Рішення

від 22.07.2021 по справі 621/129/21

ЗМІЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

№621/129/21

Пр. 2/621/426/21

РІШЕННЯ

іменем України

22 липня 2021 року м. Зміїв

Зміївський районний суд Харківської області

головуючий - суддя Вельможна І.В.,

секретар судового засідання - Лацько А. В.,

позивач - ОСОБА_1 ,

представник позивача - адвокат Моргун Н.І.,

відповідач - ФГ Строгого О.Ф.,

представник відповідача - адвокат Браславська О.А.,

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження в залі суду справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Фермерського господарства Строгого Олександра Федоровича про стягнення суми за безпідставне користування земельною ділянкою,

в с т а н о в и в:

21.01.2021 ОСОБА_1 звернувся до суду із позовною заявою з наступними вимогами:

1) стягнути суму подвійної плати за користування земельною ділянкою за час прострочення (кадастровий номер 6321755600:02:002:0121) з Фермерського господарства ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 у розмірі 41 810 грн 21 к., інфляційне збільшення у сумі 632 грн 25 к., 3% річних у сумі 1398 грн 80 к.;

2) стягнути з Фермерського господарства ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 суму сплаченого судового збору у розмірі 908 грн 00 к.

В обґрунтування позову зазначено, що 03.01.2005 між ОСОБА_1 та фермерським господарством Строгого О.Ф. було укладено Договір оренди земельної ділянки, кадастровий номер 6321755600:02:002:0121. Договір було укладено строком на десять років та зареєстровано у Зміївському районному відділі Харківської регіональної філії державного підприємства Центр Державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельних ресурсах , про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 08.11.2007 року №040769100225, а відтак, відповідно до статей 125, 126 Земельного кодексу України, строк дії Договору був визначений до 08.11.2017.

ФГ ОСОБА_2 було запропоновано продовження даного договору оренди земельної ділянки, на що власником (орендодавець за договором) ділянки ОСОБА_3 було відмовлено та зазначено прохання не засіювати та повернути орендовану земельну ділянку. Акту прийому - передачі оформлено не було.

ФГ Строгого О.Ф. звернулось до суду із позовом про визнання договору оренди поновленим, рішенням Зміївського районного суду Харківської області від 14.06.2018 по справі №621/2485/17, у задоволенні позову відмовлено, вказане рішення набрало законної сили 18.07.2018.

Таким чином, в судовому порядку доведено та встановлено, що Договір оренди є припиненим. Відповідно до абз. 1 п. 17 Договору, після припинення дії Договору орендар повертає орендодавцеві земельну ділянку у стані, не гіршому порівняно з тим у якому він одержав її в оренду.

Але, незважаючи на закінчення строку дії договору, рішення суду про відмову у поновленні договору оренди, відповідач продовжив користуватися земельною ділянкою без правових на те підстав, на протязі 2018-2021 років.

Крім того, у листах відповідача до позивача, як орендодавця, неодноразово зазначалось про те, що ним обробляється земельна ділянка позивача та пропонувалось з`явитись для отримання орендної плати за користування ділянкою, у відомостях по наявність земельних ділянок до Податкової декларації платника податку четвертої групи, а отже - самим Відповідачем визнається обробка земельної ділянки, пряме її використання.

Сам факт участі ФГ Строгого О.Ф. у справі № 621/2485/17 свідчить про намір продовжити ним користування земельною ділянкою та набрання законної сили рішенням від 18.07.2018 свідчить про преюдиційність факту такого користування. Земельну ділянку відповідач не повернув.

Крім того, факт користування земельною ділянкою встановлено в ході досудового розслідування кримінального провадження № 12019220300000577 від 04.07.2019 за заявою ОСОБА_4 , а саме, відповідно до постанови про закриття кримінального провадження: в період 2018-2019 років ФГ ОСОБА_2 продовжувало використовувати земельні ділянки за цільовим призначенням - вирощування сільськогосподарських культур з кадастровими номерами 6321755600:02:002:0119, 6321755600:02:002:0120, 6321755600:02:002:0121, 6321755600:02:002:0122 та 6321755600:02:003:0629.

