Постанова

від 28.07.2021 по справі 822/2194/15

СЬОМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 822/2194/15

Головуючий суддя 1-ої інстанції - Божук Д.А.

Суддя-доповідач - Ватаманюк Р.В.

28 липня 2021 року

м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Ватаманюка Р.В.

суддів: Драчук Т. О. Полотнянка Ю.П. ,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 та Головного управління ДПС у Хмельницькій області на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 20 січня 2021 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Хмельницькій області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача Акціонерне товариство "УкрСиббанк" про визнання незаконними та скасування податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И В :

І. КОРОТКИЙ ЗМІСТ ПОЗОВНИХ ВИМОГ

Позивач в червні 2015 року звернувся до суду з позовом до Хмельницької об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Хмельницькій області, у якому просив визнати незаконними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 18.02.2015 №0002681720/20, №0002691720/19, від 14.05.2015 №0006541720.

Постановою Хмельницького окружного адміністративного суду від 22.07.2015, яка залишена без змін ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 29.10.2015, позов задоволено.

Постановою Верховного Суду від 28.07.2020 постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 22.07.2015 та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 29.10.2015 у справі №822/2194/15 скасовано. Справу №822/2194/15 передано на новий розгляд до суду першої інстанції.

ІІ. ЗМІСТ СУДОВОГО РІШЕННЯ СУДУ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ

Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 20.01.2021 позовні вимоги задоволено частково.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 18.02.2015 №0002681720/20 у частині визначення суми грошового зобов`язання у розмірі 262,95 грн. за основним платежем та 65,74 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення рішення від 14.05.2015 №0006541720.

У задоволенні позовних вимог, щодо визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 18.02.2015 №0002691720/19 та податкового повідомлення-рішення від 18.02.2015 №0002681720/19 в частині визначення суми грошового зобов`язання у розмірі 14217,75 грн. за основним платежем та 3554,44 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями відмовлено.

Приймаючи оскаржуване рішення суд першої інстанції виходив з того, що сума кредиту, прощена (анульована) банком, збільшує дохід платника податку і включається в його оподатковуваний дохід. Разом з тим, сума процентів, нарахованих банком за умовами договору за користування кредитом, комісій та/або штрафних санкцій (пені) не є доходами, які призводять до приросту показників фінансового та/або майнового стану платника податку. Відповідно, у разі прощення (анулювання) процентів, комісій та/або штрафних санкцій (пені), нарахованих за користування кредитом й за прострочення виконання грошового зобов`язання, відсутні підстави вважати їх додатковим благом платника податку.

Податкове повідомлення-рішення від 18.02.2015 №0002681720/20, яким позивачу визначено податкове зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб в сумі 14 480,70 грн. - за основним платежем та на 3 620, 18 грн. застосовано штрафні (фінансові) санкції - є правомірним в частині визначення основного платежу у розмірі 14 217, 75 грн. та 3 554, 44 грн. штрафних санкцій.

Отже, таке податкове повідомлення-рішення є протиправним та підлягає скасуванню в частині визначення 262,95 грн. за основним платежем та 65,74 грн. за штрафними санкціями.

Як наслідок, також є протиправним та таким, що підлягає скасуванню, податкове повідомлення-рішення від 14.05.2015 №0006541720.

Разом з тим, оскільки позивачем декларація з податку на доходи фізичних осіб за 2012 рік у відповідності до п. 179.1 ст. 179 ПК України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) подана не була, застосування штрафу відповідно до податкового повідомлення-рішення №0002691720/19 від 18.02.2015 є правомірним. Тому у цій частині позовних вимог слід відмовити.

ІІІ. ДОВОДИ АПЕЛЯЦІЙНОЇ СКАРГИ

Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, позивач та відповідач подали апеляційні скарги.

Позивач у своїй апеляційній скарзі просить суд, скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю.

