Ухвала

від 26.07.2021 по справі 826/10903/18

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 826/10903/18

УХВАЛА

26 липня 2021 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі судді-доповідача Степанюка А.Г., суддів Губської Л.В., Епель О.В., перевіривши матеріали апеляційної скарги Головного управління ДПС у м. Києві на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 грудня 2020 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Охоронна Компанія Амінас до Державної податкової служби України, Головного управління ДПС у м. Києві про зобов`язання вчинити дії, -

В С Т А Н О В И В:

У липні 2018 року Товариство з обмеженою відповідальністю Охоронна Компанія Амінас (далі - Позивач, ТОВ ОК Амінас ) звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Державної податкової служби України (далі - Відповідач, ДПС України-1), Головного управління ДПС у м. Києві (далі - Відповідач-2, ГУ ДПС у м. Києві), в якому просило:

- зобов`язати Державну фіскальну службу України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкові накладні ТОВ ОК Амінас з ТОВ Охорона Холдінг , а саме: податкову накладну №1 від 30 квітня 2018 року документ зареєстровано за №9087791857; податкову накладну №2 від 30 квітня 2018 року документ зареєстровано за №9087791887; податкову накладну №3 від 30 квітня 2018 року документ зареєстровано за №9087791858; податкову накладну №4 від 30 квітня 2018 року документ зареєстровано за №9087791676; податкову накладну №6 від 30 квітня 2018 року документ зареєстровано за №9087791677;

- зобов`язати Головне управління ДФС у м. Києві виключити із списку ризикових господарських операцій ТОВ ОК Амінас .

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 30.12.2020 року позов задоволено повністю та допущено вихід за межі позовних вимог:

- визнано протиправними та скасовано рішення комісії, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/ розрахунку коригування в Єдиному державному реєстрі податкових накладних або про відмову в такій реєстрації від 24.05.2018 року №722699/41671973 про відмову в реєстрації податкової накладної від 30.04.2018 року №1; від 24.05.2018 року №722700/41671973 про відмову в реєстрації податкової накладної від 30.04.2018 року №2; від 24.05.2018 року №722701/41671973 про відмову в реєстрації податкової накладної від 24.05.2018 року №3; від 24.05.2018 року №722702/41671973 про відмову в реєстрації податкової накладної від 30.04.2018 року №4; від 24.05.2018 року №722703/41671973 про відмову в реєстрації податкової накладної від 30.04.2018 року №6;

- зобов`язано Державну податкову службу України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкові накладні ТОВ ОК Амінас з ТОВ Охорона Холдінг , а саме: податкову накладну №1 від 30 квітня 2018 року документ зареєстровано за №9087791857; податкову накладну №2 від 30 квітня 2018 року документ зареєстровано за №9087791887; податкову накладну №3 від 30 квітня 2018 року документ зареєстровано за №9087791858; податкову накладну №4 від 30 квітня 2018 року документ зареєстровано за №9087791676; податкову накладну №6 від 30 квітня 2018 року документ зареєстровано за №9087791677.

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 17.03.2021 року вперше подану ГУ ДПС у м. Києві у січні 2021 року апеляційну скаргу повернуто Апелянту у зв`язку із ненаданням документу про сплату судового збору.

Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 25.05.2021 року вдруге подану ГУ ДПС у м. Києві у квітні 2021 року апеляційну скаргу повернуто Апелянту у зв`язку із ненаданням документу про сплату судового збору.

Не погоджуючись із вказаним рішенням суду першої інстанції, ГУ ДПС у м. Києві втретє подало апеляційну скаргу, в якій просило скасувати його в частині задоволених позовних вимог та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Перевіривши апеляційну скаргу, Шостий апеляційний адміністративний суд ухвалою від 05.07.2021 року залишив її без руху, оскільки вона не відповідала вимогам ст. 295 КАС України. При цьому невідповідність наведеним положенням КАС України виявилася в тому, що Апелянтом пропущено встановлений ч. 1 ст. 295 КАС України процесуальний строк оскарження рішення суду першої інстанції, а викладені у клопотанні про поновлення строку причини поважними визнані не були.

Як вбачається за матеріалів справи, копію ухвали про залишення апеляційної скарги без руху ГУ ДПС у м. Києві отримано 08.07.2021 року.

На виконання вимог цієї ухвали Відповідачем-2 15.07.2021 року до суду направлено клопотання, в якому останній просив поновити строк на апеляційне оскарження. В обґрунтування своїх доводів зазначає, що ГУ ДПС у м. Києві постійно вживалися заходи із реалізації права на апеляційне оскарження, а подання клопотання про поновлення строку є достатньою підставою для його задоволення з огляду на гарантоване Конституцією України право на апеляційний перегляд судового рішення.

Надаючи оцінку викладеним у клопотанні доводам, суд вважає за необхідне зазначити таке.

Як було встановлено в ухвалі від 05.07.2021 року про залишення апеляційної скарги без руху, копію оскаржуваного рішення від 30.12.2020 року отримано представником ГУ ДПС у м. Києві 06.01.2021 року (а.с. 163). Отже, останнім днем подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції з урахуванням вихідних днів було 05.02.2021 року. Проте апеляційну скаргу подано до відділення поштового зв`язку 09.06.2021 року, тобто поза межами встановленого приписами КАС України процесуального строку.

