Постанова

від 27.07.2021 по справі 420/11627/20

П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 липня 2021 р.м.ОдесаСправа № 420/11627/20 Головуючий в 1 інстанції: Кравченко М.М.

Дата і місце ухвалення 19.03.2021р., м. Одеса

П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді: Бойка А.В.,

суддів: Федусика А.Г,

Єщенка О.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одесі апеляційну скаргу Головного управління ДПС в Одеській області на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 19 березня 2021 року по справі за позовом Науково-виробничої багатопрофільної фірми "ТЕРРА" у формі товариства з обмеженою відповідальністю до Головного управління ДПС в Одеській області про визнання протиправним та скасування акту від 18.09.2020 року № 000154/15-32-05-09/21032470, визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 19.10.2020 року № 0003280509 та № 0003290509, -

В С Т А Н О В И В:

У жовтні 2020 року Науково-виробнича багатопрофільна фірма "ТЕРРА" у формі товариства з обмеженою відповідальністю звернулась до суду першої інстанції з позовом до Головного управління ДПС в Одеській області, в якому просила визнати протиправним та скасувати Акт № 000154/15-32-05-09/21032470 від 18.09.2020 р. документальної позапланової виїзної перевірки; визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення-рішення від 19.10.2020 року № 0003280509 Головного управління Державної податкової служби в Одеській області про суму завищення від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду за червень 2020 року та про застосування штрафних (фінансових) санкцій.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 19.03.2021 року позов задоволено частково.

Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС в Одеській області від 19.10.2020 року № 0003280509 та № 0003290509. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, Головне управління ДПС в Одеській області подало апеляційну скаргу, в якій посилалось на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповне з`ясування обставин по справі, у зв`язку з чим в апеляційній скарзі ставиться питання про скасування рішення Одеського окружного адміністративного суду від 19.03.2021 року та прийняття нової постанови про відмову у задоволенні позову.

В поданій апеляційній скарзі апелянт посилався на те, що в ході проведення перевірки було встановлено завищення задекларованих суб`єктом господарювання показників у рядку 10.1 Декларації та рядку 16.1 Декларації Від`ємне значення, що включається до складу податкового кредиту поточного (звітного) податкового періоду: значення рядка 21 попереднього звітного податкового періоду внаслідок декларування показників по господарським операціям, які на думку податкового органу, є нереальними. Податковий орган посилався на те, що товари поставлені розглядуваними в акті перевірки контрагентами невідомого походження, оскільки цими суб`єктами здійснювалось придбання зовсім іншої номенклатури товарів, а до перевірки товариством не було надано документів щодо приймання, переміщення та пооб`єктного обліку основних засобів.

В апеляційній скарзі контролюючий орган зазначив, що необхідною умовою віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум до податкового кредиту з податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг з метою їх використання у господарській діяльності. Однак, в даному випадку, на думку відповідача, підприємством порушено вимоги Податкового кодексу України при формуванні податкового кредиту, що призвело до його завищення.

З огляду на викладене апелянт просить скасувати рішення Одеського окружного адміністративного суду від 19.03.2021 року та прийняти нову постанову про відмову у задоволенні позову.

Справу розглянуто в порядку письмового провадження на підставі п. 2 ч. 1 ст. 311 КАС України.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

З огляду на зазначені положення КАС України, колегія суддів переглядає справу у межах доводів та вимог поданої Головним управлінням ДПС в Одеській області апеляційної скарги.

Судом першої інстанції встановлено, що науково-виробнича багатопрофільна фірма ТЕРРА у формі товариства з обмеженою відповідальністю зареєстрована та перебуває на обліку в Головному управлінні ДПС в Одеській області як платник податків.

На підставі наказу Головного управління ДПС в Одеській області від 19.08.2020 року № 3676, направлення від 26.08.2020 року співробітником Головного управління ДПС в Одеській області проведено документальну позапланову виїзну перевірку Науково-виробничої багатопрофільної фірми ТЕРРА у формі товариства з обмеженою відповідальністю щодо дотримання податкового законодавства при декларуванні за червень 2020 року від`ємного значення з податку на додану вартість, яке становить більше 100 тис. грн. з урахуванням від`ємного значення з податку на додану вартість, задекларованого у попередніх звітних періодах.

За результатами проведеної перевірки 18.09.2020 року Головним управлінням ДПС в Одеській області складено акт № 000154/15-32-05-09/21032470, в якому встановлені наступні порушення з боку позивача:

- п.1.2 ст.1, п.2.1 ст.2, п.2.15 та п.2.16 ст.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року № 88 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.1995 року за № 168/704;

- п.1, п.2 ст.9, ст.8 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні від 16 липня 1999 року № 996-ХІV (із змінами та доповненнями);

- п.44.1 ст.44, п.198.1, п.198.2, п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-VI зі змінами та доповненнями, що виразилось у завищенні від`ємного значення з ПДВ, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного 9податкового) періоду за червень 2020 року на суму 1 202 424 грн.

На підставі вищевказаного акту перевірки, у зв`язку із виявленими порушеннями, ГУ ДПС в Одеській області винесено податкові повідомлення-рішення від 19.10.2020 року:

- № 0003280509, яким позивачеві зменшено розмір від`ємного значення з податку на додану вартість за червень 2020 року (декларація № 9170790784 від 17.07.2020 року) на суму 1202424,00 грн.;

- № 0003290509, яким до позивача застосовано штрафні (фінансові) санкції (штрафи) у сумі 1020,00 грн.

В акті перевірки податковий орган посилався на те, що основним чинником виникнення від`ємного значення з ПДВ є формування податкового кредиту з матеріальних цінностей (у т.ч. основних фондів) та лікарських засобів, засобів гігієни та інших, які обліковуються на складі.

Контролюючий орган дійшов висновку, що в перевіряємому періоді НВБФ ТЕРРА у формі ТОВ оформляло взаємовідносини із ризиковими контрагентами, відображення яких у бухгалтерському та податковому обліку вплинуло на визначення у Декларації від`ємного значення з ПДВ, зокрема, з ТОВ Таблетка А та ТОВ Фармдрайв .

В акті також зазначено, що перевіркою достовірності і правильності визначення та врахування при розрахунку показника рядка 19 Декларації суми податкового кредиту (рядок 17 (колонка Б) Декларації) у сумі 5383422 грн. встановлено її завищення на 1 202 424 грн., що призвело до завищення на цю ж суму показника рядка 19 Декларації. Було встановлено завищення показник у рядку 10.1 (колонка Б) Декларації внаслідок врахування всупереч п.п. а п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України при його визначенні нереальних операцій з придбання у ТОВ Таблетка А та ТОВ Фармдрайв матеріальних цінностей.

Контролюючий орган посилався на те, що товариством до перевірки були надані лише договори, додаткові угоди, видаткові накладні, рахунки, платіжні доручення.

Відповідач вказав на те, що за даними інформаційних баз ТОВ Таблетка А та ТОВ Фармдрайв на час складання та реєстрації податкових накладних, виписаних на адресу НВБФ ТЕРРА у формі ТОВ не здійснювали придбання основних засобів та товарів згідно номенклатури, наведеної у додатку 4 до акту перевірки , а придбавали у постачальників інші товари.

З огляду на зазначене податковий орган дійшов висновку, що товари, які поставлені вказаними підприємствами невідомого походження. Також контролюючий орган зазначив, що до перевірки не надано жодного документу щодо приймання, переміщення та пооб`єктного обліку основних засобів.

В акті перевірки зроблено висновок про те, що оскільки реальність вчинених господарських операцій ТОВ Таблетка А та ТОВ Фармдрайв відсутня, а наслідком для податкового обліку є лише фактичний рух активів задекларований на папері, у НВБФ ТЕРРА у вигляді ТОВ не було підстав для податкового обліку операцій за період травень-червень 2020 року.

З огляду на зазначене Головне управління ДПС в Одеській області дійшло висновку, що позивачем в порушення п. 198.1, 198.2, 198.3 ст. 198 ПК України завищено податковий кредит у сумі 1 202 424 грн., що вплинуло на значення р. 16.1 Декларації з податку на додану вартість за червень 2020 року, що в свою чергу призвело до завищення показників рядка 19 (колонка Б) на 1 202 424 грн. та 21 (колонка Б) на 1 202 424 грн. цієї ж декларації з ПДВ.

