Постанова

від 26.07.2021 по справі 640/10817/20

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 640/10817/20 Суддя (судді) першої інстанції: Бояринцева М.А.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 липня 2021 року м. Київ

Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді Кучми А.Ю.,

суддів Аліменка В.О., Безименної Н.В.

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Державного підприємства Державний Центр сертифікації і експертизи сільськогосподарської продукції на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 28 січня 2021 року (м. Київ, дата складання повного тексту не зазначається) у справі за адміністративним позовом Державного підприємства Державний Центр сертифікації і експертизи сільськогосподарської продукції до Головного управління Державної податкової служби у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0090350411,-

В С Т А Н О В И Л А :

Державне підприємство Державний Центр сертифікації і експертизи сільськогосподарської продукції звернулося з позовом до суду, в якому просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 30.01.2020 №0090350411.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що порушення строків сплати грошового зобов`язання з податку на додану вартість було обумовлено наявністю вини АТ КБ Приватбанк , з огляду на відсутність протягом тривалого часу доступу до рахунку нового керівника підприємства, який відкритий в АТ КБ Приватбанк .

У відзиві відповідачем зазначено, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення є обґрунтованим, прийнятим у відповідності до вимог податкового законодавства.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 28 січня 2021 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Не погоджуючись з судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та постановити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Апеляційну скаргу обґрунтовано тим, що рішення суду першої інстанції прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, без повного з`ясування усіх фактичних обставин у справі. Апелянт вказує, що порушення строків сплати грошового зобов`язання з податку на додану вартість було обумовлено наявністю вини АТ КБ Приватбанк , з огляду на відсутність протягом тривалого часу доступу до рахунку нового керівника підприємства, який відкритий в АТ КБ Приватбанк , що підтверджується наданими до матеріалів справи доказами. Наголошує, що в прострочені відповідних платежів винен саме банк.

Відповідачем подано відзив на апеляційну скаргу в якому зазначено про необґрунтованість доводів апеляційної скарги, відсутність підстав для її задоволення та відсутність підстав для скасування рішення суду першої інстанції.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду - без змін.

Згідно ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, Головним управлінням ДПС у м. Києві проведено камеральну перевірку ДП Державний Центр сертифікації і експертизи сільськогосподарської продукції , за наслідком якої складено акт від 17.01.2020 №1408/26-15-04-11-13, де зафіксовано, що позивачем порушено терміни сплати грошового зобов`язання з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг).

На підставі висновків акту перевірки контролюючим органом прийнято податкове повідомлення-рішення від 30.01.2020 №0090350411, яким до позивача застосовано штраф за затримку на 18 календарних днів сплати грошового зобов`язання з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на загальну суму 68 504,50 грн.

ДП Державний Центр сертифікації і експертизи сільськогосподарської продукції подано скаргу на спірне рішення, за наслідком розгляду якої рішенням Державної податкової служби України від 14.04.2020 року №13293/6/99-00-08-05-05-06 останнє залишено без змін, а скаргу без задоволення.

Позивач, не погоджуючись із прийнятим податковим-рішення відповідача, звернувся до суду з даним адміністративним позовом з метою захисту свого порушеного права.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що положеннями Закону № 1702-VII, Інструкції №492 не встановлено строків ідентифікації та верифікації нового розпорядника рахунку та, з огляду на відсутність в матеріалах справи належних, достовірних доказів на підтвердження протиправності дій АТ КБ Приватбанк в частині ідентифікації та верифікації нового керівника ДП Державний Центр сертифікації і експертизи сільськогосподарської продукції , відсутні підстави для застосування положень пункту 129.6 статті 129 Податкового кодексу України.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Відповідно до пп. 16.1.4 п. 16.1 ст. 16 ПК України, платник податків зобов`язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

В силу пункту 31.1 статті 31 ПК України, строком сплати податку та збору визнається період, що розпочинається з моменту виникнення податкового обов`язку платника податку із сплати конкретного виду податку і завершується останнім днем строку, протягом якого такий податок чи збір повинен бути сплачений у порядку, визначеному податковим законодавством. Податок чи збір, що не був сплачений у визначений строк, вважається не сплаченим своєчасно. Момент виникнення податкового обов`язку платника податків, у тому числі податкового агента, визначається календарною датою.

