Постанова

від 21.07.2021 по справі 372/2189/19

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 372/2189/19 Головуючий у І інстанції Кравченко М.В.

Провадження № 22-ц/824/9214/2021 Головуючий у ІІ інстанції Таргоній Д.О.

ПОСТАНОВА

Іменем України

21 липня 2021 року Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

судді-доповідача Таргоній Д.О.,

суддів: Голуб С.А., Ігнатченко Н.В.,

за участі секретаря Тимошевської С.І. ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві цивільну справу за апеляційною скаргою заступника керівника Київської обласної прокуратури на рішення Обухівського районного суду Київської області від 18 лютого 2021 року у справі за позовом першого заступника прокурора Київської області в інтересах держави, в особі Київського обласного та по м. Києву управління лісового та мисливського господарства, державного підприємства Київське лісове господарство до Обухівської районної державної адміністрації Київської області, ОСОБА_1 , треті особи - ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання недійсним розпорядження, витребування земельної ділянки із чужого незаконного володіння,

УСТАНОВИВ:

у червні 2019 року перший заступник прокурора Київської області в інтересах держави в особі Київського обласного та по місту Києву управління лісового та мисливського господарства, Державного підприємства Київське лісове господарство звернувся до суду з позовом до Обухівської районної державної адміністрації Київської області, ОСОБА_1 , треті особи - ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання недійсним розпорядження, витребування земельної ділянки із чужого незаконного володіння.

В обґрунтування позовних вимог зазначив, що розпорядженням Обухівської районної державної адміністрації Київської області від 06.04.2012 року № 454 затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 1,4199 га у власність громадянину ОСОБА_2 для ведення особистого селянського господарства в адміністративних межах Обухівської міської ради. На підставі вказаного розпорядження ОСОБА_2 28.12.2012 року видано державний акт на право власності серії ЯЙ № 901188 на земельну ділянку площею 1,4199 га з кадастровим номером 3223110100:01:095:0109 в адміністративних межах Обухівської міської ради.

В подальшому ОСОБА_2 за договором купівлі-продажу від 15.01.2014 року № 344 відчужив вищевказану земельну ділянку на користь ОСОБА_3 , який, в свою чергу, дану земельну ділянку на підставі договору купівлі-продажу від 22.12.2015 року № 3613 відчужив на користь ОСОБА_1 .

Позивач зазначає, що вищевказане розпорядження Обухівської районної державної адміністрації прийнято поза межами компетенції, оскільки спірна земельна ділянка відносилась до земель державної власності лісогосподарського призначення та використовувались для ведення лісового господарства , у зв`язку з чим набуття права власності на вище вказану земельну ділянку ОСОБА_2 для ведення особистого селянського господарства відбулось із порушенням вимог земельного та лісового законодавства.

Про необхідність захисту прав та інтересів держави в судовому порядку прокурору стало відомо лише у 2018 році за результатами системного аналізу інформацій різних органів державної влади, установ та організацій, а саме Київського обласного та по м. Києву управління лісового та мисливського господарства, ДП Київське лісове господарство , ВО Укрдержліспроект , Головного управління Держгеокадастру у Київській області, що підтверджують незаконне відведення у власність земельної ділянки лісогосподарського призначення поза волею її власника.

Київське обласне та по місту Києву управління лісового та мисливського господарства та ДП Київське лісове господарство на захист порушених прав держави до суду не звертались, тому у прокурора виникло право на звернення до суду у зв`язку з бездіяльністю вказаних органів.

Рішенням Обухівського районного суду Київської області від 18 лютого 2021 року в задоволенні позову першого заступника прокурора Київської області, поданого в інтересах держави в особі Київського обласного та по м. Києву управління лісового та мисливського господарства, державного підприємства Київське лісове господарство - відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, заступник керівника Київської обласної прокуратури І. Грабець звернувся з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на невідповідність висновків суду встановленим по справі обставинам та неправильне застосування норм матеріального права, просить рішення скасувати та ухвалити нове, яким задовольнити позов у повному обсязі.

Зокрема, в доводах апеляційної скарги зазначає про те, що судом неправомірно застосовано до спірних правовідносин ч. 4 ст. 267 ЦК України, а саме наслідки спливу строку позовної давності.

Вважає безпідставними та немотивованими висновки суду першої інстанції про те, що ДП Київське лісове господарство та Київське обласне та по м. Києву управління лісового та мисливського господарства могли дізнатися про порушення права власності держави на землю з часу видачі державного акту на спірну земельну ділянку та подальшого її відчуження.