За результатами перевірки визначення від`ємного значення з ПДВ, у тому числі заявленого до відшкодування з бюджету встановлено його завищення на 1 202 424 грн. внаслідок завищення показника рядку 17 (колонка Б) Декларації. Встановлено завищення суми від ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного періоду (показник 19 Декларації).

На підставі виявлених порушень відповідачем і було прийнято оскаржувані податкові повідомлення-рішення, не погодившись з якими, позивач звернувся до суду першої інстанції з даним адміністративним позовом.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції не погодився з висновком контролюючого органу щодо відсутності у позивача правових підстав для формування показників податкової звітності по взаємовідносинам з контрагентами, розглядуваними в акті перевірки.

Колегія суддів суду апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції стосовно протиправності та необґрунтованості податкових повідомлень-рішень від 19.10.2020 року № 0003280509, № 0003290509, з огляду на наступне:

Основним видом діяльності науково-виробничої багатопрофільної фірми "ТЕРРА" у формі товариства з обмеженою відповідальністю за КВЕД є роздрібна торгівля фармацевтичними товарами в спеціалізованих магазинах. Також позивач має право здійснювати діяльність з виробництва фармацевтичних препаратів і матеріалів; оптову торгівлю парфумними та косметичними товарами; оптову торгівлю фармацевтичними товарами; роздрібну торгівлю косметичними товарами та туалетними приналежностями в спеціалізованих магазинах; надавати в оренду й експлуатацію власне чи орендоване нерухомого майна; досліджувати кон`юнктуру ринку та виявлення громадської думки; роздрібну торгівлю іншими продуктами харчування в спеціалізованих магазинах.

В ході розгляду справи встановлено, що у перевіряємий період Науково-виробнича багатопрофільна фірма ТЕРРА у формі товариства з обмеженою відповідальністю мала взаємовідносини з ТОВ Таблетка А та ТОВ Фармдрайв з придбання товарно-матеріальних цінностей.

Судом першої інстанції встановлено, що у зв`язку із здійсненням господарської діяльності Науково-виробнича багатопрофільна фірма ТЕРРА у формі товариства з обмеженою відповідальністю до складу податкового кредиту включила ПДВ в травні 2020 року у сумі 595120,00 грн. (по контрагенту ТОВ Таблетка А , р.55 Додатку № 5 до податкової декларації з податку на додану вартість від 18.06.2020 року № 9139529136 та Розшифровки податкових зобов`язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів від 18.06.2020 року № 9139529156), в червні 2020 року у сумі 607303,56 грн. (по контрагенту ТОВВ Фармдрайв , р.60 Додатку № 5 до податкової декларації з податку на додану вартість від 17.07.2020 року № 9170790784 та Розшифровки податкових зобов`язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів від 17.07.2020 року № 9170790731).

Так, відповідно до договору купівлі-продажу № 16/34 від 06.04.2020 року Продавець (ТОВ Таблетка А ) бере на себе зобов`язання передати Покупцеві (ТОВ НВБФ ТЕРРА ) матеріальні цінності, а Покупець зобов`язується прийняти Товар та здійснити його оплату на умовах даного договору. Прийом-передача товару здійснюється на протязі 90 календарних днів з моменту укладання договору: місцезнаходженням Товару уповноваженими на те представниками обох сторін про що підписується відповідна накладна.

Згідно з Додатковою угодою від 30.04.2020 року цього Договору, строк прийому-передачі товару збільшено до 180 календарних днів.

На підставі цього Договору, ТОВ Таблетка А було виставлено Рахунок № 294 від 13.04.2020 року на продаж ОЗ. ТОВ НВБФ ТЕРРА здійснювало оплату за отриманий товар шляхом безготівкових розрахунків через банківську установу з урахуванням ПДВ, про що свідчать платіжні доручення № 1787 від 26.05.2020 р. та № 1807 від 27.05.2020 р.

В подальшому сформовано видаткову накладну № 43 від 27.05.2020 року та до складу податкового кредиту в травні 2020 року було включено податкову накладну № 1373 від 27.05.2020 року на суму ПДВ - 232486,67 грн. та податкову накладну № 1374 від 26.05.2020 року на суму ПДВ - 362633,33 грн.