Положеннями п. 38.1 ст. 38 ПК України передбачено, що виконанням податкового обов`язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов`язань у встановлений податковим законодавством строк.

Згідно п. 54.1 ст. 54 ПК України, крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов`язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов`язання та/або пені вважається узгодженою.

Відповідно до п. 57.1 ст. 57 ПК України, платник податків зобов`язаний самостійно сплатити суму податкового зобов`язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до пункту 126.1 статті 126 Податкового кодексу України, у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов`язання та/або авансових внесків з податку на прибуток підприємств, рентної плати протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах: при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов`язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов`язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.

З матеріалів справи вбачається, що позивач фактично не заперечує проти обставин порушення ним граничних строків сплати узгодженого грошового зобов`язання з податку на додану вартість, однак зазначає, що вказані обставини були обумовлені відсутністю доступу до рахунків, внаслідок бездіяльності АТ КБ Приватбанк . Окрім цього, ДП Державний Центр сертифікації і експертизи сільськогосподарської продукції вказує, що ним вичинялись дії з метою вчасної сплати податкових зобов`язань, а саме подавались скарги до Національного Банку України на дії АТ КБ Приватбанк , повідомлялось контролюючий орган про наявність таких обставин.

Згідно із пунктом 109.1 статті 109 ПК України податковими правопорушеннями є протиправні діяння (дія чи бездіяльність) платників податків, податкових агентів, та/або їх посадових осіб, а також посадових осіб контролюючих органів, що призвели до невиконання або неналежного виконання вимог, установлених цим Кодексом та іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Вчинення платниками податків, їх посадовими особами та посадовими особами контролюючих органів порушень законів з питань оподаткування та порушень вимог, встановлених іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, тягне за собою відповідальність, передбачену цим Кодексом та іншими законами України (п. 109.2 ст. 109 ПК України).

Положення статті 111 ПК України визначають, що за порушення законів з питань оподаткування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, застосовуються такі види юридичної відповідальності: фінансова; адміністративна; кримінальна.

Фінансова відповідальність за порушення законів з питань оподаткування та іншого законодавства встановлюється та застосовується згідно з цим Кодексом та іншими законами. Фінансова відповідальність застосовується у вигляді штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) та/або пені.

За правилами пункту 129.6 статті 129 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) за порушення строку зарахування податків до бюджетів або державних цільових фондів, установлених Законом України Про платіжні системи та переказ коштів в Україні , з вини банку або органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриваються рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, такий банк/орган сплачує пеню за кожний день прострочення, включаючи день сплати, та штрафні санкції у розмірах, встановлених цим Кодексом, а також несе іншу відповідальність, встановлену цим Кодексом, за порушення порядку своєчасного та повного внесення податків, зборів, платежів до бюджету або державного цільового фонду. При цьому платник податків звільняється від відповідальності за несвоєчасне або перерахування не в повному обсязі таких податків, зборів та інших платежів до бюджетів та державних цільових фондів, включаючи нараховану пеню або штрафні санкції.

Згідно п. 129.7 ст. 129 ПК України, не вважається порушенням строку перерахування податків, зборів, платежів з вини банку порушення, вчинене внаслідок регулювання Національним банком України економічних нормативів такого банку, що призводить до нестачі вільного залишку коштів на такому кореспондентському рахунку.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 01.07.2020 року у справі №804/4602/16 зроблено висновок про те, що у разі несвоєчасного або перерахування не в повному обсязі суми податкового зобов`язання з вини банку платника такий платник звільняється від фінансової відповідальності у вигляді штрафу та/або пені, однак, не звільняється від обов`язку сплатити в повному обсязі податкове зобов`язання.

