Рішення

від 20.07.2021 по справі 922/2762/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" липня 2021 р.м. ХарківСправа № 922/2762/19

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Смірнової О.В.

при секретарі судового засідання Деньковичі А.Й.

розглянувши в порядку загального позовного провадження справу

за позовом Заступника керівника Харківської місцевої прокуратури №2, м.Харків до 1. Харківської міської ради, м.Харків, 2. Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки і комунального майна Харківської міської ради, м.Харків, 3. Харківської приватної спеціалізованої школи І-ІІІ ступенів "Харківський колегіум", м.Харків про визнання незаконними та скасування рішення та наказу; визнання недійсним договору; повернення м за участю представників:

прокуратури - Хольченкова А.О., посв. №057299 від 09.10.2020 року;

відповідачів 1, 2 - Скидана М.А., самопредставництво;

відповідача 3 - Мици Ю.В., ордер № 1029028 від 03.11.2020 року,

ВСТАНОВИВ:

Заступник керівника Харківської місцевої прокуратури №2 звернувся до Господарського суду Харківської області з позовом до: 1) Харківської міської ради, м.Харків, 2) Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки і комунального майна Харківської міської ради, м.Харків, 3) Харківської приватної спеціалізованої школи І-ІІІ ступенів "Харківський колегіум", м.Харків, в якому просить суд:

1. Визнати незаконним та скасувати п.79 додатку 1 до рішення 18 сесії Харківської міської ради 7 скликання «Про відчуження об`єктів комунальної власності територіальної громади м. Харкова» від 21.02.2018 року № 1008/18.

2. Визнати незаконним та скасувати наказ Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки і комунального майна Харківської міської ради від 22.06.2018 року №215 «Про оформлення договору купівлі - продажу» .

3. Визнати недійсним договір купівлі-продажу нежитлових приміщень від 22.06.2018 року №5590-В-С, укладений між Управлінням комунального майна та приватизації Департаменту економіки і комунального майна Харківської міської ради та Харківською приватною спеціалізованою школою І-ІІІ ступенів «Харківський колегіум» Харківської області, посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Саутенко Н.В. і зареєстрований в реєстрі за №2043, скасувавши його державну реєстрацію.

4. Зобов`язати Харківську приватну спеціалізовану школу І-ІІІ ступенів «Харківський колегіум» Харківської області повернути територіальній громаді міста Харкова в особі Харківської міської ради нежитлові приміщення 1-го поверху №23-:-32,36,37,39-:-59,61, 2-го поверху 88-:-97,99-:-106 загальною площею 1106,6 кв.м., розташовані в нежитловій будівлі літ.«А-2» за адресою: м.Харків, вул.Тарасівська, 6-А.

5. Судові витрати по справі покласти на відповідачів.

Позов обґрунтовано порушеннями при здійсненні приватизації спірних приміщень.

Рішенням Господарського суду Харківської області від 20.11.2019 року у справі №922/2762/19 відмовлено у задоволенні позову.

Постановою Східного апеляційного господарського суду від 11.03.2020 року у справі №922/2762/19 вищезазначене судове рішення місцевого господарського суду залишено без змін.

Постановою Верховного Суду від 23.07.2020 року рішення Господарського суду Харківської області від 20.11.2019 року та постанову Східного апеляційного господарського суду від 11.03.2020 року у справі №922/2762/19 скасовано. Справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 08.10.2020 року, для розгляду справи № 922/2762/19 визначено суддю Смірнову О.В.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 13.10.2020 року було прийнято справу до розгляду, підготовче засідання призначено на 03.11.2020 року на 12:30 год.

02.11.2020 року відповідач 1 подав відзив (вх.№ 25528), в якому проти задоволення позовних вимог заперечував, посилаючись не те, що твердження прокурора про те, що спірне рішення Харківської міської ради незаконне та підлягає скасування є необґрунтованим та таким, що не підтверджене жодним належним доказом у справі. Також зазначає, що відповідно до пункту 5.6. договору, орендар який належно виконує свої обов`язки, у разі продажу майна, що передано в оренду, має переважне право перед іншими особами на його викуп. На думку відповідача 1, при прийнятті оскаржуваного рішення Харківська міська рада діяла в межах своїх повноважень, відповідно до законів України. Відповідач 1 вважає, що ним було дотримано спосіб та порядок приватизації, встановлений законом. Щодо відсутності правових підстав визнання договору купівлі - продажу нежитлових приміщень недійсним відповідач 1 зазначає, що у даному випадку, сторони уклали договір купівлі-продажу при їх вільному волевиявленні та вчинили дії, які свідчать про прийняття їх до виконання, тобто дії сторін спрямовані на реальне настання правових наслідків, а їх внутрішня воля відповідала зовнішньому її прояву, тому посилання прокурора на те, що спірні правочини не відповідають статті 203 Цивільного кодексу України не підтверджені належними та допустимим доказами. Також, у позовній заяві не зазначено, чим саме та чиї права порушено при укладанні спірного договору купівлі - продажу. Відповідач 1 також зазначає про необґрунтованість та не доведеність підстав представництва інтересів у суді прокурором.

02.11.2020 року відповідач 2 подав пояснення (вх.№ 25521), в яких проти позовних вимог заперечував, посилаючись на дотримання сторонами законів України, як під час прийняття спірного рішення Харківської міської ради, так і під час укладення спірного договору.

13.11.2020 року прокурор подав пояснення (вх.№ 26512), в яких зазначив, що орган приватизації не має права самостійно обирати спосіб приватизації спірних нежитлових приміщень без урахування законодавчих обмежень.