Згідно договору купівлі-продажу № 16/45 від 06.04.2020 року, укладеного між позивачем та ТОВ Фармдрайв , останнє бере на себе зобов`язання передати Покупцеві (ТОВ НВБФ ТЕРРА ) матеріальні цінності, Покупець зобов`язується прийняти Товар та здійснити його оплату на умовах даного договору.

Згідно з умовами Договору, прийом-передача товару здійснюється на протязі 180 календарних днів з моменту укладання цього договору: місцезнаходженням Товару уповноваженими на те представниками обох сторін про що підписується відповідна накладна. 30.04.2020 укладено Додаткову угоду до цього Договору, якою п.2.1. доповнено таким: Сторони визнають, що видаткові накладні підписуються з боку Продавця - директором, з боку Покупця - уповноваженою особою на підставі довіреності.

На підставі цього Договору, ТОВ Фармдрайв було виставлено Рахунок № 122 від 06.04.2020 року на продаж ОЗ. ТОВ НВБФ ТЕРРА здійснювало оплату за отриманий товар шляхом безготівкових розрахунків через банківську установу з урахуванням ПДВ, про що свідчить Платіжне доручення № 1982 від 09.06.2020 р.

В подальшому сформовано видаткову накладну № 52 від 09.06.2020 року та до складу податкового кредиту включено податкову накладну № 2594 від 09.06.2020 року на суму ПДВ - 607 303,56 грн.

Відповідно до п.п. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України господарська діяльність це діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Пунктом 44.1 статті 44 ПК України передбачено, що для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Підпунктом 14.1.182 пункту 14.1 статті 14 ПК України визначено, що податковим кредитом є сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно розділу V цього Кодексу.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, в тому числі, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту, згідно з пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України, вважається дата тієї події, що відбулася раніше: - дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; - дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з пунктом 198.3 статті 198 ПК України, податковий кредит звітного періоду виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті. Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.6 статті 198 ПК України визначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Згідно з п.200.1 ст.200 Податкового кодексу України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Відповідно до п.200.2 ст.200 Податкового кодексу України при позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

Згідно з п.200.4 ст.200 Податкового кодексу України при від`ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума: а) враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу - б) або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, на поточний рахунок платника податку та/або у рахунок сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету; в) та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

З наведених вище законодавчих положень вбачається, що умовами реалізації права платника на податковий кредит є фактичне придбання товарів (робіт, послуг) та наявність первинних документів, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Окрім того, що господарські операції для визначення податкових зобов`язань мають бути фактично здійсненими та підтвердженими належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, які відображають реальність таких операцій, вони повинні спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків, оскільки це є її визначальною ознакою.

Здійснення господарської операції і власне її результат підлягають відображенню в бухгалтерському обліку, при цьому для бухгалтерського обліку мають значення лише ті документи, які підтверджують фактичне здійснення господарських операцій.

У зв`язку з цим, недоведеність фактичного здійснення господарської операції (нездійснення операції) позбавляє первинні документи юридичної значимості для цілей формування податкової вигоди навіть за наявності правильно оформлених за зовнішніми ознаками та формою, але недостовірних та у зв`язку з цим юридично дефектних первинних документів, якщо рух коштів не забезпечений зв`язком з господарською діяльністю учасників цих операцій.

Статтею 1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно зі статтею 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Також первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення та мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Верховний Суд неодноразово звертав увагу на те, що аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту. В первинних документах, які є підставою для бухгалтерського обліку, фіксуються дані лише про фактично здійснені господарські операції.

При цьому, в першу чергу потрібно, щоб такі документи підтверджували і розкривали суть, внутрішню сторону господарських операцій, їх справжність, економічну вигоду (виправданість, ризик) й ділову мету.

Верховний Суд, зокрема, у постанові від 16 квітня 2020 року у справі № 826/7760/15, але не виключно, висловив позицію, що про відсутність реального характеру відповідних операцій можуть свідчити, у тому числі і наявність таких обставин: відсутність первинних документів обліку, недоліки в їх заповненні, відсутність економічної доцільності проведення відповідних господарських операцій, неможливість здійснення платником податку зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності, відсутність у платника податку необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів, та інші обставини, які в можуть свідчити про вчинення операцій, що не мають на меті досягнення позитивного економічного ефекту, натомість мають на меті отримання неправомірної вигоди, у тому числі преференцій з боку держави.

