Постанова

від 20.07.2021 по справі 600/2189/20-а

СЬОМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 600/2189/20-а

Головуючий суддя 1-ої інстанції - Маренич І.В,

Суддя-доповідач - Сапальова Т.В.

21 липня 2021 року

м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Сапальової Т.В.

суддів: Капустинського М.М. Смілянця Е. С. ,

за участю:

секретаря судового засідання: Бень Я.О.,

позивача: ОСОБА_1 ,

представника позивача: Шеремета І.С.,

представника відповідача: Марусяка М.В.,

представника третьої особи: Ватаманіци С.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Чернівецькій області на рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 18 березня 2021 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Чернівецькій області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - аварійно-рятувальний загін спеціального призначення Управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Чернівецькій області про зобов`язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В :

в листопаді 2020 року ОСОБА_1 звернувся до Чернівецького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Чернівецькій області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - аварійно-рятувальний загін спеціального призначення Управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Чернівецькій області про зобов`язання Управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Чернівецькій області видати ОСОБА_1 , сержанту служби цивільного захисту пожежного-рятувальника караулу групи пожежогасіння аварійно-рятувальної частини АРЗ СП УДСНС України в Чернівецькій області, військовий квиток, виданий на ім`я ОСОБА_1 , та увільнити сержанта служби цивільного захисту пожежного - рятувальника караулу групи пожежогасіння аварійно-рятувальної частини АРЗ СП УДСНС України в Чернівецькій області ОСОБА_1 від виконання службових обов`язків після укладення контракту із ЗС України про проходження військової служби за контрактом на час проходження служби за контрактом в ЗС України в особливий період.

Рішенням Чернівецького окружного адміністративного суду від 18 березня 2021 року позов задоволено частково, зобов`язано Управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Чернівецькій області видати ОСОБА_1 сержанту служби цивільного захисту пожежного-рятувальника караулу групи пожежогасіння аварійно-рятувальної частини АРЗ СП УДСНС України в Чернівецькій області військовий квиток, виданий на ім`я ОСОБА_1 . В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Не погодившись з прийнятим рішенням в частині задоволених позовних вимог, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та відмовити в задоволенні позову в повному обсязі. В обґрунтування апеляційної скарги відповідач зазначає про те, що своє конституційне право на працю позивач реалізує на підставі контракту про проходження служби цивільного захисту, яку в силу Закону заборонено суміщувати з іншою оплачуваною діяльністю. Крім того, апелянт стверджує, що згідно з п.4.3 Правил оформлення і ведення особових справ осіб рядового і начальницького складу служби цивільного захисту військовий квиток має знаходитись в особовій справі особи рядового і начальницького складу до завершення терміну дії контракту про проходження служби цивільного захисту.

Позивач у відзиві на апеляційну скаргу заперечив проти її доводів і зазначив, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, у зв`язку з чим просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників спрви, дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено, що 07.04.2005 р. ОСОБА_1 прийнятий на службу в МНС України (правонаступником якого є ДСНС України) на посаду водія-електрика інженерної групи частини спеціальної техніки загону технічної служби УМНС відповідно до поданої ним заяви.

У квітні 2019 року позивач, перебуваючи у званні сержанта служби цивільного захисту пожежно-рятувального караулу групи пожежогасіння аварійно-рятувальної частини АРЗ СП УДСНС України в Чернівецькій області, звернувся до начальника управління ДСНС України у Чернівецькій області із рапортом про продовження йому строку служби цивільного захисту за новим контрактом на 3 роки.

За результатами розгляду вказаного рапорту 21.04.2019 року між ним та відповідачем в особі начальника управління ДСНС України в Чернівецькій області полковником служби цивільного захисту ОСОБА_2 укладено контракт №40/19 про проходження служби цивільного захисту строком на 3 роки (а.с.16).

29.08.2019, під час перебування позивача у відпустці, між ОСОБА_1 та Міністерством оборони України в особі командира військової частини НОМЕР_1 полковника ОСОБА_3 укладено контракт про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України на посадах осіб рядового, сержантського та старшинського складу строком на 3 роки (а.с.17-18).

Наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) №179 від 29.08.2019 старшого солдата запасу ОСОБА_1 , призначеного наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по особовому складу) від 29.08.2019 р. №63-РС на посаду водія розвідувального відділення розвідувального взводу та вважати таким, що зараховано до списків особового складу частини та на всі вили забезпечення (а.с.19).

13.09.2019 позивач звернувся до начальника управління ДСНС України в Чернівецькій області полковника служби цивільного захисту ОСОБА_2 з рапортом, в якому просив увільнити його із займаною посади у зв`язку з проходженням військової служби за контрактом у Збройних Силах України (а.с.20).

Відповідно до наказу управління ДСНС України в Чернівецькій області "Про призначення службового розслідування" від 13.09.2019 р. №241 призначено проведення службового розслідування за фактом укладення ОСОБА_1 контракту про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України на посадах осіб рядового, сержантського та старшинського складу, з метою перевірки законності проходження такої служби під час служби цивільного захисту та встановлення дійсних обставин.

Наказом Аварійно-рятувального загону спеціального призначення управління ДСНС України у Чернівецькій області "Про притягнення до дисциплінарної відповідальності ОСОБА_1 " від 23.09.2019 №146 на позивача накладено дисциплінарне стягнення у вигляді догани та часткове позбавлення премії за вересень 2019 р. в розмірі 5% встановленого розміру.

Наказом Управління ДСНС України в Чернівецькій області "Про притягнення до дисциплінарної відповідальності ОСОБА_1 " від 24.09.2019 №213 до позивача застосовано дисциплінарне стягнення у вигляді суворої догани та часткове позбавлення премії за вересень 2019 року у розмірі 10% встановленого розміру.

Наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 24.09.2019 №75-РС та від 27.09.2019 №202 ОСОБА_1 звільнено з військової служби і виключено зі списків особового складу частини та всіх видів забезпечення.

Відповідно до наказу Управління ДСНС України в Чернівецькій області "Про притягнення до дисциплінарної відповідальності ОСОБА_1 " від 30.09.2019 №216 до позивача застосовано дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення зі служби у зв`язку з систематичним невиконанням умов контракту та позбавлення премії за вересень 2019 року у повному обсязі.

Згідно з наказом Управління ДСНС України в Чернівецькій області "Про звільнення зі служби ОСОБА_1 " від 30.09.2019 №216 (а.с.22) позивача звільнено зі служби у запас Збройних Сил (з постановкою на військовий облік) за п.176 п.п.6 Положення про порядок проходження служби цивільного захисту особами рядового і начальницького складу (у зв`язку із систематичним невиконанням умов контракту).

Рішенням Чернівецького окружного адміністративного суду від 24.12.2019, залишеним в силі постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 06.10.2020, визнано протиправним та скасовано накази № 146 від 23.09.2019, № 213 від 24.09.2019, № 216 від 30.09.2019, № 217 від 30.09.2019 та поновлено ОСОБА_1 на посаді пожежного-рятувальника караулу групи пожежогасіння аварійно-рятувальної частини АРЗСП у Чернівецькій області.

08.10.2020 позивач звернувся до відповідача з рапортом, в якому просив увільнити його від виконання службових обов`язків у зв`язку з особистим бажання укласти контракт на проходження служби в ЗСУ на особливий період служби. Для оформлення контракту просив видати військовий квиток та витяг з послужного списку (а.с.55-56).

22.10.2020 відповідач відмовив ОСОБА_1 у видачі, у зв`язку з відсутністю нормативно - правових підстав для задоволення порушених клопотань (а.с.57).

27.01.2021 р. позивач звернувся до Управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Чернівецькій області із рапортом про видачу йому військового квитка для особистих потреб та увільнення від виконання службових обов`язків за займаною посадою у зв`язку із особистим бажання укласти контракт на проходження військової служби в Збройних Силах України на особливий період.

Розглянувши вказаний рапорт, 19.02.2021 Управління державної служби України з надзвичайних ситуацій у Чернівецькій області повідомило позивача про відсутність підстав для задоволення його клопотання.

Не погодившись з вказаною відмовою, позивач звернувся до суду з адміністративним позовом у даній справі.

Частково задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що на законодавчому рівні відсутня заборона укладати контракт на добровільне проходження військової служби, проходячи при цьому службу цивільного захисту.

Відмовляючи в задоволенні позову в іншій частині, суд першої інстанції виходив з того, що що позивач не надав суду доказів укладення ним контракту із Збройними Силами України про проходження військової служби в особливий період, а тому у відповідача відсутні законні підстави для увільнення ОСОБА_1 від виконання службових обов`язків, а тому позов в цій частині задоволенню не підлягає.

Відповідно до ч.1 ст.308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції по суті задоволених позовних вимог, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 101 КЦЗ України, служба цивільного захисту - це державна служба особливого характеру, покликана забезпечувати пожежну охорону, захист населення і територій від негативного впливу надзвичайних ситуацій, запобігання і реагування на надзвичайні ситуації, ліквідацію їх наслідків у мирний час та в особливий період.

Згідно з ч.1 ст.99 КЦЗ України до персоналу (кадрів) органів управління та сил цивільного захисту належать особи рядового і начальницького складу, які проходять службу цивільного захисту за контрактом, державні службовці та інші працівники, з якими укладається трудовий договір.

Відповідно до ч.5 ст.99 КЦЗ України трудові відносини працівників органів управління та сил цивільного захисту регулюються законодавством про працю, державну службу та укладеними трудовими договорами (контрактами).

Пунктом 1 ч. 1 ст. 103 КЦЗ України передбачено, що з особою, яка призначається на посаду рядового або начальницького складу служби цивільного захисту укладається контракт про проходження служби цивільного захисту.

Згідно ч. 3 ст. 21 КЗпП України, контракт є особливою формою трудового договору, в якому строк його дії, права, обов`язки і відповідальність сторін (в тому числі матеріальна), умови матеріального забезпечення і організації праці працівника, умови розірвання договору, в тому числі дострокового, можуть встановлюватися угодою сторін. Сфера застосування контракту визначається законами України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 11.07.2013 р. № 593 затверджено Положення про порядок проходження служби цивільного захисту особами рядового і начальницького складу (далі Положення №593).

Відповідно до п. 3 Положення №593 особами рядового і начальницького складу служби цивільного захисту (далі - особи рядового і начальницького складу) є громадяни, які у добровільному порядку прийняті на службу цивільного захисту за контрактом і яким присвоєно відповідно до цього Положення спеціальні звання.

П.45 Положення №593 передбачено, що контракт про проходження служби цивільного захисту - це письмова угода, що укладається на добровільній основі між громадянином та державою, від імені якої виступає ДСНС, для встановлення правових відносин між сторонами під час проходження такої служби.

Зважаючи на вищенаведене, оскільки трудові відносини працівників органів управління та сил цивільного захисту регулюються законодавством про працю, державну службу та укладеними трудовими договорами (контрактами), колегія суддів дійшла висновку про те, що на підставі контракту про проходження служби цивільного захисту ОСОБА_1 виконує трудові обов`язки, тобто реалізує своє право на працю.

Відповідно до ч.1 ст.1 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" від 25.03.1992 р. №2232-XII (далі - Закон № 2232-XII) захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України.

Згідно з ч.1 ст.2 Закону № 2232-XII військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.

Ч.2 ст.2 Закону № 2232-XII передбачено, що проходження військової служби здійснюється: громадянами України - у добровільному порядку (за контрактом) або за призовом; іноземцями та особами без громадянства - у добровільному порядку (за контрактом) на посадах, що підлягають заміщенню військовослужбовцями рядового, сержантського і старшинського складу Збройних Сил України.

Відповідно до ч.2 ст. 15 Закону № 2232-XII громадяни призовного віку в добровільному порядку можуть бути прийняті на військову службу за контрактом на умовах, передбачених ч. 1 ст. 20 цього Закону, та в порядку, визначеному положеннями про проходження військової служби громадянами України.

Згідно з ч.4 ст.19 Закону № 2232-XII форма, порядок і правила укладення контракту, припинення (розірвання) контракту та наслідки припинення (розірвання) контракту визначаються положеннями про проходження військової служби громадянами України та нормативно-правовими актами Міністерства оборони України та інших центральних органів виконавчої влади, які відповідно до закону здійснюють керівництво військовими формуваннями, якщо інше не передбачено законом.

Відповідно до п.13 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України від 10 грудня 2008 року №1153/2008 (далі Положення №1153/2008), на військову службу за контрактом приймаються: громадяни відповідно до статей 19 і 20 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу"; військовослужбовці інших військових формувань із зарахуванням їх до списків особового складу Збройних Сил України.

З урахуванням вищенаведеного колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що чинне законодавство України не містить заборон щодо укладення контракту на проходження військової служби у разі проходження служби цивільного захисту.

Оцінюючи доводи апеляційної скарги в частині відсутності підстав для видачі позивачу військового квитка, колегія суддів виходить з наступного.

Згідно з п.5 Положення №1153/2008 громадяни, які проходять військову службу, є військовослужбовцями Збройних Сил України (далі - військовослужбовці). Статус військовослужбовця підтверджується документом, що посвідчує особу. Форма та порядок його видачі встановлюються Міністерством оборони України.

Відповідно до п.1 Положення про військовий квиток осіб рядового, сержантського і старшинського склад, затвердженого Указом Президента України від 30 грудня 2016 року №582/2016 (далі Положення №582/2016), військовий квиток осіб рядового, сержантського і старшинського складу (далі - військовий квиток) є документом, що посвідчує особу військовослужбовця (військовозобов`язаного) та визначає належність його власника до виконання військового обов`язку.

П.3 Положення №582/2016 передбачено, що військові квитки видаються, зокрема, районними (міськими) військовими комісаріатами під час призову або прийняття громадян на військову службу, зарахування в запас, поновлення військового квитка у разі його втрати або пошкодження, зарахування до військового навчального закладу, звільнення у запас або зняття з військового обліку за станом здоров`я.

Згідно з п.6 Положення №582/2016 військовослужбовці (військовозобов`язані) зобов`язані надійно зберігати військові квитки, стежити за своєчасним і точним внесенням до них змін та виконувати вимоги Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу».

Відповідно до п.13 Положення №582/2016 військовослужбовець (військовозобов`язаний) може передавати військовий квиток іншим фізичним чи юридичним особам лише за умови одержання оформленої у встановленому порядку розписки про отримання відповідними фізичними чи юридичними особами такого квитка.

Таким чином, Положення №582/2016 покладає обов`язок зі збереження та передачі військового квитка іншим фізичним чи юридичним особам на військовослужбовця, тому суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для видачі військового квитка позивачу на підставі його рапорту.

Згідно з Правилами з оформлення і ведення особових справ осіб рядового і начальницького складу служби цивільного захисту, затвердженими наказом ДСНС України від 18.10.2013 № 656 (далі Правила, а.с.90-93), у кінці особової справи на внутрішньому боці обкладинки розміщується карман для додаткових документів, у якому знаходяться: реєстр обліку та видачі документів, що зберігаються в особовій справі (додаток 7), військовий квиток або приписне свідоцтво (для осіб, які перебувають на спецобліку), трудова книжка, декларація, контрольна картка особової справи та інші документи.

Відповідно до п.4.7 Правил при вилученні документів із особової справи замість нього у відповідну частину особової справи вкладається його копія та акт комісії про причини його вилучення.

Отже, Правила передбачають можливість вилучення з особової справи документів, до яких належить і військовий квиток.

З урахуванням вищенаведеного доводи апеляційної скарги про те, що військовий квиток не може бути вилучений з особової справи позивача до закінчення контракту, є необґрунтованими та не підтверджують правомірності відмови відповідача у його видачі.

Крім того, в обґрунтування позовної заяви та відзиву на апеляційну скаргу ОСОБА_1 зазначає про необхідність отримання військового квитка для зняття з реєстрації місця проживання.

Відповідно до п.58 Порядку організації та ведення військового обліку призовників і військовозобов`язаних, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 07 грудня 2016 року № 921 органи, що здійснюють реєстрацію місця проживання фізичних осіб: здійснюють реєстрацію (зняття з реєстрації) місця проживання призовників і військовозобов`язаних лише в разі наявності в їх військово-облікових документах позначок районних (міських) військових комісаріатів про зняття з військового обліку або перебування на військовому обліку за місцем проживання (додаток 15).

Згідно з п.26 Правил реєстрації місця проживання, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 002 березня 2016 року № 207, який регулює порядок зняття з реєстрації місця проживання особи, разом із заявою особа подає: військовий квиток або посвідчення про приписку (для громадян, які підлягають взяттю на військовий облік або перебувають на військовому обліку).

Зважаючи на вищенаведене, колегія суддів дійшла висновку про те, що позивач обґрунтував необхідність отримання військового квитка з метою укладення контракту на проходження військової служби та зняття з реєстрації місця проживання.

Оскільки чинне законодавство про військові квитки покладає обов`язок зі зберігання та контролю за повнотою і правильністю заповнення військового квитка на військовослужбовця, а законодавство про реєстрацію місця проживання передбачає необхідність пред`явлення військового квитка для осіб, які перебувають на військовому обліку, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 в частині зобов`язання Управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Чернівецькій області видати позивачу його військовий квиток.

Оцінюючи доводи апеляційної скарги в частині розподілу судових витрат, колегія суддів виходить з наступного.

Згідно з ч.1 ст.132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до п.1 ч.3 ст.132 КАС України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Ч.3 ст.139 КАС України передбачено, що при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Згідно з ч. 7ст. 139 КАС Українирозмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

З матеріалів справи встановлено, що на підтвердження витрат на професійну правничу допомогу до позовної заяви позивач долучив копію договору про надання правової допомоги (а.с.58), копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю №560 (а.с.59), копію акта прийому - передачі виконаних робіт (наданих послуг) (а.с.60), копію квитанції до прибуткового касового ордеру від 04.11.2020 р. (а.с.61).

Ч.9ст.139 КАС Українипередбачено, що при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує:

1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи;

2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;

3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо;

4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Відповідно до чч. 1-5ст. 134 КАС Українивитрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Отже, документально підтверджені судові витрати підлягають компенсації стороні, яка не є суб`єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеної у постановах від 11 квітня 2018 року у справі №814/698/16 та від 16 серпня 2019 року у справі №755/6702/16-а склад та розміри витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі.

Відповідно до ч.5ст.242 КАС Українипри виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Згідно з актом прийому - передачі виконаних робіт (наданих послуг) від 07.11.2020 (а.с.60) адвокат надав ОСОБА_1 такі послуги: попередня усна консультація 1 год., складання рапорту 1 год., усна консультація 1 год., складання позовної заяви до суду, аналіз судової практики, копіювання документів, підготовка матеріалів до суду 5 год.

Вартість години роботи адвоката становить 1280,00 грн.

Загальний розмір витрат на правничу допомогу - 10240,00 грн.

Відповідно до ч.7 ст.134 КАС України обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

В апеляційній скарзі відповідач зазначає про те, що ціна за написання позовної заяви є завищеною, оскільки позивач є постійним клієнтом адвоката Шеремети І.С. і адвокат не створює нових позовів, а лише переписує зміст попередніх позовів.

Водночас, відповідач не надав доказів про те, що середня вартість написання позовної заяви адвокатом, який здійснює свою діяльність в м.Чернівці, є меншою від вартості, вказаної в акті прийому-передачі виконаних робіт від 07.11.2020. Крім того, відповідач не надав доказів про те, що зміст позову у даній справі відповідає змісту позовів в інших адмністративних справах за позовом ОСОБА_1 і не потребує витрачання адвокатом часу, вказаного в акті.

Враховуючи вищенаведене, а також зважаючи на складність справи, ціну позову та обсяг поданих позивачем письмових доказів, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав стягнення з відповідача на користь ОСОБА_1 витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 6000,00 грн пропорціно до задоволених позовних вимог.

Таким чином, доводи апеляційної скарги не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства, яке регулює спірні правовідносини, та повністю спростовуються встановленими у справі обставинами.

Відповідно до статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі вищевикладеного колегія суддів дійшла висновку про те, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 18 березня 2021 року слід залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Чернівецькій області залишити без задоволення, а рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 18 березня 2021 року - без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати прийняття відповідно до ч.1 ст.325 КАС України та може бути оскаржена в касаційному порядку виключно з підстав, передбачених ч.4 ст.328 КАС України.

Згідно з ч.1 ст. 329 КАС України касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Постанова суду складена в повному обсязі 29 липня 2021 року.

Головуючий Сапальова Т.В. Судді Капустинський М.М. Смілянець Е. С.