Ухвала

від 22.07.2021 по справі 369/7330/18

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

22 липня 2021 року

м. Київ

Справа № 369/7330/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Случ О. В. - головуючий, Волковицька Н. О., Могил С. К.

за участю секретаря судового засідання - Мазуренко М. В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Чорноморський Банк Розвитку та Реконструкції" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Чорноморський банк розвитку та реконструкції" Матвієнка А. А.

на рішення Господарського суду міста Києва від 02.07.2020 (суддя Удалова О.Г.)

і постанову Північного апеляційного господарського суду від 15.02.2021 (головуючий суддя Кравчук Г. А., судді Козир Т. П., Чорногуз М. Г.)

у справі № 369/7330/18

за позовом ОСОБА_1

до Публічного акціонерного товариства "Чорноморський Банк Розвитку та Реконструкції",

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - Товариство з обмеженою відповідальністю "Антей Малтіспорт",

про визнання іпотеки припиненою, припинення обтяжень нерухомого майна та внесення змін до записів Державного реєстру речових прав на нерухоме майно

(у судовому засіданні взяли участь: представник позивача - Маслова В. С., представник відповідача - Лобань Д. М.)

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

1. ОСОБА_1 (позивач) звернувся до суду з позовом до Публічного акціонерного товариства "Чорноморський Банк Розвитку та Реконструкції" (відповідач) про визнання іпотеки припиненою, припинення обтяження нерухомого майна та внесення змін до записів Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

2. Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначив, що з метою забезпечення виконання Товариством з обмеженою відповідальністю "Антей Малтіспорт" його кредитних зобов`язань перед банком, між ОСОБА_1 та ПАТ "Черноморський банк розвитку та реконструкції" був укладений іпотечний договір від 12.10.2012, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Виноградовою Н. О. та зареєстрований в реєстрі за № 1177. За умовами вказаного договору ОСОБА_1 в іпотеку були передані земельна ділянка, кадастровий номер 3222482004:02:001:5037, та житловий будинок, розташовані за адресою: АДРЕСА_1 . При укладенні договору були зареєстровані відповідні заборони на відчуження іпотечного майна.

3. Після підписання договору ТОВ "Антей Малтіспорт" отримало кредитні кошти, які в подальшому були повністю повернуті банку та сплачені відсотки за користування кредитними коштами. Будь-яких інших зобов`язань між сторонами не виникало.

4. Позивач вважає, що оскільки основне зобов`язання припинилось його виконанням, то, як наслідок, припинились й зобов`язання за іпотечним договором. Однак, відповідно до відомостей з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно залишається зареєстрованим обтяження - заборона на відчуження майна, внесена на підставі іпотечного договору.

5. Вважаючи, що таке обтяження порушує його права на володіння, користування, розпорядження власним майном, позивач звернувся до суду з даним позовом та просив:

- визнати іпотеку, яка виникла на підставі іпотечного договору від 12.10.2012, укладеного між ПАТ "Чорноморський Банк Розвитку та Реконструкції" та ОСОБА_1 , посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Виноградовою Н. О. та зареєстрованого в реєстрі за № 1177, такою, що припинена;

- припинити обтяження нерухомого майна, а саме земельної ділянки, кадастровий номер 3222482004:02:001:5037, та житлового будинку, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , та належать на праві власності ОСОБА_1 , що виникло на підставі вищевказаного іпотечного договору від 12.10.2012;

- внести зміни до записів Державного реєстру речових прав на нерухоме майно шляхом виключення запису про обтяження номер 1849311; дата, час державної реєстрації: 12.10.2012 16:44:44; вид обтяження: заборона на нерухоме майно; підстава виникнення обтяження: іпотечний договір, серія та номер: 1177, виданий 12.10.2012; підстава внесення запису рішення про державне реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 4387569 від 26.07.2013 14:00:44, приватний нотаріус Зубкова Ольга Леонідівна, Київський міський нотаріальний округ, м. Київ; виключення запису: реєстраційний номер обтяження: 13112032, тип обтяження: іпотека; зареєстровано: 12.10.2012 16:28:03 реєстратором: приватний нотаріус Виноградова Н.О.