Як вбачається з матеріалів справи, наказом Державного підприємства Державний Центр сертифікації і експертизи сільськогосподарської продукції від 07.11.2019 №596-06 призначено виконуючим обов`язки директора Ігнатенка Є.М.

У зв`язку із вказаним 11.11.2019 Ігнатенком Є.М. подано пакет документів для отримання доступу до рахунку ДП Державний Центр сертифікації і експертизи сільськогосподарської продукції та здійснення операцій.

Станом на час подання відповідної заяви діяв Закон України Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення від 14.10.2014 № 1702-VII (далі - Закон № 1702-VII), який спрямований на захист прав та законних інтересів громадян, суспільства і держави, забезпечення національної безпеки шляхом визначення правового механізму протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення, а також формування загальнодержавної багатоджерельної аналітичної бази даних для надання правоохоронним органам України та іноземних держав можливості виявляти, перевіряти і розслідувати злочини, пов`язані з відмиванням коштів та іншими незаконними фінансовими операціями.

У відповідності до частини 1 статті 2 Закону № 1702-VII його дія поширюється на громадян України, іноземців та осіб без громадянства, фізичних осіб - підприємців, а також на юридичних осіб, їх філії, представництва та інші відокремлені підрозділи, що забезпечують проведення фінансових операцій на території України та за її межами відповідно до міжнародних договорів України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Положеннями пункту 3 частини 1 статті 1 Закону № 1702-VII верифікація клієнта - встановлення (підтвердження) суб`єктом первинного фінансового моніторингу відповідності особи клієнта (представника клієнта) у його присутності отриманим ідентифікаційним даним, а ідентифікація - заходи, що вживаються суб`єктом первинного фінансового моніторингу, щодо встановлення особи шляхом отримання її ідентифікаційних даних (п. 18 ч. 1 ст. 1 Закону №1702-VII).

Постановою Правління Національного банку України від 12.11.2003 №492, затверджено Інструкцію про порядок відкриття і закриття рахунків клієнтів банків та кореспондентських рахунків банків - резидентів і нерезидентів (далі - Інструкція №492), яка, серед іншого, регулює порядок відкриття та закриття банками, їх відокремленими підрозділами, які здійснюють банківську діяльність від імені банку, та філіями іноземних банків в Україні (далі - банки) поточних, вкладних (депозитних) рахунків, рахунків умовного зберігання (ескроу) клієнтів банків.

Згідно пункту 19 розділу II Інструкції №492 ідентифікація і верифікація клієнта - власника рахунку / представника власника рахунку / особи, яка відкриває рахунок на користь третьої особи, здійснюється відповідно до законодавства України з питань запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення (далі - законодавство з питань фінансового моніторингу).

Банк під час ідентифікації та верифікації клієнта встановлює ідентифікаційні дані про цього клієнта, передбачені статтею 9 Закону України Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення (п. 20 розділу II Інструкції №492).

Відповідно до пункту 26 розділу II Інструкції №492 суб`єкт господарювання / банк-резидент зобов`язаний повідомляти банк про внесення змін до відомостей про нього, які містяться в Єдиному державному реєстрі, та установчих документів юридичних осіб у порядку, визначеному договором банківського рахунку / договором про встановлення кореспондентських відносин.

Положеннями пункту 32 розділу II Інструкції №492 ідентифікація і верифікація осіб, які мають право розпорядження рахунками, здійснюються в порядку, установленому законодавством України з питань запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення та нормативно-правовим актом Національного банку з питань фінансового моніторингу.

Банк зобов`язаний ідентифікувати та верифікувати нового розпорядника рахунком, якщо в процесі обслуговування власник рахунку надає право розпорядження рахунком іншому представникові.

З вищевикладеного вбачається, що банк зобов`язаний ідентифікувати та верифікувати нового розпорядника рахунком, якщо в процесі обслуговування власник рахунку надає право розпорядження рахунком іншому представникові.

Разом з цим, ані положеннями Закону № 1702-VII, ані положеннями Інструкції №492 не встановлено строків ідентифікації та верифікації нового розпорядника рахунку.