16.11.2020 року прокурор подав відповідь на відзив (вх.№ 26595), в якій зазначив, що сама процедура викупу орендарем повинна була здійснюватися відповідно до Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)". Також прокурор зазначає, що відповідно до абзацу 1 частин 1 статті 18-2 Закону, приватизація об`єктів групи А здійснюється з урахуванням таких особливостей: у разі прийняття рішення про приватизацію орендованого державного майна (будівлі, споруди, нежитлового приміщення) орендар одержує право на викуп такого майна, якщо орендарем за згодою орендодавця за рахунок власних коштів здійснено поліпшення орендованою майна, яке неможливо відокремити віз відповідного об`єкта без завдання йому шкоди, в розмірі не менш як 25 відсотків ринкової вартості майна, за яким воно було передано в оренду, визначеної суб`єктом оціночної діяльності - суб`єктом господарювання для цілей оренди майна. Та зазначає, що відповідач 3 жодних поліпшень орендованого майна за період перебування цього об`єкту у нього в оренді не здійснив. Щодо доводів відповідача 1 в частині правових підстав визнання договору купівлі-продажу нежитлових приміщень недійсним прокурор зазначає, що предметом договору купівлі-продажу нежитлових приміщень є нерухоме майно комунальної форми власності, щодо якого обрано незаконний спосіб приватизації, що суперечить інтересам держави та територіальної громаді, оскільки спірне майно приватизоване без проведення його конкурсного продажу.

У підготовчому засіданні оголошувались перерви до 01.12.2020 року.

01.12.2020 року відповідач 3 подав пояснення (вх.№ 27970), в яких проти задоволення позовних вимог заперечував, посилаючись на те, що укладаючи оспорюваний прокурором договір купівлі-продажу, Харківська приватна спеціалізована школа І-ІІІ ступенів "Харківський колегіум" не вчинила свідомої протиправної поведінки, адже мала усі підстави покладатися на компетентність Харківської міської ради здійснити саме таке відчуження майна, яке школа раніше у Ради протягом багатьох років орендувала. Відповідач 3 також просить суд врахувати його статус як навчального закладу, покликаного здійснювати освітню діяльність дітей шкільного віку. Нарешті, відповідач 3 просить суд також врахувати, що насправді відповідачем 3 здійснено поліпшення орендованого нерухомого майна в обсязі, що значно перевищує 25 % його вартості. Зазначене однозначно доводиться висновком експерта № 15283 від 25.11.2020 року, складеним за результатами проведення судової-будівельно-технічної експертизи.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 01.12.2020 року провадження у справі 922/2762/19 зупинено до розгляду об`єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду справи №922/623/20.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 25.05.2021 року поновлено провадження у справі № 922/2762/19, продовжено строк проведення підготовчого провадження до 07.07.2021 року, призначено підготовче засідання на 08.06.2021 року на 11:30 год.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 08.06.2021 року підготовче засідання відкладено на 22.06.2021 року на 12:25 год.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 22.06.2021 року закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 20.07.2021 року на 11:00 год.

Прокурор у судовому засіданні 20.07.2021 року підтримав позов та відповідь на відзиви, просив задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Представники відповідачів у судовому засіданні 20.07.2021 року підтримали свої відзиви та пояснення, просили у задоволенні позову відмовити.

Щодо заперечень відповідачів 1,2, викладених у наданих до суду відзивах на позовну заяву про недоведеність прокурором підстав представництва інтересів держави у суді, суд зазначає що останні не приймаються судом, з огляду на наступне.

Згідно з частиною 1 статті 23 Закону України "Про прокуратуру", представництво прокурором інтересів держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів держави, у випадках та порядку, встановлених законом.

Частиною 3 вищевказаної статті унормовано, що прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Тобто, вищевказаними нормами Закону прямо передбачено право прокурора на звернення до суду в інтересах держави.

Відповідно до пункту 3 статті 131-1 Конституції України, в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

У рішенні від 08.04.1999 року № 3-рп/99 Конституційний Суд України визначив, що інтереси держави є оціночним поняттям, тому прокурор у кожному конкретному випадку самостійно визначає в чому відбулось чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави чи в чому існує загроза інтересам держави, обґрунтовує необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати функції у спірних правовідносинах.

Поняття "орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах", означає орган, на який державою покладено обов`язок щодо здійснення конкретної діяльності у відповідних правовідносинах, з спрямованої на захист інтересів держави. Таким органом може виступати орган державної влади чи орган місцевого самоврядування, якому законом надано повноваження процесуальної дії (відповідні функції).

Таким чином, законодавством прямо передбачено право прокурора звертатись до суду в інтересах держави у разі нездійснення або неналежного здійснення органом місцевого самоврядування відповідних повноважень.

Європейський суд з прав людини у своїй практиці зауважує, що при визначенні суспільних інтересів завдяки безпосередньому знанню суспільства та його потреб національні органи мають певну свободу розсуду, оскільки вони першими виявляють проблеми, які можуть виправдовувати позбавлення власності в інтересах суспільства, та знаходять засоби для їх вирішення.

Отже, створена Конвенцією система захисту покладає саме на національні органи влади обов`язок визначальної оцінки щодо існування проблеми суспільного значення, яка виправдовує як заходи позбавлення права власності, так і необхідність запровадження заходів з усунення несправедливості.

Положеннями Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод і практики Європейського суду з прав людини забезпечено врахування принципу справедливої рівноваги між суспільними інтересами та необхідністю дотримання прав власників.

Участь прокурора у судовому процесі регламентовано статтею 53 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якої у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.

Звернення заступника керівника Харківської місцевої прокуратури № 2 з даним позовом до суду спрямоване саме на задоволення суспільної потреби у відновленні законності при вирішенні суспільно значимого питання щодо відчуження майна з комунальної власності, з урахуванням принципу справедливої рівноваги між суспільними інтересами та необхідністю дотримання прав власників.

Згідно із статтею 327 Цивільного кодексу України та частиною 3 статті 16 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", матеріальною основою місцевого самоврядування є рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, земля, природні ресурси, що є у комунальній власності територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах, а також об`єкти їхньої спільної власності, що перебувають в управлінні районних і обласних рад.

