Постанова

від 29.07.2021 по справі 380/3440/20

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 липня 2021 рокуЛьвівСправа № 380/3440/20 пров. № А/857/10793/21

Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого-судді: Кухтея Р.В.

суддів: Шевчук С.М., Іщук Л.П.

з участю секретаря судового засідання: Гром І.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 21 квітня 2021 року (ухвалене головуючою-суддею Гулкевич І.З., час ухвалення судового рішення 14 год 15 хв у м. Львові, дата складення повного тексту судового рішення 29 квітня 2021 року) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Львівської митниці ДФС, Галицької митниці Держмитслужби про скасування наказу, поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,

в с т а н о в и в :

У травні 2020року ОСОБА_1 звернувся в суд із зазначеним позовом,в якому просиввизнати протиправним та скасувати наказ в.о. начальника Львівської митниці ДФС, Голови комісії з реорганізації Львівської митниці ДФС Романа Антоняка №73-о від 13.04.2020 Про звільнення ОСОБА_1 , наказ Львівської митниці ДФС №173-о від 15.04.2020 Про внесення змін до наказу Львівської митниці ДФС , п.1наказу Львівської митниці ДФС №247-о від 23.04.2020 Про проведення розрахунку з ОСОБА_1 , поновити його на посаді головного державного інспектора відділу митного оформлення №1 митного поста Мостиська Львівської митниці ДФС, стягнути з Галицької митниці Держмитслужби на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу з дня звільнення по день ухвалення рішення.

Рішенням Львівськогоокружного адміністративного суду від 21.04.2021 у задоволенні адміністративного позову було відмовлено.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій через неправильне застосування норм матеріального та порушення норм процесуального права просить його скасувати та прийняти постанову, якою задовольнити позовні вимогиу повному обсязі.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначає, що станом на момент початку процедури реорганізації Львівської митниці ДФС Закон України Про державну службу №889-VIII від 10.12.2015 (далі - Закон №889-VIII) не передбачав особливостей процедури звільнення державних службовців у зв`язку з реорганізацією державного органу. Тобто, на цей час діяли загальні норми щодо порядку припинення трудового договору з ініціативи власника у зв`язку з реорганізацією підприємства,установи, організації, що визначені Кодексом Законів про Працю України (далі - КЗпП України). На момент початку процедури реорганізації Львівської митниці ДФС 08.12.2019, законом був визначений обов`язок Комісії з реорганізації Львівської митниці ДФС попередити працівників про наступне звільнення не пізніше ніж за два місяці до звільнення. Наказ винесено у зв`язку з реорганізацією Львівської митниці ДФС шляхом її ліквідації та приєднання до новоствореної Галицької митниці Держмитслужби. Однак, позивач звертає увагу на те, що відповідачами порушено його право на працю, оскільки внаслідок реорганізації не відбулося скорочення посад на митниці, а навпаки на час попередження його про наступне звільнення, були наявні вакантні посади, які б він міг обіймати. Однак, такі не були йому запропоновані. При цьому, кількість штатних одиниць у новоствореній митниці була більша ніж у митниці, яка ліквідовувалась. Також позивач звернув увагу на те, що оспорюваний наказ про звільнення не містить належної мотивації.

У відзиві на апеляційну скаргугалицька митниця Держмитслужби просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване рішення без змін.

Заслухавши суддю доповідача, представника позивача Бабій І. М., яка підтримала апеляційну скаргу, представника відповідача Рак З. Б., яка заперечила проти її задоволення, дослідивши наявні по справі письмові докази та доводи апеляційної скарги в їх сукупності, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід задовольнити частково, оскаржуване рішення скасувати та прийняти постанову, якою позов задовольнити частково, виходячи з наступного.

З матеріалів справи видно, що ОСОБА_1 працював в митних органах з 1999 року. З 05.09.2019 відповідно до наказу Львівської митниці ДФС №648-о від 04.09.2019 обіймав посаду головного державного інспектора відділу митного оформлення №1 митного поста Мостиська Львівської митниці ДФС, що підтверджується трудовою книжкою серії НОМЕР_1 , копія якої наявна в матеріалах справи.

Постановою Кабінету Міністрів України №858 від 02.10.2019 Про утворення територіальних органів Державної митної служби`було утвореноГалицьку митницю Держмитслужби та реорганізовано Львівську митницю ДФС шляхом її приєднання до Галицької митниці Держмитслужби.

Згідно п.1 наказу ДФС України №30-рг від 25.11.2019 Про реорганізацію митниць ДФС було розпочато реорганізацію Львівської митниці ДФС. Пунктом 2 наказу утворено комісію з реорганізації Львівської митниці ДФС. Пунктом 4 визначено строк проведення реорганізації митниць ДФС три місяці з дня опублікування повідомлення про рішення щодо припинення юридичної особи.

В Єдиний державний реєстр юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 28.11.2019 була інформація щодо припинення юридичної особи - Львівської митниці ДФС.

