Постанова

від 27.07.2021 по справі 320/4950/19

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 320/4950/19 Суддя (судді) першої інстанції: Лапій С.М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 липня 2021 року м. Київ

Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:

Головуючий суддя: Черпіцька Л.Т. Пилипенко О.Є. судді:Собків Я.М.

за участю секретаря: Зуєнка Д.П.

за участю:

представника позивача Муллєр Ю.А.,

представника відповідача Мирошниченко А.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Київській області на рішення Київського окружного адміністративного суду від 29.03.21 у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Яблуко" до Головного управління ДПС у Київській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень ,

В С Т А Н О В И Л А:

Товариство з обмеженою відповідальністю Яблуко , звернулось до Київського окружного адміністративного суду, просило визнати протиправними та скасувати прийняті Головним управлінням Державної фіскальної служби у Київській області (ухвалою замінено правонаступником на Головне управління ДПС у Київській області) податкові повідомлення-рішення:

- від 29.08.2019 № 0025341401 про збільшення суми грошового зобов`язання за платежем: податок на прибуток приватних підприємств в сумі 556 972, 50 грн., з яких за податковими зобов`язаннями - 445 578, 00 грн., за штрафними санкціями - 111 394, 50 грн. у зв`язку з порушенням п.п.134.1.1 п. 134.1 ст.134 Податкового кодексу України;

- від 29.08.2019 № 0025321401 про зменшення суми від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток і необхідність відповідного виправлення показників податкової звітності з податку на прибуток у зв`язку з порушенням п.п.134.1.1 п.134.1 ст. 134 Податкового кодексу України.

Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 29 березня 2021 року позов задоволено.

Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням, Головне управління ДПС у Київській області подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції, прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити повністю. В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначає, що суд першої інстанції дійшов передчасного висновку та прийняв рішення, що не відповідає вимогам законності та обґрунтованості, позаяк не були з`ясовані всі обставини справи, не досліджені та не враховані надані до суду першої інстанції докази, а також надані у межах повноважень листи НБУ і ДФС України.

Відповідно до частини 1 статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції у межах доводів і вимог апеляційної скарги.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи і законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, оцінивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги з огляду на таке.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що Головним управлінням ДФС у Київській області у період з 19.04.2019 до 14.05.2019 на підставі направлень від 19.04.2019 №№ 1027, 1028, 1029, 1030, 1031, 1032 здійснено планову виїзну документальну перевірку ТОВ Яблуко з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2016 до 31.12.2018, валютного законодавства за період з 01.01.2016 до 31.12.2018, з питань єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2016 до 31.12.2018.

Перевіркою встановлено, що між ТОВ Яблуко (Позичальник) та ПАТ Банк КЛІРИНГОВИЙ ДІМ (Банк) укладено кредитний договір від 24.03.2017 №5/2017-К (далі - Договір). Предмет Договору: Банк відкриває Позичальнику непоновлювану кредитну лінію з лімітом 942000 дол. США на рефінансування заборгованості перед ПАТ КБ АККОРДБАНК , Позичальник зобов`язується здійснювати погашення отриманого за рахунок кредитної лінії Кредиту згідно з графіком, визначеним у п.3.3.1 цього Договору, сплачувати проценти за користування Кредитом та за банківські послуги, передбачені тарифами Банку, у строки і у сумах, згідно з умовами цього Договору. Кредит надається одним або кількома траншами згідно умов п. 3.1. та 5.1. цього Договору. Термін дії Кредитної лінії (дата кінцевого погашення кредиту) - до 31.07.2019 включно. Плата за Кредит (Проценти) встановлюється на рівні 10 % (Десять) процентів річних. Процента ставка є фіксованою.

У бухгалтерському обліку станом на початок дії кредитного договору (24.03.2017) заборгованість становила 942000 дол. США (гривневе покриття 25488343,04 грн). Станом на дату балансу за 2017 рік заборгованість складала 607000 дол. США (у гривневому еквіваленті за офіційним курсом гривні 17036804,36 грн). Кредиторська заборгованість відповідає визначенню довгострокової заборгованості. Термін погашення до 31.07.2019. Перевіркою встановлено заниження доходів за 2017 у сумі 6399525 грн.

