Рішення

від 28.04.2021 по справі 910/3962/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

28.04.2021Справа № 910/3962/19

Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді ДЖАРТИ В. В. , за участі секретаря судового засідання Рєпкіної Ю. Є., розглянув у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Омокс"

до 1. Товариства з обмеженою відповідальністю "Ей Ві Груп"

2. Товариства з обмеженою відповідальністю "Консент капітал менеджмент"

про визнання договору недійсним,

Представники учасників процесу згідно протоколу від 28.04.2021,

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Омокс" (далі - позивач, Омокс) звернулось до Господарського суду міста Києва із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ей Ві Груп" (далі - відповідач 1, Товариство) та Товариства з обмеженою відповідальністю "Консент Капітал Менеджмент" (далі - відповідач 2, Позикодавець) про визнання недійсним договору факторингу, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю "Ей Ві Груп" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Консент капітал менеджмент", згідно якого було передано право вимоги за договорами позики №256 від 23.02.2015, №257 від 02.04.2015, №259 від 27.05.2015, №4 від 02.03.2016 ТОВ "Ей Ві Груп".

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач посилається на те, що предметом спірного договору факторингу є право вимоги за частиною договорів позики, які позивачем не укладались та договором позики, зобов`язання за яким, за твердженням позивача, виконане в повному обсязі. Крім того, позивач стверджує, що даний договір факторингу не спрямований на реальне настання правових наслідків.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 01.04.2019 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі № 910/3962/19, ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження та призначене підготовче засідання у справі на 18.04.2019. Вказаною ухвалою також було витребувано у відповідачів оригінал (для огляду в судовому засіданні) та належним чином засвідчену копію (для долучення до матеріалів справи) договору факторингу, на підставі якого було передано право вимоги за договорами позики №256 від 23.02.2015, №257 від 02.04.2015, №259 від 27.05.2015, №4 від 02.03.2016 Товариству з обмеженою відповідальністю "Ей Ві Груп".

Ухвалою від 18.04.2019 повторно витребувано у відповідачів оригінал (для огляду в судовому засіданні) та належним чином засвідчену копію (для долучення до матеріалів справи) договору факторингу, на підставі якого було передано право вимоги за договорами позики №256 від 23.02.2015, №257 від 02.04.2015, №259 від 27.05.2015, №4 від 02.03.2016 ТОВ "Ей Ві Груп", підготовче судове засідання відкладено на 16.05.2019.

За наслідками судового засідання 16.05.2019 судом була постановлена ухвала, якою було частково задоволена заява позивача та ухвалено вилучити у ТОВ "Консент капітал менеджмент" договір факторингу, на підставі якого було передано право вимоги за договорами позики №256 від 23.02.2015, №257 від 02.04.2015, №259 від 27.05.2015, №4 від 02.03.2016 ТОВ "Ей Ві Груп".

Також, 16.05.2019 судом було продовжено підготовче провадження в цій справі та відкладено розгляд справи на 19.06.2019.

За наслідками судового засідання 19.06.2019 суд ухвалив задовольнити клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Омокс" та зупинити провадження у справі № 910/3962/19 до закінчення виконавчого провадження з вилучення доказів для дослідження судом.

04.12.2020 суд звернувся до Товариства з обмеженою відповідальністю "Омокс" з листом-нагадуванням щодо стану виконання ухвали суду про вилучення доказів.

30.12.2020 до суду представником Товариства з обмеженою відповідальністю "Омокс" подано клопотання про поновлення провадження у справі.

04.01.2021 Господарський суд міста Києва без виклику представників сторін ухвалив провадження у справі № 910/3962/19 поновити, продовжити розгляд справи зі стадії підготовчого провадження, підготовче судове засідання призначити на 21.01.2021.

20.01.2021 представником позивача подано заяву про витребування та вилучення доказів.

21.01.2021 представником відповідача 2 подано до канцелярії суду клопотання про закриття провадження у справі.

За наслідками підготовчого засідання 21.01.2021 суд частково задовольнив заяву позивача про витребування та вилучення доказів та витребував докази. Витребувані документи або пояснення щодо неможливості їх подання зобов`язано подати до суду у строк до 12.02.2021. Також суд ухвалив проводити підготовче провадження у справі 910/3962/19 в розумні строки та відкласти підготовче судове засідання на 24.02.2021.

У зв`язку з перебуванням судді Джарти В. В. у відпустці судове засідання 24.02.2021 не відбулося.

Ухвалою від 01.03.2021 підготовче засідання у справі призначено на 24.03.2021.

За наслідками судового засідання 24.03.2021 відмовлено у задоволенні клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Консент капітал менеджмент" про закриття провадження у справі, закрито підготовче провадження та призначено справу № 910/3962/19 до судового розгляду по суті в судовому засіданні на 21.04.2021.

08.04.2021 на виконання ухвали суду від Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку надійшов лист.

21.04.2021 перед початком судового засідання до представником відповідача 2 подано письмові пояснення.

У судове засідання 21.04.2021 прибули представники позивача та відповідача 2.

Відповідач 1 представників у судове засідання не направив, про причини неявки суду не повідомив, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений відповідно до приписів чинного законодавства України.

Заслухавши вступні слова представників позивача та відповідача 2, суд, з метою повного та всебічного з`ясування обставин справи, дійшов висновку про необхідність виклику у судове засідання в якості свідків директорів відповідача 1 та відповідача 2 для надання пояснень щодо обставин справи.

Відповідно до положень статті 66 ГПК України свідком може бути будь-яка дієздатна фізична особа, якій відомі будь-які обставини, що стосуються справи; свідок зобов`язаний з`явитися до суду за його викликом у визначений час і дати правдиві показання про відомі йому обставини. У разі неможливості прибуття до суду та участі в судовому засіданні в режимі відеоконференції за викликом суду свідок зобов`язаний завчасно повідомити про це суд. Суд може дозволити свідку брати участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції незалежно від заперечень учасників справи, якщо свідок не може з`явитися до суду через хворобу , похилий вік, інвалідність або з інших поважних причин. У разі неможливості прибуття до суду та участі в судовому засіданні в режимі відеоконференції за викликом суду свідок зобов`язаний завчасно повідомити про це суд. Свідок має право давати показання рідною мовою або мовою, якою він володіє, користуватися письмовими записами, відмовитися від давання показань у випадках, встановлених законом, а також право на компенсацію витрат, пов`язаних з викликом до суду.

Відповідно до статті 87 ГПК України показання свідка - це повідомлення про відомі йому обставини, які мають значення для справи. Не є доказом показання свідка, який не може назвати джерела своєї обізнаності щодо певної обставини, або які ґрунтуються на повідомленнях інших осіб.

Приписами статті 89 ГПК України визначено, що свідок викликається судом для допиту за ініціативою суду або за клопотанням учасника справи у разі, якщо обставини, викладені свідком у заяві, суперечать іншим доказам або викликають у суду сумнів щодо їх змісту, достовірності чи повноти. В ухвалі про виклик свідка суд попереджає свідка про кримінальну відповідальність за завідомо неправдиві показання.

Представник відповідача 2 у наданих усних поясненнях заявляла, що договір факторингу між відповідачами не укладався, а інформація, що міститься у наявних матеріалах справи повідомленнях відповідачів, які були направлені позивачу як боржнику за договорами позики, що "право вимоги за договорами позики …. відповідно до договору факторингу передане ТОВ "Ей Ві Груп" може бути лише заявою про намір укладення такого договору. Під час підготовчого провадження представник відповідача 2 заявляла що зазначені повідомлення були сформовані та направлені позивачу помилково.

З огляду на надані суперечності у поясненнях представника відповідача 2, суд дійшов висновку про необхідність виклику у судове засідання керівників відповідачів, якими було підписано повідомлення, а саме директора ТОВ "Ей Ві Груп" Сисоєва Олексія Володимировича та директора Товстуху Сергія Володимировича.

У судовому засіданні 21.04.2021 була оголошена перерва до 28.04.2021.

У призначене судове засідання з`явився представник позивача та просив позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Відповідачі не направили своїх представників для участі в судовому засіданні, про дату, час та місце проведення судового засідання повідомлені належним чином, причини неявки суду не повідомили.

При цьому свідки, що були викликані до судового засідання не з`явились.

Відповідно статті 233 ГПК України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою ТОВ ОМОКС є учасником Пайового закритого недиверсифікованого венчурного інвестиційного фонду Консент Капітал (код за ЄДРІСІ - 2331300), в якому Товариство з обмеженою відповідальністю Консент Капітал Менеджмент здійснює свої повноваження, як компанія з управління активами.

Протягом строку дії цього ПЗНВІФ між ТОВ ОМОКС та ТОВ Консент Капітал Менеджмент , що діяло за рахунок та в інтересах ПЗНВІФ Консент Капітал укладалися певні договори відсоткової позики, умови яких сторонами виконувалися належним чином.

При цьому, усі укладені Договори містять у собі пункт наступного змісту: Жодна із сторін не має права передавати свої права за цим Договором третій стороні без письмової згоди другої сторони .

Позивачу невідомо, на яких умовах та з яким предметом Відповідачами було укладено договір факторингу, оскільки, Договір позики № 257 від 02.04.2015 ТОВ Омокс взагалі ніколи не укладався, кошти за цим договором Позивачеві не передавалися та ним не отримувались, за Договором відсоткової позики №256 від 23.02.2015 ТОВ ОМОКС повністю виконало свої зобов`язання, що підтверджується банківськими виписками.

Оскільки, правочинів вимоги за якими були передані на підставі договору факторингу позивач просить суд визнати такий правочин недійсним на підставі того, що спірний правочин не відповідає суті факторинговим правовідносинам.

Відповідачі не скористались своїм правом надання відзиву, однак відповідач 2 надав пояснення, в яких просив суд відмовити в задоволенні позову, оскільки позивачем не доведене його порушене право.

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд відзначає наступне.

Відповідно до частини 1, 2 статті 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів може бути, зокрема, визнання правочину недійсним.

Захист цивільних прав - це передбачені законом способи охорони цивільних прав у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення.

У справі Європейський суд з прав людини "Белеш та інші проти Чеської Республіки" вказав, що право на справедливий судовий розгляд, що гарантується статтею 6 § 1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, має здійснюватися відповідно до норм закону, що передбачають наявність у сторін судового розгляду ефективного судового захисту з метою захисту їх цивільних прав та обов`язків.

Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визнається право на доступ до правосуддя, а статтею 13 Конвенції (право на ефективний засіб юридичного захисту) передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний спосіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження. При цьому під ефективним способом слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект.

Таким чином, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

Частина 2 статті 20 Господарського кодексу України встановлює, що кожний суб`єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів. Права та законні інтереси зазначених суб`єктів захищаються, зокрема, шляхом визнання недійсними господарських угод з підстав, передбачених законом.

Згідно із частинами 1-4 статті 202 Цивільного кодексу України правочин - це дія особи, яка спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори). Одностороннім правочином є дія однієї сторони, яка може бути представлена однією або кількома особами. Односторонній правочин може створювати обов`язки лише для особи, яка його вчинила. Односторонній правочин може створювати обов`язки для інших осіб лише у випадках, встановлених законом, або за домовленістю з цими особами. Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін.

Метою будь-якого правочину є досягнення певних юридичних наслідків, що мають істотне значення для сторін правочину.

Отже, правочин - це вольові, правомірні дії, безпосередньо спрямовані на досягнення правового результату, а саме на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

За частиною 1 статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Відповідно до частин 1-3, 5, 6 статті 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Тобто, за змістом наведеної норми недійсність правочину зумовлюється наявністю дефектів його елементів: дефекти (незаконність) змісту правочину; дефекти (недотримання) форми; дефекти суб`єктного складу; дефекти волі - невідповідність волі та волевиявлення.

Під час розгляду даної господарської справи судом неодноразово витребовувалась копія спірного договору факторингу у відповідачів, однак у порушення вимог ухвали останні не надали такий правочин. Крім того, представник відповідача 2 під час судового розгляду підтвердила відсутність такого договору та наголосила, що у керівників відповідачів був лише намір укласти такий правочин, однак вчинено його не було.

Відповідно до частини 1 статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За приписами частини 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до частини 1 статті 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Керуючись вказаними нормами процесуального закону, суд дійшов висновку про те, що відсутність документарно оформленого договору факторингу та неможливість надання його копії сторонами такого договору свідчить про неможливість надання правової оцінки такому договору, через його відсутність. При цьому суд відзначає, що недоведеність факту наявності відповідачами договору факторингу, свідчить про неможливість існування будь-яких правових наслідків укладання такого договору.

Згідно із пунктом 1 статті 2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

На підставі статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Згідно статті 13 ГПК України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

З системного аналізу викладеного слідує, що позовні вимоги не підлягають задоволенню.

При цьому, суд відзначає, що інші доводи та заперечення сторін не спростовують встановлених судом обставин та не можуть впливати на законність судового рішення. Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа "Серявін проти України", § 58, рішення від 10 лютого 2010 року).

Судові витрати з урахуванням положень статті 129 ГПК України покладаються судом на відповідачів рівними частина. Такий висновок суду ґрунтується на тому, що першочерговою причиною звернення позивачем із позовом до суду про визнання недійсним договору факторингу було отримання листів-вимог від відповідачів 13.02.2019, в яких останні повідомили про укладення договору факторингу, наявність якого ними під час розгляду спору не доведена.

Керуючись статтями 73-80, 86, 129, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. У задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Омокс" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ей Ві Груп" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Консент капітал менеджмент" про визнання недійсним договору факторингу, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю "Ей Ві Груп" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Консент капітал менеджмент", згідно якого було передано право вимоги за договорами позики №256 від 23.02.2015, №257 від 02.04.2015, №259 від 27.05.2015, №4 від 02.03.2016 ТОВ Ей Ві Груп відмовити повністю.

2. Стягнути Товариства з обмеженою відповідальністю "Ей Ві Груп" (04073, місто Київ, Оболонський район, проспект Степана Бандери, будинок 8, корпус 17; ідентифікаційний код 36146429) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Омокс" (08135, Київська область, Києво-Святошинський район, село Чайки, вулиця Лобановського Валерія, будинок 21, корпус 1, приміщення 25; ідентифікаційний код 23154102) 960,50 грн (дев`ятсот шістдесят гривень 50 копійок) судового збору.

3. Стягнути Товариства з обмеженою відповідальністю "Консент капітал менеджмент" (08130, Київська область, Києво-Святошинський район, село Чайки, вулиця Валерія Лобановського, будинок 21, корпус 2; ідентифікаційний код 35575477) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Омокс" (08135, Київська область, Києво-Святошинський район, село Чайки, вулиця Лобановського Валерія, будинок 21, корпус 1, приміщення 25; ідентифікаційний код 23154102) 960,50 грн (дев`ятсот шістдесят гривень 50 копійок) судового збору.

4. Після набрання рішенням Господарського суду міста Києва законної сили видати відповідний наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складене 18.06.2021.

СУДДЯ В. В. ДЖАРТИ