Ухвала

від 13.08.2021 по справі 621/129/21

ЗМІЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 621/129/21

Провадження № 2-др/621/5/21

Ухвала

Іменем України

13 серпня 2021 року м. Зміїв

Зміївський районний суд Харківської області у складі:

головуючого - судді Вельможної І.В.,

за участю секретаря - Лацько А.В.,

розглянувши за відсутності учасників справи у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Змієві в спрощеному порядку справу за заявою представника позивача - адвоката Моргун Наталії Ігорівни, яка діє в інтересах ОСОБА_1 , про ухвалення додаткового рішення у цивільній справі № 621/129/21 за позовною заявою ОСОБА_1 до Фермерського господарства Строгого Олександра Федоровича про стягнення суми за безпідставне користування земельною ділянкою ,

в с т а н о в и в:

21.01.2021 ОСОБА_1 звернувся до суду із позовною заявою з наступними вимогами:

1) стягнути суму подвійної плати за користування земельною ділянкою за час прострочення (кадастровий номер 6321755600:02:002:0121) з Фермерського господарства ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 у розмірі 41 810 грн 21 к., інфляційне збільшення у сумі 632 грн 25 к., 3% річних у сумі 1398 грн 80 к.;

2) стягнути з Фермерського господарства ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 суму сплаченого судового збору у розмірі 908 грн 00 к.

Рішенням Зміївського районного суду Харківської області від 22.07.2021 позовну заяву задоволено частково, а саме стягнуто з Фермерського господарства ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 30414 (тридцять тисяч чотириста чотирнадцять) грн. 28 к., суми подвійної орендної плати за безпідставне користування земельною ділянкою, 459 (чотириста п`ятдесят девять) грн. 06 к., 3% річних, інфляційне збільшення у сумі 1054 (одна тисяча п`ятдесят чотири) грн. 56 к., а всього 31927 (тридцять одна тисяча дев`ятсот двадцять сім) грн. 09 к.; в іншій частині позовних вимог відмовлено. Стягнуто з Фермерського господарства Строгого Олександра Федоровича на користь ОСОБА_1 , витрати по оплаті судового збору в розмірі 454 (чотириста п`ятдесят чотири) грн. Повний текст рішення складено 27.07.2021

03.08.2021 представник позивача ОСОБА_1 адвокат Моргун Н.І. подала до суду заяву про ухвалення додаткового рішення по справі 621/129/21 щодо стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 3 000 грн.

На обґрунтування заяви представник позивача адвокат Моргун Н.І. зазначила, що рішенням суду від 22.07.2021 позовну заяву задоволено частково (повний текст складено 27.07.2021, оприлюднено 29.07.2021). На судовому засіданні представником позивача було зроблено заяву про розподіл судових витрат. Для ведення судових справ та участі в судових засіданнях позивачу потрібна була професійна правова допомога, отже, він уклав Договір про надання правничої допомоги з адвокатами. Адвокат Моргун Н.І. зазначає, що рішенням було зроблено неповний розподіл судових витрат. Заяву про розподіл судових витрат, копію договору про надання правової допомоги, акт наданих послуг, які обґрунтовують право позивача та можливість стягнення цих коштів з відповідача згідно до вимог законодавства, подавалися представником позивача.

Враховуючи вищевикладене, представник позивача адвокат Моргун Н.І. просить ухвалити по справі додаткове рішення, яким стягнути з відповідача 3 000 грн. на професійну правничу допомогу.

09.08.2021 представник відповідача ФГ ОСОБА_2 адвокат Браславська О.А. надала до суду заперечення проти заяви про ухвалення додаткового рішення, в якій зазначила, що заява про ухвалення додаткового рішення по справі 621/129/21 щодо стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу з додатками не надходила і не була надіслана заявником відповідачу та його представнику. Крім того, в першій заяві по суті, позивач ОСОБА_1 повідомив суд, що попередній (орієнтовний) розрахунок судових витрат, які він поніс та які очікує понести становить суму сплаченого судового збору. Про витрати на правову допомогу в першій заяві по суті заявлено не було. Не було заявлено таких вимог і у відповіді на відзив, який був підписаний адвокатом Моргун Н.І. (а.с. 125).