Розпорядженням Кабінету Міністрів України №1217-р від 04.12.2019 Питання Державної митної служби було погоджено пропозицію Міністерства фінансів щодо можливості забезпечити здійснення з 08.12.2019 Державною митною службою покладених на неї постановою Кабінету Міністрів України №227 від 06.12.2019 Про затвердження положень про Державну податкову службу України та Державну митну службу України функцій і повноважень ДФС, що припиняється, з реалізації державної митної політики, державної політики у сфері боротьби з правопорушеннями під час застосування законодавства з питань державної митної справи.

З дня набрання чинності постановою Кабінету Міністрів України про початок роботи ДМСУ, повноваження Львівської митниці ДФС перейшли до Галицької митниці Держмитслужби.

Згідно даних Єдиного державного реєстру юридичних та фізичних осіб-підприємців, 14.11.2019 була проведена державна реєстрація як юридичної особи - Галицької митниці Держмитслужби.

Відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України про початок роботи ДМСУ повноваження Львівської митниці ДФС перейшли до Галицької митниці Держмитслужби з 00 год 00 хв 08.12.2019.

21.12.2019 керівником комісії з реорганізації Львівської митниці ДФС буловидано наказ №666 Про попередження про наступне вивільнення , яким вирішено письмово попередити про наступне вивільнення із займаних посад працівників Львівської митниці ДФС відповідно до п.1 ч.1 ст.87 Закону №889-VIII згідно зі списком, в який був включений ОСОБА_1 . Вручення попереджень про наступне вивільнення працівників доручено члену Комісії з реорганізації Львівської митниці ДФС ОСОБА_2

07.02.2020 наказом Львівської митниці ДФС №03 було скасовано наказ №666 від 21.12.2019 як такий, що не реалізований з причин відсутності на роботі члена Комісії з реорганізації Львівської митниці ДФС, на якого було покладено обов`язок вжиття заходів щодо вручення попереджень про наступне вивільнення, які не були вручені.

Наказом Львівської митниці ДФС №08від 11.03.2020 Про попередження про наступне вивільнення`Комісію з реорганізації Львівської митниці ДФС було зобов`язано письмово попередити про наступне вивільнення працівників Львівської митниці ДФС із займаних посад на підставі п.4 ч.1 ст.83, п.1 ч.1 ст.87 Закону №889-Vlll, зі змінами, у п.48 додатку до якого зазначено головного державного інспектора відділу митного оформлення №1 митного поста Мостиська Львівської митниці ДФС ОСОБА_1 .

Наказом Львівської митниціДФС№73-овід 13.04.2020 ОСОБА_1 було звільнено 15.04.2020 з посади головного державного інспектора відділу митного оформлення №1 митного поста Мостиська Львівської митниці ДФС відповідно до п.4 ч.1 ст.83, п.1 ч.1 ст.87 Закону №889-VIII, п.1 ч.1 ст.40 КЗпП України. Як підставу звільнення вказано попередження про наступне вивільнення від 10.03.2020.

Наказом №173-о від 15.04.2020 були внесені зміни до наказу Львівської митниці ДФС №73-о від 13.04.2020 про звільнення ОСОБА_1 в частині дати звільнення - датою звільнення вважати перший робочий день після закінчення тимчасової непрацездатності, зазначеним у документі про тимчасову непрацездатність.

Згідно наказу Львівської митниці ДФС №257-о від 23.04.2020, датою звільнення ОСОБА_1 з посади головного державного інспектора відділу митного оформлення №1 митного поста Мостиська Львівської митниці ДФС є 23.04.2020.Підстава: листок непрацездатності серія АДХ №701591.

Вважаючи спірні накази протиправними, ОСОБА_1 звернувся до адміністративного суду з вимогою про їх скасування, поновлення на посаді, з якої його було звільнено та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, щостаном на час звільнення позивача нормамиКЗпП України не було передбачено обов`язку роботодавця переводити державного службовця за його згодою на іншу роботу, як і не було передбачено обов`язку врахування переважного права на залишення на роботі. Норма статті передбачала дотримання порядку попередження про наступне вивільнення.Суд виходив з того,що відповідачем при звільненні позивача була дотримана процедура щодо його належного персонального попередження, суд зазначає про відсутність підстав для поновлення ОСОБА_1 на посаді з підстав порушення гарантій, визначених ст.ст.40, 49 2 КЗпП України.При цьому, суд першої інстанції вважавобґрунтованими доводи представника відповідачів в частині наявності на час звільнення позивачавиключного права органу державної влади, а не обов`язку пропонувати державному службовцю будь-якої вакантної посади державної служби у тому самому державному органі (за наявності), оскільки вказана норма, закріплена у ч.3 ст.87 Закону №889-VIII, в такій редакції набрала чинності з 13.02.2020, тобтоіснувала на час звільнення позивача.Крімтого, вказує на те, що вимоги позивача про його поновлення на посаді та стягнення суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу є похідними від вимоги про визнання протиправними та скасування наказів про звільнення та про внесення змін, підстави для задоволення яких відсутні, а тому відсутні підстави і для їх задоволення.