Статтею 7 Конституції України, в Україні визнається і гарантується місцеве самоврядування.

Відчуження об`єктів нерухомості з комунальної власності з порушенням вимог законодавства підриває матеріальну і фінансову основу місцевого самоврядування, що в свою чергу завдає шкоду інтересам держави.

З урахуванням того, що Харківська міська рада представляє інтереси громади міста Харкова, однак у даному випадку вона є відповідачем у справі і саме вона вчинила дії, які негативно впливають на інтереси громади, прокурор самостійно звернувся до суду з вказаним позовом.

Крім того, з огляду на висновки, викладені Європейським судом з прав людини у рішенні в справі "Трегубенко проти України" від 02.11.2004 року питання правомірності відчуження об`єктів нерухомості з комунальної власності становлять не тільки державний, а й суспільний інтерес.

Недотримання під час проведення зазначеної приватизації вимог чинного законодавства, принципів відкритості, максимальної ефективності та економії, унеможливило раціональне та ефективне використання комунального майна громади, що в свою чергу порушує матеріальні інтереси держави, а також безпосередньо порушує права та інтереси мешканців територіальної громади, утвердження і забезпечення яких є головним обов`язком держави відповідно до ст. 3 Конституції України.

З огляду на вищевикладене, враховуючи, що звернення прокурора до суду у даній справі спрямоване на дотримання встановлених Конституцією України принципів верховенства права та законності, а також задоволення суспільної потреби у дотриманні вимог чинного законодавства під час відчуження об`єктів нерухомості з комунальної власності, суд дійшов висновку про наявність у прокурора достатніх правових підстав для звернення до суду з позовом у захист інтересів держави.

Дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення прокурора та представників сторін, оцінивши надані ними докази, суд установив такі обставини.

Нежитлові приміщення в будівлі літ. А-2 (в тому числі нежитлові приміщення 1-го поверху № 23-:-32, 36, 37, 39-:-59, 61. 2-го поверху 88-:-97, 99-:-106 загальною площею 1106,6 кв.м.. розташовані в нежитловій будівлі літ. "А-2") за адресою: м.Харків, вул. Тарасівська, 6-А рішенням Харківської міської ради від 28.09.1992 року "Про комунальну власність м. Харкова" зараховано до комунальної власності.

На підставі вказаного рішення право комунальної власності на нежитлові приміщення 1-го поверху № 23-:-32, 36. 37. 39-:-59. 61. 2-го поверху 88-:-97, 99-:-106 загальною площею 1106,6 кв.м., розташованих в нежитловій будівлі літ. "А-2" за адресою: м. Харків, вул. Тарасівська, 6-А зареєстровано за територіальною громадою м. Харкова в особі Харківської міської ради.

25.05.1998 року між Фондом комунального майна Харківської міської ради (Орендодавець) та Харківським приватним навчально-виховним комплексом "Харківський колегіум" (Орендар, відповідач 3) укладено договір оренди нежитлових приміщень 1-го поверху №23-:-32, 36, 37, 39-:-59, 61, площею 629,1 кв.м. та 2-го поверху №88-:-97, 99-:-106, площею 477,5 кв.м, загальною площею 1106,6 кв.м нежитлової 2-во поверхової будівлі, яка належить до комунальної власності територіальної громади м. Харкова, що розташовані за адресою: м. Харків, вул. Тарасівська, 6-А, літ. "А-2" та додаткові угоди до нього (надалі - Договір оренди).

Відповідно до п. 5.6. Договору оренди Орендар, який належно виконує свої обов`язки, у разі продажу майна, що передане в оренду, має переважне право перед іншими особами на його викуп.

11.05.2017 року керівник Харківської приватної спеціалізованої школи I-III ступенів "Харківський колегіум" звернувся до Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради із заявою про надання дозволу на приватизацію вищезазначених приміщень.

Рішенням 18 сесії Харківської міської ради 7 скликання від 21.02.2018 року №1008/18 "Про відчуження об`єктів комунальної власності територіальної громади м. Харкова" нежитлові приміщення 1-го, 2-го в нежитловій будівлі м. Харкова, загальною площею 1106.6 кв.м. розташоване за адресою: м. Харків, вул. Тарасівська. 6-А, літ «А-2» підлягали приватизації шляхом викупу ХПСШ «Харківський колегіум» .

На виконання вказаного рішення Управлінням комунального майна та приватизації доручено суб`єкту оціночної діяльності ФО-П Прокоп`євій І.Б. проведення оцінки вартості об`єкта комунальної власності територіальної громади м. Харкова - нежитлових будівель за адресою: 1-го поверху № 23-:-32, 36, 37. 39-:-59, 61, 2-го поверху 88-:-97, 99-:-106 загальною площею 1106,6 кв.м.. розташованих в нежитловій будівлі літ. «А-2» за адресою: м. Харків, вул. Тарасівська. 6-А станом на 28.02.2018 року.

Вартість об`єкта приватизації станом на 28.02.2018 року без ПДВ складала 3 077 216,00 грн., що підтверджується звітом про незалежну оцінку нерухомого майна від 28.02.2018 року.

22.06.2018 року між Харківською приватною спеціалізованою школою I-III ступенів "Харківський колегіум" (покупець) та Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради (продавець) укладений договір №5590-В-С купівлі-продажу вищезазначених нежитлових приміщень.

