Постанова

від 29.07.2021 по справі 400/2837/19

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 липня 2021 року

м. Київ

справа №400/2837/19

адміністративне провадження №К/9901/18856/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Кашпур О.В.,

суддів - Радишевської О.Р., Уханенка С.А.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні у касаційній інстанції адміністративну справу № 400/2837/19

за позовом ОСОБА_1 до Міністерства юстиції України, Дисциплінарної комісії арбітражних керуючих при Міністерстві юстиції України, Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України про визнання протиправними та скасування рішення, наказу та зобов`язання вчинити певні дії ,

за касаційною скаргою Міністерства юстиції України на постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 09 липня 2020 року, прийняту в складі колегії суддів: головуючого Стас Л.В., суддів Турецької І.О., Шеметенко Л.П.,

УСТАНОВИВ:

І. Короткий зміст позовних вимог

1. У вересні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому просив:

- визнати протиправним та скасувати висновки Акту планової виїзної перевірки діяльності арбітражного керуючого ОСОБА_1 від 09.04.2019 № 3;

- визнати протиправним та скасувати рішення Дисциплінарної комісії арбітражних керуючих при Міністерстві юстиції України від 16.05.2019, яке оформлено протоколом № 82/05/19 про застосування до арбітражного керуючого ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення у вигляді позбавлення права на здійснення діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) на підставі подання № 1260 від 22.04.2019;

- визнати протиправним та скасувати наказ Міністерства юстиції України від 21.06.2019 № 1908/5 про анулювання свідоцтва на здійснення діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) № 991 від 29.05.2013, виданого ОСОБА_1 ;

- зобов`язати Міністерство юстиції України внести відомості до Єдиного реєстру арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів) України інформацію про скасування запису про накладення на арбітражного керуючого ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення у вигляді позбавлення права на здійснення діяльності арбітражного керуючого.

2. Позовні вимоги обґрунтовано тим, що оскільки при прийнятті оскаржуваних рішення та наказу відповідачами було порушено положення Порядку контролю за діяльністю арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів), то такі акти індивідуальної дії підлягають скасуванню. Також, позивач зазначав, що викладених в акті перевірки порушень не допускав, відтак висновки такого акту є безпідставними.

ІІ. Короткий зміст рішень судів першої, апеляційної та касаційної інстанцій і мотиви їхнього ухвалення

3. Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 04 грудня 2019 року в задоволенні позову відмовлено.

4. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що судом встановлено допущення позивачем дисциплінарного проступку у розумінні статті 105 Закону України Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом № 2343-XII, що не спростовано належними та допустимими доказами під час судового розгляду цієї справи, тому наявні правові підстави для анулювання свідоцтва про право на здійснення діяльності арбітражного керуючого щодо позивача.

5. Постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 09 липня 2020 року скасовано рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 04 грудня 2019 року. Прийнято нову постанову, якою позов ОСОБА_1 задоволено частково: визнано протиправним та скасовано рішення Дисциплінарної комісії від 16.05.2019, яке оформлено протоколом № 82/05/19 про застосування до арбітражного керуючого ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення у вигляді позбавлення права на здійснення діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) на підставі подання № 1260 від 22.04.2019; визнано протиправним та скасовано наказ Міністерства юстиції України від 21.06.2019 № 1908/5 про анулювання свідоцтва на здійснення діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) № 991 від 29.05.2013, виданого ОСОБА_1 ; зобов`язано Міністерство юстиції України внести відомості до Єдиного реєстру арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів) України інформацію про скасування запису про накладення на арбітражного керуючого ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення у вигляді позбавлення права на здійснення діяльності арбітражного керуючого; в частині позовних вимог про визнання протиправним та скасування висновків Акту перевірки від 09.04.2019 3 провадження закрито.

