021.

Ухвалою суду від 27.05.2021 у задоволенні клопотання Фермерського господарства "НАДІЯ" про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції відмовлено. При цьому, звернено увагу позивача, що він має право звернутись з клопотанням про розгляд справи за відсутності уповноваженого представника або ж направити клопотання про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами суду з використанням власних технічних засобів за допомогою програми "EasyCon", із зазначенням його облікового запису (логіну).

31.05.2021 Міністерство юстиції України через загальний відділ діловодства подало відзив на позовну заяву, в якому зазначило про необґрунтованість позовних вимог.

07.06.2021 представник позивача засобами електронного зв`язку подав клопотання про відкладення підготовчого засідання.

09.06.2021 загальним відділом діловодства суду зареєстровані клопотання позивача про відкладення підготовчого засідання та відповідь на відзив, у якій позивач не погоджуючись з доводами відповідача-1 зазначає, що останнім в порушення приписів Положення №37/5 та Положення №1128 не було завчасно повідомлено позивача про дату та час засідання Комісії, а також не було направлено копії скарги з додатками.

У судовому засіданні 09.06.2021 судом задоволено клопотання позивача та відкладено підготовче засідання на 23.06.2021.

18.06.2021 через загальний відділ діловодства господарського суду надійшла заява представника позивача про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.06.2021 суд задовольнив заяву представника Фермерського господарства "НАДІЯ" про проведення судового засідання в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду.

23.06.2021 до канцелярії суду надійшли клопотання позивача про долучення документів до матеріалів справи та про розгляд справи без участі уповноваженого представника позивача.

У судовому засіданні 23.06.2021 суд на місці ухвалив закрити підготовче провадження та призначити розгляд справи по суті на 21.07.2021.

20.07.2021 через загальний відділ діловодства суду надійшли письмові пояснення позивача по суті спору.

У судовому засіданні 21.07.2021 суд заслухав представника позивача, який підтримав позовні вимоги та надав пояснення по суті спору. Представник відповідача проти позову заперечував та просив відмовити в задоволенні позовних вимог.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив.

Рішенням Тальнівської районної ради народних депутатів XIV сесії, XXI скликання від 04.03.1993 року № 14-21 "Про надання ОСОБА_1 земельної ділянки для ведення селянського/фермерського/господарства" було надано ОСОБА_1 земельну ділянку розміром 20.0 га у довічне успадковане володіння для ведення селянського (фермерського) гос подарства на землях державного земельного запасу Мошурівської сільської ради народних депу татів.

У п.2 даного рішення було доручено Черкаському філіалу "УкрНДІземпроект" виготовити план землекористування селянського (фермерського) господарства ОСОБА_1 на площі 20.0 га на землях державного земельного запасу Мошурівської сільської ради народних депутатів та підготувати Державний Акт на право довічного успадкованого володіння землею.

05 травня 1993 року Тальнівською районною державною адміністрацією Черкаської області було зареєстровано фермерське господарство "Надія", засновником якого був ОСОБА_1 .

Рішенням Тальнівської районної ради народних депутатів XV сесії, XXI скли кання від 05.05.1993 року № 15/21 "Про проект відведення земельної ділянки ОСОБА_1 для ведення селянського/фермерського/господарства" було затверджено проект відведення земельної ділянки ОСОБА_1 для ведення селянського (фермерського) господарства площею 20.0 га з них: ріллі-19.0 га, пасовищ-1.0 га, із земель запасу Мошурівської сільської ради народних депутатів.

У п. 3 даного рішення було вказано, що дане рішення вступає в дію після видачі Державного акту на право постійного користування землею.

24 березня 1994 року Рішенням Тальнівської районної ради народних депутатів № 18-21, XVIII сесії, XXI скликання "Про надання ОСОБА_1 додаткової земельної ділянки для ведення се лянського/фермерського/господарства" було надано ОСОБА_1 додаткову земельну ділянку розміром 14.1 га у постійне користування для ведення селянського (фермерсь кого) господарства на землях державного земельного запасу Мошурівської сільської ради народ них депутатів.

У п.2 вказаного рішення було закріплено прохання до дирекції Черкаського філіалу Інсти туту землеустрою Української академії аграрних наук виготовити план землекористування селя нського (фермерського) господарства ОСОБА_1 на площі 14.1 га на землях державного земе льного запасу Мошурівської сільської ради народних депутатів та підготувати державний акт на право постійного користування землею.

17 лютого 1995 року Рішенням Мошурівської сільської ради народних депутатів Тальнівського району Черкаської області № 3/3 "Про надання додаткової земельної ділянки розміром 19.0 га ОСОБА_1 для ведення селянського-фермерського господарства за рахунок земель державного запасу Мошурівської сільської ради" було виділено ОСОБА_1 йовичу земельну ділянку із земель державного запасу Мошурівської сільської ради розміром 19.0 га під розширення селянського (фермерського) господарства.

У п. 2 вказаного рішення було зобов`язано підняти клопотання перед районною радою на родних депутатів про розширення селянського (фермерського) господарства фермера с. Мошурів ОСОБА_1 .

06 травня 1995 року Тальнівською районною радою народних депутатів було розглянуто дане клопотання та прийнято рішення №5-7 про розширення селянського (фермерського) господарс тва фермера с. Мошурів ОСОБА_1 та надано земельну ділянку 18.3 га для розширення селянського (фермерського) господарства.