Проте, колегія суддів вважає, що до таких висновків суд першої інстанції прийшов з неповним з`ясуванням всіх обставин, що мають значення для справи, неправильним застосуванням норм матеріального та з порушенням норм процесуального права, виходячи з наступного.

Частина другою статті 19 Конституція України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиноюдругою статті 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вонина підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), безсторонньо (неупереджено), добросовісно, розсудливо, з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації, пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія), з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення, а також своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

Частинами першою та шостою статті 43 Конституції України кожному громадянину гарантується право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується, а також право на захист від незаконного звільнення.

Принципи, правові та організаційні засади забезпечення публічної, професійної, політично неупередженої, ефективної, орієнтованої на громадян державної служби, яка функціонує в інтересах держави і суспільства, а також порядок реалізації громадянами України права рівного доступу до державної служби, що базується на їхніх особистих якостях та досягненнях визначає Закон №889-VIII.

Згідно дефініції, наведеної у ч.1 ст.1 Закону №889-VIII,державна служба це публічна, професійна, політично неупереджена діяльність із практичного виконання завдань і функцій держави.

Частинами першою та другою статті 3 Закону№889-VIIIпередбачено, що цей Закон регулює відносини, що виникають у зв`язку із вступом на державну службу, її проходженням та припиненням, визначає правовий статус державного службовця.

Відповідно до ч.2,3 ст.5 цього Закону, відносини, що виникають у зв`язку із вступом, проходженням та припиненням державної служби, регулюються цим Законом, якщо інше не передбачено законом. Дія норм законодавства про працю поширюється на державних службовців у частині відносин, не врегульованих цим Законом.

Згідно п.4 ч.1ст.83 Закону №889-VIII,державна служба припиняється за ініціативою суб`єкта призначення (статті 87, 87 1 Закону№889-VIII).

Підстави припинення державної служби за ініціативою суб`єкта призначення визначені статтею 87 Закону №889-VIII, відповідно до пункту першого частини першої якої, підставами для припинення державної служби за ініціативою суб`єкта призначення є скорочення чисельності або штату державних службовців, скорочення посади державної служби внаслідок зміни структури або штатного розпису державного органу без скорочення чисельності або штату державних службовців, реорганізація державного органу.

Частиною третьою статті 87 цього Закону (в редакції Закону України №440-IX від 14.01.2020) передбачено, що суб`єкт призначення або керівник державної служби попереджає державного службовця про наступне звільнення на підставі пунктів 1 та 11частини першої цієї статті у письмовій формі не пізніше ніж за 30 календарних днів. Суб`єкт призначення або керівник державної служби може пропонувати державному службовцю будь-яку вакантну посаду державної служби у тому самому державному органі (за наявності). При цьому, не застосовуються положення законодавства про працю щодо обов`язку суб`єкта призначення отримання згоди виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника) на звільнення.

Разом з тим, колегія суддів враховує те, що відповідно до п.19 постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 06.11.1992 Про практику розгляду судами трудових спорів , при розгляді спорів про звільнення за п.1 ст.40 КЗпП України суди зобов`язані з`ясувати, чи дійсно у відповідача мали місце зміни в організації виробництва і праці, зокрема, ліквідація, реорганізація або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників, чи додержано власником або уповноваженим ним органом норм законодавства, що регулюють вивільнення працівника, які є докази щодо змін в організації виробництва і праці, про те, що працівник відмовився від переведення на іншу роботу або що власник або уповноважений ним орган не мав можливості перевести працівника з його згоди на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації, чи не користувався вивільнюваний працівник переважним правом на залишення на роботі та чи попереджався він за два місяці про наступне вивільнення.

Наказ про звільнення повинен обов`язково містити підставу звільнення з нормативним посилання, тобто роботодавець повинен зазначити як причину, так і підставу звільнення з покликанням на назву, статтю, її частину, абзац, пункт, підпункт нормативно-правового акту на підставі якого проводиться звільнення працівника.

Як встановлено судом, постановою Кабінету Міністрів України №858 від 02.10.2019 Про утворення територіальних органів Державної митної служби утворено юридичні особи публічного права територіальні органи Державної митної служби за переліком згідно з додатком 1.

Згідно з вказаним додатком було утвореноГалицьку митницю Держмитслужби. Крім того, згідно з додатком №2 вказаної постанови,було прийнято рішення про реорганізацію Львівської митниці ДФС шляхом її приєднання до Галицької митниці Держмитслужби. На виконання вказаної постанови ДФС України видано наказ №30-рг від 25.11.2019 Про реорганізацію митниць ДФС , пунктом 4 якого визначено тримісячний строк для проведення реорганізації митниць ДФС, зокрема і Львівської митниці ДФС.

За даними Єдиного державного реєстру юридичних та фізичних осіб-підприємців, 14.11.2019була проведена державна реєстрація як юридичної особи - Галицької митниці Держмитслужби.

28.11.2019 до ЄДРПОУ внесено інформацію про перебування Львівської митниці ДФС в процесі припинення.

Постановою Кабінету Міністрів України №1074 від 20.10.2011 (зі змінами і доповненнями) було затверджено Порядок здійснення заходів, пов`язаних з утворенням, реорганізацією або ліквідацією міністерств, інших центральних органів виконавчої влади (далі -Порядок №1074). Цей Порядок визначає механізм здійснення заходів, пов`язаних з утворенням, реорганізацією або ліквідацією міністерств, інших центральних органів виконавчої влади та їх територіальних органів.

Відповідно до п.п.4, 5, 6 Порядку №1074, орган виконавчої влади утворюється шляхом утворення нового органу виконавчої влади або в результаті реорганізації (злиття, поділу, перетворення) одного чи кількох органів виконавчої влади. Орган виконавчої влади припиняється шляхом реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації. Права та обов`язки органів виконавчої влади переходять, зокрема, у разі приєднання одного або кількох органів виконавчої влади до іншого органу виконавчої влади - до органу виконавчої влади, до якого приєднано один або кілька органів виконавчої влади.

Пунктом 12 Порядку №1074 передбачено, що орган виконавчої влади, утворений в результаті реорганізації, здійснює повноваження та виконує функції у визначених Кабінетом Міністрів України сферах компетенції з дня набрання чинності актом Кабінету Міністрів України щодо можливості забезпечення здійснення таким органом повноважень та виконання функцій органу виконавчої влади, що припиняється. Орган виконавчої влади, щодо якого набрав чинності акт Кабінету Міністрів України про його припинення, продовжує здійснювати повноваження та виконувати функції з формування і реалізації державної політики у визначеній Кабінетом Міністрів України сфері до набрання чинності актом Кабінету Міністрів України щодо можливості забезпечення здійснення утвореним органом виконавчої влади його повноважень та виконання функцій.

Розпорядженням Кабінету Міністрів України Питання Державної митної служби№1217-р від 04.12.2019 було погоджено пропозицію Міністерства фінансів України щодо можливості забезпечення здійснення з 08.12.2019 ДМСУ покладених на неї постановою Кабінету Міністрів України №227 від 06.12.2019 Про затвердження положень про Державну податкову службу України та Державну митну службу України , функцій і повноважень ДФС, що припиняється, з реалізації державної митної політики, державної політики у сфері боротьби з правопорушеннями під час застосування законодавства з питань державної митної справи.

Відповідно до п.13 Порядку №1074, акт Кабінету Міністрів України про можливість забезпечення здійснення утвореним органом виконавчої влади повноважень та виконання функцій органу виконавчої влади, що припиняється, видається після здійснення заходів, пов`язаних з державною реєстрацією утвореного органу виконавчої влади як юридичної особи публічного права, затвердженням положення про нього, структури та штатного розпису його апарату, кошторису та заповненням 30 відсотків вакансій.

Отже, повноваження Львівської митниці ДФС перейшли до Галицької митниці Держмитслужби з 00 год 00 хв 08.12.2019.

У ході розгляду справи судом було встановлено, що на момент початку здійснення діяльності Галицькою митницею Держмитслужби в цьому органі були затверджені структура, штатний розпис та кошторис видатків на його утримання.

Як видно зі змісту Додатку до постанови Кабінету Міністрів України №858від 02.10.2019, внаслідок реорганізації до Галицької митниці Держмитслужби, крім Львівської митниці ДФС, було приєднано Івано-Франківську митницю ДФС та Тернопільську митницю ДФС.

З матеріалів справи видно, що на момент попередження позивача про наступне вивільнення у Галицькій митниці Держмитслужби були вакантними 175 посад категорії В .

На момент прийняття наказу про звільнення позивача у Галицькій митниці Держмитслужби були вакантними 160посад категорії В .

Доказів того, що в процесі реорганізації Львівської митниці ДФС у Галицьку митницю ДМС мало місце скорочення чисельності і штату відповідачем не було надано.

Львівська митниця ДФС реорганізується шляхом приєднання до Галицької митниці Держмитслужби. За своєю суттю приєднання це така форма реорганізації, за якої одна юридична особа включається до складу іншої юридичної особи, яка продовжує існувати далі, але вже в більшому масштабі. При цьому реорганізовані юридичні особи припиняють своє існування, а їх права та обов`язки переходять до юридичної особи, до якої вони приєдналися.

Як наслідок, в процесі реорганізації юридичної особи виникають правовідносини, пов`язані з припиненням трудових договорів з працівниками. В цьому контексті в роботодавця виникає обов`язок чіткого дотримання законодавства про працю, в частині дотримання трудових прав працівників.

Правові засади і гарантії здійснення громадянами України права розпоряджатися своїми здібностями до продуктивної і творчої праці визначає КЗпП України.

Відповідно до п.1 ч.1, ч.2, ч.4 ст.40 КЗпП України (в редакції, яка діяла на момент початку процедури реорганізації Львівської митниці ДФС та звільнення позивача із займаної посади), трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадку змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників. Звільнення з підстав, зазначених у пунктах 1, 2 і 6 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу. Особливості звільнення окремих категорій працівників з підстав, передбачених пунктом 1 частини першої цієї статті, а також особливості застосування до них положень частини другої цієї статті, статей 42, 42 1 , частин першої, другої і третьої статті 49 2 , статті 74, частини третьої статті 121 цього Кодексу, встановлюються законом, що регулює їхній статус.

Спеціальним Законом, який визначає принципи, правові та організаційні засади забезпечення публічної, професійної, політично неупередженої, ефективної, орієнтованої на громадян державної служби, яка функціонує в інтересах держави і суспільства, а також порядок реалізації громадянами України права рівного доступу до державної служби, що базується на їхніх особистих якостях та досягненнях, є Закон №889-VIII.

Статтею 83 Закону №889-VIII(в редакції, яка діяла на момент початку процедури реорганізації Львівської митниці ДФС та на момент звільнення позивача із займаної посади) визначені підстави для припинення державної служби.

Зокрема, державна служба припиняється за ініціативою суб`єкта призначення (статті 87, 87 1 цього Закону) (п.4 ч.1 ст. 83 Закону№889-VIII).

Відповідно до п.1 ч.1 ст.87 Закону №889-VIII,підставами для припинення державної служби за ініціативою суб`єкта призначення є скорочення чисельності або штату державних службовців, скорочення посади державної служби внаслідок зміни структури або штатного розпису державного органу без скорочення чисельності або штату державних службовців, реорганізація державного органу.

Станом на момент початку процедури реорганізації Львівської митниці ДФС Закон №889-VIIIне передбачав особливостей процедури звільнення державних службовців у зв`язку з реорганізацією державного органу. Тобто, на цей час діяли загальні норми щодо порядку припинення трудового договору з ініціативи власника у зв`язку з реорганізацією підприємства, установи, організації, що визначені КЗпП України.

Загальною нормою (ч.2 ст.40 КЗпП України) передбачено, що звільнення з підстав, зокрема, реорганізації підприємства, установи чи організації допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.

Частиною четвертою статті 36 КЗпП України передбачено, що у разі зміни власника підприємства, а також у разі його реорганізації (злиття, приєднання, поділу, виділення, перетворення) дія трудового договору працівника продовжується. Припинення трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу можливе лише у разі скорочення чисельності або штату працівників (п.1 ч.1 ст.40 КЗпП України).

Відповідно до ч.1-3 ст.49 2 КЗпП України, про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці. При вивільненні працівників у випадках змін в організації виробництва і праці враховується переважне право на залишення на роботі, передбачене законодавством. Одночасно з попередженням про звільнення у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації, крім випадків, передбачених цим Кодексом. При відсутності роботи за відповідною професією чи спеціальністю, а також у разі відмови працівника від переведення на іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації працівник, на власний розсуд, звертається за допомогою до державної служби зайнятості або працевлаштовується самостійно. У разі якщо вивільнення є масовим відповідно до статті 48 Закону України Про зайнятість населення , власник або уповноважений ним орган доводить до відома державної служби зайнятості про заплановане вивільнення працівників.

Таким чином, на момент початку процедури реорганізації Львівської митниці ДФС, законодавством був визначений обов`язок Комісії з реорганізації Львівської митниці ДФС попередити працівників про наступне звільнення не пізніше ніж за два місяці до звільнення. Оскільки таке заплановане звільнення працівників було масовим, відповідно до статті 48 Закону України Про зайнятість населення , Комісія з реорганізації Львівської митниці ДФС мала довести до відома державної служби зайнятості про заплановане вивільнення працівників.

Наказом Львівської митниці ДФС №631 від 27.11.2019 було затверджено план заходів, пов`язаних з реорганізацією Львівської митниці ДФС, пунктом 1 розділу ІІІ якого визначено здійснення заходів щодо переведення, звільнення працівників Львівської митниці ДФС, які належать до номенклатури посад начальника Львівської митниці ДФС, з дотриманням законодавства про працю. Зміни до вказаного плану заходів у цій частині на момент звільнення позивача не вносились.

Листом №4343/8/13-70-04 від 17.12.2019 Львівська митниця ДФС повідомила Галицьку митницю Держмитслужби про заплановане до 21.12.2019 вручення посадовим особам Львівської митниці ДФС повідомлення про наступне вивільнення та забезпечення одночасно з попередженням про звільнення надання пропозицій працівникам митниці іншої роботи в Галицькій митниці Держмитслужби.

Також, в грудні 2019 року Львівською митницею ДФС не подано до Львівського обласного центру зайнятості звіту про заплановане вивільнення працівників. Наказ №666 від 21.12.2019 Про попередження про наступне вивільнення не реалізований, попередження про наступне звільнення працівникам Львівської митниці ДФС не надсилались.

Колегія суддів вважає безпідставними та необгрунтованими доводи відповідачів з покликанням на поважність причин невиконання наказу №666 від 21.12.2019 Про попередження про наступне вивільнення у зв`язку з перебуванням з 23.12.2019 в стані тимчасової непрацездатності Голови комісії з реорганізації Львівської митниці ДФС Лозинського О.Р. та перебуванням у відпустці відповідального за виконання цього наказу члена комісії Дацій Т.М.

Наведені вище обставини, без доведення у встановленому порядку поважності причин такої відсутності, вказують на те, що саме митним органом не було належним чином організовано процедуру реорганізації митниці, і, як наслідок, порушення прав позивача.

На думку колегії суддів, саме з моменту початку процедури реорганізації відповідачі повинні були вчиняти дії по забезпеченню прав державних службовців та належному проведенні реорганізації, а отже застосовувати чинне на момент початку процедури реорганізації законодавство.

Відповідно до п.16 Порядку №1074, у складі комісії з припинення органу виконавчої влади за рішенням голови комісії визначається заступник голови комісії - представник органу виконавчої влади, що припиняється, або утвореного органу виконавчої влади, або органу виконавчої влади, до якого переходять права та обов`язки органу виконавчої влади, що припиняється, який у разі відсутності голови комісії з припинення органу виконавчої влади чи неможливості здійснювати ним свої повноваження з інших причин виконує його обов`язки.

Тобто, діяльність державного органу та виконання ним повноважень не може залежати лише від можливості виконання своїх обов`язків керівником такого державного органу. Більше того, на думку суду апеляційної інстанції, надання відпустки без збереження заробітної плати відповідальному за виконання плану заходів з реорганізації Львівської митниці ДФС не є поважною причиною для невиконання таких заходів, а свідчить про неналежне здійснення контролю за виконанням плану заходів керівниками відповідачів, що призвело до затягування процедури реорганізації Львівської митниці ДФС.

Як наслідок, значна частина працівників Львівської митниці ДФС, в тому числі позивач, не були попереджені про наступне вивільнення та їм не було запропоновано вакантні посади для переведення до новоствореного митного органу.

Законом України №378- IX від 12.12.2019 були внесені зміни до КЗпП України. Цим Законом статтю 49 2 КЗпП України доповнено частиною шостою такого змісту: Вивільнення працівників, які мають статус державних службовців відповідно до Закону №889-VIII, здійснюється у порядку, визначеному цією статтею, з урахуванням таких особливостей:

про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за 30 календарних днів;

у разі вивільнення працівників на підставі п.1 ч.1 ст.40 цього Кодексу не застосовуються положення частини другої статті 40 цього Кодексу та положення частини другої цієї статті;

не пізніше ніж за 30 календарних днів до запланованих звільнень первинним профспілковим організаціям надається інформація щодо цих заходів, включаючи інформацію про причини звільнень, кількість і категорії працівників, яких це може стосуватися, про терміни проведення звільнень, а також проводяться консультації з профспілками про заходи щодо запобігання звільненням чи зведенню їх кількості до мінімуму або пом`якшення несприятливих наслідків будь-яких звільнень . Вказані зміни набрали чинності з 02.02.2020.

Відповідно до Закону України Про внесення змін до Митного кодексу України та деяких інших законодавчих актів України у зв`язку з проведенням адміністративної реформи з 13.02.2020 набрали чинності зміни до Закону №889-VIII, відповідно до яких ч.3 ст.87 цього Закону доповнено новим абзацом першим такого змісту:

Суб`єкт призначення або керівник державної служби попереджає державного службовця про наступне звільнення на підставі п.1 та п.1 1 ч.1 цієї статті у письмовій формі не пізніше ніж за 30 календарних днів. Суб`єкт призначення або керівник державної служби може пропонувати державному службовцю будь-яку вакантну посаду державної служби у тому самому державному органі (за наявності). При цьому не застосовуються положення законодавства про працю щодо обов`язку суб`єкта призначення отримання згоди виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника) на звільнення .

Таким чином, на момент звільнення позивача із займаної посади не було змінено підстав припинення державної служби (реорганізація державного органу), однак було запроваджено певні особливості щодо процедури звільнення державних службовців.

Відповідно до ст.41 Закону №889-VIII,державний службовець з урахуванням його професійної підготовки та професійних компетентностей може бути переведений без обов`язкового проведення конкурсу:

1) на іншу рівнозначну або нижчу вакантну посаду в тому самому державному органі, у тому числі в іншій місцевості (в іншому населеному пункті), - за рішенням керівника державної служби або суб`єкта призначення;

2) на рівнозначну або нижчу вакантну посаду в іншому державному органі, у тому числі в іншій місцевості (в іншому населеному пункті), - за рішенням суб`єкта призначення або керівника державної служби в державному органі, з якого переводиться державний службовець, та суб`єкта призначення або керівника державної служби в державному органі, до якого переводиться державний службовець.

Державний службовець, призначений на посаду без конкурсу, не може бути переведений на вищу посаду державної служби без проведення конкурсу. Переведення здійснюється лише за згодою державного службовця.

В контексті вказаних норм Закону №889-VIII колегія суддів зазначає, що передбачене статтею 87 цього Закону право (а не обов`язок) керівника державного органу пропонувати державному службовцю вакантну посаду, не може трактуватись як можливість прийняття рішення таким керівником на власний розсуд, без будь якого обґрунтування такого рішення. При переведенні державних службовців керівник державного органу в першу чергу оцінює професійну підготовку та компетентність державного службовця.

Слід врахувати, що позивач 09.12.2019 звернувся із заявою до в.о.начальника Галицької митниці Держмитслужби України, в якій просив перевести його на рівнозначну посаду до Галицької митниці Держмитслужби.

Листом №7.4-08-12/12/714 від 13.01.2020 Галицька митниця Держмитслужби повідомилаСеніва Р.В. що його заява буде врахована та додатково розглянута при заповненні вакантних посад Галицької митниці Держмитслужби, з урахуванням кваліфікаційних вимог та досвіду роботи у термін, визначений для проведення реорганізації митниць ДФС.

Судом першої інстанції встановлено, що відповідачами не надано доказів повторного розгляду вказаної заяви позивача, як і не надано доказів невідповідності ОСОБА_1 займаній посаді чи недостатньої кваліфікації.

Відтак, відповідачами не надано належного обґрунтування підстав ненадання пропозиції позивачу зайняття вакантної посади у Галицькій митниці Держмитслужби та причин відмови у задоволенні його заяви про переведення до цього органу.

Суд апеляційної інстанції дослідивши матеріали справи вказує, що оспорюваний наказ №73-0 від 13.04.2020 Про звільнення ОСОБА_1 зі змінами згідно наказом №173-о від 15.04.2020 та з урахуванням наказу №247-овід 23.04.2020,прийнятий відповідачем без урахування всіх обставин, що мали значення для його прийняття, тобто є необґрунтованим, а також прийнятий без дотримання принципу рівності перед законом та є дискримінаційним.

Частиною першою статті 235 КЗпП України визначено, що у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.

Відповідно до ч.ч.1, 4 ст.241 1 КЗпП України, строки виникнення і припинення трудових прав та обов`язків обчислюються роками, місяцями, тижнями і днями. Коли строки визначаються днями, то їх обчислюють з дня, наступного після того дня, з якого починається строк. Якщо останній день строку припадає на святковий, вихідний або неробочий день, то днем закінчення строку вважається найближчий робочий день.

Пунктом 2.27 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої спільним наказом Міністерств праці України, юстиції та соціального захисту населення №58від 29.07.1993 передбачено, що днем звільнення вважається останній день роботи.

Враховуючи ту обставину, що суд апеляційної інстанції дійшов висновку про протиправність звільнення позивача, а тому позивач підлягає поновленню на тій посаді та у тому органі, з якого він був протиправно звільнений, а саме на посаді головного державного інспектора відділу митного оформлення №1 митного поста Мостиська Львівської митниці ДФС, з наступного дня від дати звільнення 24.04.2020.

Крім цього, посадовою особою ГУ Держпраці у Львівській області було проведено інспекційне відвідування Львівської митниці ДФС за адресою: вул. Костюшка, 1,м.Львів,79000, код ЄДРПОУ 39420875, за якого 27.07.2020 було складено акт №ЛВ13637/2007/АВ (далі - акт).

Згідно Акту за результатами інспекційного відвідування виявлено порушення Львівською митницею ДФС вимог п.5 ч.1 ст.36 КЗпП України, що полягало у не забезпеченні керівництвом установи реалізації свого права окремими працівниками на переведення в іншу установу, так як прийнято рішення про переведення лише вибіркових працівників у Галицьку митницю Держмитслужби, в яку реорганізовано Львівську митницю ДФС, без жодного на це обґрунтування та без визначених критеріїв відбору таких працівників, які продовжили свою роботу у новоствореній Галицькій митниці Держмитслужби. При цьому, частина працівників Львівської митниці ДФС звільнена на підставі п.1 ч.1 ст.87 Закону№889-VIII без обґрунтування такого рішення з повідомленням про відсутність рівнозначної посади або іншої роботи, що не відповідало дійсності на момент такого повідомлення,вимог ст.46 КЗпП України, ч.1 ст.116 КЗпП України, ч.1 ст.83 КЗпП України та абз.6 п.2 розділу ІІ Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №100 08.02.1995 (далі - Порядок №100).

На підставі Акту 27.07.2020 було винесено припис про усунення виявлених порушень №ЛВ13637/2007/АВ/П, яким зобов`язано Львівську митницю ДФС в особі в.о. начальника Марченка О.С. усунути встановлені в акті порушення у строк до 07.08.2020.

Отже, в обсязі встановлених у цій справі фактичних обставин, описаних вище, зважаючи на їхній зміст та юридичну природу, колегія суддів приходить до висновку про протиправність наказів Львівської митниці ДФС №73-о від 13.04.2020 Про звільнення ОСОБА_1 та №173-о від 15.04.2020 Про внесення змін до наказу Львівської митниці ДФС та наявності підстав для їх скасування, і, як наслідок, поновлення позивача на посаді головного державного інспектора відділу митного оформлення №1 митного поста Мостиська Львівської митниці ДФС.

Частиною другою статті 235 КЗпП України передбачено, що при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

Відповідно до п.2 Порядку №100, середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана відповідна виплата.

Пунктом 8 Порядку №100 визначено, що нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком.

Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

В матеріалах справи наявна довідка №13-70-05/38-366 від 06.08.2020,відповідно до якоїсередньоденний розмір заробітної плати позивача становить 430,11 грн з урахуванням податків та обов`язкових платежів, а середньомісячна - 8817,20 грн, також з урахуванням податків та обов`язкових платежів.

Визначаючи кількість днів, за які належить стягнути середній заробіток за вимушений прогул, судом враховано період з 24.04.2020 по 29.07.2021 та лист Міністерства соціальної політики України №1133/0/206-19 від 29.07.2019. Така кількість днів становить 561.

З врахуванням викладеного, сума, які підлягає стягненню, дорівнює 241 291,71 грн. (430 грн. 11 коп. (середньоденний розмір заробітної плати) * 561 (кількість днів вимушеного прогулу), за виключенням податків та обов`язкових платежів, а середньомісячна заробітна плата, становить 8817 грн.20 коп., теж за виключенням податків та обов`язкових платежів.

Колегія суддів вважає безпідставними доводи позивача про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу саме з Галицької митниці Держмитслужби, оскільки в матеріалах справи відсутні докази про наявність трудових відносин ОСОБА_1 із цією установою.

Відтак, середній заробіток за час вимушеного прогулу підлягає стягненню на користь позивача з Львівської митниці ДФС.

Таким чином, позовні вимогипро стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу з Галицької митниці Держмитслужби не підлягають до задоволення.

Крім того, рішення в частині поновлення на посаді та виплати середнього заробітку у межах суми стягнення за один місяць відповідно до п.2 та п.3 ч.1 ст.371 КАС Українислід допустити до негайного виконання.

Згідно ч.2 ст.6 КАС України та ст.17 Закону України Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини суди застосовують Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) та практикуЄвропейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерела права.

Так, у п. 58 Рішення ЄСПЛ у справі Серявін та інші проти України від 10.02.2010 Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.

В частині решти доводів апеляційної скарги колегія суддів враховує, що всі конкретні, доречні та важливі доводи, наведені сторонами, були перевірені та проаналізовані у ході апеляційного перегляду та їм було надано належну правову оцінку.

Право на вмотивованість судового рішення є складовою права на справедливий суд, гарантованого ст.6 Конвенції.

Як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого у Конвенції, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (рішення у справі РуїзТорія проти Іспанії , параграфи 29 - 30). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх.

У рішенні Петриченко проти України (параграф 13) ЄСПЛ вказував на те, що національні суди не надали достатнього обґрунтування своїх рішень, та не розглянули відповідні доводи заявника, навіть коли ці доводи були конкретними, доречними та важливими.

Наведене дає підстави для висновку, що доводи сторін у кожній справі мають оцінюватись судами на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості у рамках відповідних правовідносин з метою належного обґрунтування позиції суду.

Інші зазначені в апеляційній скарзі обставини, окрім вищеописаних обставин, ґрунтуються на довільному трактуванні фактичних обставин та норм матеріального права, а тому такі не вимагають детальної відповіді.

Згідно ст.317 КАС України, суд апеляційної інстанції скасовує судове рішення суду першої інстанції та ухвалює нове, коли має місце неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, недоведеність таких обставин, невідповідність висновків суду обставинам справи та неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи чи питання.

Одночасно слід зазначити, що в контексті положень п.1 ч.6 ст.12 КАС України дана справа відноситься до категорій справ незначної складності, а тому судове рішення, постановлене за результатами апеляційного перегляду в касаційному порядку оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених п.2 ч.5 ст.328 цього Кодексу.

Керуючись ст.ст. 12, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд,

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Львівського окружного адміністративного суду від 21 квітня 2021 року по справі №380/3440/20 скасувати та прийняти постанову, якою адміністративний позов ОСОБА_1 до Львівської митниці ДФС, Галицької митниці Держмитслужби про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати наказ Львівської митниці ДФС №73-о від 13 квітня 2020 року Про звільнення ОСОБА_1 (зі змінами згідно наказу №173-о від 15 квітня 2020 року Про внесення змін до наказу Львівської митниці ДФС ).

Поновити ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків- НОМЕР_2 )на посаді головного державного інспектора відділу митного оформлення №1 митного поста Мостиська Львівської митниці ДФС з 24 квітня 2020 року.

Стягнути з Львівської митниці ДФС (адреса: вулиця Костюшка, 1,місто Львів, код ЄДРПОУ 39420875)на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків- НОМЕР_2 )середній заробіток за час вимушеного прогулів розмірі 241 291 (двісті сорок одна тисяча двісті дев`яносто одна) гривень 71 копійок з відрахуванням податків, зборів та обов`язкових платежів.

В іншій частині у задоволені позову відмовити.

Рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді головного державного інспектора відділу митного оформлення №1 митного поста Мостиська Львівської митниці ДФС та стягнення середнього заробітку за один місяць в сумі 12 903,3 грн. з відрахуванням податків, зборів та обов`язкових платежів допустити до негайного виконання.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених п.2 ч.5 ст.328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя Р. В. Кухтей судді С. М. Шевчук Л. П. Іщук Повне судове рішення складено 29.07.2021.