Ухвала

від 27.07.2021 по справі 750/2826/20

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Ухвала

27 липня 2021 року

місто Київ

справа № 750/2826/20

провадження № 61-9497ск21

Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Погрібного С. О. розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 24 липня 2020 року та постанову Чернігівського апеляційного суду від 03 листопада 2020 року

у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа - ОСОБА_3 , про стягнення безпідставно набутих грошових коштів,

ВСТАНОВИВ:

Відповідач ОСОБА_1 08 червня 2021 року звернулася із застосуванням засобів поштового зв`язку до Верховного Суду із касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 24 липня 2020 року та постанову Чернігівського апеляційного суду від 03 листопада 2020 року, ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову.

До касаційної скарги додано клопотання, у якому заявник просить поновити строк на касаційне оскарження, оскільки, хоча копію рішення суду апеляційної інстанції нею отримано 06 листопада 2020 року, проте через об`єктивні обставини касаційна скарга подана лише 08 червня 2021 року.

Заявник зазначає, що після отримання 06 листопада 2020 року копії оскаржуваного рішення вона зазнала стресу, що призвело до загострення її хронічних хвороб, отримала рекомендації лікування в амбулаторних умовах; не мала можливості та достатніх коштів для звернення за отриманням правничої допомоги та складення касаційної скарги; перебувала у тяжкому психологічному стані у зв`язку зі смертю чоловіка, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 ; у зв`язку із досягненням 65-річного віку перебуває у групі ризику захворювання на COVID-19, тому не мала можливості контактувати із потенційним адвокатом.

Ухвалою Верховного Суду від 25 червня 2021 року касаційну скаргу залишено без руху та надано заявнику строк для її виконання, з метою подання клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження судових рішень із наведенням інших поважних причин пропуску такого строку танадання відповідних письмових доказів на підтвердження поважності таких причин.

Суд касаційної інстанції, залишаючи касаційну скаргу без руху, констатував, що надані заявником медичні документи, складені закладами охорони здоров`я у червні 2021 року, містять відомості про те, що ОСОБА_1 спостерігається сімейним лікарем з 2018 року, перший запис про надання медичної допомоги (лікування) - з 17 грудня 2020 року, тобто звернення за наданням медичної допомоги відбулося за спливом 40 календарних днів після отримання заявником копії оскаржуваного нею рішення суду апеляційної інстанції.

Від заявника у липні 2021 року засобами поштового зв`язку надійшло клопотання, у якому ОСОБА_1 просить поновити строк на касаційне оскарження судових рішень.

Заява обґрунтована тим, що рішення суду апеляційної інстанції ухвалено 03 листопада 2020 року та отримано заявником 06 листопада 2020 року, проте у зв`язку із погіршенням стану здоров`я заявник 04 листопада 2020 року звернулася до сімейного лікаря, який призначив амбулаторне лікування, та оскільки покращення стану здоров`я не відбулося, 03 грудня 2020 року ОСОБА_1 госпіталізовано. У період з 03 грудня 2020 року до 15 грудня 2020 року заявник перебувала на стаціонарному лікуванні. Також, у зв`язку із черговим погіршенням стану здоров`я 17 грудня 2020 року заявник продовжила стаціонарне лікування. У подальшому, ОСОБА_1 неодноразово зверталася за наданням медичної допомоги.

На переконання заявника, зазначені обставини, а також те, що ОСОБА_1 отримує мінімальну пенсію, унеможливили звернення за отриманням кваліфікованої юридичної допомоги та здійснення оплати таких послуг. Згадані обставини підтверджують поважність причини пропуску строку звернення заявника із касаційною скаргою.

Верховний Суд вивчив подане клопотання, касаційну скаргу та додані документи, за результатом чого зробив висновок, що зазначені причини пропуску строку не можуть бути визнанні поважними з огляду на таке.

За змістом статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) кожен при вирішенні питання щодо прав та обов`язків має право на справедливий і відкритий розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, визначеним законом.

У §§ 46, 47 рішення Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) від 29 жовтня 2015 року у справі Устименко проти України (заява № 32053/13) зазначено, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції, повинно тлумачитися у світлі Преамбули Конвенції, відповідна частина якої проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін. Одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, яка передбачає дотримання принципу res judicata, тобто принципу остаточності рішення, згідно з яким жодна зі сторін не має права домагатися перегляду остаточного і обов`язкового рішення лише з метою повторного слухання справи і постановлення нового рішення. Відхід від цього принципу можливий лише тоді, коли він зумовлений особливими і непереборними обставинами (рішення у справі Ryabykh v. Russia , заява № 52854/99, §§ 51 і 52, ECHR 2003-Х). Суд постановив, що якщо звичайний строк оскарження поновлюється зі спливом значного періоду часу, таке рішення може порушити принцип правової визначеності. Хоча саме національним судам, перш за все, належить виносити рішення про поновлення строку оскарження, їх свобода розсуду не є необмеженою. Суди повинні обґрунтовувати відповідне рішення. У кожному випадку національні суди повинні встановити, чи виправдовують причини поновлення строку оскарження втручання у принцип res judicata, особливо коли національне законодавство не обмежує дискреційні повноваження судів стосовно часу або підстав для поновлення строків (рішення у справі Пономарьов проти України , заява № 3236/03, § 41, від 03 квітня 2008 року).

Вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави. Однією із таких підстав може бути, наприклад, неповідомлення сторін органами влади про прийняті рішення у їхній справі. Проте, навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження (§ 27 рішення ЄСПЛ від 26 квітня 2007 року у справі Олександр Шевченко проти України , та Трух проти України (ухвала) від 14 жовтня 2003 року).

Порядок і строки подання касаційної скарги визначено положеннями частин першої-другої статті 390 ЦПК України.

Відповідно до частини першої статті 390 ЦПК України касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Згідно з частиною другою статті 390 ЦПК України учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення.

Оскаржуване рішення судом апеляційної інстанції ухвалено 03 листопада 2020 року та отримано заявником 06 листопада 2020 року.

Із касаційною скаргою на постанову Чернігівського апеляційного суду від 03 листопада 2020 року заявник звернулася 08 червня 2021 року, тобто з пропуском строку звернення з касаційною скаргою.

Статтею 44 ЦПК України закріплено обов`язок особи, яка бере участь у справі, добросовісно здійснювати свої процесуальні права і виконувати процесуальні обов`язки.

Сторона, яка бере участь у судовому процесі, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

Усуваючи недоліки, ОСОБА_1 додатково зазначила, що на стаціонарному лікуванні перебувала у період з 03 грудня до 15 грудня 2020 року. Наведене свідчить про те, що з часу отримання заявником 06 листопада 2020 року копії оскаржуваного судового рішення до її госпіталізації 03 грудня 2020 року минуло 26 днів, відповідно, дає підстави для висновку про те, що заявник протягом цього періоду (майже увесь період, визначений процесуальним законом для підготовки та своєчасного подання касаційної скарги), не очікуючи закінчення кінцевого терміну, протягом якого особа вправі звернутися із касаційною скаргою, мала можливість вчинити процесуальні дії особисто або через представника задля своєчасного звернення до суду касаційної інстанції.

Також заявник зазначає, що з 17 грудня 2020 року продовжила стаціонарне лікування, проте це підтверджено лише випискою із медичної картки амбулаторного хворого, в якій відсутні відомості про час завершення стаціонарного лікування заявника.

Інші відомості, наведені заявником, свідчать про періодичних характер звернення заявника до закладів охорони здоров`я за наданням медичної допомоги без наведення інформації про перебування на стаціонарному лікуванні ОСОБА_1 або інший вид лікування, який зумовлює перебування хворого у закладі охорони здоров`я та унеможливлює своєчасне звернення до Верховного Суду з касаційною скаргою.

За наведених обставин Верховний Суд констатує, що з часу продовження ОСОБА_1 стаціонарного лікування з 17 грудня 2020 року до часу подання 08 червня 2021 року касаційної скарги минуло понад п`ять місяців, втім, заявник не обґрунтовує будь-якими достатніми та належними письмовими доказами об`єктивну неможливість її звернення із касаційною скаргою протягом усього цього періоду.

Доводи заявника щодо неможливості через скрутне майнове становище отримати правничу допомогу Верховний Суд визнає необґрунтованим, оскільки ОСОБА_1 подано відомості про її доходи лише за IV квартал 2020 року, що підтверджено відомостями з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків про суми виплачених доходів та утриманих податків.

Отже, обставини, якими ОСОБА_1 обґрунтовує поважність причин пропуску процесуального строку, є такими, що не свідчать про наявність дійсних істотних перешкод чи труднощів, підтверджених достатніми та належними доказами, для звернення з касаційною скаргою у строки, визначені ЦПК України.

Аналізуючи наведене, Верховний Суд зробив висновок, що ОСОБА_1 пропущений строк на касаційне оскарження постанови Чернігівського апеляційного суду від 03 листопада 2020 року, докази на підтвердження поважності причини пропуску цього строку заявником не надано, відповідно, відсутні підстави для його поновлення.

Викладене переконливо свідчить, що станом на 26 липня 2021 року вимоги ухвали Верховного Суду від 25 червня 2021 року ОСОБА_1 не виконала.

Відповідно до частини другої статті 393 ЦПК України у разі, якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 392 цього Кодексу, застосовуються положення статті 185 цього Кодексу, про що суддею постановляється відповідна ухвала.

За змістом статті 185 ЦПК України якщо заявник не усунув недоліки скарги у строк, встановлений судом, скарга вважається неподаною і повертається заявнику.

Оскільки у встановлений Верховним Судом строк, станом на 26 липня 2021 року, недоліки касаційної скарги заявник не усунула, підстави для продовження строку усунення недоліків відсутні, тому касаційна скарга підлягає поверненню заявникові.

Суд роз`яснює, що повернення скарги не перешкоджає повторному зверненню, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для її повернення.

Керуючись статтями 185, 393 ЦПК України, Верховний Суд

УХВАЛИВ:

Визнати наведені ОСОБА_1 підстави для поновлення строку на касаційне оскарження постанови Чернігівського апеляційного суду від 03 листопада 2020 року неповажними.

Касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 24 липня 2020 року та постанову Чернігівського апеляційного суду від 03 листопада 2020 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа - ОСОБА_3 , про стягнення безпідставно набутих грошових коштів , вважати неподаною та повернути заявникові.

Роз`яснити заявникові право повторного звернення з касаційною скаргою.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя С. О. Погрібний