Після чого Черкаською філією Інституту землеустрою Української академії аграрних наук було розроблено технічний звіт по перенесенню в натуру проекту відводу земель площею 32.4 га громадянину ОСОБА_1 під розширення фермерського господарства із зе мель запасу адмінмежах Мошурівської сільської ради народних депутатів Тальнівського району Черкаської області.

17 травня 1996 року гр. ОСОБА_1 було видано Державний акт на право постійного користування землею серія ЧР № 14-54, на земельну ділянку загальною площею 52.40 га, розташовану на території Мошурівської сільської ради народних депутатів, надану для ве дення селянського (фермерського) господарства.

02 березня 1999 року було внесено зміни до установчих документів ФГ "Надія" та здійснено пе ререєстрацію ФГ "Надія".

23 лютого 2001 року Тальнівською районною державною адміністрацією Черкаської області було видано Свідоцтво про державну реєстрацію (перереєстрацію) суб`єкта підприємницької ді яльності - юридичної особи фермерського господарства "Надія".

Фермерське господарство "Надія" було внесено до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій із присвоєнням ідентифікаційного коду 14198595.

05 липня 2005 року наказом ФГ "Надія" було прийнято до членів фермерського господарства (засновників) ОСОБА_2 .

01 січня 2006 року Протоколом №1 засновників ФГ "Надія" було прийнято рішення про за твердження статуту ФГ "Надія" в новій редакції в зв`язку із внесенням змін до установчих доку ментів та здійснено перереєстрацію ФГ "Надія".

01 лютого 2006 року до членів ФГ "Надія" було включено ОСОБА_3 , що підтверджується протоколом №1 від 01.02.2006 року.

18 липня 2008 року на підставі протоколу №1 від 01.02.2006 року було здійснено перереєстра цію ФГ "Надія", що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи се рія А00 № 602497 від 10.07.2008 року.

28 грудня 2016 року на засіданні членів фермерського господарства "Надія" було розглянуто заяву голови господарства ОСОБА_1 про передачу своїх повно важень голови господарства ОСОБА_2 і про вихід його з членів господарства, за результатами розгляду якої було постановлено вивести ОСОБА_1 із чле нів фермерського господарства "Надія" та передати повноваження голови ОСОБА_2 (протокол № 1/2016 засідання членів фермерського господарства "Надія" від 28.12.2016 року).

30 грудня 2016 року було зареєстровано останні зміни до Статут ФГ "Надія" у зв`язку зі зміною го лови господарства з ОСОБА_1 на ОСОБА_2 .

13 травня 2017 року ОСОБА_1 , на ім`я якого було видано Державний акт на право постійного користування землею, помер, що підтвер джується Свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 .

ІНФОРМАЦІЯ_1 його син ОСОБА_2 , який є членом фермерського госпо дарства "Надія", прийняв спадщину після смерті батька, що підтверджується свідоцтвом про право на спадщину за законом ННР 096398.

27 листопада 2019 року державним реєстратором Тальнівської районної державної адміністрації Черкаської області Борзенковою Оксаною Василівною було прийнято рішення № 49875731 про реєстрацію прав та їх обтяжень, яким передала ФГ "Надія" в особі його голови ОСОБА_2 в постійне користування земельну ділянку для ведення фермерського господарс тва загальною площею 52.8978 га, кадастровий номер 7124087000:01:001:2166, що підтверджу ється витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого ре чового права № 190382135 від 27.11.2019 року.

24 квітня 2020 року Головним управлінням Держгеокадастру у Черкаській області було подано скаргу на рішення державного реєстратора Тальнівської районної державної адміністрації Чер каської області Борзенкової Оксани Василівною № 49875731 про реєстрацію прав та їх обтяжень, в якій просили скасувати державну реєстрацію щодо права постійного користування на земельну ділянку за ФГ "Надія" в особі його голови ОСОБА_2 який є спадкоємцем ОСОБА_1 .

11 грудня 2020 року Міністерство Юстиції України наказом № 4288/5 задо вольнило в повному обсязі скаргу Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області від 24.04.2020 року № 23-0.3-3224/2-20 та скасувало рішення від 27.11.2019 року № 49875731, прийняте дер жавним реєстратором Тальнівської районної державної адміністрації Черкаської області Борзен ковою Оксаною Василівною.

Позивач звертаючись з позовом до суду зазначає, що наказ Міністерства юстиції України є незаконним та таким, що порушує їхні права, а дії Тальнівської міської територіальної громади, за доводами останнього, спрямовані на рейдерський захват земельної ділянки, яка знаходиться на праві постійного користування у ФГ "Надія". Таким чином, позивач просить суд визнати за ФГ "Надія" право постійного користування земельною ділянкою площею 52,8978 га в межах згідно з планом, розташованою на території Мошурівської сільської ради Тальнівського району Черкаської області, призначеної для ведення селянського (фермерського) господарства, яка була надана ОСОБА_1 від повідно до Державного акта на право постійного користування землею серія ЧР №14-54 на підс таві рішення Тальнівської районної ради народних депутатів від 05.05.1993 року №15-21, та визнати недійсним наказ Міністерства юстиції України від 11.12.2020 року № 4288/5 "Про задо волення скарги" з підстав порушення прав позивача на користування земельною ділянкою для ведення фермерського господарства.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню, з огляду на наступне.

Відповідно до ч.1 ст. 13 та ч.1 ст. 14 Конституції України, земля, її надра, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування. Земля є основним національним багатством, що знаходиться під особливою охороною держави.