Зазначає про те, що єдиними доказами, які вказують на поінформованість позивачів у справі про наявність порушення їх прав та законних інтересів держави на спірну земельну ділянку являються листи ДП Київське лісове господарство від 01.06.2018 № 02-02/427 та Київського обласного та по м. Києву управління лісового та мисливського господарства від 30.05.2018 № 04-48/1278, надані на запити прокуратури, з яких вбачається, що спірна земельна ділянка відноситься до земель лісогосподарського призначення, використовується для ведення лісового господарства та будь-яких погоджень на її вилучення підприємство не надавало.

Проте, вказані обставини судом першої інстанції залишені поза увагою.

У відзиві на апеляційну скаргу представник відповідача ОСОБА_1 - Коваленко І.В. заперечує проти доводів скарги, посилаючись на їх безпідставність та необґрунтованість.

В судове засідання прокурор не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, про причини неявки суд не повідомляв.

Відповідач - Обухівська районна державна адміністрація свого представника для участі у справі не направила, надіславши на адресу апеляційного суду клопотання про розгляд справи за його відсутності у зв`язку із значним навантаженням у роботі виконувача обов`язків начальника юридичного відділу Обухівської РДА.

Треті особи ОСОБА_2 , ОСОБА_3 в судове засідання не з`явились, про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені.

У відповідності до положень частини 2 статті 372 ЦПК України, колегія суддів апеляційного суду вважала за можливе розглядати справу у відсутності осіб, що не з`явились, враховуючи їх належне повідомлення.

Представник відповідача ОСОБА_1 - адвокат Коваленко І.В. в судовому засіданні проти задоволення апеляційної скарги заперечувала, посилаючись на доводі, викладені нею у відзиві.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника відповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про залишення скарги без задоволення, виходячи з наступного.

Відповідно до частин 1, 2, 5 статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обгрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно вимог частини 1 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції перевіряє справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Так, судом першої інстанції встановлено, що розпорядженням Обухівської районної державної адміністрації від 06.04.2012 за № 454 затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 1,4199 га у власність ОСОБА_2 для ведення особистого селянського господарства в адміністративних межах Обухівської міської ради Київської області.

На підставі вищевказаного розпорядження громадянину ОСОБА_2 28.12.2012 року видано державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯЙ № 901188, на земельну ділянку площею 1,4199 га з кадастровим номером 3223110100:01:095:0109 в адміністративних межах Обухівської міської ради Київської області.

В подальшому, зазначений громадянин ОСОБА_2 відчужив право власності на вищевказану земельну ділянку на користь ОСОБА_3 , на підставі договору купівлі-продажу від 15.01.2014 року № 344.

В свою чергу на підставі договору купівлі-продажу від 22.12.2015 року № 3613, ОСОБА_3 відчужив вищевказану земельну ділянку на користь ОСОБА_1 .

Суд першої інстанції на підставі досліджених по справі доказів дійшов висновку про обґрунтованість заявленого позову, оскільки Обухівська районна державна адміністрація при наданні у власність ОСОБА_2 для ведення особистого селянського господарства земельної ділянки лісогосподарського призначення площею 1,4199 га в адміністративних межах Обухівського району Київської області вийшла за межі своїх повноважень, а отже її розпорядження від 06.04.2012 за № 454, яким вилучено спірну земельну ділянку з постійного користування ДП Київське лісове господарство (Обухівське лісництво, квартал 58, 1993, 2003 роки, та 2014 рік квартал 58,59) є незаконним.

В той же час, суд дійшов висновку про необхідність застосування строку позовної давності, про що відповідачем було подано відповідну заяву.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходів із того, що у вказаних правовідносинах строк позовної давності починається з часу, коли державний орган, в інтересах якого прокурор звернувся до суду, міг дізнатися про порушення свого права, тобто з моменту, коли спірна земельна ділянка вибула з державної власності (з моменту видачі Державних актів відповідачу ОСОБА_2 28 грудня 2012 року).

Колегія суддів апеляційного суду погоджується із висновком суду першої інстанції щодо пропуску позивачем строку позовної давності, однак вважає, що перебіг цього строку розпочався з дати прийняття Обухівською РДА оскаржуваного розпорядження.

За правилами статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України), а спеціальна позовна давність до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) - тривалістю в один рік (пункт 1 частини другої статті 258 ЦК України).

Відповідно до статті 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Початок перебігу позовної давності визначається статтею 261 ЦК України. Так, за загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (частина перша статті 261 ЦК України).

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 17.10.2018 року по справі № 362/44/17 зазначила , що якщо у передбачених законом випадках у разі порушення або загрози порушення інтересів державиз позовом до суду звертається прокурор від імені органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах , позовну давність слід обчислювати з дня, коли про порушення права або про особу, яка його порушила, довідався або міг довідатися орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах (близький за змістом висновок викладений також у постановах Верховного Суду України від 12 квітня 2017 року у справі № 6-1852цс16 і Великої Палати Верховного Суду від 22 травня 2018 року у справі № 369/6892/15-ц та від 22 травня 2018 року у справі № 469/1203/15-ц) .

У даній справі прокурор звертається в інтересах держави, в особі Київського обласного та по м. Києву управління лісового та мисливського господарства, державного підприємства Київське лісове господарство , зазначаючи про те, що позивачі, як суб`єкти владних повноважень, за наявності факту порушення інтересів держави, тривалий час не звертались до суду за їх захистом у зв`язку із відсутністю бюджетних коштів на оплату витрат для оплати судового збору, а на даний час ініціюють перед прокуратурою області питання захисту інтересів держави.

З огляду на вказане, позовну давність у даній справі слід обчислювати з дня, колипро порушення права або про особу, яка його порушила, довідалисяабо могли довідатися ДП Київське лісове господарство та Київське обласне та по м. Києву управління лісового та мисливського господарства.

В доводах апеляційної скарги прокурор зазначає, що єдиними доказами, які вказують на поінформованість позивачів у справі про наявність порушення їх прав та законних інтересів держави на спірну земельну ділянку являються листи ДП Київське лісове господарство від 01.06.2018 № 02-02/427 та Київського обласного та по м. Києву управління лісового та мисливського господарства від 30.05.2018 № 04-48/1278, надані на запити прокуратури.

Однак, такі доводи не можуть бути взяті до уваги судом апеляційної інстанції, оскільки спростовуються іншими, наявними в матеріалах справи доказами.

Так, з матеріалів справи вбачається, що Розпорядженням Обухівської районної державної адміністрації Київської області № 278 від 15 березня 2011 року ОСОБА_2 надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства в адмінстративних межах Обухівської міської ради Обухівського району Київської області. (том 1 а.с. 133)

Відповідно до статті 50 ЗУ Про землеустрій в редакції, на час виникнення спірних правовідносин, проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок складаються у разі надання, передачі, вилучення (викупу), відчуження земельних ділянок. Порядок складання проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до п. 9 Порядку складання проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок, затвердженого постановою КМУ № 677 від 26.05.2004 року (в редакції, на час виникнення спірних правовідносин), проект відведення земельної ділянки виконавець погоджує із землевласником або землекористувачем, органом земельних ресурсів, природоохоронним органом, санітарно-епідеміологічною службою, органом містобудування і архітектури та охорони культурної спадщини.

В матеріалах справи наявний Проект землеутрою щодо відведення земельних ділянок 5-ьом громадянам (в тому числі ОСОБА_2 ) у власність для ведення особистого селянського господарства в адміністративних межах Обухівської міської ради Обухівського району Київської області, який підготовлений ТОВ ПВМ ПРОЕКТ в 2011 р.

До Проекту додано Лист-довідкуДержавного підприємства Київське лісове господарство вих. № 70 від 31 березня 2011 р., якому ДП Київське лісове господарство повідомляє, що вказані на викопіюванні земельні ділянки, які відводяться у власність громадянам для ведення особистого господарства в адміністративних межах Обухівської міської ради Обухівського району Київської областіне відносяться до земель державного лісового фонду ДП Київський лісгосп , безпосередньо межують з землями державного лісового фонду Обухівського лісництва квартал 58 виділ 1,8,9. (том 1 а.с. 173) До Листа-довідки додано схему розташування земельних ділянок, що відводяться у власність громадянам.

Проект землеустроютакож містить Акт обстеження земельної ділянки площею 3, 6199 га , яка знаходиться в адміністративних межах Обухівської міської ради Обухівського району Київської області, підписаний комісійно, в тому числі директором ДСЛП Київлісозахист Опанасюком О.Г. (том 1 а.с. 175-177)

Центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра захисту довкілля та природних ресурсів, який реалізує державну політику у сфері лісового та мисливського господарства, є Державне агентство лісових ресурсів України (Держлісагентство).

Відповідно до Положення про Державне агентство лісових ресурсів України, затверджене постановою КМУ № 521 від 14.10.2014 року, останнє здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку територіальні органи .

Київське обласне та по м. Києву управління лісового та мисливського господарства входить до структури галузі, а ДП Київське лісове господарство напряму підпорядковується територіальному управлінню.

З огляду на вказане, наявний в матеріалах справи Лист -довідка Державного підприємства Київське лісове господарство вих. № 70 від 31 березня 2011 р. свідчить про обізнаність підприємства, а відповідно і територіального управління, про розробку проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність громадян для ведення особистого селянського господарства, в тому числі і щодо спірної земельної ділянки, яка відводилась у власність ОСОБА_2 .

Таким чином, колегія суддів апеляційного суду вважає, що про порушення права позивачів у зв`язку із вилученням земельної ділянки із постійного користування ДП Київське лісове господарство , останнім об`єктивно могло бути відомо з моменту прийняття розпорядження Обухівською районною державною адміністрацією Київської області від 06.04.2012 року № 454, яким було затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 1,4199 га у власність громадянину ОСОБА_2 для ведення особистого селянського господарства в адміністративних межах Обухівської міської ради.

Верховний Суд України у постанові від 03 лютого 2016 року у справі №6-75цс 15 зазначив, що можливість знати про порушення своїх прав випливає із загальних засад захисту цивільних прав та інтересів (статті 15, 16, 20 ЦК України), за якими особа, маючи право на захист, здійснює його на власний розсуд у передбачений законом спосіб, що створює в неї цю можливість знати про посягання на права.

Обов`язок доведення часу, з якого особі стало відомо про порушення її права, покладається на позивача.

ЄСПЛ, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (пункт 1 статті 32 Конвенції) у свої рішеннях надав тлумачення позовної давності, як законного права правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Термін позовної давності, що є звичайним явищем у національних законодавствах держав - учасників Конвенції, виконує кілька завдань, у тому числі забезпечує юридичну визначеність та остаточність, запобігаючи порушенню прав відповідачів, які можуть трапитись у разі прийняття судом рішення на підставі доказів, що стали неповними через сплив часу" (пункт 570 рішення ЄСПЛ від 20 вересня 2011 року у справі ВАТ "Нафтова компанія "Юкос" проти Росії"; пункт 51 рішення ЄСПЛ від 22 жовтня 1996 року у справі "Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства").

Позовна давність забезпечує юридичну визначеність правовідносин сторін та остаточність судових рішень, запобігаючи порушенню прав відповідача. Питання щодо поважності причин пропуску позовної давності, тобто наявності обставин, які з об`єктивних, незалежних від позивача, причин унеможливлювали або істотно утруднювали подання позову, вирішуються судом у кожному конкретному випадку з урахуванням наявних фактичних даних про такі обставини.

Суд застосовує позовну давність лише тоді, коли є підстави для задоволення позовних вимог, а тому перед застосуванням позовної давності належить з`ясувати та зазначити у судовому рішенні, чи було порушене право, за захистом якого позивач звернувся до суду. Якщо це право не було порушено, суд відмовляє у позові у зв`язку з його необґрунтованістю. У разі встановлення судом порушеного права, але позовна давність за такими вимогами сплила, про що заявила інша сторона, суд відмовляє у позові у зв`язку зі спливом позовної давності, як самостійної підстави, за відсутності визнаних судом поважних причин її пропуску, на які посилався позивач.

Держава зобов`язана забезпечити належне правове регулювання відносин і відповідальна за прийняті її органами незаконні правові акти, їх скасування не повинно ставити під сумнів стабільність цивільного обороту, підтримувати який покликані норми про позовну давність, а тому держава несе ризик спливу позовної давності на оскарження нею незаконних правових актів державних органів, якими порушено право власності чи інше речове право.

Дотримуючись зазначених вимог, суд першої інстанції у даній справі вірно встановив порушення права держави у зв`язку із незаконним вилученням земельної ділянки із користування ДП Київське лісове господарство , за захистом якого прокурор звернувся до суду в інтересах позивачів, однак, обґрунтовано відмовив у задоволенні позову у зв`язку зі спливом позовної давності як самостійної підстави, за відсутності визнаних судом поважних причин її пропуску, на які посилався позивач.

З огляду на викладене, апеляційний суд не убачає підстав для скасування рішення суду з мотивів, що викладені в апеляційній скарзі, оскільки висновки суду ґрунтуються на зібраних у справі доказах та відповідають вимогам закону.

Відповідно до статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 367, 374, 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу заступника керівника Київської обласної прокуратури залишити без задоволення.

Рішення Обухівського районного суду Київської області від 18 лютого 2021 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови виготовлений 27 липня 2021 року.

Суддя-доповідач Таргоній Д.О.

Судді: Голуб С.А.

Ігнатченко Н.В.