Короткий зміст судових рішень

6. Рішенням Господарського суду міста Києва від 02.07.2020, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 15.02.2021 у справі №369/7330/18 позов задоволено повністю.

7. Місцевий господарський суд, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції виходив з того, що позивачем доведено виконання перед ПАТ "Чорноморський Банк Розвитку та Реконструкції" грошових зобов`язань позичальника за кредитним договором № 1001/252/302 від 24.12.2010, отже іпотека, яка виникла на підставі іпотечного договору від 12.10.2012, припинилась.

8. Поряд з цим, встановивши, що відповідач за зверненням позивача добровільно не здійснив дій, спрямованих на припинення обтяження прав позивача, не підтвердив жодними даними та документами наявності дійсного основного зобов`язання та обґрунтованої заборгованості за кредитним договором, її розмір та факт прострочення позичальника, суд першої інстанції дійшов висновку про обґрунтованість вимог позивача про припинення обтяжень нерухомого майна та внесення змін до записів Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, оскільки неправомірне існування таких заборон на передане в іпотеку нерухоме майно позивача порушує його право власності та перешкоджає вільно володіти, користуватися та розпоряджатися своїм майном.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

9. Публічне акціонерне товариство "Чорноморський Банк Розвитку та Реконструкції" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Чорноморський банк розвитку та реконструкції" Матвієнка А. А. подав касаційну скаргу, в якій просить суд касаційної інстанції скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 02.07.2020 і постанову Північного апеляційного господарського суду від 15.02.2021 у справі № 369/7330/18 та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову.

АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу (узагальнено)

10. Відповідач не погоджується з ухваленими рішеннями судів першої і апеляційної інстанцій, зазначаючи, що судами було порушено норми матеріального і процесуального права, оскільки не було надано належної правової оцінки усім обставинам справи у їх сукупності.

11. Так скаржник зазначає, що висновки судів попередніх інстанцій щодо відсутності заборгованості позичальника за кредитним договором, припинення основного зобов`язання та, відповідно, і припинення похідного зобов`язання зроблені без дослідження та з`ясування обставин своєчасного та повного виконання зобов`язань позичальника перед банком, хронології видачі й погашення зобов`язань, без дослідження оригіналів документів, за відсутності розрахунку нарахування та сплати сум тіла кредиту, нарахованих відсотків за користування кредитом, а також можливої неустойки.

12. Відповідач стверджує, що висновки судів попередніх інстанцій стосовно виконання основного зобов`язання ґрунтуються виключно на доводах позивача та наданих ним копіях документів, при цьому суди безпідставно застосували приписи статті 74 ГПК України, як закріплену у національному законодавстві України презумцію можливості та обов`язку особи знати про стан своїх майнових прав, поклавши саме на відповідача обов`язок доведення наявності заборгованості у позичальника за кредитним договором.

13. За твердженнями скаржника, суди не встановили обставин припинення зобов`язання за кредитним договором та, як наслідок, за спірним іпотечним договором, зокрема на підставі судово-економічної експертизи з питання виконання у повному обсязі позичальником зобов`язань за кредитним договором. Також суди не взяли до уваги, що при зверненні з позовом про визнання припиненою іпотеки за іпотечним договором саме на позивача покладений тягар доведення обставин повного припинення зобов`язань за кредитним договором у зв`язку з їх виконанням. Разом з тим, суди не дослідили обставин повного припинення зобов`язань за кредитним договором в розрізі кожного зобов`язання позичальника, у тому числі щодо основної суми кредиту, процентів за користування кредитними коштами та іншими обов`язковими платежами у зв`язку з неподанням позивачем жодних розрахунків зобов`язань позичальника за кредитним договором та у зв`язку з невитребуванням у третьої особи оригіналів первинних бухгалтерських документів, що підтверджують здійснення платежів на користь банку, з метою дослідження та встановлення хронології видачі і погашення кожного виду зобов`язань.

14. При цьому, обґрунтовуючи підставу, передбачену пунктом 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України, скаржник зазначає, що суди застосували норми права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 16.05.2018 у справі № 910/15783/16, від 14.08.2018 у справі № 906/1130/17, від 29.01.2019 у справі № 916/436/18.

Позиція інших учасників справи

15. Учасники справи не надали відзивів на касаційну скаргу, що відповідно до частини третьої статті 295 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) не перешкоджає перегляду оскаржуваного судового рішення.

СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

16. 24.12.2010 між ПАТ "Чорноморський банк Розвитку та Реконструкції" (банк) та ТОВ "Антей Малтіспорт" (позичальник) укладено кредитний договір № 1001/252/302 (Кредитний договір).

17. Згідно з пунктом 1.1 Кредитного договору банк зобов`язувався відкрити позичальнику кредитну лінію на поповнення обігових коштів.

18. За змістом пункту 1.2 Кредитного договору (в редакції додаткового договору № 9 від 31.01.2013) сторони погодили, що ліміт кредитної лінії складає 2 644 000,00 грн строком до 12.02.2013, а з 12.02.2013 - 2 100 000,00 грн.

19. Відповідно до пункту 1.3 Кредитного договору (в редакції додаткового договору № 7 від 12.10.2012) кредитна лінія відкривається на строк до 12.10.2017.

20. Положеннями пунктів 4.2, 4.3 Кредитного договору на позичальника були покладені обов`язки здійснити своєчасне повернення кредитних коштів не пізніше строку, що вказаний в пункті 1.3 цього договору, а також здійснювати сплату відсотків за користування кредитними коштами.

21. Суди встановили, що станом на 2012 рік ОСОБА_1 був учасником (засновником) ТОВ "Антей Малтіспорт", а тому погодився передати в іпотеку банку власне майно, як забезпечення виконання товариством його грошових зобов`язань за Кредитним договором перед банком.

22. Також суди встановили, що позивач є власником земельної ділянки з кадастровим номером 3222482004:02:001:5037, а також житлового будинку, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 на підставі договорів дарування земельної ділянки та житлового будинку від 24.01.2002, посвідчених приватним нотаріусом Києво-Святошинського районного нотаріального округу Київської області та зареєстрованих за № 239 та № 235.

23. З метою забезпечення виконання позичальником - ТОВ "Антей Малтіспорт", його грошових зобов`язань перед банком за вищезазначеним Кредитним договором, 12.10.2012 між ПАТ "Чорноморський банк Розвитку та Реконструкції" (іпотекодержатель) та ОСОБА_1 (майновий поручитель та іпотекодавець) був укладений іпотечний договір, посвідчений нотаріусом Київського міського нотаріального округу Виноградовою Н. О. та зареєстрований в реєстрі за № 1177 (Іпотечний договір).

24. Згідно з пунктом 2.1 Іпотечного договору в іпотеку було передано нерухоме майно, а саме: земельну ділянку, кадастровий номер 3222482004:02:001:5037, загальною площею 0,1540 га, яка розташована на території АДРЕСА_1 , цільове призначення - для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд, та житловий будинок, що знаходиться в АДРЕСА_1 (далі - предмет іпотеки або іпотечне майно).

25. Відповідно до пункту 1.5 Іпотечного договору зобов`язання визначено як зобов`язання позичальника, що випливають з кредитного договору, а також зобов`язання іпотекодавця, що випливають з договору іпотеки, в тому числі: повернути іпотекодержателю кредит; сплатити проценти за користування кредитом; сплатити на користь іпотекодержателя штрафні санкції у випадку неналежного виконання позичальником зобов`язань за кредитним договором; відшкодувати іпотекодержателю в повному обсязі інші витрати, пов`язані з обслуговуванням та виконанням кредитного договору та іпотечного договору; сплатити комісії ті інші платежі, що передбачені в кредитному договорі та іпотечному договорі.

26. Положеннями пунктів 6.1, 6.4 Іпотечного договору, право іпотеки виникає у іпотекодержателя з моменту нотаріального посвідчення цього договору. Іпотека припиняється виконанням зобов`язань у повному обсязі або в інших випадках, передбачених чинним законодавством України.