Згідно із ч.1 ст. 51 Земельного кодексу України (у редакції, чинній на час надання спірної земельної ділянки засновникові) громадяни, які виявили бажання вести селянське (фермерське) господарство (включаючи й тих, хто переїздить з іншої місцевості), для одержання земельної ділянки у власність або користування подають до сільської, селищної, міської, районної Ради народних депутатів за місцем розташування земельної ділянки заяву, яку підписує голова створюваного селянського (фермерського) господарства.

Відповідно до ст. 7 Земельного кодексу України (у редакції, чинній на час надання спірної земельної ділянки засновникові) користування землею може бути постійним або тимчасовим. Постійним визнається землекористування без заздалегідь установленого строку. У постійне користування земля надається Радами народних депутатів із земель, що перебувають у державній власності, громадянам України для ведення селянського (фермерського) господарства, особистого підсобного господарства.

Частиною 1 ст. 23 Земельного кодексу України (у редакції, чинній на час надання спірної земельної ділянки засновникові) передбачалося, що право власності або право постійного користування землею посвідчується державними актами, які видаються і реєструються сільськими, селищними, міськими, районними Радами народних депутатів.

Як встановлено судом, 17.05.1996 року ОСОБА_1 , як засновнику фермерського господарства "Надія", було видано Державний акт на право постійного користування землею серія ЧР № 14-54, на земельну ділянку загальною площею 52.40 га, розташовану на території Мошурівської сільської ради народних депутатів, надану для ве дення селянського (фермерського) господарства.

Даний акт був виданий з огляду на рішення Тальнівської районної ради народних депутатів XIV сесії, XXI скликання від 04.03.1993 року № 14-21 "Про надання ОСОБА_1 земельної ділянки для ведення селянсь кого/фермерського/господарства", яким ОСОБА_1 було надано земельну ділянку розміром 20.0 га у довічне успадковане володіння для ведення селянського (фермерського) гос подарства на землях державного земельного запасу Мошурівської сільської ради народних депу татів, та рішень Тальнівської районної ради від 24.03.1994 №18-21 та від 06.05.1995 №5-7 про передачу ОСОБА_1 земельної ділянки розміром 14.1 га та 18.3 га відповідно.

Отже, вищевказана земельна ділянка загальною площею 52.40 га надавалась на праві постійного землекористування для ведення фермерського господарства ОСОБА_1 не як громадянину, а як спеціальному суб`єктові - голові створюваного селянського (фермерського) господарства.

Відносини, пов`язані зі створенням, діяльністю та припиненням селянських (фермерських) господарств регулюються, Земельним Кодексом України у відповідних редакціях (1990 та 2001), Законом України "Про селянське (фермерське) господарство", Законом України "Про фермерське господарство" та іншими нормативно-правовими актами України.

Селянське (фермерське) господарство є формою підприємництва громадян України, які виявили бажання виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, займатися її переробкою та реалізацією. Інтереси селянського (фермерського) господарства перед підприємствами, установами та організаціями, окремими громадянами представляє голова господарства. На ім`я голови селянського (фермерського) господарства видається відповідно Державний акт на право приватної власності на землю, Державний акт на право постійного користування землею (ч. 1, 4, 5 ст. 2 Закону України "Про селянське (фермерське) господарство" (у редакції, чинній на момент створення фермерського господарства).

Право на створення селянського (фермерського) господарства має кожний дієздатний громадянин України, який досяг 18-річного віку, виявив таке бажання, мав документи, що підтверджують його здатність займатися сільським господарством, і пройшов конкурсний відбір. (ч.1 ст. 4 Закону України "Про селянське (фермерське) господарство" (у редакції, чинній на момент створення фермерського господарства).

Земельні ділянки громадянам України для ведення селянського (фермерського) господарства передаються у приватну власність і надаються в користування, в тому числі на умовах оренди. У постійне користування земля надається громадянам для ведення селянського (фермерського) господарства із земель, що перебувають у державній власності. (ч.2 ст. 4 Закону України "Про селянське (фермерське) господарство", у редакції, чинній на момент створення фермерського господарства).

Після одержання Державного акта на право приватної власності на землю, Державного акта на право постійного користування землею або укладення договору на тимчасове користування землею, в тому числі на умовах оренди, селянське (фермерське) господарство підлягало у 30-денний строк державній реєстрації у Раді народних депутатів, що передала у власність чи надала у користування земельну ділянку. Після відведення земельної ділянки в натурі (на місцевості) й одержання Державного акта на право приватної власності на землю, Державного акта на право постійного користування або укладання договору на тимчасове користування землею, в тому числі на умовах оренди, та державної реєстрації селянське (фермерське) господарство набувало статусу юридичної особи, одержувало печатку з його найменуванням і адресою, відкривало розрахунковий та інші рахунки в установах банку, вступало у відносини з підприємствами, установами та організаціями, визнавалося державними органами та органами місцевого самоврядування як самостійний товаровиробник при плануванні економічного і соціального розвитку регіону ч. 1, 2 ст. 9 Закону України "Про селянське (фермерське) господарство" (у редакції, чинній на момент створення фермерського господарства).

Отже, законодавством, чинним на час створення Фермерського господарства "Надія", було передбачено одержання земельної ділянки як обов`язкової умови для набуття правосуб`єктності фермерським господарством як юридичною особою. Водночас одержання громадянином державного акта, яким посвідчувалося право на земельну ділянку для ведення фермерського господарства, зобов`язувало таку фізичну особу в подальшому подати необхідні документи до відповідної місцевої ради для державної реєстрації фермерського господарства. Тобто закон не передбачав права громадянина використовувати земельну ділянку, надану йому в користування для ведення фермерського господарства, без створення такого фермерського господарства.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 23.06.2020 у справі № 922/989/18.