Звертаючись із даним позовом до суду, прокурор зазначає, що Харківська міська рада незаконно обрала спосіб приватизації оспорюваного майна шляхом викупу орендарем спірних приміщень. Останній має право прийняти рішення про продаж нерухомого майна, що перебуває у власності територіальної громади, а уповноважений нею орган приватизації, а саме Управління комунального майна, має укласти відповідний договір купівлі-продажу, як правило, за результатами проведення аукціону або конкурсу (конкурсний продаж). У виключних випадках такий продаж може бути проведений шляхом викупу, а саме в даному випадку продаж шляхом викупу орендарем об`єктів, які вже перебувають у нього в оренді, якщо орендарем за згодою орендодавця за рахунок власних коштів здійснено поліпшення орендованого майна, яке неможливо відокремити від відповідного об`єкта без завдання йому шкоди, в розмірі не менш як 25 відсотків ринкової вартості майна, за яким воно було передано в оренду, визначеної суб`єктом оціночної діяльності - суб`єктом господарювання для цілей оренди майна.

Прокурор також зазначає, що орендарем до органу приватизації не подавались документи про невід`ємні поліпшення, здійснені за час його оренди, під час приватизації. Прокурор вважає, що обраний спосіб приватизації є незаконним, та суперечить інтересам держави та територіальної громади.

Надаючи правову кваліфікацію доказам, які надані сторонами, та викладеним обставинам з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог і заперечень проти них, суд виходить з наступного.

Відповідно до частини 2 статті19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 3 статті 24 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» визначено, що органи місцевого самоврядування та їх посадові особи діють лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією і законами України, та керуються у своїй діяльності Конституцією і законами України, актами Президента України, Кабінету Міністрів України. Органи місцевого самоврядування є відповідальними за свою діяльність перед територіальною громадою, державою, юридичними і фізичними особами у відповідності до статті 74 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» .

Відповідно до статті 10 Закону України "Про місцеве самоврядування України" (далі-Закон) сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами. Вказані органи діють за принципом розподілу повноважень у порядку і межах, визначених цим та іншими законами.

Статтею 1 Закону України "Про місцеве самоврядування України" встановлено, що право комунальної власності - право територіальної громади володіти, доцільно, економно, ефективно користуватися і розпоряджатися на свій розсуд і в своїх інтересах майном, що належить їй, як безпосередньо, так і через органи місцевого самоврядування.

Згідно зі статтею 25 Закону України "Про місцеве самоврядування України" сільські, селищні, міські ради правомочні розглядати і вирішувати питання, віднесені Конституцією України, цим та іншими законами до їх відання.

Відповідно до пункту 30 частини 1 статті 26 Закону України "Про місцеве самоврядування України" виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються такі питання: прийняття рішень щодо відчуження відповідно до закону комунального майна; затвердження місцевих програм приватизації, а також переліку об`єктів комунальної власності, які не підлягають приватизації; визначення доцільності, порядку та умов приватизації об`єктів права комунальної власності; вирішення питань про придбання в установленому законом порядку приватизованого майна, про включення до об`єктів комунальної власності майна, відчуженого у процесі приватизації, договір купівлі-продажу якого в установленому порядку розірвано або визнано недійсним, про надання у концесію об`єктів права комунальної власності, про створення, ліквідацію, реорганізацію та перепрофілювання підприємств, установ та організацій комунальної власності відповідної територіальної громади.

Статтею 29 Закону України "Про місцеве самоврядування України" визначено, що до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать: управління в межах, визначених радою, майном, що належить до комунальної власності відповідних територіальних громад; підготовка і внесення на розгляд ради пропозицій щодо порядку та умов відчуження комунального майна, проектів місцевих програм приватизації та переліку об`єктів комунальної власності, які не підлягають приватизації; організація виконання цих програм; підготовки і внесення на розгляд ради пропозицій щодо визначення сфер господарської діяльності та переліку об`єктів, які можуть надаватися у концесію; подання раді письмових звітів про хід та результати відчуження комунального майна.

Згідно зі статтею 59 Закону України "Про місцеве самоврядування України" рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень. Рішення ради приймається на її пленарному засіданні після обговорення більшістю депутатів від загального складу ради, крім випадків, передбачених цим законом.

Відповідно до статті 327 Цивільного кодексу України у комунальній власності є майно, у тому числі грошові кошти, яке належить територіальній громаді.

У відповідності до статті 60 Закону України "Про місцеве самоврядування України" територіальним громадам сіл, селищ, міст, районів у містах належить право комунальної власності на рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, землю, природні ресурси, підприємства, установи та організації, в тому числі банки, страхові товариства, а також пенсійні фонди, частку в майні підприємств, житловий фонд, нежитлові приміщення, заклади культури, освіти, спорту, охорони здоров`я, науки, соціального обслуговування та інше майно і майнові права, рухомі та нерухомі об`єкти, визначені відповідно до закону як об`єкти права комунальної власності, а також кошти, отримані від їх відчуження. Спадщина, визнана судом відумерлою, переходить у власність територіальної громади за місцем відкриття спадщини.

Органи місцевого самоврядування від імені та в інтересах територіальних громад відповідно до закону здійснюють правомочності щодо володіння, користування та розпорядження об`єктами права комунальної власності, в тому числі виконують усі майнові операції, можуть передавати об`єкти права комунальної власності у постійне або тимчасове користування юридичним та фізичним особам, здавати їх в оренду, продавати і купувати, використовувати як заставу, вирішувати питання їхнього відчуження, визначати в угодах та договорах умови використання та фінансування об`єктів, що приватизуються та передаються у користування і оренду.

Доцільність, порядок та умови відчуження об`єктів права комунальної власності визначаються відповідною радою. Доходи від відчуження об`єктів права комунальної власності зараховуються до відповідних місцевих бюджетів і спрямовуються на фінансування заходів, передбачених бюджетами розвитку.

Майнові операції, які здійснюються органами місцевого самоврядування з об`єктами права комунальної власності, не повинні ослаблювати економічних основ місцевого самоврядування, зменшувати обсяг та погіршувати умови надання послуг населенню.

Право комунальної власності територіальної громади захищається законом на рівних умовах з правами власності інших суб`єктів. Об`єкти права комунальної власності не можуть бути вилучені у територіальних громад і передані іншим суб`єктам права власності без згоди безпосередньо територіальної громади або відповідного рішення ради чи уповноваженого нею органу, за винятком випадків, передбачених законом.

Як убачається із матеріалів справи, оскаржуване рішення Харківської міської ради від 20.09.2017 року № 757/17 "Про відчуження об`єктів комунальної власності територіальної громади м. Харкова" прийнято на підставі Законів України "Про приватизацію державного майна", "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)", "Про особливості приватизації об`єктів незавершеного будівництва", статті 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", Програми приватизації та відчуження об`єктів комунальної власності територіальної громади м. Харкова на 2017-2022р.р., затвердженої рішенням 13 сесії Харківської міської ради 7 скликання від 21.06.2017 року № 691/17 та статті 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні".

Відповідно до пункту 1.1 Програми приватизації та відчуження об`єктів комунальної власності територіальної громади м. Харкова на 2017-2022 рр., затвердженої рішенням Ради від 21.06.2017 року № 691/17 (далі - Програма приватизації), її розроблено відповідно до Конституції України, Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України, Законів України "Про місцеве самоврядування в Україні", «Про приватизацію державного майна", «Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)" та інших законодавчих актів, що регулюють питання власності.

Метою приватизації є підвищення ефективності використання майна, створення конкурентного середовища, залучення інвестицій з метою забезпечення соціально-економічного розвитку міста, а також забезпечення надходження коштів від приватизації до міського бюджету (пункт 1.2 Програми приватизації).

Відповідно до пунктів 3.3, 3.4 Програми приватизації, приватизація об`єктів комунальної власності територіальної громади м. Харкова здійснюється способами, що визначаються законодавством України і цією Програмою. Викуп застосовується щодо об`єктів комунальної власності, якщо право покупця на викуп об`єкта передбачено законодавчими та нормативними актами, а також щодо тих, які не продано на аукціоні, за конкурсом.

Згідно з частиною 1 статті 5-1 Закону України "Про приватизацію державного майна", з метою раціонального та ефективного застосування способів приватизації об`єкти приватизації класифікуються за такими групами: група А - окреме індивідуально визначене майно, у тому числі разом із земельними ділянками державної власності, на яких таке майно розташовано. Окремим індивідуально визначеним майном вважається рухоме та нерухоме майно.

Частиною 2 статті 5-1 Закону України "Про приватизацію державного майна" встановлено, що об`єкти приватизації, що належать до груп А, Д і Ж, є об`єктами малої приватизації.

Згідно з частиною 2 статті 16-2 Закону України "Про приватизацію державного майна", викуп об`єктів малої приватизації здійснюється відповідно до Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)".

Відповідно до статті 3 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)" приватизація об`єктів малої приватизації здійснюється шляхом: викупу, продажу на аукціоні (в тому числі за методом зниження ціни, без оголошення ціни), продажу за конкурсом з відкритістю пропонування ціни за принципом аукціону.

З моменту прийняття рішення про приватизацію об`єктів, які перебувають у комунальній власності, органами приватизації здійснюється підготовка до їх приватизації відповідно до статті 8 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)", що полягає, зокрема, у встановлені ціни продажу об`єкта, що підлягає приватизації, зокрема, шляхом викупу з урахуванням результатів оцінки об`єкта, публікації інформації про об`єкти малої приватизації у відповідних інформаційних бюлетенях та місцевій пресі, а також вчинені інших дій, необхідних для підготовки об`єктів малої приватизації до продажу.

Викуп застосовується до об`єктів малої приватизації, які не продано на аукціоні, за конкурсом, а також у разі, якщо право покупця на викуп об`єкта передбачено законодавчими актами. Порядок викупу об`єкта встановлюється Фондом державного майна України (частини 1, 3 статті 11 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)".

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 18-2 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)", приватизація об`єктів групи А здійснюється з урахуванням таких особливостей: у разі прийняття рішення про приватизацію орендованого державного майна (будівлі, споруди, нежитлового приміщення) орендар одержує право на викуп такого майна, якщо орендарем за згодою орендодавця за рахунок власних коштів здійснено поліпшення орендованого майна, яке неможливо відокремити від відповідного об`єкта без завдання йому шкоди, в розмірі не менш як 25 відсотків ринкової вартості майна, за яким воно було передано в оренду, визначеної суб`єктом оціночної діяльності - суб`єктом господарювання для цілей оренди майна.

З наведеного слідує, що Харківська міська рада має право прийняти рішення про продаж об`єктів нерухомого майна, що перебувають у власності територіальної громади, а уповноважений нею орган приватизації - Управлінням комунального майна та приватизації Департаменту економіки Харківської міської ради, має право укласти відповідний договір купівлі-продажу.

При цьому, такий продаж має бути проведений шляхом аукціону або за конкурсом. У виключних випадках такий продаж може бути проведений шляхом викупу, а саме в даному випадку продаж шляхом викупу орендарем об`єкта, який перебуває у нього в оренді, якщо орендарем за згодою орендодавця за рахунок власних коштів здійснено поліпшення орендованого майна, яке неможливо відокремити від відповідного об`єкта без завдання йому шкоди, в розмірі не менш як 25 % ринкової вартості майна, за яким воно було передано в оренду, визначеної суб`єктом оціночної діяльності - суб`єктом господарювання для цілей оренди майна.

Аналогічний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 23.07.2020 року у даній справі.

Таким чином, для правильного вирішення даного спору необхідно встановити факт наявності або відсутності здійснення Орендарем за згодою Орендодавця поліпшень орендованого майна в розмірі не менш як 25 % ринкової вартості спірного майна.

Прокурор зазначає про відсутність здійснення Орендарем відповідних поліпшень, втім суд не може погодитись з такими висновками, виходячи з наступного.