Позивачем направлявся лист з вимогою до відповідача добровільно здійснити оплату за користування земельною ділянкою з метою досудового врегулювання спору. У листі від 10.12.2020 вих. № 244/1, який надійшов 28.12.2020, відповідач вказує, що акт приймання-передачі не підписаний, що свідчить про те, що земельна ділянка не поверталась; визнає необхідність сплати, стверджує, що відсутня недобросовісна поведінка, що виключає сплату неустойки.

Виходячи з вищенаведеного ОСОБА_1 просив позов задовольнити.

Ухвалою судді Зміївського районного суду Харківської області від 26.01.2021 прийнято позовну заяву та відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням учасників справи, призначено справу до розгляду у відкритому судовому засіданні в залі суду на 12.02.2021.

12.02.2021 судове засідання відкладено у зв`язку з неявкою представника відповідача.

01.03.2021 відповідачем надано відзив на позовну заяву, відповідно до якого, він просить відмовити у задоволенні позову, виходячи з наступного. Між сторонами 03 січня 2005 року був укладений договір оренди земельної ділянки з кадастровим номером 6321755600:02:002:0121, який діяв до 08.11.2017. Після закінчення терміну дії договору між сторонами виник спір щодо поновлення строку дії договору оренди земельної ділянки, який був предметом судового розгляду в Зміївському районному суді Харківської області. Остаточне судове рішення у справі № 621/2485/17 було ухвалене Зміївським районним судом 14 .06.2018 , оскільки спір між сторонами був вирішений судом лише 14 червня 2018 року, це виключає недобросовісність ФГ ОСОБА_2 в неправомірному використанні земельної ділянки за період з 08.11.2017 по 14.07.2018.

Після ухвалення Зміївським районним судом Харківської області рішення, яким ФГ Строгого О.Ф. було відмовлено у задоволенні позовних вимог, ОСОБА_1 26.12.2018 уклав догові оренди цієї ж земельної ділянки з ТОВ Харківський завод Елеватормаш . Державна реєстрація права оренди зазначеної земельної ділянки ТОВ Харківський завод Елеватормаш відбулась 26.12.2018, а тому саме з цієї дати спірна земельна ділянка є переданою новому орендарю. Жодних претензій від ТОВ Харківський завод Елеватормаш до ФГ ОСОБА_2 щодо зазначеної земельної ділянки не надходило, а навпаки 20.03.2020 між ФГ ОСОБА_2 та ТОВ Харківський завод Елеватормаш був укладений договір міни правами користування земельними ділянками, за яким земельна ділянка з кадастровим номером 6321755600:02:002:0121 була передана новому орендарю - ТОВ Харківський завод Елеватормаш . З 20.03.2020 ФГ ОСОБА_2 земельною ділянкою з кадастровим номером 6321755600:02:002:0121 не користується, а тому відсутні підстави для застосування санкції, передбаченої статті 785 Цивільного кодексу України. А від так вимоги позивача в частині стягнення подвійної плати за користування земельною ділянкою з кадастровим номером 6321755600:02:002:0121 подані неналежним позивачем, та є незаконними та необґрунтованими. Земельна ділянка не була повернута орендодавцю після закінчення строку дії договору, оскільки ФГ Строгого О. Ф. користуючись своїми законними правами звернулось до суду з позовними вимогами про поновлення договорів оренди, що підтверджує відсутність умисного ухилення ФГ ОСОБА_2 від виконання свого обов`язку щодо повернення орендодавцю земельної ділянки, при цьому ФГ ОСОБА_2 ніколи не перешкоджало орендодавцю у доступі до належних земельних ділянок, а орендодавець уклавши договори оренди з новим орендарем допустив бездіяльність по відношенню до ФГ Строгого О.Ф. не попередивши відповідача про укладання договору оренди та не запропонувавши до укладання цього договору підписати акт приймання-передачі землі (а.с. 48-56).

10.03.2021 судове засідання відкладено за клопотанням представника відповідача.

Позивач скористався своїм процесуальним правом та 17.03.2021 надав відповідь на відзив в якому зазначено, що твердження Відповідача про надання зазначеного позову неналежним позивачем неналежного є повністю безпідставним, оскільки укладення договору оренди не позбавляє права власності та здійснення власником майна відповідних дій щодо його захисту та позивач як повноправний власник майна має необмежену законодавчу можливість реалізувати своє право на захист та подати даний позов. Крім того Договір оренди між Позивачем і Відповідачем закінчився у листопаді 2017, незважаючи на письмову відмову власника ділянки від поновлення договору оренди відповідач оскаржував дії власника ділянки з кадастровим номером 6321755600:02:002:0121, щодо продовження оренди, та остаточним рішенням у позові було відмовлено у червні 2018 року, що свідчить про достеменне користування земельною ділянкою як до цього моменту, так і відсутність дій Відповідача як орендаря щодо здійснення повернення її орендодавцю. Так, після вирішення спору щодо поновлення договору оренди у фермерського господарства була не тільки можливість, а й обов`язок повернути земельні ділянки власнику, проте півроку Відповідач ухилявся та не здійснював відповідні заходи щодо їх повернення (а.с 64-66, 68-70).

30.03.2021 та 21.04.2021 судове засідання відкладено за клопотанням представника відповідача.

20.05.2021 судове засідання відкладено у зв`язку з перебуванням судді в нарадчій кімнаті по кримінальному провадженню.

07.06.2021 судове засідання відкладено у зв`язку з перебування судді у відпустці.

08.07.2021 судове засідання відкладено за клопотанням представника відповідача.

22.07.2021 належним чином повідомлений відповідач та його представник в судове засідання не з`явилися, від представника відповідача адвоката Браславської О.А. надійшла заява про розгляд справи за її відсутності, проти задоволення позову заперечувала з підстав викладених у відзиві.

В судовому засіданні представник позивача адвокат Моргун Н.І. позовні вимоги підтримала в повному обсязі на задоволенні позову наполягала, зазначила, що відповідач незаконно використовував земельну ділянку належну позивачу та не сплачував орендну плату, у визначені строки земельну ділянку не повернув.

Суд, вислухавши думку представника позивача, дослідивши доводи позовної заяви, відзиву на позовну заяву та відповіді на відзив, письмові докази, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок наявних у справі доказів у їх сукупності, суд дійшов наступного:

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина 1 статті 16 Цивільного кодексу України).

Згідно з вимогами пунктів 1, 2, 3 ч. 1 статті 264 Цивільного процесуального кодексу України, під час ухвалення рішення суд вирішує, чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин.

Частиною 1 статті 2 Цивільного процесуального кодексу України передбачено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Частиною 1 ст. 13 ЦПК України передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ст. ст. 76-81 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом.

Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Судом встановлено, що 03.01.2005 між ОСОБА_1 та ФГ Строгого в особі директора Строгого О.Ф. укладено Договір оренди земельної ділянки, відповідно до якого орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку сільськогосподарського призначення, яка розташована на території с. Донець Комсомольської селищної ради, кадастровий номер 6321755600:02:002:0121, загальною площею 3,40 га, в тому числі 3,40 га ріллі, строком на десять років. Договір оренди земельної ділянки зареєстровано у Зміївському районному відділі Харківської регіональної філії державного підприємства Центр Державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельних ресурсах , про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 08.11.2007, №040769100225 (а.с. 9-14).

Згідно з копією Акту прийому - передачі земель від 03.01.2005 Орендодавець ОСОБА_1 передав земельну ділянку на території Комсомольської селищної ради, загальною площею 3,40 га, в тому числі 3,40 га ріллі, а ОСОБА_2 прийняв в оренду земельну ділянку згідно плану земельної ділянки (а.с. 7).

З копії листа ОСОБА_1 від 02.05.2018 адресованого ФГ Строгого О.Ф. вбачається, що ОСОБА_1 повідомив ФГ ОСОБА_2 про намір виділення земельної ділянки загальною площею 3, 3974 га, кадастровий номер 6321755600:02:002:0121, внатурі, встановлення меж та самостійного використання її для ведення сільського господарства, в зв`язку з чим вимагав не здійснювати будь - які дії щодо обробки, засівання та іншого, стосовно зазначеної земельної ділянки (а.с. 15).