6. Задовольняючи позовні вимоги, суд апеляційної інстанції виходив з того, що при прийнятті оскаржуваних рішень (протоколу й наказу) не було враховано вини арбітражного керуючого, обставин вчинення, його тяжкості, не встановлення фізичних чи юридичних осіб, права яких дійсно було порушенні діями позивача (що зазначені в акті перевірки як грубі порушення законодавства), не враховано тих обставин, що до позивача не застосовувалися дисциплінарні стягнення. Також, оскільки Міністерством юстиції України не приймалося рішення щодо накладання дисциплінарного стягнення на позивача, що відповідно до п.16 Порядку видачі свідоцтв є підставою для припинення діяльності арбітражного керуючого, тому згідно з п.5 ч.1 статті 112 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" підстави для анулювання свідоцтва відсутні. Закриваючи провадження в частині оскарження висновків про наявність порушень арбітражного керуючого ОСОБА_1 під час виконання повноважень, що викладені в акті планової виїзної перевірки від 09 квітня 2019 року № 3, суд апеляційної інстанції виходив з того, що акт перевірки, в якому відображено узагальнений опис виявлених перевіркою порушень законодавства, не є документом, який встановлює відповідальність суб`єкта господарювання та, відповідно, не є актом індивідуальної дії.

ІІІ. Короткий зміст вимог касаційної скарги

7. Не погоджуючись із постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 09 липня 2020 року, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, Міністерство юстиції України подало касаційну скаргу, в якій просить скасувати зазначене судове рішення суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

8. Касаційна скарга обґрунтована тим, що судом апеляційної інстанції при розгляді справи, не взяті до уваги правові позиції Верховного Суду, що викладені у постановах від 21.12.2018 у справі № 814/483/16 та від 04.04.2018 у справі №808/1500/16, не враховано висновок Великої Палати Верховного Суду, що викладено у постанові від 20.05.2020 у справі № 806/2421/16; неправильно застосовано норми матеріального права, помилково ототожнюються поняття застосування та накладення дисциплінарного стягнення на арбітражних керуючих, які використовуються в окремому порядку та є взаємопов`язаними етапами притягнення арбітражного керуючого до дисциплінарної відповідальності; неправильно застосовані норми матеріального права, згідно з якими Міністерством юстиції України приймається рішення саме про позбавлення права арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) на здійснення діяльності арбітражного керуючого шляхом анулювання відповідного свідоцтва, а повноваженнями щодо притягнення до дисциплінарної відповідальності арбітражного керуючого наділена Дисциплінарна комісія; зроблено помилкові висновки щодо правового статусу Дисциплінарної комісії, яка утворюється при Мін`юсті, як органу з питань банкрутства; не досліджено зміст Протоколу засідання Дисциплінарної комісії від 16.05.2019 № 82/05/19; неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи, не взято до уваги перелік документів, що надавалися ОСОБА_1 під час перевірки та складання органом контролю акту перевірки; без наявних документів у даній справі помилково зроблено висновок про належне виконання ОСОБА_1 обов`язків ліквідатора у справах про банкрутство ТОВ СПС-Нафта , Сільськогосподарське ТОВ Самоцвіти .

ІV. Позиція інших учасників справи .

9. Представником позивача подано до суду відзив на касаційну скаргу, в якому вона просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду апеляційної інстанції - без змін.

V. Рух справи у суді касаційної інстанції

10. Ухвалою Верховного Суду в складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Кашпур О.В., суддів Радишевської О.Р., Шевцової Н.В. від 18 вересня 2020 року відкрито касаційне провадження за скаргою Міністерства юстиції України на постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 09 липня 2020 року.

11. За результатом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями суддю Шевцову Н.В. замінено на суддю Уханенка С.А. на підставі розпорядження заступника керівника апарату Верховного Суду - керівника секретаріату Касаційного адміністративного суду Н.Богданюк від 27 липня 2021 року № 1391/0/78-21.

12. Ухвалою Верховного Суду в складі судді-доповідача Касаційного адміністративного суду від 28 липня 2021 року справу призначено до розгляду в попередньому судовому засіданні на 29 липня 2021 року.

VI. Стислий виклад обставин, установлених судами першої та апеляційної інстанцій

13. Як установлено судами першої та апеляційної інстанцій та вбачається з матеріалів справи, 29.05.2013 Міністерством юстиції України ОСОБА_1. видано свідоцтво про право на здійснення діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) №991 (далі - свідоцтво).

14. Згідно плану перевірок діяльності арбітражних керуючих на перший квартал 2019 року, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 29.12.2018 № 4823/7, та згідно доручення Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області у строк з 22.03.2019 по 29.03.2019 заплановано провести перевірки арбітражного керуючого ОСОБА_1 .

15. За результатами проведеної перевірки комісією Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області складено довідку від 29.03.2019 № 3, якою зафіксовано та підтверджено порушення арбітражним керуючим положень Закону України Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом , Господарського процесуального кодексу України, а саме: статті 18 Господарського процесуального кодексу України, в частині ознайомлення з матеріалами справи; абз. 2 ч. 2 ст. 41 та п. 2 ч. 2 ст. 98 Закону України Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом , не вжито заходів щодо збереження майна банкрута, не вжито достатньо заходів щодо прийняття від посадових осіб банкрута бухгалтерської та іншої документації, матеріальних та інших цінностей; абз. 4 ч. 2 ст. 41 Закону України Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом , не вжито заходів щодо інвентаризації майна, майнових активів та зобов`язань; абз. 5 ч. 2 ст. 41 Закону України Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом , не вжито заходів щодо здійснення аналізу фінансового становища банкрута; абз. 13 ч. 2 ст. 41 Закону України Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом , щодо вжиття заходів спрямованих на пошук, виявлення та повернення майна банкрута, що знаходиться у третіх осіб; ч. 7 ст. 41 Закону України Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом , щодо використання під час ліквідаційної процедури ліквідатором тільки одного рахунку боржника у банківській установі; ст. 18 Господарського процесуального кодексу України, стосовно виконання вимог Господарського суду тощо. Докладний перелік порушень зафіксований в довідці.

16. Також, було складено Акт планової виїзної перевірки діяльності арбітражного керуючого від 09.04.2019 № 3, в якому викладено виявлені під час перевірки порушення (аналогічні порушенням, зазначеним в довідці).

17. Враховуючи наведене, за результатами перевірки комісія дійшла висновку, що виявленні порушення є підставою для внесення державним органом з питань банкрутства до Дисциплінарної комісії подання щодо накладення на арбітражного керуючого дисциплінарного стягнення, передбаченого абзацом 6 пункту 7.1. розділу VII Порядку контролю за діяльністю арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів), затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 03.07.2013 № 1113/23645.

18. До Міністерства юстиції України було направлено подання № 1260 про накладення на арбітражного керуючого ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення.

19. На засіданні 16.05.2019 Дисциплінарною комісією арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів), за результатами заслуховування пояснень арбітражного керуючого та вивчення матеріалів перевірки, вирішено застосувати до арбітражного керуючого ОСОБА_1 дисциплінарне стягнення у вигляді позбавлення права на здійснення діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) на підставі подання від 22.04.2019 1260, більшістю голосів було прийнято рішення (оформлене протоколом № 82/05/19) внести подання до Міністерства юстиції України про застосування до арбітражного керуючого ОСОБА_2 дисциплінарного стягнення у вигляді позбавлення права на здійснення діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора).

20. На підставі подання Дисциплінарної комісії арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів) від 16.05.2019 № 946 про застосування до арбітражного керуючого ОСОБА_2 дисциплінарного стягнення у вигляді позбавлення права на здійснення діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) та з урахуванням протоколу засідання Дисциплінарної комісії арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів) від № 82/05/19, Міністерством юстиції України було видано наказ від 21.06.2019 № 1908/5 Про анулювання свідоцтва про право на здійснення діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора), виданого ОСОБА_1 , яким позивачу анульовано свідоцтво про право на здійснення діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора).

21. На підставі зазначеного наказу до Єдиного державного реєстру арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів) України внесено запис про анулювання позивачу свідоцтва.

22. Вважаючи рішення Дисциплінарної комісії та наказ про анулювання свідоцтва протиправними, позивач звернувся до суду з цим позовом про їх скасування.

VIІ. ДЖЕРЕЛА ПРАВА Й АКТИ ЇХНЬОГО ЗАСТОСУВАННЯ

23. Конституція України.

Частина друга статті 19 . Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

24. Закон України Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом від 14 травня 1992 року №2343-XII (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - Закон №2343-XII) установлює умови та порядок відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом та застосування ліквідаційної процедури з метою повного або часткового задоволення вимог кредиторів.

