Постанова

від 29.07.2021 по справі 2-54/11

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Номер провадження: 22-ц/813/1623/21

Номер справи місцевого суду: 2-54/11

Головуючий у першій інстанції Науменко А.В.

Доповідач Драгомерецький М. М.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29.07.2021 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ :

головуючого судді: Драгомерецького М.М.,

суддів колегії: Громіка Р.Д.,

Дришлюка А.І.,

при секретарі: Павлючук Ю.В.,

переглянув у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія Довіра та гарантія на ухвалу Приморського районного суду м. Одеси від 16 липня 2020 року по справі за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія Довіра та гарантія про заміну правонаступника, стягувача Товариства з обмеженою відповідальністю ОПТ Факторинг Україна , боржники ОСОБА_1 та ОСОБА_2 ,-

В С Т А Н О В И В:

01 червня 2021 року ТОВ Фінансова Компанія Довіра та гарантія звернулось до суду із заявою про заміну сторони її правонаступником, а саме замінити стягувача на його правонаступника ТОВ Фінансова Компанія Довіра та гарантія у справі №2-54/11 за позовом ТОВ ОПТ Факторинг Україна до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

В обґрунтування заяви зазначено, що рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 06 лютого 2012 року з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь ТОВ ОПТ Факторинг Україна стягнуто заборгованості за кредитним договором №ML-501/075/2008 від 02.04.2008р. в сумі 406 786,12 гривень.

31 жовтня 2019 року між ТОВ ОПТ Факторинг Україна та ТОВ Фінансова Компанія Довіра та гарантія було укладено Договір факторингу №1-10/19, відповідно до якого право грошової вимоги за кредитним договором №ML-501/075/2008 від 02.04.2008р. укладеним між ОПТ Факторинг Україна та ОСОБА_1 та всіма договорами забезпечення перейшло до ТОВ Фінансова Компанія Довіра та гарантія .

В зв`язку із зазначеним ТОВ Фінансова Компанія Довіра та гарантія звернулось та суду та просить замінити стягувача ТОВ ОПТ Факторинг Україна по справі №2-54/11 на його правонаступника ТОВ Фінансова Компанія Довіра та гарантія .

Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 16 липня 2020 року у задоволенні заяви ТОВ Фінансова Компанія Довіра та гарантія про заміну сторони її правонаступником відмовлено.

Не погоджуючись із вказаною ухвалою суду першої інстанції, ТОВ Фінансова Компанія Довіра та гарантія звернулось до суду із апеляційною скаргою, у якій просить скасувати ухвалу Приморського районного суду м. Одеси від 16 липня 2020 року та постановити нове судове рішення, яким замінити стягувача ТОВ ОПТ Факторинг Україна на його правонаступника ТОВ Фінансова Компанія Довіра та гарантія у справі №2-54/11 за позовом ПАТ ОТП Банк до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

ОСОБА_1 та ОСОБА_2 судові повістки надсилались на усі відомі суду адреси їх проживання та реєстрації, що була надана відділом обліку та моніторингу інформації про реєстрацію місця проживання ГУ ДМС України в Одеській області, однак судова кореспонденція поверталась до суду із відміткою адресат відсутній за вказаною адресою .

Згідно із ч. 1 ст. 130 ЦПК України у випадку відсутності в адресата офіційної електронної адреси судові повістки, адресовані фізичним особам, вручаються їм під розписку, а юридичним особам - відповідній службовій особі, яка розписується про одержання повістки. Розписка про одержання судової повістки з поміткою про дату вручення в той самий день особами, які її вручали, повертається до суду. У разі відсутності адресата (будь-кого з повнолітніх членів його сім`ї) особа, яка доставляє судову повістку, негайно повертає її до суду з поміткою про причини невручення.

Відповідно до ч. 1 ст. 131 ЦПК України учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місця проживання (перебування, знаходження) або місцезнаходження під час провадження справи.

У разі відсутності заяви про зміну місця проживання або місце знаходження судова повістка надсилається учасникам справи, які не мають офіційної електронної адреси та за відсутності сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, що забезпечують фіксацію повідомлення або виклику на останню відому судові адресу і вважається доставленою, навіть якщо учасник судового процесу за цією адресою більше не проживає або не знаходиться.

Згідно зі ст. ст. 13, 43 ЦПК України особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми процесуальними правами на власний розсуд. Особи, які беруть участь у справі, зобов`язані добросовісно здійснювати свої процесуальні права та виконувати процесуальні обов`язки.

Таким чином, оскільки ОСОБА_1 та ОСОБА_2 не надали відомостей про зміну свого місця проживання або місцезнаходження під час провадження справи, тому направлені судові повістки вважаються доставленими.

У судове засідання до суду апеляційної інстанції представники ТОВ Фінансова компанія Довіра та гарантія та Біляївського міськрайонного ВДВС Південного Міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) не з`явилися, про розгляд справи сповіщались належним чином та завчасно, про що свідчать рекомендовані поштові повідомлення про отримання ними судових повісток.

Крім того, від ТОВ Фінансова компанія Довіра та гарантія надійшло клопотання про розгляд справи без участі їх представника, на підставі наявних в матеріалах справи доказів.

Відповідно до ст. 372 ЦПК України суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано судом поважними. Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Європейський суд з прав людини в рішенні від 7 липня 1989 року у справі Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Верховний Суд в постанові від 01 жовтня 2020 року по справі №361/8331/18 висловився, що якщо представники сторін чи інших учасників судового процесу не з`явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, не відкладаючи розгляду справи, він може вирішити спір по суті. Основною умовою відкладення розгляду справи є не відсутність у судовому засіданні сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Враховуючи строки розгляду справи, баланс інтересів сторін у якнайскорішому розгляді справи, усвідомленість її учасників про розгляд справи, достатньої наявності у справі матеріалів для її розгляду, колегія суддів вважає можливим розглянути справу за відсутності належно сповіщених учасників справи.

Відповідно до ч. 5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Повне судове рішення виготовлене 29 липня 2021 року.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково, з огляду на наступне.

Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі (ст. 2 ЦПК України).

Крім того, частиною 1 ст. 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню в разі невиконання їх у добровільному порядку, встановлено Законом України Про виконавче провадження .

За статями 1-2 Закону України Про виконавче провадження виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій, визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і провадяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Виконавче провадження здійснюється з дотриманням таких засад: 1) верховенства права; 2) обов`язковості виконання рішень; 3) законності; 4) диспозитивності; 5) справедливості, неупередженості та об`єктивності; 6) гласності та відкритості виконавчого провадження; 7) розумності строків виконавчого провадження; 8) співмірності заходів примусового виконання рішень та обсягу вимог за рішеннями; 9) забезпечення права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності державних виконавців, приватних виконавців.

Згідно із ч. 5 ст. 15 Закону України Про виконавче провадження у разі вибуття однієї із сторін виконавець за заявою сторони, а також заінтересована особа мають право звернутися до суду із заявою про заміну сторони її правонаступником. Для правонаступника усі дії, вчинені до його вступу у виконавче провадження, є обов`язковими тією мірою, якою вони були б обов`язковими для сторони, яку правонаступник замінив.

Вимогами ст. 442 ЦПК України також встановлено, що у разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження суд замінює таку сторону її правонаступником. Заяву про заміну сторони її правонаступником може подати сторона (заінтересована особа), державний або приватний виконавець.

Суд розглядає заяву про заміну сторони її правонаступником у десятиденний строк з дня її надходження до суду у судовому засіданні з повідомленням учасників справи та заінтересованих осіб.

Неявка учасників справи та інших осіб не є перешкодою для вирішення питання про заміну сторони виконавчого провадження.

Ухвала про заміну сторони виконавчого провадження надсилається (надається) учасникам справи, а також державному виконавцю, приватному виконавцю в порядку, передбаченому статтею 272 цього Кодексу.

При цьому, згідно із ч. ч. 1-2, 5 ст. 128 ЦПК України , суд викликає учасників справи у судове засідання або для участі у вчиненні процесуальної дії, якщо визнає їх явку обов`язковою. Суд повідомляє учасників справи про дату, час і місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії, якщо їх явка є не обов`язковою.

Судова повістка про виклик повинна бути вручена з таким розрахунком, щоб особи, які викликаються, мали достатньо часу для явки в суд і підготовки до участі в судовому розгляді справи, але не пізніше ніж за п`ять днів до судового засідання, а судова повістка-повідомлення - завчасно.

Частинами 1-4 ст. 130 ЦПК України встановлено, що у випадку відсутності в адресата офіційної електронної адреси судові повістки, адресовані фізичним особам, вручаються їм під розписку, а юридичним особам - відповідній службовій особі, яка розписується про одержання повістки.

Розписка про одержання судової повістки з поміткою про дату вручення в той самий день особами, які її вручали, повертається до суду.

Якщо особу, якій адресовано судову повістку, не виявлено в місці проживання, повістку під розписку вручають будь-кому з повнолітніх членів сім`ї, які проживають разом з нею. У такому випадку особа, якій адресовано повістку, вважається належним чином повідомленою про час, дату і місце судового засідання, вчинення іншої процесуальної дії.

У разі відсутності адресата (будь-кого з повнолітніх членів його сім`ї) особа, яка доставляє судову повістку, негайно повертає її до суду з поміткою про причини невручення.

Згідно із п. 1 ч. 2 ст. 223 ЦПК України, суд відкладає розгляд справи в судовому засіданні в межах встановленого цим Кодексом строку у зв`язку із неявкою в судове засідання учасника справи, щодо якого відсутні відомості про вручення йому повідомлення про дату, час і місце судового засідання.

Апеляційним судом встановлено, що заочним рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 06 лютого 2012 року позов ТОВ ОПТ Факторинг Україна до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором задоволено.

Стягнуто в солідарному порядку з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь ТОВ ОПТ Факторинг Україна заборгованість за кредитним договором №ML-501/075/2008 від 02.04.2008р. в сумі 406 786,12 гривень (а.с. 59-61, 75).

01 червня 2021 року ТОВ Фінансова Компанія Довіра та гарантія звернулось до суду із заявою про заміну сторони її правонаступником, а саме замінити стягувача на його правонаступника ТОВ Фінансова Компанія Довіра та гарантія у справі №2-54/11 за позовом ТОВ ОПТ Факторинг Україна до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором. Оскільки, 31 жовтня 2019 року між ТОВ ОПТ Факторинг Україна та ТОВ Фінансова Компанія Довіра та гарантія було укладено Договір факторингу №1-10/19, відповідно до якого право грошової вимоги за кредитним договором №ML-501/075/2008 від 02.04.2008р. укладеним між ТОВ ОПТ Факторинг Україна та ОСОБА_1 та всіма договорами забезпечення перейшло до ТОВ Фінансова Компанія Довіра та гарантія (а.с. 78-104).

Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 03 червня 2020 року справу за заявою ТОВ Фінансова Компанія Довіра та гарантія про заміну сторони її правонаступником. Призначено на 10 червня 2020 року на 10.10 год. (а.с. 105).

Відповідно до довідки від 10 червня 2020 року сторони по справі не з`явились, розгляд справи відкладено на 16 липня 2020 року о 11.00 год. (а.с. 106).

Згідно довідки секретаря судового засідання від 16 червня 2020 року, для повідомлення сторін по справі №2-54/11 виклик здійснювався шляхом надіслання судової повістки на електронну пошту (а.с. 107).

При цьому, в матеріалах справи відсутні будь які дані про те, які саме учасники справи були сповіщенні шляхом надіслання судової повістки на електронну пошту, на яку дату та час, на яку саме електронну адресу були надіслані судові повістки, також відсутні дані, які підтверджували б отримання таких судових повісток.

Апеляційний суд також звертає увагу, що матеріали справи містять лише електронну адресу ТОВ Фінансова Компанія Довіра та гарантія , електронні адреси інших учасників - ТОВ ОПТ Факторинг Україна , ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та Біляївського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеси), в матеріалах справи відсутні.

Таким чином, апеляційний суд приходить до висновку, що матеріали справи не містять належних та допустимих доказів про сповіщення учасників справи про дату, місце і час розгляду справи, згідно вимог ст. 442 ЦПК України.

16 липня 2020 року за відсутності осіб, які беруть участь у справі постановлено ухвалу Приморського районного суду м. Одеси про відмову в задоволенні заяви ТОВ Фінансова Компанія Довіра та гарантія про заміну сторони її правонаступником, тобто без з`ясування думки всіх учасників справи (а.с. 113-116).

Отже, незважаючи на відсутність в матеріалах справи доказів, які свідчили би про належне сповіщення осіб, які беруть участь у справі про дату, час і місце розгляду справи, суд першої інстанції, всупереч вимогам ст. 442 ЦПК України, розглянув заяву про заміну сторони правонаступником, чим порушив права учасників справи в судовому процесі, і позбавив їх можливості брати участь в судовому розгляді, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання, користуватися юридичною допомогою, висловити свою думку.

Вищевикладене свідчить про те, що ухвала суду першої інстанції постановлено з порушенням норм процесуального права, оскільки справу розглянуто за відсутності учасників справи, які належним чином не повідомлені про дату, час і місце судового засідання, що є порушенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а також грубим порушенням вимог статей 128-130, 223, 442 ЦПК України.

В силу визначених у ст. ст. 12, 13 ЦПК України принципів змагальності сторін та диспозитивності цивільного судочинства, учасники справи мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом переконливості, а суд сприяє всебічному і повному з`ясуванню обставин, зокрема роз`яснює цим особам їх права та обов`язки і попереджає про наслідки вчинення або не вчинення процесуальних дій, а також розглядає цивільні справи в межах заявлених ними вимог і поданих доказів.

Згідно вимог ст. 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини суди застосовують при розгляд справи Конвенцію про захист прав і основоположних свобод і протоколів до неї, та практику Європейського суду з прав людини і Європейської комісії з прав людини, як джерело права.

ЄСПЛ у своїх рішення неодноразового наголошував на тому, що принцип змагальності та принцип рівності сторін, які тісно пов`язані між собою, є основоположними компонентами концепції справедливого судового розгляду у розумінні пункту 1 статті 6 Конвенції. Вони вимагають справедливого балансу між сторонами: кожній стороні має бути надана розумна можливість представити свою справу за таких умов, що не ставлять її чи його у явно гірше становище порівняно з протилежною стороною. Ці принципи, які охоплюють усі аспекти процесуального законодавства Договірних Сторін, також застосовуються в конкретній сфері вручення сторонам судових документів, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції не може тлумачитись як такий, що визначає конкретну форму вручення документів (див. рішення у справі Авотіньш проти Латвії [ВП] ( [GC]), заява № 17502/07, пункт 119, ЄСПЛ 2016).

Під загрозою стоїть впевненість сторін у функціонуванні правосуддя, яке ґрунтується, зокрема, на усвідомленні того, що вони матимуть змогу висловити свої думки щодо кожного документа в матеріалах справи (див. рішення у справі Беер проти Австрії (Beer v. Austria), заява №30428/96, пункти 17, 18, від 06 лютого 2001 року).

Невручення стороні належним чином судових документів може позбавити його або її можливості захищати себе у провадженні (див. рішення у справі Заводнік проти Словенії (Zavodnik v. Slovenia), заява №53723/13, пункт 70, від 21 травня 2015 року, із подальшими посиланнями).

Крім того, у справі Гурепка проти України , заявник стверджував, що його було позбавлено можливості особисто брати участь у розгляді своєї справи. Суд у цій справі нагадував, що принцип рівності сторін - один із складників ширшої концепції справедливого судового розгляду, та визнав що у провадженнях в адміністративній справі щодо заявника не забезпечувалися важливі процедурні гарантії і що, враховуючи обставини справи, ці процедурні недоліки були достатньо серйозними, аби ставити під сумнів справедливість провадження, та констатував порушення пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Отже, практика Європейського суду з прав людини при застосуванні положень пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, який гарантує кожному право на звернення до суду, акцентує увагу на тому, що право на доступ до суду має бути ефективним. Не повинно бути занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, оскільки доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним, але і реальним (рішення Європейського суду з прав людини у справі Жофрр де ля Прадель проти Франції від 16 грудня 1992 року).

Розгляд справи за відсутності учасників справи, щодо яких відсутні дані про своєчасне їх сповіщення про місце і час розгляду справи є порушенням процесуальних норм ЦПК України та вимог Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, щодо забезпечення рівності та змагальності сторін, що випливає із практики Європейського Суду з прав людини.

Відповідно до п. 3 ч. 3 ст. 376 ЦПК України порушення норм процесуального права є обов`язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції, якщо справу розглянуто судом за відсутності будь-якого учасника справи, не повідомленого належним чином про дату, час і місце засідання суду (у разі якщо таке повідомлення є обов`язковим), якщо такий учасник справи обґрунтовує свою апеляційну скаргу такою підставою.

Суд першої інстанції розглянув справу за відсутності учасників справи та без вжиття заходів щодо належного сповіщення вказаних осіб про розгляд справи, що призвело до порушення порядку, встановленого для розгляду заяви про заміну сторони її правонаступником.

Крім того, апеляційний суд погоджується із доводами апеляційної скарги, про те, що відмовляючи в задоволенні заяви ТОВ Фінансова Компанія Довіра та гарантія про заміну сторони її правонаступником, з тих підстав, що на час звернення із такою заявою відсутнє відкрите виконавче провадження, суд першої інстанції не в повній мірі з`ясував всіх обставин справи та не звернув увагу на наступне.

Так, статтею 55 ЦПК України визначено, що в разі смерті фізичної особи, припинення юридичної особи, заміни кредитора чи боржника у зобов`язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд залучає до участі у справі правонаступника відповідної сторони або третьої особи на будь-якій стадії судового процесу.

Усі дії, вчинені в цивільному процесі до вступу правонаступника, обов`язкові для нього так само, як вони були обов`язкові для особи, яку він замінив.

Згідно із ч. 5 ст. 15 Закону України Про виконавче провадження у разі вибуття однієї із сторін виконавець за заявою сторони, а також заінтересована особа мають право звернутися до суду із заявою про заміну сторони її правонаступником. Для правонаступника усі дії, вчинені до його вступу у виконавче провадження, є обов`язковими тією мірою, якою вони були б обов`язковими для сторони, яку правонаступник замінив.

Підставами виникнення цивільних прав і обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини (п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України).

Відповідно до частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні (крім випадків, передбачених статтею 515 ЦК України) може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги), а згідно зі статтею 514 цього Кодексу до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з вимогами чинного законодавства заміна осіб в окремих зобов`язаннях через волевиявлення сторін (відступлення права вимоги) є різновидом правонаступництва та можливе на будь-якій стадії процесу.

Відповідно до ч. ч. 1-2, 5 ст. 442 ЦПК України у разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження суд замінює таку сторону її правонаступником. Заяву про заміну сторони її правонаступником може подати сторона (заінтересована особа), державний або приватний виконавець. Положення цієї статті застосовуються також у випадку необхідності заміни боржника або стягувача у виконавчому листі до відкриття виконавчого провадження.

За змістом статті 512 ЦК України, статті 442 ЦПК України та статті 15 Закону України Про виконавче провадження у разі вибуття кредитора в зобов`язанні він замінюється правонаступником.

Виходячи із цих норм, зокрема, пунктів 1 і 2 частини першої статті 512 ЦК України, у разі передання кредитором своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги) чи правонаступництва (припинення юридичної особи шляхом злиття, приєднання, поділу, перетворення або ліквідації, спадкування) на стадії виконання судового рішення відбувається вибуття кредитора.

Така заміна кредитора відбувається поза межами виконавчого провадження у разі смерті кредитора, припинення юридичної особи чи відступлення права вимоги.

У зв`язку з заміною кредитора відбувається вибуття цієї особи з виконавчого провадження, у зв`язку із чим припиняється її статус сторони виконавчого провадження, і її заміна належним кредитором проводиться відповідно до частини п`ятої статті 15 Закону України Про виконавче провадження , статті 442 ЦПК України за заявою заінтересованої сторони зобов`язання, якою є правонаступник, що отримав від попереднього кредитора всі права та обов`язки в зобов`язанні, у тому числі й право бути стороною виконавчого провадження.

Виходячи зі змісту статей 512, 514 ЦК України, статті 15 Закону України Про виконавче провадження , з урахуванням положень статті 442 ЦПК України, заміна кредитора у зобов`язанні можлива з підстав відступлення вимоги (цесія), правонаступництва (смерть фізичної особи, припинення юридичної особи) тощо, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, у тому числі бути стороною виконавчого провадження шляхом подання ним та розгляду судом заяви про заміну стягувача.

Отже, підставою для заміни сторони виконавчого провадження, тобто процесуального правонаступництва, є наступництво у матеріальних правовідносинах, унаслідок якого відбувається вибуття сторони зі спірних або встановлених судом правовідносин і переходу до іншої особи прав і обов`язків вибулої сторони в цих правовідносинах.

Крім того, норма статті 442 ЦПК України має імперативний характер, оскільки в ній прямо визначено правило поведінки, а саме: замінити сторону виконавчого провадження, а не замінювати сторону виконавчого провадження лише у відкритому виконавчому провадженні чи за інших обставин.

Таким чином, заміна сторони виконавчого провадження її правонаступником може відбуватися як при відкритому виконавчому провадженні, так і при відсутності виконавчого провадження, тобто може бути проведена на будь-якій стадії процесу. Без заміни сторони виконавчого провадження правонаступник позбавлений процесуальної можливості ставити питання про відкриття виконавчого провадження та вчиняти інші дії згідно із Законом України Про виконавче провадження .

Наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконане боржником, не припиняє зобов`язальних правовідносин сторін. Зміна кредитора у зобов`язанні шляхом відступлення права вимоги із зазначенням у договорі обсягу зобов`язання, яке передається на стадії виконання судового рішення, не обмежує цивільних прав учасників спірних правовідносин.

За таких обставин, звернення правонаступника кредитора із заявою про надання йому статусу стягувача відповідає змісту статей 512, 514 ЦК України та статті 15 Закону України Про виконавче провадження .

Однак, судом першої інстанції не було враховано, що ТОВ Фінансова Компанія Довіра та гарантія в заяві про заміну сторони її правонаступником зазначило, що відповідно до статті 514 ЦК України до нього, як нового кредитора, переходять всі права та обов`язки, що існували на момент переходу цих прав; процесуальне правонаступництво в розумінні статті 55 ЦПК України допускається на будь-якій стадії судового провадження, включаючи й стадію виконання судового рішення; закінчення виконавчого провадження, у тому числі й у випадку фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом, не виключає подальшого існування процесуальних правомочностей учасника справи в межах судового провадження, тож не має наслідком заборону здійснення процесуального правонаступництва.

За таких обставин, суд не дослідив по суті обставини правонаступництва, наявності чи відсутності переходу прав від правопопередника до правонаступника, а тому зробив передчасний висновок про відмову в задоволенні заяви ТОВ Фінансова Компанія Довіра та гарантія .

Вибуття первісного кредитора і заміна його новим не скасовує обов`язковості виконання рішення суду, при цьому реалізувати право на примусове стягнення присуджених судом сум можливо лише шляхом заміни сторони стягувача у виконавчому провадженні, оскільки новий кредитор, без вирішення питання про заміну сторони у зобов`язанні, не має права звернутись до органу державної виконавчої служби із заявою про примусове виконання рішення суду.

Аналогічний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 09.12.2019 року у справі №2-3627/09.

Виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду та ефективного захисту сторони у справі, що передбачено статтями 6, 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд (стаття 129-1 Конституції України).

Частиною першою статті 18 ЦПК визначено, що судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

З огляду на наведене та проаналізувавши матеріали заяви, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції зробив передчасний висновок про відмову у задоволенні заяви та відсутність правових підстав для заміни сторони ТОВ ОПТ Факторинг Україна на користь якого постановлено судове рішення, на на його правонаступника ТОВ Фінансова Компанія Довіра та гарантія .

Пунктом 4 ч. 1 ст. 379 ЦПК України встановлено, що підставою для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є порушення норм процесуального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.

За таких обставин ухвала суду першої інстанції підлягає скасуванню з направленням справи для продовження розгляду до суду першої інстанції відповідно до вимог ст. 379 ЦПК України, оскільки ухвала, що перешкоджає подальшому провадженню, постановлена з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ст. ст. 367, 368, 379, 382-384 ЦПК України, Одеський апеляційний суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія Довіра та гарантія задовольнити частково, ухвалу Приморського районного суду м. Одеси від 16 липня 2020 року скасувати.

Справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, та подальшому оскарженню не підлягає.

Повний текст судового рішення складено: 29 липня 2021 року.

Судді Одеського апеляційного суду: М.М. Драгомерецький

Р.Д. Громік

А.І. Дришлюк