Ухвала

від 20.07.2021 по справі 904/1098/19

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

20 липня 2021 року

м. Київ

Справа № 904/1098/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Волковицької Н. О. - головуючого, Могила С. К., Случа О. В.,

секретар судового засідання - Мельникова Л. В.,

розглянув касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "КП Центральний ринок"</a>

на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 11.03.2021 та додаткову постанову Центрального апеляційного господарського суду від 25.03.2021 у справі

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Павільйон №422 "Комісійний"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "КП Центральний ринок"</a>,

треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача: 1) ОСОБА_1 ,

2) ОСОБА_2 ,

3) ОСОБА_3 ,

про усунення перешкод у користуванні власністю,

(у судове засідання сторони не з`явилися)

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Павільйон № 422 "Комісійний" звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "КП "Центральний ринок", з урахуванням уточненої позовної заяви, про усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою площею 0,0212 гектарів з кадастровим номером 1210100000:06:090:0193, та розміщеними на ній частиною будівлі літ. h-2 магазину з приєднаними до нього з фасадної частини торгівельними об`єктами площею 9 кв.м. та 11,5 кв.м. за адресою АДРЕСА_1 , шляхом зобов`язання відповідача звільнити земельну ділянку площею 0,0212 гектарів з кадастровим номером 1210100000:06:090:0193, та привести торгівельні об`єкти площею 9 кв.м. та 11,5 кв.м. у первісний стан за рахунок відповідача; знести огорожу перед фасадною частиною будівлі літ. h-2 магазину за адресою АДРЕСА_1 , забезпечивши вільний доступ до будівлі літ. h-2 магазину з подальшою забороною зведення огорожі перед фасадною частиною будівлі літ. h-2 магазину за адресою АДРЕСА_1 .

В обґрунтування заявлених вимог, позивач зазначив, що він є власником земельної ділянки (кадастровий номер 1210100000:06:090:0193), яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , площею 0,0212 гектарів. Також, Позивачу на праві приватної власності належить частина будівлі магазину літ. , загальною площею 443,4 кв.м., яка розташована за цією ж адресою на вищезазначеній земельній ділянці. До фасадної частини магазину літ. h-2, що належить позивачу на праві власності, прибудовані два торгівельні павільйони з легкої металевої конструкції, площею 9 м 2 та 11,5 м 2 , задньою стінкою яких є фасадна стіна магазину. Як стверджує Позивач, йому стало відомо, що на підставі рішення Третейського суду правової Асоціації "Захисники правопорядку" від 29.12.2008 у справі № 7-32/08, відповідач зареєстрував за собою право власності на торгівельні павільйони літ. "2Я-1" площею 21,8 кв.м. та літ. "2Є-1" площею 24,2 кв.м., які фактично знаходяться на земельній ділянці позивача та належать останньому, а також передав зазначені об`єкти в оренду на користь третіх осіб.

У уточненій позовній заяві йдеться також про те, що причиною спору є розташування на земельній ділянці ТОВ "Павільйон №422 "Комісійний" біля фасадної стіни будівлі магазину літ.h-2, що належить позивачу і знаходиться за адресою м.Дніпро, вул.Шмідта, 2 об`єктів, які були передані ТОВ"Центральний ринок" в оренду третім особам ОСОБА_1 за договором оренди №0101-33 від 01.01.2019, ОСОБА_2 за договором оренди №0101-34 від 01.01.2019 та ОСОБА_3 за договором оренди №0101-35 від 01.01.2019, ненадання відповідачем документів, які б підтверджували право власності останнього на ці об`єкти, а також про те, що ТОВ "Центральний ринок" без законних на то підстав здійснило переобладнання належних позивачу торговельних павільйонів площею 9кв.м та 11.5 кв.м, які знаходилися за вказаною вище адресою біля фасадної стіни магазину літ.h-2.

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 19.11.2020 у справі №904/1098/19 позов Товариства з обмеженою відповідальністю (далі-ТОВ) "Павільйон №422 "Комісійний", з урахуванням уточненої позовної заяви від 20.10.2020, задоволено частково, ТОВ "КП "Центральний ринок" зобов`язано усунути перешкоди позивачу в користуванні земельною ділянкою площею 0,0212 гектарів з кадастровим номером 1210100000:06:090:0193 та розміщеною на ній будівлею літ.h-2 за адресою: вул.Шмідта,2, м. Дніпро шляхом знесення огорожі перед фасадною частиною будівлі літ.h-2 магазину, в задоволенні позову в частині усунення перешкод ТОВ "Павільон №422 "Комісійний" у користуванні земельною ділянкою площею 0,0212 гектарів з кадастровим номером 1210100000:06:090:0193 та розміщеними на ній за вказаною адресою частиною будівлі літ.h-2 магазину з приєднаними до нього з фасадної частини торговельними об`єктами площею 9кв.м та 11,5кв.м шляхом зобов`язання відповідача звільнити земельну ділянку та привести зазначені торговельні об`єкти у первісний стан за рахунок відповідача відмовлено ;

- приймаючи рішення в частині відмови в задоволенні позовних вимог, господарський суд виходив з того, що розташовані на земельній ділянці позивача торговельні об`єкти передані відповідачем у користування третім особам, а отже, зазначене майно фактично вибуло з володіння позивача, у зв`язку з чим, мають місце обставини щодо позбавлення позивача права володіння спірним майном і пред`явлення віндикаційного позову про витребування такого майна із чужого незаконного володіння, а також з відсутності підстав для задоволення позову в частині звільнення земельної ділянки позивача, оскільки в матеріалах справи відсутні докази зайняття цієї ділянки відповідачем або вчинення ним перешкод в реалізації позивачем повноважень по розпорядженню і користуванню цією ділянкою;

- при задоволенні позовних вимог господарський суд послався на те, що єдиним конструктивним призначенням огороджувальної конструкції, знесення якої вимагає позивач, є обмеження доступу до будівлі останнього, на те, що викладені обставини свідчать про існування реальної небезпеки порушення права ТОВ "Павільйон №422 "Комісійний" на володіння та користування своїм майном зі сторони ринку, а також на те, що факт розташування огорожі на земельній ділянці відповідача не впливає на висновки суду, адже позов про усунення порушень права, не пов`язаний з позбавленням права володіння, підлягає задоволенню незалежно від того на своїй чи на чужій земельній ділянці відповідач вчиняє дії, що порушують право позивача;

Постановою Центрального апеляційного господарського суду від 11.03.2021 у справі № 904/1098/19 рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 19.11.2020 скасовано в частині відмови в задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Павільйон №422 "Комісійний"; у цій частині прийнято нове рішення. Усунуто Товариству з обмеженою відповідальністю "Павільйон №422 "Комісійний" перешкоди у користуванні земельною ділянкою площею 0,0212 гектарів з кадастровим номером 1210100000:06:090:0193 та розміщеними на ній частиною будівлі літ. h-2 магазину з приєднаними до нього з фасадної частини торговельними об`єктами площею 9кв.м та 11,5кв.м за адресою вул.Шмідта,2, м.Дніпро шляхом зобов`язання Товариства з обмеженою відповідальністю "КП Центральний ринок"</a> звільнити земельну ділянку площею 0,0212 гектарів з кадастровим номером 1210100000:06:090:0193 та привести торговельні об`єкти площею 9 кв.м та 11,5 кв.м у первісний стан за рахунок відповідача.

В іншій частині рішення залишено без змін.

Постанова аргументована тим, що обставини по розміщенню на спірній земельній ділянці та фасадній частині приміщення магазину літ.h-2 торговельних об"єктів підтверджується договорами оренди №№0101-33, 0101-34, 0101-35 від 01.01.2019, укладеними між ТОВ "КП Центральний ринок" та фізичним особами-підприємцями Бурчак С.В., Соколовою О.П. і Пілюгіною О.С., додатками №1 до яких є "Місце розташування об`єкту оренди", підписаними представниками сторін. При цьому незалежно від встановлення висновком судової будівельно-технічної експертизи від 24.03.2020 №3359/3360-9 обставин щодо відсутності на земельній ділянці з кадастровим номером 1210100000:06:090:0193 павільйонів літ.2Я-1 та літ.2Є-1 обставини щодо знаходження на цій ділянці торговельних об`єктів, які є предметом перелічених вище договорів відповідачем в установленому порядку не спростовані. Приймаючи рішення в частині відмови в задоволенні позову, господарський суд наведеного не врахував та помилково залишив поза увагою обставини стосовно володіння позивачем земельною ділянкою та частиною приміщення магазину. При цьому докази вибуття із володіння позивача цих об`єктів в матеріалах справи відсутні.

Додатковою постановою Центрального апеляційного господарського суду від 25.03.2021 у справі № 904/1098/19 стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "КП Центральний ринок"</a> на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Павільйон №422 "Комісійний" 960 грн 50 коп витрат по сплаті судового збору за розгляд справи в суді першої інстанції. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "КП Центральний ринок"</a> на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Павільйон №422 "Комісійний" 2881 грн 50 коп судового збору за апеляційною скаргою.

Не погоджуючись із рішеннями суду апеляційної інстанції, Товариство з обмеженою відповідальністю "КП Центральний ринок"</a> звернулося із касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Центрального апеляційного господарського суду від 11.03.2021 та додаткову постанову Центрального апеляційного господарського суду від 25.03.2021 у справі 904/1098/19, залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Підставою касаційного оскарження, з урахуванням заяви про усунення недоліків, є пункт 1 частини 2 статті 287 ГПК України, а саме неврахування судом висновків Верховного Суду України, викладеного у постанові від 16.02.2010 у справі № 3-236к10.

У відзиві на касаційну скаргу позивач вказує на безпідставність доводів скаржника та просить залишити без змін оскаржувані рішення.

Дослідивши доводи, викладені у касаційній скарзі, та матеріали справи, Верховний Суд дійшов висновку про наявність підстав для закриття касаційного провадження у справі № 904/1098/19 з огляду на таке.

Згідно з пунктом 5 частини 1 статті 296 ГПК України суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження, якщо після відкриття касаційного провадження на підставі пункту 1 частини 2 статті 287 цього Кодексу судом встановлено, що висновок щодо застосування норми права, який викладений у постанові Верховного Суду та на який посилався скаржник у касаційній скарзі, стосується правовідносин, які не є подібними.

Зазначена норма процесуального права спрямована на формування усталеної судової практики вирішення господарських спорів, що виникають із подібних правовідносин, а її застосування судом касаційної інстанції свідчитиме про дотримання принципу правової визначеності.

Подібність правовідносин означає, зокрема, тотожність суб`єктного складу учасників відносин, об`єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм (зокрема часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин). Зміст правовідносин з метою з`ясування їх подібності у різних рішеннях суду (судів) касаційної інстанції визначається обставинами кожної конкретної справи (аналогічну правову позицію викладено у постанові Верховного Суду України від 06.09.2017 у справі № 910/3040/16).

При цьому як судові рішення у справах зі спорів, що виникли із подібних правовідносин, належить розуміти рішення у тих справах, де однаковими є предмет і підстави позову, зміст позовних вимог, встановлені фактичні обставини, а також матеріально-правове регулювання спірних відносин.

У справі № 3-236к10 господарське товариство з обмеженою відповідальністю "Дубенчанка" (далі - ГТОВ "Дубенчанка") звернулося з позовом до Дубенської міської ради, яким просила визнати за ним право власності на нерухоме майно - кіоск "Сніжинка" та на земельну ділянку, яка зайнята цим кіоском і необхідна для його обслуговування; визнати недійсним рішення Дубенської міської ради від 22 лютого 2008 року № 1187 "Про надання дозволу на виготовлення технічної документації по наданню земельної ділянки у власність об`єднанню співвласників багатоквартирного будинку "Садиба" в частині надання дозволу об`єднанню співвласників багатоквартирного будинку "Садиба" (далі - ОСББ "Садиба") на виготовлення технічної документації по наданню земельної ділянки у власність для будівництва та обслуговування будинку і господарських будівель площею 0, 02 га за адресою: м. Дубно, вул. майдан Незалежності, 9. Дубенською міською радою подано зустрічний позов до ГТОВ "Дубенчанка" про усунення перешкод у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою комунальної власності площею 0, 0025 га, що розташована на майдані Незалежності в м. Дубно (біля будинку № 9), про зобов`язання звільнити вказану земельну ділянку шляхом демонтажу малої архітектурної форми за власні кошти.

Направляючи справу на новий розгляд, Верховний Суд України зазначив, зокрема, що висновок судів про те, що торгівельний павільйон-кіоск "Сніжинка", розміщений за адресою: м. Дубно, Майдан Незалежності, є об`єктом, зданим в експлуатацію у 1990 році, взагалі не підтверджений матеріалами справи. Зазначені обставини та положення статті 181 ЦК України про належність до нерухомого майна лише тих об`єктів, що розташовані на земельній ділянці, переміщення яких неможливе без їх знецінення та зміни їх призначення, суд не врахував та належним чином не дослідив обставини щодо наявності у спірного кіоску ознак об`єкту нерухомого майна. Висновок судів про те, що за кіоском "Сніжинка" закріплена земельна ділянка на Майдані Незалежності площею 0, 01 га, де розташований спірний кіоск "Сніжинка", є передчасним та не ґрунтується на наданих сторонами доказах. Розглянувши спір, суди у порушення вимог статей 4-3, 38, 43 ГПК України не встановили, чи є тотожними спірний кіоск та кіоск, що перейшов до позивача за основним позовом в процесі приватизації державного майна.

З наведеного слідує, що мотиви з яких Суд передав на новий розгляд справу № 3-236к10 стосувалися не встановлення усіх обставин, які давали б підстави для задоволення первісних позовних вимог щодо визнання права власності на нерухоме майно, що є відмінним від обставин справи № 904/1098/19, у якій інші предмет та підстави позову. Обставини з яких виходив Верховний Суд України у сукупності із встановленими фактами не є релевантними щодо спірних відносин у справі № 904/1098/19, у яких вимоги стосуються суто усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою та нерухомим майном, а жодна зі сторін не просила визнати за нею право власності на відповідне майно. Крім того, з постанови у справі № 3-236к10 вбачається, що зміст позовних вимог із матеріально-правовим регулюванням також не є подібним до справи № 904/1098/19 і, відповідно, правового висновку, який би міг бути застосований судом апеляційної інстанції у справі яка розглядається, постанова Верховного суду України від 16.02.2010 не містить.

З наведеного слідує, що звертаючись із касаційною скаргою, обґрунтованою підставою оскарження передбаченою пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК України, скаржник хоча і посилався на висновок Верховного Суду України, але не врахував, що відповідна постанова повинна бути прийнята у подібних відносинах. Тобто важливим було довести, що суд апеляційної інстанції не врахував, що відповідні норми матеріального або процесуального права саме у подібних відносинах застосовуються інакше і на цьому вже акцентував увагу Верховний Суд України.

Оскільки зазначених вимог заявником здійснено не було, а висновки щодо застосування норм права, викладені у постанові Верховного Суду України, на яку посилався скаржник, обґрунтовуючи вимоги, заявлені у скарзі, стосуються правовідносин, які не є подібними правовідносинам у справі № 904/1098/19, колегія суддів відповідно до пункту 5 частини 1 статті 296 цього Кодексу дійшла висновку про необхідність закриття касаційного провадження за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "КП Центральний ринок"</a> на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 11.03.2021 та додаткову постанову Центрального апеляційного господарського суду від 25.03.2021 у справі 904/1098/19.

Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) спосіб, у який стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на справедливий суд) застосовується до апеляційних та касаційних судів, має залежати від особливостей процесуального характеру, а також до уваги мають бути взяті норми внутрішнього законодавства та роль касаційних судів у них. З урахуванням особливого характеру ролі Верховного Суду як касаційного суду, процедура, яка застосовується у Верховному Суді, може бути більш формальною (рішення у справах: "LEVAGES PRESTATIONS SERVICES v. FRANCE", № 21920/93, § 45, ЄСПЛ, від 23.10.1996; "BRUALLA GOMEZ DE LA TORRE v. SPAIN", № 26737/95, § 37, 38, ЄСПЛ, від 19.12.1997).

Усталена практика ЄСПЛ наголошує, що право на касаційне оскарження не є безумовним, а тому встановлення законодавцем порядку доступу до касаційного суду не є обмеженням в отриманні судового захисту, оскільки це зумовлено виключно особливим статусом Верховного Суду, розгляд скарг яким має на меті забезпечувати сталість та єдність судової практики, а не можливість проведення "розгляду заради розгляду". При цьому процесуальні обмеження зазвичай запроваджуються для забезпечення ефективності судочинства, а право на доступ до правосуддя, як відомо, не є абсолютним правом, і певні обмеження встановлюються законом з урахуванням потреб держави, суспільства чи окремих осіб (наведену правову позицію викладено в ухвалі об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.11.2018 у справі № 910/4647/18).

Чинне законодавство України надає Верховному Суду право використовувати процесуальні фільтри, закріплені в пункті 5 частини 1 статті 296 ГПК України, що повністю узгоджується з прецедентною ЄСПЛ, положеннями статті 129 Конституції України, завданнями і принципами господарського судочинства.

Керуючись статтями 234, 235, 296 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

УХВАЛИВ:

Касаційне провадження за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "КП Центральний ринок"</a> на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 11.03.2021 та додаткову постанову Центрального апеляційного господарського суду від 25.03.2021 у справі 904/1098/19 закрити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Головуючий Н. О. Волковицька

Судді С. К. Могил

О. В. Случ