Жодних рішень, якими було б підтверджено протиправність дій АТ КБ Приватбанк в частині ідентифікації та верифікації нового керівника ДП Державний Центр сертифікації і експертизи сільськогосподарської продукції в матеріалах справи відсутні.

Колегія суддів вказує, що позивач вчиняючи відповідні дії (в даному випадку призначення виконуючим обов`язки директора Ігнатенка Є.М.), які в подальшому призводять до початку та перебігу процесу ідентифікації та верифікації нового розпорядника рахунком, зобов`язаний бути обізнаний та врахувати дані обставини, а також врахувати строк, що необхідний для завершення такої процедури при виконанні своїх податкових зобов`язань.

Та обставина, що процес ідентифікації та верифікації нового розпорядника рахунком не обмежений чіткими строками, та, інколи, займає значний проміжок часу, не звільняє платника податків від обов`язку своєчасної сплати своїх зобов`язань.

Водночас відповідно до пункту 113.2 статті 113 ПК застосування штрафних (фінансових) санкцій (штрафів), передбачених цією главою, не звільняє платників податків від обов`язку сплатити до бюджету належні суми податків та зборів, контроль за справлянням яких покладено на контролюючі органи, а також від застосування до них інших заходів, передбачених цим Кодексом.

Із загальних положень статті 38 ПК також випливає, що належним виконанням податкового зобов`язання є сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов`язань.

Таким чином, звільнення платника від відповідальності за порушення строків погашення податкового зобов`язання не свідчить про звільнення від обов`язку виконати податкове зобов`язання.

Крім того, слід звернути увагу і на положення статті 30 Закону України Про платіжні системи та переказ коштів в Україні , відповідно до яких переказ вважається завершеним з моменту зарахування суми переказу на рахунок отримувача або її видачі йому в готівковій формі.

Наведена норма також свідчить про те, що належним виконанням податкового зобов`язання шляхом ініціювання платником переказу є надходження коштів від платника на відповідний казначейський рахунок.

Крім того, саме у платника податків, а не у відповідного державного органу, існували договірні відносини із банком, цей банк в даному випадку надавав платнику податків відповідні банківські послуги, як контрагент по господарському договору про банківське обслуговування. Позивач був вільний у виборі відповідного контрагенту (банку) для здійснення зберігання та переказів його коштів, тому невиконання своїх обов`язків банком-контрагентом відноситься до комерційних ризиків позивача, і не може бути перекладено на державу.

Колегія суддів наголошує, що позивачем не доведена неможливість сплати податкового зобов`язання з інших рахунків, що відкритті в інших банківських установах чи неможливості відкриття таких рахунків в них.

Як вбачається із матеріалів справи та встановлено судом апеляційної інстанції під час розгляду справи, саме винні дії позивача спричинили несплату в установлений строк самостійно визначеної суми грошового зобов`язання, а не дії третьої особи, як стверджував позивач, зважаючи на це, відповідачем було правомірно застосовано штрафну санкцію.

За таких обставин колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо правомірності прийнятого податкового повідомлення-рішення від 30.01.2020 №0090350411 та відсутності підстав для його скасування.

Відповідно до пункту 30 рішення Європейського Суду з прав людини у справі Hirvisaari v. Finland від 27 вересня 2001 року, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя .

Згідно пункту 29 рішення Європейського Суду з прав людини у справі Ruiz Torija v. Spain від 9 грудня 1994 року, статтю 6 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов`язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи

Згідно пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду попередньої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду є законним і обґрунтованим, ухваленим з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому підстав для його скасування не має.

Керуючись ст. ст. 242, 243, 251, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів -

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргу Державного підприємства Державний Центр сертифікації і експертизи сільськогосподарської продукції - залишити без задоволення , а рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 28 січня 2021 року - без змін .

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття та може бути оскаржена в порядку та строки, встановлені ст.ст. 328, 329 КАС України.

Повний текст постанови виготовлено 26.07.2021.

Головуючий суддя: А.Ю. Кучма

В.О. Аліменко

Н.В. Безименна