Як свідчать матеріали справи, 07.09.2020 року до Харківського науково-дослідного інституту судових експертиз ім. Засл, проф. М.С.Бокаріуса МЮ України надійшло звернення від 04.09.2020 року № 21/2020 адвоката Ю.В. Мици, який надає правову допомогу Харківській приватній спеціалізованій школі І-ІІІ ступенів "Харківський колегіум" Харківської області про призначення судової будівельно- технічної експертизи, згідно з якого дослідженню підлягає нежитлова будівля літ. "А-2" по вул. Тарасівській, 6-А в м. Харкові.

На розв`язання судової будівельно-технічної експертизи були поставлені питання зокрема щодо факту виконання у спірних нежитлових приміщеннях поліпшень та їх вартості.

За результатами проведення вказаної експертизи судовим експертом були зроблені наступні висновки:

1. У нежитлових приміщеннях 1 поверху № 23-:-32, 36, 37, 39-:-59, 61, площею 629,1 кв.м та 2 поверху № 88-:-97, 99-:-106, площею 477,5 кв.м. загальною площею 1106,6 кв.м нежитлової будівлі літ. "А-2", яка належить до комунальної власності територіальної громади м. Харкова, що розташовані за адресою: м. Харків, вул. Тарасівська. 6-А. літ. "А-2", виконані поліпшення.

2. Поліпшення у нежитлових приміщеннях 1 поверху № 23-:-32, 36, 37, 39-:-59, 61 та 2 поверху № 88-:-97, 99-:-106 нежитлової будівлі літ. "А-2", яка належить до комунальної власності територіальної громади м. Харкова, що розташовані за адресою: м. Харків, вул. Тарасівська, 6-А, були здійснені після 1998 року.

3. Виконані будівельні роботи у нежитлових приміщеннях 1 поверху № 23-:-32, 36, 37, 39-:-59, 61, площею 629,1 кв.м та 2 поверху № 88-:-97, 99-:-106. площею 477,5 кв.м. загальною площею 1106,6 кв.м нежитлової 2-поверхової будівлі, яка належить до комунальної власності територіальної громади м. Харкова, що розташовані за адресою: м. Харків, вул. Тарасівська, 6-А, літ. "А-2" призвели до поліпшення техніко-економічних показників та вартості об`єкту. Здійсненні поліпшення не можуть бути відокремлені від нежитлових приміщень 1-го поверху № 23-:-32, 36, 37, 39-:-59, 61 та 2-го поверху № 88-:-97, 99-:-106 нежитлової будівлі літ. "А-2" без їх пошкоджень, втрати функціональних можливостей використання або знецінення.

4. Вартість поліпшень, які виконані у нежитлових приміщеннях І поверху № 23-:-32, 36, 37, 39-:-59, 61, площею 629.1 кв.м та 2 поверху № 88-:-97, 99-:-106, площею 477,5 кв.м. загальною площею 1106,6 кв.м нежитлової будівлі літ. "А-2", яка належить до комунальної власності територіальної громади м. Харкова, що розташовані за адресою: м. Харків, вул. Тарасівська. 6-А, і є такими, що не можуть бути відокремленими від вказаних приміщень, складає 2 362 756,54 грн. (два мільйони триста шістдесят дві тисячі сімсот п`ятдесят шість грн. 54 коп.).

Відповідно до ч.1 ст. 98 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) висновок експерта - це докладний опис проведених експертом досліджень, зроблені у результаті них висновки та обґрунтовані відповіді на питання, поставлені експертові, складений у порядку, визначеному законодавством.

У висновку експерта повинно бути зазначено: коли, де, ким (прізвище, ім`я, по батькові, освіта, спеціальність, а також, за наявності, свідоцтво про присвоєння кваліфікації судового експерта, стаж експертної роботи, науковий ступінь, вчене звання, посада експерта), на якій підставі була проведена експертиза, хто був присутній при проведенні експертизи, питання, що були поставлені експертові, які матеріали експерт використав. Інші вимоги до висновку експерта можуть бути встановлені законодавством (ч. 6 вказаної статті).

У висновку експерта має бути зазначено, що він попереджений (обізнаний) про відповідальність за завідомо неправдивий висновок, а у випадку призначення експертизи судом, також про відповідальність за відмову без поважних причин від виконання покладених на нього обов`язків (ч. 7 вказаної статті).

Дослідивши висновок судового експерта №15283 від 25.11.2020 року, суд доходить висновку про те, що експертне дослідження проведено кваліфікованим експертом з дотриманням приписів Закону України "Про судову експертизу" та ст. 98 ГПК України, висновки експертів належним чином мотивовані, обґрунтовані та узгоджуються з іншими матеріалами справи.

Враховуючи викладене, суд визнає доведеним факт того, що після 1998 року у спірних приміщеннях були здійсненні поліпшення вартістю 2 362 756,54 грн. (150% ринкової вартості спірного майна), які не можуть бути відокремленими від вказаних приміщень.

Оскільки Договір оренди укладено 25.05.1998 року, суд доходить висновку, що поліпшення вартістю 2 362 756,54 грн., які не можуть бути відокремленими від вказаних приміщень, були здійснені саме Орендарем (Харківською приватною спеціалізованою школою І-ІІІ ступенів "Харківський колегіум") за його власні кошти.

Суд також враховує, що матеріали справи не містять письмової згоди Орендодавця (Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки і комунального майна Харківської міської ради) на проведення вказаних поліпшень.

Проте матеріали справи містять докази того, що Орендодавець знав, про здійсненні Орендарем поліпшення та не заперечував проти їх проведення.

Так, відповідно до п. 3.1. Договору оренди вартість спірних приміщень станом на 03.06.2013 року становила 1 593 500,00 грн. Водночас вартість спірних приміщень під час їх купівлі-продажу Орендарем (22.06.2018 року) становила вже 3 692 659,20 грн. (різниця становить 2 099 159,20 грн.). При цьому передача цих приміщень продавцем (Орендодавцем) покупцю (Орендарю) здійснювалась за відповідним актом прийому-передачі (п. 4.2. Договору купівлі продажу №5590-В-С), а тому суд доходить висновку, що Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки і комунального майна Харківської міської ради було обізнано про здійсненні відповідачем 3 поліпшення та не заперечувало проти них.