Учасники справи в судове засідання не з`явились, про дату, час та місце проведення судового засідання повідомлялись своєчасно та належним чином.

Представник відповідача адвокат Браславська О.А. в запереченнях проти заяви про ухвалення додаткового рішення просила розгляд справи здійснювати за її відсутності.

Відповідно до частини 4 статті 270 Цивільного процесуального кодексу України у разі необхідності суд може викликати сторони або інших учасників справи в судове засідання. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.

Відповідно до частини 2 статті 247 Цивільного процесуального кодексу України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, дослідивши матеріали справи і оцінивши наявні в справі письмові докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні, дійшов до наступного:

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 270 Цивільного процесуального кодексу України, суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

Відповідно до частини 8 статті 141 Цивільного процесуального кодексу України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Відповідно до статті 246 Цивільного процесуального кодексу України якщо сторона з поважних причин не може подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат до закінчення судових дебатів у справі, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог. Для вирішення питання про судові витрати суд призначає судове засідання, яке проводиться не пізніше двадцяти днів з дня ухвалення рішення по суті позовних вимог. У випадку, визначеному частиною другою цієї статті, суд ухвалює додаткове рішення в порядку, передбаченому статтею 270 цього Кодексу.

Відповідно до статті 133 Цивільного процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать зокрема витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до статті 137 Цивільного процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Порядок розподілу судових витрат між сторонами визначений статтею 141 Цивільного процесуального кодексу України, у відповідності до частин 1, 2 якої, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Встановлено, що рішенням суду від 22.07.2021 позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково.

Відповідно до частини 3 статті 137 Цивільного процесуального кодексу України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Пунктом 4 частини 1 статті 1 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність визначено, що договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

За змістом статті 26 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.

Відповідно до частини 1, 3 статті 27 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність договір про надання правової допомоги укладається в письмовій формі та до договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права.

Договір про надання правової допомоги за своєю правовою природою є договором про надання послуг, який в свою чергу, врегульовано Главою 63 Цивільного кодексу України. Зокрема, стаття 903 Цивільного кодексу України передбачає, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором. Стаття 632 Цивільного кодексу України регулює поняття ціни договору; за приписами вказаної статті ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін, зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом, а якщо ціна у договорі не встановлена і не може бути визначена виходячи з його умов, вона визначається виходячи із звичайних цін, що склалися на аналогічні товари, роботи або послуги на момент укладення договору.

У пункті 3.2 Рішення Конституційного Суду України від 30.09.2009, справа № 1-23/2009, щодо офіційного тлумачення положень статті 59 Конституції України (справа про право на правову допомогу), визначено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах, захист від обвинувачення тощо.

Таким чином, системний аналіз наведених вище норм законодавства дозволяє зробити наступні висновки: 1) договір про надання правової допомоги є підставою для надання адвокатських послуг та, зазвичай, укладається в письмовій формі (виключення щодо останнього наведені в частині 2 статті 27 Закону України Про адвокатуру і адвокатську діяльність ); 2) за своєю правовою природою договір про надання правової допомоги є договором про надання послуг, крім цього, на такий договір поширюються загальні норми та принципи договірного права, включаючи, але не обмежуючись главою 52 Цивільного кодексу України; 3) як будь-який договір про надання послуг, договір про надання правової допомоги може бути оплатним або безоплатним. Ціна в договорі про надання правової допомоги встановлюється сторонами шляхом зазначення розміру та порядку обчислення адвокатського гонорару; 4) адвокатський гонорар може існувати в двох формах - фіксований розмір та погодинна оплата. Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки, підставою для виплату гонорару, який зазначено як погодинну оплату, є кількість годин помножена на вартість такої години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв; 5) адвокатський гонорар (ціна договору про надання правової допомоги) зазначається сторонами як одна із умов договору при його укладенні. Вказане передбачено як приписами цивільного права, так і Законом України Про адвокатуру та адвокатську діяльність ; 6) Відсутність в договорі про надання правової допомоги розміру та/або порядку обчислення адвокатського гонорару (як погодинної оплати або фіксованого розміру) не дає як суду, так і іншій стороні спору, можливості пересвідчитись у дійсній домовленості сторін щодо розміру адвокатського гонорару.

