Рішення

від 20.07.2021 по справі 508/1193/19

МИКОЛАЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа№ 508/1193/19

Провадження№2/508/17/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20.07.21 року смт. Миколаївка

Миколаївський районний суд Одеської області в складі:

головуючого судді: Банташ Д.С.,

при секретарі: Мазарак Н.А.,

позивача - ОСОБА_1 ,

представника позивача - адвоката Волкова О.Л.,

відповідача - ОСОБА_2

представника відповідача ОСОБА_3 - адвоката Колос В.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт. Миколаївка цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 і ОСОБА_3 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог: Андрієво-Іванівська сільська рада Одеської області та ОСОБА_4 про визнання заповіту нікчемним,

встановив:

15 листопада 2019 року позивач, ОСОБА_1 , звернувся до суду з вказаним позовом.

Стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідачів.

Положеннями ст. 174 ЦПК України закріплено, що при розгляді справи судом у порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом.

Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву. Подання заяв по суті справи є правом учасників справи.

Короткий виклад пред`явленого позову.

Позивач ОСОБА_1 свої позовні вимоги мотивував тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 в м. Березівка Одеської області помер ОСОБА_5 , який за життя, 17 серпня 2009 року, склав заповіт, за змістом якого заповів йому, позивачу, земельну ділянку № НОМЕР_1 сільськогосподарського призначення (кадастровий номер земельної ділянки 5123582800:01:002:0283), площею 5,38 га, яка розташована на масиві № НОМЕР_1 на території Настасіївської сільської ради Миколаївського району Одеської області, і яка належала ОСОБА_5 на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯК № 719731. Зазначений заповіт був посвідчений приватним нотаріусом Миколаївського районного нотаріального округу Одеської області Сологуб О.А. реєстровий номер № 525, та зареєстровано в спадковому реєстрі 17.08.2009 року за № 47742434.

Бажаючи прийняти спадщину, він, позивач, звернувся до нотаріальної контори із відповідною заявою, де йому стало відомо про наявність іншого заповіту, складеного пізніше, за яким спадкоємцями визначено ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , який складено і посвідчено 13 травня 2019 року секретарем Настасіївської сільської ради Миколаївського району Одеської області Лукашевиш О.І. За змістом заповіту від 13.05.2019 року, ОСОБА_5 , зробив наступне розпорядження: Все своє майно, де б воно не було і з чого б воно не складалось і взагалі все те, що буде належати мені і на що я законом матиму право, я заповідаю у власність ОСОБА_2 , ОСОБА_3 . Зазначений заповіт зареєстровано в спадковому реєстрі 19 червня 2019 року за № 64342607.

Зазначав, що посвідчення даного заповіту було проведено з порушенням визначеного порядку, тому вважав його нікчемним з застосуванням наслідків нікчемності правочину з наступних підстав.

Вказував також, що відповідно до медичної картки стаціонарного хворого № 1438/72, ОСОБА_5 06 травня 2019 року був доставлений до КНЗ Березівська центральна районна лікарня з діагнозом алкогольний делірій , де перебував по день смерті - ІНФОРМАЦІЯ_1 на стаціонарному лікуванні. Вважав, що ОСОБА_5 перебуваючи на стаціонарному лікуванні не міг скласти заповіт від 13 травня 2019 року посвідчений секретарем Настасіївської сільської ради Миколаївського району Одеської області на ім`я відповідачів.

Посилався на те, що 13 травня 2019 року при складанні та посвідченні заповіту секретарем Настасіївської сільської ради Миколаївського району Одеської області, зареєстрованого в реєстрі за № 33, вимог щодо його форми та посвідчення дотримано не було, оскільки даний заповіт не міг бути підписаний безпосередньо спадкодавцем ОСОБА_5 , а був підписаний іншою особою. Зазначав також, що при посвідченні заповіту від 13 травня 2019 року було порушено Інструкцію Про вчинення нотаріальних дій .

Саме з цих підстав просив суд визнати заповіт посвідчений 13 травня 2019 року секретарем Настасіївської сільської ради Миколаївського району Одеської області, зареєстрований в реєстрі № 33, номер у спадковому реєстрі - 64342607 - нікчемним та застосувати наслідки недійсності нікчемного заповіту. (том. 1 а.с.2-5)

Короткий виклад відзиву на позовну заяву.

09 грудня 2019 року відповідач, ОСОБА_3 , подав до суду відзив на позовну заяву, за змістом відзиву відповідач висловив заперечення проти позову, вважав позов ОСОБА_1 необґрунтованим та безпідставним, оскільки у позові відсутні жодні докази на його обґрунтування. При цьому зазначив, що доводи позивача стосовно того, що оспорюваний заповіт підписаний не спадкодавцем ОСОБА_5 , а іншою особою, не заслуговують на увагу, оскільки зазначені обставини позивачем не підтверджені належними доказами. Крім того, зазначав, що заповіт може бути оскаржений і визнаний недійсним за позовом заінтересованої особи. Законодавець прямо не встановлює, хто відноситься до цієї категорії, проте як свідчить судова практика заінтересованою особою може бути виключно особа, чиї спадкові права порушені у зв`язку із укладанням заповіту. Це може бути спадкоємець за заповітом, спадкоємець за іншим заповітом, відказоодержувач та інші… Проте, позивач не надав доказів того, що оскаржуваний заповіт порушує його права. Стосовно процедури складання самого заповіту від 13 травня 2019 року відповідачу нічого невідомо. Просив в задоволені позовних вимог відмовити. (том 1 а.с. 35-36)

09 грудня 2019 року відповідач, ОСОБА_2 , подала до суду відзив на позовну заяву, за змістом відзиву відповідач висловила заперечення проти позову аналогічні запереченням відповідача ОСОБА_3 . Просила в задоволені позовних вимог відмовити. (том 1 а.с. 39-40)

Рух справи в суді

Ухвалою судді Миколаївського районного суду Одеської області від 20 листопада 2019 року було відкрито провадження у зазначеній цивільній справі та призначено підготовче судове засідання. (том 1 а.с. 29)

Відповідно до рішення Вищої Ради правосуддя від 25 серпня 2020 року №2449/0/15/20 суддя Миколаївського районного суду Одеської області Парій І.О. звільнений у зв`язку з поданням заяви про відставку.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 07.09.2020 року зазначена справа передана в провадження судді Миколаївського районного суду Одеської області Банташ Д.С. (том 1 а.с. 89)

05 жовтня 2020 року суддя Миколаївського районного суду Одеської області Банташ Д.С. зазначену справу прийняв до свого провадження. (том 1 а.с. 90)

Ухвалою Миколаївського районного суду Одеської області від 06 листопада 2020 року, залучено в якості третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору: ОСОБА_4 . Витребувано у приватного нотаріуса Миколаївського районного нотаріального округу Одеської області і Ананьївської державної нотаріальної контори Одеської області, належним чином завірені копії спадкової справи, після смерті ОСОБА_5 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 . (т. 1 а.с. 106)

Ухвалою Миколаївського районного суду Одеської області від 03 березня 2021 року було закрито підготовче провадження, призначено цивільну справу до судового розгляду по суті. (том 1 а.с. 195-196)

Ухвалою Миколаївського районного суду Одеської області від 18 травня 2021 року, залучено у зазначеній цивільній справі № 508/1193/19, правонаступника третьої особи Настасіївської сільської ради Миколаївського району Одеської області - Андрієво-Іванівську сільську раду Миколаївського району Одеської області.

Позивач ОСОБА_1 і його представник, адвокат Волков О.Л., в судовому засіданні позовні вимоги підтримали в повному обсязі, просили позов задовольнити з підстав, викладених у позовній заяві. Підтвердили обставини викладені в позовній заяві.

Відповідач ОСОБА_2 в судовому засіданні просила відмовити у задоволенні позовних вимог з підстав зазначених у відзиві на позовну заяву.

Представник відповідача ОСОБА_3 , адвокат Колос В.М., в судовому засіданні просив відмовити у задоволенні позовних вимог з підстав зазначених у відзиві на позовну заяву.

Залучена до участі у справі у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог, щодо предмету спору, ОСОБА_4 , у судове засідання не з`явилася. Ухвала суду про залучення ОСОБА_4 до участі у справі у якості третьої особи, позовна заява разом з доданими до неї документами і повідомлення про дату, час і місце слухання справи були направлені останній за адресою місця реєстрації. На адресу суду повернулися конверти з з відміткою Адресат відсутній за вказаною адресою . Згідно відповіді Андрієво-Іванівської сільської ради Миколаївського району Одеської області і Відділу обліку та моніторингу інформації про реєстрацію місця проживання ГУ ДМС України в Одеській області, ОСОБА_4 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 . У відповідності до ч.ч. 7, 8 ст. 128 ЦПК України, у разі ненадання учасниками справи інформації щодо їх адреси судова повістка надсилається: 1) юридичним особам та фізичним особам - підприємцям - за адресою місцезнаходження (місця проживання), що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань; 2) фізичним особам, які не мають статусу підприємців, - за адресою їх місця проживання чи місця перебування, зареєстрованою у встановленому законом порядку. Днем вручення судової повістки є: 1) день вручення судової повістки під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення судової повістки на офіційну електронну адресу особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Відповідно до п. 99-1 Правил надання послуг поштового зв`язку, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 05 березня 2009 року № 270, Рекомендовані листи з позначкою "Судова повістка", адресовані фізичним особам, під час доставки за зазначеною адресою вручаються особисто адресату, а у разі його відсутності - будь-кому з повнолітніх членів його сім`ї, який проживає разом з ним. У разі відсутності адресата (будь-кого із повнолітніх членів його сім`ї) за вказаною на рекомендованому листі адресою працівник поштового зв`язку інформує адресата за наявним номером телефону та/або вкладає до абонентської поштової скриньки повідомлення про надходження рекомендованого листа з позначкою "Судова повістка". Якщо протягом трьох робочих днів після інформування адресат не з`явився за одержанням рекомендованого листа з позначкою "Судова повістка", працівник поштового зв`язку робить позначку "адресат відсутній за вказаною адресою", яка засвідчується підписом з проставленням відбитку календарного штемпеля і не пізніше ніж протягом наступного робочого дня повертає його до суду.

Матеріалами справи підтверджено наявність в справі даних про повернення до суду судових повідомлень на ім`я ОСОБА_4 з відміткою Адресатвідсутній за вказаною адресою , що за нормами Правил надання послуг поштового зв`язку здійснюється за відсутності осіб.

Тким чином, ОСОБА_4 , про дату, час і місце розгляду справи повідомлялася судом належним чином, зокрема: шляхом направлення судових повісток за зареєстрованим місцем проживання. Заяв і клопотань на адресу суду не надходило.

Представник залученої до участі у справі у якості правонаступника третьої особи Настасіївської сільської ради Миколаївського району Одеської області - Андрієво-Іванівської сільської ради Миколаївського району Одеської області, у судове засідання не з`явився. На адресу суду надійшла заява, в особі голови сільської ради, про розгляд справи за відсутності представника сільської ради.

Суд у порядку загального позовного провадження, вислухавши пояснення сторін і їх представників, покази свідків ОСОБА_6 і ОСОБА_7 , дослідивши подані сторонами докази, з`ясувавши фактичні обставини, оцінивши наявні у справі докази у їх сукупності, встановив наступні обставини та дійшов до наступних висновків.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно ч.ч. 1, 2, 3 ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом.

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до частини першої статті 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ч. 2 ст. 77 ЦПК України предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч. 2 ст. 78 ЦПК України).

Частинами 1, 5, 6 статті 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Суд вирішив справу в межах заявлених позивачем позовних вимог та на підставі доказів, наданих сторонами по справі і витребуваних судом ухвалою від 06 листопада 2020 року.

Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_5 , про що Миколаївським районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції в Одеській області вчинено відповідний актовий запис за № 125, що підтверджується копією свідоцтва про смерть. (т. 1 а.с. 6, 136)

17 серпня 2009 року ОСОБА_5 було складено заповіт на користь ОСОБА_1 , який посвідчений приватним нотаріусом Миколаївського районного нотаріального округу Одеської області Сологубом О.А. за реєстровим номером 525, який було зареєстровано в спадковому реєстрі 17 серпня 2009 року за № 47742434. Згідно зазначеного заповіту ОСОБА_5 , на випадок своєї смерті зробив наступне розпорядження: земельну ділянку, кадастровий номер 5123582800:01:002:0283, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, площею 5,38 га, яка розташована на території Настасіївської сільської ради Миколаївського району Одеської області масив № НОМЕР_2 ділянка № НОМЕР_1 , що належить йому на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯЖ № 719731, заповів ОСОБА_1 . (т. 1 а.с. 10, 11)

12 лютого 2019 року ОСОБА_5 було складено заповіт, посвідчений державним нотаріусом Любашівської районної державної нотаріальної контори Котюжанською Л.Д. за реєстровим номером 192, який було зареєстровано в спадковому реєстрі 12 лютого 2019 року за № 63747118. Згідно зазначеного заповіту, зроблено наступне розпорядження: земельну ділянку площею 2 га, кадастровий номер 5123582800:01:002:0455, що знаходиться на території Настасіївської сільської ради Миколаївського району Одеської області, належну на праві особистої приватної власності, заповів ОСОБА_3 ; житловий будинок, розташований в АДРЕСА_1 та все інше майно заповідає у власність дочці, ОСОБА_4 . (т. 1 а.с. 44, 45, 142, 143)

13 травня 2019 року ОСОБА_5 було складено заповіт, посвідчений секретарем виконавчого комітету Настасіївської сільської ради Миколаївського району Одеської області Лукашевич О.І. за реєстровим номером 33, який було зареєстровано в спадковому реєстрі 19 червня 2019 року за № 64342607. Згідно зазначеного заповіту ОСОБА_5 зроблено наступне розпорядження, яким останній все своє майно, де б воно не було і з чого б воно не складалося і взагалі все те, що буде належати йому і на що він законом матиме право, заповідає у власність ОСОБА_2 і ОСОБА_3 . (т. 1 а.с. 12, 13, 145, 146)

Ананьївською районною державною нотаріальною конторою Одеської області на майно ОСОБА_5 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 , на підставі заяв ОСОБА_2 і ОСОБА_3 заведена спадкова справа № 384/2019. (т. 1 а.с. 127-156)

Згідно заяви ОСОБА_2 від 30 жовтня 2019 року, остання відмовилася від прийняття спадщини за заповітом від 13 травня 2019 року, після смерті ОСОБА_5 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь ОСОБА_3 . (т. 1 а.с. 132)

Згідно заяви ОСОБА_3 від 01 листопада 2019 року на адресу Ананьївської районної державної нотаріальної контори Одеської області за № 1109, останній прийняв спадщину після смерті ОСОБА_5 на підставі заповіту від 13 травня 2019 року. (т. 1 а.с. 128)

Встановлені обставини судом додатково підтверджуються копіями матеріалів спадкової справи № 384/2019 заведеної Ананьївською районною державною нотаріальною конторою Одеської області на майно ОСОБА_5 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 . (т. 1 а.с. 127-156)

Згідно відповіді приватного нотаріуса Миколаївського районного нотаріального округу Одеської області Сологуб О.А. від 10.02.2021с року за № 23/01-16, вбачається, що останнім спадкові справи до майна померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5 не заводились. (т. 1 а.с. 170)

В судовому засіданні свідок ОСОБА_6 надала показання про те, що вона працює у медичному закладі КНП Березівська міська центральна лікарня лікарем онкологом і за сумісництвом лікарем в інфекційному відділенні. Використовуючи історію хвороби ОСОБА_5 , пояснила суду, що ОСОБА_5 поступив до лікарні 06 травня 2019 року з діагнозом алкогольне отруєння і перебував на стаціонарному лікуванні до 17 травня 2019 року. За своїм станом здоров`я, фізично не міг нікуди відлучитися з лікарні в цей період. Консультацію і хід лікування проводили крім неї і інші лікарі медичного закладу.

В судовому засіданні свідок ОСОБА_7 надав показання про те, що він мешкає в с. Новогригорівка Березівського району (раніше Миколаївського району) Одеської області. ОСОБА_5 знав тривалий час. Останні два роки свого життя ОСОБА_5 мешкав в належному йому домоволодінні в с. Новогригорівка, неподалік від нього. Спочатку допомагав йому, свідку, по домогосподарству, але через зловживання алкогольними напоями ОСОБА_5 не зміг цим займатися згодом. Але, все одно мешкав в його домоволодінні. Останні два тижні перед смертю ОСОБА_5 дуже зловживав алкогольними напоями і коли йому через це стало погано, ОСОБА_2 відвезла його до Березівської лікарні. Стосовно заповітів, які були складені за життя ОСОБА_5 йому нічого не відомо.

Відповідно до частини першої статті 4 ЦПК України, частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

З урахуванням цих норм правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, уповноважених захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси. Суд повинен установити, чи були порушені, не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.

Відповідно до частини другої статті 1257 ЦК України за позовом заінтересованої особи суд визнає заповіт недійсним, якщо буде встановлено, що волевиявлення заповідача не було вільним і не відповідало його волі.

Встановлене частиною другою статті 1257 ЦК України коло заінтересованих осіб не є обмеженим і залежить від обставин конкретної справи, оскільки цивільне законодавство не містить визначення поняття заінтересована особа .

Позивач, звертаючись до суду з позовом про визнання заповіту недійсним, повинен довести конкретні факти порушення його прав та інтересів вказаним правочином.

Критерієм заінтересованості позивача в оспорюванні заповіті є: 1) права і законні інтереси заінтересованої особи безпосередньо порушені правочином; 2) у результаті визнання заповіту недійсним майнові інтереси заінтересованої особи будуть відновлені.

За загальними положеннями про спадкування право на спадщину виникає в день відкриття спадщини; спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою; для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини (статті 1220, 1222, 1270 ЦК України).

Спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини (частина перша статті 1269 ЦК України).

Отже, право на спадщину виникає з моменту її відкриття, і закон зобов`язує спадкоємця, який постійно не проживав зі спадкодавцем, у шестимісячний строк подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини.

Відповідно до частини третьої статті 1272 ЦК України за позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини.

Судом встановлено, що ОСОБА_5 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 . Позивач по справі, ОСОБА_1 , на час відкриття спадщини постійно не проживав із спадкодавцем та впродовж шестимісячного строку з часу відкриття спадщини не подавав нотаріусу заяву про прийняття спадщини.

Судом також встановлено, що в матеріалах спадкової справи № 384/2019 заведеної Ананьївською районною державною нотаріальною конторою Одеської області на майно ОСОБА_5 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 , наявна заява ОСОБА_1 , згідно якої останній керуючись вимогами статті 42 Закону України Про нотаріат (строки вчинення нотаріальних дій) повідомив нотаріуса, що ним, позивачем, подана позовна заява до Миколаївського районного суду Одеської області Про визнання заповіту нікчемним , відповідачі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , а такому просить зупинити вчинення нотаріальної дії - видачу свідоцтва про право на спадщину за заповітом на ім`я ОСОБА_3 до вирішення справи судом (т. 1 а.с. 153).

Зазначена заява за своїм змістом не відповідає вимогам до заяви про прийняття спадщини і її зміст не свідчить про це.

Таким чином, ОСОБА_1 у передбаченому законом порядку не вчинив дій щодо прийняття спадщини та з часу її відкриття не заявив про свої спадкові права. Питання про встановлення додаткового строку для прийняття спадщини після смерті ОСОБА_5 позивач також не порушував.

Враховуючи, що ОСОБА_1 не є особою, яка прийняла спадщину після смерті ОСОБА_5 , суд приходить до висновку, що оспорюваний заповіт на його спадкові права не впливає та їх не порушує, тому він не є заінтересованою особою, яка наділена правом на звернення до суду з позовом про визнання заповіту недійсним/нікчемним.

Додатково суд зазначає, що у частині першій статті 1257 ЦК України передбачено, що заповіт, складений особою, яка не мала на це права, а також заповіт, складений з порушенням вимог щодо його форми та посвідчення, є нікчемним.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 09 січня 2019 року у справі № 759/2328/16-ц (провадження № 61-5800зпв18) зроблено висновок, що нікчемним є той правочин, недійсність якого встановлена законом і для визнання його недійсним не вимагається рішення суду (частина друга статті 215 ЦК України). Нікчемність правочину конструюється за допомогою текстуальної недійсності, оскільки вона існує тільки в разі прямої вказівки закону. З позицій юридичної техніки така пряма вказівка може втілюватися, зокрема, в термінах нікчемний , є недійсним .

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 червня 2019 року у справі № 916/3156/17 (провадження № 12-304гс18) вказано, що: визнання нікчемного правочину недійсним за вимогою його сторони не є належним способом захисту прав, оскільки не призведе до реального відновлення порушених прав позивача, адже нікчемний правочин є недійсним у силу закону. За наявності спору щодо правових наслідків недійсного правочину, одна зі сторін якого чи інша заінтересована особа вважає його нікчемним, суд перевіряє відповідні доводи та в мотивувальній частині судового рішення, застосувавши відповідні положення норм матеріального права, підтверджує чи спростовує обставину нікчемності правочину .

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 10 квітня 2019 року у справі № 463/5896/14-ц (провадження № 14-90цс19) зазначено, що: кожна особа має право на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства (статті 15, 16 ЦК України). Цивільне право чи інтерес мають бути захищені судом у належний спосіб, який є ефективним. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається (абзац перший частини другої статті 215 ЦК України). Якщо недійсність певного правочину встановлена законом, тобто якщо цей правочин нікчемний, позовна вимога про визнання його нікчемним не є належним способом захисту права чи інтересу позивача .

З урахуванням викладеного у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 і ОСОБА_3 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог: Андрієво-Іванівська сільська рада Одеської області та ОСОБА_4 про визнання заповіту нікчемним слід відмовити.

Судом враховано усталену практику Європейського суду з прав людини, який неодноразово відзначав, що рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторін (рішення Європейського суду з прав людини у справі Руїз Торія проти Іспанії (Ruiz Torija v. Spain, серія A, № 303-A, §§ 29-30)). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною, більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

У відповідності до п. 2 ч. 2 ст. 141 ЦПК України, судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються на позивача.

Керуючись ст.ст. 258, 259, 268 ЦПК України, суд -

ухвалив:

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 і ОСОБА_3 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог: Андрієво-Іванівська сільська рада Одеської області та ОСОБА_4 про визнання заповіту нікчемним - відмовити в повному обсязі.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Одеського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди.

Повний текст рішення складено 28 липня 2021 року.

Суддя Д.С. Банташ