Враховуючи викладене вище, у даному випаду Орендарем за згодою Орендодавця за рахунок власних коштів здійснено поліпшення спірного майна, яке неможливо відокремити від відповідного об`єкта без завдання йому шкоди, в розмірі не менш як 25 % ринкової вартості майна, за яким воно було передано в оренду, а тому продаж нежитлових приміщень 1 поверху № 23-:-32, 36, 37, 39-:-59, 61, площею 629,1 кв.м та 2 поверху № 88-:-97, 99-:-106, площею 477,5 кв.м. загальною площею 1106,6 кв.м нежитлової будівлі літ. "А-2", яка належить до комунальної власності територіальної громади м. Харкова, що розташовані за адресою: м. Харків, вул. Тарасівська. 6-А. літ. "А-2" міг бути проведений шляхом їх викупу Орендарем.

Окрім цього, у постанові Верховного Суду від 23.07.2020 року у даній справі (п.5.23. постанови) вказано, що висновки Європейського суду з прав людини потрібно застосовувати не безумовно, а з урахуванням фактичних обставин справи, оскільки цей суд рекомендував оцінювати дії не тільки органів держави-відповідача, але і самого скаржника, адже певні випадки порушень, на які особа посилається як на підставу для застосування положень статті 1 Першого протоколу до Конвенції, можуть бути пов`язані із протиправною поведінкою самого набувача майна, що суд повинен достеменно дослідити та встановити.

Відповідно до ст. 316 ГПК України вказівки, що містяться у постанові суду касаційної інстанції, є обов`язковими для суду першої та апеляційної інстанцій під час нового розгляду справи.

З метою виконання вказівок Верховного Суду, які викладені в постанові від 23.07.2020 року, суд здійснив оцінку дій відповідача 3 під час проведення приватизації спірних приміщень.

Суд установив, що укладаючи оспорюваний прокурором договір купівлі-продажу, Харківська приватна спеціалізована школа І-ІІІ ступенів "Харківський колегіум" не вчинила свідомої протиправної поведінки, адже мала усі підстави покладатися на компетентність Харківської міської ради здійснити саме таке відчуження майна, яке відповідач 3 раніше протягом багатьох років орендував. Істотною в розглядуваному аспекті є й та обставина, що в межах триваючого більше трьох років кримінального провадження № 42017221080000002 від 04.01.2017 року не була встановлена вина будь-яких посадових осіб Харківської приватної спеціалізованої школи І-ІІІ ступенів "Харківський колегіум" у відчуженні комунального майна територіальної громади міста Харкова.

Тому суд вважає, що вилучення у відповідача 3 спірного майна, вартість поліпшення якого становить 150% його ринкової вартості, буде однозначним порушенням вимог пропорційності, що призведе до порушення приписів статті 1 Першого протоколу до Конвенції, а також буде і однозначним виправленням помилки органу публічної влади за рахунок самого лише відповідача 3, що є неприпустимим з огляду на зміст принципу "належного урядування" як він викладений, зокрема, у рішенні ЄСПЛ у справі "Рисовський проти України".

Необхідність послідовного додержання у практиці судів принципу "належного урядування" підкреслюється і Верховним Судом, який у постанові від 29.10.2019 року по справі № 905/2236/18 виклав наступну правову позицію: "Самі по собі допущені органами публічної влади порушення при визначенні умов та порядку приватизації не можуть бути безумовною підставою для визнання приватизаційних договорів недійсними, повернення приватизованого майна державі в порушення права власності покупця, якщо вони не допущені внаслідок винної, протиправної поведінки самого покупця".

За таких обставин, суд відмовляє у задоволенні вимог про визнання незаконним та скасування п.79 додатку 1 до рішення 18 сесії Харківської міської ради 7 скликання «Про відчуження об`єктів комунальної власності територіальної громади м. Харкова» від 21.02.2018 року № 1008/18 та визнання незаконним та скасування наказу Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки і комунального майна Харківської міської ради від 22.06.2018 року №215 «Про оформлення договору купівлі - продажу» .

Щодо вимоги про визнання недійсним договору купівлі-продажу нежитлових будівель від 22.06.2018 року №5590-В-С, укладений між Управлінням комунального майна та приватизації Департаменту економіки і комунального майна Харківської міської ради та Харківською приватною спеціалізованою школою І-ІІІ ступенів «Харківський колегіум» Харківської області, посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Саутенко Н.В. і зареєстрований в реєстрі за №2043, скасувавши його державну реєстрацію, суд зазначає наступне.

Згідно з ст. 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

При цьому, вимогами п.1 ст. 215 Цивільного кодексу України визначено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 23 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)" право власності на державне майно підтверджується договором купівлі-продажу, який укладається між покупцем та уповноваженим представником відповідного органу приватизації, а також актом приймання-передачі зазначеного майна.

Договір купівлі-продажу державного майна підлягає нотаріальному посвідченню та у випадках, передбачених законом, державній реєстрації.

Договір включає: назву підприємства, його адресу; відомості про продавця та покупця; ціну продажу об`єкта на аукціоні, за конкурсом або розмір викупу; взаємні зобов`язання продавця і покупця; номери їх розрахункових рахунків; назви і адреси банківських установ; умови внесення платежів.

До договору включаються зобов`язання сторін, які були визначені умовами аукціону, конкурсу чи викупу, відповідальність та правові наслідки їх невиконання.

Договір купівлі-продажу є підставою для внесення коштів у банківську установу на обумовлений договором рахунок як оплату за придбаний об`єкт приватизації.