Згідно зі статтею 30 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність , гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення представництва на надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок його обчислення, зміни та умови повернення визначаються у договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховується складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Тобто, розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися у ці правовідносини.

Визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, слід виходити з встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону України Про адвокатуру і адвокатську діяльність .

Такий правовий висновок було зроблено Верховним Судом в постанові від 06.03.2019 року у справі № 922/1163/18.

Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).

Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Зазначена правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16, постанові Верховного Суду від 15 квітня 2020 року у справі №199/3939/18-ц та у постанові від 09.06.2020 року у справі № 466/9758/16-ц, у постанові Верховного Суду від 30 вересня 2020 року у справі № 379/1418/18.

Згідно частини 4 статті 263 Цивільного процесуального кодексу України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Представник відповідача, адвокат Моргун Н.І. на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу та їх відшкодування разом з заявою про ухвалення додаткового рішення у справі, надала: копію заяви про розподіл витрат на правничу допомогу адвоката (з детальним описом наданих послуг) від січня 2021 року (без зазначення дати), копію Договору про надання правничої допомоги від 15 січня 2021 року укладеного між ОСОБА_1 та адвокатським бюро Святослава Халабурдіна в особі директора Халабурдіна Святослава Володимировича, копію акту наданих послуг до договору про надання правничої допомоги від 15 січня 2021 (а.с. 117-119, 120).

Відповідно до пунктом 3.1 Договору про надання правничої допомоги від 15 січня 2021 року, за надання правової допомоги за Договором клієнт сплачує бюро винагороду (гонорар) в розмірі 3 000 грн. Якщо клієнт бажатиме залучити бюро до участі у судових засіданнях від його імені, сторони можуть збільшити вищезазначений розмір гонорару шляхом укладення додаткової угоди до Договору. При цьому загальний розмір гонорару за Договором не може перевищувати 10 000 грн.

Згідно з пунктом 3.2 Договору про надання правничої допомоги від 15 січня 2021 року, оплата проводиться протягом строку дії Договору у безготівковій формі на банківський рахунок бюро.

Статтею 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини зазначено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини (про що, зокрема, відзначено у пункті 95 рішення у справі Баришевський проти України від 26.02.2015, пункті 34-36 рішення у справі Гімайдуліна і інших проти України від 10.12.2009, пункті 80 рішення у справі Двойних проти України від 12.10.2006, пункті 88 рішення у справі Меріт проти України від 30.03.2004) заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року Лавентс проти Латвії зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Згідно правової позиції, викладеної в постанові Великої палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Також, суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.

Представником відповідача подано копію заяви про розподіл витрат на правничу допомогу адвоката (з детальним описом наданих послуг) від січня 2021 року (без зазначення дати) та копію акту наданих послуг до договору про надання правничої допомоги від 15 січня 2021 року, відповідно до яких загальна вартість професійної правничої допомоги складає 3 000 грн. (а.с. 115-116, 120).

Так, відповідно до частини 1 статті 134 Цивільного процесуального кодексу України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести в зв`язку із розглядом справи. У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору.

Відповідно до частини 2 статті 174 Цивільного процесуального кодексу України, заявами по суті справи є: позовна заяв; відзив на позовну заяву; відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 11.12.2019 року у справі № 904/4494/18, суд дійшов висновку, що невиконання стороною у справі свого обов`язку щодо повідомлення суду у першій заяві по суті спору попереднього (орієнтовного) розрахунку суми судових витрат, які він поніс і які очікує понести в зв`язку із розглядом справи, є підставою для відмови у задоволенні вимог такої сторони про відшкодування витрат.

Тобто, відповідач мав надати до суду разом з першою заявою по суті спору (позовна заява) попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вони понесли і які очікують понести в зв`язку із розглядом справи, у строки визначені законом.

Однак, з матеріалів справи вбачається, що в порушення вимог частини 2 статті 174 Цивільного процесуального кодексу України ні представником позивача, а ні самим позивачем в позовній заяві або у відповіді на відзив не повідомлено суд по суті спору попереднього (орієнтовного) розрахунку суми судових витрат, які він поніс і які очікує понести в зв`язку із розглядом справи.

Крім того, в позовній заяві, яка подана до суду 21.01.2021 та підписана ОСОБА_1 19.01.2021, останній зазначив: Попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи: сума судового збору - 908, 00 грн.

Представник позивача адвокат Могун Н.І., зазначає, що заяву про розподіл судових витрат, копію договору про надання правової допомоги, акт наданих послуг, які обґрунтовують право позивача та можливість стягнення цих коштів з відповідача згідно до вимог законодавства, подавалися представником позивача. Однак в матеріалах справи така заява відсутня та за час розгляду позову ОСОБА_1 до Фермерського господарства Строгого Олександра Федоровича про стягнення суми за безпідставне користування земельною ділянкою, до суду не надходила.

Копія заяви про розподіл витрат на правничу допомогу адвоката (з детальним описом наданих послуг) від січня 2021 року (без зазначення дати) вперше надійшла до суду в якості додатку до заяви представника позивача адвоката Моргун Н.І. про ухвалення додаткового рішення по справі № 621/129/21 від 03.08.2021 (а.с. 115-116).

Як зазначила Велика Палата Верховного Суду у постанові від 27 червня 2018 року по справі № 826/1216/16, склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).

Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

На підтвердження цих обставин суду, крім договору про надання правничої допомоги, також повинні бути надані документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордеру, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки тощо).

До складу витрат включаються лише фактично сплачені стороною витрати, та їх сплата повинна бути підтверджена відповідними фінансовими документами.

Верховний Суд у своїй постанові від 03 травня 2018 року в справі №372/1010/16-ц дійшов висновку, що якщо стороною буде документально доведено, що нею понесені витрати на правову допомогу, а саме, надано договір на правову допомогу, акт приймання-передачі наданих послуг, платіжні документи про оплату таких послуг, розрахунок таких витрат, то у суду відсутні підстави для відмови у стягненні таких витрат.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем та його представником не надано платіжного документу з підтвердженням фактичної сплати вказаної суми (3 000 грн.) за надання правничої допомоги.

Також суд зазначає, що копія заяви про розподіл витрат на правничу допомогу адвоката (з детальним описом наданих послуг) від січня 2021 року (без зазначення дати) та копію акту наданих послуг до договору про надання правничої допомоги від 15 січня 2021 року, відповідно до яких загальна вартість професійної правничої допомоги складає 3 000 грн., не може вважатися детальним описом наданих послуг адвокатом, оскільки не містить детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат часу по кожному із видів робіт, необхідних для надання правничої допомоги, подання якого є необхідною умовою для стягнення витрат на професійну правничу допомогу.

Крім того, неподання стороною, на користь якої ухвалено судове рішення, розрахунку (детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат часу по кожному із виду робіт, необхідних для надання правничої допомоги) позбавляє іншу сторону можливості спростовувати ймовірну неспівмірність витрат на професійну правничу допомогу.

Зазначена правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 09 жовтня 2020 року у справі № 509/5043/17 (провадження № 61-5662св20).

Відповідно до частини першої статті 81 Цивільного процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Однак, представник позивача належних та допустимих доказів на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу не надано, крім того, свого обов`язку щодо повідомлення суду у заяві по суті спору попереднього (орієнтовного) розрахунку суми судових витрат, які він поніс і які очікує понести в зв`язку із розглядом справи не виконано, а тому суд дійшов висновку, що вимога про стягнення витрат на правничу допомогу задоволенню не підлягає.

Керуючись статтями 133, 137, 141, 142, 246, 258, 259, 264, 265, 268, 270, 354, 355 Цивільного процесуального кодексу України, суд -

у х в а л и в:

У задоволенні заяви представника позивача - адвоката Моргун Наталії Ігорівни, яка діє в інтересах ОСОБА_1 , про ухвалення додаткового рішення у цивільній справі № 621/129/21 - відмовити.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного суду в п`ятнадцятиденний строк з дня її проголошення через Зміївський районний суд Харківської області.

Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Головуючий: