Постанова

від 27.07.2021 по справі 759/18343/18

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

=====================================================================

Справа № 759/18343/18 Головуючий у І інстанції Радзівіл А.Г.

Провадження №22-ц/824/7636 /2021 Головуючий у 2 інстанції Голуб С.А.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 липня 2021 року Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:

судді-доповідача Голуб С.А.,

суддів: Ігнатченко Н.В., Таргоній Д.О.,

розглянувши у в порядку спрощеного провадження без повідомлення учасників справи в приміщенні Київського апеляційного суду в м. Києві апеляційну скаргу ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 02 березня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: ОСОБА_3 про стягнення аліментів на дитину, яка продовжує навчання,

ВСТАНОВИВ:

У листопаді 2018 року позивач звернувся до суду першої інстанції з вказаним позовом, посилаючись на те, що 24 вересня 1999 року Рожнівською сільською радою Броварського району Київської області між сторонами зареєстровано шлюб. ІНФОРМАЦІЯ_1 у них народилася донька ОСОБА_3 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 від 07 жовтня 1999 року.

Однак сімейне життя у сторін не склалося і з 2012 року спільне проживання та ведення господарства було припинено, а 16 листопада 2015 року рішенням Броварського міськрайонного суду Київської області шлюб розірвано.

Починаючи з 2012 року донька постійно проживає з позивачем та перебуває на його повному утриманні, що підтверджується рішенням Броварського міськрайонного суду Київської області від 23 серпня 2016 року про позбавлення відповідачки батьківських прав.

Протягом всього часу позивач самостійно, власними силами, намагається матеріально забезпечити доньку, в той час як відповідач, всупереч вимогам закону ухиляється від виконання свого обов`язку щодо утримання дитини, матеріально їй не допомагає та не виконує жоден із тих обов`язків, які покладені на неї законом як на матір дитини.

На даний час донька досягла повноліття, однак продовжує навчання, що підтверджується договором про навчання № 139 від 08 серпня 2016 року, укладеним між ОСОБА_3 та Торговельно-економічним коледжем Київського національного торговельно-економічного університету. Дитина навчається на платній основі, чим унеможливлюється влаштування її на роботу і отримання самостійного заробітку. Згідно довідки, виданої ТЕК КНТУ №3760 від 24 травня 2017 року, ОСОБА_3 є студенткою денної форми навчання, стипендії не отримує та в гуртожитку не проживає. За таких обставин виникає необхідність орендувати житло.

На даний момент дочка орендує приміщення, проте вона потребує кращих умов для проживання та навчання, оскільки житло наймається зараз в смт. Коцюбинське, а навчається донька в місті Києві.

Все вищевикладене вказує на те, що дитина потребує матеріальної допомоги від батьків, однак одноособово в повній мірі надати таку допомогу позивач не має можливості, оскільки: дана сума складає більше 20000 грн. на місяць (придбання одягу, оплата за навчання, витрати на харчування, оренду житла та проїзд до місця навчання тощо).

Позивач зазначає, що у відповідача є можливість сплачувати аліменти на утримання доньки, оскільки вона має на праві власності кілька об`єктів нерухомого майна: земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 7422087404:65:022:0002, площа 0,25 га; житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 ; Ѕ частку садового будинку за адресою: АДРЕСА_2 .

На підставі викладеного у позові та з урахуванням уточнених позовних вимог, позивач просив суд першої інстанції стягнути з ОСОБА_2 на свою користь аліменти на повнолітню доньку, яка продовжує навчання - ОСОБА_3 у розмірі 14000 грн. щомісячно на період навчання, але не довше як до досягнення нею 23-річного віку.

Рішенням Броварського міськрайонного суду Київської області від 02 березня 2021 року позов задоволено частково.

Стягнуто із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 на утримання повнолітньої доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , аліменти в розмірі 1135 грн. щомісячно, починаючи з дня пред`явлення позову, тобто з 16 листопада 2018 року на час навчання у Торгівельно-економічному коледжі Київського національного торгівельно-економічного університету, тобто до 31 січня 2020 року, але не більше ніж до досягнення нею двадцяти трьох років.

Не погоджуючись з вказаним рішенням суду, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 подали апеляційні скарги.

ОСОБА_1 в доводах апеляційної скарги зазначає, що стягнутих судом аліментів буде недостатньо для нормального утримання дитини, яка продовжує навчання, оскільки сума в 1135 грн не покриватиме навіть розмір оплати за навчання.

Окрім того, судом першої інстанції не вірно визначено період стягнення аліментів та не враховано ту обставину, що донька з 31 липня 2020 року навчається у Київському національному торговельно-економічному університеті та має право на отримання аліментів до 2022 року.

На підставі викладеного в апеляційній скарзі, ОСОБА_1 просить суд апеляційної інстанції рішення суду першої інстанції скасувати в частині визначення розміру аліментів та ухвалити нове судове рішення, яким змінити розмір аліментів, стягнувши з ОСОБА_2 аліменти на повнолітню дитину, яка продовжує навчання у розмірі 10000 грн. щомісячно на період навчання, але не довше як до досягнення нею 23-річного віку.

ОСОБА_2 в доводах апеляційної скарги зазначає, що під час розгляду справи судом першої інстанції були взяті за основу лише доводи позивача у справі, при цьому заперечення та доводи відповідача у справі були залишені судом поза увагою.

Так, судом першої інстанції не враховано ту обставину, що аліменти на повнолітню дитину, яка продовжує навчання стягуються за умови. що батьки мають можливість надавати таку допомогу.

ОСОБА_2 зазначає, що вона працює флористом у ФОП ОСОБА_4 та отримує мінімальну заробітну плату, якої не вистачає на проживання, окрім того скаржниця зазначає, що доглядає за похилою матір`ю, тоді як у позивача значно краще фінансове становище. Таким чином, позивачем не було доведено ту обставину, що відповідач у справі має можливість сплачувати аліменти на повнолітню дитину, яка продовжує навчання.

Окрім того, ОСОБА_2 стверджує, що так як вона була позбавлена батьківських прав, тому перестала бути матір`ю ОСОБА_3 та мати обов`язки перед своїми повнолітніми дітьми.

На підставі викладеного в апеляційній скарзі, ОСОБА_2 просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове судове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

В порядку визначеному ст. 360 ЦПК України, відзиви на апеляційні скарги у письмовій формі на адресу суду апеляційної інстанції не надходили. Відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Згідно зі ст. 369 ЦПК України, апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Ухвалою Київського апеляційного суду від 13 квітня 2021 року було відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , в той час як ухвалою Київського апеляційного суду від 29 квітня 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 було залишено без руху для сплати судового збору.

Ухвалою Київського апеляційного суду від 06 липня 2021 року було відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_2 .

З урахуванням викладеного та тієї обставини, що рішення суду оскаржується обома сторонами у справі недоцільним було розглядати кожну апеляційну скаргу окремо, відповідно тривале не усунення ОСОБА_2 недоліків апеляційної скарги вплинуло на більш тривалий розгляд апеляційних скарг у даній справі.

Ухвалою Київського апеляційного суду від 26 липня 2021 року було призначено справу до судового розгляду в порядку спрощеного провадження без повідомлення (виклику) сторін у справі.

Вивчивши матеріали справи, доводи викладені в апеляційній скарзі, колегія суддів доходить висновку, що апеляційну скаргу ОСОБА_1 слід задовольнити частково, апеляційну скаргу ОСОБА_2 слід залишити без задоволення, з урахуванням наступного.

Судом першої інстанції встановлено, що 24 вересня 1999 року Рожнівською сільською радою Броварського району Київської області між сторонами був зареєстрований шлюб.

Сторони у справі мають спільну доньку - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 від 07 жовтня 1999 року.

16 листопада 2015 року рішенням Броварського міськрайонного суду Київської області шлюб між сторонами у справі було розірвано.

23 серпня 2016 року рішенням Броварського міськрайонного суду Київської області ОСОБА_2 позбавлено батьківських прав щодо її неповнолітньої доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

08 серпня 2016 року між Торгівельно-економічним коледжем Київського національного торгівельно-економічного університету в особі директора коледжу Олійником О.В. та ОСОБА_3 , за попередньою згодою ОСОБА_1 , укладений договір № 139 про навчання (підготовку).

Згідно пунктів 4.1, 4.2 вказаного договору розмір плати встановлюється виконавцем за весь термін надання освітньої послуги і може змінюватися, але не частіше одного разу на рік і не більше, ніж на офіційно визначений рівень інфляції за попередній календарний рік з обов`язковим інформуванням про це замовника. Загальна вартість освітньої послуги становить 32 200 (тридцять дві тисячі двісті) гривень.

Пунктом 4.3. договору № 139 про навчання (підготовку) передбачено, що замовник вносить плату в безготівковій формі поетапно, a саме: 1 курс (з 01.09.2016 по 31.08.2017) 3500 грн. - не пізніше 20 серпня 2016 року, 3500 грн. - не пізніше 01 грудня 2016 року; 2 курс (з 01.09.2017 по 31.08.2018) 4625 грн. - не пізніше 01 червня 2017 року, 4625 грн. - не пізніше 01 грудня 2017 року; 3 курс (з 01.09.2018 по 30.06.2019) 5175 грн. - не пізніше 01 червня 2018 року, 5175 грн. - не пізніше 01 грудня 2018 року; 4 курс (з 01.09.2019 по 31.01.2020) 5600 грн. - не пізніше 01 червня 2019 року.