При цьому судом враховується, що вперше подану ГУ ДПС у м. Києві апеляційну скаргу було залишено без руху ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 10.02.2021 року у зв`язку з несплатою судового збору, копію якої отримано податковим органом 18.02.2021 року. Указаним судовим рішенням було надано десятиденний строк для усунення недоліків. У зв`язку з неподанням документу про сплату судового збору в установлений строк суд ухвалою від 17.03.2021 року повернув ГУ ДПС у м. Києві вперше подану останнім апеляційну скаргу, відмовивши у задоволенні клопотання про продовження строку для усунення недоліків.

Крім того, вдруге подану ГУ ДПС у м. Києві апеляційну скаргу було залишено без руху ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 23.04.2021 року у зв`язку з несплатою судового збору, копію якої отримано податковим органом 29.04.2021 року. Указаним судовим рішенням було надано десятиденний строк для усунення недоліків. У зв`язку з неподанням документу про сплату судового збору в установлений строк суд ухвалою від 25.05.2021 року повернув ГУ ДПС у м. Києві вдруге подану останнім апеляційну скаргу, відмовивши у задоволенні клопотання про продовження строку для усунення недоліків.

Тобто, Апелянт мав більше п`яти місяців для забезпечення сплати судового збору.

Судом враховується, що підстави пропуску строку апеляційного оскарження можуть бути визнані поважними, а строк поновлено лише у разі, якщо вони пов`язані з дійсно непереборними та об`єктивними перешкодами, істотними труднощами, які не залежать від волі особи та унеможливили своєчасне, тобто у встановлений процесуальним законом строк подання апеляційної скарги.

Аналогічна правова позиція викладена в ухвалі Верховного Суду від 26.04.2018 року у справі №820/4420/18.

У постанові від 21.11.2019 року у справі №804/3200/18 Верховний Суд підкреслив, що довготривала процедура сплати судового збору, не може бути визнана поважною причиною пропуску строку апеляційного оскарження та, як наслідок, не є підставою для порушення принципу правової визначеності щодо остаточного рішення.

Аналогічна позиція викладена Верховним Судом й у постанові від 10.09.2020 року у справі № 815/6482/15.

Сама по собі сплата судового збору суб`єктом владних повноважень не може бути безумовною підставою для поновлення строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції за відсутності належного підтвердження вчинення таким суб`єктом дій, спрямованих на забезпечення апеляційного оскарження судового рішення.

Аналогічна позиція підтримується і Верховним Судом, зокрема, у постанові від 10.06.2021 року у справі №320/2061/20.

Відтак, на переконання суду, наявне у матеріалах справи платіжне доручення від 03.06.2021 року №2484 про сплату судового збору не може бути безумовною підставою для поновлення пропущеного строку.

Як вже було наголошено в ухвалі від 05.07.2021 року, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 28.04.2021 року у справі № 640/3393/19 підкреслила, що особа, яка утримується за рахунок державного бюджету, має право в межах бюджетних асигнувань здійснити розподіл коштів з метою забезпечення сплати судового збору, невжиття суб`єктом владних повноважень заходів щодо виділення коштів для сплати судового збору чи перерозподілу наявних кошторисних призначень не може вважатися поважною причиною пропуску процесуального строку для звернення до суду.

Причини пропуску строку є поважними, якщо обставини, які зумовили такі причини, є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що оскаржує судове рішення, та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належними доказами.

У ситуації з пропуском строків державними органами поважними причинами пропуску строку не може виступати необхідність дотримання внутрішньої процедури виділення та погодження коштів на сплату судового збору податковим органом чи тимчасова відсутність таких коштів.

Відсутність бюджетного фінансування не надає суб`єкту владних повноважень право в будь-який час після сплину строку апеляційного оскарження реалізовувати право на апеляційне оскарження судового рішення.

Суд звертає увагу, що в ухвалі від 23.04.2021 року Шостий апеляційний адміністративний суд, залишаючи без руху вдруге подану ГУ ДПС у м. Києві апеляційну скаргу, вказав на пропуск Апелянтом строку на апеляційне оскарження судового рішення, мотивуючи це тим, що відсутність коштів для сплати судового збору не є підставою поновлення строку на апеляційне оскарження рішення суду.

Крім того, суд зауважує, що втретє апеляційну скаргу було подано 09.06.2021 року, тобто більш ніж через шість місяців з моменту ознайомлення 06.01.2021 року з текстом оскаржуваного рішення. При цьому будь-яких доказів, що підтверджує вчинення Апелянтом активних дій, спрямованих на сплату судового збору у період з 06.01.2021 року (дня отримання копії оскаржуваного рішення) до 03.06.2021 року (дня сплати судового збору), матеріали справи не містять.