Арбітражний керуючий, як визначено у вказаному Законі, - це фізична особа, призначена господарським судом у встановленому порядку в справі про банкрутство як розпорядник майна, керуючий санацією або ліквідатор з числа осіб, які отримали відповідне свідоцтво і внесені до Єдиного реєстру арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів) України.

Відповідно до статті 107 Закону №2343-XII арбітражні керуючі (розпорядники майна, керуючі санацією, ліквідатори) несуть за свої дії та заподіяну третім особам шкоду цивільно-правову, адміністративну, дисциплінарну та кримінальну відповідальність у порядку та обсягах, встановлених законом. Арбітражні керуючі (розпорядники майна, керуючі санацією, ліквідатори) несуть дисциплінарну відповідальність в порядку, встановленому цим Законом.

Державний орган з питань банкрутства за поданням Дисциплінарної комісії накладає на арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів) дисциплінарні стягнення (частина третя статті 107 Закону № 2343-XII ).

25. Відповідно до пункту 1 Положення про Міністерство юстиції України, затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 02 липня 2014 року № 228 , Міністерство юстиції України є головним органом у системі центральних органів виконавчої влади, зокрема, з питань банкрутства.

Рішення щодо накладення дисциплінарного стягнення приймається протягом двох місяців з дня виявлення проступку, але не пізніше одного року з дня його вчинення (частина четверта статті 107 Закону № 2343-XII ).

Відповідно до частини першої статті 108 Закону № 2343-XII дисциплінарна комісія утворюється у встановленому державним органом з питань банкрутства порядку для здійснення контролю за діяльністю арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів), перевірки організації їх роботи, дотримання ними вимог законодавства з питань банкрутства та правил професійної етики.

Дисциплінарна комісія розглядає заяви, скарги та подання на арбітражних керуючих; організовує перевірку оприлюднених фактів, що принижують честь і гідність арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів); надає консультації і рекомендації, а також готує методичні розробки з питань професійної етики арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів) та застосування прогресивних практик; приймає рішення про застосування до арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів) дисциплінарних стягнень (частина четверта статті 108 Закону № 2343-XII ).

Рішення дисциплінарної комісії оформлюються протоколом, що підписується усіма присутніми на засіданні членами комісії (частина шоста статті 108 Закону № 2343-XII ).

Нормами частини першої статті 109 Закону № 2343-XII визначено, що дисциплінарними стягненнями, які накладаються на арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора), є:

1) попередження;

2) позбавлення права на здійснення діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора).

Під час визначення виду дисциплінарного стягнення враховується ступінь вини арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора), тяжкість вчиненого ним проступку, а також чи застосовувалися раніше до арбітражного керуючого дисциплінарні стягнення (частина друга статті 109 Закону № 2343-XII ).

Рішення щодо накладення дисциплінарного стягнення приймається протягом двох місяців з дня виявлення проступку, але не пізніше одного року з дня його вчинення (частина третя статті 109 Закону № 2343-XII ).

Про накладення на арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) дисциплінарного стягнення робиться запис в Єдиному реєстрі арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів) України (частина четверта статті 109 Закону № 2343-XII ).

За змістом частини п`ятої статті 113 Закону № 2343-XII рішення державного органу з питань банкрутства про позбавлення арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) права на здійснення діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) може бути оскаржено арбітражним керуючим (розпорядником майна, керуючим санацією, ліквідатором) до суду. Оскарження рішення не зупиняє його дію.

26. На виконання статті 106 Закону № 2343-XII розроблено Порядок контролю за діяльністю арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів), затверджений наказом Міністерства юстиції України від 27 червня 2013 року № 1284/5 , зареєстрований в Міністерстві юстиції України 03 липня 2015 року за № 1113/23645 (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) (далі - Порядок № 1284/5).

Під час визначення виду дисциплінарного стягнення Дисциплінарною комісією враховуються ступінь вини арбітражного керуючого, обставини вчинення порушення, тяжкість вчиненого ним проступку, а також факти притягнення арбітражного керуючого до дисциплінарної відповідальності в минулому (пункт 7.6 Порядку № 1284/5 ).

Рішення щодо накладення дисциплінарного стягнення може бути прийняте Дисциплінарною комісією протягом двох місяців з дня виявлення проступку, але не пізніше одного року з дня його вчинення (пункт 7.5 Порядку № 1284/5 ).

27. Пунктом 26 Положення про Дисциплінарну комісію арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів), затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 11 січня 2013 року № 81/5 , зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 14 січня 2013 року за № 112/22644 (далі - Положення № 81/5), передбачено, що протоколи засідання Комісії у триденний строк, крім випадку, передбаченого пунктом 27 цього Положення, направляються до структурного підрозділу для забезпечення виконання її рішень.

Пунктом 27 Положення № 81/5 передбачено, що у разі прийняття Комісією рішення про застосування до арбітражного керуючого дисциплінарного стягнення у вигляді позбавлення права на здійснення діяльності арбітражного керуючого протокол її засідання та її подання про застосування до арбітражного керуючого такого виду дисциплінарного стягнення у триденний строк направляються до структурного підрозділу для анулювання свідоцтва про право на здійснення діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) та виключення з Єдиного реєстру арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів) України відомостей про арбітражного керуючого, стосовно якого Комісією прийнято рішення.

Відповідно до пункту 5 частини першої статті 112 Закону № 2343-XII підставою для припинення діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора), зокрема, є накладення дисциплінарного стягнення у вигляді позбавлення права на здійснення діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора);

У разі припинення діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) він виключається з Єдиного реєстру арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів) України, а його свідоцтво анулюється (частина друга статті 112 Закону № 2343-XII ).

VІІІ.ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

28. Суд касаційної інстанції наголошує на тому, що перевірка законності судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій, згідно зі статтею 341 Кодексу адміністративного судочинства України, здійснюється виключно у частині застосування норм матеріального та процесуального права.

29. Аналіз наведених норм права дає підстави для висновку, що повноваження приймати рішення про застосування дисциплінарних стягнень до арбітражних керуючих за наявності підстав належить Дисциплінарній комісії. При цьому, Дисциплінарна комісія вносить державному органу з питань банкрутства відповідне подання.

30. Однак, на підставі частини третьої статті 107 Закону № 2343-XII органом, уповноваженим накладати дисциплінарні стягнення на арбітражних керуючих, є виключно державний орган з питань банкрутства, яким, згідно з чинним законодавством України, є Міністерство юстиції України.

31. За такого правового регулювання рішення Комісії про застосування до арбітражного керуючого дисциплінарних стягнень реалізується шляхом винесення наказу про накладення дисциплінарного стягнення за відповідним поданням Комісії єдиним уповноваженим на це державним органом з питань банкрутства - Міністерством юстиції України.

32. Верховний Суд зазначає, що Дисциплінарна комісія встановлює наявність в діях арбітражного керуючого дисциплінарного проступку та приймає рішення про можливість та доцільність застосування певного виду дисциплінарного стягнення.

33. Тоді як, в силу приписів статті 107 Закону № 2343-XII безпосереднього дисциплінарні стягнення накладаються Державним органом з питань банкрутства - Міністерством юстиції України за поданням Дисциплінарної комісії.

34. У цій справі на підставі подання Дисциплінарної комісії арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів) про застосування до арбітражного керуючого дисциплінарного стягнення у вигляді позбавлення права на здійснення діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) та з урахуванням протоколу засідання цієї комісії Міністерство юстиції України видало спірний наказ 21 червня 2019 року № 1908/5, яким анульовано Свідоцтво про право на здійснення діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора), виданого ОСОБА_1 .

35. Верховний Суд зазначає, що анулювання свідоцтва не є видом дисциплінарного стягнення, яке може бути накладене на арбітражного керуючого, згідно зі статтею 109 Закону № 2343-XII.

36. Свідоцтво може бути анульовано лише у разі припинення діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора), зокрема, внаслідок накладення на арбітражного керуючого дисциплінарного стягнення у вигляді позбавлення права на здійснення діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора).

37. За цих обставин Верховний Суд доходить висновку про те, що анулювання свідоцтва без накладення стягнення, яке може бути підставою для такого анулювання, суперечить приписам частини другої статті 112 Закону № 2343-XII та свідчить про протиправність такого наказу.

38. Вказані порушення є достатніми для висновку про те, що прийняття цього наказу відбулося з порушенням вказаних вимог Закону № 2343-XII, що є підставою для визнання його протиправним та скасування судом.

39. Таким чином, Верховний Суд погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про наявність підстав для скасування спірного наказу про анулювання виданого позивачу свідоцтва про право на здійснення діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора).

40. Такі висновки Верховного Суду узгоджуються з правовими позиціями Верховного Суду, висловленими в постановах від 11 березня 2020 року в справі № 818/696/17 (№ К/9901/17504/18), від 07 квітня 2020 року в справі № 826/6746/18 (№ К/9901/7600/19), від 23 квітня 2020 року в справі № 2040/6204/18 (К/9901/14090/19), від 23 липня 2020 року в справі № 806/928/17 (К/9901/15364/18), від 25 лютого 2021 року в справі № 823/2106/18 (К/9901/10868/19) і підстав для відступу від цієї правової позиції у касаційній скарзі не наведено.

41. Верховний Суд не приймає також посилання касатора на судову практику, викладену у постанові Верховного Суду від 21 грудня 2018 року у справі № 814/483/16 та постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 травня 2020 року у справі № 806/2421/16, оскільки правовідносини які виникли між сторонами у вказаних справах не є подібними до правовідносин у цій справі.

42. Так, спірні правовідносини у межах розгляду цієї справи є відмінними від обставин, які підлягали оцінці у межах розгляду справи № 814/483/16, зокрема, у справі, на яку посилається скаржник, арбітражного керуючого вже було двічі притягнуто до дисциплінарної відповідальності у вигляді попередження.

43. Висновки, викладені в постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 травня 2020 року у справі № 806/2421/16, на які посилається касатор, про те, що рішення Дисциплінарної комісії про застосування до арбітражних керуючих дисциплінарних стягнень є рішенням суб`єкта владних повноважень та підлягає оскарженню в порядку адміністративного судочинства не впливають на висновки Верховного Суду в цій справі про те, що дисциплінарні стягнення накладаються Державним органом з питань банкрутства - Міністерством юстиції України за поданням Дисциплінарної комісії, а тому анулювання свідоцтва без накладення стягнення, яке може бути підставою для такого анулювання, суперечить приписам частини другої статті 112 Закону № 2343-XII.

44. Щодо доводів касаційної скарги стосовно неврахування судом апеляційної інстанції правової позиції, викладеної у постанові Верховного Суду від 04 квітня 2018 року у справі № 808/1500/16, Верховний Суд у цій справі зауважує таке.

45. Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові від 30 січня 2019 року у справі № 755/10947/17 зазначала, що незалежно від того чи перераховані усі постанови, у яких викладена правова позиція, від якої відступила Велика Палата Верховного Суду, суди під час вирішення тотожних спорів мають враховувати саме останню правову позицію Великої Палати Верховного Суду.

46. Отже, з огляду на сталу практику Верховного Суду у цій категорії спорів та враховуючи правову позицію, викладену Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 30 січня 2019 року у справі № 755/10947/17, Касаційний адміністративний суду у складі Верховного Суду у цій справі враховує правову позицію, яка є останньою у цій категорії спорів.

47. Згідно із статтею 350 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

З урахуванням викладеного, Верховний Суд дійшов висновку, що судом апеляційної інстанції винесене законне і обґрунтоване рішення, ухвалене з дотриманням норм матеріального та процесуального права, підстави для скасування чи зміни оскаржуваного судового рішення відсутні.

ІХ. Судові витрати

48. З огляду на результат касаційного розгляду судові витрати не розподіляються.

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду

п о с т а н о в и в :

1. Касаційну скаргу Міністерства юстиції України залишити без задоволення.

2. Постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 09 липня 2020 року в справі № 400/2837/19 залишити без змін.

3. Судові витрати не розподіляються.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий: О. В. Кашпур

Судді: О. Р. Радишевська

С.А. Уханенко