З матеріалів справи вбачається, що після реєстрації 05.05.1993 Фермерського господарства "Надія", його було перереєстровано та 23.02.2001 року Тальнівською районною державною адміністрацією Черкаської області видано Свідоцтво про державну реєстрацію (перереєстрацію) суб`єкта підприємницької ді яльності - юридичної особи Фермерського господарства "Надія" і внесено до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій із присвоєнням ідентифікаційного коду 14198595.

01.08.2003 року набрав чинності Закон України "Про фермерське господарство" від 19.06.2003 № 973-ІV, за змістом статті 2 якого відносини, пов`язані із створенням, діяльністю та припиненням діяльності фермерських господарств, регулюються Конституцією України, Земельним кодексом України, цим Законом та іншими нормативно-правовими актами України.

Згідно з частиною 1 статті 5, частиною 1 статті 7, статтею 8 Закону України "Про фермерське господарство" право на створення фермерського господарства має кожний дієздатний громадянин України, який досяг 18-річного віку та виявив бажання створити фермерське господарство. Надання земельних ділянок державної та комунальної власності у власність або користування для ведення фермерського господарства здійснюється в порядку, передбаченому Земельним кодексом України. Фермерське господарство підлягає державній реєстрації у порядку, встановленому законом для державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, за умови набуття громадянином України або кількома громадянами України, які виявили бажання створити фермерське господарство, права власності або користування земельною ділянкою.

Наведені положення Закону України "Про фермерське господарство" передбачають, що можливість реалізації громадянином права на створення фермерського господарства безпосередньо пов`язана з наданням (передачею) такій фізичній особі земельних ділянок для ведення фермерського господарства, що є обов`язковою умовою для державної реєстрації фермерського господарства.

У пункті 53 постанови Великої Палати Верховного Суду від 23.06.2020 у справі №922/989/18 зазначено:

"У розумінні положень статей 1, 5, 7, 8 Закону України "Про фермерське господарство" після отримання земельної ділянки фермерське господарство має бути зареєстроване у встановленому законом порядку і з дати реєстрації набуває статусу юридичної особи. З цього часу обов`язки землекористувача здійснює фермерське господарство, а не громадянин, якому надавалася відповідна земельна ділянка для ведення фермерського господарства".

Практика застосування норм права щодо фактичної заміни у правовідносинах користування земельними ділянками орендаря й переходу обов`язків землекористувача земельних ділянок до фермерського господарства з дня його державної реєстрації є сталою та підтримується Великою Палатою Верховного Суду (аналогічні висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постановах від 13.03.2018 у справі № 348/992/16-ц, від 20.06.2018 у справі № 317/2520/15-ц, від 22.08.2018 у справі № 606/2032/16-ц, від 31.10.2018 у справі № 677/1865/16-ц, від 21.11.2018 у справі № 272/1652/14-ц, від 12.12.2018 у справі № 704/29/17-ц, 16.01.2019 у справі № 695/1275/17 та у справі № 483/1863/17, від 27.03.2019 у справі № 574/381/17-ц, від 03.04.2019 у справі № 628/776/18, від 23.06.2020 у справі № 922/989/18).

Згідно з ч. 1 ст. 92 Земельного кодексу України (у чинній редакції) право постійного користування земельною ділянкою - це право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановлення строку.

У пункті 6 розділу X "Перехідні положення" Земельного кодексу України було встановлено, що громадяни та юридичні особи, які набули земельні ділянки на праві постійного користування до 01.01.2002, але згідно з Кодексом не можуть мати їх на такому праві, повинні до 01.01.2008 переоформити право постійного користування на право власності або право оренди.

При переоформленні права постійного користування земельними ділянками, наданими для ведення селянських (фермерських) господарств, у довгострокову оренду її строк мав визначатися відповідно до закону. Однак дане положення втратило чинність, як таке, що не відповідає Конституції України (є неконституційними) в частині зобов`язання переоформити право постійного користування земельною ділянкою на право власності або право оренди без відповідного законодавчого, організаційного та фінансового забезпечення на підставі Рішення Конституційного Суду № 5-рп/2005 від 22.09.2005.

Отже, громадяни та юридичні особи, які до 01.01.2002 отримали у постійне користування земельні ділянки, правомочні використовувати отримані раніше земельні ділянки на підставі цього правового титулу без обов`язкового переоформлення права постійного користування на право власності на землю чи на право оренди землі.

У пункті 61 постанови Великої Палати Верховного Суду від 23.06.2020 у справі №922/989/18 зазначено, що з моменту державної реєстрації селянського (фермерського) господарства (фермерського господарства) та набуття ним прав юридичної особи таке господарство на основі норм права набуває як правомочності володіння і користування, так і юридичні обов`язки щодо використання земельної ділянки. Велика Палата Верховного Суду вже звертала увагу, що у відносинах, а також спорах з іншими суб`єктами, голова фермерського господарства, якому була передана у власність, постійне користування чи оренду земельна ділянка, виступає не як самостійна фізична особа, власник, користувач чи орендар земельної ділянки, а як представник (голова, керівник) фермерського господарства. У таких правовідносинах їх суб`єктом є не фізична особа - голова чи керівник фермерського господарства, а фермерське господарство як юридична особа (постанова Великої Палати Верховного Суду від 20.03.2019 у справі № 615/2197/15-ц (провадження № 14-533цс18)).