Згідно додаткової угоди № 1 від 02 травня 2018 року до Договору про навчання (підготовку) № 139 від 08 серпня 2016 року, пункти 4.2 та 4.3 розділу 4 Плата за навчання освітньої послуги та порядок розрахунків Договору були змінені, викладені в наступній редакції: п. 4.2. Загальна вартість освітньої послуги становить 32 850 грн. п. 4.3. Замовник вносить плату в безготівковій формі поетапно, а саме: 3 курс (з 01.09.2018 по 31.08.2019) 5500 грн. - до 01 червня 2018 року; 5500 грн. - до 01 грудня 2018 року .

Згідно додаткової угоди № 2 від 29 травня 2019 року до Договору про навчання (підготовку) № 139 від 08 серпня 2016 року, пункти 4.2 та 4.3 розділу 4 Плата за навчання освітньої послуги та порядок розрахунків Договору були змінені, а саме викладені в наступній редакції: п.4.2. Загальна вартість освітньої послуги становить 33 250 гривень. п.4.3. Замовник вносить плату в безготівковій формі поетапно, а саме: 4 курс (з 01.09.2019 по 31.08.2020) 6 000 грн. - до 01 червня 2019 року .

В довідці № 3760 від 24 травня 2017 року зазначається, що ОСОБА_3 є студенткою групи ГО-12, 1 курсу, денного відділення, спеціальність 241 Готельно-ресторанна справа/Готельне обслуговування Торгівельно-економічного коледжу КНТЕУ. Термін навчання з 01 вересня 2016 року по 31 січня 2020 року. Гуртожитку не має.

01 липня 2017 року укладений договір оренди житлового приміщення між ОСОБА_3 та ОСОБА_5 про оренду орендарем й членами її сім'ї строком на 5 років квартиру за адресою: АДРЕСА_3 . За згодою сторін договором встановлюється плата за оренду квартири в розмірі 5000 грн. в місяць.

01 червня 2019 року укладений договір найму (оренди) житла між ОСОБА_6 та ОСОБА_3 , що знаходиться за адресою АДРЕСА_4 , строком на 1 рік 10 міс., з орендною платою 7000 грн. щомісяця.

12 червня 2019 року видана довідка ФОП ОСОБА_4 про розмір заробітної плати ОСОБА_2 , яка працює флористом, з грудня 2018 року по травень 2019 року щомісяця - 4500 грн.

Із інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон Відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта вбачається, що ОСОБА_2 є власником наступного нерухомого майна: земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 7422087404:65:022:0002, площа 0,25 га; житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 та Ѕ частка садового будинку за адресою: АДРЕСА_2 .

Задовольняючи позов частково суд першої інстанції виходив з того, що кожен із батьків зобов`язаний забезпечувати належний рівень матеріального забезпечення дитини, з урахуванням матеріального становища відповідача та можливості сплачувати аліменти на повнолітню дитину, що продовжує навчання, суд дійшов висновку, що стягнення аліментів у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму встановленого законодавцем, а саме у розмірі 1135 грн. буде достатнім для дитини, яка продовжує навчання.

Повно та всебічно дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції погоджується з такими висновками суду першої інстанції виходячи з такого.

Згідно з частиною другою статті 27 Конвенції Організації Об`єднаних Націй про права дитини від 20 листопада 1989 року батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Правовідносини щодо утримання батьками повнолітніх дочки, сина регулюються главою 16 СК України, яка, зокрема, передбачає обов`язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчання і у зв`язку з цим потребують матеріальної допомоги, у спосіб сплати аліментів (статті 199, 200, 201 СК України).

Статтею 199 СК України передбачено обов`язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчання. Якщо повнолітні дочка, син продовжують навчання і у зв`язку з цим потребують матеріальної допомоги, батьки зобов`язані утримувати їх до досягнення двадцяти трьох років за умови, що вони можуть надавати матеріальну допомогу; право на утримання припиняється у разі припинення навчання; право на звернення до суду з позовом про стягнення аліментів має той з батьків, з ким проживає дочка, син, а також самі дочка, син, які продовжують навчання.

