Ухвала

від 24.06.2021 по справі 569/2142/21

РІВНЕНСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 569/2142/21

1-кс/569/3048/21

УХВАЛА

24 червня 2021 року м. Рівне

Слідчий суддя Рівненського міського суду ОСОБА_1

з участю секретаря судових засідань - ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засідання в м.Рівне клопотання ОСОБА_3 про скасування арешту майна,-

В С Т А Н О В И В:

До Рівненського міського суду з клопотання про скасування арешту майна звернувся ОСОБА_3 .

В обґрунтування клопотання зазначено, що Ухвалою Рівненського міського суду Рівненської області від 16.03.2021 року, задоволено клопотання слідчого СУ ГУНП у Рівненській області у кримінальному провадженні №12020180000000345 від 02.12.2020 року, про накладення арешту на майно, вилучене 13.03.2021 року під час обушку автомобіля, а саме автомобіль марки «VOLKSWAGEN CADDY», реєстраційний номер НОМЕР_1 який належить ОСОБА_3 .

Вважає, що арешт на майно накладено незаконно , з огляду на наступне.

12.03.2021 року він, передав у користування транспортний засіб «VOLKSWAGEN CADDY», реєстраційний номер НОМЕР_1 ОСОБА_4 для використання у своїх сімейних потребах.

17.03.2021 року до нього, зателефонував ОСОБА_4 та повідомив, що на даний автомобіль, 16.03.2021 року було накладено арешт у зв`язку із тим, що ОСОБА_5 нібито використовував належний йому автомобіль «VOLKSWAGEN CADDY», реєстраційний номер НОМЕР_1 під час вчинення кримінального правопорушення.

У кримінальному провадженні №12020180000000345 від 02.12.2020 року, ОСОБА_3 , не повідомлявся про підозру. Належний йому транспортний засіб «VOLKSWAGEN CADDY», реєстраційний номер НОМЕР_1 , був у користуванні ОСОБА_4 1988 року народження, а тому накладення арешту на вказаний автомобіль порушує його передбачені законом України права.

Належний йому транспортний засіб «VOLKSWAGEN CADDY» необхідний йому для забезпечення сімейних потреб, оскільки на його утриманні перебувають малолітні діти, син ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_1 , та донька ОСОБА_7 ІНФОРМАЦІЯ_2 , а тому існує необхідність відвозити їх до садочку та школи відповідно. Також арештований транспортний засіб використовувався ним для допомоги його батьками які є фізичними особами підприємцями для перевезення товарів та інших речей для здійснення їхньої діяльності.

ОСОБА_3 , в судове засідання не з`явився, однак подав до суду заяву про розгляд справи у його відсутність, своє клопотання підтримав в повному обсязі та просив його задоволити.

Слідчий та прокурор в судове засідання не з`явилися, про час місце та дату розгляду справи були повідомлені належним чином.

Дослідивши надані матеріали кримінального провадження, слід прийти до висновку, що клопотання підлягає до задоволення.

Судом встановлено, що в провадженні слідчого здійснювалося досудове розслідування у кримінальному провадженні, відомості про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12020180000000345 від 02.12.2020 року.

Ухвалою Рівненського міського суду Рівненської області від 16.03.2021 року, задоволено клопотання слідчого СУ ГУНП у Рівненській області у кримінальному провадженні №12020180000000345 від 02.12.2020 року, про накладення арешту на майно, вилучене 13.03.2021 року під час обушку автомобіля, а саме автомобіль марки «VOLKSWAGEN CADDY», реєстраційний номер НОМЕР_1 який належить ОСОБА_3 .

Згідно ч. 1 ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб.

За ч. 1 ст. 174 КПК України, підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження - судом.

Арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.

Відповідно, до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 41 Конституції України передбачено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Громадяни для задоволення своїх потреб можуть користуватися об`єктами права державної та комунальної власності відповідно до закону. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Окрім того, повідомлень про підозру у вищевказаному кримінальному провадженні ОСОБА_3 не вручено. ОСОБА_3 не є обвинуваченим або особою, яка в силу закону несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння, а є власником вказаного майна.

За таких обставин, в подальшому застосуванні відповідного заходу забезпечення кримінального провадження у вигляд арешту майна, відпала необхідність, а відповідне майно підлягає скасуванню.

Відповідності до положень ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав і основоположних свобод, який ратифікований Верховною Радою України 17.07.97 року, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Таким чином, необхідність скасування накладеного арешту майна обумовлені такими обставинами як невідповідність майна, на яке накладено арешт, критеріям, зазначеним у ч. 2 ст. 167 КПК України, та (або) накладення арешту на майно особи, яка у кримінальному провадженні не має процесуального статусу підозрюваного або обвинуваченого, не належить до осіб, які в силу закону несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого, тощо.

Відповідно до ч. 1 ст. 174 КПК України, підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження - судом.

Арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.

Згідно зі ст. 17 Закону України від 23 лютого 2006 року № 3477-IV «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» практика ЄСПЛ »посовується українськими судами як джерело права. Тому слід ураховувати, що ЄСПЛ, розглядаючи справи за заявами про захист права на мирне володіння майном, напрацював загальновизнаних стандартів захисту цього права, які зводяться до такого загального збавила: вирішуючи питання про те, чи відбувається порушення ст. 1 Першого протоколу, треба визначити: чи є в позивача право власності на майно, що охоплюється змістом ст. 1 чи мало місце втручання в мирне володіння майном та яким є характер такого втручання; чи відбулося позбавлення майна. При цьому варто звернути увагу, зокрема, на зазначене.

У практиці ЄСПЛ напрацьовано три головні критерії, які слід оцінювати на предмет відповідності втручання в право особи на мирне володіння своїм майном принципу правомірного втручання, сумісного з гарантіями ст. 1 Першого протоколу, а саме: (а) чи є пручання законним; (б) чи переслідує воно «суспільний інтерес» (public interest, general interest. general interest of the community); (в) чи є такий захід (втручання в право на мирне володіння майном) пропорційним визначеним цілям (must be a reasonable relationship of proportionality between the means employed and the aims pursued). ЄСПЛ констатує порушення державою ст. 1 Першого протоколу, якщо хоча б одного критерію не буде додержано.

Втручання держави в право особи на мирне володіння своїм майном повинно здійснюватися з дотриманням принципу «пропорційності» (principle of proportionality) - справедливої рівноваги (балансу)» (fair balance) між інтересами держави (суспільства), і зв`язаними з втручанням, та інтересами особи, яка так чи інакше страждає від втручання. «Справедлива рівновага» не означає обов`язкового досягнення соціальної справедливості в кожній конкретній справі, а передбачає наявність розумного співвідношення (обґрунтованої пропорційності) між метою, що передбачається для досягнення, та засобами, які використовуються. Необхідний баланс не буде дотриманий, якщо особа несе ««індивідуальний і надмірний тягар» (individual and excessive burden).

Принцип «пропорційності» (principle of proportionality), закріплений як загальний принцип у Договорі про заснування ЄС, вимагає співрозмірного обмеження прав і свобод людини для досягнення публічних цілей - органи влади, зокрема, не можуть покладати на громадян зобов`язання, що перевищують межі необхідності, які випливають із публічного інтересу, для досягнення цілей, які прагнуть досягнути за допомогою застосовуваної міри (або дій владних органів).

Дотримання принципу «пропорційності» передбачає, що втручання в право власності, навіть, якщо воно здійснюється згідно з національним законодавством і в інтересах суспільства, все одно буде розглядатися як порушення ст. 1 Першого протоколу, якщо не було» дотримано розумної пропорційності між втручанням у право особи та інтересами суспільства. Ужиті державою заходи мають бути ефективними з точки зору розв`язання проблеми суспільства, і водночас пропорційними щодо прав приватних осіб. Оцінюючи пропорційність, слід визначити, чи можливо досягти легітимної мети за допомогою заходів, які були б менш обтяжливими для прав і свобод заінтересованої особи, оскільки обмеження не повинні бути надмірними або такими, що є більшими, ніж необхідно для реалізації поставленої мети.

Підсумовуючи наведене, подальше обмеження ОСОБА_3 , у користуванні майна через накладення на нього арешту в рамках досудового розслідування, буде рахуватись порушення ст. 41 Конституції України та ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

З урахуванням викладеного, в цілях не порушення гарантованого права власності особи, слідчий суддя приходить до переконання, що необхідності в подальшій дії заходу забезпечення кримінального провадження у вигляді арешту майна не має, а тому клопотання підлягає до задоволення.

На підставі вищенаведеного та керуючись ст. 170, 171,174 КПК України, -

УХВАЛИВ :

Клопотання ОСОБА_3 про скасування арешту майна задоволити.

Скасувати арешт накладений на майно ухвалою Рівненського міського суду Рівненської області від 16.03.2021 року на майно, вилучене 13.03.2021 року під час огляду місця події, а саме: автомобіль марки «VOLKSWAGEN CADDY», реєстраційний номер НОМЕР_1 який належить ОСОБА_3 ..

Зобов`язати слідчого та/або прокурора або іншу уповноважену особу повернути, ОСОБА_3 законному володільцю майно, а саме автомобіль марки «VOLKSWAGEN CADDY», реєстраційний номер НОМЕР_1 . .

Ухвала , відповідно до ст.309 КПК України, оскарженню не підлягає.

Слідчий суддя Рівненського міського суду ОСОБА_1