За результатами перевірки складено акт перевірки від 21.05.2019 № 407/10-36-14-01/31429734. Позивачем 05.06.2019 подано до податкового органу заперечення на акт перевірки від 21.05.2019, залишені ГУ ДФС у Київській області без задоволення. На підставі акту перевірки від 21.05.2019 податковим органом прийнято податкові повідомлення-рішення від 19.06.2019 № 0017811404 та № 0017821401. Не погоджуючись із податковими повідомленнями-рішеннями, 21.06.2019 позивач звернувся зі скаргою до ДФС України. Рішенням ДФС України від 22.08.2019 № 40450/6/99-99-11-04-01-25 скаргу задоволено частково - скасовано податкові повідомлення-рішення від 19.06.2019 № 0017811404 та № 0017821401 в частині, встановлених перевіркою порушень п.п. 140.5.10 п. 140.5 ст. 140 ПК України (щодо заниження різниць, які збільшують фінансовий результат на 9650000 грн) в іншій частині зазначені податкові повідомлення-рішення залишені без змін. За результатами адміністративного оскарження позивачем вищезазначених податкових повідомлень-рішень ГУ ДФС у Київській області були прийняті податкові повідомлення-рішення від 29.08.2019 № 0025341401 та № 0025321401, якими ТОВ Яблуко було зобов`язано внести зміни у свою податкову звітність та сплатити додатково податок на прибуток приватних підприємств у сумі 445 578,00 грн та штраф у сумі 111 394,50 грн.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, висновкам суду першої інстанції та доводам скаржника, колегія суддів зазначає таке.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За приписами частини першої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства (далі - КАСУ) завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

В оскаржуваних рішеннях контролюючого органу від 29.08.2019 № 0025341401 про збільшення суми грошового зобов`язання за платежем податок на прибуток +445578 грн та штрафними санкціями 111394.5 грн (а.с.72); від 29.08.2019 № 0025321401 про зменшення суми від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток з виправленням у показниках податкової звітності протягом десяти календарних днів за результатами судового оскарження у частині від`ємного значення об`єкта оподаткування за декларацією № 00981040 за звітний період 12.2017 у сумі 4591187 грн (а.с.73) встановлено порушення пп.134.1.1 п.134.1 ст.134 ПК України на підставі акта/рішення ДФС України від 22.08.2019. Відповідно до п.20.1.15 ст.20 ПК України контролюючі органи, визначені підпунктом 41.1.1 пункту 41.1 статті 41 цього кодексу, мають право: вимагати під час проведення перевірок від керівників та інших посадових осіб підприємств, установ та організацій, а також фізичних осіб - підприємців та фізичних осіб, які провадять незалежну професійну діяльність, усунення виявлених порушень законодавства.

Вимога про необхідність відповідного виправлення показників податкової звітності з податку на прибуток у зв`язку з порушенням п.п.134.1.1 п.134.1 ст. 134 ПК України є похідною від основних вимог про зміст податкових повідомлень-рішень.

Згідно з пп. 134.1.1 п.134.1 ст. 134 ПК України (в редакції на час виникнення спірних правовідносин): прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього кодексу. Для цілей цього підпункту до річного доходу від будь-якої діяльності, визначеного за правилами бухгалтерського обліку, включається дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг), інші операційні доходи, фінансові доходи та інші доходи. Для платників податку, у яких річний дохід від будь-якої діяльності (за вирахуванням непрямих податків), визначений за правилами бухгалтерського обліку, за останній річний звітний період не перевищує 20 мільйонів гривень, об`єкт оподаткування може визначатися без коригування фінансового результату до оподаткування на всі різниці (крім від`ємного значення об`єкта оподаткування минулих податкових (звітних) років та коригувань, визначених пп. 140.4.8 та пп. 140.5.16 ПК України), визначені відповідно до положень цього розділу. Платник податку, у якого річний дохід (за вирахуванням непрямих податків), визначений за правилами бухгалтерського обліку, за останній річний звітний період не перевищує 20 мільйонів гривень, має право прийняти рішення про незастосування коригувань фінансового результату до оподаткування на всі різниці (крім від`ємного значення об`єкта оподаткування минулих податкових (звітних) років та коригувань, визначених пп. 140.4.8 та пп. 140.5.16 ПК України), визначені відповідно до положень розділу III ПК України, не більше одного разу протягом безперервної сукупності років, у кожному з яких виконується цей критерій щодо розміру доходу. Базою оподаткування є грошове вираження об`єкту оподаткування, визначеного згідно із статтею 134 ПК України.

В акті перевірки (а.с.11) йдеться про порушення П(С)БО: п.4, п.10, п.5 №11, п.29, п.32 №13, п.5 №15, п.5, п.7, п.8, п.9, п.27 № 16, п.7, п.8 №21, п.3, п.4 №31 та пп.14.1.13, пп. 14.1.81, пп. 14.1.84. п.14.1 ст.14, п.44.1, 44.2 ст.44, пп.134.1.1 п.134.1 ст.134 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI (надалі - ПК України). Пояснення щодо встановлених порушень не надавалися.

Відповідно до пункту 4 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 11 Зобов`язання , затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.01.2000 № 20 (далі - П(С)БО 11), довгострокові зобов`язання - всі зобов`язання, що не є поточними зобов`язаннями. Поточні зобов`язання - зобов`язання, що будуть погашені протягом операційного циклу підприємства або повинні бути погашені протягом дванадцяти місяців, починаючи з дати балансу.

Відповідно до пункту 5 П(С)БО 11 зобов`язання визнається, якщо його оцінка може бути достовірно визначена та існує ймовірність зменшення економічних вигод у майбутньому внаслідок його погашення. Якщо на дату балансу раніше визнане зобов`язання не підлягає погашенню, то його сума включається до складу доходу звітного періоду.

Згідно із пунктом 10 П(С)БО 11, довгострокові зобов`язання, на які нараховуються відсотки, відображаються в балансі за теперішньою вартістю. За приписами пункту 4 П(С)БО 11, теперішня вартість - дисконтована сума майбутніх платежів.

Положення (Стандарт) бухгалтерського обліку 13 Фінансові інструменти , затверджений наказом Міністерства фінансів України від 30.11.2001 № 559 (далі - П(С)БО 13), визначає методологічні засади формування в бухгалтерському обліку інформації про фінансові інструменти та її розкриття у фінансовій звітності.

Згідно визначених понять у пункті 4 П(С)БО 13, фінансовий актив - це: а) грошові кошти та їх еквіваленти; б) контракт, що надає право отримати грошові кошти або інший фінансовий актив від іншого підприємства; в) контракт, що надає право обмінятися фінансовими інструментами з іншим підприємством на потенційно вигідних умовах; г) інструмент власного капіталу іншого підприємства.

Фінансове зобов`язання - контрактне зобов`язання: а) передати грошові кошти або інший фінансовий актив іншому підприємству; б) обмінятися фінансовими інструментами з іншим підприємством на потенційно невигідних умовах.

Приписами пункту 6 П(С)БО 13 визначено, що фінансові активи включають: грошові кошти, не обмежені для використання, та їх еквіваленти; дебіторську заборгованість, не призначену для перепродажу; фінансові інвестиції, що утримуються до погашення; фінансові активи, призначені для перепродажу; інші фінансові активи.

Пунктом 10 П(С)БО 13 передбачено, що фінансовий актив або фінансове зобов`язання відображається у балансі, якщо підприємство є стороною-укладачем угоди щодо фінансового інструмента.

Згідно п. 29 П(С)БО 13 фінансові інструменти первісно оцінюють та відображають за їх фактичною собівартістю, яка складається із справедливої вартості активів, зобов`язань або інструментів власного капіталу, наданих або отриманих в обмін на відповідний фінансовий інструмент, і витрат, які безпосередньо пов`язані з придбанням або вибуттям фінансового інструмента (комісійні, обов`язкові збори та платежі при передачі цінних паперів тощо).

Пункт 30 П(С)БО 13 передбачає, що на кожну наступну після визнання дату балансу фінансові активи оцінюються за їх справедливою вартістю, крім: 30.1 дебіторської заборгованості, що не призначена для перепродажу; 30.2 фінансових інвестицій, що утримуються підприємством до їх погашення; 30.3 фінансових активів, справедливу вартість яких неможливо достовірно визначити; 30.4 фінансових інвестицій та інших фінансових активів, щодо яких не застосовується оцінка за справедливою вартістю.

Пунктом 31 П(С)БО 13 передбачено, що на кожну наступну після визначення дату балансу фінансові зобов`язання оцінюються за амортизованою собівартістю, крім фінансових зобов`язань, призначених для перепродажу, і зобов`язань за похідними фінансовими інструментами.

Методологічні засади формування в бухгалтерському обліку інформації про доходи підприємства та її розкриття у фінансовій звітності визначає Положення (Стандарт) бухгалтерського обліку 15 Дохід , затверджене наказом Міністерства фінансів України від 29.11.1999 № 290 (далі - П(С)БО 15).

Відповідно до п 5 П(С)БО 15 дохід визнається під час збільшення активу або зменшення зобов`язання, що зумовлює зростання власного капіталу (за винятком зростання капіталу за рахунок внесків учасників підприємства), за умови, що оцінка доходу може бути достовірно визначена.

Згідно п. 7 П(С)БО 15 визнані доходи класифікуються в бухгалтерському обліку за такими групами: дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг); чистий дохід від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг); інші операційні доходи; фінансові доходи; інші доходи.

За правилами пункту 11 Положення (Стандарту) бухгалтерського обліку 28 Зменшення корисності активів , затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.12.2004 № 817 (далі - П(С)БО 28), теперішня вартість майбутніх чистих грошових надходжень від активу визначається застосуванням відповідної ставки дисконту до майбутніх грошових потоків від безперервного використання активу та його продажу (списання) наприкінці строку корисного використання (експлуатації). Майбутні грошові потоки від активу визначаються виходячи з фінансових планів підприємства на період не більше п`яти років. Якщо в підприємства є досвід визначення суми очікуваного відшкодування активу і наявні розрахунки, що свідчать про достовірність оцінки майбутніх грошових потоків, то така оцінка може визначатися на підставі фінансових планів підприємства, які охоплюють період більше п`яти років.

При визначенні ставки дисконту враховуються ризики, крім ризиків, що були враховані при визначенні майбутніх грошових потоків.

Відповідно до пункту 14 П(С)БО 28 ставка дисконту базується на ринковій ставці відсотка (до вирахування податку), що використовується в операціях з аналогічними активами. За відсутності ринкової ставки відсотка ставка дисконту базується на ставці відсотка на можливі позики підприємства або розраховується за методом середньозваженої вартості капіталу підприємства.

Відповідно до пп. 14.1.258 п. 14.1 ст. 14 ПК України фінансовий кредит - кошти, що надаються банком-резидентом або нерезидентом, що кваліфікується як банківська установа згідно із законодавством країни перебування нерезидента, або резидентами і нерезидентами, які мають згідно з відповідним законодавством статус небанківських фінансових установ, а також іноземною державою або його офіційними агентствами, міжнародними фінансовими організаціями та іншими кредиторами - нерезидентами юридичній чи фізичній особі на визначений строк для цільового використання та під процент.

Поняття фінансового кредиту, що міститься у Податковому кодексі України не змінює суті взаємовідносин сторін, що мали місце відповідно до кредитного договору в іноземній валюті.

Національним банком України у листі Щодо бухгалтерського обліку пролонгації кредитних та депозитних договорів від 17.08.2004 № 12-111/1226-8366 вказано, що відповідно до Міжнародного стандарту бухгалтерського обліку 30 Розкриття інформації у фінансових звітах банків та подібних фінансових установ , банки повинні відображати в бухгалтерському обліку інформацію про активи та зобов`язання через групування їх за строками погашення. З посиланням на Інструкції з бухгалтерського обліку кредитних, вкладних (депозитних) операцій та формування і використання резервів під кредитні ризики в банках України (неодноразово пізніше затверджувалися у відповідній редакції) НБУ у вказаному листі наголошував на відображенні в бухгалтерському обліку кредитних та вкладних (депозитних) операцій за відповідними рахунками з обліку короткострокової або довгострокової заборгованості залежно від строку, що визначається від дати підписання договору до дати їх погашення. Також звертав увагу, що операція з пролонгації кредиту (депозиту) на термін, що не перевищує 12 місяців, в бухгалтерському обліку відображається за рахунками короткострокових кредитів (депозитів). Якщо ж термін продовження дії перевищує один рік - за рахунками довгострокових кредитів (депозитів).

Згідно листа Національного банку України № 31-0005/75416, підписаного з використанням ЕЦП директором Департаменту статистики та звітності, сертифікат 3122842Е6867Е6540400000033030000ЕЕ270000 дійсний до 01.07.2021, Національним банком України на кожну дату надходження валюти за довгостроковою угодою надано статистичну інформацію щодо середньозваженої вартості кредитів (без урахування овердрафту) суб`єктам господарювання в іноземній валюті за даними статистичної звітності банків України (у процентах річних), а саме: станом на 26.12.2016 - 7,1%, на 25.10.2017 - 6,9%, на 31.10.2017 - 4,0%; на 09.11.2017 - 6,5%; на 16.11.2017 - 7,5%; на 24.11.2017 - 7,0%; на 06.12.2017 - 6,8%; на 14.12.2017 - 8,0%; на 11.01.2018 - 7,6%. Застосована позивачем у договорі позики процентна ставка у розмірі 10% є більшою (ринковою) ніж за даними щодо середньозваженої вартості кредитів на дати надходження валютної позики. Позивач не отримував доходу від запозичених грошових коштів від нерезидента, в зв`язку з чим підстави для дисконтування заборгованості у позивача не існувало (ЄДРСР 97266757).

У листі ДФС України від 18.06.2018 № 18311/7/99-99-14-03-03-17 (а.с.89-95) йдеться про формування доходів і визначення фінансового результату щодо: безнадійної кредиторської заборгованості; курсових різниць за дебіторською заборгованістю; відсотків за кредитними договорами; дисконтування довгострокової кредиторської заборгованості в момент її виникнення та амортизації дисконту протягом строку користування на кожну наступну дату балансу та рекомендовано аналізувати показники рядків 2220 інші фінансові доходи та 2270 інші витрати Звіту про фінансові результати, показники рядку 01 дохід від будь-якої діяльності, визначений за правилами бухгалтерського обліку Декларації з податку на прибуток підприємств, дані аналітичного рахунку 73 інші фінансові доходи .

Як зазначено у пункті 4 вказаного листа ДФС України під час проведення перевірок платників податків доцільно дослідити питання відображення фінансового доходу від дисконтування довгострокової кредиторської заборгованості в момент її виникнення та здійснення амортизації дисконту протягом строку користування на кожну наступну дату балансу. Зокрема у листі наведено положення П(С)БО, що регламентують відповідні правовідносини.

Пунктом 3 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 12 Фінансові інвестиції затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 26.04.2000 № 9 (далі - П(С)БО 12), визначено терміни:

Амортизована собівартість фінансової інвестиції - собівартість фінансової інвестиції з урахуванням часткового її списання внаслідок зменшення корисності, яка збільшена (зменшена) на суму накопиченої амортизації дисконту (премії).

Ефективна ставка відсотка - ставка відсотка, що визначається діленням суми річного відсотка та дисконту (або різниці річного відсотка та премії) на середню величину собівартості інвестиції (або зобов`язання) та вартості її погашення.

Метод ефективної ставки відсотка - метод нарахування амортизації дисконту або премії, за яким сума амортизації визначається як різниця між доходом за фіксованою ставкою відсотка і добутком ефективної ставки та амортизованої вартості на початок періоду, за який нараховується відсоток.

У пункті 4 П(С)БО 12 зазначено, що фінансові інвестиції первісно оцінюються та відображаються у бухгалтерському обліку за собівартістю.

Фінансові інвестиції (крім інвестицій, що утримуються підприємством до їх погашення або обліковуються за методом участі в капіталі) на дату балансу відображаються за справедливою вартістю.

Відповідно до пункту 8 П(С)БО 12, сума збільшення або зменшення балансової вартості фінансових інвестицій на дату балансу (крім інвестицій, що обліковуються за методом участі в капіталі) відображається у складі інших доходів або інших витрат відповідно.

Фінансові інвестиції, що утримуються підприємством до їх погашення, відображаються на дату балансу за амортизованою собівартістю фінансових інвестицій.

За приписами пункту 10 П(С)БО 12, різниця між собівартістю та вартістю погашення фінансових інвестицій (дисконт або премія при придбанні) амортизується інвестором протягом періоду з дати придбання до дати їх погашення за методом ефективної ставки відсотка.

Відповідно до пункту 10 П(С)БО 12, сума амортизації дисконту або премії нараховується одночасно нарахуванням відсотка (доходу від фінансових інвестицій), що підлягає отриманню, та відображається у складі інших фінансових доходів або інших фінансових витрат з одночасним збільшенням або зменшенням балансової вартості фінансових інвестицій відповідно.

Враховуючи вищенаведене, важливим є питання не лише відображення доходу від дисконтування кредиторської заборгованості (або витрат від дисконтування дебіторської заборгованості) в момент її виникнення, а й проведення амортизації дисконту протягом строку користування на кожну наступну дату балансу.

Для визначення теперішньої вартості (дисконтування) ДФС пропонується наступна формула: PV = FV : (1 + i)n, де: FV- майбутня вартість; PV - теперішня вартість; і - ставка дисконтування (середня річна облікова ставка рефінансування НБУ); n - строк (число періодів).

При цьому, значення об`єкта n підносить суму (1 + i) до ступеня, рівного його значенню, а не помножує цю суму на своє значення.

Отже, як правильно визначено судом першої інстанції, для визнання заборгованості, за якою строк погашення на дату балансу складає менше дванадцяти місяців, довгостроковою, обов`язковою визнана сукупність двох умов: первісний строк погашення такої заборгованості був більшим, ніж 12 місяців, та до затвердження фінансової звітності існує угода про пролонгацію (переоформлення) такої угоди на строк понад 12 місяців. При цьому укладення Додаткових угод та пролонгація зобов`язань не може вплинути на зміну статусу такої заборгованості станом на дату балансу.

Наказом ТОВ Яблуко від 01.10.2006 № 011006 Про облікову політику ТОВ Яблуко встановлено, що бухгалтерський облік та фінансові звітність підприємства ґрунтуються згідно діючого законодавства України на документах: Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні від 16.07.1999 №996-ХІV (далі - Закон № 996-ХІV), затвердженими МФУ положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку (П(С) БО), інструкціями та іншими нормативними актами, що регулюють порядок ведення бухгалтерського обліку, складання і подання фінансової звітності.

Таким чином, ТОВ Яблуко у своїй обліковій політиці застосовує національні положення (стандарти) бухгалтерського обліку . Доказів про внесення у 2011, 2012, 2015 та інших подальших роках змін до наказу про облікову політику (а.с.114-116, а.с.10) у зв`язку із зміною законодавства матеріали справи не містять.

Згідно із наказом про облікову політику від 01.10.2006 № 011006 (з дня призначення директора Ю.А. Муллєра на посаду) передбачено: п.10 - подавати фінансову звітність за формами і у терміни передбачені П(С)БО; п.18 - встановити для класифікації поточних зобов`язань, оборотних активів, дебіторської заборгованості та інших статей балансу тривалість операційного циклу 3 місяці; п.22 - вносити зміни у цей наказ у зв`язку із зміною законодавства і вступом у дію П(С)БО.

Варто зазначити, що з 2013 року замість П(С)БО 1 діє НП(С)БО 1 відповідно до наказу Міністерства фінансів України від 07.02.2013 № 73 Про затвердження Національного положення (стандарту) бухгалтерського обліку 1 Загальні вимоги до фінансової звітності . Відповідно до наказу Міністерства фінансів України від 29.09.2020 № 588 Про внесення змін до деяких нормативно-правових актів Міністерства фінансів України з бухгалтерського обліку з 03.11.2020 в Україні замість Положень (стандартів) бухгалтерського обліку діють Національні положення (стандарти) бухгалтерського обліку.

Із матеріалів справи вбачається, що ТОВ Яблуко у своїй обліковій політиці не застосовує міжнародні стандарти бухгалтерського обліку, що унеможливлює поширення на Товариство положень Міжнародних стандартів бухгалтерського обліку. Доказів обов`язковості використання до дисконтування довгострокових зобов`язань Міжнародних стандартів бухгалтерського обліку податковим органом не надано.

Як правильно було встановлено судом першої інстанції, зобов`язання, що виникли у ТОВ Яблуко на підставі кредитного договору за своєю суттю є довгостроковими зобов`язаннями, а тому такі зобов`язання в бухгалтерському обліку платника відображаються за теперішньою вартістю. Окрім того ТОВ Яблуко для погашення зобов`язання за кредитом має сплатити банку відповідно до умов договору суму основного боргу та нараховані відсотки. Водночас відповідачем при визначенні теперішньої вартості заборгованості за кредитом застосовано формулу для одноразового платежу в кінці строку, без урахування необхідності погашення також відсотків по кредиту.

Відповідачем при визначенні теперішньої вартості заборгованості по кредиту застосовано формулу для одноразового платежу в кінці строку, без урахування необхідності погашення також відсотків по кредиту. 10 % річних по валютному кредиту, що визначені кредитним договором, є ринковою ставкою, що підтверджується інформацією про ставки за банківськими кредитами на офіційному сайті НБУ:https://bank.gov.ua/statistic/sector-financial/data-sector-financial#2fs), тому дисконтування у даному випадку проводити не потрібно. Станом на дату балансу, а саме на 31.12.2017, відповідач використав середню річну облікову ставку рефінансування НБУ, що становить 17%, хоча з довідника сайту НБУ на дату 31.12.2017 вона становила 14,5% (https://bank.gov.ua/ua/monetary/stages/archive-rish). Ставка рефінансування не може бути меншою, ніж облікова ставка (постанова Правління Національного банку України від 18.08.2004 № 389).

Таким чином, норми П(С)БО не зобов`язують позивача проводити дисконтування кредиторської заборгованості, визначати та відображати фінансовий дохід від дисконтування та здійснювати амортизацію дисконту, що свідчить про неправомірність дій відповідача при прийнятті податкових повідомлень-рішень № 0025341401 та № 0025321401 від 29.08.2019, що правомірно визнано протиправним та скасовано.

Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду попередньої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

З урахуванням викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення є протиправними та підлягають скасуванню.

За правилами ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст.241,242,310,316,321,322,325 КАС України, колегія суддів,-

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Київській області залишити без задоволення, а рішення Київського окружного адміністративного суду від 29.03.21 - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Повний текст постанови виготовлено 28 липня 2021 року.

Головуючий суддя: Л.Т. Черпіцька судді:О.Є. Пилипенко Я.М. Собків