У даному випадку, сторони уклали договір купівлі-продажу при їх вільному волевиявленні та вчинили дії, які свідчать про прийняття їх до виконання, тобто дії сторін спрямовані на реальне настання правових наслідків, а їх внутрішня воля відповідала зовнішньому її прояву, тому посилання прокурора на те, що спірні правочини не відповідають ст. 203 ЦК України не підтверджені належними та допустимими доказами.

Стосовно посилання прокурора на ст. 228 ЦК України, як на підставу недійсності оскаржуваного договору, який суперечить інтересам держави та суспільства, суд зазначає наступне.

У п. 3.7. Постанови Вищого господарського суду України від 29.05.2013 № 11 "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними", роз`яснено, що необхідною умовою для визнання господарського договору недійсним як такого, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства (частина перша статті 207 ГК України), є наявність наміру хоча б у однієї з сторін щодо настання відповідних наслідків. Для прийняття рішення зі спору необхідно встановлювати, у чому конкретно полягала завідомо суперечна інтересам держави і суспільства мета укладення господарського договору, якою із сторін і в якій мірі виконано зобов`язання, а також наявність наміру у кожної із сторін. Наявність такого наміру у сторін (сторони) означає, що вони (вона), виходячи з обставин справи, усвідомлювали або повинні були усвідомлювати протиправність укладеного договору і суперечність його мети інтересам держави і суспільства та прагнули або свідомо допускали настання протиправних наслідків. Зазначене кореспондується з правовою позицією викладеною у п. 18 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 № 9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними", при кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін.

Натомість у даному разі прокурором не наведено жодного належного, достовірного та достатнього доказу стосовно наявності вище значених намірів у сторін оскаржуваних правочинів.

Враховуючи викладене, вимога про визнання недійсним договору від 22.06.2018 року №5590-В-С та похідна від неї вимога про зобов`язання відповідача 3 повернути територіальній громаді міста Харкова в особі Харківської міської ради спірних нежитлових приміщень задоволенню не підлягають.

Суд також враховує статус відповідача 3 як навчального закладу, покликаного здійснювати освітню діяльність дітей шкільного віку.

Відповідно до рішення Конституційного Суду України від 8 квітня 1999 року у справі № 1-1/99 державні інтереси закріплюються як нормами Конституції України, так і нормами інших правових актів. Інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону, гарантування державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб`єктів права власності та господарювання тощо.

Пріоритетними для правової держави завжди лишаються поняття гідність особистості, права людини, свобода. Тому основне завдання України, як цивілізованої держави, полягає в захисті соціальних інтересів, прав і свобод своїх громадян, що є основою правової свідомості особистості.

Права людини мають бути пріоритетними щодо суспільних та державних інтересів.

Дитинство унікальний період коли формуються риси характеру, основи моделі поведінки, ставлення до себе, до людей і до навколишнього світу.

З глобальної точки зору, права дитини стали домінантою в міжнародному діалозі, особливо після вступу в силу Конвенції про права дитини, яка була ухвалена членами Організації Обєднаних Націй у 1989 році. У нашій державі її було ратифіковано Постановою Верховної Ради України № 789 XII (78912) від 27 лютого 1991 р.

Головним завданням Конвенції є забезпечення дітей особливим піклуванням та допомогою, надання необхідного захисту і сприяння сім`ї, як основному осередку суспільства. Конвенцією визначено, що для повного та гармонійного розвитку дитина має зростати в сімейній атмосфері щастя, любові та порозуміння. Дитину слід повністю підготувати до самостійного життя в суспільстві, виховати гідною в дусі миролюбності, терпимості, свободи, рівності та солідарності.

За Законом України "Про охорону дитинства", який було прийнято в квітні 2001 р. згідно з Конвенцією, основними постулатами є такі: всі діти на території України незалежно від політичних і національних аспектів, від раси, кольору шкіри, статі, релігії, соціального походження, майнового стану, стану здоров`я або будь-яких інших важливих аспектів мають рівні права. До системи прав дитини належать такі права: рівноправність усіх дітей незалежно від умов перебування; набуття громадянства; піклування з боку сім`ї; свобода совісті та релігії; особисте та сімейне життя; рівноправність між батьками щодо виховання дитини; забезпечення належного рівня життя, необхідного для духовного, морального, фізичного, соціального розвитку. Реалізація прав дитини має забезпечуватись усією системою органів державної влади, органів місцевого самоврядування, адвокатури, прокуратури та інших правоохоронних органів.

А отже, задоволення вимог прокурора про зобов`язання відповідача 3 повернути територіальній громаді міста Харкова в особі Харківської міської ради спірні нежитлові приміщення (фактично виселення) призведе до порушення прав учнів даного навчального закладу на отримання освіти, право на отримання якої закріплено в Конституції України та Конвенції про права дитини, яка була ухвалена членами Організації Об`єднаних Націй у 1989 році.

Таким чином, підсумовуючи викладене та враховуючи принципи справедливості, добросовісності та розумності, суд доходить висновку про необґрунтованість позовних вимог, тому у задоволенні позовних вимог слід відмовити у повному обсязі.

З огляду на приписи ст.129 Господарського процесуального кодексу України та враховуючи висновки господарського суду про відмову у задоволенні позову, витрати зі сплати судового збору у даному разі покладаються на прокурора.

На підставі ст.ст. 6, 8, 19, 41, 124, 129 Конституції України, ст. 3, 15 Закону України "Про приватизацію державного майна", ст. 10, 25 Закону України "Про місцеве самоврядування України", ст.203, 215, 327, 345 Цивільного кодексу України, та керуючись ст.ст. 12, 13, 73, 74, 76-79, 91, 129, 232, 233, 236 - 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

У позові відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судові рішення у справі набирають законної сили, відповідно до ст.ст. 241, 284 Господарського процесуального кодексу України.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Східного апеляційного господарського суду в установленому законом порядку протягом двадцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 23.07.2021 року.

Суддя О.В. Смірнова