Відповідно до копії листа ФГ Строгого О.Ф. від 20.09.2018 вих. № 313, останній, у зв`язку з тим, що між ОСОБА_1 та ОСОБА_5 укладено договір оренди земельної ділянки в 2005 році пропонував ОСОБА_1 звернутися до ФГ ОСОБА_6 для отримання орендної плати за 2018 рік (а.с. 16).

Відповідно до копії рішення Зміївського районного суду Харківської області від 14 червня 2018 року у задоволенні позову Фермерського господарства Строгого Олександра Федоровича до ОСОБА_1 про поновлення договору оренди землі та зобов`язання вчинити певні дії відмовлено. Рішення набрало законної сили - 18.07.2018 (а.с. 5-6).

Згідно з копією листа ОСОБА_1 від 02.10.2018 адресованого Голові ФГ ОСОБА_2 , ОСОБА_1 повідомляє, що жодних договірних відносин, які наділяли б ФГ ОСОБА_6 правом користування його земельною ділянкою не існує та ФГ ОСОБА_6 не має права використовувати у своїй господарській діяльності земельну ділянку належну ОСОБА_1 (а.с. 17).

З копії постанови про закриття кримінального провадження від 07.05.2020, вбачається, в період 2018-2019 років ФГ ОСОБА_2 продовжувало використовувати земельні ділянки за цільовим призначенням - вирощування сільськогосподарських культур на земельних ділянках з кадастровими номерами 6321755600:02:002:0119, 6321755600:02:002:0120, 6321755600:02:002:0121, 6321755600:02:002:0122 та 6321755600:02:003:0629 (а.с. 8).

З копії Договору міни правами користування земельними ділянками № 20/30-1 від 20.03.2020 вбачається, що ФГ Строгого в особі голови Строгого О.Ф. та ТОВ Харківський завод ЕлеваторМаш в особі директора Онищук В.О., для раціональної обробки земельних ділянок за кадастровими номерами 6321755600:02:002:0119 площа 3,3851 га; 6321755600:02:002:0120, площа 3, 3977 га; 6321755600:02:002:0121, площа 3, 3974 га, що знаходяться в оренді ТОВ Харківський завод ЕлеваторМаш згідно договорів оренди, що зареєстровані згідно діючого законодавства України, але знаходяться на полі, що обробляє ФГ ОСОБА_2 , та земельними ділянками, які є у користуванні ФГ ОСОБА_2 ; провели обмін земельних ділянок, що розташовані за межами населених пунктів на території Комсомольської селищної ради Зміївського району Харківської області, для використання їх за призначенням. Строк дії договору до 31.12.2020 (а.с. 53).

Відповідно до копії Інформації Державного земельного кадастру від 25.02.2021, земельна ділянка з кадастровим номером 6321755600:02:002:0121, цільове признання: 01.01 Для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, площею 3, 3974 га, яка належить на праві приватної власності ОСОБА_1 , з 26.12.2018 знаходиться в оренді ТОВ Харківський завод ЕлеваторМаш (а.с. 52).

Відповідно до копій Договору оренди земельної ділянки № 2 від 03.12.2018, Акту визначення меж земельної ділянки від 03.12.2018, Акту приймання - передачі земельної ділянки від 03.12.2018, Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права від 08.01.2019, індексний номер витягу 152003569 ОСОБА_1 передав ТОВ Харківський завод ЕлеваторМаш в строкове платне користування земельну ділянку з кадастровим номером 6321755600:02:002:0121. Строк дії договору п`ятнадцять років до 31.12.2033 (а.с. 91-94)

Відповідно до частини першої статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 ЦК України).

Частиною другою статті 792 Цивільного кодексу України передбачено, що відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом, зокрема Земельним кодексом України, Законом України Про оренду землі .