Судом встановлено, що 13.05.2017 року ОСОБА_1 , який був головою фермерського господарства "Надія" та на ім`я якого видано Державний акт на право постійного користування землею, помер, що підтверджується Свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 .

Статтею 14 Закону України "Про фермерське господарство" передбачено, що фермерське господарство та його члени відповідно до закону мають право, зокрема, продавати або іншим способом відчужувати земельну ділянку, передавати її в оренду, заставу, спадщину, самостійно господарювати на землі.

Відповідно до ч. 1 ст. 23 Закону України "Про фермерське господарство" успадкування фермерського господарства (цілісного майнового комплексу або його частини) здійснюється відповідно до закону.

Згідно свідоцтва про право на спадщину за законом ННР 096398 від 02.10.2018 року його син ОСОБА_2 , який є членом фермерського госпо дарства "Надія", прийняв спадщину після смерті батька, зокрема, щодо частки у статутному фонді фермерського господарства "Надія", що становить 600,00 грн.

Суд зазначає, що підстави припинення права користування земельною ділянкою передбачені у ст. 141 Земельного кодексу України (у чинній редакції).

Так, у ст. 141 Земельного кодексу України передбачено, що підставами припинення права користування земельною ділянкою є: добровільна відмова від права користування земельною ділянкою; вилучення земельної ділянки у випадках, передбачених цим Кодексом; припинення діяльності релігійних організацій, державних чи комунальних підприємств, установ та організацій; використання земельної ділянки способами, які суперечать екологічним вимогам; використання земельної ділянки не за цільовим призначенням; систематична несплата земельного податку або орендної плати; набуття іншою особою права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, які розташовані на земельній ділянці; використання земельної ділянки у спосіб, що суперечить вимогам охорони культурної спадщини.

За змістом частини 1 статті 27 Земельного кодексу України (у редакції, чинній на час створення і реєстрації ФГ) право користування земельною ділянкою або її частиною припиняється у разі: 1) добровільної відмови від земельної ділянки; 2) закінчення строку, на який було надано земельну ділянку; 3) припинення діяльності підприємства, установи, організації, селянського (фермерського) господарства; 4) систематичного невнесення земельного податку в строки, встановлені законодавством України, а також орендної плати в строки, визначені договором оренди; 5) нераціонального використання земельної ділянки; 6) використання земельної ділянки способами, що призводять до зниження родючості ґрунтів, їх хімічного і радіоактивного забруднення, погіршення екологічної обстановки; 7) використання землі не за цільовим призначенням; 8) невикористання протягом одного року земельної ділянки, наданої для сільськогосподарського виробництва, і протягом двох років - для несільськогосподарських потреб; 9) вилучення земель у випадках, передбачених статтями 31 і 32 цього Кодексу.

У пунктах 66-69 постанови від 23.06.2020 у справі № 922/989/18 Велика Палата Верховного Суду зазначила, що наведені положення законодавства свідчать, що підставою припинення права постійного користування земельною ділянкою, наданою громадянину для ведення фермерського господарства, є припинення діяльності такої юридичної особи як селянське (фермерське) господарство (фермерське господарство).

У земельному законодавстві (як чинному на момент створення ФГ, так і з 01.01.2002 й до сьогодні) така підстава припинення права постійного користування фермерським господарством земельною ділянкою свого засновника як смерть громадянина - засновника фермерського господарства відсутня.

Правове становище ФГ як юридичної особи та суб`єкта господарювання, в тому числі його майнова основа, повинні залишатися стабільними незалежно від припинення участі в його діяльності засновника такого господарства як в силу об`єктивних причин (смерті, хвороби тощо), так і на підставі вільного волевиявлення при виході зі складу фермерського господарства.

Таким чином, одержання громадянином - засновником правовстановлюючого документа на право власності чи користування земельною ділянкою для ведення селянського (фермерського) господарства є необхідною передумовою державної реєстрації та набуття селянським (фермерським) господарством правосуб`єктності як юридичної особи. Підставою припинення права користування земельною ділянкою, яка була отримана громадянином для ведення селянського (фермерського) господарства і подальшої державної реєстрації такого господарства як юридичної особи, виступає припинення діяльності відповідного селянського (фермерського) господарства.

Звідси у разі смерті громадянина - засновника селянського (фермерського) господарства відповідні правомочності та юридичні обов`язки щодо використання земельної ділянки, яка була надана засновникові саме для ведення фермерського господарства, зберігаються за цією юридичною особою до часу припинення діяльності фермерського господарства у встановленому порядку.

Таким чином, у разі смерті громадянина - засновника селянського (фермерського) господарства (фермерського господарства) право постійного користування земельною ділянкою, наданою для ведення фермерського господарства його засновнику, не припиняється зі смертю цієї особи, а зберігається за фермерським господарством до якого воно перейшло після створення фермерського господарства. Звідси право постійного користування земельною ділянкою саме через перехід його до селянського (фермерського) господарства (фермерського господарства) не входить до складу спадщини. Спадкувати можна права померлого засновника (члена) щодо селянського (фермерського) господарства (фермерського господарства), а не земельну ділянку, яка перебуває в користуванні такого господарства.

Крім того, суд звертає увагу, що у контексті положень статті 92 Земельного кодексу України, Закону України "Про фермерське господарство", з моменту створення селянського (фермерського) господарства (фермерського господарства) виникають відповідні правомочності та юридичні обов`язки щодо використання земельної ділянки цим господарством; такі правомочності набувають сталого юридичного зв`язку саме з фермерським господарством, стають частиною його майна.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 23.06.2020 у справі № 922/989/18, постановах Верховного Суду від 18.08.2020 у справі № 905/2262/18, від 04.08.2020 у справі № 915/657/18, від 26.08.2020 у справі № 925/302/18.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що внаслідок смерті ОСОБА_1 , якому спірна земельна ділянка була надана на праві постійного користування згідно з Державним актом на право постійного користування землею серія ЧР №14-54 від 17.05.1996, таке право не припинилось, а відтак, вимога щодо визнання за Фермерським господарством "НАДІЯ" право постійного користування земельною ділянкою площею 52,8978 га (розмір якої підтверджується витягом з Державного земельного кадастру про земельну ділянку №НВ-7112488612019 від 23.10.2019 (кадастровий номер 7124087000:01:001:2166)) в межах згідно з планом, розташованою на території Мошурівської сільської ради, підлягає задоволенню в повному обсязі.

Що стосується позовних вимог про визнання недійсним наказу Міністерства юстиції України №4288/5 від 11.12.2020 "Про скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обмежень від 27.11.2019 №49875731", суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Повноваження Міністерства юстиції України у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно визначаються Законом України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" від 01.07.2004 № 1952-IV (з наступними змінами та доповненнями).

Відповідно до частин першої та другої статті 37 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єкта державної реєстрації прав можуть бути оскаржені до Міністерства юстиції України, його територіальних органів або до суду. Міністерство юстиції України розглядає скарги: 1) на рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав (крім випадків, коли таке право набуто на підставі рішення суду, а також коли щодо нерухомого майна наявний судовий спір); 2) на рішення, дії або бездіяльність територіальних органів Міністерства юстиції України.

Процедура розгляду скарги по суті визначена статтею 37 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" та Постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2015 № 1128, якою затверджено Порядок розгляду скарг у сфері державної реєстрації (далі - Порядок № 1128).

Пунктом 2 Порядку № 1128 встановлено, що розгляд скарг у сфері державної реєстрації здійснюється Мін`юстом та його територіальними органами у межах компетенції, визначеної законом.

Розгляд скарг у сфері державної реєстрації на предмет наявності (відсутності) порушень закону у рішеннях, діях або бездіяльності державного реєстратора, суб`єктів державної реєстрації, територіальних органів Мін`юсту здійснюється колегіально, крім випадку, передбаченого цим Порядком.

Для забезпечення колегіального розгляду скарг у сфері державної реєстрації Мін`юстом чи його територіальними органами утворюються постійно діючі колегії з розгляду скарг у сфері державної реєстрації (далі - колегії), положення про які затверджуються Мін`юстом. Склад колегій затверджується Мін`юстом чи відповідним територіальним органом.

Відповідно до п. 13 Порядку № 1128 за результатом розгляду скарги у сфері державної реєстрації колегіально колегія формує висновок про те, чи:

1) встановлено наявність порушень закону у рішеннях, діях або бездіяльності державного реєстратора, суб`єктів державної реєстрації, територіальних органів Мін`юсту;

2) підлягає скарга у сфері державної реєстрації задоволенню (в повному обсязі чи частково (з обов`язковим зазначенням в якій частині) шляхом прийняття Мін`юстом чи відповідним територіальним органом рішень, передбачених законом.

Судом встановлено, що колегія Міністерства юстиції України з розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єктів державної реєстрації, територіальних органів Міністерства юстиції розглянувши скаргу Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області від 24.04.2020 № 23-0.3-3224/2-20 (далі - скаржник), зареєстровану в Міністерстві юстиції України 05.05.2020 за № 9148-26-20, на рішення від 27.11.2019 № 49875731, прийняте державним реєстратором Тальнівської районної державної адміністрації Черкаської області Борзенковою Оксаною Василівною, щодо державної реєстрації іншого речового права, а саме права постійного користування на земельну ділянку з кадастровим номером 7124087000:01:001:2166, та рекомендувала:

- скаргу Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області від 24.04.2020 № 23-0.3-3224/2-20 задовольнити у повному обсязі.

- скасувати рішення від 27.11.2019 № 49875731, прийняте державним реєстратором Борзенковою О.В.

Згідно з п. 14 Порядку № 1128 за результатами розгляду скарги у сфері державної реєстрації, у тому числі колегіально, Мін`юст чи відповідний територіальний орган приймає рішення про задоволення скарги у сфері державної реєстрації або про відмову в її задоволенні з підстав, передбачених законом.

Так, на підставі вищевказаного висновку колегія Міністерства юстиції України з розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єктів державної реєстрації, територіальних органів Міністерства юстиції від 16.11.2020 було видано наказ Міністерства юстиції України №4288/5 від 11.12.2020 про задоволення скарги Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області та скасування рішення від 27.11.2019 № 49875731, яке було прийнято державним реєстратором Борзенковою О.В. з порушенням вимог ст. 10, 24, 27 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" та п. 40 Порядку №1127.

Обґрунтовуючи дану позовну вимогу позивач зазначає про те, що ні Фермерське господарство "Надія" ні його голова ОСОБА_2 не були повідомлені належним чином про існування вищевказаної скарги, про час та дату розгляду скарги, а також про результати розгляду поданої скарги, чим було позбавлено права заінтересованих осіб бути присутніми при розгляді скарги та захистити своє право щодо права користування спірною земельною ділянкою.