Однак, Суд зазначив, що кожна з вказаних вище обставин не може бути самостійним беззаперечним свідченням (доказом) відсутності реального характеру господарських операцій, проте наявність таких обставин в сукупності, що має бути встановлено судом, може свідчити на користь висновку про неможливість фактичного проведення (вчинення) господарських операцій.

В даному випадку, податковий орган заперечував правомірність формування позивачем податкового кредиту за розглядуваними в акті перевірки операціями, посилаючись на їх нереальність та непідтвердженість факту придбання у зв`язку з відмінністю номенклатури придбаних контрагентами позивача товарно-матеріальних цінностей від поставлених на адресу позивача, а також ненаданням доказів переміщення основних засобів.

Колегія суддів звертає увагу на те, що у підтвердження переміщення матеріальних цінностей у вигляді ОЗ на підставі вказаних договорів, укладених з контрагентами, позивачем надано акти приймання-передачі основних засобів від 27.05.2020 року до Договору купівлі-продажу № 16/34 від 06.04.2020 року, від 27.05.2020 року до Договору купівлі-продажу № 16/45 від 06.04.2020 року, від 09.06.2020 року до Договору купівлі-продажу № 16/45 від 06.04.2020 року, від 16.06.2020 року до Договору купівлі-продажу № 16/45 від 06.04.2020 року.

Судом встановлено, що перевезення ТМЦ здійснювалось на підставі договору від 01.05.2020 року № 01/05/20 про перевезення вантажів територією України, відповідно до якого Перевізник (ПрАТ АМ Фармація ) зобов`язався завантажити, доставити (перевезти) власним автомобільним транспортом та розвантажити довірений йому Замовником (ТОВ НВБФ ТЕРРА ) (Відправником) вантаж з пункту (місця) призначення і видати вантаж уповноваженій на одержання вантажу особі (одержувачеві вантажу), а замовник (Відправник) зобов`язався сплачувати за перевезення вантажу плату.

Пунктом 1.2. цього Договору, передбачено, що перевезення вантажу здійснюється Перевізником зі складу, який знаходиться за адресою: Одеська обл., Біляївський район, с. Великий Дальник, вул. Південна, 59, на склад Замовника, який знаходиться за адресою: м. Одеса, вул. Аеропортівська, 25А літера Е.

У підтвердження виконання умов зазначеного договору позивачем надано акти надання послуг № 3-Рн-0004767 від 30.10.2020 року та №3-Рн-0004768 від 30.10.2020 року.

Також позивачем надано договір оренди № 01/05-20 від 01.05.2020 року, укладений позивачем з Орендодавцем - ПрАТ АМ Фармація , згідно з яким останнє зобов`язувалось передати Орендарю (ТОВ НВБФ ТЕРРА ) у користування за плату на певний строк ізольовану частину нежитлового приміщення загальною площею 446,4 кв. м., що розташоване на четвертому поверсі за адресою: м. Одеса, вул. Аеропортівська, буд. 25-А та акт приймання-передачі від 01.05.2020 року до цього Договору.

Крім того, встановлено, що разом із запереченнями на акт документальної позапланової виїзної перевірки № 000154/15-32-05-09/21032470 від 18.09.2020 року позивачем було подано контролюючому органу для огляду документи форми ОЗ-9 Інвентарний список основних засобів , а також зважаючи на значний об`єм основних засобів зазначених в Додатку № 4 Акту перевірки, було надано вибірку з документів форми ОЗ-1 Актів приймання-передачі (внутрішнього переміщення) основних засобів .

В ході розгляд справи позивач пояснив, що придбання у контрагентів основних засобів було безпосередньо пов`язано із здійсненням товариством власної господарської діяльності. Позивач зазначив, що здійснює діяльність з роздрібної торгівлі лікарськими засобами в аптечних закладах. З метою розширення мережі аптек, ТОВ НВБФ ТЕРРА уклало низку договорів оренди/суборенди приміщень, під розміщення аптечних закладів, у зв`язку з цим, у товариства і виникла необхідність в придбанні основних засобів, перелік яких міститься в Додатку № 4 до Акту перевірки, що як наслідок і було здійснено ТОВ НВБФ ТЕРРА у ТОВ Таблетка А та ТОВ Фармдрайв , які провадили аналогічну господарську діяльність та використовували продані основні засоби за аналогічним призначенням.

