Ухвала

від 26.07.2021 по справі 914/931/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

УХВАЛА

26.07.2021 Справа № 914/931/17

Суддя Господарського суду Львівської області Синчук М.М., розглянувши матеріали заяви Товариства з обмеженою відповідальністю Курортний готель Лісова пісня (вх.№2979/21 від 20.07.2021) про скасування постанов про накладення штрафу справа №914/931/17

за позовом: Заступника керівника Дрогобицької місцевої прокуратури Львівської область, м. Дрогобич, Львівська обл., в інтересах держави в особі Львівської обласної державної адміністрації, м. Львів,

До відповідача-1: Державного підприємства Дрогобицьке Лісове господарство ,

м. Львів,

до відповідача-2:Товариства з обмеженою відповідальністю Курортний готель Лісова пісня , м. Трускавецьк, Львівська область,

про : визнання недійсною додаткової угоди до договору та зобов`язання звільнити земельну ділянку площею 4 га.

Без виклику представників учасників справи.

ВСТАНОВИВ:

На розгляд Господарського суду Львівської області поступила заява Товариства з обмеженою відповідальністю Курортний готель Лісова пісня (вх.№2979/21 від 20.07.2021) у справі №914/931/17 про скасування постанов про накладення штрафу.

Дослідивши матеріали поданої на розгляд господарського суду заяви, судом встановлено таке.

У вказаній заяві представник відповідача -2 - Товариства з обмеженою відповідальністю Курортний готель Лісова пісня зазначає процесуальний статус заявника - Позивач, Дрогобицький міськрайонний відділ державної виконавчої служби Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції - Відповідач.

Вимогами заявника є: скасування постанови старшого державного виконавця Дрогобицького міськрайонного відділу державної виконавчої служби Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Федурко Н.В. від 07 червня 2021 року та 30 червня 2021 року про накладення штрафу.

За приписами статті 1 Закону України "Про виконавче провадження" виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Частиною 1 статті 5 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".

Відповідно до ч. 1 ст. 339 ГПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права.

Разом з тим, відповідно до положень ч. 1, 2 статті 74 Закону України Про виконавче провадження , рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.

Рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень інших органів (посадових осіб), у тому числі постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, постанов приватного виконавця про стягнення основної винагороди, витрат виконавчого провадження та штрафів, можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому законом.

Відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Отже, висловлювання "судом, встановленим законом" зводиться не лише до правової основи самого існування "суду", але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність, тобто охоплює всю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів.

Імперативною нормою - частиною другою статті 74 Закону України Про виконавче провадження закріплено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи з приводу оскарження постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, витрат, пов`язаних з організацією та проведенням виконавчих дій і накладенням штрафу, прийнятих у виконавчих провадженнях щодо примусового виконання усіх виконавчих документів, незалежно від того, яким органом, у тому числі судом якої юрисдикції, вони видані.

Аналогічний правовий висновок викладений в постановах Великої Палати Верховного Суду від 19 травня 2020 року у справі №754/2223/15-ц, 06 червня 2018 року у справі № 921/16/14-г/15 (провадження № 12-93 гс 18) та у справі № 127/9870/16- ц (провадження № 14-166 цс 18), від 28 листопада 2018 року у справі № 2-01575/11 (провадження № 14-425 цс 18), від 13 березня 2019 року у справі № 545/2246/15-ц (провадження № 14-639 цс 18).

У зазначених постановах Велика Палата Верховного Суду зазначила, що критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законодавством умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в Законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ. Така пряма вказівка, зокрема, міститься у частині другій статті 74 Закону України "Про виконавче провадження" в редакції, яка набула чинності 05 жовтня 2016 року.

Відповідно до положень п. 1 ч. 1 статті 175 Господарського процесуального кодексу України, суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо заява не підлягає розгляду за правилами господарського судочинства.

З огляду на те, що з матеріалів поданої на розгляд господарського суду заяви неможливо встановити, чи подана заява є скаргою на дії виконавця у порядку статті 339 ГПК України, чи самостійною позовною заявою з огляду на визначений заявником суб`єктний склад учасників, відмінний від суб`єктного складу учасників справи 914/931/17, беручи до уваги те, що заявлені вимоги не підлягають розгляду в порядку господарського судочинства, суд дійшов висновку про відмову у прийнятті до розгляду заяви Товариства з обмеженою відповідальністю Курортний готель Лісова пісня (вх.№2979/21 від 20.07.2021) у справі №914/931/17 про скасування постанов про накладення штрафу.

Зважаючи на вищевикладене, керуючись ст.ст. 175, 339 Господарського процесуального кодексу України, ст. 74 Закону України Про виконавче провадження , суд

ПОСТАНОВИВ:

Відмовити у прийнятті до розгляду заяви Товариства з обмеженою відповідальністю Курортний готель Лісова пісня (вх.№2979/21 від 20.07.2021) у справі №914/931/17 про скасування постанов про накладення штрафу.

Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення - 04.12.2019р. та може бути оскаржена в порядку та строки, передбачені статтями 256 , 257 Господарського процесуального кодексу України .

Суддя М.М. Синчук