27. У вищевказаному Іпотечному договорі приватним нотаріусом, який здійснював його посвідчення, були здійснені відмітки про накладення обтяжень на предмет іпотеки до припинення Іпотечного договору, а саме про заборону на відчуження земельної ділянки, яка зареєстрована в реєстрі за № 1178, та заборону на відчуження житлового будинку, яка зареєстрована в реєстрі за № 1179.

28. Крім того, як вбачається з Інформаційної довідки з державних реєстрів № 126182779 від 04.06.2018, на підставі зазначеного Іпотечного договору до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно 12.10.2012 о 16:44:44 було внесено запис про обтяження № 1849311 щодо нерухомого майна, переданого в іпотеку ОСОБА_1 , до Державного реєстру іпотек 12.10.2012 о 16:28:03 було внесено запис про обтяження (іпотеку) № 13112032 щодо вказаного нерухомого майна.

29. Матеріали справи свідчать, що на виконання умов Кредитного договору ПАТ "Чорноморський Банк Розвитку та Реконструкції" надав ТОВ "Антей Малтіспорт" кредитні кошти в загальному розмірі 1 975 000,00 грн (банківська виписка від 15.10.2012 на суму 1 875 000,00 грн та банківська виписка від 22.11.2012 на суму 100 000,00 грн).

30. ТОВ "Антей Малтіспорт", у свою чергу, також на виконання умов вищевказаного Кредитного договору повернув банку надані в кредит грошові кошти, а також сплатив відсотки за користування ними, що підтверджується долученими до матеріалів справи банківськими виписками за період з жовтня 2012 року по квітень 2013 року, а також квитанціями № 19201331, № 101, № 25386204-1 від 22.01.2019, платником у яких вказаний позивач - ОСОБА_1 .

31. Відповідно до постанови Правління Національного банку України від 02.09.2015 № 578 "Про ліквідацію ПАТ "Черноморський банк Розвитку та Реконструкції" виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 03.09.2015 № 165 "Про початок процедури ліквідації ПАТ "Чорноморський банк Розвитку та Реконструкції" та делегування повноважень ліквідатора банку" - розпочато процедуру ліквідації ПАТ "Чорноморський банк Розвитку та Реконструкції", призначено уповноважену особу Фонду гарантування та делеговано всі повноваження ліквідатора ПАТ "Чорноморський банк Розвитку та Реконструкції" Матвієнку Андрію Анатолійовичу.

32. Рішенням Виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 18.08.2016 № 1557 продовжено строки здійснення процедури ліквідації ПАТ "Чорноморський банк Розвитку та Реконструкції" на два роки до 03.09.2018 включно та на цей же строк продовжено повноваження ліквідатора ПАТ "Чорноморський банк розвитку та реконструкції" - уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб Матвієнка Андрія Анатолійовича.

33. У лютому 2018 року ОСОБА_1. отримав від Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "Чорноморський банк Розвитку та Реконструкції" лист № 36/18-Л від 07.02.2018 щодо необхідності здійснити погашення заборгованості за Кредитним договором та надати відповідні документи на підтвердження виконання боргового зобов`язання.

34. У відповідь на вищевказану вимогу позивач 27.04.2018 направив до банку лист від 25.04.2018, в якому повідомив, що ТОВ "Антей Малтіспорт" виконало свої грошові зобов`язання перед банком за Кредитним договором № 1001/252/302 від 24.12.2010 у повному обсязі. У зв`язку з цим позивач просив банк вчинити всі передбачені чинним законодавством дії, необхідні для припинення обтяження переданого в іпотеку нерухомого майна, або повідомити його про існування, за їх наявності, таких законних підстав, що роблять правомірним продовження обтяження та заборону відчуження іпотечного майна.

35. На дане звернення уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "Чорноморський банк Розвитку та Реконструкції" направила позивачу відмову (лист від 16.05.2018) у задоволенні його вимог щодо припинення обтяження майна, що належить позивачу, яка була мотивована відсутністю у розпорядженні відповідача інформації про стан виконання зобов`язань за Кредитним договором № 1001/252/302 від 24.12.2010 та Іпотечним договором від 12.10.2012.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Оцінка аргументів учасників справи і висновків попередніх судових інстанцій

36. Відповідно до частини першої статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

37. Відповідно до частини другої статті 287 ГПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:

1. якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2. якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;

3. якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;

4. якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 310 цього Кодексу.