Дослідивши наявні в матеріалах справи первинні документи обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами податкового обліку, колегія суддів вважає, що останні складені за результатом фактично проведених господарських операцій між позивачем та його контрагентами, з дотриманням положень Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , містять достатні дані про зміст господарських операцій, їх учасників та підтверджують реальність здійснення таких операцій.

Неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо.

Усталеною є практика Верховного Суду (зокрема, але не виключно, справа №826/7917/17), яка, якщо її систематизувати, полягає в тому, що визначальним для вирішення спорів про наявність податкових наслідків за результатами вчинення господарських операцій є дослідження сукупності обставин та первинних документів, які можуть як підтверджувати, так і спростовувати реальність господарських операцій. Ні податкова інформація щодо контрагентів по ланцюгу постачання, ні помилки в оформленні первинних документів самі по собі не є самостійними підставами для висновку про нереальність господарських операцій.

В акті перевірки податковий орган посилався на те, що за даними інформаційних баз ТОВ Таблетка А та ТОВ Фармдрайв на час складання та реєстрації податкових накладних, виписаних на адресу НВБФ ТЕРРА у формі ТОВ не здійснювали придбання основних засобів та товарів згідно номенклатури, наведеної у додатку 4 до акту перевірки, а придбавали у постачальників інші товари.

В першу чергу колегія суддів звертає увагу на те, що будь-яка податкова інформація, що наявна в інформаційно-аналітичних базах відносно контрагентів суб`єкта господарювання по ланцюгах постачання, а також податкова інформація, надана іншими контролюючими органами, носить виключно інформативний характер та не є належним доказом в розумінні процесуального закону.

Вказана правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 04.06.2020 року у справі №340/422/19.

Наявність податкової інформації не звільняє контролюючий орган від виконання обов`язку щодо встановлення та доведення факту вчинення конкретним платником податків порушення закону.

По-друге, період, за який податковим органом здійснювалась перевірка реєстрації податкових накладних на адресу контрагентів позивача, обмежується лише часом складання та реєстрації податкових накладних контрагентами на адресу позивача, тоді як розглядувані ТМЦ могли бути придбані контрагентами позивача в іншій період, набагато раніше.

Також слід зазначити, що придбання ТМЦ могло бути здійснено з суб`єктами господарювання, що не є платниками ПДВ, або навіть з фізичними особами. В такому разі реєстрація податкових накладних в ЄРПН відсутня, оскільки обов`язок виписування податкових накладних виникає тільки у платників ПДВ. Крім того, завжди існує ризик невиконання платником ПДВ своїх зобов`язань щодо реєстрації в ЄРПН податкових накладних, а також того, що реєстрація податкової накладної зупинена, чи у такій реєстрації відмовлено.

Таким чином, колегія суддів вважає необґрунтованими такі посилання апелянта, оскільки зазначені обставини не можуть бути достатньою підставою для висновку про порушення добросовісним платником податку вимог податкового законодавства, оскільки останній не уповноважений будь-яким чином здійснювати перевірку походження товару у своїх контрагентів по ланцюгах постачання.

Слід також заначити що норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв`язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності.

Порушення певними постачальниками товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування витрат чи податкового кредиту, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг)) не повинен зазнавати негативних наслідків, зокрема у вигляді позбавлення права на податковий кредит, за можливу неправомірну діяльність його контрагента за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагента та злагодженість дій між ними.

Колегія суддів звертає увагу на те, що судова практика вирішення податкових спорів виходить з презумпції добросовісності платника та інших учасників у сфері економіки, у зв`язку з чим презюмується економічна виправданість дій платника, спрямованих на одержання податкової вигоди, та достовірність відомостей його податкової та бухгалтерської звітності.

При вирішенні спорів щодо правомірності формування платниками податків своїх даних податкового обліку, необхідно враховувати, що відповідно до вимог статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, обов`язок доведення відповідних обставин у спорах між особою та суб`єктом владних повноважень покладається на суб`єкта владних повноважень.

Таким чином, контролюючий орган не позбавлений можливості довести в установленому порядку факт невідповідності задекларованих наслідків господарської операції платника податків у податковому обліку фактичним обставинам за умови доведення факту, що відомості, які містяться в таких документах, є недостовірними. При цьому, податкова вигода може бути визнана необґрунтованою, зокрема, у випадках, якщо для цілей оподаткування операції обліковані не у відповідності з їх дійсним економічним змістом або враховані операції, що не обумовлені розумними економічними або іншими причинами (цілями ділового характеру).

