Ухвала

від 26.07.2021 по справі 910/10718/20

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

26 липня 2021 року

м. Київ

Справа № 910/10718/20

Суддя Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду Случ О. В.

перевіривши матеріали касаційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Ренесанс-Нерухомість"

на рішення Господарського суду міста Києва від 17.11.2020 (суддя Кирилюк Т. Ю.)

і постанову Північного апеляційного господарського суду від 20.05.2021 (головуючий суддя Козир Т. П., судді Кравчук Г. А., Коробенко Г. П.)

у справі № 910/10718/20

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Ренесанс-Нерухомість"

до 1) Товариства з обмеженою відповідальністю "Сага Інвест ЛТД" і 2) Товариства з обмеженою відповідальністю "Атмосфера констракт",

треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідачів - 1) Товариство з обмеженою відповідальністю "Кий Ріал", 2) Товариство з обмеженою відповідальністю "Служба охорони ЦСБ" і 3) Приватне підприємство "Українська консультаційна група",

про зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

10.06.2021 скаржник надіслав через Північний апеляційний господарський суд до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Господарського суду міста Києва від 17.11.2020 і постанову Північного апеляційного господарського суду від 20.05.2021 у справі № 910/10718/20.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи (касаційної скарги, апеляційної скарги, заяви) між суддями від 06.07.2021 вказану касаційну скаргу передано для розгляду колегії суддів у складі: Случ О. В. - головуючий (доповідач), Волковицька Н. О., Могил С. К.

Здійснивши перевірку матеріалів касаційної скарги на відповідність вимогам статті 290 Господарського процесуального кодексу, Суд встановив, що подана скарга їм не відповідає з огляду на таке.

За змістом пункту 1 частини першої статті 287 Господарського процесуального кодексу України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право подати касаційну скаргу на рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду апеляційної інстанції, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті.

Відповідно до частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;

3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 310 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 5 частини другої статті 290 Господарського процесуального кодексу України у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 287 цього Кодексу підстави (підстав).

У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини другої статті 287 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні.

У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини другої статті 287 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.

Таким чином, із огляду на зміст наведених вимог процесуального закону при касаційному оскарженні судових рішень з підстав, передбачених пунктами 1-3 частини другої статті 287 цього Кодексу, касаційна скарга має містити:

пункт 1) - формулювання висновку щодо застосування норми права із зазначенням цієї норми права з викладенням правовідносин, у яких ця норма права застосована, а також посилання на постанови Верховного Суду, в яких зроблено інший (який саме) висновок щодо застосування цієї ж норми права та в яких правовідносинах;

пункт 2) - обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні, із зазначенням такого правового висновку, описом правовідносин та мотивів такого обґрунтування відступлення;

пункт 3) - зазначення норми права щодо якої відсутній висновок її застосування із конкретизацією правовідносин, в яких цей висновок відсутній.

У разі оскарження судового рішення з підстави, передбаченої пунктом 4 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України, касаційна скарга має містити зазначення обставин, наведених у частинах 1, 3 статті 310 цього Кодексу.

Аналіз наведених норм Господарського процесуального кодексу України дає підстави для висновку, що при касаційному оскарженні судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої статті 287 Господарського процесуального кодексу України у касаційній скарзі обґрунтування неправильного застосування судом (судами) норм матеріального права чи порушення норм процесуального права має обов`язково наводитись у взаємозв`язку із посиланням на відповідний пункт (пункти) частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України, як на підставу (підстави) для касаційного оскарження.

Частиною першою статті 300 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Таким чином правильність оформлення касаційної скарги, зокрема, її вимоги, зміст та підстави касаційного оскарження, покладається саме на заявника касаційної скарги.

У своїй касаційній скарзі скаржник, посилається на пункт 3 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України, наголошує на відсутності висновків Верховного Суду щодо питання застосування норм права у подібних правовідносинах, однак жодним чином у контексті вказаної підстави касаційного оскарження не конкретизує правовідносин, в яких цей висновок відсутній, а також не вказує, у чому саме полягає помилка судів попередніх інстанцій при застосуванні відповідних норм права та як саме ці норми права судами були застосовано неправильно. Водночас наведення в касаційній скарзі посилання на відсутність висновку Верховного Суду без взаємозв`язку з посиланням на неправильне застосування або тлумачення зазначених правових норм при ухваленні оскаржуваних судових рішень, не може свідчити про належне викладення підстав касаційного оскарження судового рішення згідно пункту 3 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України. Крім цього, скаржник зазначає про наявність випадку, передбаченого пунктом 1 частини третьої статті 310 Господарського процесуального кодексу України, при цьому не обґрунтовує зазначене відповідним пунктом частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України

Вказане порушує вимоги пункту 5 частини другої статті 290 Господарського процесуального кодексу України.