В обґрунтування апеляційної скарги позивач вказав, що судом першої інстанції безпідставно не враховано те, що позивачем неправомірно прийнято податкові повідомлення- рішення, оскільки відповідно до даних наявної у справі квитанції (заяви на переказ готівки № 5) 05.03.2012 ОСОБА_1 на повне погашення банку кредиторської заборгованості по цьому кредитному договору було сплачено 130 870 грн. 28 коп., тобто 114 661 грн. 10 коп. - заборгованості по тілу кредиту, а решту - на погашення заборгованості по процентах, виходячи із їх розміру у 30 а не 60 % річних, і в такий спосіб було виконано зобов`язання перед банком по кредитному договору, отже заборгованості перед банком не було.

Відповідач у поданій ним апеляційній скарзі просить суд, скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

На обґрунтування доводів апеляційної скарги відповідач зазначає, що відповідно до абз. "д" пп. 164.2.17, п. 164.2, ст. 164 Податкового кодексу України (у редакції на дату виникнення правовідносин) дохід отриманий платником податку як додаткове благо у вигляді суми боргу платника податку, анульованого (прощеного) кредитором за його самостійним рішенням, не пов`язаним із процедурою банкрутства, до закінчення строку позовної давності.

Якщо кредитор повідомляє платника податку - боржника рекомендованим листом з повідомленням про вручення або шляхом укладення відповідного договору, або шляхом надання повідомлення боржнику під підпис особисто про анулювання (прощеного) боргу та включає суму анульованого (прощеного) боргу до податкового розрахунку суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, за підсумками звітного періоду, у якому такий борг було анульовано (прощено), такий боржник самостійно сплачує податок з таких доходів та відображає їх у річній податковій декларації.

Відтак, ОСОБА_1 , який отримав дохід у вигляді анульованої заборгованості (списання кредитної заборгованості по кредитному договору) в сумі 96538,00 грн., зобов`язаний був задекларувати його в річній податковій декларації про майновий стан і доходи за 2012 рік до 01.05.2013 та сплатити податкове зобов`язання в сумі 14480,70 грн., до 01.08.2013.

ІV. ВІДЗИВ НА АПЕЛЯЦІЙНУ СКАРГУ

Позивач та відповідач правом подання письмового відзиву на апеляційні скарги не скористались, що в силу вимог ч. 4 ст. 304 КАС України не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

V. РУХ СПРАВИ У СУДІ АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЇ

Ухвалою Сьомого апеляційного суду від 01.03.2021 апеляційну скаргу відповідача залишено без руху.

Ухвалою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 30.03.2021 відкрито апеляційне провадження у справі за апеляційною скаргою позивача.

Ухвалою суду від 26.04.2021 відкрито апеляційне провадження у справі за апеляційною скаргою відповідача.

Ухвалою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 21.04.2021 призначено справу до апеляційного розгляду в порядку письмового провадження на 14.07.2021.

Згідно ч.1 ст.311 КАС України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі: відсутності клопотань від усіх учасників справи про розгляд справи за їх участю; неприбуття жодного з учасників справи у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання; подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

Враховуючи, що рішення суду першої інстанції прийняте у порядку спрощеного позовного провадження, а характер спірних правовідносин та предмет доказування у справі незначної складності не вимагають проведення судового засідання з повідомленням сторін, оскільки в матеріалах справи достатньо доказів для прийняття законного і обґрунтованого рішення, колегія суддів визнала за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження на підставі ст.311 КАС України.

VІ. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ

Посадовими особами ОДПІ проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ОСОБА_1 щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати належних сум податків до бюджету в період з 01.01.2012 по 31.12.2012.

За результатами перевірки складено акт від 08.01.2015 №121/22-18-17-03/ НОМЕР_1 , яким встановлено порушення:

- пункту 179.7 статті 179 ПК України, внаслідок чого занижено податкове зобов`язання по податку на доходи фізичних осіб в сумі 14480,70грн.

- підпункту 49.18.4 пункту 49.18 статті 49, пункту 179.1 статті 179 Податкового кодексу України - неподання декларації про майновий стан і доходи за 2012 рік.

Відповідно до висновків акту перевірки позивач не задекларував дохід у вигляді анульованої заборгованості (списання кредитної заборгованості по кредитному договору) в сумі 96538,00грн. в річній податковій декларації про майновий стан і доходи за 2012 рік та не сплатив податкове зобов`язання.

На підставі акту перевірки відповідачем винесені податкові повідомлення-рішення від 18.02.2015:

- №0002681720/20, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання по податку на доходи фізичних осіб в розмірі 14480,70 грн. за основним платежем та застосовано штрафні (фінансові) санкції в розмірі 3620,18 грн.,

- №0002691720/19, яким до позивача застосовано штрафні санкції в розмірі 170,00 грн.

Прийняті податкові повідомлення-рішення від 18.02.2015 №0002681720/20, №0002691720/19, позивач оскаржив в адміністративному порядку до ГУ ДФС в Хмельницькій області. Рішенням від 30.04.2015 №4347/10/22-01-10-03-14 залишено без змін податкове повідомлення-рішення від 18.02.2015 №0002691720/19, збільшено податкове повідомлення-рішення від 18.02.2015 №0002681720/20 в сумі 1716,16 грн. грошового зобов`язання з податку на доходи з фізичних осіб та в сумі 429,04 грн. штрафної санкції.

Враховуючи рішення ГУ ДФС у Хмельницькій області про результати розгляду первинної скарги, ОДПІ винесено податкове повідомлення-рішення від 14.05.2015 №0006541720, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання по податку на доходи фізичних осіб в розмірі 1716,16 грн. за основним платежем та застосовано штрафні (фінансові) санкції 429,04 грн.

Вважаючи вказані податкові повідомлення-рішення протиправними та такими, що підлягають скасуванню, позивач звернувся з позовом до суду.

Постановою Хмельницького окружного адміністративного суду від 22.07.2015, яка залишена без змін ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 29.10.2015, позов задоволено.

Верховний Суд постановою від 28.07.2020 постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 22.07.2015 та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 29.10.2015 у справі №822/2194/15 скасовано. Справу №822/2194/15 передано на новий розгляд до суду першої інстанції.

Зокрема, Верховний Суд зазначив, що мотивуючи прийняття рішення про задоволення позову, суди попередніх інстанцій виходили з того, що відповідач, провівши документальну позапланову перевірку ОСОБА_1 , належним чином не з`ясував, та в акті перевірки не вказав, коли у позивача виникла кредитна заборгованість перед ПАТ "УкрСиббанк" списана останнім, та чи не закінчились на момент її списання передбачені статтею 257, пунктом 1 частини другої статті 258 Цивільного кодексу України строки позовної давності. Отже, суди вважали, що в даному випадку відсутні умови для застосування абзацу д підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 ПК України.

Хмельницький окружний адміністративний суд частково задовольняючи позов вказав, що відповідно до наданої АТ "УкрСиббанк" довідки-розрахунку заборгованості за кредитом ОСОБА_1 на 05.03.2012, судом встановлено, що прострочена заборгованість була відсутня, а залишок строкової заборгованості та загальний залишок заборгованості становив 84896,19 грн., який і був йому анульований (прощений).

Листом АТ "УкрСиббанк" №64/09/23-БТ від 03.09.2020 також повідомлено, що станом на дату анулювання (прощення) кредитної заборгованості за кредитним договором №11408236000 від 19.11.2008 по кредитній заборгованості ОСОБА_1 не пройшло 3 роки та, відповідно, не закінчились строки позовної давності, передбачені ст.257, п.1 ч.2 ст.258 ЦК України.

Таким чином, дохід, отриманий позивачем як додаткове благо, не був анульований до закінчення строку позовної давності.

VІІ. ПОЗИЦІЯ СЬОМОГО АПЕЛЯЦІЙНОГО АДМІНІСТРАТИВНОГО СУДУ

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції за такими доводами.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює та визначає ПК України.

Підпунктом 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 (в редакції, чинній на момент виникнення спірних відносин; далі - ПК України) передбачено обов`язок платників податків сплачувати податки та збори у строки та в розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Згідно з підпунктами 163.1.1 та 163.1.2 пункту 163.1 статті 163 ПК України об`єктом оподаткування резидента є загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід; доходи з джерела їх походження в Україні, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання).

Відповідно до абзацу другого пункту 164.1 статті 164 ПК України загальний оподатковуваний дохід - будь-який дохід, який підлягає оподаткуванню, нарахований (виплачений, наданий) на користь платника податку протягом звітного податкового періоду.

Підпунктом 14.1.54 пункту 14.1 статті 14 ПК України визначено, що дохід з джерелом їх походження з України - будь-який дохід, отриманий резидентами або нерезидентами, у тому числі від будь-яких видів їх діяльності на території України (включаючи виплату (нарахування) винагороди іноземними роботодавцями), її континентальному шельфі, у виключній (морській) економічній зоні.

За правилами підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 ПК України до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включається дохід, отриманий платником податку як додаткове благо (крім випадків, передбачених статтею 165 цього Кодексу).

Відповідно до підпункту 14.1.47 пункту 14.1 статті 14 ПК України додаткові блага - це кошти, матеріальні чи нематеріальні цінності, послуги, інші види доходу, що виплачуються (надаються) платнику податку податковим агентом, якщо такий дохід не є заробітною платою та не пов`язаний з виконанням обов`язків трудового найму або не є винагородою за цивільно-правовими договорами (угодами), укладеними з таким платником податку (крім випадків, прямо передбачених нормами розділу IV цього Кодексу).

Перелік додаткових благ, які включаються до оподатковуваного доходу, встановлений підпунктом 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 ПК України є вичерпним.

Так, відповідно до підпункту д підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 ПК України (в редакції, чинній до 1 січня 2015 року) до оподатковуваного доходу включаються суми боргу платника податку, анульованого (прощеного) кредитором за його самостійним рішенням, не пов`язаним з процедурою банкрутства, до закінчення строку позовної давності. Якщо кредитор повідомляє платника податку-боржника рекомендованим листом з повідомленням про вручення або шляхом укладення відповідного договору, або шляхом надання повідомлення боржнику під підпис особисто про анулювання (прощеного) боргу та включає суму анульованого (прощеного) боргу до податкового розрахунку суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, за підсумками звітного періоду, у якому такий борг було анульовано (прощеного), такий боржник самостійно сплачує податок з таких доходів та відображає їх у річній податковій декларації.

Згідно з підпунктом б підпункту 164.2.14 пункту 164.2 статті 164 ПК України до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включаються дохід у вигляді неустойки (штрафів, пені), відшкодування матеріальної або немайнової (моральної) шкоди, крім відсотків, отриманих від боржника внаслідок прострочення виконання ним договірного зобов`язання.

У той же час відносини, що виникають між банком та клієнтом з питань надання кредиту є цивільно-правовими відносинами, які регулюються актами цивільного законодавства України.

Частиною першою статті 1054 Цивільного кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних відносин; далі - ЦК України) передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно з частиною 1 статті 546 ЦК України виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

У відповідності до статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання; штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно зі статтею 605 ЦК України зобов`язання припиняється внаслідок звільнення (прощення боргу) кредитором боржника від його обов`язків, якщо це не порушує прав третіх осіб щодо майна кредитора.

Зміст наведених норм дає підстави для висновку, що додаткове благо визначається як доход у разі приросту показників фінансового та/або майнового стану платника податку. Грошова сума, яка надана в кредит, підлягає поверненню, тому сама по собі ця сума не збільшує доход платника податку. Водночас, в разі коли відпадуть встановлені законом та/або договором підстави для витребування кредитором у боржника грошової суми, наданої на умовах повернення, у платника податку - боржника виникає приріст фінансових показників за рахунок суми, взятої в борг.

Таким чином, сума кредиту, прощена (анульована) банком, збільшує доход платника податку і включається в його оподатковуваний доход. Разом з тим, сума процентів, нарахованих банком за умовами договору за користування кредитом, комісій та/або штрафних санкцій (пені) не є доходами, які призводять до приросту показників фінансового та/або майнового стану платника податку. Відповідно, у разі прощення (анулювання) процентів, комісій та/або штрафних санкцій (пені), нарахованих за користування кредитом й за прострочення виконання грошового зобов`язання, відсутні підстави вважати їх додатковим благом платника податку.

Відсутність в підпункті д підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 ПК України точності щодо визначення додаткового блага у вигляді суми боргу платника податку (процентного), анульованого кредитором за його самосійним рішенням, була усунена шляхом внесення змін Законом України Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи від 28 грудня 2014 року №71-VIII, який набрав чинності з 1 січня 2015 року.

Згідно з підпунктом д підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 ПК України (в редакції, чинній з 1 січня 2015 року) до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включається дохід, отриманий платником податку як додаткове благо (крім випадків, передбачених статтею 165 цього Кодексу) у вигляді основної суми боргу (кредиту) платника податку, прощеного (анульованого) кредитором за його самостійним рішенням, не пов`язаним з процедурою банкрутства, до закінчення строку позовної давності, у разі якщо його сума перевищує 50 відсотків однієї мінімальної заробітної плати (у розрахунку на рік), встановленої на 1 січня звітного податкового року. Кредитор зобов`язаний повідомити платника податку - боржника шляхом направлення рекомендованого листа з повідомленням про вручення або шляхом укладення відповідного договору, або надання повідомлення боржнику під підпис особисто про прощення (анулювання) боргу та включити суму прощеного (анульованого) боргу до податкового розрахунку суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, за підсумками звітного періоду, у якому такий борг було прощено. Боржник самостійно сплачує податок з таких доходів та відображає їх у річній податковій декларації. У разі неповідомлення кредитором боржника про прощення (анулювання) боргу у порядку, визначеному цим підпунктом, такий кредитор зобов`язаний виконати всі обов`язки податкового агента щодо доходів, визначених цим підпунктом.

Таким чином, законодавець під додатковим благом розуміє тільки основну суму боргу (кредиту) платника податку, прощеного (анульованого) кредитором за його самостійним рішенням, і не включає в цю суму боргу (кредиту) проценти, нараховані за користування кредитом, комісії та/або штрафні санкції (пеню), прощені (анульовані) кредитором.

Наведене підтверджується і змінами, які в подальшому внесені до законодавства, зокрема, Законом України Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо кредитних зобов`язань від 09 квітня 2015 року №321-VIII, який набрав чинності 07 травня 2015 року, редакція підпункту 165.1.55 пункту 165.1 статті 165 ПК України була доповнена абзацом другим, у зв`язку з чим сума процентів, комісії та/або штрафних санкцій (пені), прощених (анульованих) кредитором за його самостійним рішенням, не пов`язаним із процедурою його банкрутства, до закінчення строку позовної давності не підлягали включенню до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку.

При вирішенні даного спору слід враховувати й положення пункту 56.21 статті 56 ПК України, якими встановлено, що у разі коли норма цього Кодексу чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі цього Кодексу, або коли норми різних законів чи різних нормативно-правових актів, або коли норми одного і того ж нормативно-правового акта суперечать між собою та припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов`язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу, рішення приймається на користь платника податків.

Таке застосування норм відповідає й основним засадам податкового законодавства, проголошеним у статті 4 ПК України.

Враховуючи наведене, колегія суддів зазначає, що оподатковуваним доходом позивача є лише основна заборгованість за кредитом, прощена (анульована) банком. Прощені (анульовані) банком проценти за користування кредитом, комісії та/або штрафні санкції (пеня) не є доходом платника податків, а тому база оподаткування повинна визначатись лише з суми, прощеної (анульованої) банком, яку позивач фактично отримав за банківським кредитом, без врахування таких платежів.

Аналогічний висновок викладено у постановах Верховного Суду від 21.05.2018 по справі № 820/7182/16, від 01.04.2019 по справі №820/4423/16, від 23.05.2019 по справі № 826/17095/16, від 24.06.2019 по справі №821/389/18, та від 26.03.2020 по справі № 817/1670/16.

Так згідно матеріалів справи, 19.11.2008 між ОСОБА_1 (далі - Позичальник) та ПАТ "УкрСиббанк" (далі - Банк) було укладено Кредитний договір №11408236000.

При цьому, 05.03.2012 ПАТ "УкрСиббанк" прийнято рішення про анулювання кредитної заборгованості позивача, що станом на 05.03.2012 становить 87246,86грн., штрафні санкції у сумі 9790,73грн.

Згідно довідки Акціонерного товариства "УкрСиббанк" від 03.09.2020 № 64/09/23-БТ, 05.03.2012 АТ "УкрСиббанк" було анульовано (прощено) заборгованість за кредитним договором від 19.11.2008 № 11408236000 на загальну суму: 87 246, 86 грн, у т.ч.: 84 896, 19 грн - сума основного боргу (кредиту); відсотків - 2 350, 67 грн (нарахованих за період з 19.02.2012 по 04.03.2012); та штрафні санкції (пеня) - 9 290, 73 грн.

Це означає, що станом на 05.03.2012 сума анульованого основного боргу становила 84 896, 19 грн, а сума відсотків та пені - 11 641, 40 грн.

Крім того, листом АТ "УкрСиббанк" №64/09/23-БТ від 03.09.2020 також повідомлено, що станом на дату анулювання (прощення) кредитної заборгованості за кредитним договором №11408236000 від 19 листопада 2008 року по кредитній заборгованості ОСОБА_1 не пройшло 3 роки та, відповідно, не закінчились строки позовної давності, передбачені ст.257, п.1 ч.2 ст.258 ЦК України.

Статтею 256 ЦК України встановлено, що позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Відповідно до ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Згідно з п.1 ч.2 ст.258 ЦК України позовна давність в один рік застосовується до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Отже, відповідно до листа АТ "УкрСиббанк" №64/09/23-БТ від 03.09.2020 анулювання (прощення) кредитної заборгованості за кредитним договором здійснено до закінчення строку позовної давності, а тому сума анульованого основного боргу - 84 896, 19 грн позивачем мала бути включена до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку, як дохід, що отриманий платником податку як додаткове благо.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позивач за 2012 рік отримав дохід у вигляді додаткового блага - прощення заборгованості за кредитом у розмірі 84896,19 грн., у зв`язку з чим повинен був подати податкову декларацію про майновий стан та доходи за 2012 рік та сплатити податкові зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб.

Однак, як вірно встановлено контролюючим органом позивачем не задекларовано дохід у вигляді додаткового блага, що виник у зв`язку з прощенням (анулюванням) боргу за кредитним договором, та, відповідно, не сплачено податок з доходів фізичних осіб.

За приписами п.167.1 ст.167 ПК України ставка податку становить 15 відсотків бази оподаткування щодо доходів, одержаних (крім випадків, визначених у пунктах 167.2 - 167.4 цієї статті), у тому числі, але не виключно у формі заробітної плати, інших заохочувальних та компенсаційних виплат або інших виплат і винагород, які виплачуються (надаються) платнику у зв`язку з трудовими відносинами та за цивільно-правовими договорами; виграшу у державну та недержавну грошову лотерею, виграшу гравця (учасника), отриманого від організатора азартної гри.

У разі якщо загальна сума отриманих платником податку у звітному податковому місяці доходів, зазначених у абзаці першому цього пункту, перевищує десятикратний розмір мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного податкового року, ставка податку становить 17 відсотків суми перевищення з урахуванням податку, сплаченого за ставкою, визначеною в абзаці першому цього пункту.

Законом України "Про державний бюджет України на 2012 рік" мінімальна заробітна плата станом на 01 січня 2012 року визначена у розмірі - 1073,00 грн.

Розрахунок суми податку на доходи фізичних осіб з суми прощеного боргу становить:

- десятикратний розмір мінімальної заробітної плати: 10 * 1073,00 = 10730,00 грн.;

- сума податку за ставкою 15 відсотків: 10730,00 грн. * 15% = 1609,50 грн.;

- сума оподаткованого доходу за ставкою 17 відсотків: 84896,19 - 10730,00 = 74166,19 грн.;

- сума податку за ставкою 17 відсотків: 74166,19 грн. * 17% = 12608,25 грн.;

- загальна сума податку: 1609,50 грн. + 12608,25 грн. = 14217,75 грн.

Статтею 123 ПК України встановлено, що у разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов`язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від`ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.4, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми визначеного податкового зобов`язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.

Таким чином, апеляційний суд погоджується з визначеним судом першої інстанції розміром штрафної санкції з визначеної суми податку - 14217,75 х 25 % = 3554,44 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Відтак, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про правомірність податкового повідомлення-рішення 18.02.2015 №0002681720/20, яким позивачу визначено податкове зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб в сумі 14480,70 грн. - за основним платежем та на 3620,18 грн. застосовано штрафні (фінансові) санкції - є правомірним в частині визначення основного платежу у розмірі 14217,75 грн. та 3554,44 грн. штрафних санкцій.

Крім того, відповідно до п. 179.1 статті 179 ПК України платник податку зобов`язаний подавати річну декларацію про майновий стан і доходи (податкову декларацію) відповідно до цього Кодексу.

Пунктом п.120.1 ст.120 ПК України встановлено, що неподання або несвоєчасне подання платником податків або іншими особами, зобов`язаними нараховувати та сплачувати податки, збори податкових декларацій (розрахунків) тягне за собою накладення штрафу в розмірі 170 гривень, за кожне таке неподання або несвоєчасне подання.

Оскільки відповідна декларація з податку на доходи фізичних осіб за 2012 рік позивачем подана не була, а тому податкове повідомлення-рішення №0002691720/19 від 18.02.2015, яким до позивача застосовано штраф є правомірним.

Разом з тим, відповідно до акту перевірки вбачається, що податковим органом визначену базу оподаткування у розмірі 96 538, 00 грн., яка складаєтьсь з суми прощеного основного боргу (84896,19 грн.), та відсотків і штрафних санкцій.

Колегія суддів зазначає, що податковим органом протиправно включено до додаткового блага, на суму якого позивач повинен сплатити податок на доходи фізичних осіб, окрім тіла кредиту також прощені відсотки за користування кредитними коштами, оскільки анульовані (прощені) кредитором штрафні санкції не є додатковим благом й, як наслідок, не підлягають включенню до загального оподатковуваного доходу платника податку.

Таким чином, сума податку на доходи фізичних осіб, визначена ОСОБА_1 спірним податковим повідомленням-рішенням (як податкові зобов`язання, так і штрафні санкції) визначені відповідачем неправильно, з порушенням норм Податкового кодексу України.

Отже, відповідачем протиправно визначено суму грошового зобов`язання у розмірі 262,95 грн. за основним платежем та 65,74 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями, а тому податкове повідомлення-рішення від 18.02.2015 №0002681720/20 у цій частині підлягає скасуванню. Водночас, як наслідок також є протиправним та таким, що підлягає скасуванню, податкове повідомлення-рішення від 14 травня 2015 року №0006541720.

VІІІ. ВИСНОВОК ЗА РЕЗУЛЬТАТАМИ РОЗГЛЯДУ АПЕЛЯЦІЙНОЇ СКАРГИ

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що доводи апеляційних скарг не дають підстав для висновку про порушення судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели до неправильного вирішення справи, тобто прийнята постанова відповідає матеріалам справи та вимогам закону і підстав для її скасування не вбачається.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315, 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

апеляційні скарги ОСОБА_1 та Головного управління ДПС у Хмельницькій області залишити без задоволення, а рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 20 січня 2021 року - без змін.

Постанова суду набирає законної сили відповідно до ст. 325 КАС України та оскарженню не підлягає, крім випадків передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.

Головуючий Ватаманюк Р.В. Судді Драчук Т. О. Полотнянко Ю.П.