В даному випадку контролюючим органом не наведено доводів, що ґрунтуються на об`єктивній інформації та спростовують факти господарської діяльності, засвідчені належними документами, а також не представлено доказів на підтвердження того, що відомості, які містяться в поданих позивачем документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі. Також, не подано відповідачем доказів на підтвердження недобросовісності позивача як платника податку на додану вартість або можливої фіктивності його постачальника, як-от: судових рішень, вироків. Також, відповідачем не надано належних доказів у підтвердження невідповідності господарських операцій цілям та завданням статутної діяльності позивача, які б окремо або в сукупності свідчили, що вчинення таких операцій не було обумовлено розумними економічними причинами (цілями ділового характеру) та наміром одержати економічний ефект тощо.

Колегія суддів вважає, що реальність спірних господарських операцій підтверджена належними первинними документами, вказані операції відповідають дійсному економічному змісту, що є свідченням добросовісності позивача при здійсненні вказаних операцій, тоді як твердження відповідача про нереальність здійснюваних між позивачем та його контрагентами операцій є лише припущенням, яке спростовується наданими позивачем первинними документами.

З огляду на зазначене колегія суддів вважає необґрунтованими висновки податкового органу про порушення позивачем порядку формування податкового кредиту та погоджується з думкою суду першої інстанції щодо безпідставного зменшення податковим органом позивачеві розміру від`ємного значення суми податку на додану вартість на 1202424,00 грн згідно податкового повідомлення-рішення від 19.10.2020 року № 0003280509.

Що стосується податкового повідомлення-рішення № 0003290509, яким до позивача застосовано штрафні (фінансові) санкції (штрафи) у сумі 1020,00 грн., слід зазначити наступне.

Підставою його прийняття стало неподання, на думку контролюючого органу, позивачем первинних документів, на підставі яких сформовано показники податкової звітності.

Так, відповідно до п.121.1 ст.121 Податкового кодексу України за незабезпечення платником податків зберігання первинних документів, облікових та інших регістрів, бухгалтерської та статистичної звітності, інших документів з питань обчислення і сплати податків та зборів протягом установлених статтею 44 цього Кодексу строків їх зберігання та/або за ненадання платником податків контролюючим органам оригіналів документів (крім документів, отриманих з Єдиного реєстру податкових накладних) чи їх копій при здійсненні податкового контролю у випадках, передбачених цим Кодексом, до нього може бути застосовано штраф в розмірі 1020 гривень.

В свою чергу, судом першої інстанції вірно встановлено, що в ході проведення перевірки позивачем на вимогу уповноваженої особи Головного управління ДПС в Одеській області було надано всю належну інформацію та первинну бухгалтерську документацію по взаємовідносинам з ТОВ Фармдрайв та ТОВ Таблетка А , а з огляду на відсутність чіткої вимоги з приводу надання конкретних додаткових (інших) документів з боку уповноваженою особи Головного управління ДПС в Одеській області, притягнення позивача до відповідальності за п. 121.1 ст. 121 ПК України, з урахуванням факту надання позивачем до перевірки первинних документів, є безпідставним.

З огляду на викладене колегія суддів вважає, що податкове повідомлення-рішення від 19.10.2020 рок № 0003290509 також є протиправним та підлягає скасуванню.

Доводи апеляційної скарги Головного управління ДПС в Одеській області висновків суду першої інстанції не спростовують, а тому підстав для задоволення скарги відповідача та скасування рішення Одеського окружного адміністративного суду від 19 березня 2021 року колегія суддів не вбачає.

Оскільки судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи та постановлено судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому, відповідно до ст.316 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін.

Підстави для розподілу судових витрат згідно ст. 139 КАС України відсутні.

Керуючись ст.ст. 139, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд апеляційної інстанції,

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС в Одеській області залишити без задоволення, а рішення Одеського окружного адміністративного суду від 19 березня 2021 року - без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту судового рішення.

Суддя-доповідач: А.В. Бойко

Суддя: А.Г. Федусик

Суддя: О.В. Єщенко