Стягнення аліментів на утримання дитини, яка продовжує навчання є одним із способів захисту інтересів дитини, забезпечення одержання нею коштів, необхідних для її життєдіяльності, оскільки на період навчання вона не має самостійного заробітку та потребує матеріальної допомоги з боку батьків, які зобов`язані утримувати своїх повнолітніх дітей, що продовжують навчатися, до досягнення ними двадцяти трьох років.

Згідно зі ст. 200 СК України суд визначає розмір аліментів на повнолітніх дочку, сина у твердій грошовій сумі і (або) у частці від заробітку (доходу) платника аліментів з урахуванням обставин, зазначених у ст. 182 цього Кодексу. При визначенні розміру аліментів з одного з батьків суд бере до уваги можливість надання утримання другим з батьків, своїми дружиною, чоловіком та повнолітніми дочкою, сином.

Відповідно до ст. 182 СК України у редакції, чинній на час вирішення справи судами попередніх інстанцій, при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров`я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення.

Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.

Суд не обмежується розміром заробітку (доходу) платника аліментів у разі встановлення наявності у нього витрат, що перевищують його заробіток (дохід), і щодо яких таким платником аліментів не доведено джерело походження коштів для їх оплати.

Відповідно до пункту 20 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року № 3 Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів обов`язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчатися після досягнення повноліття (незалежно від форми навчання), виникає за обов`язкової сукупності таких юридичних фактів: 1) досягнення дочкою, сином віку, який перевищує 18, але є меншим 23 років; 2) продовження ними навчання; 3) потреба у зв`язку з цим у матеріальній допомозі; 4) наявність у батьків можливості надавати таку допомогу (батьки самі мають бути працездатними та мати такий заробіток, який дозволив би їм утримувати себе та свою повнолітню дитину).

Сімейним кодексом України передбачено принцип рівності прав та обов`язків батьків: брати участь у матеріальних витратах зобов`язані обоє з батьків, незалежно від того, з ким із них проживає дитина. При визначенні розміру аліментів з одного з батьків суд бере до уваги можливість надання утримання другим із батьків, своїми дружиною, чоловіком та повнолітніми дочкою, сином. При визначенні розміру аліментів мають бути враховані вартість навчання, вартість підручників, проїзду до навчального закладу, проживання за місцем його знаходження.

Також при визначенні розміру аліментів з одного з батьків суд бере до уваги можливість надання утримання другим із батьків, своїми дружиною, чоловіком та повнолітніми дочкою, сином.

Як вбачається з матеріалів справи, судом першої інстанції вірно встановлено всі обставини справи, надано належну правову оцінку наданим суду доказам, таким чином суд апеляційної інстанції не може ставити під сумнів висновки суду що визначеного ним розміру аліментів на повнолітню дитину, яка продовжує навчання, що підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Разом з тим, суд першої інстанції помилково визначив, що дитина, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , закінчує навчання 31 січня 2020 року, тоді як згідно договору про навчання у Київському національному торговельно-економічному університеті №ФРГТБ20-241-БДск-1.10/15 від 08 вересня 2020 року термін навчання становить до 01 липня 2021 року.

Таким чином, суд апеляційної інстанції вважає доцільним змінити оскаржуване рішення суду в частині визначення кінцевого терміну для стягнення з відповідача аліментів на дитину, яка продовжує навчання.

Щодо твердження ОСОБА_2 про те, що позбавлення її батьківських прав звільняє від обов`язку утримувати дитину, то суд апеляційної інстанції оцінює таке твердження критично, оскільки відповідно до положень ст. 166 СК України особа, позбавлена батьківських прав, не звільняється від обов`язку щодо утримання дитини.

Інші доводи апеляційних скарг не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи, а зводяться до незгоди скаржників з висновками суду стосовно встановлення обставин справи та стосуються переоцінки наданих суду першої інстанції доказів, що стосуються визначення розміру аліментів.

Відповідно до ст. 374 ЦПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Згідно зі ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленим; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинами справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частин.

Враховуючи наведене та доводи апеляційної скарги, колегія суддів доходить висновку, що апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково, а саме змінити кінцеву дату нарахування аліментів, тоді як апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Керуючись ст.ст. 367, 369, 374, 376 України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 02 березня 2021 року у даній справи змінити в частині визначення кінцевого строку стягнення аліментів на утримання повнолітньої доньки, яка продовжує навчання, зазначивши, що аліменти стягуються щомісячно на час навчання у Київському національному торгівельно-економічному університеті, тобто до 01 липня 2021 року, але не більше ніж до досягнення ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , двадцяти трьох років.

В іншій частині рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків встановлених ст. 389 ЦПК України.

Суддя-доповідач

Судді: