Ухвала від 27.07.2021 по справі 916/2286/18

УХВАЛА

27 липня 2021 року

м. Київ

Справа № 916/2286/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Селіваненка В.П. (головуючий), Бенедисюка I.М. і Львова Б.Ю.

за участю секретаря судового засідання Хахуди О.В.,

представників учасників справи:

позивача - акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" - Лисенка В.О.,

відповідача - комунального підприємства "Теплові мережі Ізмаїлтеплокомуненерго" - Прокопишиної Н.Ю.,

розглянув матеріали касаційних скарг акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (далі - Компанія)

на рішення господарського суду Одеської області від 19.01.2021 (суддя Шаратов Ю.А.),

постанову Південно-Західного апеляційного господарського суду від 12.04.2021 (головуючий суддя - Філінюк І.Г., судді Богатир К.В. і Поліщук Л.В.) та

додаткове рішення господарського суду Одеської області від 08.02.2021 (суддя Шаратов Ю.А.),

постанову Південно-Західного апеляційного господарського суду від 12.04.2021 (головуючий суддя головуючий суддя - Філінюк І.Г., судді Богатир К.В. і Поліщук Л.В.)

зі справи № 916/2286/18

за позовом Компанії

до комунального підприємства "Теплові мережі Ізмаїлтеплокомуненерго" (далі- Підприємство)

про стягнення 8 436 671,25 грн.

РУХ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

1. Позов було подано про стягнення заборгованості у розмірі 8 436 671,25 грн., з яких: 7 739 004,88 грн. сума основного боргу, 557 870,50 грн. пені, 102 049,48 грн. - 3 % річних, 37 746,39 грн. "інфляційні втрати ".

2. Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов`язань за договором постачання природного газу від 20.10.2017 № 8018/1718-ТЕ-23 (далі - Договір) щодо повної та своєчасної оплати переданого газу.

Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій

3. Рішенням господарського суду Одеської області від 13.02.2019 у справі № 916/2286/18, залишеним без змін постановою Південно-Західного апеляційного господарського суду від 21.05.2019: закрито провадження у справі в частині позовних вимог про стягнення 4 173 702,61 грн. основного боргу; відмовлено у задоволенні позову в частині позовних вимог про стягнення 3 565 302,27 грн. основного боргу, 557 870,50 грн. пені, 102 049,48 грн. - 3% річних, 37 746,39 грн. інфляційних втрат ; стягнуто з Підприємства на користь Компанії 62 605,53 грн. судового збору.

4. Постановою Верховного Суду від 22.11.2019: постанову Південно-Західного апеляційного господарського суду від 21.05.2019 і рішення господарського суду Одеської області від 13.02.2019 у частині закриття провадження у справі та в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення основного боргу у сумі 3 565 302,27 грн. залишено без змін; у решті зазначені рішення та постанову, а також додаткове рішення господарського суду Одеської області від 06.03.2019 скасовано, а справу № 916/2286/18 передано на новий розгляд до господарського суду Одеської області.

5. За результатами нового розгляду справи рішенням господарського суду Одеської області від 19.01.2021 у задоволенні позову відмовлено повністю та здійснено розподіл судового збору за розгляд справи в судах першої, апеляційної та касаційної інстанцій.

6. Постановою Південно-Західного апеляційного господарського суду від 12.04.2019: рішення господарського суду Одеської області від 19.01.2021 у цій справі залишено без змін; витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги покладено на Компанію.

7. Рішення та постанову попередніх судових інстанцій мотивовано відсутністю правових підстав для задоволення позовних вимог, оскільки:

- розрахунки Підприємства з Компанією в частині споживання природного газу для виробництва теплової енергії споживачам, які мають пільги та субсидії, здійснювалися виключно на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 11.01.2005 № 20 "Про затвердження Порядку перерахування деяких субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг, субсидій та компенсацій" (далі - Порядок №20) та постанови Кабінету Міністрів України від 04.03.2002 №256 "Про затвердження Порядку фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету" (далі - Порядок № 256) - шляхом підписання спільних протокольних рішень;

- відсутні підстави для стягнення з Підприємства на користь Компанії пені та 3 % річних за зобов`язаннями листопада 2017 року, оскільки відповідачем вжито всіх заходів для виконання положень Порядку №20 як акта законодавства, яким врегульовано спосіб оплати за природний газ, спожитий для виробництва теплової енергії пільговій категорії споживачів, а Компанія відмовилася прийняти належне виконання зобов`язання, оскільки не підписала спільне протокольне рішення у встановлені Порядком № 20 строки, тому у Підприємства не настало прострочення за зобов`язаннями листопада 2017 року у частині суми (2 043 044,60 грн.), яка була предметом направленого спільного протокольного рішення;

- відсутні підстави для стягнення з Підприємства на користь Компанії пені, 3 % річних та інфляційних втрат за зобов`язаннями грудня 2017 року - березня 2018 року, оскільки розрахунки Підприємства з Компанією за Договором за зобов`язаннями грудня 2017 року, січня-березня 2018 року підпадають під предмет регулювання Порядку № 256. Суми, отримані за період з 01.01.2018 по 31.01.2019 Підприємством від Державного казначейства, без прострочення були в дні отримання сплачені на рахунок Компанії. А відтак відповідачем дотримано порядок і строки внесення виділених йому з державного бюджету коштів як субвенцій на погашення вартості наданих ним послуг з теплопостачання пільговим категоріям населення на рахунок позивача;

- відшкодування коштів на пільги субсидії здійснюється з державного бюджету України за спеціальною процедурою. При цьому такі кошти не є коштами суб`єкта господарювання, а безпосередньо перераховуються на рахунок газопостачальної організації;

- правовідносини щодо проведення розрахунків між сторонами у цій частині (стосовно розміру пільг та субсидій, отриманих населенням на відповідній території діяльності відповідача) зазнають імперативного регулівного впливу держави, яка приймає законодавчі акти щодо виділення відповідних субвенцій на фінансування пільг і субсидій; соціального захисту відповідних категорій громадян та їх гарантій. Отже, на виконання таких законодавчих актів держава в особі відповідних державних органів приймає підзаконні нормативні акти;

- таким чином, незалежно від того, що правовідносини між сторонами виникли на підставі господарського договору, грошові зобов`язання між сторонами договору в частині, яку держава компенсуватиме за рахунок коштів державного бюджету, регулюються відповідними нормами законодавства;

- розрахунки між сторонами Договору частково проводились у порядку, визначеному Порядками № 20 та № 256, якими запроваджено новий механізм фінансування субвенцій на надання пільг та субсидій населенню, тобто в іншому порядку, ніж той, що був передбачений сторонами у Договорі;

- тому відсутні підстави для нарахування пені, інфляційних витрат та річних на частину заборгованості, яка сплачувалася відповідно до Порядків № 20, № 256, незалежно від порушення встановлених Договором строків, оскільки відповідач відповідну частину боргу сплачував з дотриманням положень зазначених Порядків.

8. Додатковим рішенням господарського суду Одеської області від 08.02.2021, залишеним без змін постановою Південно-Західного апеляційного господарського суду від 12.04.2019, стягнуто з Компанії на користь Підприємства 6 855, 71 грн. витрат на професійну правничу допомогу.

9. Додаткове рішення місцевого господарського суду та прийнята за результатами його перегляду постанова суду апеляційної інстанції мотивовані тим, що: враховуючи особливості предмета спору, ціну позову, складність справи, значення розгляду справи для сторін, а також час, витрачений адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг), необхідно здійснити розподіл витрат на професійну правничу допомогу у пропорції розподілу судових витрат, визначеній в основному рішенні суду від 19.01.2021, у порядку частини дев`ятої статті 129 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України): 49,47 % на відповідача та 50,53 % на позивача; тому заява відповідача про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу підлягає частковому задоволенню та стягненню з позивача підлягають витрати на професійну правничу допомогу в сумі 6 855, 71 грн. (13 567,60 * 50,53 % = 6 855,71).

АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги Компанії на рішення господарського суду Одеської області від 19.01.2021 та на постанову Південно-Західного апеляційного господарського суду від 12.04.2021

10. У касаційній скарзі до Верховного Суду Компанія просить: рішення господарського суду Одеської області від 19.01.2021 та постанову Південно-Західного апеляційного господарського суду від 12.04.2021 у справі №916/2286/18 скасувати повністю; прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги Компанії щодо стягнення пені в сумі 557 870,50 грн., 3% річних у сумі 102 049,48 грн., "інфляційних втрат" у сумі 37 746,39 грн., у стягненні яких було відмовлено; судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 20 930 грн. покласти на відповідача.

11. Згідно з доводами касаційної скарги:

- оскаржувані судові рішення прийняті з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права, без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах (щодо застосування положень про стягнення неустойки, 3% річних та інфляційних витрат у порядку частини другої статті 625 Цивільного кодексу України, нарахованих на кошти, що перераховані відповідно до Порядку № 256), які (висновки) викладено у постановах Верховного Суду від 28.11.2019 у справі №925/74/19, від 12.03.2019 у справі №910/3657/18;

- в оскаржуваних судових актах не враховано жодного аргументу, доводу чи доказу позивача, не зазначено мотивів такого неврахування, чим порушено вимоги статей 7, 86, 238 ГПК України, що призвело до прийняття неправильних рішення та постанови.

Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги Компанії на додаткове рішення господарського суду Одеської області від 08.02.2021 та постанову Південно-Західного апеляційного господарського суду від 12.04.2021

12. У касаційній скарзі на додаткове рішення господарського суду Одеської області від 08.02.2021 та постанову Південно-Західного апеляційного господарського суду від 12.04.2021 Компанія просить скасувати зазначені судові акти повністю і прийняти нове рішення, яким відмовити Підприємству у задоволенні вимог про стягнення з Компанії витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 6 855,71 грн.

13. Згідно з доводами касаційної скарги:

- оскаржувані судові рішення суперечать положенням статей 126, 129 ГПК України та положенням Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність в Україні ;

- суди попередніх інстанцій в оскаржуваних судових рішеннях застосували норми права без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 30.09.2020 у справі №379/1418/18, від 09.10.2020 у справі №509/5043/17, від 07.08.2018 у справі №916/1283/17, від 13.02.2019 у справі №756/2114/17, від 04.12.2018 у справі №911/3386/17, від 27.06.2018 у справі №826/1216/16.

Доводи іншого учасника справи

14. Підприємство у відзиві на касаційну скаргу не погоджується з доводами касаційної скарги, вважає оскаржувані судові рішення законними, оскільки вони прийняті з урахуванням вказівок Верховного Суду на підставі належних та допустимих доказів, при правильному правовому обґрунтуванні висновків, що наведені у вказаних рішеннях, повному та всебічному з`ясуванні обставин справи та з дотриманням норм матеріального та процесуального права, та просить: залишити без змін рішення господарського суду Одеської області від 19.01.2021, додаткове рішення господарського суду Одеської області від 08.02.2021 та постанови Південно-Західного апеляційного господарського суду від 12.04.2021, а касаційні скарги Компанії - без задоволення; провести розподіл судових витрат.

СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

Щодо рішення господарського суду Одеської області від 19.01.2021 та постанови Південно-Західного апеляційного господарського суду від 12.04.2021

15. Компанія (постачальник) та Підприємство (споживач) уклали Договір, відповідно до умов якого:

- постачальник зобов`язується поставити споживачеві у 2017-2018 роках природний газ, а споживач зобов`язується оплатити його на умовах цього договору (пункт 1.1);

- природний газ, що постачається за цим договором, використовується споживачем виключно для виробництва теплової енергії для надання послуг з опалення та постачання гарячої води населенню (пункт 1.2);

- приймання-передача природного газу, переданого постачальником споживачеві у відповідному місяці постачання, оформляється актом приймання-передачі (пункт 3.7);

- оплата за природний газ здійснюється споживачем виключно коштами шляхом 100 - відсоткової поточної оплати протягом місяця поставки природного газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий природний газ здійснюється до 25 числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу. Сторони погодили, що з урахуванням пункту 11.3 цього договору укладення договору про організацію взаєморозрахунків, а також підписання сторонами відповідно до Порядку № 20 спільних протокольних рішень про організацію взаєморозрахунків за природний газ та теплопостачання, не змінює строків та умов розрахунків за цим договором (пункт 6.1);

- за невиконання або неналежне виконання договірних зобов`язань сторони несуть відповідальність у випадках, передбачених законодавством і цим договором (пункт 8.1);

- у разі прострочення споживачем оплати згідно з пунктом 6.1 цього договору він зобов`язується сплатити постачальнику пеню в розмірі 16,4% річних, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня, розраховану від суми простроченого платежу за кожний день прострочення. Нарахування пені не здійснюється постачальником на суми оплат, проведені споживачем відповідно до Порядку №20 (пункт 8.2);

- укладення договорів про організацію взаєморозрахунків, а також підписання сторонами відповідно до Порядку № 20 спільних протокольних рішень про організацію взаєморозрахунків за природний газ та теплопостачання, не звільняє споживача від обов`язку сплатити на користь постачальника платежі відповідно до статті 625 ЦК України, нараховані на всю суму заборгованості за цим договором (пункт 8.3);

- сторони погодили такий порядок внесення змін до цього договору: договір про організацію взаєморозрахунків не вносить змін до цього договору та може бути застосований до відносин за цим договором тільки після підписання сторонами окремого додаткового договору або додаткової угоди про внесення змін до цього договору; будь-які спільні протокольні рішення, в тому числі про організацію взаєморозрахунків за природний газ та теплопостачання, підписані сторонами відповідно до Порядку № 20, протоколи нарад, дво- та багатосторонніх зустрічей, листування між сторонами: не можуть бути використані для внесення змін до цього договору; можуть бути застосовані до відносин за цим договором тільки після підписання сторонами окремого додаткового договору або додаткової угоди про внесення змін до цього договору (підпункти 3, 4 пункту 11.3).

16. На виконання умов Договору позивач поставив відповідачу за період з листопада 2017 року по березень 2018 року природний газ у кількості 6604,809 тис. куб. м на загальну суму 39 169 159,26 грн. з ПДВ, що підтверджується підписаними позивачем та відповідачем відповідними актами приймання-передачі природного газу.

17. У період з жовтня 2017 року по 30.06.2018 Підприємство сплатило Компанії за отриманий за Договором природний газ 31 430 154,38 грн. Судами встановлено, що Підприємство сплатило Компанії частину суми основної заборгованості 4 173 702,61 грн. під час розгляду справи, у зв`язку з чим дійшли висновку про наявність підстав для закриття провадження у справі в цій частині позовних вимог. Відмовляючи у задоволенні позову про стягнення з Підприємства основного боргу у сумі 3 565 302, 27 грн., суди попередніх інстанцій встановили сплату відповідачем боргу у цій сумі до порушення провадження у справі.

18. Учасники справи не оскаржують судових рішень у справі в частині закриття провадження у справі стосовно стягнення з Підприємства основного боргу у сумі 4 173 702,61 грн. і щодо відмови у задоволенні позову про стягнення основного боргу в сумі 3 565 302,27 грн. Предметом касаційного оскарження є вимога позивача про стягнення з відповідача пені, 3% річних та інфляційних втрат у зв`язку з порушенням останнім строків оплати за поставлений природний газ.

19. Суди попередніх інстанцій дійшли висновку про відсутність підстав для стягнення з Підприємства на користь Компанії заявлених сум пені, 3% річних та інфляційних втрат з мотивів, зазначених у пункті 7 цієї ухвали.

Щодо додаткового рішення господарського суду Одеської області від 08.02.2021 та

постанови Південно-Західного апеляційного господарського суду від 12.04.2021

20. Підприємством до місцевого господарського суду подано заяву про ухвалення додаткового рішення, в якому воно просило провести розподіл судових витрат з урахуванням доказів понесених Підприємством витрат, пов`язаних із вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду, а саме: направлення поштової кореспонденції стороні та суду першої інстанції та судових витрат на професійну (правничу) допомогу у розмірі 13 500 грн.

21. Від Компанії до суду першої інстанції надійшли заперечення на згадану заяву, в яких Компанія просила у задоволенні заяви відповідача про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відмовити у повному обсязі.

22. 04.02.2020 Підприємством та адвокатом Прокопишин Н.Ю. укладено Договір про надання правової (правничої) допомоги.

23. Зі змісту звіту від 20.01.2021 про надання правової (правничої) допомоги у справі № 916/2286/18, а також акта прийняття-передачі наданої правової (правничої) допомоги у від 21.01.2021 справі № 916/2286/18 (які містять детальний опис наданої адвокатом правової допомоги у відповідному обсязі та розмірі з зазначенням витраченого адвокатом часу на надання такої правової допомоги), вбачається, що адвокатом Прокопишин Н.Ю. було надано Підприємству правову допомогу у цій справі, вартість якої становить 13 500 грн. Вказану суму було сплачено відповідачем адвокату платіжним дорученням від 22.01.2021 № 31.

Також відповідачем надано копію фіскального чека від 18.02.2020 на суму 44,60 грн., накладної № 6860411892370 та опису вкладення до цінного листа, копію фіскального чека від 09.07.2020 на суму 23 грн. та опису вкладення до цінного листа на підтвердження оплати відправлення поштової кореспонденції у зв`язку із розглядом справи.

Вирішуючи питання про стягнення судових витрат за надання правової допомоги, з урахуванням критеріїв пропорційності задоволення позовних вимог, розумності і реальності таких витрат, їх співмірності зі складністю справи та виконаними адвокатом роботами (наданими послугами), з урахуванням наданих стороною доказів на підтвердження таких витрат, суди попередніх інстанцій дійшли висновку про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу з 13 567,60 грн. до 6 855,71 грн.

ДЖЕРЕЛА ПРАВА

24. Частина перша статті 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів":

- висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.

25. ГПК України:

частина четверта статті 236:

- при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду;

частина друга статті 287:

- підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;

3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 310 цього Кодексу;

частина третя статті 310:

- підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо:

1) суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження , передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 287 цього Кодексу; або

2) суд розглянув у порядку спрощеного позовного провадження справу, яка підлягала розгляду за правилами загального позовного провадження; або

3) суд необґрунтовано відхилив клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи; або

4) суд встановив обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів;

пункти 4 і 5 частини першої статті 296:

- суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження, якщо: після відкриття касаційного провадження виявилося, що Верховний Суд у своїй постанові викладав висновок щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, порушеного в касаційній скарзі, або відступив від свого висновку щодо застосування норми права, наявність якого стала підставою для відкриття касаційного провадження, і суд апеляційної інстанції переглянув судове рішення відповідно до такого висновку (крім випадку, коли Верховний Суд вважає за необхідне відступити від такого висновку); після відкриття касаційного провадження на підставі пункту 1 частини другої статті 287 цього Кодексу судом встановлено, що висновок щодо застосування норми права, який викладений у постанові Верховного Суду та на який посилався скаржник у касаційній скарзі, стосується правовідносин, які не є подібними.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

26. Верховний Суд зазначає, що подібність правовідносин означає, зокрема, тотожність об`єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм (часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин). Зміст правовідносин з метою з`ясування їх подібності в різних рішеннях суду касаційної інстанції визначається обставинами кожної конкретної справи. Вказана правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 06.09.2017 у справі № 910/3040/16.

При цьому під судовими рішеннями у справах зі спорів, що виникли з подібних правовідносин, слід розуміти такі, де аналогічними є предмет спору, підстави позову, зміст позовних вимог та встановлені фактичні обставини, а також має місце однакове матеріально-правове регулювання спірних відносин.

Щодо визначення подібності правовідносин Верховний Суд звертається до правової позиції, викладеної у мотивувальних частинах постанов Великої Палати Верховного Суду від 29.05.2018 у справі №305/1180/15-ц (абзац вісімнадцятий), від 19.06.2018 у справі №922/2383/16 (пункт 5.5), від 12.12.2018 у справі №3007/11(абзац двадцятий), від 16.01.2019 у справі №757/31606/15-ц (абзац вісімнадцятий).

Крім того, Верховний Суд зазначає, що подібність правовідносин визначається за їхніми елементами, зокрема суб`єктами, об`єктами та змістом (правами й обов`язками суб`єктів правовідносин) у конкретній справі.

27. Звертаючись з касаційною скаргою на рішення господарського суду Одеської області від 19.01.2021 та постанову Південно-Західного апеляційного господарського суду від 12.04.2021 та обґрунтовуючи підставу касаційного оскарження судових рішень зі справи, передбачену пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України, скаржник посилався на те, що суди попередніх інстанцій в оскаржуваних судових рішеннях застосували норми права без урахування висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від 28.11.2019 у справі №925/74/19, від 12.03.2019 у справі №910/3657/18.

28. За результатами розгляду матеріалів названої касаційної скарги встановлено таке.

28.1. Відсутні підстави вважати, що висновки апеляційного господарського суду в цій справі зроблені без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 28.11.2019 у справі №925/74/19, від 12.03.2019 у справі №910/3657/18, оскільки у даній справі та у справах, на які посилається скаржник, суди дійшли відповідних висновків не у зв`язку з неоднаковим застосуванням норм права, а у зв`язку з наявністю різних обставин у вказаних справах, що формують зміст правовідносин, та їх різної оцінки судами у кожному конкретному випадку. Крім того, у цих справах рішення попередніх судових інстанцій були скасовані Верховним Судом повністю або частково з передачею справ на новий розгляд, що не означає остаточного вирішення відповідних справ, а, отже, й остаточного формування правового висновку Верховного Суду у таких справах та в судових рішеннях. Слід також зазначити, що за результатами нового розгляду цих справ фактично-доказова база в них може істотно змінитися, адже й сам новий розгляд став наслідком недостатнього дослідження в ній судами обставин і доказів зі справи, а така зміна, у свою чергу, вплине на правові висновки в ній.

28.2. У постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 31.05.2019 у справі № 924/296/18 викладено правовий висновок стосовно того, що, незалежно від того, що правовідносини між сторонами виникли на підставі господарського договору, грошові зобов`язання між сторонами договору в частині, яку держава компенсуватиме за рахунок коштів державного бюджету, регулюються відповідними нормами законодавства, а сторони, підписавши спільні протокольні рішення, погодилися з тим, що між ними встановлюється інший (не той, що був передбачений у договорі) порядок розрахунків.

Зі змісту оскаржуваної постанови суду апеляційної інстанції вбачається, що судом апеляційної інстанції у прийнятті згаданої постанови враховані висновки Верховного Суду, викладені у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 31.05.2019 у справі № 924/296/18, та у постанові суду апеляційної інстанції міститься посилання на згадану постанову об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду .

29. Тобто, приймаючи постанову від 12.04.20201 у цій справі, суд апеляційної інстанції переглянув рішення місцевого господарського суду відповідно до висновків щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 31.05.2019 у справі № 924/296/18.

30. Звертаючись з касаційною скаргою на додаткове рішення господарського суду Одеської області від 08.02.2021 та постанову Південно-Західного апеляційного господарського суду від 12.04.2021 і обґрунтовуючи підставу касаційного оскарження судових рішень зі справи, передбачену пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України, скаржник посилався на те, що суди попередніх інстанцій в оскаржуваних судових рішеннях застосували норми права без урахування висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного, у постановах Верховного Суду від 30.09.2020 у справі №379/1418/18, від 09.10.2020 у справі №509/5043/17, від 07.08.2018 у справі №916/1283/17, від 13.02.2019 у справі №756/2114/17, від 04.12.2018 у справі №911/3386/17, від 27.06.2018 у справі №826/1216/16.

31. Відсутні підстави вважати, що висновки апеляційного господарського суду в цій справі зроблені без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 30.09.2020 у справі №379/1418/18, від 09.10.2020 у справі №509/5043/17, від 07.08.2018 у справі №916/1283/17, від 13.02.2019 у справі №756/2114/17, від 04.12.2018 у справі №911/3386/17, від 27.06.2018 у справі №826/1216/16, оскільки Верховний Суд у зазначених постановах зробив висновки щодо застосування конкретних норм процесуального права, зокрема статей 123, 126, 129 ГПК України та статей 137, 138, 141 Цивільного процесуального кодексу України, саме у контексті спірних відносин у справах, що ним розглядалися. Зміст відповідних судових рішень, фактичні обставини справ, види та розмір професіональної правничої допомоги, які були надані у згаданих справах, склад витрат на цю допомогу, докази на підтвердження її надання, пов`язаність цих витрат із розглядом справ, обґрунтованість та пропорційність до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справ для сторін, вплив результату її вирішення на репутацію сторін публічний інтерес справи, поведінку сторони під час розгляду справ, критерії пропорційності та розумності таких витрат, розмір їх зменшення у кожній конкретній справі тощо свідчать про неподібність відповідних справ за наведеними правовими ознаками справі, що розглядається, і тому застосування норм процесуального права за неподібності правовідносин у справах не може бути аналогічним, а вказані для порівняння судові рішення Верховного Суду - релевантними до обставин цієї справи, зокрема, зазначених у оскаржуваних додатковому рішенні та постанові, прийнятій за результатами його перегляду.

32. Під час розгляду даної справи відсутні підстави для скасування та передачі справи на новий розгляд, передбачені пунктом 1 частини третьої статті 310 ГПК України, оскільки умовою для застосування пункту 1 частини третьої статті 310 ГПК України є висновок про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 287 цього Кодексу. Проте у цій справі № 916/2286/18 заявлені скаржником підстави для касаційного оскарження судових рішень попередніх інстанцій з посиланням на пункт 1 частини другої статті 287 ГПК України не знайшли підтвердження.

33. Касаційний господарський суд зазначає, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права, одним з елементів якого є принцип правової визначеності.

Ключовим елементом принципу правової визначеності є однозначність та передбачуваність правозастосування, а, отже, системність і послідовність у діяльності відповідних органів, насамперед судів. Суб`єкти (учасники спору) завжди повинні мати можливість орієнтувати свою поведінку таким чином, щоб вона відповідала вимогам норми на момент вчинення дії.

У справі Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) "Sunday Times v. United Kingdom" Європейський суд вказав, що прописаний у Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) термін "передбачено законом" передбачає дотримання такого принципу права як принцип визначеності. ЄСПЛ стверджує, що термін "передбачено законом" передбачає не лише писане право, як-то норми писаних законів, а й неписане, тобто усталені у суспільстві правила та моральні засади суспільства.

До цих правил, які визначають сталість правозастосування, належить і судова практика.

Конвенція вимагає, щоб усе право, чи то писане, чи неписане, було достатньо чітким, щоб дозволити громадянинові, якщо виникне потреба, з належною повнотою передбачати певною мірою за певних обставин наслідки, що може спричинити певна дія.

Вислови "законний" та "згідно з процедурою, встановленою законом" зумовлюють не лише повне дотримання основних процесуальних норм внутрішньодержавного права, але й те, що будь-яке рішення суду відповідає меті і не є свавільним (рішення ЄСПЛ у справі "Steel and others v. The United Kingdom").

Отже, правові норми та судова практика підлягають застосуванню таким чином, яким вони є найбільш очевидними та передбачуваними для учасників цивільного обороту в Україні.

Конвенція покликана гарантувати не теоретичні або примарні права, а права, які є практичними і ефективними. Це особливо стосується права на доступ до суду, зважаючи на помітне місце, відведене у демократичному суспільстві праву на справедливий суд (рішення ЄСПЛ від 09.10.1979 у справах "Ейрі проти Ірландії", п.24, Series A № 32, та "Гарсія Манібардо проти Іспанії", заява № 38695/97, п.43, ECHR 2000-II).

У рішенні ЄСПЛ у справі "Гарсія Манібардо проти Іспанії" від 15.02.2000 зазначалося, що спосіб, у який стаття 6 Конвенції застосовується до апеляційних та касаційних судів, має залежати від особливостей процесуального характеру, а також до уваги мають бути взяті норми внутрішнього законодавства та роль касаційних судів у них (рішення від 02.03.1987 у справі "Monnel and Morris v. the United Kingdom", серія A, № 115, с. 22, п.56, а також рішення від 29.10.1996 у справі "Helmers v. Sweden", серія A, № 212-A, с.15, п.31).

Отже, право на касаційне оскарження не є безумовним, а тому встановлення законодавцем порядку доступу до касаційного суду не є обмеженням в отриманні судового захисту, оскільки це викликано виключно особливим статусом Верховного Суду, розгляд скарг яким покликаний забезпечувати сталість та єдність судової практики, а не можливість проведення "розгляду заради розгляду". При цьому процесуальні обмеження зазвичай вводяться для забезпечення ефективності судочинства, а право на доступ до правосуддя, як відомо, не є абсолютним правом, і певні обмеження встановлюються законом з урахуванням потреб держави, суспільства чи окремих осіб (наведену правову позицію викладено в ухвалі об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.11.2018 у справі № 910/4647/18).

34. За наведених обставин, згідно зі статтею 296 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції дійшов висновку про необхідність закриття касаційного провадження за касаційними скаргами Компанії на рішення господарського суду Одеської області від 19.01.2021 та постанову Південно-Західного апеляційного господарського суду від 12.04.2021 та на додаткове рішення господарського суду Одеської області від 08.02.2021 і постанову Південно-Західного апеляційного господарського суду від 12.04.2021 зі справи № 916/2286/18.

35. У зв`язку з тим, що касаційне провадження зі справи закривається, судові витрати в даній справі з урахуванням вимог статей 129, 130 ГПК України розподілу не підлягають. Адже за змістом зазначених норм покладення судових витрат на ту чи іншу сторону або компенсація таких витрат здійснюється у випадках розгляду справи по суті або у разі визнання позову, закриття провадження у справі чи залишення позову без розгляду (причому закриття провадження у справі є процесуальною дією, відмінною від закриття касаційного провадження).

Керуючись статтями 234, 235, 296 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

УХВАЛИВ:

Закрити касаційне провадження за касаційними скаргами акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" на рішення господарського суду Одеської області від 19.01.2021 та постанову Південно-Західного апеляційного господарського суду від 12.04.2021 та на додаткове рішення господарського суду Одеської області від 08.02.2021 і постанову Південно-Західного апеляційного господарського суду від 12.04.2021 зі справи № 916/2286/18.

Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення та оскарженню не підлягає.

Суддя В. Селіваненко

Суддя І. Бенедисюк

Суддя Б. Львов