Згідно з частиною 4 статті 124 Земельного кодексу України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у власності громадян і юридичних осіб, здійснюється за договором оренди між власником земельної ділянки та орендарем.

Згідно зі статтею 2 Закону України Про оренду землі відносини, пов`язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

Відповідно до положень статті 1 Закону України Про оренду землі оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Згідно зі статтею 13 цього Закону договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Відповідно до статті 21 Закону України Про оренду землі орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди землі. Розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди. Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції, якщо інше не передбачено договором оренди.

Статтею 21 Закону України Про оренду землі передбачено, що орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди землі. Розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України). Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції, якщо інше не передбачено договором оренди.

Статтею 22 Закону України Про оренду землі визначено, що орендна плата справляється у грошовій формі. За згодою сторін розрахунки щодо орендної плати за землю можуть здійснюватися у натуральній формі. Розрахунок у натуральній формі має відповідати грошовому еквіваленту вартості товарів за ринковими цінами на дату внесення орендної плати.

Відповідно до статті 24 Закону України Про оренду землі орендодавець має право вимагати від орендаря своєчасного внесення орендної плати.

Відповідно до частини статті 31 Закону України Про оренду землі , договір оренди землі припиняється в разі закінчення строку, на який його було укладено.

Так, судом встановлено, що строк дії договору оренди спірної земельної ділянки, укладений між ОСОБА_1 та ФГ Строгого О.Ф., сплив 08.11.2017.

Правова природа плати за користування річчю (орендної плати) безпосередньо пов`язана із правомірним користуванням річчю протягом певного строку, і обов`язок здійснення такого платежу є істотною ознакою орендних правовідносин, що випливає зі змісту регулятивних норм статей 759 , 762 , 763 ЦК України . Із припиненням договірних (зобов`язальних) відносин за Договором у наймача (орендаря) виникає новий обов`язок - негайно повернути наймодавцеві річ.

Після спливу строку дії Договору невиконання чи неналежне виконання обов`язку з негайного повернення речі свідчить про неправомірне користування майном, яке було передане в найм (оренду). Тому права та обов`язки, що перебували у сфері регулятивних правовідносин, переходять у сферу охоронних правовідносин та охоплюються правовим регулюванням за частиною другою статті 785 ЦК України , яка регламентує наслідки невиконання майнового обов`язку щодо негайного повернення речі наймодавцеві.

За змістом статей 610 , 611 , 612 ЦК України невиконання зобов`язання у погоджений сторонами в договорі строк є порушенням зобов`язання, що зумовлює застосування до боржника наслідків, установлених договором або законом.

Цивільно-правова відповідальність - це покладення на правопорушника встановлених законом негативних правових наслідків, які полягають у позбавленні його певних прав або в заміні невиконання обов`язку новим, або у приєднанні до невиконаного обов`язку нового додаткового обов`язку, що узгоджується з нормами статті 610 ЦК України .

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки (пункт 3 частини першої статті 611 ЦК України ).

Законодавець у частині першій статті 614 ЦК України визначив, що особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання.

Невиконання наймачем передбаченого частиною першою статті 785 ЦК України обов`язку щодо негайного повернення наймодавцеві речі (у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі) у разі припинення договору є порушенням умов Договору, що породжує у наймодавця право на застосування до наймача відповідно до частини другої статті 785 ЦК України такої форми майнової відповідальності як неустойка у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.

Отже, відповідно до статті 614 ЦК України , для застосування наслідків, передбачених частиною другою статті 785 цього Кодексу , необхідна наявність вини (умислу або необережності) в особи, яка порушила зобов`язання.

Так, з сукупності досліджених судом доказів встановлено, що після закінчення строку дії договору оренди земельної ділянки - 08.11.2017, набрання рішенням про відмову у позові про поновлення договору оренди законної сили - 14.07.2018, відповідач не вчинив дії щодо її повернення ОСОБА_1 , і обставини справи свідчать про те, що орендар мав можливість передати майно - земельну ділянку, що була предметом оренди, але умисно цього обов`язку не виконав.