Згідно з п. 10 Порядку № 1128 для розгляду скарги у сфері державної реєстрації колегіально Мін`юст чи відповідний територіальний орган запрошує скаржника, державного реєстратора, суб`єкта державної реєстрації, територіальний орган Мін`юсту, рішення, дія або бездіяльність яких оскаржується, а також інших заінтересованих осіб, зазначених у скарзі у сфері державної реєстрації або встановлених відповідно до відомостей реєстрів.

Відповідно до пункту 11 Порядку №1128 Мін`юст чи відповідний територіальний орган своєчасно, але не пізніше ніж за два дні до дня розгляду скарги у сфері державної реєстрації колегіально повідомляє особам, визначеним у пункті 10 цього Порядку, про час і місце засідання колегії шляхом розміщення оголошення на офіційному веб-сайті Мін`юсту та додатково одним з таких способів:

1) телефонограмою (якщо номер телефону зазначено у скарзі у сфері державної реєстрації, повідомлено заінтересованою особою або встановлено з інших офіційних джерел);

2) засобами електронної пошти (якщо адресу електронної пошти зазначено у скарзі у сфері державної реєстрації, доданих до неї документах, повідомлено заінтересованою особою або встановлено з інших офіційних джерел).

Тобто, на відповідача покладено обов`язок встановити коло заінтересованих осіб, зокрема, на підставі відомостей реєстрів, та повідомити таких осіб про розгляд скарги.

Пунктом 12 Порядку №1128 встановлено, що копії скарги у сфері державної реєстрації та доданих до неї документів надаються особам, визначеним у пункті 10 цього Порядку (крім скаржника), в день розгляду Мін`юстом чи відповідним територіальним органом скарги у сфері державної реєстрації колегіально.

Отже, з аналізу наведених пунктів Порядку № 1128 вбачається, що фактично повідомлення про розгляд скарги та запрошення до розгляду скарги є тотожними за своєю суттю діями, які спрямовані на надання можливості скаржнику та заінтересованим особам взяти участь у розгляді скарги, надати свої пояснення, висловити думки. Відсутні підстави вважати, що дані поняття є відмінними, а повідомлення про розгляд справи має інші правові наслідки для заінтересованої особи ніж запрошення до розгляду скарги.

Таким чином, на виконання пунктів 10, 11 Порядку №1128 відповідач зобов`язаний був завчасно повідомити про розгляд скарги всіх заінтересованих осіб.

Таке повідомлення (запрошення) має на меті не лише проінформувати зацікавлених осіб про розгляд скарги, але й забезпечити їм реальну можливість взяти участь у засіданні, з тим, щоб їхні пояснення були прийняті та враховані.

Наведене вбачається за можливе виключно за умови обізнаності таких осіб із змістом скарги, у зв`язку з чим п. 12 Порядку № 1128 передбачає обов`язок надання копії скарги та доданих до неї документів особам, визначеним у пункті 10 цього Порядку (крім скаржника), в день розгляду Мін`юстом.

За твердженням відповідача, інформацію про розгляд скарги було розміщено на офіційному веб-сайті Мін`юсту наступного змісту:

" 16 листопада 2020 року за адресою: АДРЕСА_1 , в Офісі протидії рейдерству відбудеться засідання Колегії Міністерства юстиції України з розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єктів державної реєстрації, територіальних органів Міністерства юстиції.

Запрошуються скаржники/їх представники, державний реєстратор, суб`єкт державної реєстрації, територіальний орган Мін`юсту, рішення, дія або бездіяльність яких оскаржується та заінтересовані особи та їх представники для розгляду наступних скарг:

на 11 год. 40 хв. Розгляд скарги Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області від 24.04.2020, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 05.05.2020 за № 9148-26-20.

Тип об`єкта нерухомого майна: земельна ділянка з кадастровим номером 7124087000:01:001:2166.

Суб`єкт оскарження: державний реєстратор Тальнівської районної державної адміністрації Черкаської області Борзенкова Оксана Василівна.

Заінтересована сторона: ОСОБА_2 ".

Міністерство стверджує, що наведена публікація є належним повідомленням скаржника та/або його представника, суб`єкта оскарження та інших заінтересованих осіб, зазначених у скарзі або встановлених відповідно до відомостей реєстрів у розумінні пунктів 10, 11 Порядку №1128.

Проте, з матеріалів справи не вбачається та не підтверджено відповідачем коли саме було здійснено розміщення відповідного оголошення на веб-сайті Міністерства юстиції України.

Суд зазначає, що порядок не визначає вимог щодо змісту повідомлення. Водночас, враховуючи мету такого повідомлення, воно повинно містити інформацію щонайменше про скаржника, суб`єкта оскарження (державного реєстратора, дії якого оскаржуються), суть скарги, час та місце розгляду скарги. Зміст повідомлення повинен бути достатнім для того щоб зацікавлені особи (зокрема державний реєстратор), могли зрозуміти, що скарга стосується реєстраційних дій, до яких вони мають стосунок, і суть цієї скарги.

Разом з тим, на переконання суду, розміщення повідомлення про розгляд скарги за відсутності у такому повідомленні будь-якої інформації щодо підстав подання скарги, реєстраційних дій (рішень), які є предметом оскарження, і, тим більше, доводів скаржника, не може бути визнане належним повідомленням заінтересованих осіб в розумінні пунктів 10, 11 Порядку №1128, оскільки є унеможливленою (суттєво ускладненою) реалізація прав таких осіб на надання своїх пояснень, заперечень та висловлення думок по суті скарги.