38. Таким чином, у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України у касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований апеляційним судом у судовому рішенні, яке оскаржується.

39. Підставою для відкриття касаційного провадження у цій справі скаржник зазначає пункт 1 частини другої статті 287 ГПК України і таке обґрунтування полягає у неврахуванні судами попередніх інстанцій під час ухвалення судових рішень, що оскаржуються, висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду (пункт 14 цієї ухвали).

40. Разом з тим, дослідивши доводи касаційної скарги і матеріали справи, Суд дійшов висновку про наявність підстав для закриття касаційного провадження у справі № 369/7330/18 з огляду на таке.

41. Об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду в ухвалі від 27.03.2020 у справі № 910/4450/19 зазначила, що подібність правовідносин в іншій аналогічній справі визначається за такими критеріями: суб`єктний склад сторін спору, зміст правовідносин (права та обов`язки сторін спору) та об`єкт (предмет).

При цьому, під судовими рішеннями в подібних правовідносинах слід розуміти такі рішення, де аналогічними (тотожними, аналогічними, подібними) є предмети спору, підстави позову, зміст позовних вимог та встановлені фактичні обставини, а також має місце однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин (див. пункт 5.5 постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2018 у справі №922/2383/16; пункт 8.2 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16.05.2018 у справі № 910/5394/15-г; постанова Великої Палати Верховного Суду від 12.12.2018 у справі № 2-3007/11; постанова Великої Палати Верховного Суду від 03.12.2019 по справі № 372/4583/14-ц).

Зміст правовідносин з метою з`ясування їх подібності визначається обставинами кожної конкретної справи.

42. Таким чином, обґрунтовуючи доводи своєї касаційної скарги (пункт 1 частини другої статті 287 ГПК України) скаржник повинен довести неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, якщо в оскаржуваному судовому рішенні застосовано норму права без врахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.

43. Так, Верховний Суд вважає за необхідне зазначити, що у частині третій статті 2 ГПК України однією з основних засад (принципів) господарського судочинства визначено принцип змагальності сторін, сутність якого розкрита у статті 13 цього Кодексу.

44. В силу принципів рівності, змагальності та диспозитивності (статті 7, 13, 14 ГПК України), обов`язок з доведення обставин, на які посилається сторона, покладається на таку сторону.

45. Відповідно до частин третьої-четвертої статті 13 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом; кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

46. Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

47. При цьому відповідно до статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

48. Згідно зі статтею 77 ГПК України допустимість доказів полягає у тому, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

49. Відповідно до статті 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

50. Колегія суддів звертає увагу, що із внесенням 17.10.2019 змін до ГПК України його статтю 79 викладено у новій редакції, чим фактично впроваджено в господарський процес стандарт доказування "вірогідності доказів".

51. Зазначений стандарт підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надають позивач та відповідач. Тобто, з введенням в дію вказаного стандарту доказування необхідним є не надання достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надання саме тієї кількості, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.

52. Іншими словами тлумачення змісту статті 79 ГПК України свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були.

53. Одночасно статтею 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

54. Таким чином, з`ясування фактичних обставин справи має здійснюватися судом із застосуванням критеріїв оцінки доказів передбачених статтею 86 ГПК України щодо відсутності у доказів заздалегідь встановленої сили та оцінки кожного доказу окремо та їх сукупності в цілому.

55. Верховний Суд, в ході касаційного перегляду судових рішень, неодноразово наголошував щодо необхідності застосування категорій стандартів доказування та зазначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зазначений принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний.

Подібний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі №902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17.

56. Реалізація принципу змагальності сторін в процесі та доведення перед судом обґрунтованості своїх вимог є конституційною гарантією, передбаченою у статті 129 Конституції України.

57. Такий підхід узгоджується з судовою практикою Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), який у рішенні від 23.08.2016 у справі "Дж. К. та Інші проти Швеції" зазначив, що "у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування "поза розумним сумнівом" ("beyond reasonable doubt"). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням "балансу вірогідностей". … Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри".

58. Верховний Суд також зазначає, що у пунктах 1 - 3 частини першої статті 237 ГПК України передбачено, що при ухваленні рішення суд вирішує, зокрема питання чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин.

59. Таким чином, в контексті викладеного у пунктах 43-58 колегія суддів зазначає, що висновки Верховного Суду у справах, наведених у пунктах 62-73 цієї ухвали, зроблені фактично до внесення змін до ГПК України (17.10.2019), якими статтю 79 Кодексу викладено у новій редакції, чим фактично впроваджено в господарський процес стандарт доказування "вірогідності доказів". Відтак, суди попередніх інстанцій у цій справі, формуючи правову позицію про доведеність позивачем своїх вимог та, відповідно, недоведеність відповідачем наданих суду заперечень, зокрема в частині повного виконання зобов`язань за кредитним договором, фактично керувались тим, що надані позивачем докази є більш вірогідними, аніж докази, які були надані відповідачем. Наведене свідчить про неподібність правовідносин у наведених в пунктах 62-73 цієї ухвали справах у порівнянні зі справою, яка переглядається.

60. Окрім зазначеного вище, Суд звертає увагу на те, що спір у даній справі стосується визнання припиненою іпотеки, припинення обтяження нерухомого майна та внесення змін до записів Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

61. Як зазначалося у пунктах 6-8 цієї ухвали, підставою для задоволення позову слугувало те, що позивачем доведено / судом встановлено виконання перед ПАТ "Чорноморський Банк Розвитку та Реконструкції" грошових зобов`язань позичальника за кредитним договором № 1001/252/302 від 24.12.2010, отже іпотека, яка виникла на підставі іпотечного договору від 12.10.2012, припинилась. При цьому, встановивши, що відповідач за зверненням позивача добровільно не здійснив дій, спрямованих на припинення обтяження прав позивача, не підтвердив жодними даними та документами наявності дійсного основного зобов`язання та обґрунтованої заборгованості за кредитним договором, її розмір та факт прострочення позичальника, суди дійшли висновку про обґрунтованість вимог позивача про припинення обтяжень нерухомого майна та внесення змін до записів Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, оскільки неправомірне існування таких заборон на передане в іпотеку нерухоме майно позивача порушує його право власності та перешкоджає вільно володіти, користуватися та розпоряджатися своїм майном.

62. Проте, у справі № 916/436/18 за позовом Товариства до Банку про припинення обтяження нерухомого майна іпотекою суди першої та апеляційної інстанцій встановили (1) неналежність обраного позивачем способу захисту порушеного права (позовна вимога про видачу наказу про державну реєстрацію припинення іпотеки у зв`язку з припиненням основного зобов`язання не є предметом спору, а вчинення реєстраційних дій має іншу суб`єктивну складову, та обов`язок їх вчинення не може бути покладений на особу, яка визначена відповідачем), (2) недоведеність позовних вимог, що полягає, окрім іншого, у неповному виконанні обов`язків за основним зобов`язанням та наявність доказів прострочення виконання такого зобов`язання, а відсутність повної та достовірної інформації щодо виданого кредиту (основного зобов`язання) позбавляє суди можливості прийти до безперечного висновку щодо фактичного виконання кредитних зобов`язань у повному обсязі.

63. Верховний Суд, переглядаючи судові рішення у наведеній справі у касаційному порядку, залишив без змін рішення судів попередніх інстанцій та погодився з їх висновками, зазначивши, що відповідно до положень статей 13, 74 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. При цьому, судами встановлено, що надані позивачем копії платіжних доручень свідчать про порушення позичальником умов пункту 4.3 Кредитного договору.

64. Так, з огляду на викладене у пунктах 62-63 цієї ухвали, Верховний Суд зазначає про відмінність правовідносин у зазначеній справі у порівнянні зі справою, яка переглядається, яка хоча і ухвалена у спорі з аналогічним предметом, проте за відмінних встановлених фактичних обставин справи та доказової бази (судами, окрім іншого, встановлено неповне виконання основного зобов`язання, що зокрема і слугувало підставою для відмови у позові), а відтак не є подібною до справи, яка переглядається.

65. При цьому, колегія суддів зазначає, що у справі яка переглядається, на відміну від наведеної вище постанови, судами попередніх інстанцій не було встановлено обставин, які б свідчили про невиконання умов кредитного договору (навпаки, суди встановили фактичне виконання основного зобов`язання в тому числі і позивачем (доказів протилежного відповідачем надано не було), а переоцінка зазначених обставин виходить за межі розгляду справи судом касаційної інстанції).

66. У справі № 910/15783/16 за позовом Товариства до Банку про визнання кредитного та іпотечного договорів припиненими місцевий господарський суд частково задовольнив позовні вимоги Товариства в частині визнання припиненим договору іпотеки, в частині забезпечення виконання основних зобов`язань щодо повернення кредиту та сплати відсотків за користування кредитом за кредитним договором. В задоволенні інших позовних вимог відмовив. Суд дійшов висновку, що припинення зобов`язань позивача щодо повернення у повному обсязі кредиту та повної сплати відсотків за користування кредитом за кредитним договором шляхом виконання, проведеного належним чином, не є підставою для припинення інших дійсних його зобов`язань за таким договором, у тому числі, зобов`язання щодо сплати штрафних санкцій, тощо, і не є підставою для припинення дії повністю самого кредитного договору та самого договору іпотеки, а є підставою для припинення іпотеки лише в частині таких зобов`язань.

67. Суд апеляційної інстанції частково скасував рішення місцевого господарського суду та ухвалив нове рішення, яким визнав припиненим кредитний договір, а в іншій частині рішення суду першої інстанції залишив без змін. Апеляційний господарський суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог у повному обсязі.

68. Верховний суд, переглядаючи ухвалені судами рішення у наведеній справі, скасував судові рішення та направив справу на новий розгляд, зазначивши про передчасність висновків судів попередніх інстанцій зазначивши, що при вирішенні даного спору судам необхідно було встановити обставини припинення зобов`язання за кредитним договором згідно зі статтею 599 ЦК України, враховуючи, що припинення зобов`язання можливе за умови його належного виконання, що проведено належним чином. При цьому, ні апеляційним, ні місцевим господарськими судами не було з достовірністю з`ясовано обставин належного виконання зобов`язань за кредитним договором, не було належним чином досліджено всіх наявних у справі документів, зокрема, квитанцій щодо внесення фізичною особою коштів та не надано оцінки правовій природі вказаних платежів. Також судами не надано оцінки твердженням Банку та Фонду гарантування вкладів фізичних осіб з приводу того, що заборгованість по відсоткам за користування кредитом не була погашена в повному обсязі. Висновки судів про виконання належним чином зобов`язань за кредитним договором є такими, що ґрунтуються на ствердженнях позивача, а не на доказах у справі.

69. Так, з огляду на викладене у пунктах 66-68 цієї ухвали, колегія суддів зазначає, що правовідносини у справі № 910/15783/16 не є подібними до справи, яка переглядається, оскілки вказана постанова хоча і ухвалена у спорі з аналогічним предметом, проте за відмінних встановлених фактичних обставин справи та доказової бази. При цьому, як зазначалося вище, суд касаційної інстанції скасував судові рішення попередніх інстанцій та направив справу на новий розгляд до суду першої інстанції у зв`язку з недослідженням, ненаданням оцінки всім наявним у матеріалах справи доказам та неналежним з`ясуванням обставин справи (у справі, яка переглядається, суди попередніх інстанцій дослідили та надали оцінку усім наявним у справі доказам та на підставі такої оцінки ухвалили відповідні судові рішення), що свідчить про можливість встановлення судами під час нового розгляду справи нових фактичних обставин.

70. У справі № 906/1130/17 за позовом Підприємства до Банку із вимогами про визнання іпотеки припиненою місцевий господарський суд відмовив у задоволенні позовних вимог, обґрунтовуючи своє рішення встановленням обставин відсутності припинення зобов`язань позивача перед Банком за кредитним договором з огляду на наявність у Підприємства заборгованості зі сплати відсотків за користування кредитом за період з 31.10.2013.

71. Суд апеляційної інстанції скасував рішення місцевого господарського суду та ухвалив нове рішення, яким позов задовольнив в повному обсязі. Постанова суду апеляційної інстанцій мотивована тим, що позивач виконав рішення суду у справі № 906/1177/13, сплативши Банку визначену в зазначеному рішенні суму боргу, а інших доказів існування заборгованості позивача перед Банком матеріали справи не містять. Також суд апеляційної інстанції зазначив, що обставини припинення зобов`язань позивача перед Банком у зв`язку з повним погашенням заборгованості за кредитним договором встановлені судом у справі № 906/359/15.

72. Касаційний господарський суд постановою від 14.08.2018 залишив в силі постанову апеляційного господарського суду зазначивши, що Суд погоджується з твердженням суду апеляційної інстанції, що законодавство не вимагає від іпотекодавця будь-яких дій, пов`язаних з припиненням застави (іпотеки), адже за відсутності іншої обґрунтованої заборгованості застава (іпотека) припиняється за фактом припинення виконанням основного зобов`язання. Також Верховний Суд виходив з того, що з встановлених судами першої та апеляційної інстанцій обставин Суд вбачає, що позивач довів погашення ним боргу за кредитним договором, який виник станом на 31.10.2013 та щодо якого прийнято судові рішення у справі № 906/1177/13 та у справі № 906/359/15. Натомість відповідач не надав жодних доказів щодо наявності іншої заборгованості позивача за кредитним договором. Колегія судів дійшла висновку про правильність висновку суду апеляційної інстанції про наявність правових підстав для визнання припиненою іпотеки за іпотечним договором, оскільки наданими позивачем доказами підтверджено виконання ним зобов`язань за кредитним договором, а відповідач не довів шляхом подання відповідних доказів свої заперечення щодо наявності невиконаних зобов`язань за кредитним договором та іпотечним договором.

73. Так, Верховний Суд не вбачає невідповідності висновків судів попередніх інстанцій у цій справі правовій позиції, викладеній у наведеній в пункті 72 цієї ухвали постанові, про неврахування яких зазначає скаржник у касаційній скарзі. За таких обставин, немає підстав вважати, що висновки судів попередніх інстанцій не узгоджуються з відповідними висновками наведеної постанови Верховного Суду.

74. Так згідно з пунктом 5 частини першої статті 296 ГПК України суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження, якщо після відкриття касаційного провадження на підставі пункту 1 частини другої статті 287 цього Кодексу судом встановлено, що висновок щодо застосування норми права, який викладений у постанові Верховного Суду та на який посилався скаржник у касаційній скарзі, стосується правовідносин, які не є подібними.

75. Зважаючи на те, що наведена скаржником підстава касаційного оскарження, передбачена пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України, не знайшла свого підтвердження після відкриття касаційного провадження, а інші підстави касаційного оскарження позивач не обґрунтовував у поданій касаційній скарзі, Суд на підставі частини першої статті 296 цього Кодексу дійшов висновку про необхідність закриття касаційного провадження за касаційною скаргою Публічного акціонерного товариства "Чорноморський Банк Розвитку та Реконструкції" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Чорноморський банк розвитку та реконструкції" Матвієнка А. А. на рішення Господарського суду міста Києва від 02.07.2020 і постанову Північного апеляційного господарського суду від 15.02.2021 у справі № 369/7330/18.

Керуючись статтями 234, 235, 296 ГПК України, Суд

УХВАЛИВ:

Закрити касаційне провадження за касаційною скаргою Публічного акціонерного товариства "Чорноморський Банк Розвитку та Реконструкції" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Чорноморський банк розвитку та реконструкції" Матвієнка А. А. на рішення Господарського суду міста Києва від 02.07.2020 і постанову Північного апеляційного господарського суду від 15.02.2021 у справі № 369/7330/18.

Ухвала набирає законної сили негайно після її оголошення і оскарженню не підлягає.

Головуючий О. В. Случ

Судді Н. О. Волковицька

С. К. Могил