Сам факт звернення ФГ Строгого до суду з позовом про визнання договору оренди поновленим та ухвалення рішення від 14.06.2018 про відмову в задоволенні позову, не свідчить про правомірність користування відповідачем земельною ділянкою після спливу строку договору оренди.

У цьому висновку Суд звертається до правової позиції Верховного Суду України у постанові від 02.09.2014 у справі N 3-85гс14, а також Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у постановах від 11.04.2018 у справі № 914/4238/15, від 24.04.2018 у справі № 910/14032/17 та від 09.09.2019 у справі № 910/16362/18 (пункт 51), від якої Верховний Суд у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду не відступив при розгляді справи №910/20370/17 (пункт 24 постанови від 13.12.2019).

За приписами статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Відповідно до частини першої статті 546 ЦК України виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком, правом довірчої власності. Виконання зобов`язання (основного зобов`язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом (частина перша статті 548 ЦК України ).

Тобто неустойка згідно із частиною другої статті 785 ЦК України розглядається як законна неустойка і застосовується незалежно від погодження сторонами цієї форми відповідальності в договорі найму (оренди).

Водночас неустойка за частиною другою статті 785 ЦК України має спеціальний правовий режим, який обумовлений тим, що зобов`язання наймача (орендаря) з повернення об`єкта оренди є майновим і виникає після закінчення дії Договору. Наймодавець (орендодавець) у цьому випадку позбавлений можливості застосовувати щодо недобросовісного наймача інші ефективні засоби впливу задля виконання відповідного зобов`язання, окрім як використання права на стягнення неустойки в розмірі подвійної плати за користування орендованим майном.

Узагальнюючи наведені висновки стосовно наслідків припинення Договору у разі, якщо орендар не повертає майно після припинення строку дії Договору, зокрема у вигляді подальшого неправомірного користування майном, та права орендодавця застосувати передбачений законом спосіб захисту порушеного права - стягнення з орендаря неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення (частина друга статті 785 ЦК України .

Відповідно до частини другої статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За змістом цієї норми закону нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Саме такий висновок відповідає правовій позиції Верховного Суду України, викладений у постанові від 01 жовтня 2014 року у справі № 6-113цс14, з якою погодилась Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16 травня 2018 року у справі № 686/21962/15-ц, провадження № 14-16цс18.

Положення зазначеної норми права передбачають, що зобов`язання можуть виникати безпосередньо з договорів та інших правочинів, передбачених законом, а також з угод, які не передбачені законом, але йому не суперечать, а в окремих випадках встановлені актами цивільного законодавства цивільні права та обов`язки можуть виникати з рішення суду.

Стаття 625 ЦК України розміщена у розділі І Загальні положення про зобов`язання книги 5 ЦК України. Відтак, приписи розділу І книги 5 ЦК України поширюються як на договірні зобов`язання (підрозділ 1 розділу III книги 5 ЦК України), так і на недоговірні (деліктні) зобов`язання (підрозділ 2 розділу III книги 5 ЦК України), а тому її приписи поширюються на всі види грошових зобов`язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов`язань.

Зважаючи на встановлені судом обставини справи, оскільки відповідачем невиконано у встановлений договором строк свої зобов`язання щодо повернення земельної ділянки та факт її використання ОСОБА_2 , то відповідач зобов`язаний сплатити на користь позивача три проценти річних від простроченої суми та нараховані на неї інфляційні втрати.

Однак, суд не погоджується з доводами позивача про період за який підгягають стягненню відповідні нарахування.

Так, ОСОБА_1 у позові вказує та надає розрахунки сум, що підлягають стягненню з відповідача за період з 15.01.2018 по 15.01.2021.