Викладені у касаційній скарзі доводи зводяться до необхідності переоцінки доказів у справі та безпосередньо пов`язані із встановленням фактичних обставин справи, тоді як суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (частина друга статті 300 Господарського процесуального кодексу України).

Крім того, відповідно до пункту 2 частини четвертої статті 290 Господарського процесуального кодексу України до касаційної скарги додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі.

Правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначено Законом України "Про судовий збір".

Згідно зі статтею 4 Закону України "Про судовий збір", судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Відповідно до підпункту 5 пункту 2 частини другої статті 4 Закону України "Про судовий збір" (в редакції закону, чинній на момент подання касаційної скарги) ставка судового збору за подання до господарського суду касаційної скарги на рішення суду встановлюється у розмірі - 200 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги.

Статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" прожитковий мінімум для працездатних осіб з 01.01.2020 установлено в розмірі 2 102 грн (позовна заява була подана у 2020 році).

17.11.2020 рішенням Господарського суду міста Києва, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 20.05.2021, у задоволенні позову відмовлено.

Як убачається з касаційної скарги, скаржник просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 17.11.2020 і постанову Північного апеляційного господарського суду від 20.05.2021 повністю.

Предметом позову у цій справі є зобов`язання усунути перешкоди у користуванні майном.

Отже, згідно з приписами Закону України "Про судовий збір" (в редакції, чинній на дату подачі касаційної скарги) судовий збір за подання касаційної скарги мав бути сплачений у розмірі 4 204 грн.

Проте, скаржник до матеріалів касаційної скарги не додав доказів сплати судового збору. Натомість скаржник заявив клопотання про відстрочення сплати судового збору за подання касаційної скарги.

Розглянувши клопотання, колегія суддів зазначає таке.

Статтею 8 Закону України "Про судовий збір" визначено перелік умов, за яких суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, а також зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати.

Так, відповідно до частини першої статті 8 Закону України "Про судовий збір", враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов: 1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або 2) позивачами є: а) військовослужбовці; б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда; г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім`ї; ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або 3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров`ю. Суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати з підстав викладених вище. Цей перелік умов є вичерпним.

Крім цього, статтею 129 Конституції України передбачено, що однією з основних засад судочинства є рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.

В свою чергу, наявність таких умов скаржник у своїй заяві про відстрочення сплати судового збору не навів, а склад сторін у справі та предмет позову не свідчить про можливість їх поширення на дані правовідносини, у зв`язку з чим подана заява задоволенню не підлягає.

Таким чином, у зв`язку з відсутністю в матеріалах касаційної скарги документів, що підтверджують сплату судового збору, скаржникові необхідно усунути недоліки касаційної скарги та подати до суду документ на підтвердження сплати судового збору у встановлених законом порядку і розмірі.

Згідно з частиною другою статті 292 Господарського процесуального кодексу України у разі якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 290 цього Кодексу, застосовуються положення статті 174 цього Кодексу, про що суддею постановляється відповідна ухвала.

Відповідно до частини другої статті 174 Господарського процесуального кодексу України в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

Враховуючи викладене, касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Ренесанс-Нерухомість" необхідно залишити без руху із наданням скаржникові строку на (1) приведення касаційної скарги у відповідність до вимог пунктів 5 частини другої статті 290 Господарського процесуального кодексу України шляхом викладення касаційної скарги у новій редакції з урахуванням наведених вище вимог процесуального законодавства і (2) надання доказів про сплату судового збору у розмірі 4 204 грн, який не може перевищувати 10 днів з дня вручення ухвали про залишення касаційної скарги без руху.

При цьому Суд звертає увагу, що уточнену редакцію касаційної скарги, подану на виконання приписів цієї ухвали, необхідно також надіслати іншим учасникам справи, надавши Суду докази такого надіслання.

Керуючись статтями 174, 234, 287, 290, 292 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

У Х В А Л И В:

1. Відмовити Товариству з обмеженою відповідальністю "Ренесанс-Нерухомість" у задоволенні клопотання про відстрочення сплати судового збору за подання касаційної скарги.

2. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Ренесанс-Нерухомість" на рішення Господарського суду міста Києва від 17.11.2020 і постанову Північного апеляційного господарського суду від 20.05.2021 у справі № 910/10718/20 залишити без руху.

3. Надати Товариству з обмеженою відповідальністю "Ренесанс-Нерухомість" строк для усунення недоліків, який не може перевищувати 10 днів з дня вручення ухвали про залишення касаційної скарги без руху.

4. Роз`яснити, що у разі невиконання у встановлений строк вимог даної ухвали, касаційна скарга буде повернута скаржникові.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання і оскарженню не підлягає.

Суддя О. В. Случ