Аналогічні правові висновки викладені постанові Верховного Суду від 17.01.2019 у справі №826/1632/17.

Якщо в результаті рішення органу державної влади може відбутись втручання у права або інтереси особи, такий орган має пересвідчитись, що ним використано всі можливі способи повідомлення такої особи та забезпечено її безпосередню участь або можливість надання письмових пояснень, заперечень тощо.

Повідомлення про розгляд 16.11.2020 скарги Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області від 24.04.2020 шляхом публічного повідомлення на сайті Міністерства юстиції України, з урахуванням обставин цієї справи, було недостатнім та прогнозовано не надавало можливості Комісії пересвідчитись у його отриманні всіма зацікавленими особами.

Доказів того, що Комісією засобами електронного зв`язку чи телефонограмою було направлено позивачу повідомлення про те, що розгляд скарги відбудеться 16.11.2020 відповідачем також не подано.

Таким чином з огляду на викладене, Комісією не було належним чином повідомлено зацікавлених осіб про час і місце розгляду скарги Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області.

Важливість дотримання і неухильного виконання процедури розгляду скарги безпосередньо пов`язана із забезпеченням права суб`єкта особи, інтересів якої вона стосується, на захист, зокрема надання нею відповідних пояснень з приводу правовідносин, що виникли. Тому, невиконання суб`єктом влади вимог законодавства в цій частині зводить нанівець законність всієї процедури розгляду скарги та, як наслідок, прийнятого за її результатами рішення (п. 65 постанови Верховного суду від 28.03.2018 у справі № 826/19452/16).

Отже, при розгляді Комісією скарги Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області від 24.04.2020 та прийнятті оскаржуваного наказу Міністерства юстиції, відповідач діяв необґрунтовано, з порушенням принципів рівності та змагальності, без урахування права особи на участь у процесі прийняття рішень. Порушення відповідачем цих принципів виключає висновок про правомірність розгляду зазначеної скарги та законність прийнятого наказу.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно з ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

З огляду на вищезазначене, приймаючи до уваги встановлені судом обставини, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог Фермерського господарства "НАДІЯ" в повному обсязі, з покладенням на відповідача судових витрат у відповідності до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст. 129, 236 - 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Визнати за Фермерським господарством "Надія" (20432, Черкаська область, Тальнівський район, с. Мошурів, вул. Пирогова, 10, ідентифікаційний код 14198595) право постійного користу вання земельною ділянкою площею 52,8978 га в межах згідно з планом, розташованою на тери торії Мошурівської сільської ради, призначеною для ведення селянського (фермерського) господарства, яка була надана на ім`я ОСОБА_1 відповідно до Державного акту на право постійного користування землею серія ЧР №14-54.

3. Визнати недійсним наказ Міністерства юстиції України №4288/5 від 11.12.2020 "Про скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 27.11.2019 року № 49875731".

4. Стягнути з Міністерства юстиції України (01001, м. Київ, вул. Архітектора Городецького, 13, ідентифікаційний код 00015622) на користь Фермерського господарства "Надія" (20432, Черкаська обл., Тальнівський район, с. Мошурів, вул. Пирогова, 10, ідентифікаційний код 14198595) судовий збір у розмірі 2 270 грн 00 коп.

5. Стягнути з Тальнівської міської територіальної громади (20401, Черкаська обл., м. Тальне, вул. Соборна, 30б, ідентифікаційний код 36566327) на користь Фермерського господарства "Надія" (20432, Черкаська обл., Тальнівський район, с. Мошурів, вул. Пирогова, 10, ідентифікаційний код 14198595) судовий збір у розмірі 2 270 грн 00 коп.

6. Після набрання рішенням законної сили видати накази.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 26.07.2021.

Суддя Л. Г. Пукшин

СудГосподарський суд міста Києва
Дата ухвалення рішення26.07.2021
Оприлюднено27.07.2021
Номер документу98558920
СудочинствоГосподарське

Судовий реєстр по справі —925/425/21

Постанова від 09.11.2021

Господарське

Північний апеляційний господарський суд

Чорногуз М.Г.

Ухвала від 09.11.2021

Господарське

Північний апеляційний господарський суд

Чорногуз М.Г.

Ухвала від 19.10.2021

Господарське

Північний апеляційний господарський суд

Чорногуз М.Г.

Ухвала від 21.09.2021

Господарське

Північний апеляційний господарський суд

Чорногуз М.Г.

Ухвала від 01.09.2021

Господарське

Північний апеляційний господарський суд

Чорногуз М.Г.

Ухвала від 26.07.2021

Господарське

Господарський суд міста Києва

Пукшин Л.Г.

Рішення від 26.07.2021

Господарське

Господарський суд міста Києва

Пукшин Л.Г.

Ухвала від 23.06.2021

Господарське

Господарський суд міста Києва

Пукшин Л.Г.

Ухвала від 18.06.2021

Господарське

Господарський суд міста Києва

Пукшин Л.Г.

Ухвала від 09.06.2021

Господарське

Господарський суд міста Києва

Пукшин Л.Г.

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

ТелеграмВайбер

Опендатабот для телефону

AppstoreGoogle Play

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

© 2016‒2023Опендатабот

🇺🇦 Зроблено в Україні