У свою чергу, як вже було підкреслено вище, сама по собі сплата судового збору суб`єктом владних повноважень не може бути безумовною підставою для поновлення строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції за відсутності належного підтвердження вчинення таким суб`єктом дій, спрямованих на забезпечення апеляційного оскарження судового рішення.

Аналогічна позиція підтримується і Верховним Судом, зокрема, у постановах від 18.05.2018 року у справі №820/4558/16, від 22.05.2018 року у справі №826/26113/15, від 18.09.2018 року у справі №826/25121/15, від 13.02.2020 року у справі № 760/1904/17, від 05.01.2021 року у справі № 500/2544/19.

Обмеження строку на апеляційне оскарження не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя (рішення Конституційного Суду України від 13.12.2011 року №17-рп/2011). Такі обмеження направлені на досягнення юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулюють учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків та поважати права та інтереси інших учасників правовідносин.

Практика Європейського суду з прав людини також свідчить про те, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути піддане обмеженням, в тому числі і встановленням строків на звернення до суду за захистом порушених прав, або фінансовим обмеженням (справа Стаббігс на інші проти Великобританії , справа Девеер проти Бельгії , справа Креуз проти Польщі ).

Таким чином, встановлення процесуальних строків законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених КАС України певних процесуальних дій і стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків.

Твердження ГУ ДПС у м. Києві про гарантоване чинним законодавством право останнього на апеляційне оскарження судового рішення суд вважає помилковим у контексті спірних правовідносин з огляду на таке.

Європейський суд з прав людини у пунктах 46, 47 рішення від 29.01.2016 року у справі Устименко проти України зазначив, що одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, який передбачає дотримання принципу остаточності рішення, згідно з яким жодна зі сторін не має права домагатись перегляду остаточного і обов`язкового рішення лише з метою повторного слухання справи і постановлення нового рішення. Відхід від цього принципу можливий лише коли він зумовлений особливими і непереборними обставинами. Якщо звичайний строк оскарження поновлюється зі спливом значного періоду часу, таке рішення може порушити принцип правової визначеності.

При цьому, судом також враховуються висновки Європейського Суду з прав людини, викладені в рішенні по справі Лелас проти Хорватії , відповідно до яких держава, чиї органи влади не дотримувалися своїх власних внутрішніх правил та процедур, не повинна отримувати вигоду від своїх правопорушень та уникати виконання своїх обов`язків. Ризик будь-якої помилки, зробленої органами державної влади, повинна нести держава, а помилки не повинні виправлятися за рахунок зацікавленої особи, особливо якщо при цьому немає жодного іншого приватного інтересу.

У справі Рисовський проти України Європейський Суд з прав людини підкреслив особливу важливість принципу належного урядування , який передбачає, що в разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб.

Таким чином, виходячи з принципу належного урядування , державні органи загалом, і орган доходів і зборів зокрема, зобов`язані діяти в належний спосіб, а держава не повинна отримувати вигоду у вигляді поновлення судами строку на оскарження судових рішень та виправляти допущені органами державної влади помилки за рахунок приватної особи, яка діяла добросовісно.

З урахуванням викладеного суд апеляційної інстанції не вбачає підстав для можливості визнання поважними причин пропуску ГУ ДПС у м. Києві строку на апеляційне оскарження рішення суду від 30.12.2020 року. Інших доводів поважності причин пропуску строку Апелянтом не зазначено.

У контексті наведеного суд вважає за необхідне зауважити, що законодавче обмеження строку оскарження судового рішення, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними.

Практика Європейського суду з прав людини також свідчить про те, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків на звернення до суду за захистом порушених прав (справа Стаббігс на інші проти Великобританії , справа Девеер проти Бельгії ).

Отже, встановлення процесуальних строків законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених КАС України певних процесуальних дій. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.

Таким чином, зважаючи на викладене та з огляду на відхилення доводів Апелянта щодо поважності причин пропуску процесуального строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції, суд приходить до висновку про необхідність відмови у відкритті апеляційного провадження.

Згідно п. 4 ч. 1 ст. 299 КАС України суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними.

Приписи ч. 3 ст. 299 КАС України визначають, що питання про відмову у відкритті апеляційного провадження суд апеляційної інстанції вирішує протягом п`яти днів після надходження апеляційної скарги або з дня закінчення строку на усунення недоліків.

Підсумовуючи наведене та керуючись приписами Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне у відкритті апеляційного провадження відмовити та повернути апеляційну скаргу Апелянту.

Керуючись ст.ст. 248, 299, 321, 325 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В:

У задоволенні клопотання Головного управління ДПС у м. Києві про поновлення строку на апеляційне оскарження - відмовити.

У відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Головного управління ДПС у м. Києві на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 грудня 2020 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Охоронна Компанія Амінас до Державної податкової служби України, Головного управління ДПС у м. Києві про зобов`язання вчинити дії - відмовити.

Повернути Апелянту апеляційну скаргу та додані до неї матеріали.

Ухвала набирає законної сили з моменту підписання та може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строки, визначені ст. ст. 328-331 КАС України.

Суддя-доповідач А.Г. Степанюк

Судді Л.В. Губська

О.В. Епель