Судом встановлено, що 20.03.2020 укладено договір міни між ФГ Строгого в особі голови Строгого О.Ф. та ТОВ Харківський завод ЕлеваторМаш в особі директора Онищук В.О., для раціональної обробки земельних ділянок за кадастровими номерами 6321755600:02:002:0119 площа 3,3851 га; 6321755600:02:002:0120, площа 3, 3977 га; 6321755600:02:002:0121, площа 3, 3974 га, що знаходяться в оренді ТОВ Харківський завод ЕлеваторМаш згідно договорів оренди, що зареєстровані згідно діючого законодавства України, але знаходяться на полі, що обробляє ФГ ОСОБА_2 , та земельними ділянками, які є у користуванні ФГ ОСОБА_2 ; провели обмін земельних ділянок, що розташовані за межами населених пунктів на території Комсомольської селищної ради Зміївського району Харківської області, для використання їх за призначенням. Строк дії договору до 31.12.2020 (а.с. 53).

Тобто, з часу укладення вказаного вище договору міни - 20.03.2020, відповідач передав право користування спірною земельною ділянкою ТОВ "Харківський завод ЕлеваторМаш", не використовував спірну земельну ділянку, а отже, вимоги позивача щодо стягнення суми подвійної орендної плати за безпідставне користування земельною ділянкою, 3% річних та інфляційного збільшення, підлягають стягненню з ФГ Строгого за період з 15.01.2018 по 20.03.2020.

У постанові Верховного Суду від 27.05.2019 по справі № 910/20107/17 викладений правовий висновок, відповідно до якого, суд має з`ясовувати обставини, пов`язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв`язку з порушенням грошового зобов`язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов`язання, та зазначеного позивачем максимального розміру заборгованості. Якщо з поданого позивачем розрахунку неможливо з`ясувати, як саме обчислено заявлену до стягнення суму, суд може зобов`язати позивача подати більш повний та детальний розрахунок. При цьому суд в будь-якому випадку не позбавлений права зобов`язати відповідача здійснити і подати суду контррозрахунок (зокрема, якщо відповідач посилається на неправильність розрахунку, здійсненого позивачем).

Беручи до уваги викладене, судом було здійснено власні розрахунки трьох відсотків річних та інфляційних втрат у визначених строках.

За розрахунками суду 3% річних за визначений позивачем період прострочення становлять 459 грн., 06 к. а інфляційні втрати складають за означений вище період складають 1054 грн. 56 к.

Підсумовуючи вищенаведене, суд дійшов висновку про порушення відповідачем ФГ Строгого О.Ф., строків повернення земельної ділянки, після закінчення строку дії оренди на виконання абз. 1 п. 17 Договору, та безпідставне користування ділянкою у період з 15.01.2018 по 20.03.2020 та дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог позивача.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Оскільки позовні вимоги задоволені частково, суд вважає за необхідне стягнути судовий збір з відповідача на користь позивача в розмірі 454 грн.

Керуючись ст. ст. 1, 13, 15, 21, 30 Закону України Про оренду землі , Законом України Про оцінку земель , Податковим кодексом України, ст.ст. 2, 12, 13, 19, 76-81, 89, 141, 206, 258-259, 263-265, 273, 352, 354, 355 ЦПК України, суд, -

в и р і ш и в :

Позовну заяву задовольнити частково.

Стягнути з Фермерського господарства ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 30414 (тридцять тисяч чотириста чотирнадцять) грн. 28 к., суми подвійної орендної плати за безпідставне користування земельною ділянкою, 459 (чотириста п`ятдесят девять) грн. 06 к., 3% річних, інфляційне збільшення у сумі 1054 (одна тисяча п`ятдесят чотири) грн. 56 к., а всього 31927 (тридцять одна тисяча дев`ятсот двадцять сім) грн. 09 к.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Стягнути з Фермерського господарства Строгого Олександра Федоровича на користь ОСОБА_1 , витрати по оплаті судового збору в розмірі 454 (чотириста п`ятдесят чотири) грн.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не буде подано.

Учасники справи мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Харківського апеляційного суду через Зміївський районний суд Харківської області протягом тридцяти днів з дня складання повного рішення суду.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст рішення складено 27.07.2021.

Позивач - ОСОБА_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 .

Відповідач - Фермерське господарство Строгого Олександра Федоровича, ЄДРПОУ 21229706, місце знаходження: 63433, Харківська область, Зміївський район, с. Геніївка, вул. Дружби, буд. 102.

Головуючий: